Рішення

від 10.05.2024 по справі 580/2355/24

ЧЕРКАСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року справа № 580/2355/24

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гайдаш В.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження у приміщенні суду адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозвена» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Агрозвена» (далі позивач) до Волинської митниці (далі відповідач), в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA205140/2023/000694/2 від 27.11.2023.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у митного органу були відсутні жодні підстави для коригування митної вартості товарів на підставі поданих у відповідності до частини 2 статті 53 Митного кодексу України товариством документів та для витребування додаткових документів, перелік яких наведений в частині 3 статті 53 Митного кодексу України, оскільки наданими документами повністю підтверджується і числове значення митної вартості і відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Позивач зазначив, що надані ним документи не містять розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, не містять ознаки підробки та містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Ухвалою суду від 11.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що перевіркою поданих документів було встановлено, що відомості, які містяться в наданих декларантом документах є необ`єктивними, не підтвердженими належним чином документально (не надано рахунок-фактуру (інвойс), чим порушено вимоги ч. 2 ст. 52, ч. 21 ст. 58 та ч. 1 ст. 53 Митного кодексу України. Декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару та обраний метод її визначення за ціною договору не відповідає умовам визначеним в статті 58 Митного кодексу України, у зв`язку з чим застосування методу за ціною договору було неможливим, тому визначення митної вартості товару відбулось за методом визначення митної вартості щодо подібних товарів використовуючи наявну у митниці інформацію. Таким чином відповідач вважає, що рішення митного органу є правомірними та відповідають вимогам законодавства.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.

Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що 03.11.2023 позивач уклав з фірмою Gremar S.C. (Польща) контракт №3, предметом якого є купівля сільськогосподарської техніки.

Відповідно до контракту від 03.11.2023 №3 (із змінами та доповненнями) та рахунку-проформи від 03.11.2023 №01/11/2023, ТОВ «Агрозвена» придбало у фірми Gremar S.C.) - Штабелювальний навантажувач для нерівної місцевості з висотою підіймання 1 м або більше: телескопічний самохідний навантажувач, призначений для використання на нерівній місцевості, що був у використанні: Марка: MANITOU, модель: MLT 735-120 PS Premium - 1шт, рік випуску - 2013, серійний номер: PO190L931323, укомплектований вилковим захватом, об`єм двигуна - 3.6 л, потужність 9 1кВт, вантажопід`ємність 3500 кг, дизельний, максимальна висота підйому - 6,9 м, швидкість - 35 км/год, радіус повороту - 3,92м. Торговельна марка: MANITOU. Виробник: MANITOU, FR.

23.11.2023 до підрозділу митного оформлення Волинської митниці було подано митну декларацію №23UA205140098440U9, за якою в режимі імпорт позивачем задекларовано вищезазначений товар, митна вартість якого визначена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у сумі 28500 Євро.

За результатами перевірки поданої митної декларації Волинською митницею встановлено, що вартість товару визначена у сумі 28500 фунтів, що суперечить валюті товару, поданого до митного оформлення та не надано декларантом рахунку-фактури (інвойсу), тому направлено позивачу повідомлення, в якому відповідачем зазначалося про необхідність відповідно до частин 3- 4 статті 53 Митного кодексу України надати декларанту додаткові документи для підтвердження митної вартості товарів, а саме: 1) договір із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором; 3)виписку з бухгалтерської документації; 4) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 5) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; 6) рахунок-фактуру (інвойс).

На виконання вищезазначеного повідомлення ТОВ «Агрозвена» додатково були надані відповідачу додаткову угоду від 03.11.2023 №3, в якій зазначено, що вірною необхідно вважати валюту Євро.

Рішенням Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 20.04.2023 №UА209000/2023/100190/2 було оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товару транспортних засобів комерційного призначення №UA205140/2023/000694/2 від 27.11.2023.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідача звернувся до суду з цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що Митний кодекс України визначає засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулює економічні, організаційні, правові, кадрові та соціальні аспекти діяльності митної служби України, спрямований на забезпечення захисту економічних інтересів України, створення сприятливих умов для розвитку її економіки, захисту прав та інтересів суб`єктів підприємницької діяльності та громадян, а також забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з ч. 2 ст. 51 МК України митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Згідно ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Відповідно до ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений в ч. 2 ст. 53 МК України. Такими документами є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісній характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (ч. 6 ст. 53 МК України).

Тобто митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Наведені приписи законодавства з питань митної справи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Отже, відсутність в рішеннях про коригування митної вартості товарів посилання на належні та допустимі докази того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів не є абсолютним, а виникає за наявності хоча б однієї з таких підстав: 1) наявність розбіжностей у документах; 2) наявність ознак підробки документів; 3) відсутність у документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.

Дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належить процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов`язок послідовного вибору методів (від першого до резервного) визначення митної вартості.

При цьому законом чітко окреслено умову, за наявності якої у митного органу виникає право на застосування таких повноважень, як витребування додаткових документів, а саме наявність обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Отже, з викладених правових норм суд приходить до висновку, що єдиною правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов: 1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України; 2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості; 3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору); 4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Судом встановлено, що 23.11.2023 до підрозділу митного оформлення Волинської митниці було подано митну декларацію №23UA205140098440U9, за якою в режимі імпорт позивачем задекларовано вищезазначений товар, митна вартість якого визначена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) у сумі 28500 Євро.

Також разом із митною декларацією позивачем надано до митного органу:

- рахунок-проформа №01/11/2023 від 03.11.2023;

- автотранспортна накладна №14112023 від 14.11.2023;

- декларація про походження товару №01/11/2023 від 03.11.2023;

- платіжний документ, що підтверджує вартість товару №12 від 07.11.2023;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 23.11.2023;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №3 від 03.11.2023;

- додаток №1 від 03.11.2023; - договір про надання послуг митного брокера №26 від 24.02.2017;

- договір (контракт) про перевезення №1 від 14.11.2023;

- серійний номер від 03.11.2023;

- технічні характеристики від 03.11.2023;

- копію митної декларації країни відправлення №23PL445010E2977301 від 14.11.2023.

Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів заявлених за МД від 23.11.2023 №23UA205140098440U9 відповідачем встановлено, що декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару (вартість товару що базується на ціні що фактично сплачена або підлягає сплаті) та не надано відомостей щодо усіх складових митної вартості, надані до митного оформлення документи містять розбіжності, а саме:

- у митній декларації країни відправлення №23PL445010E2977301 від 14.11.2023 числове значення вартості товару становить 127791 Злотих, що суперечить вартості зазначеній в рахунку-проформі №01/11/2023 від 03.11.2023 28500 Євро;

- - товар є об`єктом купівлі-продажу, однак документом, що підтверджує митну вартість до митного оформлення надано лише рахунок-проформу №01/11/2023 від 03.11.2023, проте рахунок-фактура (інвойс) відсутній;

- терміни та умови постачання товару передбачено п. 3 контракту №3 від 03.11.2023, зокрема, що всі умови зазначені в Додатках. Проте в Додатку №1 від 03.11.2023 відомості про терміни та умови постачання товару не вказані, вартість зазначена 28500 фунтів /GBP/, що суперечить валюті товару поданій до митного оформлення.

Отже, порівнюючи заявлену позивачем митну вартість товару, яка зазначена в рахунку-проформі №01/11/2023 від 03.11.2023, специфікації №1 від 03.11.2023 та у декларації країни відправлення №23PL445010E2977301 від 14.11.2023 - у митниці виник обґрунтований сумнів щодо достовірності заявлених складових митної вартості товару.

Крім того, згідно до ч. 2 ст. 53 МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів належать, в тому числі, рахунок-фактура (інвойс) або рахунок проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу).

Матеріалами справи підтверджено, що на підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом був наданий митному органу лише рахунок-проформа №01/11/2023 від 03.11.2023, про що свідчать відомості із графи 44 МД №23UA205140098440U9 від 23.11.2023 року та картки відмови №UA205140/2023/033445, хоча вищенаведений товар є об`єктом купівлі-продажу, тому його вартість повинна підтверджуватись саме рахунком-фактурою (інвойсом).

Крім того, у п. 5 автотранспортної накладної №14112023 від 14.11.2023, містить відомості про інвойс, зокрема: «INVOICE: FV/3/11/2023», а не «FAKTURA PROFORMA NR 01/11/2023». Також у графі 44 митної декларації країни відправлення №23PL445010E2977301 від 14.11.2023 під кодом «N380» (під яким зазначається комерційний інвойс) також зазначено документ «FV/3/11/2023».

Отже, з урахуванням зазначеного, декларантом документально не підтверджено заявлену митну вартість товару що базується на ціні що фактично сплачена або підлягає сплаті, а надані до митного оформлення документи містять розбіжності, чим порушено норми ч. 2.2 ст. 52; ч. 2. ст. 53; ч. 2, 10 ст. 58 Митного кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Відповідно до ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України зазначено, що митниця може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у випадку якщо декларантом не подано документи ч.ч. 2-4 ст. 53 Митного кодексу України, та у разі відсутності у цих документах усіх відомостей що підтверджують числові значення складових митної вартості. У разі якщо, митна вартість не може бути визначена за основним методом визначення митної вартості, то при цьому застосовується послідовно кожний наступний метод.

Згыдно вимог ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультації між митницею та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями ст. 59 і 60 Митного кодексу України. Під час таких консультацій митниця і декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

На виконання вимог ч. 5, 6 ст. 55, ч. 3 ст. 57 Митного кодексу України та з метою обґрунтованого вибору методу та визначення основи митної вартості товару між декларантом та митницею проведено процедуру консультації під час проведення якої встановлено, що у декларанта та у митного органу відсутня цінова інформація щодо митних вартостей ідентичних товарів що унеможливлює застосування методу визначення митної вартості відповідно до положень ст. 59 Митного кодексу України.

Суд звертає увагу, що обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товар.

Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2022 року у справі №804/2708/18.

На підставі вищевикладених обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 20.04.2023 UA205140/2023/000694/2 від 27.11.2023.

За таких обставин, Черкаський окружний адміністративний суд, за правилами, встановленими ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази, вважає заявлені позовні вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Віталіна ГАЙДАШ