Постанова

від 09.05.2024 по справі 820/2297/18

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2024 р.Справа № 820/2297/18Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Перцової Т.С.,

Суддів: Жигилія С.П. , Русанової В.Б. ,

за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 24.04.18 року по справі № 820/2297/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ"

до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИВ

28 березня 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Реній Фарм» (далі ТОВ «Реній Фарм», позивач) звернулося до Харківського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області, відповідач), у якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0096611210 від 06.12.2017 про застосування штрафних санкцій в сумі 49959,69 грн;

- стягнути з ГУ ДФС у Харківській області судові витрати у вигляді судового збору, сплаченого відповідно до п. 2 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» від 22.05.2015 за подання даної позовної заяви.

В обґрунтування позовних вимог зазначено про протиправність податкового повідомлення-рішення № 009611210 від 06.12.2021, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 49959,69 грн, оскільки податкові накладні за період з квітня по травень 2017 року, які за висновком контролюючого зареєстровані з порушенням граничного терміну для реєстрації податкових накладних, не надавались отримувачам (покупцям), у зв`язку з чим позивач з огляду на приписи п.120-1.1 ст.120-1 Податкового кодексу України (далі ПК України) не може бути притягнутий до відповідальності. На переконання позивача, формулювання, викладені у п. 120-1.1 ст.120-1 ПК України, «крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю)» та «складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або, які оподатковуються за нульовою ставкою» є характеристиками окремих випадків, а не одного, тобто, законодавець передбачає звільнення від відповідальності за цим пунктом і для податкових накладних, що не надаються покупцю і окремо для випадків податкових накладних по операціях звільнених від оподаткування чи облікованих за нульовою ставкою.

Крім того, послався на порушення податковим органом Порядку надіслання контролюючими органами податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 28.12.2015 № 1204 (далі Порядок № 1204), через невірне зазначення у податковому повідомленні-рішенні адреси податкового органу, назви та адреси ТОВ «Реній Фарм».

Також зауважив, що відповідачем в порушення п. 86.7 ПК України розгляд заперечень позивача на акт перевірки було призначено на 04.12.2017 о 10:00, натомість лист-сповіщення про вказану подію позивач отримав 04.12.2017 о 11:36, що позбавило ТОВ «Реній фарм» права участі в розгляді заперечень на акт перевірки.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 по справі № 820/2297/18 у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" (вул. Морозова, буд. 7, м. Харків, 61036, ЄДРПОУ 381176220232) до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, ЄДРПОУ 39599198) про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з помилковості позиції позивача, згідно якої належність податкової накладної до критерію таких, "що не надається отримувачу (покупцю)", може слугувати самостійною підставою для звільнення від відповідальності за вказане порушення, оскільки даний критерій є загальним, який повинен включати одну з обов`язкових (спеціальних) ознак (критеріїв): 1) складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Оскільки ТОВ «Реній Фарм» здійснювало реалізацію медикаментів та фармацевтичних товарів відповідно до ст. 197 ПК України, вказаний позивачем вид операції не звільнений від оподаткування та відповідно до ст. 195 ПК України не підлягає оподаткуванню за нульовою ставкою, а тому, податкові накладні виписані ТОВ "Реній Фарм" за квітень, травень 2017 року та наведені в акті перевірки не відповідають всім критеріям (ознакам), які дають підставу для звільнення від відповідальності за вказане порушення, а саме, будучи такими, що "не надаються отримувачу (покупцю)", вони не складені на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою.

Крім того, суд дійшов висновку, що технічні помилки, допущені відповідачем при складанні акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення ("підлягають наданню" замість "не підлягають наданню", не точно зазначені адреси позивача та відповідача), не впливають на суть встановленого порушення та не можуть бути достатніми підставами для висновку про протиправність та скасування спірного рішення.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, обставинам справи та порушення норм процесуального права, просив суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 по справі № 820/2297/18 та ухвалити нове рішення, яким скасувати податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у Харківській області № 0096611210 від 06.12.2017 на суму 49959,69 грн.

Стягнути з ГУ ДФС у Харківській області судові витрати у розмірі 2643,00 грн, сплачені відповідно до Закону України «Про судовий збір» від 22.05.2015 за подання даної апеляційної скарги та судові витрати у розмірі 1762,00 грн, сплачені за подання позовної заяви.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що Порядок № 1204 не передбачає внесення уточнень чи виправлень в помилково складених податкових повідомленнях рішеннях, натомість єдиним можливим способом усунення недоліків у них є відкликання податкових повідомлень рішень, у тому числі шляхом їх скасування за рішенням суду.

Разом з цим, судом першої інстанції не надано жодної оцінки обставинам щодо невідповідності змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення вимогам законодавства та щодо позбавлення позивача права приймати участь у розгляді заперечень на акт перевірки.

Крім того, стверджував, що несвоєчасна реєстрація податкових накладних, що не підлягають наданню платникам податків покупцям, жодним чином не впливає на стан розрахунків платника ПДВ з бюджетом, оскільки платник в будь якому разі сплачує ПДВ після подання податкової декларації з ПДВ, отже всі суми ПДВ по податкових накладних, перелічених в акті камеральної перевірки ТОВ «Реній Фарм», своєчасно, у встановлений законом строк, надійшли в бюджет.

Поміж іншого, послався на позитивну судову практику судів першої інстанції у справах № 825/1423/18 від 05.04.2018 та № 816/73/18 від 20.02.2018 у аналогічних правовідносинах.

В іншій частині зміст апеляційної скарги дублює зміст позовної заяви.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" задоволено.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 по справі № 820/2297/18 скасовано.

Прийнято нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" задоволено.

Скасовано податкове повідомлення-рішення №0096611210 від 06.12.2017 про застосування штрафних санкцій в сумі 49959,69 грн.

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" (ідентифікаційний код 38117625, Р/р № НОМЕР_1 у ПАТ "Укрсоцбанк", МФО 300023, Свідоцтво платника ПДВ № 200040342, ІПН 381176220232) судовий збір сплачений за подання позовної заяви у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн. 00 коп. та судовий збір сплачений за подання апеляційної скарги у розмірі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн. 00 коп.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції, Харківський апеляційний адміністративний суд виходив з того, що пунктом 201.10 статті 201 ПК України виокремлено такі види податкових накладних, які підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкові накладні, які не надаються покупцю; податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування. При цьому, у статті 120-1 ПК України законодавцем визначені виключні випадки, які звільняють платника від штрафних санкцій, а саме у випадку несвоєчасної реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою. Суд апеляційної інстанції дійшов до висновку, що вказана норма передбачає неоднозначне тлумачення прав платника податків щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в частині того, чи повинні такі податкові накладні одночасно відповідати двом умовам - не надаватися покупцю та/або складатися за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, які оподатковуються за нульовою ставкою, а тому врахувавши положення пункту 56.21 статті 56 ПК України, дійшов висновку про можливість прийняти рішення на користь платника.

Не погоджуючись із вказаним судовими рішеннями суду апеляційної інстанції відповідачем подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій податковий орган просив скасувати постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 по справі № 820/2297/18 та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «Реній фарм» відмовити.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі № 820/2297/18 касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області задоволено частково.

Постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.06.2018 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

У зазначеній постанові Верховний Суд вважав помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що положення статті 120-1 ПК України передбачають неоднозначне тлумачення прав платника податків щодо звільнення від відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в частині того, чи повинні такі податкові накладні одночасно відповідати двом умовам - не надаватися покупцю та/або складатися за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, які оподатковуються за нульовою ставкою.

Верховний Суд наголосив, що ПК України не містить і не припускає неоднозначного тлумачення прав і обов`язків платників податків щодо реєстрації податкових накладних в межах граничних строків, встановлених цим Кодексом, а так само і встановленої відповідальності за його невиконання (крім порушення строків реєстрації податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою).

Відповідно, з цих же підстав, не може бути застосований до спірних правовідносин і пункт 56.21. статті 56 ПК України, відповідно до якого у разі, коли норма цього Кодексу чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі цього Кодексу, або коли норми різних законів чи різних нормативно-правових актів, або коли норми одного і того ж нормативно-правового акта суперечать між собою та припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов`язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу, рішення приймається на користь платника податків.

Водночас, Верховний Суд зауважив, що судом апеляційної інстанції не перевірено обставини, встановлені судом першої інстанції, зокрема, чи дійсно, операції, за якими, позивач вчасно не зареєстрував податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних, є такими, за якими не надаються податкові накладні отримувачу (покупцю), чи дійсно, такі операції не звільнені від оподаткування і не підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою. Також, суд апеляційної інстанції не перевірив і не надав оцінку розрахунку штрафних санкцій.

З огляду на вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку, що без повного дослідження всіх обставин, на які посилається відповідач в акті перевірки та які слугували підставою для висновків податкового органу про виявлені порушення, неможливо встановити правомірність застосування до позивача штрафних санкцій за оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням.

Відповідно до ч. 5 ст. 353 КАС України висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов`язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.

Отже, в даному апеляційному провадженні справа розглядається з урахуванням наведених висновків суду касаційної інстанції.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024 замінено відповідача у справі № 820/2297/18 з Головного управління ДФС у Харківській області на його правонаступника Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

У відповідності до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у Харківській області була проведена камеральна перевірка ТОВ «Реній Фарм» з питання дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), якою встановлено порушення п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України.

Відповідачем було складено Акт № 19583/20-40-12-10-09/38117625 від 13.11.2017 «Про результати камеральної перевірки ТОВ «Реній Фарм» (ЄДРПОУ 38117625) з питання дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних», за висновком якого позивачем допущено порушення абз. 14 п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного висновку, відповідно до п. 1201.1 ст. 1201 Кодексу, ГУ ДФС у Харківській області винесено податкове повідомлення-рішення від 06.12.2017 №0096611210 щодо застосування штрафу на загальну суму 49959,69 грн., а саме: у розмірі 10% на суму 25218,08 грн. (затримка до 15 календарних днів); у розмірі 20% на суму 24741,61 грн. (затримка від 16 до 30 календарних днів) за порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН.

Як вбачається з мотивувальної частини акту перевірки, податкові накладні, виписані ТОВ «Реній Фарм», за квітень, травень 2017 року, перелік яких наведено в акті перевірки, зареєстровані в ЄРПН з порушенням законодавчо встановлених термінів, а саме: порушено терміни реєстрації податкових накладних на загальну суму ПДВ - 375888,84 грн.

Вказані накладні відносились до категорії, "що не надається отримувачу(покупцю)", що не заперечується сторонами.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення від 06.12.2017 № 0096611210 незаконним позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з позовом про її скасування.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим Кодексом України (далі ПК України).

Приписами п.201.1 ст.201 ПК України визначено, що на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, кваліфікованого електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з п.201.10 ст. 201 ПК України в редакції на час реєстрації спірних податкових накладних при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків:

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;

для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;

У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України встановлено, що порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу у визначених цією нормою розмірах.

Вказана норма викладена у редакції Закону України від 21 грудня 2016 року № 1797-VIII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні (далі також - Закон № 1797-VIII), яким були внесені зміни, зокрема, і до статті 120-1 ПК України.

Так, до 01 січня 2017 року за цією нормою штрафні санкції застосовувалися за порушення термінів реєстрації податкових накладних виключно тих, які підлягали наданню покупцям - платникам податку на додану вартість. Натомість, з набранням з 01 січня 2017 року чинності Законом № 1797-VIII ця норма зазнала змін, зокрема, щодо сфери своєї дії та з 01 січня 2017 року передбачає, що штрафи не застосовуються виключно щодо податкової накладної, що не видається одержувачеві (покупцеві), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: звільнених від оподаткування або оподатковуваних за нульовою ставкою.

Колегія суддів зазначає, що внесені Законом № 1797-VIII зміни запровадили виключні випадки звільнення від відповідальності за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних, і такі виключення стосуються реєстрації двох видів податкових накладних: 1) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які звільнені від оподаткування; 2) яка не надається отримувачу (покупцю) та складена на постачання товарів/послуг для операцій, які оподатковуються за нульовою ставкою. Тобто для застосування виключень і звільнення від відповідальності обов`язковою умовою є звільнення операції від оподаткування або її оподаткування за нульовою ставкою.

В свою чергу, перелік операцій, що підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою, та операцій, звільнених від оподаткування, визначено ст. ст. 195, 197 ПК України, а також розділом ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Згідно з пунктом 8 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 2015 року № 1307, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2016 року за № 137/28267, (далі Порядок № 1307) передбачено, що при складанні податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пунктах 10-15 цього Порядку, у верхній лівій частині таких накладних у графі "Не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причини" робиться помітка "X" та зазначається тип причини:

01 - Складена на суму збільшення компенсації вартості поставлених товарів/послуг (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 13 цього Порядку);

02 - Складена на постачання неплатнику податку;

03 - Складена на постачання товарів/послуг у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку;

04 - Складена на постачання у межах балансу для невиробничого використання;

05 - Складена у зв`язку з ліквідацією основних засобів за самостійним рішенням платника податку;

06 - Складена у зв`язку з переведенням виробничих основних засобів до складу невиробничих;

07 - Складена на операції з вивезення товарів за межі митної території України;

08 - Складена на постачання для операцій, які не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість;

09 - Складена на постачання для операцій, які звільнені від оподаткування податком на додану вартість;

10 - Складена з метою визначення при анулюванні реєстрації платника податку податкових зобов`язань за товарами/послугами, необоротними активами, суми податку за якими були включені до складу податкового кредиту та не були використані в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

11 - Складена за щоденними підсумками операцій;

12 - Складена на постачання неплатнику, в якій зазначається назва покупця (для податкових накладних, особливості заповнення яких викладені в пункті 10 цього Порядку);

13 - Складена у зв`язку з використанням виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг не в господарській діяльності;

14 - Складена отримувачем (покупцем) послуг від нерезидента;

15 - Складена на суму перевищення бази оподаткування, визначеної відповідно до статей 188 і 189 Податкового кодексу України, над фактичною ціною постачання.

В інших випадках у верхній лівій частині податкової накладної тип причини не зазначається (нулі, прочерки та інші знаки чи символи не проставляються).

Згідно з п. 12 Порядку № 1307 у редакції від 01 березня 2017 року, у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі "Отримувач (покупець)" зазначається "Неплатник", а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "100000000000".

Пунктом 16 Порядку № 1307 встановлено, що таблична частина податкової накладної складається з двох розділів: А і Б.

До розділу А податкової накладної (рядки I-X) вносяться узагальнюючі дані за операціями, на які складається така податкова накладна, а саме:

у рядку I зазначається загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку на додану вартість;

у рядках II-IV зазначаються суми податку на додану вартість, нараховані виходячи з обсягів постачання, зазначених у рядках V та VI;

у рядках V-IX зазначаються загальні обсяги постачання товарів/послуг в розрізі кодів ставок, зазначених у графі 8 нижньої табличної частини податкової накладної.

У податковій накладній, складеній в межах виконання багатосторонньої угоди про розподіл продукції оператором інвестору відповідно до підпункту "а" пункту 337.4 статті 337 розділу XVIII Податкового кодексу України, рядки III-IX не заповнюються.

У податкових накладних, особливості заповнення яких викладені у пункті 11 цього Порядку, рядки VII-IX не заповнюються.

У разі складання податкової накладної на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, рядки II-VIII не заповнюються.

Отже у разі постачання товарів/послуг отримувачу (покупцю), який не зареєстрований як платник податку, та у разі складання податкової накладної за щоденним підсумком операцій у графі "Отримувач (покупець)" зазначається "Неплатник", а у рядку "Індивідуальний податковий номер отримувача (покупця)" проставляється умовний ІПН "100000000000". При цьому, у разі складання податкової накладної на операції з постачання товарів/послуг, які звільняються від оподаткування податком на додану вартість, рядки II-VIII не заповнюються.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем зареєстровано зведені податкові накладні від 10.04.2017 №13 (граничний термін реєстрації 30.04.2017, дата реєстрації 16.05.2017), від 11.04.2017 №14 (граничний термін реєстрації 30.04.2017, дата реєстрації 16.05.2017), від 12.04.2017 №15 (граничний термін реєстрації 30.04.2017, дата реєстрації 16.05.2017), від 13.04.2017 №18 (граничний термін реєстрації 30.04.2017, дата реєстрації 16.05.2017), від 14.04.2017 №19 (граничний термін реєстрації 30.04.2017, дата реєстрації 16.05.2017), від 15.04.2017 №20 (граничний термін реєстрації 30.04.2017, дата реєстрації 16.05.2017), від 16.04.2017 №21 (граничний термін реєстрації 15.05.2017, дата реєстрації 16.05.2017), від 17.04.2017 №22 (граничний термін реєстрації 15.05.2017, дата реєстрації 16.05.2017), від 18.04.2017 №23 (граничний термін реєстрації 15.05.2017, дата реєстрації 16.05.2017), від 19.04.2017 №24 (граничний термін реєстрації 15.05.2017, дата реєстрації 16.05.2017), від 20.04.2017 №26 (граничний термін реєстрації 15.05.2017, дата реєстрації 16.05.2017), від 21.04.2017 №29 (граничний термін реєстрації 15.05.2017, дата реєстрації 26.05.2017), від 22.04.2017 №30 (граничний термін реєстрації 15.05.2017, дата реєстрації 26.05.2017), від 23.04.2017 №31 (граничний термін реєстрації 15.05.2017, дата реєстрації 26.05.2017), від 25.04.2017 №33 (граничний термін реєстрації 15.05.2017, дата реєстрації 26.05.2017), від 26.04.2017 №34 (граничний термін реєстрації 15.05.2017, дата реєстрації 31.05.2017), від 27.04.2017 №35 (граничний термін реєстрації 15.05.2017, дата реєстрації 31.05.2017), від 28.04.2017 №36 (граничний термін реєстрації 15.05.2017, дата реєстрації 31.05.2017), від 29.04.2017 №37 (граничний термін реєстрації 15.05.2017, дата реєстрації 31.05.2017), від 30.04.2017 №38 (граничний термін реєстрації 15.05.2017, дата реєстрації 31.05.2017), від 05.05.2017 №6 (граничний термін реєстрації 31.05.2017, дата реєстрації 15.06.2017), від 05.05.2017 №7 (граничний термін реєстрації 31.05.2017, дата реєстрації 15.06.2017

Слід зазначити, що вищенаведені податкові накладні були виписані по умовному ІПН 100000000000 із зазначенням у лівій верхній частині у графі не підлягає наданню отримувачу (покупцю) з причин помітки Х та типу причини: «11» (ПН/РК складені за щоденними підсумками операцій") та «02» (ПН/РК складені на постачання неплатнику), водночас, всі податкові накладні містять код ставки податку на додану вартість "20" із визначенням обсягів постачання, що підлягає сплаті з урахуванням податку за основною ставкою та код ставки податку на додану вартість «7» із визначенням обсягів постачання за ставкою 7%.

У спірних податкових накладних позивачем заповнені рядки II, III, V розділу А Табличної частини, при цьому, рядки VIII "Усього обсяги постачання на митній території України за ставкою 0% (код ставки 901)" та ІХ "Усього обсяги операцій, звільнених від оподаткування (код ставки 903)" цього розділу не заповнені, отже, вищезазначені накладні складені на операції з постачання товарів/послуг, які не звільняються від оподаткування податком на додану вартість та не підлягають оподаткуванню за нульовою ставкою.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що хоча податкові накладні і не надаватись отримувачу (покупцю), однак, не були складені на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою, а тому відсутня необхідна сукупність підстав для звільнення позивача від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України.

Разом з тим, вирішуючи спір у цій справі насамперед слід врахувати, що Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» від 16 січня 2020 року № 466-ІХ (далі - Закон № 466-ІХ), який набрав чинності 23 травня 2020 року, змінено статтю 120-1 ПК України та викладено пункт 120-1.1 вказаної статті у такій редакції: «Порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою; податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" цього пункту, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної; податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі"».

Після абзацу шостого доповнено шістьма новими абзацами такого змісту:

"У разі порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 і 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень, при реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних:

податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість;

податкової накладної/розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою;

податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;

податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної;

податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу".

Крім того, Законом № 466-ІХ доповнено підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України пунктом 73.

Так, відповідно до змісту пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення», в редакції Закону № 466-ІХ, штрафи за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень.

Штрафи, застосовані через відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних за операціями, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість, операціями, що оподатковуються податком на додану вартість за нульовою ставкою, операціями, що не передбачають надання податкової накладної отримувачу (покупцю), а також податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами «а» - «г» пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання за якими неузгоджені (відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено) станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», застосовуються в розмірі 5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень.

Пізніше, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо функціонування електронного кабінету та спрощення роботи фізичних осіб - підприємців» від 14 липня 2020 року № 786-IX (далі - Закон № 786-IX; який набрав чинності 8 серпня 2020 року) у підрозділі 2 у пункті 73 ПК України в абзацах першому і другому після слів та цифр «відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу» доповнено словами «та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної», а слова і цифри «до 31 грудня 2019 року» замінено словами «до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», строк сплати грошових зобов`язань за якими не настав або»; в абзаці першому цифри і слова « 2 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1020 гривень» замінено цифрами і словами «1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень»; в абзаці другому цифри і слова «5 відсотків обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 3400 гривень» замінено цифрами і словами «2,5 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 1700 гривень».

Виходячи зі змістовного та синтаксичного аналізу побудови наведених вище норм права, слідує правовий висновок, що таким чином законодавець мав на меті не лише уточнити й розширити перелік випадків, за яких платник податків звільняється від відповідальності, передбаченої пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України, а й убезпечити платників податків від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними положеннями пункту 120-1.2 статті 120 ПК України, у випадках та за відповідності умовам, наведеним у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України.

Тобто законодавець передбачив ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, за операціями, визначеними таким пунктом, яка проявляється в тому, що такі положення поширюють свою дію на всі штрафні санкції, нараховані платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом № 466-ІХ, у разі, якщо відповідні податкові повідомлення-рішення перебувають у процедурі адміністративного або судового оскарження (без обмеження інстанційності судового розгляду) та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності цим Законом.

Колегія суддів визнає, що такий підхід законодавця загалом відповідає принципу «доброго врядування» і «належної адміністрації» в світлі практики ЄСПЛ.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість (див. зазначене вище рішення у справі «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, пункт 73). Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам (там само).

Вирішуючи спір у цій справі колегія суддів враховує, що Законом № 466-ІХ чітко закріплено, що пункт 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України (у редакції на час апеляційного перегляду) підлягає застосуванню до штрафів нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року за наведених у цій же нормі умов. У такий спосіб законодавцем, який виявив певні недоліки (непропорційність) у механізмі відповідальності за несвоєчасну реєстрацію податкової накладної, що не надається покупцю товарів, звільнив від надмірного тягаря відповідальності, встановленого раніше чинними нормами податкового законодавства, за наведених у пункті 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України умов.

У рішенні від 9 лютого 1999 року №1-рп/99 Конституційний Суд України дійшов висновку, що надання зворотної дії в часі нормативно-правовим актам може бути передбачено шляхом прямої вказівки про це в законі або іншому нормативно-правовому акті.

Зворотна дія нормативно-правового акта у часі (ex post facto) - це дія нового нормативно - правового акта на факти та відносини, що мали місце до набуття ним чинності.

Таким чином, станом на час розряду справи в суді апеляційної інстанції чинною і такою, що підлягає до застосування, є редакція пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, якою впроваджено ретроактивну (ретроспективну, тобто таку, яка передбачає, що дата вступу в силу та дата набрання чинності акта збігаються, однак він змінює на майбутнє правові наслідки діянь та подій, які мали місце до набрання ним чинності) дію закону у відповідних правовідносинах. А саме - щодо штрафів, нарахованих платникам податків протягом періоду з 1 січня 2017 року до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві» за наведених у цій же нормі умов.

Колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що положеннями пункту 56.18 статті 56 ПК України передбачено, що при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Отже, за загальним правилом, відповідно до пункту 56.18 статті 56 ПК України узгодженими, у випадку звернення платника податків до суду, вважаться грошові зобов`язання з дня набрання рішенням законної сили.

В Законі ж № 466-ІХ (пункт 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України) виділено окремі категорії грошових зобов`язань, які підлягають відкликанню як неузгоджені, водночас запроваджено інший, відмінний від загального, підхід, за яким для цілей цієї норми під неузгодженими грошовими зобов`язаннями розуміються ті, по яких відповідні податкові повідомлення-рішення знаходяться в процедурі адміністративного або судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено станом на дату набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».

Таким чином, для цілей, задекларованих цією нормою, зміст і обсяг поняття неузгодженості має спеціальне призначення і розкривається в дужках, при цьому воно не відсилає до пункту 56.18 статті 56 ПК України, а конкретизується і становить окремий, відмінний від загального визначення, зміст узгодженості грошових зобов`язань. Отже, застосування загальної дефініції, визначеної пунктом 56.18 статті 56 ПК України, для реалізації права, визначеного пунктом 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, законодавцем не передбачена.

Законодавцем для цілей пункту 73 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України закріплено відмінне від загального (пункт 56.18 статті 56 ПК України) розуміння неузгодженого грошового зобов`язання, а саме - для цілей цієї норми грошове зобов`язання є неузгодженим протягом всієї процедури судового оскарження (без обмеження в суді якої інстанції знаходиться спір) за умови, що грошове зобов`язання за ними не сплачено.

Європейський Суд з прав людини у рішенні від 14 жовтня 2010 року (справа «Щокін проти України», пункти 56-57) зазначив, що відсутність в національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення порушує вимогу «якості закону» та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника; суд погодився з тим, що у разі коли національне законодавство припустило неоднозначне або множинне тлумачення прав та обов`язків осіб, національні органи зобов`язані застосувати найбільш сприятливий для осіб підхід.

При цьому, колегія суддів повторно акцентує увагу на тому, що законодавство, яке підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, було змінене законодавцем шляхом прийняття ретроактивної новели, якою змінено обсяг прав та обов`язків платника податків і контролюючих органів.

Колегією суддів встановлено, що всі податкові накладні складені у період квітня-травня 2017 року та не підлягають наданню отримувачу (покупцю), а нараховані позивачу 06.12.2017 року за податковим повідомленням-рішенням № 0096611210, тобто, протягом 1 січня 2017 року до 31 грудня 2019 року, грошові зобов`язання у зв`язку з порушенням ТОВ «Реній фарм» граничних строків реєстрації вищевказаних податкових накладних неузгоджені (відповідне податкове повідомлення-рішення знаходяться в процедурі судового оскарження та грошові зобов`язання за ними не сплачено). А відтак, з огляду на ретроспективну дію положень пункту 73, підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України в частині порядку застосування штрафів за порушення платниками податку на додану вартість порядку реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, розмір штрафу повинен був визначатися з дотриманням вимог Законів № 466-ІХ та № 786-IX, чого у спірних правовідносинах не відбулося.

Разом з тим, відповідно до вказаних змін, контролюючий орган за місцем реєстрації платника податку здійснює перерахунок суми штрафу і надсилає (вручає) такому платнику нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним) без вчинення будь-яких додаткових дій з боку контролюючого органу, тобто в силу закону.

Водночас, право на зменшення та перерахунок штрафних санкцій на підставі пункту 73 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України належить виключно податковому органу, на якого закон покладає обов`язок скласти та направити нове податкове повідомлення-рішення.

Суд в межах своєї компетенції може лише встановити правомірність/неправомірність донарахування відповідних штрафних санкцій та наявність/відсутність підстав для поширення наведеної вище ретроспективної правої норми на спірні правовідносини, однак не може підміняти собою уповноважений орган та самостійно зменшувати суму донарахувань.

Вищенаведена правова позиція відповідає висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 31.03.2021 у справі № 640/6342/19.

При цьому в матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перерахунку суми штрафу та надіслання позивачу нового податкового повідомлення-рішення, яким визначено штраф за несвоєчасну реєстрацію вказаних вище зведених податкових накладних та розрахунків коригування із розрахунку 1 відсотка обсягу постачання (без податку на додану вартість), але не більше 510 гривень, що з огляду на вищевикладені норми права та встановлені судом апеляційної інстанції обставини свідчить про протиправність податкового повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 06.12.2017 № 0096611210.

Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.

Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України неправильне застосування норм матеріального права є підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення.

Враховуючи внесення змін до податкового регулювання спірних правовідносин з набранням з 23 травня 2020 року чинності Законом № 466-ІХ, рішення суду першої інстанції не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 242 КАС України, а відтак підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

За приписами ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до наявного в матеріалах справи платіжного доручення про сплату судового збору від 29.03.2018 № 741 позивачем сплачено судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1762 грн 00 коп.

Згідно з наявним в матеріалах справи платіжним дорученням від 21.05.2018 № 1588 позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 2643 грн 00 коп.

Враховуючи задоволення позовних вимог за результатами апеляційного перегляду справи, колегія суддів вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений ним судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1762 (тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп., та за подання апеляційної скарги у сумі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп.

Керуючись ч. 4 ст. 241, ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "РЕНІЙ ФАРМ" - задовольнити частково.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.04.2018 по справі № 820/2297/18 - скасувати.

Прийняти нову постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Реній Фарм» до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України про скасування податкового повідомлення - рішення - задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення рішення № 0096611210 від 06.12.2017 про застосування штрафних санкцій в сумі 49959,69 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (61057, м. Харків, вул. Пушкінська, 46, код ЄДРПОУ ВП:43983495) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Реній Фарм» (62472, Харківська область, Харківський район, місто Мерефа, вул. Дніпропетровська, б. 223, кімната 8-7, ідентифікаційний код: 38117625) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви розмірі 1762 (тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп., та за подання апеляційної скарги у сумі 2643 (дві тисячі шістсот сорок три) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя Т.С. ПерцоваСудді С.П. Жигилій В.Б. Русанова Повний текст постанови складено та підписано 13.05.2024 року