Постанова

від 10.05.2024 по справі 367/8120/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 367/8120/23

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/8119/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області (суддя Горбачова Ю.В.) від 6 лютого 2024 року про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до виконуючого обов`язки ректора Державного податкового університету ОСОБА_2, ученого секретаря Державного податкового університету ОСОБА_3 про вчинення мобінгу (цькування),

встановив:

у жовтні 2023 року позивачка звернулась до суду з позовом, у якому просила зобов`язати відповідачів припинити вчинення мобінгу (цькування) щодо неї, притягнути відповідачів до адміністративної відповідальності відповідно до ст. 173-5 Кодексу України про адміністративні правопорушення, стягнути з відповідачів моральну шкоду у розмірі 30 000грн та судовий збір.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що вона працює проректором з наукової роботи у Державному податковому університеті. З 1 липня 2023 року перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічною віку і поки не має змоги приступити до роботи на умовах повного робочого дня, однак процес здійснення нею наукової діяльності не припинявся і не припиняється. Проте, відповідачі систематично чинять тривалі умисні дії, які спрямовані на приниження її честі та гідності, як працівника, її ділової репутації, що проявляється у формі психологічного тиску, зокрема із застосуванням засобів електронних комунікацій, створення стосовної неї напруженої, ворожої, образливої атмосфери, що змушує її недооцінювати свою професійну діяльність.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської області від 16 жовтня 2023 року позовну заяву залишено без руху, позивачці наданий строк для усунення недоліків.

Ухвалою судді Ірпінського міського суду Київської областівід 6 лютого 2024 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачці.

У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу судді скасувати та передати справу до Ірпінського міського суду Київської області для продовження розгляду, посилаючись на те, що ухвала від 16 жовтня 2023 року не була їй направлена відповідно до вимог частини шостої статті 272 ЦПК України.

Позивачка зазначає, що направлення копії ухвали на електронну адресу, зазначену у позовній заяві, не можна вважати належним врученням копії судового рішення.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про

повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Залишаючи позовну заяву без руху, суддя першої інстанції виходила з того, що у позовній заяві не зазначені докази, якими підтверджуються обставини, викладені у позові, та не додані всі наявні у позивачки докази; не надано обґрунтованого розрахунку суми моральної шкоди та не сплачений судовий збір за вимоги про стягнення моральної шкоди, який становить 1,5 відсотка ціни позову; не зазначені відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися; не зазначені відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; не зазначено щодо наявності у позивачки або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Повертаючи позовну заяву та визнаючи її неподаною, суддя виходила з того, що позивачкою отримано ухвалу від 16 жовтня 2023 року про залишення позовної заяви без руху, яка була направлена на електронну пошту, вказану у позовній заяві, проте позивачкою не були усунуті недоліки позовної заяви в строки, зазначені в ухвалі.

Проте, повністю погодитися з висновками судді першої інстанції колегія суддів не може з таких підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення основних прав, наданих конституцією або законом, а також право на доступ до правосуддя та справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом є одними із невід`ємних прав людини, які закріплені в Загальній декларації прав людини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року (статті 8, 10).

Ця норма кореспондує із статтею 6 «Право на справедливий суд» Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до змісту ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Згідно частин 1 та 2 статті 177 ЦПК України позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб. У разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний

додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу.

Частина 5 статті 177 ЦПК України визначає, що позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Частиною 3 статті 12 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами 1 та 2 статті 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Отже, нормами процесуального права визначено, що кожна сторона самостійно визначає обсяг доказів, які вона надає суду у підтвердження своїх позовних вимог та заперечень, а оцінка достатності наданих доказів судом здійснюється під час судового розгляду.

Стаття 83 ЦПК України визначає, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Аналіз вказаних норм процесуального права свідчить, що невідповідність зазначених у позовній заяві обставин, не зазначення чи ненадання доказів на підтвердження позовних вимог, неточність формулювань позовних вимог, їх неузгодження із способами захисту порушеного права, недоведеність підстав позову за кожною вимогою не перешкоджає розгляду справи, оскільки може бути підставою для відмови в задоволенні позову по суті, а не для визнання позовної заяви неподаною та її повернення.

Відповідно до частини 1 статті 20 ЦК України право на захист особа здійснює на свій розсуд.

На стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі суддя не вправі вирішувати питання достатності доказів, поданих позивачем на обґрунтування своїх вимог, а кожна сторона може розпоряджатися своїми процесуальними правами на власний розсуд та несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій, відсутність певних доказів не перешкоджає розгляду справи, за результатами якого вирішується питання про доведеність чи недоведеність пред`явлених позовних вимог, оцінка доказів є можливою виключно на стадії розгляду справи по суті.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постанові від 08 квітня 2020 року у справі № 761/41071/19.

За таких обставин, суддя не мала правових підстав для залишення позову без руху у зв`язку із ненаданням позивачкою доказів у підтвердження своїх позовних вимог.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що вимога судді про сплату судового збору за позовну вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 1,5 відсотка від ціни позову, не ґрунтується на нормах Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду

позовної заяви майнового характеру фізичною особою, судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Пунктом 5 частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначений розмір судового збору у разі поданні до суду позовної заяви про захист честі та гідності фізичної особи, ділової репутації фізичної або юридичної особи, яка містить у собі як вимоги немайнового характеру, так і вимоги про стягнення моральної шкоди.

Подана ОСОБА_1 позовна заява таких вимог не містить, тому судовий збір за вимоги про відшкодування моральної шкоди підлягає сплаті у розмірі, визначеному у п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Разом з цим, необхідно звернути увагу, що відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Якщо в позові об`єднано дві і більше немайнові вимоги до кількох відповідачів, судовий збір сплачується за кожну вимогу щодо кожного відповідача окремо.

Такий висновок зробила об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 18 вересня 2023 року у справі № 758/5118/21.

З приводу вручення позивачці копії ухвали судді від 16 жовтня 2023 року, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 5 ст. 272 ЦПК України, учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи містяться у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4, 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. У разі відсутності таких відомостей судове рішення вважається не врученим.

Згідно частини 11 статті 272 ЦПК України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Позивачкою не вказано у позовній заяві про наявність у неї електронного кабінету, лише поштова адреса та електронна пошта.

Велика Палата Верховного суду у постанові від 10 квітня 2024 року, справа № 454/1883/22, зазначила, що бажання учасника справи (фізичної особи) зазначити у скарзі (заяві) свою особисту електронну адресу, свідчить лише про бажання особи отримувати кореспонденцію від суду альтернативним засобом зв`язку, та не позбавляє суд обов`язку виконувати вимоги закону, зокрема щодо надіслання рішення суду у порядку, передбаченому статтею 272 ЦПК України. Аналіз викладених вище приписів ЦПК України, якими встановлено порядок направлення копій судового рішення особі, яка не має офіційної електронної адреси, свідчить про обов`язок суду направлення копії судового рішення рекомендованим листом з повідомленням про вручення, днем вручення якого є

день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення. Надсилання відповідних процесуальних документів на електронну адресу сторони у справі, вказану в документах, що подавались до суду, не заборонена, та може здійснюватися як додаткова, однак такі дії не можуть замінити належне надсилання учаснику судового рішення відповідно до статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції).

Матеріали справи не містять даних про вручення позивачці копії ухвали від 16 жовтня 2023 року або про підтвердження отримання позивачкою копії ухвали на електронну пошту, а наявна в матеріалах справи довідка про надіслання копії ухвали 1 січня 2024 року на електронну адресу позивачки не є належним підтвердженням отримання останньою зазначеного судового рішення.

За таких обставин, суддя першої інстанції прийшла до передчасного висновку, що копія ухвали від 16 жовтня 2023 року була отримана позивачкою та наявні правові підстави для визнання позовної заяви неподаною та повернення її позивачці.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що ухвала судді про повернення позовної заяви постановлена з порушенням норм процесуального права, тому вона підлягає скасуванню з направлення справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу судді Ірпінського міського суду Київської області від 6 лютого 2024 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконуючого обов`язки ректора Державного податкового університету ОСОБА_2, ученого секретаря Державного податкового університету ОСОБА_3 про вчинення мобінгу (цькування) направити до Ірпінського міського суду Київської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук