Ухвала

від 13.05.2024 по справі 420/8816/23

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

13 травня 2024 року

м. Київ

справа №420/8816/23

адміністративне провадження № К/990/14758/24

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Уханенка С.А.,

суддів: Кашпур О.В., Прокопенка О. Б.,

перевірив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправними рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку,

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, в якому просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення сесії Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області від 10 березня 2023 року №1109 «Про дострокове припинення повноважень секретаря Фонтанської сільської ради ОСОБА_1 »;

- визнати незаконним та скасувати розпорядження сільського голови Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області №77/2023-кР-тр від 21 березня 2023 року;

- поновити ОСОБА_1 на посаді секретаря Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області VIII скликання;

- стягнути з Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 22 березня 2023 року до дня ухвалення рішення по справі;

- рішення в частині поновлення на посаді секретаря Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

Ухвалою Верховного Суду від 11 квітня 2024 року касаційну скаргу повернуто позивачеві.

16 квітня 2024 року за допомогою підсистеми «Електронний суд» позивач повторно надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на судові рішення у цій справі.

Предметом спору у цій справі є правомірність дострокового припинення повноважень позивача на посаді секретаря Фонтанської сільської ради.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з частиною першою статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.

Наведене означає, що положеннями пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України передбачено можливість перегляду, як виняток, судового рішення, що не підлягає касаційному оскарженню судом касаційної інстанції у разі, якщо заявником зазначені випадки, передбачені підпунктами "а" - "г" цієї норми та викладені підстави, визначені частиною четвертою статті 328 КАС України.

За змістом пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України "Про запобігання корупції" займають відповідальне та особливо відповідальне становище.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, було припинення повноваження позивача на посаді секретаря Фонтанської сільської ради, а отже, позивач не був службовою особою, який займав відповідальне та особливо відповідальне становище відповідно до пункту 1 частини шостої статті 12 КАС України у системному зв`язку з положеннями статті 51-3 Закону України "Про запобігання корупції" та частиною першою статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", тому з огляду на це, ця справа відноситься до справ незначної складності.

Оскаржуючи судові рішення у справі незначної складності, скаржник за змістом поданої касаційної скарги послався на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Так, позивачем зазначено, що: «зі змісту положень чинного законодавства незрозуміло, яким чином судам слід поступати при неприйнятті ними відповідної заяви про визнання позову. Зокрема, чи слід приймати відповідну окрему ухвалу про неприйняття заяви про визнання позову відповідачем, або писати про це в описовій часині судового рішення по суті справи, або приймати ухвалу на місці. Це є відповідною прогалиною, яка може використовуватися судами для ухилення від обов`язку належного обґрунтування рішення. Висновок Верховного Суду із зазначених мною питань буде мати фундаментальне значення для вирішення моєї справи, оскільки суди будуть зобов`язані розглянути та перевірити заяву про визнання позову на предмет відповідності закону та порушення прав інших осіб та у разі наявності відповідних обставин зазначити про це в рішенні, чого до теперішнього часу зроблено не було. Також суд апеляційної інстанції буде зобов`язаний встановити обставини справи, які визнає відповідач, а не розглядати лише ті аргументи, на які вказує третя особа. Я вважаю, що підстави для відхилення заяви про визнання позову відсутні, а тому користуючись прогалиною в Кодексі, суди ухилилися від обґрунтування неприйняття відповідної заяви».

З огляду на викладене, Верховний Суд зазначає наступне.

Питання права, які мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, можуть охоплювати правові явища, що є найбільш суттєвими для такої практики та формування її однаковості. До таких явищ можна віднести систематичне порушення державою норм матеріального та процесуального права, які зачіпають інтереси великого кола осіб, що супроводжуються чималою кількістю оскарження таких рішень у подібних справах, тощо.

Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.

Такий визначений законодавцем підхід до роботи Верховного Суду (формування в окремих справах конкретних правових висновків, що є обов`язковим для всіх судів та суб`єктів владних повноважень) є особливо актуальним у світлі положень статті 125 Конституції України, згідно з якою адміністративні суди діють з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин.

Водночас, колегія суддів зауважує, що потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики виникає, передусім, у тих випадках, коли практики з певного питання немає взагалі і її потрібно сформувати, або відсутня єдність у вже сформованій практиці з певного питання.

Проте наведені скаржником доводи не свідчать про наявність жодної із вказаних вище умов, оскільки доводи скаржника щодо наявності підпункту «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України ґрунтуються виключно на невирішенні судом першої інстанції заяви про визнання позову та не перевірки цієї обставини судом апеляційної інстанції, що в розумінні процесуального законодавства з таким викладенням позивачем аргументів не свідчить про те, що ця касаційна скарга поставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Отже, враховуючи викладене, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «а» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кас України.

Разом з цим скаржник вказав, що ця справа має виняткове значення для нього, оскільки стосується його конституційних прав на працю, судовий захист та повагу до честі та гідності.

Перевіривши викладені доводи та надавши їм оцінку, Суд зазначає, що для кожної із сторін справа, в якій він є учасником, має особливе значення, оскільки спірні правовідносини, що склались, потребують судового втручання.

Разом з тим, скаржник повинен довести особливу важливість чи специфічність значення цієї справи для цього.

Суд відхиляє твердження скаржника, що справа має виняткове значення для нього, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не обґрунтовані обставинами, які б виділяли вимоги скаржника у цій справі в якусь особливу категорію спорів, є винятковими та такими, що без судового захисту можуть призвести до незворотних наслідків.

Отже, Верховний Суд відхиляє посилання скаржника на підпункт «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кас України.

Відтак, Суд дійшов висновку, що у касаційній скарзі скаржником не наведено обґрунтованих підстав можливості допуску касаційної скарги до перегляду судових рішень, прийнятих у справі незначної складності.

З огляду на відхилення Верховним Судом зазначених заявником виняткових обставин, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, які є передумовою для перевірки вмотивованості підстав касаційного оскарження цих рішень, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу, у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження за поданою касаційною скаргою необхідно відмовити.

Керуючись статтями 248, 328, 333 КАС України, Суд

У Х В А Л И В :

1. У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 06 березня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Фонтанської сільської ради Одеського району Одеської області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, на стороні відповідача ОСОБА_2 , про визнання протиправними рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку - відмовити.

2. Копію ухвали направити заявнику за допомогою підсистеми ЄСІТС "Електронний кабінет" (у разі його відсутності - засобами поштового зв`язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

СуддіС.А. Уханенко О.В. Кашпур О.Б. Прокопенко