Рішення

від 29.04.2024 по справі 465/4199/22

ФРАНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

465/4199/22

2/465/1499/24

РІШЕННЯ

Іменем України

29.04.2024 року м. Львів

Франківський районний суд м. Львова в складі:

головуючої - судді Марків Ю.С.,

з участю секретаря судового засідання Мучинської Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю "СК Мотор-Гарант" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди та позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю "СК Мотор-Гарант" про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю "СК Мотор-Гарант" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

ОСОБА_1 мотивує позов тим, що 28.11.2021 року відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої позивачу спричинено матеріальну, моральну шкоду та завдано шкоду здоров`ю. Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.02.2022 року відповідача - ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст..124 КУпАП та накладенно штраф у розмірі 850 грн. Висновком експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ №309 від 17.02.2022 року встановлено, що сума матеріального збитку, завданої автомобілю позивача, внаслідок його аварійного пошкодження у ДТП, у зв`язку з тим, що вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля перевищує його вартість до цього пошкодження, і відповідно проводити його повноцінне ремонтне відновлення економічно недоцільно, визначається у розмірі його ринкової вартості на момент до цього пошкодження, яка, з врахуванням характеристик, показників його стану на той час, що можливо було встановити при експертному огляді 17.12.2021 та 09.02.2022 вже аварійно пошкодженого автомобіля, в цінах на момент ДТП 28.11.2021, становила 236049,00 грн. Вказує, що ТДВ «СК Мотор-Гарант» частково виплачено завдану матеріальну шкоду у розмірі 124778,29 грн., тобто різниця між фактичним пошкодженням та виплатою страхової компанії становить 111270,71 грн. Зазначає, що також поніс витрати на проведення експертизи у розмірі 3000 грн. та витрати на евакуацію та зберігання автомобіля в загальні сумі 3400 грн.

Окрім витрат, пов`язаних із пошкодженням майна, позивач поніс витрати, пов`язані із ушкодженням свого здоров`я, оскільки внаслідок ДТП отримав забій грудної клітки, травму голови та садно, що зокрема підтверджується висновком експерта №1409 від 06.12.2021 року, де травми отримані ОСОБА_1 , під час дорожньо-транспортної пригоди віднесено до легкого ступеня тяжкості. Вказує, що неодноразово звертався до лікаря із скаргами на стан здоров`я, що підтверджується відповідними виписками та документальними підтвердженнями витрат на лікування в загальній сумі 1008,15 грн.

Вказує також, що після зазначеної дорожньо-транспортної пригоди позивач перебував у стресовому стані, мав проблеми зі сном, головокружіння та загальну слабкість, зазнав як фізичного болю, так і страждань у зв`язку із ушкодженням здоров`я, був позбавлений тривалий час вести свій звичний спосіб життя. Враховуючи наведене, моральну шкоду оцінює в 20 000 грн.

Окрім цього, зазначає, що як станом на день ДТП, так і станом на момент подання позовної заяви до суду, він був тимчасово непрацюючим, а у разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням поданих до суду заяв позивача (зменшення розміру позовних вимог, залучення співвідповідача) просить стягнути з ТДВ «СК «Мотор-Гарант» матеріальну шкоду в розмірі 3408,14 грн, що складається із витрат на лікування - 1008,15 грн. та вартості евакуації автомобіля та його зберігання у сумі 2400,00 грн., а також стягнути з ОСОБА_2 на його користь вартість моральної шкоди в розмірі 20 000,00 грн. та вартість шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в розмірі мінімальної заробітної плати станом на 28.11.2021 року - 6000,00 грн.

Директор ТДВ «СК «Мотор -Гарант» надав пояснення, в яких зазначив, що 10.12.2021 року до них звернувся ОСОБА_3 із письмовою заявою про виплату страхового відшкодування та при розгляді даної заяви було здійснено розрахунок суми виплати страхового відшкодування за пошкодження внаслідок ДТП від 28.11.2021 року автомобіля Toyota Avensis за допомогою Звіту №16411 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 04.01.2022. Враховуючи вищезгадане, 22.07.2022 року ОСОБА_3 здійснено виплату страхового відшкодування у розмірі 124 778,29 грн., що підтверджується платіжним дорученням №2326 від 22.07.2022 року. Таким чином, ТДВ «СК «Мотор-Гарант» виконало усі вимоги, що стосувалися страхового відшкодування.

Не погоджуючись з поданим позовом, від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Приступи Л.Л. до суду надійшов відзив, у якому зазначив, що на момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача перед іншими учасниками руху була застрахована в ТДВ «СК «Мотор-Гарант» та згідно полісу - загальний ліміт відповідальності страховика становить 180 000 грн. Зазначає, що згідно із звітом №16411 від 04.01.2022 року вартість відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля становить 425 971,54 грн., що значно перевищує вартість такого автомобіля, яка становить 192 879,00 та відповідно до звіту №16740 від 05.01.2022 вартість автомобіля у пошкодженому стані становить 68 100 грн., таким чином власнику автомобіля ОСОБА_3 виплачено різницю між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Також зазначає, що стягнення витрат на евакуацію пошкодженого автомобіля та витрат на послуги зі стоянки транспортного засобу із відповідача ОСОБА_2 є необґрунтованим, оскільки можуть бути відшкодовані за рахунок страховика ТДВ «СК «Мотор-Гарант».

Окрім цього, вважає, що шкода, заподіяна життю та здоров`ю позивача має бути відшкодована за рахунок страховика у порядку, що визначений Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а щодо моральної шкоди представник відповідача вважає, що така не є обґрунтованою, а розмір є значно завищений.

У відзиві на позовну заяву представник ТДВ «Страхова Компанія «Мотор-Гарант» зазначає, що стягнення з ТДВ «СК «Мотор-Гарант» додаткових грошових коштів, які не входять в суму страхового відшкодування матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка була визначена на підставі Звіту №16411 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 04.01.2022 року та Дослідження вартості придатних залишків №16740 від 05.01.2022 року - є таким, що суперечить законодавству України. Щодо відшкодування шкоди, пов`язаної з лікуванням потерпілого, то наголошує, що позивачу необхідно подати до ТДВ «СК «Мотор-Гарант» заяву на виплату страхового відшкодування для подальшої страхової виплати. Також, зазначає, що не визнає як належний доказ рахунок-фактуру за зберігання пошкодженого транспортного засобу у сумі 1300 грн., оскільки у даному рахунку-фактурі відсутні номер, дата або будь-які інші примітки, які б вказували на те, що дане зберігання пошкодженого транспортного засобу стосується страхового випадку, та загалом виникають сумніви щодо правдивості та прозорості наданих рахунків на оплату послуг з евакуації транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки, оскільки страховий випадок мав місце 28.11.2021 року, в той час коли рахунки на оплату були виписані лише 23.12.2021 року.

В подальшому, до суду надійшла позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , з урахуванням заяви про заміну неналежного відповідача, до Товариства з додатковою відповідальністю "СК Мотор-Гарант" про відшкодування матеріальної шкоди.

Позов мотивує тим, що відповідно до висновку судового експерта №309 від 17.02.2022 року вартість автомобіля до пошкоджень, завданих дорожньо-транспортною пригодою становить 236049,00 грн., щодо вартості придатних залишків то не заперечує суму, яка встановлена Дослідженням вартості придатних залишків №16740 від 05.01.2022 року, що становить 68 100,71 грн., окрім цього підтверджує факт виплати йому страхового відшкодування ТДВ «СК «Мотор-Гарант» у розмірі 124 778,29 грн. Таким чином, вважає, що сума матеріального збитку, який слід стягнути з відповідача на його користь становить 43 170,00 грн., розмір якої випливає із різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

У відзиві на позовну заяву третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Приступа Л.Л. не погодився із такими вимогами та зазначив, що стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 шкоди, заподіяної майну є безпідставним. Зазначає, що ОСОБА_3 не наведено обґрунтування, чому слід брати до уваги саме Висновок автотоварознавчого дослідження №309 від 17.02.2022 року, складений за заявою ОСОБА_1 , а не брати до уваги розрахунків, що були зроблені страховиком ТДВ «СК «Мотор-Гарант», оскільки жоден з цих документів не є судовою автотоварознавчою експертизою, тому не є зрозумілим якому документу слід навади перевагу при визначенні розміру збитку. Враховуючи викладене, просить відмовити в задоволенні позову третьої особи, що заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - ОСОБА_3 .

Враховуючи вищевикладене, з урахуванням заяви про заміну неналежного відповідача, третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 просить стягнути з ТДВ «Страхова Компанія «Мотор-Гарант» на його користь вартість матеріальної шкоди, заподіяної автомобілю у розмірі 43 170,00 грн та судові витрати.

Не погоджуючись з поданим позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 , від представника відповідача ТДВ «Страхова Компанія «Мотор-Гарант» надійшов до суду відзив на вказану позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Відзив мотивує тим, що узгодження, підрахунок та подальше нарахування страхового відшкодування потерпілій особі ТДВ «СК «Мотор-Гарант» здійснювалось відповідно до страхового законодавства. Вказує, що представник третьої особи в позовній заяві жодним чином не обгрунтувала підстави для залучення проведення дослідження збитків пошкодженого транспортного засобу експерта Вербова В.В. , в той час, коли залученим страховою компанією оцінювачем ОСОБА_5 вже було проведено огляд пошкодженого автомобіля з метою визначення вартості спричиненої шкоди і фактично вже було складено звіт №16411 від 04.01.2022 та висновок вартості придатних залишків №16740 від 05.01.2022, які в подальшому і були взяті до уваги страховою компанією при визначенні розміру страхового відшкодування, оскільки за часом складання звіти оцінювача ОСОБА_5 є першочерговими у порівнянні з висновком експерта Вербова В.В . Огляд пошкодженого транспортного засобу, який був замовлений позивачем ОСОБА_1 проведено за відсутності представника відповідача - ТДВ «СК «Мотор-Гарант». Відтак, стягнення з ТДВ «СК «Мотор-Гарант» додаткових грошових коштів, які не входять в суму страхового відшкодування матеріальної шкоди внаслідок дорожньо-транспортної пригоди є таким, що суперечить законодавству України.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання 29.04.2024 не з`явився, однак від його представника до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі. В попередніх судових засіданнях позов підтримала, просила такий задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання 29.04.2024 не з`явився, однак від його представника до суду надійло клопотання про розгляд справи без їх участі. В попередніх судових засіданнях заперечив щодо позову, просив у його задоволенні відмовити.

Представник відповідача ТДВ «СК «Мотор-Гарант» в судове засідання 29.04.2024 не з`явився, хоча й належним чином повідомлявся про дату, час та місце проведення такого.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 в судове засідання 29.04.2024 не з`явився, однак від його представника до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі. В попередніх судових засіданнях позов ОСОБА_3 підтримала, просила такий задоволити.

Дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного із доказів, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяв по суті окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, а позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 задоволенню не підлягає із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову.

Судом встановлено, що 28.11.2021 о 16:47 год. у м.Львові на перехресті вул.Любінська-Копистинського мала місце дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу "Ford Escape", д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та автомобілем "Toyota Avensis", д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.02.2022 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

З огляду на викладене та відповідно до положення ст. 82 ЦПК України, а також засад інституту доказування у цивільному судочинстві, суд не піддає сумніву та доказуванню обставини, встановлені постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.02.2022, яка набрала законної сили, згідно якої ОСОБА_2 визнано винуватим у дорожньо-транспортній пригоді.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу "Ford Escape", д.н.з. НОМЕР_1 , була застрахована в ТДВ "СК "Мотор-Гарант" згідно полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/204247738 від 28.05.2021; страхувальник - ОСОБА_2 ; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю - 260000,00 грн.; ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 130000,00 грн.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , виданого 06.04.2017 власником транспортного засобу "Toyota Avensis", д.н.з. НОМЕР_2 є ОСОБА_3 .

10.12.2021 до ТДВ "СК "Мотор-Гарант" із заявою про виплату страхового відшкодування звернувся ОСОБА_3 у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, що мала місце 28.11.2021 за участю транспортного засобу "Toyota Avensis", д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_1 та транспортного засобу "Ford Escape", д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_2

29.12.2021 було здійснено огляд автомобіля "Toyota Avensis", д.н.з. НОМЕР_2 , за результатами якого складено Акт огляду транспортного засобу.

Відповідно до Звіту №16411 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 04.01.2022 вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу "Toyota Avensis", д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 192879,00 грн.

Згідно Дослідження вартості придатних залишків №16740 від 05.01.2022 вартість ДТЗ у пошкодженому стані "Toyota Avensis", д.н.з. НОМЕР_2 , складає 68100,71 грн.

З Страхового акту №587/22-ГПО від 22.07.2022 розмір страхового відшкодування складає 124778,29 грн.

Випискою з картки № НОМЕР_4 від 28.07.2022, належної ОСОБА_3 , та платіжним дорученням №2326 від 22.07.2022, підтверджується факт перерахування ТДВ "СК "Мотор-Гарант" ОСОБА_3 страхового відшкодування згідно страхового акту №587/22-ГПО від 22.07.2022 в розмірі 124778,29 грн.

Відповідно до Висновку експерта (експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ) №309 від 17.02.2022, складеного експертом-автотоварознавцем Вербовим В.В. на підставі Договору №309-21 від 10.12.2021, укладеного між Вербовим В.В , та ОСОБА_1 , пошкодження автомобіля "Toyota Avensis", 1.8і, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок ДТП 28.11.2021 року, які визначені при його дослідженні 17.12.2021 та 09.02.2022 - зазначені у п.1.3 дослідницької частини даного висновку та відображені на фотографіях фототаблиць додатку; вартість матеріального збитку з технічної точки зору, заподіяного власнику автомобіля "Toyota Avensis", 1.8і, реєстраційний номер НОМЕР_2 , внаслідок його аварійного пошкодження у ДТП, у зв`язку з тим, що вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля перевищує його вартість до цього пошкодження, і відповідно проводити його повноцінне ремонтне відновлення економічно недоцільно, визначається у розмірі його ринкової вартості на момент до цього пошкодження, яка, з врахуванням характеристик, показників його стану на той час, що можливо було встановити при експертному огляді 17.12.2021 та 09.02.2022 вже аварійно пошкодженого автомобіля, в цінах станом на момент ДТП - 28.11.2021, становила 236049,00 грн.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст.11 ЦК України.

Згідно із ст.1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З огляду на зазначені положення Цивільного кодексу України факт завдання шкоди майну потерпілого джерелом підвищеної небезпеки, якщо ця особа (потерпілий) не перебуває в договірних правовідносинах з особою, яка завдала шкоди, якщо завдання такого роду шкоди не пов`язане з виконанням цими особами обов`язків за договором, породжує виникнення позадоговірного, деліктного зобов`язання. Воно виникає з факту завдання шкоди й припиняється належним виконанням у момент відшкодування потерпілому шкоди в повному обсязі особою, яка її завдала. Сторонами деліктного зобов`язання класично виступають потерпілий (кредитор) і особа, яка завдала шкоди (боржник).

За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч.2 ст.1187 ЦК України).

Разом з тим правила регулювання деліктних зобов`язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов`язок.

Згідно із ст.999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення Цивільного кодексу України, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

Відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулює Закон України від 01 липня 2004 року№ 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон №1961-IV), який спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 03.10.2018 у справі № 760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18), від 14.12.2021 у справі № 147/66/17 (провадження № 14-95цс20) прийшла до висновку, що відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування або розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Відповідно до ст. 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом ст. 9, 22-28, 35 Закону № 1961-IV настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування.

При цьому в Законі №1961-IV визначено порядок розрахунку шкоди, пов`язаної з пошкодженням транспортного засобу.

Так, відповідно до ст.29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За змістом статті 30 Закону № 1961-IV транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно зі звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП. Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця ДТП.

Таким чином, ремонт автомобіля марки "Toyota Avensis", д.н.з. НОМЕР_2 , вважається економічно необґрунтованим, а отже, автомобіль вважається фізично знищеним.

Порядок відшкодування завданої позивачу шкоди, таким чином, має відбуватися в порядку, визначеному статтею 30 Закону № 1961-IV, і позивач мав передати залишки транспортного засобу відповідачу як особі, яка відповідає за завдану шкоду, чим набути право отримати від останнього відшкодування шкоди в розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до ДТП.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19.09.2018 у справі №643/4161/15-ц (провадження № 61-13692св18) зроблено такий висновок: «Отже, якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано вищенаведеною статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Порядок відшкодування шкоди, пов`язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, який згідно зі статтею 8 ЦК України (аналогія закону) може застосовуватися не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують його вартість до ДТП. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди».

Не погоджуючись з розміром страхового відшкодування, визначеного відповідачем ТДВ "СК "Мотор-Гарант", стороною позивача надано Висновок експерта (експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ) №309 від 17.02.2022, складеного експертом-автотоварознавцем Вербовим В.В. на підставі Договору №309-21 від 10.12.2021, укладеного між Вербовим В.В , та ОСОБА_1 .

Надаючи оцінку вказаному доказу, суд виходить з наступного.

Частинами другою, третьою статті 102 ЦПК України передбачено, що предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Суд призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) сторони (сторона) не надали відповідні висновки експертів із цих самих питань або висновки експертів викликають сумніви щодо їх правильності (частина перша статті 103 ЦПК України).

Згідно із частинами першою, п`ятою - сьомою статті 106 ЦПК України учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення. У висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, що й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду.

За заявою учасника справи про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, такий висновок судом до розгляду не приймається, якщо суд визнає наявність таких підстав.

Частина перша статті 1 Закону України «Про судову експертизу» визначає, що судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб (частина перша статті 71 цього Закону).

Пункт 1.8 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року № 53/5, передбачає, що підставою для проведення експертизи відповідно до чинного законодавства є процесуальний документ про призначення експертизи, складений уповноваженою на те особою (органом), або договір з експертом чи експертною установою, укладений за письмовим зверненням особи у випадках, передбачених законом, в якому обов`язково зазначаються її реквізити, номер справи або кримінального провадження або посилання на статтю закону, якою передбачено надання висновку експерта, перелік питань, що підлягають вирішенню, а також об`єкти, що підлягають дослідженню.

Таким чином, системний аналіз наведених положень процесуального законодавства дозволяє констатувати, що висновок експерта може бути підготовлений як на підставі ухвали суду про призначення експертизи, так і на замовлення учасника справи; у разі подання учасником справи до суду висновку експерта, складеного на його замовлення, у такому висновку має бути зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок. При цьому інша сторона може подати до суду заяву про наявність підстав для відводу експерта, який підготував висновок на замовлення іншої особи, і в разі, якщо суд визнає наявність таких підстав, зазначений висновок не приймається судом до розгляду.

Таких правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 22.11.2023 у справі № 712/4126/22, від 20.12.2023 у справі № 172/313/21.

Якщо у наданому учасником справи висновку не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, він не є належним та допустимим доказом.

Такий правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 (провадження № 14-270цс19).

Як вбачається з наданого до позовної заяви стороною позивача Висновку експерта (експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ) №309 від 17.02.2022, складеного експертом-автотоварознавцем Вербовим В.В. у такому не зазначено, що експерт був попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та що такий підготовлено для подання до суду.

Клопотань про призначення судової експертизи ОСОБА_3 та його представником під час розгляду справи не заявлялись.

Враховуючи вищевикладене, суд не бере такий висновок до уваги, як належний та допустимий доказ та не може бути покладений в основу рішення суду, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення з ТДВ "СК "Мотор-Гарант" на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди в розмірі 43170,00 грн. слід відмовити.

З приводу позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення з ТДВ "СК "Мотор-Гарант" витрат на придбання ліків, суд приходить до наступного висновку.

Як вбачається з Виписки-епікризу із медичної карти стаціонарного хворого №9236 від 01.12.2021 ОСОБА_1 перебував у КНП "8-ма міська клінічна лікарня м.Львова" на стаціонарному лікуванні з 28.11.2021 по 01.12.2021 з діагнозом - "Забій грудної клітки, садно лобної ділянки (основний); поверхнева травма волосистої частини голови, садно (супутній).

Відповідно до висновку експерта №1409 від 06.12.2021 у громадянина ОСОБА_1 за період перебування на стаціонарному лікуванні в КНП 8-а МКЛ м.Львова 28 листопада - 01 грудня 2021 лікарями було діагностовано: "Забій грудної клітки; садно лобної ділянки", "Забійна рана лобної ділянки зліва". На час проведення судово-медичної експертизи у потерпілого виявлено рану у лобній ділянці зліва, пляму на шкірі в ділянці перенісся зліва, яка є слідом загоєного садна, синці у лівій навколоочній ділянці і ділянці носа, в ділянці лівого ліктьового суглобу, на лівому стегні, садна на правій кисті, на лівому стегні, в ділянці лівого колінного суглобу. Рана, садна, синці утворились внаслідок контактів вказаних ділянок тіла із тупими предметами, можливо із виступаючими частинами салону автомобіля, могли виникнути 28 листопада 2021 під час дорожньо-транспортної пригоди і відносяться до легкого ступеня тяжкості. Діагноз "Забій грудної клітки" не підтверджений об`єктивними судово-медичними даними (наявністю синців, саден, ран), тому при встановленні ступеня тяжкості тілесних ушкоджень до уваги не може бути прийнятим, згідно п.4.6 "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень".

В подальшому, 06.12.2021 ОСОБА_1 проходив огляд терапевта у КНП "4-а міська клінічна лікарня м.Львова", згідно якого встановлено діагноз: поверхнева травма інших частин голови, садно та 30.05.2022 проходив огляд невропатолога у КНП "Львівське територіальне медичне об`єднання "Клінічна лікарня планового лікування, реабілітації та паліативної допомоги", згідно якого встановлено діагноз: розлад вегетативної нервової системи, неуточнений.

Згідно наданих стороною позивача чеків №55626 від 28.12.2021 та №23372 від 01.06.2022 позивач поніс витрати на оплату ліків в розмірі 1008,15 грн. (800,20 грн. + 207,95 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.1195 ЦК України фізична або юридична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

У разі каліцтва або іншого ушкодження здоров`я фізичної особи, яка в момент завдання шкоди не працювала, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №775/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відповідно до ч. 1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивач ОСОБА_1 поніс додаткові витрати, викликані необхідністю придбання ліків у зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, винним у якій визнано ОСОБА_2 , цивільно правова-відповідальність якого була застрахована у ТДВ "СК "Мотор-Гарант", з такого підлягають вищевказані витрати на придбання ліків в розмірі 1008,15 грн., що доведено належними та допустимими доказами під час розгляду справи.

Щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, суд приходить до наступного висновку.

У відповідності до ч.1 ст.1197 ЦК України розмір втраченого фізичною особою внаслідок каліцтва або іншого ушкодження здоров`я заробітку (доходу), що підлягає відшкодуванню, визначається у відсотках від середнього місячного заробітку (доходу), який потерпілий мав до каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, з урахуванням ступеня втрати потерпілим професійної працездатності, а за її відсутності - загальної працездатності.

З вимог статті 25 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності потерпілим відшкодовуються не отримані доходи за підтверджений відповідним закладом охорони здоров`я час втрати працездатності. Доходи потерпілого оцінюються в таких розмірах: для працюючої особи (особи, яка працює за трудовим договором) - неотримана середня заробітна плата, обчислена відповідно до норм законодавства України про працю.

Як вже зазначалось, відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 року у справі №775/18006/15-ц, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього.

Відповідно до ч. 1 ст.22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Законом встановлено порядок відшкодування шкоди у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування є страховик завдавача шкоди. Цей страховик хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку.

Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування».

Як зазначила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.12.2021 у цивільній справі № 147/66/17, основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV).

Відповідно до ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку.

Відтак, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Встановивши, що позов пред`явлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє у позові до такого відповідача.

Зазначений висновок висловлено Великою Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).

Аналогічні правові висновки містяться також у постановах Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року в справі № 705/3876/18 (провадження № 61-697св20), від 19 серпня 2020 року в справі № 639/6295/16-ц (провадження № 61-36683св18), від 14 липня 2020 року в справі № 686/23977/18 (провадження № 61-17715св19), від 8 липня 2020 року в справі № 612/808/18 (провадження №61-15537св19).

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року у справі № 761/23904/19 також вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Відтак, з приводу позовної вимоги про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 шкоди, завданої ушкодженням здоров`я, суд приходить до висновку, що така до задоволення не підлягає, оскільки розмір завданої шкоди, заявленої ОСОБА_1 не перевищила ліміт відповідальності страховика ТДВ "СК "Мотор-Гарант", а відтак ОСОБА_2 є неналежним відповідачем у даних правовідносинах.

З приводу стягнення з відповідача ТДВ "СК "Мотор-Гарант" на користь ОСОБА_1 вартості евакуації автомобіля та його зберігання, суд приходить до наступного висновку.

Як вже зазначалось, відповідно до статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно рахунків ФОП ОСОБА_6 від 23.12.2021 ОСОБА_1 поніс витрати на евакуацію транспортного засобу "Toyota Avensis", д.н.з. НОМЕР_2 з вул.Любінська до вул.Авіаційної, 7 вартістю 1300,00 грн. та з вул.Авіаційна, 7 до вул.Тернопільської вартістю 800,00 грн.

Окрім цього, до позовної заяви стороною позивача надано рахунок-фактуру ФОП ОСОБА_7 за зберігання транспортного засобу "Toyota Avensis", д.н.з. НОМЕР_2 вартістю 1300,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Коцюбинська Л.С. просила не брати до уваги вищевказаний рахунок, як підставу стягнення на користь позивача понесених витрат на зберігання транспортного засобу.

Більш цього, судом береться до уваги те, що вищевказаний рахунок не містить дати його видачі, відтак переконатись чи вказане зберігання транспортного засобу пов`язане з дорожньо-транспортною пригодою, яка мала місце 28.11.2021, у суду немає можливості.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача ТДВ "СК "Мотор-Гарант" на користь позивача ОСОБА_1 підлягають до стягнення понесені витрати на евакуацію транспортного засобу в розмірі 2100,00 грн.

З приводу позовної вимоги ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 завданої моральної шкоди, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ст.23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч.2 цієї статті.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При оцінці обґрунтованості вимоги позивача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди необхідно керуватися принципом розумності, тобто виходити з об`єктивно передбачуваних за обставин конкретної справи втілень моральної шкоди. Відповідно, як основний доказ заподіяння моральної шкоди слід розглядати достатньо переконливі з погляду розумності пояснення потерпілої сторони щодо характеру завданих їй немайнових втрат.

З огляду на моральну зумовленість виникнення інституту відшкодування моральної шкоди, цілком адекватними і самодостатніми критеріями визначення розміру належної потерпілому компенсації є морально-правові імперативи справедливості, розумності та добросовісності.

Визначаючи розмір належної до компенсації моральної шкоди, суд виходить з наступного.

У пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (з відповідними змінами) роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи вищевикладене, суд враховує доведену у встановленому порядку вину ОСОБА_2 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Суд бере до уваги те, що позивач просить стягнути моральну шкоду, яка не охоплюється страховим відшкодуванням, оскільки не стосується шкоди, заподіяної життю та здоров`ю потерпілого (згідно з статтею 23 Закону № 1961-IV) та не належить до шкоди, заподіяної майну (згідно з статтею 28 Закону № 1961-IV). Тому відповідальність за заподіяну позивачу моральну шкоду, яка полягає в його моральних стражданнях та інших немайнових втратах через спричинене з вини страхувальника ДТП, має бути співмірно компенсована останнім.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить із того, що негативні наслідки, в тому числі й у виді тілесних ушкоджень, завданих позивачу внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 28.11.2021 року, призвели до порушення звичного укладу життя позивача ОСОБА_1 , такий протягом тривалого часу перебував без засобу для пересування, останній зазнав фізичного болю та страждань.

Викладені вище обставини безумовно потягнули за собою заподіяння позивачу моральної шкоди, яка полягає у порушенні звичного способу життя, останній змушений пересуватись без автомобіля, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, у фізичному та психологічному болі та стражданнях, необхідності докладати додаткових зусиль для організації свого життя.

На підставі викладеного та з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення, з урахуванням вимог розумності та справедливості суд вважає, що на користь позивача ОСОБА_1 до відшкодування моральної шкоди підлягає стягненню з відповідача ОСОБА_2 , як з особи, визнаної винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди, грошова сума в розмірі 10000,00 грн. Такий розмір відшкодування заподіяної моральної шкоди суд вважає розумним та співмірним з моральними стражданнями, які заподіяні позивачу.

Суд також врахував правову позицію Верховного Суду висловленої у постанові ВП ВС від 15 грудня 2020 року у справі за № 752/17832/14-ц, а саме, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.

Ухвалюючи рішення у справі суд у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України вирішує питання судових витрат. Так згідно з ч.ч. 1, 2 вказаної статті Кодексу судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що з відповідача ТДВ "СК "Мотор-Гарант" на користь позивача ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 31,08 грн., та з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 підлягає до стягнення судовий збір в розмірі 100,00 грн.

На підставі наведеного, керуючись статтями 2, 10, 12,19, 141, 247,258, 259, 263-265,268,351-356 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з додатковою відповідальністю "СК Мотор-Гарант" про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволити частково.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "СК Мотор-Гарант" на користь ОСОБА_1 завдану матеріальну шкоду в розмірі 3108 (три тисячі сто вісім) гривень 15 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 коп.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "СК Мотор-Гарант" на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 34 (тридцять чотири) гривні 08 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 100 (сто) гривень 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_3 до Товариства з додатковою відповідальністю "СК Мотор-Гарант" про відшкодування матеріальної шкоди відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_6 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю "СК Мотор-Гарант", код ЄДРПОУ 31154435, адреса: м.Запоріжжя, вул.Вересаєва, буд.3.

Третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_3 .

Повний текст рішення виготовлено 09.05.2024.

Суддя Марків Ю.С.