Постанова

від 30.09.2024 по справі 465/4199/22

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 465/4199/22 Головуючий у 1 інстанції: Марків Ю.С.

Провадження № 22-ц/811/1809/24 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2024 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

секретаря: Ковальчука Ю.П.

з участю: представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 , ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на рішення Франківського районного суду м. Львова від 29 квітня 2024 року,-

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2022 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , Товариства з додатковою відповідальністю «СК Мотор-Гарант», про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

В обгрунтування позовних вимог покликається на те, що 28 листопада 2021 року близько 16 год. 40 хв., керуючи автомобілем марки «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 , під`їжджаючи до перехрестя вулиць Копистинського-Любінська-Народна, потрапив у дорожньо-транспортну пригоду, винуватцем якої є ОСОБА_3 , який керуючи автомобілем марки «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_2 , рухаючись по другорядній дорозі, здійснив зіткнення з його автомобілем. Стверджує, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 , перевищує його вартість до цього пошкодження, а відтак проводити ремонт автомобіля економічно недоцільно. Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження № 309 від 17 лютого 2022 року, за проведення якого він сплатив 3000 грн., вартість пошкодженого автомобіля на момент дорожньо-транспортної пригоди становить 236049,00 грн. Зазначає, що Товариство з додатковою відповідальністю «СК Мотор-Гарант», яке є страховиком винуватця дорожньо-транспортної пригоди, виплатило йому страхове відшкодування в розмірі 124778,29 грн., що лише частково покриває розмір завданих збитків, а різниця між фактичним розміром збитків та страховою виплатою становить 111270.71 грн. Крім того, він оплатив вартість евакуації автомобіля з АДРЕСА_1 в розмірі 1300 грн., а з АДРЕСА_2 в розмірі 800 грн., а також 1300 грн. за зберігання автомобіля. Вказує, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди отримав травми, а саме, забій грудної клітки, садно, травму голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, а крім того, у нього почалися постійні головні болі, головокружіння, загальна слабкість, у зв`язку з чим він перебував спочатку на стаціонарному, а потім на амбулаторному лікуванні, йому встановлено діагноз розлад вегетативної нервової системи, призначено лікування, на яке він витрати 1008,15 грн. Вважає, що фізична або особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я фізичній особі, зобов`язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), витрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної чи загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбанням ліків, протезування, стороннього догляду тощо, а оскільки на момент дорожньо-транспортної пригоди він тимчасово не працював, розмір відшкодування визначається виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, яка на листопад 2021 року становить 6000 грн. Звертає увагу, що внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 йому завдано моральну шкоду, що полягає у фізичному болі та стражданнях, яких він зазнав у зв`язку з ушкодженням здоров`я, а також у душевних стражданнях, яких він зазнав внаслідок відчуття страху, сорому, приниження, та інших несприятливих переживаннях, пов`язаних з втратою роботи, тимчасовою непрацездатністю, неможливістю продовжувати активне громадське життя, яку він оцінює в розмірі 20000 грн.

З наведених підстав, з врахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить:

-стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «СК Мотор-Гарант» на користь ОСОБА_4 вартість завданої матеріальної шкоди в розмірі 3408.15 грн.;

-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість завданої моральної шкоди в розмірі 20000 грн.;

-стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 вартість шкоди, завданої ушкодженням здоров`я в розмірі мінімальної заробітної плати, що станом на 28 листопада 2021 року становить 6000 грн.

У листопаді 2022 року третя особа,яка заявляєсамостійні вимогищодо предметаспору, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «СК Мотор-Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди.

В обгрунтуванняпозовних вимогпокликається нате,що пошкодженийв результатідорожньо-транспортноїпригоди автомобільмарки «ToyotaAvensis»,д.н.з. НОМЕР_1 , належить йому на праві власності, а відтак йому, як власнику автомобіля, завдано матеріальну шкоду. Стверджує, що вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 , перевищує його вартість до цього пошкодження, а відтак проводити ремонт автомобіля економічно недоцільно. Зазначає, що вартість матеріального збитку на момент дорожньо-транспортної пригоди становила 236049,00 грн., а вартість придатних залишків складає 68100,71 грн. Вказує, що якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди. Вважає, що оскільки Товариством здодатковою відповідальністю«СК Мотор-Гарант»виплачено страховевідшкодування лишев розмірі124778,29грн.,з Товаристваз додатковоювідповідальністю «СКМотор-Гарант»на йогокористь підлягаєстягненню матеріальнийзбиток врозмірі 43170грн.,що невиходить замежі граничногорозміру страховоговідшкодування.З наведенихпідстав,з врахуваннямзаяви прозаміну неналежноговідповідача проситьстягнути зТовариства здодатковою відповідальністю«СК Мотор-Гарант»на користь ОСОБА_1 вартістьматеріальної шкодив розмірі43170грн.

Рішенням Франківського районногосуду м.Львова від29квітня 2024року позов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , Товариства з додатковою відповідальністю «СК Мотор-Гарант» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «СК Мотор-Гарант» на користь ОСОБА_4 завдану матеріальну шкоду в розмірі 3108,15 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 завдану моральну шкоду в розмірі 10000.00 грн.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю «СК Мотор-Гарант» на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в розмірі 34.08 грн.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачений судовий збір в розмірі 100.00 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У задоволенні позову третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 до Товариства з додатковою відповідальністю «СК Мотор-Гарант» про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено.

Рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи, що заявляє самостійні позовні вимоги, ОСОБА_1 оскаржила представник ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду в цій частині є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ № 309 від 17 лютого 2022 року, складеного експертом ОСОБА_5 , вартість пошкодженого автомобіля марки «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 236049,00 грн., відтак різниця між фактичним пошкодженням та страховою виплатою становить 111270,71 грн. Зазначає, що визначаючи розмір завданих збитків, суд першої інстанції безпідставно не взяв до уваги вищезазначений висновок експертного дослідження, надавши перевагу звіту про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 16411 від 04 листопада 2022 року, який взагалі не є експертним висновком. Вказує, що експертне дослідження виконане судовим експертом, який особисто оглянув пошкоджений автомобіль, долучивши до висновку фототаблицю пошкоджень, а висновок складено відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2009, в той час як звіт про оцінку виконано оцінювачем, який не є судовим експертом, без проведення огляду пошкодженого автомобіля. Вважає, що учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення, а експерт, який склав висновок за зверненням учасника справи, має ті самі права і обов`язки, шо й експерт, який здійснює експертизу на підставі ухвали суду. Звертає увагу, що в оскаржуваному рішенні суду відсутні мотиви, з яких суд взяв до уваги саме звіт про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу № 16411 від 04 листопада 2022 року, а не висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ № 309 від 17 лютого 2022 року. З наведених підстав просить рішення суду в частинівідмови узадоволенні позовутретьої особиз самостійнимивимогами напредмет спорускасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити повністю.

З апеляційної скарги вбачається, що рішення суду оскаржується лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_1 , а відтак, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в іншій частині судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_6 щодо задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч.ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог третьої особи, яка заявляє самостійні позовні вимоги, ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що поданий з позовною заявою висновок експерта не може бути належним та допустимим доказом розміру завданих збитків, оскільки у ньому не зазначено, що експерт попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та що такий підготовлено для подання до суду, а клопотань про призначення експертизи ОСОБА_1 та його представник під час розгляду справи не заявляли.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частина 2 ст. 1187 ЦК України передбачає, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах (ч. 1 ст. 1188 ЦК України).

Згідно з вимогами ст. 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

З матеріалів справи вбачається, що 28 листопада 2021 о 16:47 год. у м. Львові на перехресті вул. Любінська-Копистинського відбулася дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобілем марки «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Власником транспортного засобу «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 є ОСОБА_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_3 .

Постановою Пустомитівського районного суду Львівської області від 25 лютого 2022 року ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» згідно з полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №ЕР/204247738 від 28 травня 2021 року.

Полісом № ЕР/204247738 від 28 травня 2021 року передбачена страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю 260000,00 грн., а за шкоду, заподіяну майну - 130000,00 грн., франшиза 0.00 грн.

Крім того, цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу «Ford Escape», д.н.з. НОМЕР_2 , на момент дорожньо-транспортної пригоди застрахована Товариством з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» згідно з полісом добровільного страхування відповідальності власників наземних транспортних засобів № DCV/204247738 на страхову суму в розмірі 50000 грн.

10 грудня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Товариства з додатковою відповідальністю «Стразова компанія «Мотор-Гарант» із заявою про виплату страхового відшкодування.

Актом огляду транспортного засобу від 29 грудня 2021 року підтверджується, що експерт Товариства з обмеженою відповідальністю «СЗУ Україна» оглянув автомобіль марки «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до звіту № 16411 про оцінку вартості (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу, складеного 04 січня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю «СЗУ Україна» на замовлення Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант», ринкова вартість автомобіля на момент пошкодження становить 192879.00 грн., вартість відновлювального ремонту 1163179.49 грн., вартість збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 192879.00 грн.

Згідно з дослідженням вартості придатних залишків № 16740 від 05 січня 2022 року вартість ДТЗ у пошкодженому стані автомобіля марки «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 , складає 68100,71 грн.

Страховим актом №587/22-ГПО від 22 липня 2022 року визначено розмір страхового відшкодування в сумі 124778,29 грн.

Платіжним дорученням № 2326 від 22 липня 2022 року підтверджується, що Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант» перерахувало ОСОБА_1 страхове відшкодування згідно страхового акту № 587/22-ГПО від 22 липня 2022 року в розмірі 124778,29 грн.

Згідно з наданим позивачем висновком експерта експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ № 309 від 17 лютого 2022 року, складеного експертом Вербовим В.В. на підставі договору про виконання експертизи № 309-21 від 10 грудня 2021 року, укладеного між експертом ОСОБА_5 та ОСОБА_4 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля марки «Toyota Avensis», 1.8і, реєстраційний номер НОМЕР_1 , внаслідок його аварійного пошкодження у ДТП, у зв`язку з тим, що вартість відновлювального ремонту вказаного автомобіля перевищує його вартість до цього пошкодження, і відповідно проводити його повноцінне ремонтне відновлення економічно недоцільно, визначається у розмірі його ринкової вартості на момент до цього пошкодження, яка станом на момент ДТП, становила 236049.00 грн.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 30 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з звітом (актом) чи висновком про оцінку, виконаним оцінювачем або експертом відповідно до законодавства, витрати на відновлювальний ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди.

Якщо транспортний засіб вважається знищеним, його власнику відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати на евакуацію транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Враховуючи, що ремонт автомобіля марки «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 , є економічно необгрунтованим, відтак автомобіль вважається знишеним в результаті дорожньо-транспортної пригоди, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що власник автомобіля має право на стягнення різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди.

Відмовляючи у задоволенні позову третьої особи,що заявляєсамостійні позовнівимоги щодопредмета спору,суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди виплачена Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Мотор-Гарант», як страховиком винуватця дорожньо-транспортної пригоди, в повному обсязі, тому вимога ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «СК Мотор-Гарант» на його користь вартості матеріальної шкоди в розмірі 43170 грн. не підлягає до задоволення.

Оскаржуючи рішення суду, третя особа, що заявляє самостійні позовні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_1 , вважає, що розмір завданих збитків становить 236049,00 грн., а не 192879,00 грн., як встановлено судом першої інстанції на підставі звіту №16411 про оцінку вартості (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 04 січня 2022 року, а вартість придатних залишків автомобіля після дорожньо-транспортної пригоди становить 68100,71 грн., тому з врахуванням виплаченого страхового відшкодування в розмірі 124778,29 грн., з Товариства з додатковою відповідальністю «СК Мотор-Гарант» на його користь підлягає стягненню 43170 грн.

На підтвердження розміру завданих збитків позивач надав висновок експертаекспертного автотоварознавчогодослідження повизначенню вартостіматеріального збиткута ринковоївартості КТЗ№309від 17лютого 2022року,складений експертомВербовим В.В.на підставідоговору провиконання експертизи№ 309-21від 10грудня 2021року,укладеного міжекспертом ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Недоведеність обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, тягне за собою відмову в позові.

Згідно зі статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Одним із найважливіших положень про судові докази є правила про їх належність та допустимість.

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Допустимість доказів означає, що суд обмежений нормами права у виборі засобів доказування, перелік яких визначено частиною другою статті 76 ЦПК України. Відповідно до статті 78 ЦПК України суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Виходячи із загальних принципів оцінки доказів, сформульованих у статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За змістом статті 102 ЦПК України висновок експерта це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.

Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення (частина перша статті 106 ЦПК України).

Частиною п`ятою статті 106 ЦПК України визначено, що у висновку експерта зазначається, що висновок підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.

Згідно з абз. 14 п. 4.14 розділу ІV Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень та Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня1998 року № 53/5, у вступній частині висновку експерта зазначаються: попередження (обізнаність) експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України або за відмову від надання висновку за статтею 385 Кримінального кодексу України.

Суд, беручи до уваги висновок експерта як доказ у справі, зобов`язаний здійснити перевірку попередження експерта про кримінальну відповідальність за надання завідомо неправдивого висновку за статтею 384 Кримінального кодексу України, оскільки ЦПК України визначає це обов`язковою вимогою, від якої залежить допустимість чи недопустимість висновку як доказу.

Висновок експерта не є належним та допустимим доказом, якщо у ньому не зазначено, що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок і що він підготовлений для подання до суду.

Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 522/1029/18 та у постанові Верховного Суду від 18 серпня 2022 року у справі № 310/7880/19.

Оскільки у поданому позивачем висновку експерта експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ № 309 від 17 лютого 2022 року, складеному експертом Вербовим, не зазначено, що його підготовлено для подання до суду та що експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що цей висновок експертного автотоварознавчого дослідження не може бути належним та допустимим доказом визначення вартості матеріального збитку, завданого власнику автомобіля марки «Toyota Avensis», д.н.з. НОМЕР_1 .

Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог третьої особи, що заявляє самостійні позовні вимоги, ОСОБА_1 про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю «СК Мотор-Гарант» на його користь 43170 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що в оскаржуваному рішенні суду відсутні мотиви, з яких суд не взяв до уваги висновок експертного автотоварознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку та ринкової вартості КТЗ № 309 від 17 лютого 2022 року, спростовуються мотивувальною частиною рішення суду.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують правильних висновків суд першої інстанції, які достатньо мотивовані.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Франківськогорайонного судум.Львова від29квітня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 03.10.2024 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк