Постанова

від 27.11.2007 по справі 20-12/312-5/237

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

20-12/312-5/237

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 27 листопада 2007 р.                                                                                    № 20-12/312-5/237  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

за участю представників:

ТОВ "Югуниверсалсервис"Фойнецький А.Д. –(дор. № 02/78-ю від 12.09.2007)

ВАТ "Севастопольський морський завод"Басов Ю.М. –(дор. № 067 від 26.04.2007)

розглянув касаційну скаргуВАТ "Севастопольський морський завод"

на рішенняСевастопольського апеляційного господарського суду від 18 вересня 2007 року

у справі№ 20-12/312-5/237 господарського суду м. Севастополя

за позовомТОВ "Югуниверсалсервис"

ДоВАТ "Севастопольський морський завод"

Проспонукання дати згоду проекту землевідведення

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Севастополя від 10.08.2007 (суддя: І.Євдокимов) позовні вимоги задоволені повністю, визнано узгодженим з ВАТ "Севастопольський морський завод", як суміжним землекористувачем, проект землевідведення спірної земельної ділянки площею 0,1989 га, яка надана ТОВ "Югуніверсалсервіс" на підставі рішення Фороської селищної ради від 17.03.2006.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що позивач звертався з пропозицією до власника сусідньої земельної ділянки про встановлення меж землекористування, але відповіді не отримав.

Відповідно до частини першої ст. 106 Земельного кодексу України (далі –ЗК України) власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої земельної ділянки сприяння встановленню твердих меж, а також відновленню межових знаків у випадках, коли вони зникли, перемістились або стали невиразними. Власники земельних ділянок зобов'язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів (ст. 91 ЗК України).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 (судді: Л.Заплава, Т.Видащенко, І.Антонова) рішення суду залишено без зміни, зазначено, що всі роботи (збір даних, топографічна зйомка, складення акту вибору земельної ділянки, складення проекту землевідведення, технічної документації) виконані своєчасно.

ВАТ "Севастопольський морський завод" просить в касаційній скарзі судові рішення у справі скасувати, в задоволенні позовних вимог відмовити, так як позивач не є власником або користувачем земельної ділянки, як це передбачено частиною третьою ст. 103, частиною першою ст. 106 ЗК України, спір виник на стадії підготовки позивачем проекту земельної ділянки, не враховані вимоги ст.ст. 123, 198 ЗК України.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін, вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, здійснюється за проектом відведення в порядку, передбаченому ст. 123 ЗК України.

Відповідно до частини шостої ст. 123 ЗК України проект відведення земельної ділянки погоджується із землекористувачем, органом по земельних ресурсах, природоохоронним і санітарно-епідеміологічним органами, органами архітектури та охорони культурної спадщини і після одержання висновку державної землевпорядної експертизи по об'єктах, які їй підлягають, подається до відповідної державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради, які розглядають його у місячний строк і, в межах своїх повноважень, визначених цим Кодексом, приймають рішення про надання земельної ділянки.

Статтею 56 Закону України "Про землеустрій" передбачено, що до складу технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, включається матеріали польових геодезичних робіт і план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки.

Статтею 198 ЗК України передбачено, що кадастрова зйомка включає погодження меж земельної ділянки з суміжними власниками та землекористувачами.

Крім того, відповідне погодження здійснюється спеціально уповноваженими організаціями, які мають право складати технічну документацію із землеустрою.

При таких обставинах касаційна інстанція зазначає щодо неповноти встановлення обставин справи в частині дотримання процедури погодження позивачем проекту відведення земельної ділянки, подання проекту до місцевої ради та прийняття відповідного рішення компетентним органом.

Касаційна інстанція констатує відсутність у земельному законодавстві обов'язку землекористувача щодо надання згоди з погодження меж суміжних земельних ділянок у примусовому порядку.

Погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача з боку відповідача у формі відмови має бути прийнято і враховано органами місцевого самоврядування при підготовці технічної документації із землеустрою щодо складання документу, який посвідчує право на земельну  ділянку позивача та при розгляді питання щодо надання спірної земельної ділянки позивачу.

Згідно ст.ст. 126, 196, 198 ЗК України у зміст терміну "погодження" законодавцем покладено принцип добровільності вчинення дій суб'єктами земельних правовідносин.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

          Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.09.2007 та  рішення господарського суду м. Севастополя від 10.08.2007 у справі № 20-12/312-5/237 господарського суду м. Севастополя скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду м. Севастополя.

Головуючий                                                                                                                 В. Овечкін                              

судді                                 Є. Чернов

                                                                        В. Цвігун