Ухвала

від 08.05.2024 по справі 149/1591/21

ЛІТИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

149/1591/21

У Х В А Л А

08.05.2024 с-ще Літин

Літинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гопкіна П.В.,

за участю секретаря Іванової І.О.,

сторін у справі

позивачки ОСОБА_1 ,

представника позивачки - адвоката Коваля Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Літин заяви представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Якименка О.О. та позивачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у цивільній справі № 149/1591/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки в натурі,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області з 25.06.2021 перебувала справа № 149/1591/21 за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про усунення порушення права власності та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки в натурі.

Вимогами первісного позову ОСОБА_2 було (а.с. 7-8 том 1):

-усунути порушення права власності ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0,0783 га кадастровий номер 0510900000:00:008:0233, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;

-зобов`язати ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" відновити межу земельної ділянки ОСОБА_2 та земельною ділянкою ОСОБА_1 .

Вимогами зустрічного позову ОСОБА_1 було (а.с. 45 том 1):

- відновити в натурі (на місцевості) спільну межу між земельною ділянкою яка належить на праві власності ОСОБА_1 та земельною ділянкою яка належить ОСОБА_2 розташованими по АДРЕСА_1 шляхом встановлення ОСОБА_1 на спільній межі вказаних земельних ділянок твердого межового знаку у вигляді огорожі, спорудженої з металевих стовпчиків та металевої сітки, вартістю не вище 24 00, 00 грн. (враховуючи вартість робіт по встановленню огорожі) з наступною компенсацією відповідачкою 50% вартості витрат на встановлення вказаного межового знаку.

10.03.2023 вказана справа прийнята до провадження Літинським районним судом Вінницької області (а.с. 138 том 2).

23.05.2023 первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про усунення порушення права власності, залишено без розгляду, оскільки представник позивача - адвокат Якименко О.О. (котрий уповноважений представляти інтереси позивача на підставі ордеру серії АВ № 1057685 від 01.05.2023 (а.с. 183 том 2) в якому зазначається, що повноваження адвоката не обмежуються) надіслав на електронну адресу суду заяву, відповідно до якої просить залишити без розгляду первісний позов про усунення порушення права власності на земельну ділянку (а.с. 205 том 2).

Суд продовжив розгляд зустрічного позову ОСОБА_1

29.04.2024 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки в натурі, закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку із відмовою позивача від позову. (а.с. 188 том 3). 29.04.2024 до початку судового засідання позивачка ОСОБА_1 надіслала на електронну адресу суду заяву про відмову від позовних вимог з огляду на те, що вони були повністю визнані відповідачкою, у зв`язку з чим просила закрити провадження у справі (а.с. 178 том 3).

02.05.2024 представником відповідачки адвокатом Якименком О.О. подано заяву про ухвалення додаткового рішення яким він просив ухвалити додаткову ухвалу, якою стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн. (а.с. 190 том 3).

06.05.2024 позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про ухвалення додаткового судового рішення у справі щодо відшкодування судових витрат та просила стягнути із ОСОБА_2 21 000,00 грн. витрат на правову допомогу адвоката, 908,00 грн. судового збору, 536,80 грн. судового збору (а.с. 199-201 том 3). Свою заяву ОСОБА_1 мотивувала тим, що подання нею заяви про відмову від позову та закриття у зв`язку із цим провадження у справі зумовлено фактом задоволення відповідачкою заявлених нею вимог. Зважаючи на викладене просила суд відшкодувати їй за рахунок ОСОБА_2 здійснені нею судові витрати.

У судовому засіданні 08.05.2024 представник позивачки ОСОБА_1 адвокат Коваль Т.І. висловив власну позицію, згідно якої вважає, що у зв`язку з тим що відповідачка відмовилась від заперечень проти позову фактично визнавши позовні вимоги, відтак вважають, що відмова від позову зумовлена визнанням позовних вимог з боку відповідачки. На підставі ст. 142 ЦПК України просив покласти судові витрати на відповідачку, бо саме через визнання позову ОСОБА_2 позивачка ОСОБА_1 відмовилась від позову.

Позивачка ОСОБА_1 просила задовольнити її заяву про розподіл судових витрат.

У судове засідання 08.05.2024 відповідачка ОСОБА_2 та її представник адвокат Якименко О.О. не з`явились. Останній надіслав через підсистему Електронний суд заперечення в яких зазначає, що позов ОСОБА_1 являється безпідставним. Вважає, що ОСОБА_1 подала заяву про відмову від позову, оскільки вбачала, шо відсутність порушеного або поспорюваного права є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволені позову. Зауважив, що відповідачка ОСОБА_2 не вчинила жодних дій на задоволення позовних вимог і об`єктивно не могла вчинити, в силу їх безпідставності. Просив розгляд заяви проводити у його відсутність.

Дослідивши зміст заяви суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 29.04.2024 у справі № 149/1591/21, на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, провадження закрито, у звязку із відмовою позивача від позову (а.с. 188 том 3).

У зазначеній ухвалі питання про розподіл між сторонами судових витрат не вирішувалося, оскільки адвокат Коваль Т.І. зробив відповідну заяву із посиланням на ч.8 ст. 141 ЦПК України, а адвокат Якименко О.О. у п`ятиденний строк зобов`язався надати додаткові докази на підтвердження понесених його довірителькою витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Щодо клопотання представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Якименка О.О. про стягнення понесених витрат на правничу допомогу

Відповідно до змісту цього клопотання ОСОБА_3 просить стягнути витрати на підставі ч.3 ст. 142 ЦПК України (а.с. 190 том 3).

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Частинами 1-5 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

За ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

У відповідності п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

За ст. 142 ЦПК України передбачено порядок розподілу витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Зазначене узгоджується із викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року у справі № 550/936/18.

За приписамич.3ст.142ЦПК України,у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача.

Згідно ч.6 ст.142 ЦПК України, у випадках,встановлених частинамитретьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч.9 ст.141 цього Кодексу.

Згідно ч. 9 ст. 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною 1, п. 1 ч. 2 ст. 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення.

Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Такого ж висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 26 вересня 2018 року у справі № 148/312/16-ц, від 28 січня 2019 року у справі № 619/1146/17-ц, від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18; Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах: від 09 липня 2019 року у справі № 922/592/17, від 21 січня 2020 року у справі № 922/3422/18, від 21 грудня 2020 року у справі № 922/1001/20; Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах: від 21 листопада 2018 року у справі № 820/4347/17, від 18 березня 2020 року у справі № 280/5628/18.

Натомість представник ОСОБА_2 - адвокат Якименко О.О. заявляючи клопотання про стягнення із позивача судових витрат у розмірі 10 000,00 грн, пов`язаних із наданням правової допомоги (а.с. 181 том 3), не вказав, які дії позивача у вказаній справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із закриттям провадження у справі.

До того ж згідно довідки від 29.04.2024 (а.с.182 том 3) адвокат Якименко О.О. обгрунтовує судові витрати наступники показниками:

-підготовка та складання письмового пояснення 20 годин;

-участь у судових засіданнях.

У свою чергу, письмові пояснення, над якими працював адвокат Якименко О.О., становлять 4 сторінки (див. аркуші 124-126, том 3), враховуючи кваліфікацію та стаж роботи адвоката, цей обсяг роботи не повинен був бути надмірним для адвоката та, відповідно, не може займати 20 годин. Цей показник явно завищений.

Щодо участі у судових засіданнях, то адвокат Якименко О.О. був присутній лише у 3 судових засіданнях 09.02.2024 (а.с. 131 том 3), 12.03.2024 (а.с. 153 том 3) та 29.04.2024 (а.с. 184 том 3).

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку що у даній справі відсутні підстави для визнання дій позивача ОСОБА_1 необґрунтованими, оскільки звернення позивача до суду за захистом порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами, її дії, були направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою її обов`язок відшкодувати понесені відповідачем витрати на правову допомогу. До того ж ОСОБА_1 подала зустрічний позов, тоді як ініціатором спору виступила ОСОБА_2 (позивач за первісним позовом та відповідачка за зустрічним позовом).

З огляду на вказані вище приписи законодавства, а також практику Верховного Суду, суд дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_1 витрат, понесених ОСОБА_2 на правову допомогу, на підставі ч. 5 ст. 142 ЦПК України, тому у задоволенні зазначеного клопотання слід відмовити саме з таких підстав.

Щодо заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат з ОСОБА_2

ОСОБА_1 просить стягнути судові витрати на підставі ч.3 ст. 142 ЦПК України (а.с. 199 том 3).

Як уже зазначалось положенням ч. 3 ст. 142 ЦПК України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Згідно ч.6 ст.142 ЦПК України, у випадках, встановлених частинами третьою - п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог ч.9 ст.141 цього Кодексу.

Згідно ч.9 ст.141 ЦПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Таким чином, у разі відмови позивача від позову, позивач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у разі якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

До того ж потрібно враховувати і положення ч.9 ст. 141 ЦПК України, відповідно до якого умовою виступає те, що спір повинен виникнути внаслідок неправильних дій сторони (або зловживання процесуальними правами).

Отже, ОСОБА_1 мала б право на відшкодування витрат при сукупності таких умов: існував би спір; позивачка ОСОБА_1 звернулася із позовом до суду; ОСОБА_2 , після пред`явлення позову задовольнила позовні вимоги. Лише тоді б суд за заявою позивача міг присудити до стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

У свою чергу ОСОБА_1 просила суд (а.с. 45 том 1): відновити в натурі (на місцевості) спільну межу між земельними ділянками сторін шляхом встановлення ОСОБА_1 на спільній межі вказаних земельних ділянок твердого межового знаку у вигляді огорожі, спорудженої з металевих стовпчиків та металевої сітки, вартістю не вище 24 00, 00 грн. (враховуючи вартість робіт по встановленню огорожі) з наступною компенсацією відповідачкою 50% вартості витрат на встановлення вказаного межового знаку (а.с. 44-45 том 1).

Згодом у судовому засіданні 09.02.2024 відповідачка ОСОБА_2 повідомила, що не заперечує та не чинить перешкоди у встановлені твердого межового знаку. Після твердження відповідачки, її представник адвокат Якименко О.О., висловив позицію, якою вважав, що враховуючи покази відповідачки, у даній справі відсутній предмет спору, що може бути підставою для відмови у задоволені позову.

У наступному засіданні (після відкладень засідань) 29.04.2024 провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відновлення меж земельної ділянки в натурі, закрито на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку із відмовою позивача від позову.

Таким чином, можна прийти до висновку, що не була дотримана умова, при якій ОСОБА_2 задовольнила позовні вимоги після подання позову ОСОБА_1 , оскільки відповідачка ОСОБА_2 лише повідомила, що вона не заперечує і раніше не заперечувала проти встановлення огорожі (твердого межового знаку). Разом з тим суду не надано доказів встановлення огорожі саме ОСОБА_1 , вартості огорожі та відшкодування 50% вартості ОСОБА_2 ..

Також ОСОБА_1 не доведено, що ОСОБА_2 чи її представником відбулось зловживання процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони.

Відповідно до ч. 2 ст.44 ЦПК України залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучний характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути залучені до участі у справі.

Під зловживанням процесуальними правами слід розуміти особливу форму цивільного процесуального правопорушення, тобто умисні недобросовісні дії учасників цивільного процесу, що супроводжуються порушенням умов здійснення суб`єктивних процесуальних прав і здійснювані лише з видимістю реалізації таких прав, пов`язані з обманом відносно відомих обставин справи, в цілях обмеження можливості реалізації або порушення прав інших осіб, що беруть участь в справі, а також в цілях того, що перешкодило діяльності суду по правильному і своєчасному розгляду і вирішенню цивільної справи, - що породжує застосування заходів цивільного процесуального примусу.

Відповідно до роз`яснень, які міститься у п. 38 Постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі залишення заяви без розгляду відповідач має право заявити вимоги про відшкодування здійснених ним витрат, пов`язаних із розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У такому разі заявлені вимоги розглядаються у цій же справі одночасно із вчиненням наведених процесуальних дій. При цьому саме по собі пред`явлення позову не може свідчити про необґрунтовані дії позивача.

Звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст.ст. 55, 124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Таким чином, за змістом ч. 3 ст. 142 ЦПК України та ч.9 ст.141 ЦПК України для стягнення компенсації здійснених позивачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, позивачу необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, що позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, які саме необґрунтовані дії відповідача були ним здійснені у ході розгляду справи, та в чому вони виражені.

23.05.2023 первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" про усунення порушення права власності, залишено без розгляду (а.с. 205 том 2).

Суд зазначає, що залишення позову без розгляду з підстав того, що ОСОБА_2 (позивач за первісним позовом та відповідачка за зустрічним) до початку розгляду справи по суті подала заяву про залишення її позову без розгляду, це форма закінчення справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.

Отже, саме по собі подання заяви про залишення без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є її диспозитивне право, передбачене нормами ЦПК України, що не містить обмежень у його реалізації. Крім того, звернення до суду з позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим ст. ст. 55,124 Конституції України, та безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Разом з тим, заява представника позивача не містить доводів і доказів необґрунтованості дій відповідачки ОСОБА_2 , адже у судовому засіданні 09.02.2024 відразу після вступної промови сторін та їх представників, ОСОБА_2 погодилась на встановлення твердої огорожі між земельними ділянками.

Стороною позивача не надано суду належних доказів на підтвердження того, що огорожа на спільній межі сторін встановлена саме ОСОБА_1 , вартість огрожі не перевищує 24 000,00 грн., ОСОБА_2 відшкодовано 50% вартості огорожі (відповідно до змісту позовних вимог а.с. 45 том 1), а також відповідачкою було допущено зловживання процесуальними правами або того, що спір виник внаслідок неправильних дій сторони, як то передбачено вимогами ч. 9 ст. 141 ЦПК України.

Доводи представника позивача (за зустрічним позовом) ОСОБА_1 адвоката Коваля Т.І. про те, що ОСОБА_1 відмовилась від позову оскільки фактично ОСОБА_2 визнала позовні вимоги, відтак існують підстави для стягнення підставі ст. 142 ЦПК України, не ґрунтуються на вимогах закону та зводяться до власного тлумачення норм цивільного процесуального законодавства, адже діючими нормами ЦПК України не передбачено такої підстави для стягнення судових витрат.

За таких обставин, заява ОСОБА_1 про стягнення судових витрат з ОСОБА_2 не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 141, 142, 246, 258-260, 263-265, 270 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні заяви представника відповідачки ОСОБА_2 адвоката Якименка О.О. про стягнення понесених витрат на правничу допомогу, відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення судових витрат з ОСОБА_2 , відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення ухвали, можуть подати апеляційну скаргу протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали.

Суддя:П. В. Гопкін