Постанова

від 27.06.2024 по справі 149/1591/21

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 149/1591/21

Провадження № 22-ц/801/1414/2024

Категорія: 21

Головуючий у суді 1-ї інстанції Гопкін П. В.

Доповідач:Панасюк О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 червня 2024 рокуСправа № 149/1591/21м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач),

суддів Рибчинського В. П., Сала Т. Б.,

з участю секретаря судового засідання Кахно О. А.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційніскарги представника ОСОБА_1 адвоката Якименка О. О. та ОСОБА_2 на ухвалу Літинського районного суду Вінницької області у складі судді Гопкіна П. В. від 08 травня 2024 року про відмову у задоволенні заяв про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відновлення меж земельної ділянки в натурі,

встановив:

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Державного підприємства «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (далі ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою»), за яким просила:

- усунути порушення права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, площею 0,0783 га, кадастровий номер 0510900000:00:008:0233, що знаходиться по АДРЕСА_1 ;

-зобов`язати ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» та ОСОБА_2 відновити межу між земельною ділянкою ОСОБА_1 та земельною ділянкою ОСОБА_2 .

ОСОБА_2 подала зустрічний позов до ОСОБА_1 , за яким просила відновити в натурі (на місцевості) спільну межу між земельною ділянкою, площею 0,0748 га, кадастровий номер 0510900000:00:008:1056, яка їй належить на праві власності, та земельною ділянкою, площею 0,0783 га, кадастровий номер 0510900000:00:008:0233, яка належить ОСОБА_1 , що знаходяться по АДРЕСА_1 , шляхом встановлення нею на спільній межі вказаних земельних ділянок твердого межового знаку у вигляді огорожі, спорудженої з металевих стовпчиків та металевої сітки, вартістю не вище 2400 грн 00 к. (враховуючи вартість робіт по встановленню огорожі) з наступною компенсацією відповідачкою 50% вартості витрат на встановлення вказаного межового знаку.

23 травня 2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Якименко О. О. подав заяву про залишення без розгляду первісного позову про усунення порушення права власності на земельну ділянку.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 23 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ДП «Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» про усунення порушення права власності на земельну ділянку залишено без розгляду.

29 квітня 2024 року до початку судового засідання від ОСОБА_2 надійшла заява про відмову від позову, тому що відповідачкою визнанні позовні вимоги повністю, у зв`язку з чим просила закрити провадження у справі.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2024 року провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про відновлення меж земельної ділянки в натурі закрито на підставі пункту 4 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) у зв`язку із відмовою позивачки від позову.

02 травня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Якименко О. О. подав заяву про ухвалення додаткового судового рішення у справі, відповідно до якої просив стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн 00 к.

Обґрунтовуючи заяву адвокат Якименко О. О. з посиланням на частину третю статті 142 ЦПК України зазначав, що у справі щодо зустрічного позову ОСОБА_1 понесла витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн 00 к., що підтверджується квитанцією від 19 грудня 2023 року, довідкою адвоката та договором про надання правової допомоги від 31 липня 2020 року з Додатком № 1 від 20 травня 2021 року та Додатком № 2 від 19 грудня 2023 року.

06 травня 2024 року від ОСОБА_2 також надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі, відповідно до якої вона просила стягнути із ОСОБА_1 на її користь 22444 грн 80 к., з яких: 21000 грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката, 908 грн 00 к. у відшкодування судового збору, сплаченого за подання позову та 536 грн 80 к. у відшкодування судового збору, сплаченого за подання заяви про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що подання нею заяви про відмову від позову та закриття у зв`язку із цим провадження у справі зумовлено фактом задоволення відповідачкою заявлених нею вимог, а тому просила суд відшкодувати їй за рахунок ОСОБА_1 здійснені нею судові витрати.

Ухвалою Літинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2024 року відмовлено представнику ОСОБА_1 адвокату Якименко О. О. та ОСОБА_2 у задоволенні їх заяв про ухвалення додаткового рішення у справі.

Відмовляючи в ухваленні додаткового рішення суд виходив із того, що відповідачка, заявляючи клопотання про стягнення з позивачки судових витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, не вказала, які дії позивачки у цій справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із закриттям провадження у справі, тому дійшов висновку про відсутність підстав для покладення на ОСОБА_2 витрат, понесених ОСОБА_1 на правову допомогу, на підставі частини п`ятої статті 142 ЦПК України.

Щодо відмови у задоволенні заяви ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_1 22444 грн 80 к. у відшкодування понесених судових витрат, то суд вказав, що підстав для стягнення таких витрат на підставі статті 142 ЦПК України не має, тому що не було дотримано умови, при якій ОСОБА_1 задовольнила позовні вимоги після подання позову ОСОБА_2 , оскільки відповідачка лише повідомила, що вона не заперечує і раніше не заперечувала проти встановлення огорожі (твердого межового знаку). Разом з тим суду не надано доказів встановлення огорожі саме ОСОБА_2 , вартості огорожі та відшкодування 50 % вартості ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Якименко О. О., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, просив ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2024 року в частині відмови в задоволенні його заяви про стягнення понесених витрат на правничу допомогу скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заяви.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги покликався на ті ж обставини, що і в заяві про ухвалення додаткового рішення. Звертав увагу, що заяву подано виключно у відповідності до вимог частини третьої статті 142 ЦПК України, тому відповідачка не повина вказувати, які дії позивачки у цій справі були необґрунтованими.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків, викладених в ухвалі суду, обставинам справи, просила ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2024 року в частині відмови в задоволенні її заяви про стягнення судових витрат скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення заяви.

Апеляційна скарга обґрунтована тими ж обставини, що і заява про ухвалення додаткового рішення. Зазначала, що відмова від позову та закриття у зв`язку із цим провадження у справі зумовлено визнанням позовних вимог з боку відповідачки, а тому наявні підстави для стягнення судових витрат на підставі частини третьої статті 142 ЦПК України.

Представник ОСОБА_2 адвокат Коваль Т. І. подав відзив на апеляційну скаргу адвоката Якименка О. О., який діє в інтересах ОСОБА_1 , за яким просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_1 у стягненні судових витрат без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, відповідно до обставин справи.

Від представника ОСОБА_1 адвоката Якименка О. О. надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_2 , в якому він просив залишити її без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в частині відмови ОСОБА_2 у стягненні судових витрат без змін, як таку, що постановлена з дотриманням норм процесуального права, відповідно до обставин справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційних скарг апеляційний суд прийшов до висновку, що вони задоволенню не підлягають з огляду на таке.

Частиною першою статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з пунктом 1 частини третьої вказаної статті до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Частинами другою четвертою статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Пунктом 4 частини першої статті 255 ЦПК України установлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

У статті 142 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду.

Щодо заяви представника ОСОБА_1 адвоката Якименка О. О. про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з ОСОБА_2 10000 грн 00 к. у відшкодування понесених витрат на професійну правничу допомогу адвоката, то апеляційний суд виходить із такого.

У разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача (частина третя статті 142 ЦПК України).

За приписами частини п`ятої статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до частини шостої статті 142 ЦПК України у випадках, встановлених частинами третьою п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Згідно з частиною дев`ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (частина перша, пункт 1 частини другої статті 44 ЦПК України).

Для стягнення здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов`язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені у ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред`явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 202/2600/15-ц, від 17 грудня 2020 року у справі № 758/12381/18-ц, від 14 січня 2021 року у справі № 521/3011/18.

Суд першої інстанції правильно виснував, що представник ОСОБА_1 адвокат Якименко О. О. заявляючи клопотання про стягнення із позивачки судових витрат у розмірі 10000 грн 00 к., пов`язаних із наданням правничої допомоги, не вказав, які дії позивачки у цій справі були необґрунтованими, що є підставою для компенсації витрат, пов`язаних з розглядом справи у зв`язку із закриттям провадження у справі.

Оскільки підстав для визнання дій ОСОБА_2 необґрунтованими не встановлено, тому що звернення позивачки до суду за захистом порушеного права, а також її дії, направлені на такий захист, не можуть свідчити про зловживання нею своїми процесуальними правами, її дії, направлені на захист своїх прав, не можуть вважатися необґрунтованими та тягнути за собою обов`язок відшкодувати понесені відповідачкою витрати на правову допомогу, то суд дійшов правильного висновку про відмову у покладенні на позивачку відшкодування понесених відповідачкою судових витрат.

Щодо заяви ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі та стягнення з ОСОБА_1 22444 грн 80 к. у відшкодування понесених судових витрат, то апеляційний суд прийшов до наступного висновку.

Як зазначалося вище частиною третьою статті 142 ЦПК України установлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Положення частини третьої статті 142 ЦПК України, на яку посилалася позивачка як на підставу для стягнення судових витрат, застосовується лише у разі, коли позивач відмовився від позову, а причиною є задоволення вимог відповідачем.

Відповідно до частини першої статті 174 ЦПК України при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

За змістом частини першої статті 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Враховуючи те, що матеріали справи не містять доказів задоволення вимог позову відповідачкою, зокрема заяви ОСОБА_1 про визнання позову, то суд першої інстанції дійшов по суті правильного висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судових витрат.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 про те, що вона відмовилась від позову оскільки фактично ОСОБА_1 визнала позовні вимоги, відтак існують підстави для стягнення витрат на підставі статті 142 ЦПК України, зводяться до власного тлумачення норм цивільного процесуального законодавства, а тому не заслуговують на увагу.

Таким чином доводи апеляційних скарг представника ОСОБА_1 адвоката Якименка О. О. та ОСОБА_2 висновків суду першої інстанції не спростовують, норми процесуального права судом застосовані правильно, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не має.

За змістом статті 374 ЦПК України апеляційний суд залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 375 ЦПК України).

Керуючись статтями 367, 374,375,381 383 ЦПКУкраїни апеляційний суд,

постановив:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_1 адвоката Якименка О. О. та ОСОБА_2 залишити без задоволення, а ухвалу Літинського районного суду Вінницької області від 08 травня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий О. С. Панасюк

Судді: В. П. Рибчинський

Т. Б. Сало