Рішення

від 14.05.2024 по справі 903/107/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

14 травня 2024 року Справа № 903/107/24

Господарський суд Волинської області у складі:

головуючого судді Гарбара Ігоря Олексійовича

секретар судового засідання Гандзілевська Яна Вікторівна

за відсутністю представників сторін

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Луцьку у приміщенні Господарського суду Волинської області заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» про ухвалення додаткового рішення по справі №903/107/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» до Фермерського господарства «Гранд-Агро 2019», Фермерського господарства «Озероагро» про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель та застосування наслідків недійсності договору,

ВСТАНОВИВ:

31.01.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю Спектр-Агро надіслав позов Фермерського господарства Гранд-Агро 2019, Фермерського господарства Озероагро до в якому просить суд:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 10 травня 2023 року, укладений між ФГ ГРАНД-АГРО 2019 та ФГ ОЗЕРОАГРО, посвідчений Приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Надією Володимирівною на нотаріальних бланках серії НСК №923973 та серії НСК №923974 та зареєстрований в реєстрі за номером 596.

2. Застосувати наслідки недійсності правочину - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67537007 від 10.05.2023 12:19:19, приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Надія Володимирівна, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності №50216397 від 10.05.2023 13:22:50 за ФГ ОЗЕРОАГРО (45201, Волинська область, Луцький район, місто Ківерці, вулиця Шевченка, будинок 27; ідентифікаційний номер 44959196) на комплекс нежитлових будівель, котрі і знаходиться за адресою Волинська область, Ківерцівський район, село Озеро, вулиця М. Олексюка, будинок 12Б, та поновити запис про право власності №331784782, №331785431, №331785110, №331785931, №331786294, №331786513 від 21 червня 2019 року за ФГ ГРАНД-АГРО 2019 (45222, Волинська область, Ківерцівський район, село Озеро, вулиця М. Олексюка, будинок 4 2Б; ідентифікаційний код 42845682).

Ухвалою суду від 06.02.2024 позовну заяву позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження. Підготовче засідання призначено на 05 березня 2024 року о 09:30 год.

Рішенням суду від 23.04.2024 позов задоволено та постановлено:

«Визнати недійсним договір купівлі-продажу від 10 травня 2023 року, укладений між ФГ ГРАНД-АГРО 2019(вулиця М. Олексюка, будинок 12Б, село Озеро, Ківерцівський район, Волинська область, 45222, код ЄДРПОУ 42845682) та ФГ ОЗЕРОАГРО (вулиця Шевченка, будинок 27, місто Ківерці, Ківерцівський район, Волинська область, 45201, код ЄДРПОУ 44959196), посвідчений Приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Надією Володимирівною на нотаріальних бланках серії НСК №923973 та серії НСК №923974 та зареєстрований в реєстрі за номером 596.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67537007 від 10.05.2023 12:19:19, приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Надія Володимирівна, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності №50216397 від 10.05.2023 13:22:50 за ФГ «ОЗЕРОАГРО» (45201, Волинська область, Луцький район, місто Ківерці, вулиця Шевченка, будинок 27; ідентифікаційний номер 44959196) на комплекс нежитлових будівель, котрі знаходиться за адресою Волинська область, Ківерцівський район, село Озеро, вулиця М. Олексюка, будинок 12Б, та поновити запис про право власності №331784782, №331785431, №331785110, №331785931, №331786294, №331786513 від 21 червня 2019 року за ФГ «ГРАНД-АГРО 2019» (45222, Волинська область, Ківерцівський район, село Озеро, вулиця М. Олексюка, будинок 12Б; ідентифікаційний код 42845682).

Стягнути з Фермерського господарства «Гранд-Агро 2019» (вулиця М. Олексюка, будинок 12Б, село Озеро, Ківерцівський район, Волинська область, 45222, код ЄДРПОУ 42845682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (вулиця Промислова,20, місто Обухів, Київська область, 08702, код ЄДРПОУ 36348550) 1514,00 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Стягнути з Фермерського господарства «Озероагро» (вулиця Шевченка, будинок 27, місто Ківерці, Ківерцівський район, Волинська область, 45201, код ЄДРПОУ 44959196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (вулиця Промислова,20, місто Обухів, Київська область, 08702, код ЄДРПОУ 36348550) 1514,00 грн (одна тисяча п`ятсот чотирнадцять гривень) витрат, пов`язаних з оплатою судового збору».

24.04.2024 представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» надіслав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути солідарно із Фермерського господарства «Гранд-Агро 2019» та Фермерського господарства «Озероагро» на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 21000,00 грн. Розгляд заяви просить здійснювати по суті за відсутністю представник.

Ухвалою суду від 03.05.2024 заяву про ухвалення додаткового рішення прийнято та призначено до розгляду на 14.05.2024 о 11:00 год. відповідачам до 10.05.2023 подати мотивовані письмові пояснення, в яких викласти свою позицію стосовно заявлених позивачем вимог про стягнення судових витрат та направити останні на адресу суду та позивача, докази надіслання надати суду.

Представниця Фермерського господарства «Гранд-Агро 2019» 13.05.2024 сформувала в системі «Електронний суд» клопотання, в якому просить суд зменшити витрати на правничу допомогу, оскільки стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються, і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу (правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 24.01.2022 у справі №911/2737/17). Тим більше, ці положення повинні застосовуватись у даній справі зважаючи на тяжкий матеріальний стан відповідачів, які фактично є банкрутами.

У визначений судом день та час сторони своїх представників в засідання суду не направили.

Суд вважає, що ним, в межах наданих йому повноважень, створені належні рівні умови сторонам для представлення своєї правової позиції та надання доказів і вважає за можливе розгляд справи проводити за наявними в ній матеріалами.

У статті 244 ГПК України, визначено, що суд ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви.

Дослідивши матеріали заяви, суд дійшов висновку про задоволення заяви представника відповідача, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням суду від 23.04.2024 позов задоволено.

Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Додаткове рішення або ухвала про відмову в прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

При цьому, суд зазначає, що додаткове рішення (ухвала) є засобом доповнення змісту рішення суду, тобто виправлення його неповноти при незмінності усього змісту. Унормовані названою статтею процесуального закону підстави для його ухвалення є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають.

За приписами ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, зокрема, віднесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 ст. 129 ГПК України встановлено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Таким чином, приписами вищенаведеної норми визначається порядок подання стороною доказів щодо витрат, пов`язаних із судовим розглядом, зокрема, на правничу допомогу адвоката, у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) сторін. Порядок подачі таких документів з відповідною заявою в письмовому провадженні Господарським процесуальним кодексом України не визначено.

Відповідно до ст. 221 ГПК України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

При цьому, суд засвідчує, що реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000р. №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати, тоді як конституційне право на професійну правничу допомогу не може бути обмежено.

З викладеного слідує, що до правової допомоги належать й консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо (подібного висновку дотримується й Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 27 червня 2018року по справі №826/1216/16).

Відповідно положення пункту 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № К (81) 7, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у пункті 49 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2019 року по справі №242/4741/16-ц).

Сторонами договору про надання правової допомоги визначено розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати, так/або фіксованого розміру), що, в свою чергу, відповідає правовій позиції Верховного Суду, котра сформована у Постанові від 06 березня 2019 року по справі №922/1163/18.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Визначення договору про надання правової допомоги міститься в статті першій Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", згідно з якою договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ч. 3 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 ЦК України. Зокрема, ст. 903 ЦК України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За ст. 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю. Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Частина 1 статті 123 ГПК України встановлює, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України).

За ч. ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5, 7 та 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Як вбачається із заяви представника позивача про здійснення розподілу судових витрат, останній просить стягнути солідарно з відповідачів 21000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, в зв`язку з розглядом в господарському суді справи №903/107/24.

Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунок таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Таким чином, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Враховуючи викладене, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.

Така правова позиція викладена у додаткових постановах Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17 та від 11.12.2018 у справі №910/2170/18.

Факт надання позивачу професійної правничої допомоги під час розгляду справи підтверджується наданими у строк, встановлений ч.8 ст.129 ГПК України, доказами:

- копією договору про надання правничої допомоги №10/10/23 від 10.10.2023;

- копією акту №10 від 23.04.2024 здачі-приймання виконаної правничої допомоги згідно договору №10/10/23 від 10.10.2023;

-копією платіжної інструкції №50143 від 23.04.2024;

Договір про надання правничої допомоги №10/10/23 від 10.10.2023 укладено між Адвокатським бюро «Василя Бонтлаба» та ТзОВ «Спектр-Агро» (а.с.156-166).

Згідно п.1.1 договору, бюро зобов`язується здійснити захист, представництво в суді або надати інші види правничої допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені даним Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання Договору.

Відповідно до пункту 2.2. Договору, безпосереднє представництво інтересів ТОВ «СПЕКТР-АГРО» за цим договором здійснює Адвокат Бонтлаб Василь Васильович на підставі документів передбачених процесуальним законодавством.

У відповідності до розділу 5 договору, розмір гонорару, який Клієнт сплачує Бюро за надану в межах цього Договору правничу допомогу, визначається сторонами в акті здачі-приймання виконаної правничої допомоги, який є невід`ємною частиною цього Договору і враховує обсяг та складність правничої допомоги, тривалість часу, необхідного для її виконання, досвід та кваліфікацію Адвоката, строки, ступінь терміновості виконання правничої допомоги та інші суттєві обставини.

Вартість однієї години надання правничої допомоги Бюро складає від 1100,00 гривень до 3500,00 гривень (в залежності від різного роду умов та чинників). При цьому, сторонами враховано як середній розмір вартості аналогічного роду здійснення комплексу надання правничої допомоги в регіонах України, так і рекомендовані ставки аналогічного роду здійснення надання правничої допомоги, котрі пропонуються Радами Адвокатів відповідного регіону.

Вартість участі представника Бюро як безпосередньо у судовому засіданні в приміщенні відповідного суду, так і в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів складає від 1500,00 грн до 3500,00 грн (в залежності від різного роду умов та чинників).

Розмір додаткової оплати («гонорару успіху «Адвоката») Бюро за прийняття позитивного для Клієнта судового рішення (повного або часткового задоволення відповідних вимог Клієнта, а також повного або частково відхилення протилежних Клієнту вимог іншої зацікавленої сторони в межах певної справи), визначається на рівні від двох до тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (в залежності від різного роду умов та чинників).

Відповідно до п.п. 6.1.-6.3. договору №10/10/2023, з метою оптимізацїї документообігу між Сторонами, підвищення рівня збереження та захисту переданих документів і даних, що містяться в них, керуючись ч. 1 ст. 205, ч. 3. ст. 207 та ст. 627 Цивільного кодексу України, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ч. 3 кваліфікованої електронної печатки Бюро та кваліфікованого електронного підпису і кваліфікованої електронної печатки Клієнта.

Сторони домовились, що увесь документообіг між ними може здійснюватися в двох рівнозначних формах: звичайній паперовій формі з проставлянням власноручного підпису та печатки Сторін та/або в електронній формі, у зв`язку із чим всі документи, що прямо чи опосередковано стосуються дії Договору, змін, доповнень до нього чи його виконання, в тому числі первинні документи, будуть оформлюватися в електронному вигляді відповідно до вимог чинного українського законодавства з використанням кваліфікованого електронного підпису та кваліфікованої електронної печатки (не обов`язкова у разі її відсутності).

Бюро засвідчує всі документи зі свого боку кваліфікованим електронним підписом та кваліфікованою електронною печаткою. Клієнт засвідчує всі документи зі свого боку кваліфікованим електронним підписом та кваліфікованою електронною печаткою.

Для накладання кваліфікованого електронного підпису сторони використовуватимуть програму/платформу/ресурс: ВЧАСНО, М.Е.D.О.С., 1 С:3віт, та інші.

по-друге: безпосереднє обґрунтування Заявником понесених судових витрат на професійну правничу допомогу відповідно статей 123, 126, 129, 244, 344 ГПК України із врахуванням статей 13,74, 76, 77ГПК України.

Відповідно до Договору №10/10/2023 про надання правничої допомоги від 10 жовтня 2023 року та акту №10 здачі-приймання виконаної правничої допомоги від 23 квітня 2024 року, АБ «ВАСИЛЯ БОНТЛАБА» надало ТОВ «СПЕКТР-АГРО» наступну правничу допомогу:

підготовка позовної заяви (вих. №31-1/01 від 31 січня 2024 року) за позовом ТОВ «СПЕКТР-АГРО» до ФГ «ГРАНД-АГРО 2019» (ідентифікаційний код - 42845682) та ФГ «ОЗЕРОАГРО» (ідентифікаційний код - 44959196) про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель - 4 години;

аналіз судової практики, в тому числі практики Касаційного господарського суду Верховного Суду щодо розгляду вказаної категорії спорів: визнання недійсними фраудаторних правочинів, вчинених на шкоду кредитору - 1 година;

участь Адвоката Бонтлаб В.В. у судовому засіданні Господарського суду Волинської області із розгляду позовної заяви ТОВ «СПЕКТР-АГРО» до ФГ «ГРАНД-АГРО 2019» (ідентифікаційний код - 42845682) та ФГ «ОЗЕРОАГРО» (ідентифікаційний код 44959196) про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель по справі №903/107/24, яке відбулося 05 березня 2024 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: надання пояснень у справі - 2 000,00 гривень;

участь Адвоката Бонтлаб В.В. у судовому засіданні Господарського суду Волинської області із розгляду позовної заяви ТОВ «СПЕКТР-АГРО» до ФГ «ГРАНД-АГРО 2019» (ідентифікаційний код - 42845682) та ФГ «ОЗЕРОАГРО» (ідентифікаційний код 44959196) про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель по справі №903/107/24, яке відбулося 02 квітня 2024 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: надання пояснень у справі - 2 000,00 гривень;

участь Адвоката Бонтлаб В.В. у судовому засіданні Господарського суду Волинської області із розгляду позовної заяви ТОВ «СПЕКТР-АГРО» до ФГ «ГРАНД-АГРО 2019» (ідентифікаційний код - 42845682) та ФГ «ОЗЕРОАГРО» (ідентифікаційний код - 44959196) про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель по справі №903/107/24, яке відбулося 23 квітня 2024 року в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: надання пояснень у справі - 2 000,00 гривень;

додаткова оплата (гонорар «успіху» Адвоката) у зв`язку із прийняттям позитивного для КЛІЄНТА судового рішення: задоволення позовної заяви ТОВ «СПЕКТР-АГРО» до ФГ «ГРАНД-АГРО 2019» (ідентифікаційний код - 42845682) та ФГ «ОЗЕРОАГРО» (ідентифікаційний код - 44959196) про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель по справі - №903/107/24 - 7 500.00 грн.

Сторони погодили, що вартість однієї години правничої допомоги Бюро складає 1500,00 гривень, участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції - 2 000,00 гривень та додаткова оплата (гонорар «успіху» Адвоката) задоволення позовної заяви ТОВ «СПЕКТР-АГРО» до ФГ «ГРАНД-АГРО 2019» (ідентифікаційний код - 42845682) та ФГ «ОЗЕРОАГРО» (ідентифікаційний код - 44959196) про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель по справі №903/107/24 - 7 500,00 гривень.

Загальна вартість наданої правничої допомоги склала 21 000,00 грн.

Сторони фінансових та інших претензій згідно Договору №10/10/2023 про надання правничої допомоги від 10 жовтня 2023 року одна до одної не мають. Правнича допомога надана у повному обсязі. Підписанням даного Акту КЛІЄНТ стверджує про повне виконання БЮРО наданої правничої допомоги на загальну суму 21 000,00 гривень.

Акт №10 здачі-приймання виконаної правничої допомоги від 23 квітня 2024року згідно договору №10/10/2023 про надання правничої допомоги від 10 жовтня 2023 року підписано повноважними представниками сторін із застосуванням кваліфікованого електронного підпису та електронної печатки сторін (а.с.168).

ТОВ «Спектр-Агро» перерахувало АБ «ВАСИЛЯ БОНТЛАБА» 21000,00 грн з призначенням платежу «Оплата за надання правничої допомоги згідно акту №10 від 23.04.2024 до договору №10/10/2023 від 10.10.2023 (а.с.169).

Вартість (розмір) надання послуг та виконання робіт, котрі є на сьогодні оплаченими, повністю відповідають правовій позиції Верховного Суду, котра викладена у Постанові від 09 липня 2019 року у справі №923/726/18, із урахуванням правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 13 грудня 2018 року у справі №816/2096/17 та від 16 травня 2019 у справі №823/2638/18, відповідно до котрої від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права. Що стосується часу, витраченого фахівцем в галузі права, то зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії.

Сторонами договору про надання правничої допомоги визначено розмір та порядок обчислення адвокатського гонорару (як погодинної оплати, так/або фіксованого розміру), що, в свою чергу, повністю відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у Постанові від 06 березня 2019 року у справі №922/1163/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року по справі №755/10947/17, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 16 листопада 2022 року по справі №922/1964/21.

Так, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 16 листопада 2022 року по справі №922/1964/21 зазначила, що: «Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України. Фіксований розмір гонорару означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку. Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті ЗО Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18. У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Заявлений до відшкодування вище розмір судових витрат не є надмірним та завищеним, оскільки відповідає як принципам матеріального (договірного) права, так і процесуального права (оскільки висвітлює затрати по роботі адвоката у даній справі), а також повністю відповідає та не порушує правові позиції із даного питання, котрі викладені Верховним Судом у таких Постановах як, зокрема: у Постанові від 25 квітня 2018 року у справі №922/3142/17, у Постанові від 02 травня 2018 року у справі №910/22350/16 та у Постанові від 11 червня 2018 року у справі №923/567/17.

Заявник просить враховати, що метою стягнення витрат на правничу допомогу є не тільки компенсація стороні, на користь якої ухвалене рішення, понесених збитків, але й спонукання боржника утримуватися від вчинення дій, що в подальшому спричиняють необхідність поновлення порушених прав та інтересів позивача (подібний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 24.01.2022 у справі №911/2737/17 та від 21.10.2021 у справі №420/4820/19).

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 цього Закону). Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Із даною процесуально-думкою та/або позицією щодо застосування та використання даної норми чинного законодавства погодилася та підтримала Велика Палата Верховного Суду відповідно до Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18 (провадження №12-171гс19)

Таким чином, до судових витрат, відносяться бонуси, передбачені договором про надання правничої допомоги, які ставляться в залежність від результатів розгляду справи.

При цьому, Верховний Суд зазначає про те, що визначення сторонами у договорі про надання правової допомоги порядку обчислення гонорару у відсотковому відношенні до певної грошової суми (у даному випадку - від розміру суми, на яку судом у справі буде зменшена заявлена до стягнення з відповідача сума заборгованості, тобто від розміру досягнутого адвокатом результату наданих послуг у справі з майновими вимогам) відповідає такій формі обчислення гонорару як фіксований розмір. При такому порядку обчислення гонорару фактична кількість витраченого адвокатом часу на надання послуг клієнту не має значення, а у підсумку визначається саме чітка фіксована грошова сума.

Обставина того, що обчислення гонорару успіху пов`язане з настанням певної події, про яку зазначили суди попередніх інстанцій, є обґрунтованою та логічною в силу самої суті гонорару успіху, можливість обчислення якого залежить виключно від певних подій -досягнутих адвокатом та обумовлених в договорі результатів при наданні послуг правової допомоги (подібний висновок викладено в Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28 липня 2022 у справі №903/781/21).

ТОВ «СПЕКТР-АГРО» просить врахувати, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Аналогічна правова позиція викладена в Постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі №873/148/20 від 02.09.2021 року, Постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі №873/109/21 від 27.10.2021 року та Постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду у справі №873/244/21 від 16 червня 2022 року).

Даний висновок також викладений у Постанові Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 листопада 2020 року по справі №910/13071/19.

У пунктах 3.46-3.50 Постанови Касаційного господарського суду Верховного Суду від 25 травня 2021 року по справі №910/7586/19 вказано, що, беручи на себе обов`язок щодо здійснення представництва інтересів клієнта в суді, адвокат бере на себе відповідальність не лише за якусь одну дію, наприклад написання процесуального документу чи виступ у суді, а бере на себе обов`язок по вчиненню комплексу дій, метою яких є забезпечення реалізації та захисту прав і обов`язків клієнта. Отже, участь у судовому засіданні являє собою не формальну присутність на ньому, а підготовку адвоката до цього засідання, витрачений час на дорогу до судового засідання та у зворотному напрямку, його очікування та безпосередня участь у судовому засіданні. Такі стадії представництва інтересів у суді, як прибуття на судове засідання та очікування цього засідання є невідворотними та не залежать від волі чи бажання адвоката.

При цьому паралельно, вчиняти якісь інші дії на шляху до суду чи під залом судового засідання адвокат не може та витрачає на це свій робочий час.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено, що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

За умови підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, не надання іншою стороною доказів невідповідності заявлених до відшкодування витрат критеріям співмірності, у тому числі спростування правильності відповідних розрахунків, витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено, чи тільки має бути сплачено (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 22.01.2021 №925/1137/19).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору визначеному нормами ст. 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (Постанова об`єднаної палати КГС ВС від 20.11.2020 у справі №910/13071/19).

Згідно висновків, викладених Верховним Судом у п. 4.16. постанови від 30.11.2020 у справі № 922/2869/19 «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Відповідно до висновків, які викладені в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19: «Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що витрати позивача на професійну правничу (правову) допомогу підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Розмір винагороди за надання правової допомоги визначений у Договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу. Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем послуг адвоката та понесення ним витрат в суді першої інстанції».

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 22.11.2019 у справі № 902/347/18 зауважила, що викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 правова позиція, що за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення таких витрат у суду апеляційної інстанції були відсутні правові підстави для зменшення заявлених позивачем до відшкодування витрат на правову допомогу, які належно підтверджені, має враховуватись при вирішенні усіх наступних спорів у подібних правовідносинах.

В наступному ці висновки послідовно було підтверджено і в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.11.2019 у справі № 910/906/18 та від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

У додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (№ в ЄДРСР 87951334) Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

2) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини 5 статті 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

Тобто, критерії, визначені частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини 4 статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що заява представника позивача ТОВ Спектр-Агро про покладення на відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, пов`язаних із розглядом справи №903/107/24 підставна та підлягає до задоволення.

Щодо солідарного стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу, судом враховано наступне.

Порядок розподілу та відшкодування судових витрат, в тому числі витрат на професійну правничу допомогу, регламентується виключно Законом, а саме - ГПК України (щодо судового збору - Законом України "Про судовий збір").

Розподіл витрат на професійну правничу допомогу у господарській справі здійснює суд, який ухвалював судове рішення у справі, відповідно до вимог ст. ст. 129, 126 ГПК України.

З аналізу вказаних норм Господарського процесуального кодексу України вбачається, що солідарне стягнення витрат на професійну правничу допомогу чинним ГПК України не передбачено.

Солідарне зобов`язання є інститутом цивільного права і на нього поширюється дія норм Цивільного кодексу України, який визначає це поняття через "солідарну вимогу" та "солідарний обов`язок" (ст. ст. 541-544 ЦК України).

Отже, якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати розподіляються між відповідачами у визначених частках. Солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, законом не передбачено.

Солідарне зобов`язання є різновидом цивільно-правових зобов`язань із множинністю осіб, які характеризуються тим, що у разі солідарної вимоги кредиторів (солідарних кредиторів) кожний з них має право пред`явити боржникові вимогу в повному обсязі, а в разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників, так і від будь-кого з них окремо.

Солідарна відповідальність у зобов`язальному праві це - відповідальність кількох боржників перед кредитором, при якій кредиторові надається право на свій розсуд вимагати виконання зобов`язання у повному обсязі або частково від усіх боржників разом або від кожного з них окремо.

При цьому, як солідарне зобов`язання, так і солідарна відповідальність виникають лише у випадках, встановлених договором або законом.

Судове рішення не може бути підставою виникнення солідарності, оскільки, судовим рішенням підтверджуються права осіб, а не створюються заново. Судове рішення не може створювати й солідарну відповідальність там, де вона не випливає з самого правовідношення, яке зумовило виникнення спору.

Подібні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 28.04.2021 у справі №910/9351/20, від 16.06.2022 у cправі № 922/1624/21.

Судові витрати, за наявності у справі двох і більше відповідачів, розподіляються між відповідачами у визначених частках, оскільки солідарне стягнення суми судових витрат, до яких належать витрати на професійну правничу допомогу, законом не передбачене (Постанова КГС ВС від 05.03.2024 у справі №903/135/23 (903/134/23).

Таким чином суд, позбавлений можливості розподілити витрати на професійну правничу допомогу шляхом їх солідарного стягнення з відповідачів у випадку задоволення позову про солідарне стягнення з них заборгованості. Натомість, суд здійснює такий розподіл відповідно до вимог Закону, зокрема ст. ст. 129, 126 ГПК України.

З наведеного слідує, що у даній справі неможливо солідарно стягнути витрати на професійну правничу допомогу з відповідачів.

Отже, з врахуванням викладеного, необхідно стягнути з кожного з відповідачів по 10500,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Щодо клопотання представника відповідача-1 про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, то останнє не містить будь-яких доказів, які б свідчили про неправильність розрахунку позивачем витрат або про неналежність послуг адвоката при участі у даній справі. Отже, відсутні підстави для зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

За приписами ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Керуючись ст.ст. 13, 73-80, 123, 126, 129, 221, 236-240, 244 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» про ухвалення додаткового рішення задовольнити частково.

2. Стягнути з Фермерського господарства «Гранд-Агро 2019» (вулиця М. Олексюка, будинок 12Б, село Озеро, Ківерцівський район, Волинська область, 45222, код ЄДРПОУ 42845682) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (вулиця Промислова,20, місто Обухів, Київська область, 08702, код ЄДРПОУ 36348550) 10500,00 грн (десять тисяч п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

3. тягнути з Фермерського господарства «Озероагро» (вулиця Шевченка, будинок 27, місто Ківерці, Ківерцівський район, Волинська область, 45201, код ЄДРПОУ 44959196) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (вулиця Промислова,20, місто Обухів, Київська область, 08702, код ЄДРПОУ 36348550)10500,00 грн (десять тисяч п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

4. В решті заяви відмовити.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складений 14.05.2024.

СуддяГарбар І. О.