Постанова

від 03.09.2024 по справі 903/107/24

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 вересня 2024 року Справа № 903/107/24

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Маціщук А.В.

суддя Василишин А.Р.

суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Захарова М.О.

за участю представників сторін:

позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" - Бонтлаб В.В.

відповідача Фермерського господарства "Гранд-Агро 2019" - Бордюженко Е.Р.

відповідача Фермерського господарства "Озероагро" - не з`явилися

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "Гранд-Агро 2019"

на рішення Господарського суду Волинської області від 23.04.2024 р.

постановлене у м. Луцьк, повний текст складено 25.04.2024 р.

у справі № 903/107/24 (суддя Гарбар І.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро"

до відповідачів:

1. Фермерського господарства "Гранд-Агро 2019"

2. Фермерського господарства "Озероагро"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель та застосування наслідків недійсності договору

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до рішення від 23.04.2024 р. Господарський суд Волинської області задоволив позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" у справі № 903/107/24. Судом ухвалено рішення про визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного 10.05.2023 р. Фермерським господарством "Гранд-Агро 2019" та Фермерським господарством "Озероагро", та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.05.2023 р.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач Фермерське господарство "Гранд-Агро 2019" звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просить оскаржуване рішення скасувати та постановити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

Відповідач вважає що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 236 ГПК України.

Доводить, що позивач у позовній заяві виклав без будь-яких доказів своє припущення про те, що реальна вартість продажу аналогічного роду нерухомого майна на офіційних сайтах «PROZORO" та ДП «Сетам» є вищою, ніж в середньому 5 000 000 грн.

Зазначає, що суд відмовив стороні відповідача у долученні до матеріалів справи довідки щодо дебіторської заборгованості та списку кредиторів, перед якими була погашена заборгованість за результатом продажу комплексу, тоді як кошти в сумі 827592,00 грн., отримані від продажу будівель, були спрямовані на сплату податків та заборгованості перед іншими постачальникам за переліком в апеляційній скарзі.

Доводить, що ознак фраудаторності оспорюваний договір не містить. Натомість правочин був спрямований не на шкоду кредиторам, а з метою сплати боргів, погашення яких дали б змогу в подальшому відновити життєдіяльність фермерського господарства, та, як наслідок, повного розрахунку по боргових зобов`язаннях. Пояснює, що відповіжач піклувався, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обгрунтованими, та мав на меті добросовісне виконання зоов`язань, тоді як через недостатність коштів співмірно задоволив інтереси окремих кредиторів.

Просить рішення Господарського суду Волинської області від 23.04.2024 р. скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-Арго» подав відзив на апеляційну скаргу. Вважає рішення Господарського суду Волинської області у даній справі № 903/107/24 законним та обґрунтованим і просить апеляційну скаргу ФГ «Гранд-Агро 2019» залишити без задоволення як безпідставну та необґрунтовану.

Пояснює, що спірний договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель укладений відповідачами після настання та порушення строків грошових зобов`язань за умовами договору поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021 р. та після подання до суду позову(23.01.2023р.), відкриття провадження (02.02.2023р.) та перед ухваленням рішення Господарським судом Волинської області 31 травня 2023 року рішення у справі № 903/87/23 про задоволення позову ТОВ «Спектр-Агро» про стягнення, зокрема, із ФГ «Гранд-Агро 2019» суми заборгованості та інших фінансових нарахувань відповідно до умов договору поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021 р.

Стверджує, що укладення оспорюваного правочину до відкриття виконавчого провадження та внесення скаржника до Єдиного реєстру боржників не виключає визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно скаржника - ФГ «Гранд-Агро 2019» на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правами.

Вважає, що обставини у даній справі підтверджують, що оспорюваний договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 10 травня 2023 року є фраудаторним, тобто -вчиненим боржником ФГ «Гранд-Агро 2019» на шкоду кредитору ТОВ «Спектр-Агро».

Просить апеляційну скаргу ФГ «Гранд-Агро 2019» на рішення Господарського суду Волинської області від 23 квітня 2024 року у справі № 903/107/24 залишити без задоволення та рішення Господарського суду Волинської області від 23.04.2024 р. у справі № 903/107/24 - залишити без змін.

03.09.2024 р. скаржник ФГ «Гранд-Агро 2019» подав суду апеляційної інстанції клопотання про залучення до матеріалів справи нового доказу - договору купівлі-продажу від 21.06.2019 р., за яким скаржник придбав нежитлові приміщення, які є предметом спірного договору купівлі-продажу від 10.05.2023 р. Обґрунтування пропуску строку на подання такого доказу скаржник в клопотанні не наводить, але пояснює, що умови цього договору спростовують доводи позивача щодо укладення договору про продаж за заниженою ціною.

В судовому засіданні представник скаржника, обгрунтовуючи неподання такого доказу суду першої інстанції, пояснила, що договір купівлі-продажу від 21.06.2019 р. підприємством був втрачений і віднайти його вдалося лише зараз.

Колегія суддів вважає, що відповідач не довів винятковість випадку як підставу для прийняття судом апеляційної інстанції додаткового доказу, оскільки пояснення щодо втрати викликають обгрунтований сумнів, оскільки відповідач є стороною договору купівлі-продажу від 21.06.2019 р. і такий договір безумовно мав би зберігатися на підприємстві як первинний документ. Колегією суддів встановлено, що відповідач/скаржник в процесі розгляду справи № 903/107/24 у суді першої інстанції договору купівлі-продажу від 21.06.2019 р. не надавав, не посилався на умови цього договоу і не заявляв суду про намір подати такий договір - матеріали справи не містять доказів такого. Тому, керуючись ст. 269 ГПК України, колегія суддів не приймає додатковий доказ, наданий відповідачем/скаржником суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні 03.09.2024 р. представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги. Представник позивача в судових засіданнях 13.08.2024 р. та 03.09.2024 р. заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відповідач Фермерське господарство "Озероагро" відзиву на апеляційну скаргу не подав і не забезпечив явку представників у судові засідання 13.08.2024 р. та 03.09.2024 р., тоді як був повідомлений судом про дату, час і місце розгляду справи в установленому порядку.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Визначальним з урахуванням наведених норм є можливість розгляду справи в даному судовому засіданні, а не явка в судове засідання представників сторін/учасників.

Зважаючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, явка представників сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась та додаткові докази судом не витребовувались, колегія суддів дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представника відповідача, за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника скаржника та представника позивача, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення судом першої інстанції, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено наступне.

17.03.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" та Фермерське господарство "Гранд-Агро 2019" уклали договір поставки № 69/21-ВЛ, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором суму та відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору /а.с.41-46 у т.1/.

30.11.2021 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" та Фермерське господарство "Гранд-Агро 2019" уклали додаткову угоду до договору поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021 р., за умовами якої сторони змінили строки оплати та визначили, що остаточний розрахунок покупця за придбаний товар відбувається згідно графіку, а саме: до 15.12.2021 р. - 200000,00 грн. основного боргу; до 28.02.2022 р. - 500000,00 грн. основного боргу; до 29.04.2022 р. - 1649054,84 грн. основного боргу та відсотки за користування товарним кредитом /а.с.47 у т.1/.

У зв`язку із несвоєчасним та неповним виконанням грошового зобов`язання Фермерським господарством «Гранд-Агро 2019» 23 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» звернулося до Господарського суду Волинської області із позовною заявою про стягнення, зокрема, із ФГ «Гранд-Агро 2019» 2051495,82 грн. заборгованості, 294657,26 грн. відсотків річних, 643484,30 грн. пені, 772315,58 грн. 56 % річних та 840598,33 грн. штрафу відповідно до погоджених умов договору поставки № 69/21-ВЛ від 17.03.2021 р. /а.с. 48 - 53 у т.1/.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 31.05.2023 р. у справі № 903/87/23 частково задоволені позовні вимоги ТОВ «Спектр-Агро» до ФГ «Гранд-Агро 2019». Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з ФГ «Гранд- Агро 2019» на користь ТОВ «Спектр-Агро» 2051495,82 грн. заборгованості та 294657,26 грн. відсотків річних. В решті позову відмовлено /а.с.54-60 у т.1/.

Відповідно до наказу Господарського суду Волинської області від 04 жовтня 2023 року у справі № 903/87/23-1 /а.с.61 у т.1/, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 31 травня 2023 року у справі № 903/87/23, зокрема, підлягає стягненню із Фермерського господарства «Гранд-Агро 2019» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» 2346153,08 грн, з яких 2051 495,82 грн основного боргу, 294657,26 грн. відсотків за користування товарним кредитом, а також 35192,30 грн витрати по сплаті судового збору.

ТОВ «Спектр-Агро» у позовній заяві зазначає, що у жовтні 2023 року ФГ «Гранд-Агро 2019» добровільно перерахувало на поточний рахунок ТОВ «Спектр-Агро» кошт у сумі 100000,00 грн.

14.11.2023 р. приватний виконавець виконавчого округу Волинської області відкрив виконавче провадження № 73330718 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 04.10.2023 р. у справі № 903/87/23 про стягнення із Фермерського господарства «Гранд-Агро 2019» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» заборгованості у залишковому розмірі 2281345,38 грн /а.с.62 у т.1/.

Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно /а.с. 65 - 69 у т.1/ підтверджено, що у власності Фермерського господарства «Гранд-Агро 2019» перебувала нерухомість - комплекс нежитлових будівель, які розміщені за адресою Волинська область, Ківерцівський район, село Озеро, вулиця М.Олексюка, будинок 12Б, до складу якого входить:

- будівля, конторська будівля /А-2/, загальною площею 201,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1548254207218;

- будівля, будівля для зберігання техніки № 1/Б-1 /, загальною площею 1011,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого манна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1548562307218;

- будівля, будівля для зберігання техніки № 2 /В-1/, загальною площею 818,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1547387707218;

- будівля, будівля для зберігання техніки № 3/Г-1/, оглядова яма г, оглядова яма, загальною площею 540,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1548317807218;

- будівля, будівля для ремонту техніки Д-1, прибудова д, оглядова яма ді, загальною площею 326,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1548348807218;

- будівля, будівля для зберігання паливно-мастильних матеріалів /Ж-1/, загальною площею 35 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1547353207218.

Право власності у Фермерського господарства «Гранд-Агро 2019» на цей комплекс нежитлових будівель виникло на підставі договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 21 червня 2019 року, посвідченого приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області та зареєстрованого в реєстрі за № 758.

10 травня 2023 року ФГ «Гранд-Агро 2019» та ФГ «Озероагро» уклали договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Н.В. на нотаріальних бланках серії НСК № 923973 та серії НСК № 923974 та зареєстрований в реєстрі за № 596 /а.с.81-82, 102-104 у т.1/. За умовами договору продавець в порядку та на умовах, визначених цим договорам, передає у власність покупця майно, а саме: комплекс нежитлових будівель, що розташовані в селі Озеро Луцького (до реформування адміністративно - територіального устрою України - Ківерцівського) району Волинської області, вулиця Олексюка М., будинок №126 (дванадцять "б"), до складу якого входять:

- будівля, конторська будівля /А-2/, загальною площею 201,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно -1548254207218;

- будівля, будівля для зберігання техніки № 1 /Б-1/, загальною площею 1011,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1548562307218;

- будівля, будівля для зберігання техніки № 2 /В-1/, загальною площею 818,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1547387707218;

- будівля, будівля для зберігання техніки № 3 /Г-1/, оглядова яма г, оглядова яма г1, загальною площею 540,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1548317807218;

- будівля, будівля для ремонту техніки Д-1, прибудова д, оглядова яма ді, загальною площею 326,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1548348807218;

- будівля, будівля для зберігання паливно-мастильних матеріалів /Ж-1/, загальною площею 35 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1547353207218, надалі за текстом - „Майно", а покупець приймає вказане майно у власність і сплачує за нього визначену грошову суму.

Майно, що відчужується за цим договором, належить продавцю на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Кузьміч Н.В., приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області 21 червня 2019 року за реєстровим №758.

Майно, що відчужується за цим договором, розташоване на земельній ділянці площею 2,3572 га з кадастровим номером 0721884800:03:000:0816, з цільовим призначенням для іншого сільськогосподарського призначення та належить продавцю на підставі договору оренди землі від 06 серпня 2019 року, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19 серпня 2022 року, номер запису про інше речове право 47717002. Покупцю роз`яснено зміст частини одинадцятої статті 120 Земельного кодексу України про обов`язок протягом 30 днів з дня державної реєстрації права власності на майно звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування з клопотанням про передачу йому у власність або користування вказаної земельної ділянки у порядку, передбаченому статтями 118, 123 або 128 Земельного кодексу України.

10 травня 2023 року приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Н.В. зареєстровано (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 547353207218) перехід права власності на комплекс нежитлових будівель, які розміщені за адресою Волинська область, Ківерцівський район, село Озеро, вулиця М.Олексюка, будинок 12Б.

ТОВ «Спектр-Агро» вбачаючи в укладеному договорі купівлі продажу порушення своїх прав та інтересів звернулося до Господарського суду Волинської області з позовом про розірвання договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 10.05.2023 р.

В обгрунтування позову позивач зазначив, що кошти ФГ «Гранд-Агро 2019» після отримання за результатами відчуження нерухомого майна на користь позивача не вносились, заборгованість в межах виконання договірних зобов`язань та на виконання рішення не відшкодована в період із січня 2023 року по дату подання позову, що свідчить про умисел та свідоме завчасне небажання ФГ «Гранд-Агро 2019» виконувати зобов`язання за договором поставки та рішення Господарського суду Волинської області від 31 травня 2023 року у справі № 903/87/23.

Позивач вважає, що зазначена сторонами у договорі ціна 827592,00 грн. є значно заниженою, висновок щодо її формування згідно з п. 2.2. договору шляхом видачі власних довідок ФГ «Гранд-Агро 2019» є завідомо фіктивним, оскільки, на думку позивача, відповідач зацікавлений у її заниженні.

Вважає, що укладення оспорюваного правочину до відкриття виконавчого провадження та внесення ФГ «Гранд-Агро 2019» до Єдиного реєстру боржників не виключає визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника - ФГ «Гранд-Агро 2019», на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правами.

Суд першої інстанції, задоволивши позов, виснував, що оспорюваний договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 10.05.2023 р. є фраудаторним, тобто - вчиненим боржником ФГ «Гранд-Агро 2019» на шкоду кредитору ТОВ «Спектр-Агро».

Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, враховуючи наступне.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині (частина друга статті 13 ЦК України).

Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах (частина третя статті 13 ЦК України).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним (пункт 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх і непрацездатних дітей.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна зі сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 Цивільного кодексу України).

Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки, від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 р. у справі № 6-605цс16, постанові Верховного Суду від 19.02.2021 р. у справі № 904/2979/20.

Натомість презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 липня 2021 року в справі № 759/24061/19 (провадження № 61-8593св21).

Колегія суддів бере до уваги правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 03.07.2019 р. у справі № 369/11268/16-ц, про те, що позивач вправі звернутися до суду з позовом про визнання договору недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини 1 статті 3 Цивільного кодексу України) та недопустимості зловживання правом (частина 3 статті 13 Цивільного кодексу України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 Цивільного кодексу України, так і інша, наприклад, підстава, передбачена статтею 228 Цивільного кодексу України.

Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 03.03.2020 р. у справі № 910/7976/17, від 03.03.2020 р. у справі № 904/7905/16, від 04.08.2020 р. у справі № 04/14-10/5026/2337/2011.

Поняття "фраудаторний правочин" у законодавстві України не вживається, але воно активно використовується Верховним Судом для позначення правочинів, які шкодять кредиторам. Критеріями фраудаторності правочинів зазначаються склад осіб правочину, форма розрахунку, шкода кредиторам, зловживання правом тощо.

Критеріями для кваліфікації договору як фраудаторного є, зокрема, відчуження майна за наявності значної непогашеної заборгованості, відчуження майна боржником після пред`явлення до нього позову про стягнення такої заборгованості, тобто - момент укладення договору (хоча є і виключення з цього правила, головне довести, що боржник розумів, що має заборгованість і ухилявся таким чином від її сплати); майно відчужено на підставі безвідплатного правочину (з цього правила є також виключення, зокрема, якщо ціна за оплатним договором занижена тощо); контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір, майно відчужене на користь пов`язаної особи (родичу або на користь пов`язаної чи афілійованої юридичної особи); після відчуження майна у боржника відсутнє інше майно, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором.

Колегія суддів зауважує, що кожен окремий критерій сам по собі не спричиняє фраудаторність, і вони повинні розглядатися комплексно, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують шкідливість вчиненого правочину, вживання права на зло. Аналогічні правові позиції викладено у постановах Верховного Суду від 05.12.2023 р. у справі № 903/178/22 та від 02.05.2023 р. у справі № 904/648/22.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно він не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 р. у справі № 129/1033/13-ц.

Правові висновки Верховного Суду враховуються колегією суддів відповідно до ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.4 ст. 236 ГПК України.

Тягар доказування ознак фраудаторності правочинів покладається на заявника позову і при дослідженні таких ознак у суді апеляційної інстанції неприпустимим є перекладання такого обов`язку на скаржника. Тому колегія суддів критично оцінює твердженняя позивача про те, що ФГ «Гранд-Агро 2019» не надає доказів відсутності ознак фраудаторності правочину.

Доводи позивача щодо ознак фраудаторності оспорюваного договору грунтуються на твердженнях про те, що такі діі відповідача як укладення договору про відчуження нерухомого майна вчинені з наміром завдати шкоди позивачеві (уникнути відшкодування боргу), які, на думку колегіі суддів, є необґрунтованими припущеннями і не знайшли підтвердження в порядку ст..ст.74, 76-79 ГПК України.

Відповідач/скаржник натомість пояснює, що позивач не є єдиним кредитором Фермерського господарства «Гранд-Агро 2019», і правочин був спрямований не на шкоду кредиторам, а з метою сплати боргів, погашення яких дали б змогу в подальшому відновити життєдіяльність фермерського господарства та виконувати розрахунки по боргових зобов`язаннях. Пояснює також, що отримані від продажу будівель кошти були спрямовані на сплату податків та заборгованості перед іншими кредиторами, однак належних і допустимих доказів такого не надав суду, пояснюючи, що суд першої інстанції відмовив відповідачу у клопотанні про долучення до справи довідки щодо дебіторської заборгованості та списку кредиторів, перед якими була погашена заборгованість за результатом продажу комплексу.

Разом з тим, дослідивши докази у справі з огляду на стандарт переваги більш вагомих доказів, колегія суддів відзначає, що сама по собі обставина відчуження майна після виникнення заборгованості та після пред`явлення до ФГ «Гранд-Агро 2019» позову про стягнення заборгованості не дає підстав для висновку про недійсний правочин, оскільки для того, щоб кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, наведені позивачем обставини мають перевірятися у сукупності, тому що кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують вживання права на зло.

Звертається увага, що сам факт пред`явлення позову не може свідчити про беззаперечну обґрунтованість позовних вимог, однозначне їх задоволення судом, і таке звернення з позовом не може зупинити господарську діяльність особи, до якої пред`явлено позов, зокрема, можливість розпоряджатися майном. Аналогічні правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 02.05.2023 р. у справі № 904/648/22 та від 05.12.2023 р. у справі № 903/178/22.

Водночас, судом першої інстанції залишилось поза увагою та не досліджувалось питання наявності іншого майна (зокрема, рухомого), належного ФГ «Гранд-Агро 2019», на яке може бути звернено стягнення на виконання рішення суду у справі № 903/87/23 та відповідні відомості про яке, також відсутні у матеріалах справи.

Колегія суддів звертає увагу на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про знайдені адреси та сформовані документи щодо значної кількості земельних ділянок /а.с. 69 - 78 у т.1/, проте суду не надані будь які докази про наявне право відповідача щодо таких земельних ділянок (право власності, оренди, користування тощо), що не дозволяє колегії суддів оцінити такі відомості, в тому числі з точки зору відсутності у відповідача майна.

Належним доказом відсутності іншого майна, за рахунок якого боржник може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором могла бути постанова виконавця про повернення виконавчого документа без виконання через відсутність майна та коштів у боржника. Подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.05.2023 р. у справі № 936/721/21.

За відсутності відомостей про наявність/відсутність іншого майна є безпідставними твердження позивача про те, що відчуження спірної нерухомості відбулося саме з метою невиконання майбутнього судового рішення в контексті підстав оспорювання правочину.

Доводи позивача про занижену ціну продажу колегія суддів відхиляє як необґрунтовані. Такі доводи щодо неналежної ціни (ринкової/неринкової) мали бути підтверджені з урахуванням ст. 74, 76, 77 ГПК України, і належним доказом міг бути, зокрема, висновок експерта або звіт іншого суб`єкта оціночної діяльності за результатом порівняльного аналізу спеціалістом вартості подібних об`єктів на ринку нерухомого майна на момент укладення оспорюваного правочину. Колегія суддів звертається до норм Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність", яким визначені правові засади здійснення оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності в Україні, її державного та громадського регулювання, забезпечення створення системи незалежної оцінки майна з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки майна, майнових прав та використання її результатів. За змістом статті 3 зазначеного Закону оцінка майна - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами з оцінки майна, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Натомість свої твердження позивач обгрунтовує власним баченням ситуації, тоді як у конструкції фраудаторності оспорюваного правочину оціна належної вартості об`єкту мала бути перевірена з урахуванням вимог Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність".

Належні докази суду не надані і не ініційовано позивачем у суді призначення відповідної судової експертизи. До того ж позивач, стверджуючи, що відповідач надав завідомо фіктивну довідку про формування ціни, оскільки зацікавлений у її заниженні, не надав обґрунтованих пояснень у чому полягає такий інтерес продавця.

За відсутності будь-яких доказів у колегії суддів відсутні підстави для висновку, що ціна за оплатним договором занижена.

Щодо такої ознаки фраудаторності правочину як контрагент, з яким боржник вчиняє оспорюваний договір (наприклад, родич боржника, пасинок боржника, пов`язана чи афілійована юридична особа), колегією суддів на підставі матеріалів справи не встановлено пов`язаності продавця і покупця - ФГ «Гранд-Агро 2019» з ФГ «Озероагро» на момент вчинення оспорюваного правочину. Отже, обставини створення ФГ «Озероагро» не можуть оцінюватись як ознака фраудаторності правочину, і є необґрунтованими припущеннями доводи позивача про те, що ФГ «Озероагро» створене з єдиною метою укладення договору як правочину, який шкодить кредиторам, а саме - позивачеві.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів, оцінивши обставини і докази у справі в їх сукупності, не встановила підстав для визнання правочину недійсним і, відповідно, для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі продажу від 10.05.2023 р., який укладений Фермерським господарством "Гранд-Агро 2019" та Фермерським господарством "Озероагро", та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.05.2023 р.

Рішення Господарського суду Волинської області у даній справі № 903/107/24 не відповідає нормам ст..236 ГПК України і підлягає скасуванню на підставі п. 2-4 ч.1 ст.277 ГПК України із ухваленням нового рішення про відмову у позові.

У зв`язку із задоволенням апеляційної скарги судові витрати на оплату судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача у відповідності до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 277, 281, 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача Фермерського господарства "Гранд-Агро 2019" задоволити, рішення Господарського суду Волинської області від 23.04.2024 р. у справі № 903/107/24 скасувати.

Прийняти нове рішення. У задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Спектр-Агро" (08702, вул. Промислова, 20 м. Обухів, Київська обл., код ЄДРПОУ 36348550) на користь Фермерського господарства "Гранд-Агро 2019" (45222, вул. М. Олексюка, 12Б, с. Озеро, Луцький р-н, Волинська обл., код ЄДРПОУ 42845682) 4542,00 грн. витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

Справу № 903/107/24 повернути Господарському суду Волинської області.

Повний текст постанови складений 17.09.2024 р.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Василишин А.Р.

Суддя Бучинська Г.Б.