Ухвала

від 19.11.2024 по справі 903/107/24

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

19 листопада 2024 року

м. Київ

cправа № 903/107/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Бенедисюка І. М. (головуючий), Ємця А. А., Малашенкової Т.М.,

за участю секретаря судового засідання Росущан К. О.,

представників учасників справи:

позивача - Бонтлаб В. В. (адвокат)

відповідача - не з`явився

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро»

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро»

до: Фермерського господарства «Гранд-Агро 2019»;

Фермерського господарства «Озероагро»

про визнання недійсним договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель та застосування наслідків недійсності договору,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» (далі - ТОВ «Спектр-Агро», позивач) звернулося до суду з позовом до Фермерського господарства «Гранд-Агро 2019» (далі - ФГ «Гранд-Агро 2019», відповідач 1 ) та Фермерського господарства «Озероагро» (далі - ФГ «Озероагро») в якому просило суд:

1. Визнати недійсним договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 10.05.2023, укладений між ФГ «Гранд-Агро 2019» та ФГ «Озероагро», посвідчений Приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Надією Володимирівною на нотаріальних бланках серії НСК №923973 та серії НСК №923974 та зареєстрований в реєстрі за номером 596.

2. Застосувати наслідки недійсності правочину - скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67537007 від 10.05.2023 12:19:19, приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Надія Володимирівна, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності №50216397 від 10.05.2023 13:22:50 за ФГ «Озероагро» (45201, Волинська область, Луцький район, місто Ківерці, вулиця Шевченка, будинок 27; ідентифікаційний номер 44959196) на комплекс нежитлових будівель, котрі знаходиться за адресою Волинська область, Ківерцівський район, село Озеро, вулиця М. Олексюка, будинок 12Б, та поновити запис про право власності №331784782, №331785431, №331785110, №331785931, №331786294, №331786513 від 21 червня 2019 року за ФГ «Гранд-Агро 2019» (45222, Волинська область, Ківерцівський район, село Озеро, вулиця М. Олексюка, будинок 12Б; ідентифікаційний код 42845682).

Рішенням Господарського суду Волинської області від 23.04.2024 (суддя Гарбар І.О.) позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу від 10 травня 2023 року, укладений між ФГ «Гранд-Агро 2019», посвідчений Приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Надією Володимирівною на нотаріальних бланках серії НСК №923973 та серії НСК №923974 та зареєстрований в реєстрі за номером 596.

Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 67537007 від 10.05.2023 12:19:19, приватний нотаріус Луцького районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Надія Володимирівна, на підставі якого до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесений запис про право власності №50216397 від 10.05.2023 13:22:50 за ФГ «Озероагро» на комплекс нежитлових будівель, котрі знаходиться за адресою Волинська область, Ківерцівський район, село Озеро, вулиця М. Олексюка, будинок 12Б, та поновлено запис про право власності №331784782, №331785431, №331785110, №331785931, №331786294, №331786513 від 21 червня 2019 року за ФГ «Гранд-Агро 2019» (45222, Волинська область, Ківерцівський район, село Озеро, вулиця М. Олексюка, будинок 12Б; ідентифікаційний код 42845682).

Додатковим рішенням Господарського суду Волинської області від 14.05.2024 (суддя Гарбар І.О.) заяву представника ТОВ «Спектр-Агро» про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто з ФГ «Гранд-Агро 2019» на користь ТОВ «Спектр-Агро» 10 500,00 грн (десять тисяч п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу. Стягнуто з ФГ «Озероагро» на користь ТОВ «Спектр-Агро» 10 500,00 грн (десять тисяч п`ятсот гривень) витрат на професійну правничу допомогу. В решті заяви відмовлено.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 (колегія суддів: Маціщук А.В., Василишин А.Р., Бучинська Г.Б.) рішення Господарського суду Волинської області від 23.04.2024 у справі № 903/107/24 скасовано. Прийнято нове рішення. У задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Спектр-Агро» на користь ФГ «Гранд-Агро 2019» 4 542,00 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

ТОВ «Спектр-Агро», не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції, звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі, а рішення суду першої інстанції залишити в силі.

Відзиву на касаційну скаргу не надходило.

Від ФГ «Гранд-Агро 2019» 14.11.2024 надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю представника у іншому судовому засіданні. Втім, 18.11.2024 від ФГ «Гранд-Агро 2019» надійшло до Верховного Суду клопотання про розгляд справи без участі його представника, де ФГ «Гранд-Агро 2019» також зазначив про безпідставність та необґрунтованість касаційної скарги та просив її залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.

У зв`язку з відпусткою судді Булгакової І.В. склад судової колегії Касаційного господарського суду змінився, що підтверджується Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.11.2024, який наявний в матеріалах справи.

Касаційна скарга ТОВ «Спектр-Агро» подана на підставі пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України та пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований апеляційним судом у оскаржуваному судовому рішенні.

Разом з тим, дослідивши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття касаційного провадження у справі з огляду на таке.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 ГПК України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

Отже, відповідно до положень цих норм, касаційний перегляд з указаних мотивів може відбутися за наявності таких складових: (1) суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду; (2) спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Щодо застосування норми права без урахування висновку щодо застосування якої, викладеного у постанові Верховного Суду, Суд відзначає, що наявність самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є незастосування правових висновків, які мали бути застосовані у подібних правовідносинах у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Таким чином, підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише цитування у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах. Неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суд апеляційної інстанції, посилаючись на норму права, застосував її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачив тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі (така правова позиція є сталою і послідовною, та викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 11.04.2023 у справі №910/12405/21, від 21.03.2023 у справі №908/125/18, від 19.04.2023 у справі №921/64/22, від 06.06.2023 у справі №914/217/22, від 09.04.2024 у справі №910/6316/23).

Верховний Суд звертає увагу на те, що касаційне провадження у справах залежить виключно від доводів та вимог касаційної скарги, які наведені скаржником і стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Натомість, самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності, визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.

Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства, закріплених у частині третій статті 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Відповідно до імперативних приписів статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Колегія суддів враховує, що процесуальний кодекс та інші законодавчі акти не містять визначення поняття «подібні правовідносини», а також будь-яких критеріїв визначення подібності правовідносин з метою врахування відповідного висновку, тому для розуміння відповідних термінів звертається до правових висновків, викладених у судових рішеннях Великої Палати Верховного Суду та об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19 задля юридичної визначеності у застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття «подібні правовідносини», що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

Натомість, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін «подібні правовідносини» може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін «подібні правовідносини», зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.

Отже, для касаційного перегляду з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, наявності самих лише висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у певній справі не достатньо, обов`язковою умовою для касаційного перегляду судового рішення є подібність правовідносин у справі, в якій Верховний Суд зробив висновки щодо застосування норми права, з правовідносинами у справі, яка переглядається.

Що ж до доводів касаційної скарги про неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у наведених скаржником постановах, колегія суддів зазначає таке.

ТОВ «Спектр-Агро», обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає про те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах:

- Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 369/11268/16-ц

- Верховного Суду від 01.04.2020 у справі № 182/2214/16-ц

- Верховного Суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17

- Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 754/2450/18

- Верховного Суду від 19.05.2021 у справі № 693/624/19

- Верховного Суду від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18

- Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 по справі № 910/16579/20

- Верховного Суду від 02.06.2021 року у справі № 904/7905/16

- Верховного Суду від 06.10.2022 року у справі № 902/1023/19(902/163/22)

- Верховного Суду від 17.07.2019 у справі № 299/396/17

- Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 922/1903/18.

На переконання скаржника, оспорюваний договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 10.05.2023 підпадає під ознаки фраудаторності, та є таким, що укладений боржником/відповідачем 1 на шкоду кредитора/позивача із врахуванням порушення загальних засад цивільного законодавства.

Колегія суддів, у контексті доводів касаційної скарги, передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, зазначає таке.

Велика Палата Верховного Суду у справі № 369/11268/16-ц розглядала спір про визнання договору дарування недійсним і скасування державної реєстрації права власності. У справі № 369/11268/16-ц Велика Палата Верховного Суду зазначила, зокрема, що фіктивний правочин характеризується тим, що сторони вчиняють такий правочин лише для виду, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, вважає, що така протизаконна ціль, як укладення особою договору дарування майна зі своїм родичем з метою приховання цього майна від конфіскації чи звернення стягнення на вказане майно в рахунок погашення боргу, свідчить, що його правова мета є іншою, ніж та, що безпосередньо передбачена правочином (реальне безоплатне передання майна у власність іншій особі), а тому цей правочин є фіктивним і може бути визнаний судом недійсним.

У справі № 182/2214/16-ц спір виник щодо визнання недійсними договору дарування нерухомого майна та купівлі-продажу нерухомого майна з тих підстав, що такі правочини укладені в період дії заборони на відчуження нерухомого майна. Суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що суди помилково вважали, що належним способом захисту прав позивача є звернення до суду з позовом до добросовісного набувача із віндикаційним позовом, оскільки позивач не є власником спірного майна.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24.07.2019 у справі № 405/1820/17, провадження № 61-2761св19, вказано, що «цивільно-правовий договір (в тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (в тому числі, вироку). Боржник (дарувальник), який відчужує майно на підставі безвідплатного договору на користь своєї матері після пред`явлення до нього позову банком про стягнення заборгованості, діє очевидно недобросовісно та зловживає правами стосовно кредитора, оскільки уклав договір дарування, який порушує майнові інтереси кредитора і направлений на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Тому правопорядок не може залишати поза реакцією такі дії, які хоч і не порушують конкретних імперативних норм, але є очевидно недобросовісними та зводяться до зловживання правом. Як наслідок, не виключається визнання договору недійсним, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України)».

У справі № 754/2450/18 (провадження № 61-18350св19) висновки стосуються недійсності договору купівлі-продажу нерухомого майна, укладеного на користь близької особи після ухвалення судового рішення про стягнення боргу, яке набрало законної сили.

У справі №693/624/19 розглядався спір про визнання договорів купівлі-продажу транспортних засобів недійсними. У постанові від 19.05.2021 Верховний Суд указав на обставини, які дозволяють кваліфікувати договори купівлі-продажу як фраудаторні (вчинені на шкоду кредитору). Верховний Суд у справі зазначив, зокрема, що «приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для уникнення сплати боргу (коштів, збитків, шкоди) або виконання судового рішення про стягнення боргу (коштів, збитків, шкоди), що набрало законної сили. Про зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа (особи) «використовувала/використовували право на зло»; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов; настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати у конкретних правовідносинах з цими особами, які «потерпають» від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи /осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником й інших аналогічних правовідносин)».

У справі № 910/8357/18 розглядався спір про визнання недійсним договору поруки від 20.10.2016. Позовні вимоги обґрунтовано приписами статті 234 Цивільного кодексу України з посиланням на вчинення відповідачами правочину без наміру створення правових наслідків, які ним обумовлювались, оскільки внаслідок укладення спірного договору поруки від 20.10.2016 ціленаправлено створено штучну кредиторську заборгованість у обсязі, достатньому для реалізації процедури фіктивного банкрутства, з метою подальшого ухилення від виконання кредитних зобов`язань перед позивачем зі сплати кредитних коштів.

Що ж стосується посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/16579/20, то висновки у зазначеній постанові стосувалися кредитних правовідносин. При цьому у вказаній справі розглядалося питання про визначення спільних і відмінних рис між фіктивним і фраудаторним правочинами, можливість кваліфікації із застосуванням положень статей 3, 13, 215, 234 ЦК України як фраудаторного правочину, вчиненого у процедурі банкрутства боржником з метою позачергового задоволення вимог окремого кредитора через дочірню компанію (афілійовану особу) боржника, з повним фінансуванням цього правочину самим боржником.

У постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду від 02.06.2021 у справі № 904/7905/16 розглядався спір про визнання недійсним договору відступлення права вимоги в межах справи про банкрутство.

У справі № 902/1023/19 в межах справи про банкрутство кредитор на підставі статей 3, 13, 16, 203, 509 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, статті 42 Кодексу України з процедур банкрутства оспорив договір поворотної фінансової допомоги, укладений між боржником і третьою особою, стверджуючи що цей договір підлягає визнанню недійсним оскільки є фраудаторним, адже укладений з метою завдання шкоди кредиторам боржника.

У справі № 299/396/17 (боржник (дарувальник) відчужив майно на підставі безвідплатного договору на користь свого сина (фізичної особи) після виникнення у нього зобов`язання із поверненням суми позики.

Постановою від 20.05.2020 у справі про банкрутство №922/1903/18 Верховний Суд залишив без змін постанову суду апеляційної інстанції та ухвалу суду першої інстанції щодо розгляду заяви про кредиторські вимоги до боржника.

У справі, що розглядається, судами попередніх інстанцій встановлено, зокрема, таке.

ТОВ «Спектр-Агро» та ФГ «Гранд-Агро 2019» 17.03.2021 уклали договір поставки № 69/21-ВЛ, за умовами якого постачальник зобов`язався передати у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, а покупець зобов`язався прийняти товар і оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором суму та відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. У зв`язку із несвоєчасним та неповним виконанням грошового зобов`язання ФГ «Гранд-Агро 2019», 23.01.2023 ТОВ «Спектр-Агро» звернулося до Господарського суду Волинської області із позовною заявою про стягнення, зокрема, із ФГ «Гранд-Агро 2019» 2 051 495,82 грн заборгованості, 294 657,26 грн відсотків річних, 643 484,30 грн пені, 772 315,58 грн 56 % річних та 840 598,33 грн штрафу відповідно до погоджених умов договору поставки від 17.03.2021 № 69/21-ВЛ.

Рішенням Господарського суду Волинської області від 31.05.2023 у справі № 903/87/23 частково задоволені позовні вимоги ТОВ «Спектр-Агро» до ФГ «Гранд-Агро 2019». Згідно з рішенням суду підлягає стягненню з ФГ«Гранд- Агро 2019» на користь ТОВ «Спектр-Агро» 2 051 495,82 грн заборгованості та 294 657,26 грн відсотків річних. В решті позову відмовлено.

Відповідно до наказу Господарського суду Волинської області від 04.10.2023 у справі № 903/87/23-1, виданого на примусове виконання рішення Господарського суду Волинської області від 31.05.2023 у справі № 903/87/23, зокрема, підлягає стягненню із ФГ «Гранд-Агро 2019» на користь ТОВ «Спектр-Агро» 2 346 153,08 грн, з яких 2 051 495,82 грн основного боргу, 294 657,26 грн відсотків за користування товарним кредитом, а також 35192,30 грн витрати по сплаті судового збору.

ТОВ «Спектр-Агро» у позовній заяві зазначає, що у жовтні 2023 ФГ «Гранд-Агро 2019» добровільно перерахувало на поточний рахунок ТОВ «Спектр-Агро» кошти у сумі 100 000,00 грн.

Приватний виконавець виконавчого округу Волинської області 14.11.2023 відкрив виконавче провадження № 73330718 щодо примусового виконання наказу Господарського суду Волинської області від 04.10.2023 у справі № 903/87/23 про стягнення із Фермерського господарства «Гранд-Агро 2019» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» заборгованості у залишковому розмірі 2 281 345, 38 грн.

Суди попередніх інстанцій встановили, що у власності ФГ «Гранд-Агро 2019» перебувала нерухомість - комплекс нежитлових будівель, які розміщені за адресою Волинська область, Ківерцівський район, село Озеро, вулиця М. Олексюка, будинок 12Б, до складу якого входить:

- будівля, конторська будівля /А-2/, загальною площею 201,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1548254207218;

- будівля, будівля для зберігання техніки № 1/Б-1 /, загальною площею 1011,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1548562307218;

- будівля, будівля для зберігання техніки № 2 /В-1/, загальною площею 818,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1547387707218;

- будівля, будівля для зберігання техніки № 3/Г-1/, оглядова яма г, оглядова яма, загальною площею 540,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1548317807218;

- будівля, будівля для ремонту техніки Д-1, прибудова д, оглядова яма ді, загальною площею 326,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1548348807218;

- будівля, будівля для зберігання паливно-мастильних матеріалів /Ж-1/, загальною площею 35 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1547353207218.

Право власності у ФГ «Гранд-Агро 2019» на цей комплекс нежитлових будівель виникло на підставі договору купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 21.06.2019, посвідченого приватним нотаріусом Ківерцівського районного нотаріального округу Волинської області та зареєстрованого в реєстрі за № 758.

ФГ «Гранд-Агро 2019» та ФГ «Озероагро» 10.05.2023 уклали договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель, який посвідчений приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Н.В. на нотаріальних бланках серії НСК № 923973 та серії НСК № 923974, та зареєстрований в реєстрі за № 596. За умовами договору продавець в порядку та на умовах, визначених цим договорам, передає у власність покупця майно, а саме: комплекс нежитлових будівель, що розташовані в селі Озеро Луцького (до реформування адміністративно - територіального устрою України - Ківерцівського) району Волинської області, вулиця Олексюка М., будинок №12б (дванадцять «б»), до складу якого входять:

- будівля, конторська будівля /А-2/, загальною площею 201,6 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно -1548254207218;

- будівля, будівля для зберігання техніки № 1 /Б-1/, загальною площею 1011,3 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1548562307218;

- будівля, будівля для зберігання техніки № 2 /В-1/, загальною площею 818,9 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1547387707218;

- будівля, будівля для зберігання техніки № 3 /Г-1/, оглядова яма г, оглядова яма г1, загальною площею 540,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1548317807218;

- будівля, будівля для ремонту техніки Д-1, прибудова д, оглядова яма ді, загальною площею 326,4 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1548348807218;

- будівля, будівля для зберігання паливно-мастильних матеріалів /Ж-1/, загальною площею 35 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - 1547353207218, надалі за текстом - «Майно», а покупець приймає вказане майно у власність і сплачує за нього визначену грошову суму.

Приватним нотаріусом Луцького районного нотаріального округу Волинської області Кузьміч Н.В. 10.05.2023 зареєстровано (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 547353207218) перехід права власності на комплекс нежитлових будівель, які розміщені за адресою Волинська область, Ківерцівський район, село Озеро, вулиця М.Олексюка, будинок 12Б.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що кошти ФГ «Гранд-Агро 2019» після отримання за результатами відчуження нерухомого майна на користь позивача не вносились, заборгованість в межах виконання договірних зобов`язань та на виконання рішення не відшкодована в період із січня 2023 року по дату подання позову, що свідчить про умисел та свідоме завчасне небажання ФГ «Гранд-Агро 2019» виконувати зобов`язання за договором поставки та рішення Господарського суду Волинської області від 31 травня 2023 року у справі № 903/87/23.

Позивач вважає, що зазначена сторонами у договорі ціна 827 592,00 грн є значно заниженою, висновок щодо її формування згідно з п. 2.2 договору шляхом видачі власних довідок ФГ «Гранд-Агро 2019» є завідомо фіктивним, оскільки, на думку позивача, відповідач зацікавлений у її заниженні. Вважає, що укладення оспорюваного правочину до відкриття виконавчого провадження та внесення ФГ «Гранд-Агро 2019» до Єдиного реєстру боржників не виключає визнання недійсним договору, направленого на уникнення звернення стягнення на майно боржника - ФГ «Гранд-Агро 2019», на підставі загальних засад цивільного законодавства та недопустимості зловживання правами.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги дійшов висновку про те, що оспорюваний договір купівлі-продажу комплексу нежитлових будівель від 10.05.2023 є фраудаторним, тобто - вчиненим боржником ФГ «Гранд-Агро 2019» на шкоду кредитору ТОВ «Спектр-Агро».

Втім, суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення місцевого суду, зазначив, зокрема, таке:

- доводи позивача щодо ознак фраудаторності оспорюваного договору грунтуються на твердженнях про те, що такі дії відповідача 1 як укладення договору про відчуження нерухомого майна вчинені з наміром завдати шкоди позивачеві (уникнути відшкодування боргу), які, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, є необґрунтованими припущеннями і не знайшли підтвердження в порядку статей 74, 76-79 ГПК України;

- сама по собі обставина відчуження майна після виникнення заборгованості та після пред`явлення до ФГ «Гранд-Агро 2019» позову про стягнення заборгованості не дає підстав для висновку про недійсний правочин, оскільки для того, щоб кваліфікувати оплатний договір як такий, що вчинений на шкоду кредитору, наведені позивачем обставини мають перевірятися у сукупності, тому що кожна окрема обставина сама по собі не спричиняє фраудаторність, а презумпція правомірності правочину може бути спростована тільки вагомими доказами, які у своїй сукупності засвідчують вживання права на зло;

- колегія суддів звертала увагу на відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна про знайдені адреси та сформовані документи щодо значної кількості земельних ділянок , проте суду не надані будь-які докази про наявне право відповідача щодо таких земельних ділянок (право власності, оренди, користування тощо), що не дозволяє колегії суддів оцінити такі відомості, в тому числі з точки зору відсутності у відповідача майна. Належним доказом відсутності іншого майна, за рахунок якого боржник може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором могла бути постанова виконавця про повернення виконавчого документа без виконання через відсутність майна та коштів у боржника;

- за відсутності відомостей про наявність/відсутність іншого майна є безпідставними твердження позивача про те, що відчуження спірної нерухомості відбулося саме з метою невиконання майбутнього судового рішення в контексті підстав оспорювання правочину;

- твердження про занижену ціну позивач обґрунтовує власним баченням ситуації, тоді як у конструкції фраудаторності оспорюваного правочину оцінка належної вартості об`єкту мала бути перевірена з урахуванням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність». За відсутності будь-яких доказів колегія суддів апеляційної інстанції зазначила щодо відсутності підстав для висновку, що ціна за оплатним договором занижена;

- колегією суддів апеляційної інстанції на підставі матеріалів справи не встановлено пов`язаності продавця і покупця - ФГ «Гранд-Агро 2019» з ФГ «Озероагро» на момент вчинення оспорюваного правочину. Отже, обставини створення ФГ «Озероагро» не можуть оцінюватись як ознака фраудаторності правочину, і є необґрунтованими припущеннями доводи позивача про те, що ФГ «Озероагро» створене з єдиною метою укладення договору як правочину, який шкодить кредиторам, а саме - позивачеві.

Суд апеляційної інстанції, оцінивши обставини і докази у справі в їх сукупності, не встановив підстав для визнання правочину недійсним і, відповідно, для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 10.05.2023, який укладений ФГ «Гранд-Агро 2019» та ФГ «Озероагро», та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.05.2023.

Висновки у справах, на які посилається скаржник та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, у кожній із зазначених справ суди виходили з конкретних обставин справи та фактично-доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Отже, проаналізувавши зміст вказаних вище постанов Верховного Суду (на які посилається скаржник), за критеріями подібності, ураховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 12.10.2021 у справі №233/2021/19, колегія суддів дійшла висновку про неподібність цих справ за змістовним критерієм із наведеними істотними правовими ознаками зі справою, що розглядається, як за предметом і підставою позову, так і за доводами і доказами, наданими сторонами, предметом їх доказування, способом захисту, і тому застосування норм права за неподібності правовідносин у цих справах не може бути аналогічним, а вказані для порівняння судові рішення Верховного Суду - релевантними до обставин цієї справи.

Враховуючи вищенаведене, правовідносини у справах, на які посилається скаржник, та у справі, що переглядається, не є релевантними за критеріями подібності.

Правові висновки Верховного Суду не мають універсального характеру для всіх без винятку справ, а регулятивний вплив пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, якою передбачено таку підставу касаційного оскарження як застосування судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, поширюється саме на подібні (аналогічні) правовідносини.

У справі, яка переглядається, судами надано оцінку всім доказам, що були надані сторонами, до переоцінки яких, в силу приписів статті 300 ГПК України, суд касаційної інстанції вдаватись не може. Встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої та апеляційної інстанцій.

Отже, касаційна інстанція встановила, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами у справі № 903/107/24.

Зважаючи на те, що наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, не знайшла свого підтвердження після відкриття касаційного провадження, колегія суддів, на підставі пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу, дійшла висновку про необхідність закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 903/107/24.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права, одним з елементів якого є принцип правової визначеності.

Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

У справі Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) «Sunday Times v. United Kingdom» Європейський суд вказав, що прописаний у Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) термін «передбачено законом» передбачає дотримання такого принципу права як принцип визначеності. ЄСПЛ стверджує, що термін «передбачено законом» передбачає не лише писане право, як-то норми писаних законів, а й неписане, тобто усталені у суспільстві правила та моральні засади суспільства.

До цих правил, які визначають сталість правозастосування, належить і судова практика.

Конвенція вимагає, щоб усе право, чи то писане, чи неписане, було достатньо чітким, щоб дозволити громадянинові, якщо виникне потреба, з належною повнотою передбачати певною мірою за певних обставин наслідки, що може спричинити певна дія.

Вислови «законний» та «згідно з процедурою, встановленою законом» зумовлюють не лише повне дотримання основних процесуальних норм внутрішньодержавного права, але й те, що будь-яке рішення суду відповідає меті і не є свавільним (рішення ЄСПЛ у справі «Steel and others v. The United Kingdom»).

Отже, правові норми та судова практика підлягають застосуванню таким чином, яким вони є найбільш очевидними та передбачуваними для учасників цивільного обороту в Україні.

Отже, право на касаційне оскарження не є безумовним, а тому встановлення законодавцем порядку доступу до касаційного суду не є обмеженням в отриманні судового захисту, оскільки це викликано виключно особливим статусом Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість та єдність судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду». При цьому процесуальні обмеження, зазвичай, вводяться для забезпечення ефективності судочинства, а право на доступ до правосуддя, як відомо, не є абсолютним правом, і певні обмеження встановлюються законом з урахуванням потреб держави, суспільства чи окремих осіб (наведену правову позицію викладено в ухвалі об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2018 у справі № 910/4647/18).

Керуючись статтями 234, 235, 296 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Спектр-Агро» на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі № 903/107/24.

Ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя І. Бенедисюк

Суддя А. Ємець

Суддя Т. Малашенкова