Ухвала

від 08.05.2024 по справі 922/4091/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

08.05.2024Справа № 922/4091/20Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні

заяву Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості

про заміну сторін правонаступниками у виконавчих документах

у справі

за позовом Харківського міського центру зайнятості

до: 1. Державної фіскальної служби України,

2. Слобожанської митниці Держмитслужби

про стягнення 43 544,28 грн

Представники учасників справи та заінтересованих осіб:

від позивача: не з`явились,

від відповідача-1: не з`явились,

від відповідача-2: Красникова О.В.,

від заявника: не з`явились

УСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 922/4091/20 за позовом Харківського міського центру зайнятості до Державної фіскальної служби України та Слобожанської митниці Держмитслужби про стягнення коштів, які були виплачені як допомога по безробіттю, у розмірі 43 544,28 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2021, зміненого постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2021, позов задоволено повністю, вирішено стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача кошти у розмірі 43 544,28 грн, які були виплачені як допомога по безробіттю, а також витрати по сплаті судового збору.

28.12.2021 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021, яке набрало законної сили 26.11.2021, видано відповідні накази.

16.04.2024 через відділ діловодства суду від Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості надійшла заява про заміну сторін їх правонаступниками, у якій заявник просить замінити у наказах Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 стягувача та боржників на їх правонаступників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2024 розгляд заяви Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості призначено на 08.05.2024. Запропоновано учасникам справи подати письмові пояснення на вказану заяву.

В судове засідання 08.05.2024 з`явився представник відповідача-2. Інші учасники справи та заявник своїх уповноважених представників в судове засідання не направили, про дату, час та місце розгляду заяви Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Враховуючи те, що явка в судове засідання представників позивача, відповідача-1 та заявника обов`язковою не визначалась, суд вважає за можливе розглянути заяву за відсутності представників вказаних учасників справи.

Так, представник відповідача-2 у судовому засіданні 08.05.2024 не заперечував проти задоволення поданої Харківським обласним центром зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості заяви про заміну стягувача та боржників на їх правонаступників. При цьому, зазначив, що Слобожанська митниця Держмитслужби перебуває у стані припинення та фактично свої функції не здійснює.

Розглянувши заяву Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості про заміну сторін правонаступниками у виконавчих документах, суд встановив таке.

Згідно зі ст. 129-1 Конституції України, судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Аналогічні положення викладені у ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до приписів частин 1 та 3 ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Наказ, судовий наказ, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - ухвала суду є виконавчими документами. Наказ, судовий наказ, ухвала суду мають відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом.

Таким чином, оскільки виконання рішення суду є невід`ємною стадією процесу правосуддя, то і заміна сторони на цій стадії може відбуватися не інакше, як на підставах та у порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження», який регулює умови і порядок виконання рішень судів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Питання процесуального правонаступництва врегульовані ч. 1 ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва господарському суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Відтак особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Водночас відповідно до ст. 52 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

У постанові Верховного Суду від 16.06.2023 у справі № 925/1775/21 зазначено, що виконавче провадження є однією із стадій судового провадження, яка його завершує. Така стадія розпочинається з набрання судовим рішенням законної сили або інших умов, установлених законом. Заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Наведена правова позиція викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 910/10031/13 та від 11.03.2021 у справі № 910/2954/17, від якої Велика Палата Верховного Суду у постанові № 34/425 від 18.01.2022 не знайшла підстав для відступу.

Судом встановлено, що заявник просить замінити стягувача та боржників у наказах Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20, строк пред`явлення до виконання яких встановлено до 26.11.2024.

Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником у виконавчому провадженні, тобто здійснення процесуального правонаступництва після набрання судовим рішенням законної сили, полягає в поширенні на правонаступників законної сили судового рішення. При цьому на правонаступників законна сила судового рішення поширюється усіма своїми правовими наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, для вирішення питання можливості правонаступництва необхідним є встановлення фактичних обставин заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником відповідно до норм матеріального права.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації (ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (ч. 2 ст. 107 Цивільного кодексу України). Тому правонаступництво юридичної особи, так само як і спадкове правонаступництво (ст. 1216 Цивільного кодексу України), завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (ч. 1 ст. 104, статті 106 - 109 Цивільного кодексу України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 07.04.2022 у справі №910/8252/21, від 22.02.2021 у справі №910/6336/19, від 11.10.2019 у справі №812/1408/16, від 13.03.2019 у справі №524/4478/17, від 20.02.2019 у справі №826/16659/15.

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва, під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 08.12.2021 у справі №9901/348/19).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої особи. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган мова йде фактично про його реорганізацію (постанова Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 280/4670/20).

Так, наказом Міністерства економіки України від 24.10.2022 № 4132 «Про реорганізацію державних установ Державної служби зайнятості» вирішено реорганізувати базові центри зайнятості, зокрема, Харківський міський центр зайнятості (код згідно з ЄДРПОУ 36224721) шляхом його приєднання до Харківського обласного центру зайнятості (код згідно з ЄДРПОУ 03491277).

Пунктом 6 вказаного наказу установлено, що Харківський обласний центр зайнятості є правонаступником усіх майнових та немайнових прав та обов`язків, зокрема, Харківського міського центру зайнятості.

Наказом Харківського обласного центру зайнятості від 15.12.2022 № 863 «Про створення Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості та затвердження її Положення» створено Харківську філію Харківського обласного центру зайнятості.

06.03.2023 між представниками комісії з реорганізації Харківського міського центру зайнятості та Харківським обласним центром зайнятості складено акт прийому-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості.

Судом із відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань встановлено, що Харківський міський центр зайнятості (ідентифікаційний код 36224721) з 31.10.2022 перебуває у стані припинення на підставі рішення засновків (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань також містить відомості про Харківський обласний центр зайнятості (ідентифікаційний код 03491277) та про реєстрацію відокремленого підрозділу - Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу - 45149645).

Водночас, судом встановлено, що відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 «Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України» (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 25.09.2019 № 846 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України) (надалі - Постанова № 1200), утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу.

Абзацом третім п. 2 Постанови № 1200 встановлено, що Державна податкова служба України та Державна митна служба України є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби України у відповідних сферах діяльності.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Державна фіскальна служба України (ідентифікаційний код 39292197) з 17.05.2019 перебуває у стані припинення. Натомість, 17.05.2019 проведено держану реєстрацію юридичної особи - Державної податкової служби України (номер запису: 10741350000085321).

Також суд встановив, що постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 № 895 «Деякі питання територіальних органів Державної митної служби» постановлено реорганізувати територіальні органи Державної митної служби за переліком згідно з додатком шляхом їх приєднання до Державної митної служби, зокрема, Слобожанську митницю Держмитслужби приєднано до Державної митної служби.

Згідно з наявною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань інформацією, Слобожанська митниця Держмитслужби (ідентифікаційний код 43332958) перебуває в стані припинення (внесення рішення засновників (учасників) юридичної особи або уповноваженого ними органу щодо припинення юридичної особи в результаті її реорганізації від 11.11.2020).

Наказом Державної митної служби України від 19.10.2020 № 460 «Про утворення територіальних органів Державної митної служби України як відокремлених підрозділів» вирішено утворити територіальні органи як відокремлені підрозділи Державної митної служби за переліком, згідно з додатком до цього наказу, за яким, одним із таких територіальних органів визначено Харківську митницю.

Наказом Державної митної служби України від 29.10.2020 № 489 затверджено положення про Харківську митницю, яка згідно з п. 1 цього положення є митним органом, який у зоні своєї діяльності безпосередньо здійснює митну справу, забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи, а також реалізацію делегованих повноважень Державної митної служби України, як її відокремлений підрозділ. Зоною діяльності Харківської митниці є територія Харківської області, Україна.

Відповідно до п. 16 Положення про Харківську митницю, остання утворюється як територіальний орган Держмитслужби без статусу юридичної особи.

В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 03.12.2020 внесено запис про створення відокремленого підрозділу Державної митної служби України - Харківської митниці (код відокремленого підрозділу - 44017626).

Відповідно до наказу Державної митної служби України від 30.06.2021 № 472 «Про початок здійснення митницями як відокремленими підрозділами Державної митної служби України покладених на них функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи», зокрема, Харківською митницею, як відокремленим підрозділом Державної митної служби України, з 00 год. 00 хв. 01.07.2021 розпочато здійснення функцій і повноважень з реалізації державної митної політики, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування законодавства з питань митної справи.

При цьому, у судовому засіданні 08.05.2024 представник Слобожанської митниці Держмитслужби вказував на припинення здійснення вказаним органом своїх функцій.

Відповідно до частин 1, 5 ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення врегульований статтею 107 Цивільного кодексу України, відповідно до положень частин другої, третьої якої після закінчення строку для пред`явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), який має містити положення про правонаступництво щодо майна, прав та обов`язків юридичної особи, що припиняється шляхом поділу, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов`язання, які оспорюються сторонами. Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення, крім випадків, встановлених законом.

Отже, законодавець визначив дві форми припинення юридичної особи - в результаті реорганізації або в результаті ліквідації, а також визначив наслідки припинення юридичної особи в результаті реорганізації, які, на відміну від припинення юридичної особи в результаті ліквідації, полягають, зокрема у переході майна, прав і обов`язків до правонаступників. Таким чином, у разі реорганізації юридичної особи шляхом її приєднання факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника.

Водночас при відповідній реорганізації не має значення, чи вказано в передавальному акті про правонаступництво щодо певного майна, прав чи обов`язків, адже правонаступник лише один, що унеможливлює виникнення будь-яких спорів щодо переходу майна, прав чи обов`язків. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.01.2022 у справі № 922/347/21, від 16.03.2023 у справі № 922/3979/21

Отже, інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які становлять зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво, за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується, до органу, що створюється, та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, в яких орган влади виступає як юридична особа приватного права.

У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акта або розподільчого балансу. Юридична особа є припиненою з дати внесення до єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.09.2019 у справі № 916/376/15-г, від 19.03.2021 у справі № 910/4642/20 та від 20.09.2021 у справі № 909/51/17).

Разом з тим, за висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.06.2020 у справі № 910/5953/17, якщо припустити, що правонаступництво настає лише з моменту державної реєстрації припинення юридичної особи, то це призведе до можливостей порушення прав кредиторів, які протягом значного періоду часу не зможуть звернутися з вимогами до юридичної особи, яка отримає все майно правопопередника, але не буде нести відповідальність за його зобов`язаннями. При цьому Велика Палати Верховного Суду в зазначеній постанові визнала помилковим висновок попередніх судових інстанцій про те, що правонаступництво не відбулося за відсутності в Реєстрі запису про припинення юридичної особи, яка реорганізовувалася.

Зважаючи на викладене та на те, що положеннями статей 104, 107 ЦК України не визначений момент переходу прав та обов`язків від юридичної особи, яка припиняється у зв`язку з реорганізацією, суд вважає, що такий момент не може пов`язуватися з внесенням запису до державного реєстру про припинення реорганізованої юридичної особи. Зазначене кореспондується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 14.09.2020 у справі №296/443/16-ц та постанові від 04.11.2020 у справі №922/817/18.

Отже, у вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, судам необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2020 у справі № 910/4656/14).

Зазначене вище узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 15.04.2024 у справі № 911/568/21.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.06.2020 у справі №922/4519/14 встановлено, що «забезпечення остаточності судового рішення та його неухильного виконання спрямоване на дотримання таких вимог верховенства права, як забезпечення прав і свобод людини, правової визначеності, доступу до правосуддя, законності. Порушення принципу обов`язковості виконання судового рішення суперечить вимогам правової визначеності».

Суд зазначає, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012).

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) право на суд, захищене статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція), було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Отже, враховуючи встановлені судом обставини, положення законодавства та правові висновки Верховного Суду, з огляду на відсутність будь-яких заперечень стягувача та боржників щодо доводів та вимог заяви Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості про заміну сторін правонаступниками у виконавчих документах, враховуючи, що протягом тривалого часу щодо Харківського міського центру зайнятості, Державної фіскальної служби України та Слобожанської митниці Держмитслужби не внесено записів до реєстру про їх припинення, з огляду на наявність відповідних рішень про реорганізацію вказаних юридичних осіб, з метою забезпечення дотримання принципу обов`язковості судових рішень, а також поновлення порушених прав позивача за даним позовом, враховуючи визначені у наказах від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20 строки пред`явлення їх до виконання, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості та здійснення заміни стягувача та боржників у вказаних виконавчих документах.

Керуючись статтями 52, 233, 235, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ

1. Заяву Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості про заміну сторін правонаступниками у виконавчих документах у справі № 922/4091/20 задовольнити.

2. Замінити стягувача у наказах Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20 з Харківського міського центру зайнятості (ідентифікаційний код 36224721) на його правонаступника - Харківський обласний центр зайнятості (ідентифікаційний код 03491277; 61068, м. Харків, вул. Громадського Олега, буд. 1А).

3. Замінити боржника у наказах Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20, а саме - Державну фіскальну службу України (ідентифікаційний код 39292197) на її правонаступника - Державну податкову службу України (ідентифікаційний код 43005393; 04053, м. Київ, Львівська площа, 8).

4. Замінити боржника у наказах Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20, а саме - Слобожанську митницю Держмитслужби (ідентифікаційний код 43332958) на її правонаступника - Державну митну службу України (ідентифікаційний код 43115923) в особі відокремленого підрозділу Харківської митниці Деержавної митної служби України (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу 44017626; 61003, м. Харків, вул. Короленка, буд. 16Б).

Ухвала набирає законної сили негайно з моменту її оголошення та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня складення повного тексту з урахуванням вимог ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання та підписання повного тексту ухвали: 13.05.2024.

Суддя Т. Ю. Трофименко