Ухвала

від 28.10.2024 по справі 922/4091/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

28.10.2024Справа № 922/4091/20

За заявою Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості

про заміну сторін правонаступниками у виконавчих документах

у справі 922/4091/20

за позовом Харківського міського центру зайнятості

до: 1. Державної фіскальної служби України,

2. Слобожанської митниці Держмитслужби

про стягнення 43 544,28 грн

Суддя Гумега О.В.

секретар судового засідання

Піскунова О.Ю.

Представники:

від позивача (стягувача): не з`явився

від відповідача-1 (боржника): не з`явився

від відповідача-2 (боржника): не з`явився

від Державної податкової служби України: Пізняк О.С.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 922/4091/20 за позовом Харківського міського центру зайнятості (позивач) до Державної фіскальної служби України (відповідач-1) та Слобожанської митниці Держмитслужби (відпвідач-2) про стягнення коштів, які були виплачені як допомога по безробіттю, у розмірі 43 544, 28 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.06.2021 (суддя Трофименко Т.Ю.), зміненого постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2021, позов задоволено повністю, вирішено стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача кошти у розмірі 43 544,28 грн, які були виплачені як допомога по безробіттю, а також витрати по сплаті судового збору.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 02.06.2021, зміненого постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.11.2021, видано 28.12.2021 відповідні накази.

16.04.2024 через відділ діловодства суду від Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості надійшла заява про заміну сторін правонаступниками, у якій заявник просив замінити у наказах Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 стягувача та боржників на їх правонаступників.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 (суддя Трофименко Т.Ю.) заяву Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості про заміну сторін їх правонаступниками у виконавчих документах у справі № 922/4091/20 задоволено. Замінено стягувача у наказах Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20 з Харківського міського центру зайнятості на його правонаступника - Харківський обласний центр зайнятості. Замінено боржника у наказах Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20, а саме - Державну фіскальну службу України на її правонаступника - Державну податкову службу України. Замінено боржника у наказах Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20, а саме - Слобожанську митницю Держмитслужби на її правонаступника - Державну митну службу України в особі відокремленого підрозділу Харківської митниці Державної митної служби України.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 (колегія суддів у складі: Ткаченко Б. О., Шапран В. В., Майданевич А. Г.) ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 залишено без змін.

Державна податкова служба України звернулася із касаційною скаргою про скасування ухвали місцевого суду та постанови суду апеляційної інстанції і прийняття нового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру про заміну сторін правонаступниками у виконавчих документах у справі № 922/4091/20 в частині заміни боржника у наказах Господарського суду міста Києві від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20, а саме: заміни Державної фіскальної служби України на її правонаступника - Державну податкову службу України.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду (Бенедисюка І.М. (головуючий), Булгакової І. В., Малашенкової Т. М.) від 20.09.2024 касаційну скаргу Державної податкової служби України задоволено частково. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 в оскаржуваній частині у справі № 922/4091/20 скасовано. Справу № 922/4091/20 (в оскаржуваній частині) направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2024 справу № 922/4091/20 передано на розгляд судді Гумезі О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.10.2024 прийнято справу № 922/4091/20 до свого провадження, призначено судове засідання для розгляду заяви Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості про заміну сторін правонаступниками (в оскаржуваній частині) у справі № 922/4091/20 на 28.10.2024 о 11:40 год., явка учасників справи та Державної податкової служби України (далі - заінтересована особа) у судове засідання визнана не обов`язковою.

18.10.2024 представником Державної митної служби України сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" пояснення на заяву Харківського обласного центру зайнятості про заміну сторін правонаступниками (в оскаржуваній частині) у справі № 922/4091/20.

24.10.2024 представником Державної податкової служби України сформовано в системі "Електронний суд" та зареєстровано в КП "Діловодство спеціалізованого суду" письмові пояснення, відповідно до яких Державна податкова служба України просила суд відмовити у задоволенні заяви Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості про заміну сторін правонаступниками у виконавчих документах у справі № 922/4091/20 в частині заміни боржника у наказах Господарського суду міста Києві від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20, а саме: заміни Державної фіскальної служби України на її правонаступника - Державну податкову службу України.

У судове засідання, призначене на 28.10.2024, з`явився представник Державної податкової служби України.

Представники учасників справи у судове засідання 28.10.2024 не з`явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Судом враховано, що відповідно до ч. 3 ст. 334 Господарського процесуального кодексу України неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У судовому засіданні 28.10.2024 представник Державної податкової служби України просив суд відмовити у задоволенні заяви Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (в частині, переданій на новий розгляд).

Розглянувши в судовому засіданні 28.10.2024 заяву Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості про заміну сторін правонаступниками у справі № 922/4091/20 (в частині, переданій на новий розгляд), суд

УСТАНОВИВ:

Харківський обласний центр зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (заявник, стягувач, позивач) в обґрунтування поданої до суду 16.04.2024 заяви про заміну сторін правонаступниками в частині заміни боржника - Державної фіскальної служби України її правонаступником посилається на таке:

- відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" (зі змінами) далі - Постанова № 1200) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу;

- абзацом 3 пункту 2 Постанова № 1200 встановлено, що Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності;

- відповідні відомості про перебування Державної фіскальної служби України в стані припинення (запис від 17.05.2019 № 10741270008050011) та про створення Державної податкової служби України (запис від 17.05.2019 № 10741350000085321) внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

За наведених обставин заявник просить суд замінити боржника у наказах Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20, а саме - Державну фіскальну службу України на її правонаступника - Державну податкову службу України.

Державна податкова служба України у поданих суду поясненнях заперечила проти задоволення заяви в частині заміни боржника - Державної фіскальної служби України на її правонаступника - Державну податкову службу України, з огляду на наступне:

- Постанова № 1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р "Питання Державної податкової служби" свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Державної податкової служби України, тобто про перехід до Державної податкової служби України функцій Державної фіскальної України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску. У такому випадку заміна Державної фіскальної служби України як боржника (відповідача) може мати місце виключно у випадку фактичного його вибуття унаслідок припинення;

- наразі в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про припинення Державної фіскальної служби України відсутній, вказана юридична особа перебуває у стані припинення, але не є припиненою або ліквідованою, і здійснює свої функції через голову комісії з реорганізації ДФС;

- враховуючи наведене та те, що предмет спору у даній справі не стосується публічно-владних функцій, переданих Державній податковій службі України, відсутні правові підстави для задоволення заяви Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості в частині вимог, переданих на новий розгляд, оскільки Державна податкова служба України не є належним правонаступником щодо виконання рішення у справі № 922/4091/20.

Державна митна служба України у поданих суду поясненнях звернула увагу суду на таке:

- як на час розгляду даної справи, так і на теперішній час юридична особа Державна фіскальна служба України існує та її державну реєстрацію не припинено, відповідний запис про припинення юридичної особи не внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

- предметом розгляду справи № 922/4091/20 є стягнення коштів, виплачених ОСОБА_1 як допомоги по безробіттю на підставі частини 4 ст. 35 Закону України "Про загальнообов`язкове соціальне страхування", а не реалізація держаної митної політики чи державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування митного законодавства;

- у рішенні Господарського суду міста Києва від 09.06.2021 у справі № 922/4091/20 суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог ДФС щодо заміни Державної фіскальної служби України на Державну митну службу України, у зв`язку з чим ухвалив відмовити у задоволенні клопотання ДФС про процесуальне правонаступництво, а відтак відсутні підстави для заміни боржника у наказах Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20, а саме заміни - Державної фіскальної служби України на Державну митну службу України, оскільки остання, як центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, не є належним боржником у справі № 922/4091/20.

Згідно з ч. 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Направляючи справу № 922/4091/20 на новий розгляд, Верховний Суд у постанові від 20.09.2024 зазначив, що судами попередніх інстанцій залишено поза увагою та не досліджено, зокрема:

- чи стосуються зобов`язання, враховуючи судове рішення в цій справі, на виконання якого видані накази, публічно-владних функцій;

- наявність/відсутність підстав для визначення Державної податкової служби України правонаступником Державної фіскальної служби саме в частині правовідносин щодо виплати допомоги по безробіттю;

- наявність/відсутність підстав для заміни правонаступника, з огляду на вказівку скаржника про відсутність запису про припинення ДФС України та наявність запису про стан припинення ДФС України, ураховуючи характер зобов`язань та функції державних органів.

Новий розгляд заяви Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру у справі № 922/4091/20 здійснюється судом з урахуванням вказівок Верховного Суду у постанові від 20.09.2024 та виключно в частині вимог про заміну боржника у наказах Господарського суду міста Києві від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20, а саме заміни Державної фіскальної служби України на її правонаступника - Державну податкову службу України.

Судом враховано, що вимоги про заміну боржника - Державної фіскальної служби на її правонаступника - Державну митну службу України, заявником у заяві не заявлялись, такі вимоги не є предметом нового розгляду справи № 922/4091/20, а відтак суд не надає оцінку відповідним доводам Державної митної служби України у поясненнях, поданих при новому розгляді заяви.

Розглянувши заяву Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру (в частині, переданій на новий розгляд), суд відзначає наступне.

З огляду на вимоги заявника та заперечення Державної податкової служби України, спірним у цій справі є питання можливості застосування механізму заміни сторони боржника в порядку процесуального правонаступництва у випадку, якщо станом на час виконання рішення суду, боржник, який є суб`єктом владних повноважень, реорганізований шляхом поділу, перебуває в стані припинення, але ще не припинений як юридична особа публічного права, проте, його управлінські функції передані новоствореній юридичній особі публічного права.

Положення щодо процесуального правонаступництва закріплені у статті 52 ГПК України, відповідно до якої у разі, зокрема припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку правонаступник замінив.

Процесуальне правонаступництво в розумінні статті 52 ГПК України допускається на будь-якій стадії судового процесу.

За приписами частини 1 статті 334 ГПК України, які кореспондують статтю 15 Закону України "Про виконавче провадження", у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або заінтересованої особи суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює таку сторону її правонаступником.

Відповідно до частини 5 статті 334 ГПК України положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.

Правонаступництво - це перехід суб`єктивного права від однієї особи до іншої (правонаступника) в порядку похідного правонабуття. Перехід суб`єктивних прав і обов`язків від одного суб`єкта до іншого відбувається через набуття суб`єктивного права та/чи суб`єктивного обов`язку однією особою і, відповідно, їх втрату іншою. Однак, при цьому спостерігається зв`язок між набутими суб`єктивними правами і обов`язками та правовідносинами, в яких перебував їх носій-попередник, з іншими особами, в силу чого і було можливе їх існування.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав і обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. Процесуальне правонаступництво виникає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони матеріального правовідношення її правонаступником) і відображає зв`язок матеріального і процесуального права. Фактично, процесуальне правонаступництво слідує за матеріальним.

Здійснення правонаступництва є результатом наявності визначеного юридичного складу, тобто сукупності юридичних фактів, необхідних і достатніх для того, щоб отримати відповідний ефект - наступництво в правах та обов`язках. У кожному конкретному випадку для вирішення питань можливості правонаступництва, господарському суду слід аналізувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Наявність або відсутність процесуального правонаступництва підлягає встановленню окремо у кожному випадку.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав правопопередника. Тобто, підставою заміни учасника процесуальних правовідносин є факт набуття таким учасником відповідних прав у матеріальних правовідносинах.

Отже, процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

Адже процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 52 ГПК України, - це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Суд звертає увагу на правову позицію, викладену Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17 (провадження № 14-37цс20). Так, Велика Палата Верховного Суду зауважила, що поняття "правонаступництво юридичної особи", "правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи" і "процесуальне правонаступництво юридичної особи-сторони у справі" мають різний зміст.

Правонаступництво юридичної особи має місце у випадку її припинення шляхом реорганізації: злиття, приєднання, поділу, перетворення (частина перша статті 104 ЦК України). У такому разі відбувається одночасне правонаступництво (передання) прав і обов`язків юридичної особи або, іншими словами, одночасне правонаступництво щодо майна, прав і обов`язків юридичної особи (частина друга статті 107 ЦК України). Тому правонаступництво юридичної особи завжди є універсальним, тобто передбачає одночасний перехід до правонаступника за передавальним актом або розподільчим балансом (частина перша статті 104, статті 106 - 109 ЦК України) і прав, і обов`язків юридичної особи, яка припиняється шляхом реорганізації (див. також пункти 37-38, 40-43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 910/5953/17).

Натомість правонаступництво прав та обов`язків юридичної особи не завжди є наслідком правонаступництва юридичної особи. А тому перше може бути не тільки універсальним (частина перша статті 104 ЦК України), але й сингулярним, тобто таким, за якого до правонаступника переходить певне право кредитора чи обов`язок боржника.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки (частина перша статті 11 ЦК України). Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини, інші юридичні факти (пункти 1 і 4 частини другої вказаної статті). Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства (частина третя цієї статті). У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події (частина шоста статті 11 ЦК України).

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього кодексу (частина друга статті 509 ЦК України).

Внаслідок певної дії чи події сторону у зобов`язанні можна замінити на іншу особу, яка є її правонаступником або стосовно лише цивільних прав (обов`язків), або одночасно щодо цивільних прав і обов`язків. Іншими словами, заміна сторони у зобов`язанні може бути наслідком або сингулярного правонаступництва (зокрема, на підставах договорів купівлі-продажу (частина третя статті 656 ЦК України), дарування (частина друга статті 718 ЦК України), факторингу (глава 73 ЦК України)), або універсального правонаступництва (у випадку реорганізації юридичної особи (частина перша статті 104 ЦК України) чи спадкування (стаття 1216 ЦК України)). Якщо означена заміна є неможливою внаслідок того, що правовідношення не допускає правонаступництва, таке правовідношення припиняється (статті 608, 609, 1219 ЦК України). Зобов`язання припиняється і тоді, коли правовідношення допускає правонаступництво, боржник був замінений правонаступником, але до останнього кредитор не заявив вимогу у визначений законом строк.

Боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом (стаття 520 ЦК України). Крім випадків, коли заміна кредитора не допускається (стаття 515 ЦК України), кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним його прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України) чи правонаступництва (пункт 2 вказаної частини), яке за змістом тієї ж частини є універсальним). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Тобто, правонаступництво прав чи обов`язків юридичної особи (кредитора або боржника) можливе і без правонаступництва юридичної особи у випадках заміни сторони у зобов`язанні.

Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах (пункти 23-29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі № 264/5957/17).

Публічне правонаступництво органів державної влади є окремим, особливим видом правонаступництва. Під таким терміном розуміється перехід в установлених законом випадках прав та обов`язків одного суб`єкта права іншому. При цьому обов`язок щодо відновлення порушених прав особи покладається на орган, компетентний відновити такі права. Такий підхід про перехід до правонаступника обов`язку відновити порушене право відповідає принципу верховенства права, оскільки метою правосуддя є ефективне поновлення порушених прав, свобод і законних інтересів.

У спорах, які виникають з публічних правовідносин, де оскаржуються рішення (дії, бездіяльність) державного органу, пов`язані зі здійсненням функції від імені держави, стороною є сама держава в особі того чи іншого уповноваженого органу. Функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом, не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам, за винятком того випадку, коли держава відмовляється від таких функцій взагалі.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постановах від 13.03.2019 (справа № 524/4478/17) та від 20.02.2019 (справа № 826/16659/15).

Отже, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) іншому або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у постанові від 12.06.2018 у справі № 2а-23895/09/1270.

У такому разі також відбувається вибуття суб`єкта владних повноважень із публічних правовідносин.

Особливістю публічного правонаступництва є те, що подія переходу прав та обов`язків, що відбувається із суб`єктами владних повноважень, сама собою повинна бути публічною та врегульованою нормами адміністративного права.

При цьому можна виділити дві форми адміністративного (публічного) правонаступництва: 1) фактичне (або компетенційне адміністративне правонаступництво), тобто таке, де вирішуються питання передачі фактичних повноважень від одного до іншого органу, посадової особи (або повноважень за компетенцією) та 2) процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво.

Фактичне (компетенційне) адміністративне (публічне) правонаступництво - це врегульовані нормами адміністративного права умови та порядок передання адміністративної компетенції від одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого, який набуває певні владні повноваження внаслідок ліквідації органу чи посади суб`єкта владних повноважень, припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення компетенції органу публічної адміністрації чи припинення повноважень посадової особи.

Процесуальне адміністративне (публічне) правонаступництво - це унормована можливість заміни адміністративним судом [на будь-якій стадії процесу судового розгляду справи в суді першої, апеляційної та касаційної інстанцій (крім випадків перегляду справи за винятковими чи нововиявленими обставинами)] сторони чи третьої особи іншим суб`єктом, коли права та обов`язки суб`єкта владних повноважень перейшли від сторони (в адміністративній справі) до іншого суб`єкта владних повноважень, а також можливість суб`єкта публічної адміністрації (правонаступника) вступити в судовий процес як сторона чи третя особа.

У постанові від 08.12.2021 у справі № 9901/348/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні процесуального адміністративного (публічного) правонаступництва суд повинен виходити з того, хто є правонаступником у спірних правовідносинах, і враховувати таке: якщо під час розгляду справи буде встановлено, що орган державної влади, орган місцевого самоврядування, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржуються, припинили свою діяльність, то суд повинен залучити до участі у справі їхніх правонаступників.

У разі ж відсутності правонаступників суд повинен залучити до участі у справі орган, до компетенції якого належить ухвалення рішення про усунення порушень прав, свобод чи інтересів позивача. У разі зменшення обсягу компетенції суб`єкта владних повноважень, не пов`язаного з припиненням його діяльності, до участі у справі як другого відповідача суд залучає іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого передані або належать функції чи повноваження щодо вирішення питання про відновлення порушених прав, свобод чи інтересів позивача.

Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 08.12.2022 у справі № 819/3391/15, положення Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), на відміну від чинного цивільного чи господарського процесуального законодавства, не пов`язують процесуальне правонаступництво з обов`язковою наявністю факту припинення юридичної особи. Ключовим за правилами КАС України є доведення обставин вибуттям сторони - суб`єкта владних повноважень з відносин, щодо яких виник спір. Такі правила КАС України встановлені, виходячи із специфіки публічно-правових відносин, а саме: з тією обставиною, що повноваження відповідних державних органів не є статичними і можуть передаватись від одного органу до іншого у випадку зміни законодавства. При цьому такий перехід може не збігатися у часі з юридичним припиненням суб`єкта владних повноважень унаслідок реорганізації чи ліквідації.

Отже, якщо спір виник з приводу реалізації суб`єктом владних повноважень, що припиняється, його компетенції, підстави для правонаступництва виникають з моменту його вибуття з правовідносин, щодо яких виник спір, унаслідок, зокрема, передачі розпорядчим актом Кабінету Міністрів України його адміністративної компетенції іншому (іншим) суб`єктам владних повноважень.

Якщо спір виник у відносинах, що не пов`язані з реалізацією суб`єктом владних повноважень його компетенції, підстави для публічного правонаступництва виникають з моменту припинення сторони - суб`єкта владних повноважень (в порядку частини п`ятої статті 104 ЦК України, відповідно до якої юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення).

Аналогічні висновки наведені Верховним Судом у постанові від 05.12.2023 у справі № 240/21521/22.

Відповідно до висновку Верховного Суду у постанові від 20.09.2024 у даній справі № 922/4091/20, для встановлення факту адміністративного (публічного) правонаступництва у цій справі визначальним є встановлення обставин або припинення первісного суб`єкта - ДФС України, або переходу його адміністративної компетенції (функцій), з яких виник спір.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 "Про утворення Державної податкової служби України та Державної митної служби України" (із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 846 від 25.09.2019) утворено Державну податкову службу України та Державну митну службу України, реорганізувавши Державну фіскальну службу шляхом поділу та, серед іншого, установлено, що:

- Державна податкова служба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок);

- Державна податкова служба та Державна митна служба є правонаступниками майна, прав та обов`язків реорганізованої Державної фіскальної служби у відповідних сферах діяльності;

- Державна фіскальна служба продовжує здійснювати повноваження та виконувати функції у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики у сфері державної митної справи, державної політики з адміністрування єдиного внеску, державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового, митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску до завершення здійснення заходів з утворення Державної податкової служби, Державної митної служби та центрального органу виконавчої влади, на який покладається обов`язок забезпечення запобігання, виявлення, припинення, розслідування та розкриття кримінальних правопорушень, об`єктом яких є фінансові інтереси держави та/або місцевого самоврядування, що віднесені до його підслідності відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р "Питання Державної податкової служби" Кабінет Міністрів України погодився з пропозицією Міністерства фінансів щодо можливості забезпечення здійснення Державною податковою службою покладених на неї постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. № 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., № 26, ст. 900) функцій і повноважень Державної фіскальної служби, що припиняється, з реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074 затверджено Порядок здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - Порядок № 1074), який визначає механізм здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади (далі - органи виконавчої влади) та їх територіальних органів. Так, Порядком № 1074 визначено:

- органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються або ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України (п. 2);

- орган виконавчої влади утворюється шляхом утворення нового органу виконавчої влади або в результаті реорганізації (злиття, поділу, перетворення) одного чи кількох органів виконавчої влади (п. 4);

- орган виконавчої влади припиняється шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (п. 5);

- права та обов`язки органів виконавчої влади переходять, зокрема, у разі поділу органу виконавчої влади - до органів виконавчої влади, утворених внаслідок такого поділу (п. 6);

- майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом. У разі ліквідації органу виконавчої влади складається ліквідаційний баланс (п. 7);

- внаслідок реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) органів виконавчої влади припиняється той орган виконавчої влади, майнові права та обов`язки якого переходять його правонаступникам (п. 8).

Судом враховано правові висновки Верховного Суду у постанові від 09.09.2019 у справі № 916/376/15-г, згідно яких: системний аналіз положень Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 № 1074, ЦК України та Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" у своїй сукупності свідчить, що інститут правонаступництва органів державної влади різниться від інституту правонаступництва суб`єктів приватного права, оскільки є більш ширшим за змістом, включаючи в себе: правонаступництво в завданнях, функціях та повноваженнях як складових категорії компетенції органу виконавчої влади, а також щодо конкретних управлінських (організаційних) прав та обов`язків, які складають зміст відповідних правовідносин - тобто публічне правонаступництво, за якого відбувається перехід владних прав та функції органу, що реорганізовується до органу, що створюється, та правонаступництво в майнових приватних правовідносинах, у яких орган влади виступає як юридична особа приватного права. У випадку публічного правонаступництва перехід таких прав та обов`язків оформлюється нормативним актом, тоді як правонаступництво в майнових приватних правовідносинах здійснюється на підставі передавального акту (ч. 2 ст. 107 ЦК України, п. 7 Порядку № 1074 від 20.10.2011). При цьому юридична особа є припиненою з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення юридичної особи.

Судом відповідно до відомостей, які містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, встановлено, що 17.05.2019 внесено запис про перебування Державної фіскальної служби України в стані припинення (№10741270008050011 від 17.05.2019), також, 17.05.2019 внесено запис про проведення державної реєстрації Державної податкової служби України як юридичної особи (запис №10741350000085321 від 17.05.2019).

Відповідно до Наказу Державної податкової служби України "Про початок діяльності Державної податкової служби України" від 28.08.2019 №36 розпочато виконання Державною податковою службою України функцій і повноважень Державної фіскальної служби України, що припиняється.

Проте, запис про припинення Державної фіскальної служби України у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань станом на час вирішення судом питання про заміну боржника (Державної фіскальної служби України) у наказах Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20 відсутній, вказана юридична особа перебуває в стані припинення.

Таким чином, постанова Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 № 1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 682-р свідчать про компетенційне адміністративне (публічне) правонаступництво Державної податкової служби України, тобто про перехід до Державної податкової служби України функцій ДФС України у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску. Аналогічні висновки наведені Верховним Судом у постановах від 15.03.2023 у справі 910/4516/20, від 07.04.2022 у справі № 910/8252/21, від 11.02.2021 у справі № 826/9815/18.

Водночас, предмет спору у даній справі № 922/4091/20 не стосується публічно-владних функцій, переданих Державній податковій службі України відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2018 №1200 та розпорядження Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року №682-р. Накази у даній справі № 922/4091/20 видано на виконання судового рішення, яким на користь позивача стягнуто солідарно з Державної фіскальної служби України та Слобожанської митниці Держмитслужби кошти, які були виплачені як допомога по безробіттю.

Отже, обов`язок боржника - Державної фіскальної служби України, що випливає з судового рішення у справі № 922/4091/20, не стосується публічно-владних функцій у сфері реалізації державної податкової політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску чи інших функцій, а стосується майнових приватних правовідносин.

Таким чином, заміна Державної фіскальної служби України як боржника за рішенням суду у справі № 922/4091/20 може мати місце виключно у випадку фактичного її вибуття унаслідок припинення.

Відповідно до частин першої, п`ятої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Факт переходу майнових прав та обов`язків вказаного боржника, який є органом державної влади, у процесі його реорганізації має бути підтверджений у порядку, встановленому Порядком №1074, проте доказів такого переходу, зокрема відповідного передавального акту (розподільчого балансу), матеріали справи не містять.

Отже, враховуючи те, що зобов`язання, що випливає з рішення суду у справі № 922/4091/20, не стосується публічно-владних функцій, що були передані Державній податковій службі України, і станом на теперішній час до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не внесений запис про припинення Державної фіскальної служби України як юридичної особи, суд доходить висновку про відсутність підстав для визначення Державної податкової служби України правонаступником Державної фіскальної служби в частині спірних у даній справі правовідносин щодо виплати допомоги по безробіттю.

З огляду на викладене, приймаючи до уваги висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 20.09.2024 у даній справі, суд вважає, що заява Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості про заміну сторін правонаступниками у справі № 922/4091/20 в частині заміни боржника у наказах Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20, а саме заміни Державної фіскальної служби України на її правонаступника - Державну податкову службу України, - є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Щодо розподілу судових витрат.

Постановою Верховного Суду від 20.09.2024 у справі № 922/4091/20 касаційну скаргу Державної податкової служби України задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 в оскаржуваній частині у справі № 922/4091/20 скасовано, справу № 922/4091/20 (в оскаржуваній частині) направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

У наведеній постанові Верховний Суд вказав, що оскільки у цьому випадку суд касаційної інстанції не змінює та не ухвалює нове рішення, то розподіл судового збору судом касаційної інстанції не здійснюється.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведені приписи статті 129 ГПК України та у зв`язку з тим, що постановою Верховного Суду від 20.09.2024 у справі № 922/4091/20 касаційну скаргу Державної податкової служби України задоволено частково, ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 в оскаржуваній частині у справі № 922/4091/20 скасовано, справу № 922/4091/20 (в оскаржуваній частині) направлено на новий розгляд, під час нового розгляду справи № 922/4091/20 (в оскаржуваній частині) постановлено відмовити у задоволенні заяви Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості про заміну сторін правонаступниками у справі № 922/4091/20 в частині заміни боржника - Державної фіскальної служби України на її правонаступника - Державну податкову службу України, остання має право на відшкодування вартості сплаченого судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг у повному обсязі.

Отже, судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 у справі № 922/4091/20, сплачений згідно платіжної інструкції № 1470 від 22.05.2024 в сумі 2 422,40 грн, покладається на Харківський обласний центр зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості.

Судовий збір за подання касаційної скарги на ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.05.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.06.2024 у справі № 922/4091/20, сплачений згідно платіжної інструкції № 2183 від 05.08.2024 в сумі 2 422,40 грн, покладається на Харківський обласний центр зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості.

Керуючись ст. 52, 73, 74, 76, 77, 129, 234, 235, 316, 334 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у задоволенні заяви Харківського обласного центру зайнятості в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості про заміну сторін правонаступниками у справі № 922/4091/20 в частині заміни боржника у наказах Господарського суду міста Києва від 28.12.2021 у справі № 922/4091/20, а саме заміни Державної фіскальної служби України на її правонаступника - Державну податкову службу України.

2. Стягнути з Харківського обласного центру зайнятості (Україна, 61068, Харківська обл., місто Харків, вул. Громадського Олега, будинок 1-А; ідентифікаційний код 03491277) в особі Харківської філії Харківського обласного центру зайнятості (Україна, 61013, Харківська обл., місто Харків, вул. Шевченка, будинок 137-А; код ЄДРПОУ ВП: 45149645) на користь Державної податкової служби України (Україна, 04053, місто Київ, Львівська площа, будинок 8; ідентифікаційний код 43005393) 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору, сплаченого за подання касаційної скарги.

3. На виконання даної ухвали видати наказ.

Повний текст ухвали складено та підписано 28.10.2024.

Ухвала набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 235 ГПК України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку, передбаченому ст. 253-259 ГПК України, з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Гумега Оксана Валеріївна