Постанова

від 26.10.2010 по справі 10/314-09

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 26 жовтня 2010 р.                                                                                    

№ 10/314-09  

Вищий  господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого, судді                    М.В.Кузьменка,

судді                                        І.М.Васищака,

судді                                        В.М.Палій,

розглянувши касаційну скаргу Державного підприємства "Експериментально-

                      виробниче підприємство Інститут чорної металургії ім.З.І.Некрасова

                      Національної академії наук України"

на                         постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду

                      від 29.07.2010р.

у справі        №10/314-09

за позовом   Державного підприємства "Експериментально-виробниче підприємство

                      Інститут чорної металургії ім.З.І.Некрасова Національної академії наук

                      України"

до                      Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1

про              стягнення 18 180,55 грн. заборгованості по орендній платі та повернення майна,

за участю представників:

від позивача: не з'явився,

від відповідача: не з'явився,

ВСТАНОВИВ:

Державне підприємство "Експериментально-виробниче підприємство Інститут чорної металургії ім.З.І.Некрасова Національної академії наук України" звернулося до господарського суду  Дніпропетровської області з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_1 і просило суд стягнути з останнього 18 180,55 грн. боргу з орендної плати та зобов'язати відповідача повернути орендоване майно (майданчик біля дому експериментального корпусу ЕВП -1 загальною площею 2300,0 кв.м., розташований за адресою: м.Дніпропетровськ, пл.Академіка Стародубова,1).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем свого зобов'язання за договором оренди №15.А-2009 від 26.03.2009р. щодо своєчасної сплати орендних платежів та безпідставним займанням відповідачем спірного майна, оскільки позивач  відповідно до умов п.10.6 договору оренди  попередив відповідача про те, що договір оренди є розірваним з 30.09.2009р. через несплату відповідачем орендних платежів протягом трьох місяців підряд.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2009р. (суддя Кощеєв І.М.) позов задоволено у повному обсязі з мотивів його обґрунтованості та доведеності.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2010р. (головуючий, суддя Євстигнеєв О.С., судді Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М.) рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Вказана постанова мотивована відсутністю заборгованості у відповідача з орендної плати за спірний період, та відсутністю підстав у позивача для розірвання договору оренди в односторонньому порядку, оскільки, за висновком суду, умовами договору передбачено його розірвання лише за рішенням суду.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить суд її скасувати як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального та процесуального права  при ухваленні оскаржуваного судового акту, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає  задоволенню з таких підстав.

Встановлено, що між сторонами укладено договір оренди №15.А-2009 від 26.03.2009р., за умовами якого позивач передає, а відповідач приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно площею 2300 кв.м., розташоване за адресою: м.Дніпропетровськ, пл.Академіка Стародубова, 1, з метою використання як склад за спеціалізацією орендаря.

Пунктом 3.1. договору встановлено, що орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженого постановою КМУ від 01.10.95 №786, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку (останній місяць, за який є інформація про індекс інфляції) –лютий 2009р.  2,40 грн. за 1 кв.м., а за всю орендовану площу 5520,0 грн. та ПДВ  1104,0 грн., а всього 6624,0 грн.

Згідно пункту 3.3. договору, орендна плата перераховується відповідачем  відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.

Відповідно до пункту 5.1.3 договору відповідач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за цим договором.

Цей договір діє з 01 квітня 2009р. по 31 грудня 2009 року включно (п.10.3. договору).

На умовах згідно вказаного договору позивач передав, а відповідач прийняв за актом приймання-передачі нерухомого майна від 26.03.2009р. відкритий (асфальтований) майданчик біля будинку експериментального корпусу ЕВП-1 загальною площею 2300 кв.м.

Оскільки відповідач порушив своє зобов'язання за договором щодо своєчасної сплати орендних платежів, і сума боргу станом на 21.07.2009р. складала 20 413,47 грн., позивач надіслав відповідачу повідомлення з пропозицією погасити у семиденний строк у повному обсязі суму боргу.

Листом від 19.08.2009р.  №187/09 відповідач заборгованість визнав, але не оплатив.

Позивач вдруге надіслав відповідачу повідомлення від 31.08.2009р. №78, яким повідомив про те, що у зв'язку з непогашенням суми боргу з орендних та комунальних платежах, договір оренди є розірваним за ініціативою позивача достроково з 30.09.2009р. Одночасно позивач, керуючись пунктами 8.1.2, 10.6 договору, вимагав повернути до 01.10.2009р. орендоване майно та погасити у семиденний строк заборгованість з орендних та комунальних платежах у розмірі 18 180,55 грн.

Оскільки відповідач не виконав вимоги позивача, останній звернувся до суду з даним позовом.

Встановивши наявність заборгованості відповідача перед позивачем зі сплати орендних платежів у розмірі 18 180,55 грн., що відповідно до умов п.10.6 договору є підставою для припинення договору, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність правових та фактичних підстав для задоволення позову у повному обсязі, з чим погоджується й колегія суддів.

Згідно Закону України “Про оренду державного та комунального майна”, орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької діяльності.

Відповідно до ст.19 названого Закону, орендар  за користування об'єктом оренди  вносить  орендну плату  незалежно  від  наслідків  господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Матеріалами справи доведено, що в порушення умов договору, відповідач не сплачував орендні платежі у повному обсязі, що підтверджується підписаним сторонами актом звірки взаємних розрахунків, де зазначено, що станом на 01.09.2009р. заборгованість відповідача перед позивачем, яка виникла за період з квітня 2009р. по серпень 2009р., складає 18 180,55 грн.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, факт невиконання відповідачем зобов'язання за договором щодо оплати орендних платежів за вказаний в акті період, доведений матеріалами справи та не спростований відповідачем.

Посилання суду апеляційної інстанції на те, що станом на 01.09.2009р. у відповідача була відсутня заборгованість з орендних платежів, оскільки відповідач  її погасив, колегія суддів вважає безпідставним, оскільки надані відповідачем лише у суді апеляційної інстанції копії квитанцій від 19.10.2009, 05.11.2009, 06.11.2009, 09.11.2009, 01.12.2009р. на загальну суму 25 000,0 грн., не містять посилання на період, за який сплачуються грошові кошти. Тому перераховані відповідно до цих квитанцій суми правомірно були зараховані позивачем на погашення заборгованості за вересень-грудень 2009р.  Тим більше, як зазначалося, наявність у відповідача суми боргу станом на 01.09.2009р. підтверджується підписаним ним актом звірки, що свідчить про те, що  станом на 31.08.2009р. у позивача виникло право розірвати договір оренди в односторонньому порядку через несплату більше ніж за три місяці орендних платежів.

В силу ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок розірвання договору.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" на  вимогу  однієї  із  сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду,  арбітражного (господарського) суду у разі  невиконання сторонами  своїх  зобов'язань  та  з  інших підстав,  передбачених законодавчими актами України. Ними, зокрема, є Господарський та Цивільний  кодекси України.

Так, згідно ч.6 ст.283 ГК України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного Кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ч.3 ст.291 ГК України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. Питання дострокового розірвання договору оренди на вимогу однієї із сторін врегулюванні ч. 3 ст. 291 Господарського кодексу України, якою встановлено, що на вимогу однієї із сторін договір може бути розірвано достроково з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору майна в порядку встановленому ст. 188 цього Кодексу.

Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч.4 ст.188 ГК України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Відповідно до п.8.1.2 договору, позивач має право виступати з ініціативою щодо розірвання договору у випадку заборгованості відповідача більше між за три місяця.

Пунктом 10.6  договору  сторони передбачили, що чинність цього договору припиняється у таких випадках, зокрема:

достроково за взаємною згодою сторін;

за рішенням суду за ініціативою однієї із сторін у випадках, передбачених чинним законодавством;

а також у випадку порушення однієї із сторін зобов'язань за цим договором, у тому числі несплати орендних платежів протягом трьох місяців.

Попередження про розірвання договору за ініціативою однієї із сторін повинно бути надано іншій стороні не пізніше як за місяць. До дня розірвання договору орендар зобов'язаний повністю сплатити орендодавцю всі платежі за цим договором.

Отже, договір оренди може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього, тобто в результаті вчинення орендодавцем одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Тому є помилковими доводи суду апеляційної інстанції про те, що розірвавши договір оренди в односторонньому порядку без рішення суду, позивач порушив умови договору, оскільки дострокове розірвання договору оренди з підстав несплати орендних платежів протягом 3-х місяців або погіршення орендованого майна з вини орендаря, можливе лише за рішенням суду.

Відповідно до ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 3 ст.651 ЦК України встановлено, що у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Відповідно до ч.2 ст.653 ЦК України, у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються.

Положення статті 782 ЦК України передбачають право наймодавця відмовитися від договору найму (оренди), якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. При цьому, у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Враховуючи, що відповідач з квітня 2009р. по серпень 2009 року не сплачував орендні платі у повному обсязі, у позивача виникло право відмовитися від договору оренди.  

Встановлено, що 31.08.2009р.  позивач на підставі пунктів 8.1.2. та 10.6 договору повідомив відповідача про те, що договір оренди є розірваним з 30.09.2008р. у зв'язку з несплатою ним орендних платежів та вимагав повернути орендоване приміщення до 01.10.2009р. (а.с.22 т.1).

Оскільки така одностороння відмова від договору (розірвання) з огляду на наведені вище положення закону не потребує узгодження з відповідачем (орендарем), то договір оренди №15.А-2009 від 26.03.2009р. є  припиненим з 30.09.2009р.

Статтею 27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлено, що у разі розірвання договору оренди орендар  зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених  у  договорі  оренди.

В силу ст.785 ЦК України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Відповідно до п.п.10.9, 10.10 договору оренди, у разі припинення або розірвання договору орендоване майно протягом 3-х робочих днів повертається відповідачем позивачу. Майно вважається поверненим позивачу з момент підписання сторонами акту приймання-передачі. Обов'язок щодо складання акту приймання-передачі про повернення майна покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах,  й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому у суду апеляційної інстанції не було правових підстав для його скасування.

За таких обставин, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, як така, що прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права, а рішення суду першої інстанції залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119 –11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Державного підприємства "Експериментально-виробниче підприємство Інститут чорної металургії ім.З.І.Некрасова Національної академії наук України" задовольнити.

2. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.07.2010р. у справі №10/314-09  скасувати, залишивши в силі рішення господарського суду Дніпропетровської області від 22.12.2009р.

Головуючий, суддя                                                            М.В.Кузьменко

Суддя                                                                                І.М.Васищак

Суддя                                                                                В.М.Палій