Постанова

від 02.05.2024 по справі 308/5025/22

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/5025/22

П О С Т А Н О В А

Іменем України

02 травня 2024 року м. Ужгород

Закарпатський апеляційний суд в складі:

головуючого судді: Джуги С.Д.

суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г.

при секретарі : Чичкало М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 18 грудня 2023 року в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у складі судді Крегул М.М. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на боці позивача: ОСОБА_3 про скасування рішень міської ради та скасування реєстрації земельної ділянки в поземельній книзі та в реєстрі речових прав,-

в с т а н о в и в :

У квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на боці позивача: ОСОБА_3 про скасування рішень міської ради та скасування реєстрації земельної ділянки в поземельній книзі та в реєстрі речових прав.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. Заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн., в решті відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції в частині стягнення з неї витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн. скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні даної вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, вказує, що судом не враховано, що вона є інвалідом 2 групи загального захворювання і звільнена від сплати судових витрат .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Сторони в судове засідання не з`явилися. Про дату час, місце розгляду справи належним чином повідомлені.

Представник апелянта ОСОБА_4 подала суду письмову заяву про відкладення розгляду справи, посилаючись на її зайнятість в іншій справі. Дане клопотання не підлягає до задоволення, оскільки дана справа була завчасно призначена до розгляду і неявка представника апелянта, який виклав свою правову позицію у відзиві на апеляційну скаргу, не перешкоджає розгляду даної справи.

Справа на підставі ч.2 ст. 372 ЦПК України розглянута у відсутності сторін у справі.

Апеляційний суд, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає, що така не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що у квітні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Ужгородської міської ради, третя особа без самостійних вимог на боці позивача: ОСОБА_3 про скасування рішень міської ради та скасування реєстрації земельної ділянки в поземельній книзі та в реєстрі речових прав.

Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду від 18 грудня 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України. Заяву ОСОБА_2 про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн., в решті відмовлено.

Частково задовольняючи заяву ОСОБА_2 про стягнення з позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн., суд першої інстанції виходив з її обґрунтованості.

З таким висновками суду погоджується і колегія суддів, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Розмір та порядок сплати такого виду судових витрат як судовий збір врегульовано Законом України «Про судовий збір»

Відповідно до ст.5 ч.1 п.9 цього Закону від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються інваліди І та ІІ груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю .

Відповідно до ч.ч.1-6 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При визначенні суми відшкодування вказаних витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат ( встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України, від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових витрат та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада від 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний характер.

Відповідно до ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема:1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо.

Згідно із ч.5 ст.142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, тому відповідно до ст.5 ч.1 п.9 Закону України «Про судовий збір» вона звільняється від сплати такого виду судових витрат як судовий збір.

Разом з тим аналіз вищевказаних правових норм свідчить, що звільнення її від інших видів судових витрат у зв`язку з наявністю інвалідності, зокрема від витрат на правничу допомогу, законом не передбачено. Компенсація судових витрат за рахунок держави у відповідності до ч. 7ст. 141 ЦПК України також стосується лише тих судових витрат, від яких позивач звільнений, тобто судового збору.

Матеріалами справи доведено, що відповідач ОСОБА_2 понесла витрати, пов`язані з розглядом справи, які документально підтверджені (а.с. 132- 146 т.2) та в судовому засіданні заявила клопотання про їх стягнення з позивача на її користь.

Матеріалами справи також встановлено, що позивач мала представника, однак будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи в суді першої інстанції, позивач та її представник не з`явились у судове засідання: 14.09.2023 р., 30.10.2023р., 15.11.2023р., 18.11.2023 р. При цьому вони не повідомили суд про причини неявки та не подали до суду жодних клопотань. Право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов`язком подати суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності. Неявка позивача та його повноваженого представника належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи у судове засідання у разі неподання позивачем (представником позивача) заяви про розгляд справи за його відсутності та неповідомлення причин такої неявки колегія суддів кваліфікує як необґрунтовані і фактично є зловживанням процесуальними правами і суперечать завданню цивільного судочинства.

З врахуванням наведеного суд першої інстанції на законних підставах стягнув з позивача на користь відповідача понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн., при цьому врахувавши їх співмірність та розумний характер.

Ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для її скасування.

Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Виходячи з наведеного та керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Ужгородського міськрайонного суду від 18 грудня 2023 року в частині стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду.

Повний текст судового рішення складено 13 травня 2024 року.

Головуючий:

Судді: