Рішення

від 23.04.2024 по справі 300/429/24

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2024 р. справа № 300/429/24

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панікара І.В.,

при секретарі Подольській Т.М.,

за участю:

представника позивача: Афоніна А.В.,

представника відповідача: Рак З.Б.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат Афонін Олександр Вікторович, діючи в інтересах товариства з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг" (далі позивач), звернувся до суду з адміністративним позовом до Львівської митниці Державної митної служби України (далі відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901405/2 від 27.12.2023.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення положень статті 57 Митного кодексу України, за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару та обраним основним (за ціною договору) методом його визначення, відповідачем протиправно здійснено визначення митної вартості товару за шостим (резервним) методом. Як наслідок, відповідачем прийнято оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901405/2 від 27.12.2023. Однак, на думку позивача, використані декларантом відомості є підтвердженими документально, їх достовірність не спростована відповідачем, водночас спірне рішення прийняте з порушенням порядку застосування методів визначення митної вартості, не містить обґрунтувань розрахунку скоригованої митної вартості.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 позовну заяву товариство з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг" залишено без руху та надано десятиденний строк для усунення недоліків (т.1 а.с.35-36).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи ухвалено здійснювати за правилами загального позовного провадження (т.1. а.с.40).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22.02.2024 клопотання представника Львівської митниці Державної митної служби України про проведення судового засідання у режимі відеоконференції задоволено (т.1, а.с.86).

04.03.2024 Івано-Франківським окружним адміністративним судом постановлено ухвалу про закриття підготовчого провадження і призначення справи до судового розгляду (т.1, а.с.121).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18.03.2024 витребувано у Львівської митниці Державної митної служби України інформацію, що надавалася на адвокатський запит представника позивача від 02.02.2024, зокрема та, яка міститься в модулі «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» Державної митної служби України з встановленими аналогічними параметрами пошуку, за виключенням параметру «одним рядком», без обмеження можливості її візуального дослідження (т.1 а.с.147-148).

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву, який надійшов на адресу суду 20.02.2024, згідно змісту якого, представник відповідача щодо можливості задоволення заявлених позовних вимог заперечила. Вказала, що відповідно до частини 4 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Вказано, що частиною 2 статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Більше того, для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу. Водночас, як стверджує представник відповідача, відповідно до рахунку на перевезення від 21.12.2023 № 75 зазначено тільки морське перевезення та послуги в порту призначення. Окрім того, відповідно до поданих позивачем договорів на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.09.2023 № ACL000010 та від 14.12.2023 оплата послуг та компенсація витрат експедитора на день подання митної декларації повинні були бути оплачені, проте платіжні документи по транспорту не подані. Звернуто увагу суду на те, що митна декларація, на яку посилаються в рішенні про коригування митної вартості товару, була оформлена митним органом, на момент прийняття рішення про коригування митної вартості, відтак посадова особа митниці мала повну інформацію щодо того, що: товар дійсно був увезений до України; митна вартість за відповідними митними деклараціями не були в подальшому відкориговані; рішення про коригування митної вартості за даними партіями товарів не приймалися та, відповідно, до суду не оскаржувалися. Більше того, вище зазначена декларація містить конкретний опис товару та розпізнавальні особливості, якого стосується цінова інформація, а також інші обставини зовнішньоекономічної операції, зокрема такі як «Код товару», «Код країни походження» та інших характеристики товару, а також і часу імпорту. Таким чином, митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 МКУ. На підставі наведеного вище, відповідач вважає позовні вимоги безпідставними, а рішення про коригування митної вартості таким, що прийнято відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин (т.1 а.с.47-55).

26.02.2024 представник позивача надіслав на адресу суду відповідь на відзив, відповідно до змісту якого вказав, що відповідачем у відзиві на позовну заяву не надано обґрунтування неможливості застосування інших другорядних методів визначення митної вартості, окрім резервного. Окрім того, представник позивача зазначив, що порівняння наявних відомостей щодо митних декларацій № 23UA209150011453U6 із митною декларацією позивача також за своїм обсягом не підтверджує правомірність обрання джерела цінової інформації (т.1 а.с.94-96).

08.04.2024 від представника відповідача, через підсистему «Електронний суд», надійшли додаткові пояснення (т.1 а.с.242-244).

В судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав з підстав наведених у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник відповідача щодо задоволення адміністративного позову заперечив з мотивів викладених у відзиві на позовну заяву та додаткових письмових поясненнях.

Суд, розглянувши справу за правилами загального позовного провадження, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги, встановив наступне.

23.06.2023 між компанією SINDO PG CO.,LTD в особі директора AHN DO HYUN (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг" в особі Очередко Марини (покупець) укладено контракт № 128, за змістом п.3.1 якого, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за поставлений товар. Ціна, кількість та асортимент вказується в інвойсах (т.1 а.с.7-9).

Згідно пунктів 4.1, 4.2 контракту постачальник зобов`язується поставити товар партіями на умовах постачання відповідно до INKOTERMS 2010. Партією товару є визначена сторонами кількість товару, вказана в одному інвойсі або слідує за одним транспортним документом. Вибране сторонами місце постачання вказується в інвойсі. Постачання здійснюється на умовах поставки EXW-28, Namdongseo-ro, Namdong-gu, Incheon, Republic of Korea| 21631, якщо інше не вказано в Інвойсі або специфікації.

Оплата товару покупцем здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не вказано в інвойсі (п.4.9.1 контракта).

Позивачем на виконання умов вищенаведеного контракту, на митну територію України ввезено товар, а саме косметичні препарати для догляду за шкірою, не в аерозольній упаковці, не містять наркотичних та психотропних речовин.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення, митним брокером було подано електронну вантажну митну декларацію № 23UA209170107529U0 на товар, згідно якої заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару - за ціною контракту (а.с.5-6).

Судом встановлено, що одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення.

Зокрема, подано: зовнішньоекономічний контракт від 23.06.2023 за № 128, рахунок (інвойс) № SD-ELM-20230712 від 12.07.2023, банківський платіжна інструкція від 20.07.2023 за № 67, банківський платіжна інструкція від 13.11.2023 за № 85, рахунок перевізника № 2077 від 12.11.2021, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 75 від 21.12.2023, довідку перевізника від 18.12.2023 № 18-12/2023, рахунок-фактуру перевізника від 14.12.2023 № 22, довідку перевідника від 14.12.2023 № 14/12; копію митної декларації країни відправлення № 13996-23-001078Х від 21.09.2023.

Однак, дана декларація не була прийнята та поставлена під сумнів.

27.12.2023 посадовими особами відповідача за результатами розгляду ЕМД №23UA209170107529U0 та доданих до неї документів, прийнято рішення про коригування митної вартості товарів за № UA209000/2023/901405/2 (т.1 а.с.27).

Згідно з графою 33 рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2023/901405/2 від 27.12.2023, відповідачем зазначено, що «В рамках реалізації положень статей 52, 63, 54, 58, 335 МКУ, за результатами опрацювання документів, наданих на підтвердження заявленої митної вартості товару, митна вартість не може бути визначена з наступних причин: - подані до митного оформлення документи згідно з переліком та відповідно до умов, закладених у частинах другій та третій статті 54 МКУ не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар; - надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена.

Відповідно до п.1 ч.4 ст.54 МКУ здійснено контроль наявності в поданих документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.

Під час розгляду документів встановлено наступне:

Відповідно до положень Інкотермс - 2020, термін EXW (Ex Works Франко завод (.. назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення но митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.202 № 599 у розділі Б «Складові митної вартості, гривень», зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною 10 статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджуючі документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу).

Відповідно до рахунку на перевезення від 21.12.2023 № 75 зазначено тільки морське перевезення та послуги в порту призначення. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості навантаження, доставка до порту відвантаження, завантаження на борт судна не підтверджено документально (відсутні в рахунку на перевезення) та не піддаються обчисленню та перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.

- відповідно до поданих договорів на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.09.2023 № ACL000010 та від 14.12.2023 № 01.09.2023 оплата послуг та компенсація витрат експедитора на день подання митної декларації ці послуги повинні були бути оплачені. Проте платіжні документи по транспорту не подані. Окрім цього вищезазначеними договорами передбачені заявки на перевезення, які до митного оформлення не подані. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Відповідно до статті 53 Митного кодексу України декларанту надіслана вимога про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості, а саме:

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару:

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

- транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (рахунок на перевезення, договір на перевезення);

- виписку з бухгалтерської документації;

- каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару:

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

На вимогу декларантом надіслано: заявки на перевезення, комерційна пропозиція, висновок, біржові котирування, страховий сертифікат, лист пояснення. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності.

Інших документів на вимогу митного органу не надано.

Зважаючи на викладене, відповідно до вимог п. 2 ч, 6 ст. 54 МКУ, у зв`язку з неподанням декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, Львівська митниця не визнає заявлену митну вартість. Таким чином, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

Проведено консультації з декларантом згідно з статті 57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу. Застосовано метод 2г (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 №4495-VI розділ. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала МД №UA209150/2023/11453 від 19.10.2023. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

Не погоджуючись з відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України № 4495-VІ від 13.03.2012 (далі МК України).

Частиною 1 статті 7 Митного кодексу України, встановлено порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності митних органів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Митний контроль - це сукупність заходів, що здійснюються митними органами в межах своїх повноважень з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку (пункт 24 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

Згідно частин 1, 2, 3 статті 318 Митного кодексу України, митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Митний контроль здійснюється виключно митними органами відповідно до цього Кодексу та інших законів України.

Митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Документи та відомості, необхідні для здійснення митного контролю, порядок подання документів та відомостей, необхідних для митного контролю та форми митного контролю регулюються статтями 334, 335, 336 Митного кодексу України.

Митне оформлення - це виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення (пункт 23 частини 1 статті 4 Митного кодексу України).

За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини 1 статті 257 МК України, декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Згідно частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини 5 статті 58 МК України, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 стаття 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

В силу положень частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Дана норма кореспондується з положеннями частини 3 статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено судом, митну вартість імпортованого позивачем товару, що вказана позивачем у митній декларації № 23UA209170107529U0, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані певні документи.

Як свідчать встановлені обставини справи, фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості та фактичну сплату послуг за перевезення товару, у зв`язку із цим відповідачем застосовано резервний метод.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК України декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Відповідно до оскаржуваного рішення про коригування митної вартості Львівською митницею, у зв`язку з неподанням декларантом відповідних документів передбачених у частинах другій - четвертій статті 53 МКУ, були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

В даному аспекті суд зазначає наступне.

Як встановлено судом, декларантом в інтересах позивача, подано до відповідача декларацію № 23UA209170107529U0, згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту та надано документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: зовнішньоекономічний контракт від 23.06.2023 за № 128, рахунок (інвойс) № SD-ELM-20230712 від 12.07.2023, банківський платіжна інструкція від 20.07.2023 за № 67, банківський платіжна інструкція від 13.11.2023 за № 85, рахунок перевізника № 2077 від 12.11.2021, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 75 від 21.12.2023, довідку перевізника від 18.12.2023 № 18-12/2023, рахунок-фактуру перевізника від 14.12.2023 № 22, довідку перевідника від 14.12.2023 № 14/12; копію митної декларації країни відправлення № 13996-23-001078Х від 21.09.2023.

Як вже зазначалось судом, відповідно до пунктів 4.1, 4.2 контракту постачальник зобов`язується поставити товар партіями на умовах постачання відповідно до INKOTERMS 2010. Партією товару є визначена сторонами кількість товару, вказана в одному інвойсі або слідує за одним транспортним документом. Вибране сторонами місце постачання вказується в інвойсі. Постачання здійснюється на умовах поставки EXW-28, Namdongseo-ro, Namdong-gu, Incheon, Republic of Korea | 21631, якщо інше не вказано в Інвойсі або специфікації.

Оплата товару покупцем здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не вказано в інвойсі (п.4.9.1 контракту).

На підставі проформи інвойс № SD-ELM-20230712 від 12.07.2023 постачальник зобов`язався поставити 207800 шт. косметичних препаратів для догляду за шкірою за ціною 46853,00 USD (т.1 а.с.10).

За змістом вищевказаного інвойсу судом встановлено додаткові умови поставки, а саме був здійснений авансовий платіж 50%, та подальша оплата в сумі 50% від ціни повинна бути сплачена перед відправкою зі складу продавця.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 67 від 20.07.2023, передплата за товар по вищевказаній проформі інвойс здійснена в розмірі 27920,00 USD (т.1 а.с.11).

В подальшому, згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 85 від 13.11.2023, оплата перед відправкою товару зі складу продавця здійснена в розмірі 18933,00 USD (т.1 а.с.12).

Так, подані декларантом відповідно до частини 2 статті 53 МК України містять усі необхідні реквізити сторін: продавця SINDO PG CO.,LTD в особі директора AHN DO HYUN (Республіка Корея) та покупця товариством з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг" в особі Очередко Марини, особисті підписи, а також відтиск печатки фірми (нерезидента) продавця. Окрім цього, такі документи містять детальний опис товару, який дає можливість ідентифікувати його, а також кількість та ціну товару.

Суд зазначає, що рахунок (інвойс) № SD-ELM-20230712 від 12.07.2023, банківська платіжна інструкція від 20.07.2023 за № 67, банківська платіжна інструкція від 13.11.2023 за № 85, митна декларація країни відправлення № 13996-23-001078Х від 21.09.2023, які стосуються товару, підтверджують факт виконання покупцем зобов`язання щодо оплати за товар, що відповідає правовій природі договору-купівлі продажу та реальному характеру його виконання.

Відтак, аналіз змісту вищевказаних документів, свідчить про те, що вони містять всі реквізити, необхідні для ідентифікації придбаних товариством з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг" товарів.

Окрім того, відповідач не довів наявності розбіжностей у документах, поданих позивачем, також не довів ознак підробки в них або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.

Водночас, як встановлено судом позивачу надавалися послуги щодо транспортування товару з порту Кореї до м. Коломия, Україна.

Так, виходячи із матеріалів справи, саме, ТОВ "ЕЙР КАРГО ЛАЙНЗ" надавало позивачу послуги щодо транспортування товару з порту Кореї, що підтверджується договором № АСL00010 від 01.09.2023 (т.1 а.с.17-20).

Відповідно до відомостей довідки про транспортні витрати від 18.12.2023, судом встановлено, що транспортно-експедиційні послуги по доставці вантажу, що були відправлені на адресу ТОВ «Елма Трейдинг» в контейнері MSKU5058042, MBL: MAEU231262857 за маршрутом порт Seoul (Korea) порт Gdansk (Poland), становлять 109061,24 грн. (т.1 а.с.22), що також підтверджується рахунком на оплату № 75 від 21.12.2023 (т.1 а.с.21).

Також, відповідно до змісту Договору № 1/14.12.2023 від 14.12.2023 (т.1 а.с.23) ФОП ОСОБА_1 надавав позивачу послуги щодо транспортування товару з порту Ґданська, що підтверджується заявкою від Договору № 1/14.12.2023 на виконання ТЕО перевезення автомобільним транспортом (т.1 а.с.24).

Відповідно до відомостей довідки про транспортні витрати за № 14/12 від 14.12.2023, судом встановлено, що ФОП ОСОБА_1 підтверджує, що будучи міжнародним перевізником, надав ТОВ «Елма Трейдинг» автомобіль: RENAULT Magnum 480 AC6893H/AC3441XF для перевезення вантажу за маршрутом: Гдиня, Польща Варшовіце, Польща Коломия, Івано-Франківська область, Україна. Загальна вартість транспортних втрат по іноземній території від: Ґданська, Польща до кордону України (Ужгород) 1002 км, становить 120000 тис. По території України від: Ужгород Коломия, Івано-Франківська область 438 км, становить 40000 тис. (т.1 а.с.26), що також підтверджується рахунком-фактурою № 22 від 14.12.2023 (т.1 а.с.25).

Так, відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 року за № 984/21296, у розділі Б „Складові митної вартості, гривень зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо).

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу.

Відповідно до пункту 4.1.3.1. договору на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.09.2023 № ACL000010 при перевезенні вантажу морським сполученням в режимі імпорт платежі за послуги з перевезення вантажу та супутні витрати, пов`язані з таким перевезенням (навантаження та/або розвантаження вантажу, агентські, повторні збори і т.п.), протягом трьох банківських днів з моменту видання Експедитором рахунку, але до вивозу вантажу спорту (т.1 а.с.17-20).

Окрім того, згідно з пунктом 3.1 Договору № 1/14.12.2023 від 14.12.2023 оплата Заявником Перевізнику, здійснюється на протязі 7 банківських днів з моменту отримання ним рахунку, якщо інше не вказано у заявці (т.1 а.с.23).

Разом з цим, у заявці від Договору № 1/14.12.2023 від 14.12.2023 вказані умови оплати, ставка за перевезення та валюта, а саме: за безготівковим рахунком, в день вивантаження 160 000 гривень (т.1 а.с.24).

Тобто, суд робить висновок, що оплата послуг та компенсація витрат експедитора на день подання митної декларації, а саме 25.12.2023, повинні були бути сплачені, однак, ні під час подання митної декларації, ні під час судового розгляду платіжні документи по транспорту не подані позивачем.

Оскільки, відповідно до частини 2 статті 53 Митного кодексу України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, водночас, в даній справі стороною позивача такі документи не були подані при поданні митної декларації, суд погоджується з доводами відповідача щодо не можливості застосування основного методу - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції).

Щодо тверджень відповідача відносно того, що відсутні відомості щодо складових митної вартості навантаження, доставки до порту відвантаження, та факт завантаження на борт судна не підтверджено документально, суд зазначає таке.

Так, в графі 20 митної декларації № 23UA209170107529U0 визначено умови поставки "EXW".

Окрім того, згідно з пунктами 4.1, 4.2 умов договору № 128 постачальник зобов`язується поставити товар партіями на умовах постачання відповідно до INKOTERMS 2010. Партією товару є визначена сторонами кількість товару, вказана в одному інвойсі або слідує за одним транспортним документом. Вибране сторонами місце постачання вказується в інвойсі. Постачання здійснюється на умовах поставки EXW-28, Namdongseo-ro, Namdong-gu, Incheon, Republic of Korea| 21631, якщо інше не вказано в Інвойсі або специфікації.

Так, EXW- термін Інкотермс 2000 та 2010, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізником товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Водночас, "E"-термін покладає на продавця мінімальні зобов`язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця. З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може допомагати покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий останнім. Хоча термін EXW краще відображував би це явище, якби коло зобов`язань продавця охоплювало й відвантаження, автори визнали за бажане збереження традиційного принципу мінімальних зобов`язань продавця за умовами терміна EXW, щоб їх можна було застосовувати тоді, коли продавець не хоче приймати ніяких зобов`язань щодо відвантаження товару. Якщо покупець бажає покласти на продавця ці додаткові обов`язки, це має бути обумовлено в договорі купівлі-продажу (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) від 01.01.2000).

Згідно пункту 5.16 контракту № 128 до обов`язків постачальника входить, зокрема, здійснення завантаження товару у місце постачання у транспортний засіб покупця (зворотна сторона т.1 а.с.8).

Тобто, зі змісту коментованого контракту та правил поставки EXW, суд робить висновок, що на товариство з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг" не покладався обов`язок навантаження, доставки до порту відвантаження та завантаження на борт судна придбаного товару, водночас, зазначене не спростовує обґрунтованих висновків митного органу щодо неможливості застосування основного методу визначення митної вартості.

Окрім того, графою 33 рішення про коригування митної вартості товарів за №UA209000/2023/901405/2 від 27.12.2023 вказано, що відповідачем не застосовано метод визначення митної вартості методу 2а (стаття 59 МКУ) та метод 2б (стаття 60 МКУ) у зв`язку із відсутністю в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 57 МК України встановлено, до другорядних методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, зокрема, відносяться: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Так, з метою отримання інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, судом ініційовано питання щодо витребування у Львівської митниці Державної митної служби України інформацію з бази даних Державної митної служби України щодо попередніх випадків митного оформлення ідентичних та аналогічних товарів за кодами з УКТ ЗЕД 3305100000 та 3305900000, зокрема та, яка міститься в модулі «Рівень цін по ЦБД» Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» Державної митної служби України з встановленими аналогічними параметрами пошуку, за виключенням параметру «одним рядком», без обмеження можливості її візуального дослідження.

На виконання ухвали суду від 18.03.2024, відповідачем надано інформацію з Автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" (т.1 а.с.207-231).

Варто зазначити, що відповідно до частини 2 статті 59 МКУ встановлено, що під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація ринку; країна виробництва; виробник.

Частиною 2 статті 60 МКУ встановлено, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Так, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу (щодо ідентичних товарів) визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

При цьому під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: - фізичні характеристики; - якість та репутація на ринку; - країна виробництва; - виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях.

При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Водночас, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята митним органом вартість операції з подібними (аналогічними), які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього. Під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними. Для визначення, чи є товари подібними (аналогічними), враховуються якість товарів, наявність торгової марки та репутація цих товарів на ринку. Ціна договору щодо подібних (аналогічних) товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості і на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі якщо такого продажу не виявлено, використовується вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях.

При цьому їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5-7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці у таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними подібними (аналогічними) товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо подібних (аналогічних) товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються. Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні.

В ході аналізу наданої відповідачем інформації з Автоматизованої системи митного оформлення "Інспектор" щодо ідентичності та подібності (аналогічності) товарів, судом не встановлено, що вказані товари однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами відповідно до поданої митної декларації, наведеними за кодом УКТ ЗЕД 3304990000, внаслідок чого, погоджується з доводами відповідача щодо не можливості застосування методу 2а (стаття 59 МКУ) та метод 2б (стаття 60 МКУ).

Разом з цим, відповідачем також не застосовано метод визначення митної вартості 2в (стаття 62 МКУ) та метод 2г (стаття 63 МКУ) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу.

Суд зазначає, що положеннями статті 62 МКУ у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена відповідно до положень статей 58-61 цього Кодексу, їх митна вартість визначається згідно з положеннями цієї статті на основі віднімання вартості, крім випадків, коли на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи послідовність застосування цієї статті та статті 63 цього Кодексу може бути зворотною.

У разі якщо оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортні товари продаються (відчужуються) на митній території України у незмінному стані, для визначення митної вартості товарів за цим методом за основу береться ціна одиниці товару, за якою оцінювані або ідентичні чи подібні (аналогічні) імпортовані товари продаються на території України у найбільших загальних кількостях покупцю, який не є пов`язаною з продавцем особою, одночасно або у час, наближений до дати ввезення оцінюваних товарів, за умови вирахування, якщо вони можуть бути виділені, таких компонентів: 1) витрат на виплату комісійних, що звичайно сплачуються або підлягають сплаті, чи звичайних торговельних надбавок, які робляться для одержання прибутку та покриття загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України товарів того ж класу та виду. Товарами одного класу та виду є товари, які підпадають під групу або спектр товарів, що виробляються конкретною галуззю чи сектором промисловості та включають ідентичні або подібні (аналогічні) товари. Термін "товари того ж класу або виду" включає товари, імпортовані з тієї ж країни, що й оцінювані товари, а також товари, імпортовані з інших країн.

Таким чином, основою розрахунку вважається ціна одиниці товару, за якою зазначені ідентичні, чи подібні товари продаються найбільшою партією на території країни імпорту в термін, максимально наближений до часу ввезення, але не пізніше 90 днів з дати ввезення оцінюваних товарів. Разом з тим, продавець та покупець не можуть бути взаємозалежними. Від ціни одиниці товару віднімаються виплати на комісійні винагороди, звичайні надбавки на прибуток, загальні витрати з продажу товару того ж класу та виду в країні імпорту, а також суми імпортного мита, податків, зборів, інших платежів, сплачені у разі ввезення чи продажу товару в країні імпорту. Крім того, віднімаються витрати на транспортування, страхування, навантаження та розвантаження в країні імпорту. За відсутності даних на товар, ціну якого можна взяти за основу розрахунку, за певних умов може використовуватись ціна одиниці товару, що пройшов переробку, з коригуванням на додану вартість.

Вирахування вартості, доданої подальшою обробкою (переробкою), повинні ґрунтуватися на даних, які є об`єктивними, підтверджуються документально, піддаються обчисленню та належать до вартості такої роботи. За основу для обчислень беруться прийняті промислові формули, рецепти, методи будівництва та інша галузева практика.

Щодо методу визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість), то відповідно до статті 63 МКУ для визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) передбачає, що за основу береться ціна, розрахована шляхом додавання вартості матеріалів та витрат підприємства-виробника на виробництво цього товару, загальних затрат на транспортування, розвантаження, завантаження, страхування з країни-експортера до перетину митного кордону країни-імпортера, а також прибутку, який звичайно отримує експортер у разі імпорту таких товарів.

Так, аналізуючи надані таблиці з Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» Державної митної служби України з встановленими аналогічними параметрами пошуку щодо визначення можливості застосування вищевказаних методів, суд прийшов до висновку, що не знайшло свого відображення застосування визначення митної вартості товарів за оцінкою на основі віднімання вартості (метод 2в), оскільки не було наведено оцінювані ідентичні чи подібні товари, що продаватимуться у країні в незміненому стані, та відповідно метод визначення митної вартості, що базується на додаванні вартості (метод 2г), оскільки не встановлено інформації щодо матеріалів та витрат підприємства-виробника на виробництво цього товару, загальних затрат на транспортування, розвантаження, завантаження, страхування з країни-експортера до перетину митного кордону країни-імпортера, а також прибутку, який звичайно отримує експортер у разі імпорту таких товарів.

Водночас, у зв`язку із тим, що митна вартість товарів за митною декларацією №23UA209170107529U0 не була визначена шляхом застосування попередніх методів, оскаржуваним рішенням від 27.12.2023 відповідачем застосовано метод 2г (стаття 64 МКУ).

З даного приводу суд зазначає таке.

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК України.

Так, згідно зі статтею 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Так, в обґрунтуванні застосування резервного методу відповідачем вказано джерело інформації для коригування митної вартості МД № UA209150/2023/11453 від 19.10.2023.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

За змістом пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 01 червня 2012 року за № 883/21195), у рішенні про коригування митної вартості зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом. Посилання на використання цінової бази ЄАІС Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17.

Досліджуючи зміст вказаного відповідачем джерела інформації для коригування митної вартості - МД № UA209150/2023/11453 від 19.10.2023. для застосування резервного методу (т.1. а.с. 78 зворотній бік та 79), суд звертає увагу на відмінність в умовах поставки (FOB і EXW), назві товару, відсутності вказівки на виробника та складових товару.

Зазначене, на переконання суду, є достатньою передумовою для критичної оцінки щодо можливості застосування даної декларації як резервного джерела визначення митної вартості.

Водночас, в оскаржуваному рішенні відповідач не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК України.

Також, Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Окрім того, суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 № 3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов до висновку, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваному рішенні, митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Таким чином, проаналізувавши підстави прийняття відповідачем рішення про коригування митної вартості, суд дійшов висновку про те, що зазначені відповідачем обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару.

Слід зазначити, що частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України Про судоустрій і статус суддів встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статей 1 та 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до пункту 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994, серія A, № 303-A, пункт 29).

Крім того, згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій.

З урахуванням викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а позов таким, що підлягає до задоволення.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи те, що позовні вимоги підлягають задоволенню, слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 30280,00 грн.

На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг" до Львівської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості - задоволити.

Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2023/901405/2 від 27.12.2023.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971343, вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська область, 79000) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг" (код ЄДРПОУ 43971154, вул. Самійленка Володимира, 3, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203) сплачений судовий збір в розмірі 30280,00 грн. (тридцять тисяч двісті вісімдесят гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Елма Трейдинг" (код ЄДРПОУ 43971154, вул. Самійленка Володимира, 3, м. Коломия, Івано-Франківська область, 78203).

Відповідач:

Львівська митниця Державної митної служби України (код ЄДРПОУ 43971343, вул. Костюшка, 1, м. Львів, Львівська область, 79000).

Суддя /підпис/ Панікар І.В.

Рішення складене в повному обсязі «13» травня 2024 року.