Постанова

від 15.08.2024 по справі 300/429/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2024 рокуСправа № 300/429/24 пров. № А/857/14643/24 А/857/14646/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідач Качмара В.Я.,

суддів Гудима Л.Я., Кузьмича С.М.,

при секретарі судового засідання Гладкій С.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Елма Трейдинг» до Львівської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості, провадження в якій відкрито за апеляційною скаргою Львівської митниці на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року та додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року (суддя Панікар І.МВ., м.Івано-Франківськ, повний текст складено 13 травня 2024 року), -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Елма Трейдинг» (далі ТОВ) звернулося до суду з позовом до Львівської митниці (далі Митниця), в якому просило:

визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 27.12.2023 №UA209000/2023/901405/2 (далі Рішення).

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року заяву представника позивача про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Митниці на користь ТОВ витрати на професійну правничу допомогу і відшкодування витрат на відрядження та проїзд адвоката в сумі 11375 гривень.

Не погодившись із ухваленими судовими рішеннями, їх оскаржив відповідач, який із покликанням на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову та зменшити розмір судових витрат.

В доводах апеляційної скарги вказує, що митна вартість імпортованих позивачем товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, у зв`язку з неподанням декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частині третій статті 53 Митного кодексу України (далі МК). Зазначає, що позивачем в митній декларації вказано тільки морське перевезення та послуги в порту призначення. Окрім того, відповідно до поданих позивачем договорів на транспортно-експедиторське обслуговування оплата послуг та компенсація витрат експедитора на день подання митної декларації повинні були бути оплачені, проте платіжні документи по транспорту не подані. Звертає увагу також на неправильний розрахунок судом судових витрат у вигляді судового збору та відповідно безпідставність їх стягнення з відповідача. Щодо додаткового рішення суду, то вказує, що стягненні витрати на правничу допомогу адвоката є неспівмірними із наданими послугами та не відповідають критеріям неминучості та обґрунтованості їх розміру.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу заперечує вимоги такої, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваному рішенні, митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Ухвалюючи додаткове рішення, це суд виходи з того, що витрати на професійну правничу допомогу і відшкодування витрат на відрядження та проїзд адвоката в розмірі, що становить 11375 гривень є обґрунтованими і співмірними у цій справі.

Такі висновки суду першої інстанції, відповідають встановленим обставинам справи, зроблені з правильним застосуванням норм матеріального права та дотриманням норм процесуального права, з таких міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що 23.06.2023 між компанією «SINDO PG CO.,LTD» в особі директора AHN DO HYUN (продавець) та ТОВ в особі Очередко М. (покупець) укладено контракт № 128 (далі Контракт), за змістом пункту 3.1 якого, постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупця товар, а покупець зобов`язується прийняти та сплатити за поставлений товар. Ціна, кількість та асортимент вказується в інвойсах (т.1 а.с.7-9).

Згідно пунктів 4.1, 4.2 Контракту постачальник зобов`язується поставити товар партіями на умовах постачання відповідно до INKOTERMS 2010. Партією товару є визначена сторонами кількість товару, вказана в одному інвойсі або слідує за одним транспортним документом. Вибране сторонами місце постачання вказується в інвойсі. Постачання здійснюється на умовах поставки EXW-28, Namdongseo-ro, Namdong-gu, Incheon, Republic of Korea| 21631, якщо інше не вказано в Інвойсі або специфікації.

Оплата товару покупцем здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не вказано в інвойсі.

Позивачем на виконання умов вищенаведеного контракту, на митну територію України ввезено товар, а саме косметичні препарати для догляду за шкірою, не в аерозольній упаковці, не містять наркотичних та психотропних речовин.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення, митним брокером було подано електронну вантажну митну декларацію № 23UA209170107529U0 (далі МД) на товар, згідно якої заявлено митну вартість товару, визначену за першим методом визначення вартості товару - за ціною контракту (а.с.5-6).

Одночасно із МД декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраного методу її визначення.

Зокрема, подано: Контракт, рахунок (інвойс) № SD-ELM-20230712 від 12.07.2023, банківський платіжна інструкція від 20.07.2023 за № 67, банківський платіжна інструкція від 13.11.2023 за № 85, рахунок перевізника № 2077 від 12.11.2021, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 75 від 21.12.2023, довідку перевізника від 18.12.2023 № 18-12/2023, рахунок-фактуру перевізника від 14.12.2023 № 22, довідку перевізника від 14.12.2023 № 14/12; копію митної декларації країни відправлення № 13996-23-001078Х від 21.09.2023.

Однак, дана МД не була прийнята та поставлена під сумнів.

27.12.2023 посадовими особами відповідача за результатами розгляду МД та доданих до неї документів, прийнято Рішення (т.1 а.с.27).

Згідно з графою 33 Рішення під час розгляду документів встановлено наступне: відповідно до положень Інкотермс - 2020, термін EXW (Ex Works Франко завод (.. назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Відповідно до рахунку на перевезення від 21.12.2023 № 75 зазначено тільки морське перевезення та послуги в порту призначення. Таким чином, відомості щодо складових митної вартості навантаження, доставка до порту відвантаження, завантаження на борт судна не підтверджено документально (відсутні в рахунку на перевезення) та не піддаються обчисленню та перевірці, що є порушенням вимог положень частини двадцять першої статті 58 МК. Згідно поданих договорів на транспортно-експедиторське обслуговування від 01.09.2023 № ACL000010 та від 14.12.2023 № 01.09.2023 оплата послуг та компенсація витрат експедитора на день подання митної декларації ці послуги повинні були бути оплачені. Проте платіжні документи по транспорту не подані. Окрім цього вищезазначеними договорами передбачені заявки на перевезення, які до митного оформлення не подані. Таким чином, Митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом.

На вимогу декларантом надіслано: заявки на перевезення, комерційна пропозиція, висновок, біржові котирування, страховий сертифікат, лист пояснення. Документи, подані на вимогу митного органу не усувають вищезазначені невідповідності.

Інших документів на вимогу митного органу не надано.

Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала митна декларація від 19.10.2023 №UA209150/2023/11453. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось.

За приписами частини першої статті 246 МК метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно частини першої статті 248 МК митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до частини першої статті 257 МК декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 МК, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною четвертою статті 58 МК визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Відповідно до частини п`ятої статті 58 МК ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

За змістом частини другої статті 52 МК декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина перша статті 53 МК).

Згідно частини другої статті 53 МК документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини п`ятої статті 53 МК забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною третьою статті 53 МК передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4)виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною першою статті 54 МК, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 54 МК митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як встановлено вище, митну вартість імпортованого позивачем товару, що вказана позивачем у МД, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом для підтвердження обґрунтованості заявленої у декларації митної вартості товару були подані певні документи.

Фактично підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості стали висновки Митниці про те, що подані позивачем до митного оформлення документи містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення митної вартості та фактичну сплату послуг за перевезення товару, у зв`язку із цим відповідачем застосовано резервний метод.

Статтею 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною першою статті 58 МК визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини четвертої і п`ятої статті 58 МК, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з пунктом 6 частини другої статті 53 МК декларант має обов`язок подати документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів, лише якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару.

Як видно з матеріалів справи, декларантом в інтересах позивача, подано до відповідача МД, згідно якої було визначено митну вартість товару за основним методом визначення митної вартості - за ціною контракту та надано документи для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, а саме: Контракт, рахунок (інвойс) № SD-ELM-20230712 від 12.07.2023, банківський платіжна інструкція від 20.07.2023 за № 67, банківський платіжна інструкція від 13.11.2023 за № 85, рахунок перевізника № 2077 від 12.11.2021, документ, що підтверджує вартість перевезення товару № 75 від 21.12.2023, довідку перевізника від 18.12.2023 № 18-12/2023, рахунок-фактуру перевізника від 14.12.2023 № 22, довідку перевідника від 14.12.2023 № 14/12; копію митної декларації країни відправлення № 13996-23-001078Х від 21.09.2023.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Контракту постачальник зобов`язується поставити товар партіями на умовах постачання відповідно до INKOTERMS 2010. Партією товару є визначена сторонами кількість товару, вказана в одному інвойсі або слідує за одним транспортним документом. Вибране сторонами місце постачання вказується в інвойсі. Постачання здійснюється на умовах поставки EXW-28, Namdongseo-ro, Namdong-gu, Incheon, Republic of Korea | 21631, якщо інше не вказано в Інвойсі або специфікації.

Оплата товару покупцем здійснюється на умовах 100% передоплати, якщо інше не вказано в інвойсі.

На підставі проформи інвойс № SD-ELM-20230712 від 12.07.2023 постачальник зобов`язався поставити 207800 шт косметичних препаратів для догляду за шкірою за ціною 46853 USD (т.1 а.с.10).

За змістом вищевказаного інвойсу судом встановлено додаткові умови поставки, а саме був здійснений авансовий платіж 50%, та подальша оплата в сумі 50% від ціни повинна бути сплачена перед відправкою зі складу продавця.

Згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 67 від 20.07.2023, передплата за товар по вищевказаній проформі інвойс здійснена в розмірі 27920 USD (т.1 а.с.11).

В подальшому, згідно платіжного доручення в іноземній валюті № 85 від 13.11.2023, оплата перед відправкою товару зі складу продавця здійснена в розмірі 18933 USD (т.1 а.с.12).

Так, подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК містять усі необхідні реквізити сторін.

До того ж, рахунок (інвойс) № SD-ELM-20230712 від 12.07.2023, банківська платіжна інструкція від 20.07.2023 за № 67, банківська платіжна інструкція від 13.11.2023 за № 85, митна декларація країни відправлення № 13996-23-001078Х від 21.09.2023, які стосуються товару, підтверджують факт виконання покупцем зобов`язання щодо оплати за товар, що відповідає правовій природі договору-купівлі продажу та реальному характеру його виконання.

Водночас, як встановлено судом позивачу надавалися послуги щодо транспортування товару з порту Кореї до м. Коломия, Україна.

Так, виходячи із матеріалів справи, саме, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕЙР КАРГО ЛАЙНЗ» (далі ТОВ-1) надавало позивачу послуги щодо транспортування товару з порту Кореї, що підтверджується договором № АСL00010 від 01.09.2023 (т.1 а.с.17-20).

Відповідно до відомостей довідки про транспортні витрати від 18.12.2023 транспортно-експедиційні послуги по доставці вантажу, що були відправлені на адресу ТОВ «в контейнері MSKU5058042, MBL: MAEU231262857 за маршрутом порт Seoul (Korea) порт Gdansk (Poland), становлять 109061,24 грн (т.1 а.с.22), що також підтверджується рахунком на оплату № 75 від 21.12.2023 (т.1 а.с.21).

Також, відповідно до змісту Договору № 1/14.12.2023 від 14.12.2023 (т.1 а.с.23) фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі ФОП) надавав позивачу послуги щодо транспортування товару з порту Ґданська, що підтверджується заявкою від Договору № 1/14.12.2023 на виконання ТЕО перевезення автомобільним транспортом (т.1 а.с.24).

Відповідно до відомостей довідки про транспортні витрати за № 14/12 від 14.12.2023 ФОП підтверджує, що будучи міжнародним перевізником, надав ТОВ автомобіль: RENAULT Magnum 480 AC6893H/AC3441XF для перевезення вантажу за маршрутом: Гдиня, Польща Варшовіце, Польща Коломия, Івано-Франківська область, Україна. Загальна вартість транспортних втрат по іноземній території від: Ґданська, Польща до кордону України (Ужгород) 1002 км, становить 120000 тис. По території України від: Ужгород Коломия, Івано-Франківська область 438 км, становить 40000 тис (т.1 а.с.26), що також підтверджується рахунком-фактурою № 22 від 14.12.2023 (т.1 а.с.25).

Так, відповідно до частини десятої статті 58 МК до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів.

Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу.

Щодо тверджень відповідача відносно того, що відсутні відомості щодо складових митної вартості навантаження, доставки до порту відвантаження, та факт завантаження на борт судна не підтверджено документально, то необхідно звернути увагу на те, що в графі 20 МД визначено умови поставки «EXW».

Згідно з пунктами 4.1, 4.2 умов Контракту постачальник зобов`язується поставити товар партіями на умовах постачання відповідно до INKOTERMS 2010. Партією товару є визначена сторонами кількість товару, вказана в одному інвойсі або слідує за одним транспортним документом. Вибране сторонами місце постачання вказується в інвойсі. Постачання здійснюється на умовах поставки EXW-28, Namdongseo-ro, Namdong-gu, Incheon, Republic of Korea| 21631, якщо інше не вказано в Інвойсі або специфікації.

Так, EXW- термін Інкотермс 2000 та 2010, означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Імпортер (покупець) повинен укласти договір з перевізником товару і сплатити перевезення від підприємства продавця до пункту призначення, включаючи вантаження, отримати експортні ліцензії, виконати і сплатити митні процедури, а також податки і збори, сплатити товар продавцеві за ціною виробника.

Водночас, «E»-термін покладає на продавця мінімальні зобов`язання: продавець повинен лише надати товар у розпорядження покупця в узгодженому місці - звичайно на власних площах продавця. З іншого боку, як часто відбувається на практиці, продавець може допомагати покупцю завантажити товар на транспортний засіб, наданий останнім. Хоча термін EXW краще відображував би це явище, якби коло зобов`язань продавця охоплювало й відвантаження, автори визнали за бажане збереження традиційного принципу мінімальних зобов`язань продавця за умовами терміна EXW, щоб їх можна було застосовувати тоді, коли продавець не хоче приймати ніяких зобов`язань щодо відвантаження товару. Якщо покупець бажає покласти на продавця ці додаткові обов`язки, це має бути обумовлено в договорі купівлі-продажу (Офіційні правила тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (редакція 2000 року) від 01.01.2000).

Згідно пункту 5.16 Контракту до обов`язків постачальника входить, зокрема, здійснення завантаження товару у місце постачання у транспортний засіб покупця (зворотна сторона т.1 а.с.8).

Тобто, зі змісту коментованого Контракту та правил поставки EXW, на ТОВ не покладався обов`язок навантаження, доставки до порту відвантаження та завантаження на борт судна придбаного товару, водночас, і це не заперечують сторони, зазначене не спростовує обґрунтованих висновків митного органу щодо неможливості застосування основного методу визначення митної вартості.

Графою 33 Рішення вказано, що відповідачем не застосовано метод визначення митної вартості методу 2а (стаття 59 МК) та метод 2б (стаття 60 МК) у зв`язку із відсутністю в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари.

Проте, відповідно до статті 57 МК встановлено, до другорядних методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, зокрема, відносяться: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів.

Згідно з частиною другою статті 59 МК встановлено, що під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі такими, як: фізичні характеристики; якість та репутація ринку; країна виробництва; виробник.

Частиною другою статті 60 МК встановлено, що під подібними (аналогічними) розуміються товари, які хоч і не однакові за всіма ознаками, але мають схожі характеристики і складаються зі схожих компонентів, завдяки чому виконують однакові функції порівняно з товарами, що оцінюються, та вважаються комерційно взаємозамінними.

Так, у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

При застосуванні цього методу (щодо ідентичних товарів) визначення митної вартості за основу береться прийнята митним органом вартість операції з ідентичними товарами з дотриманням умов, зазначених у цій статті.

При цьому, під ідентичними розуміються товари, однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами, у тому числі за такими, як: - фізичні характеристики; - якість та репутація на ринку; - країна виробництва; - виробник. Незначні зовнішні відмінності не можуть бути підставою для відмови у розгляді товарів як ідентичних, якщо в цілому такі товари відповідають вимогам частини другої цієї статті. Ціна договору щодо ідентичних товарів береться за основу для визначення митної вартості товарів, якщо ці товари ввезено приблизно в тій же кількості та на тих же комерційних рівнях, що й оцінювані товари. У разі відсутності такого продажу використовується вартість операції з ідентичними товарами, що продавалися в Україну в іншій кількості та/або на інших комерційних рівнях.

Їх ціна коригується з урахуванням зазначених розбіжностей незалежно від того, чи веде це до збільшення або зменшення вартості. Інформація, що використовується при здійсненні коригування, повинна бути документально підтверджена. У разі якщо кошти та витрати, зазначені в пунктах 5 7 частини десятої статті 58 цього Кодексу, включаються у вартість операції, здійснюється коригування для врахування значної різниці в таких коштах і витратах між оцінюваними товарами та відповідними ідентичними товарами, що зумовлено різницею у відстанях і способах транспортування. У разі якщо для цілей застосування цього методу виявляється більш як одна вартість договору щодо ідентичних товарів, для визначення митної вартості оцінюваних товарів використовується найменша така вартість.

Товари не вважаються ідентичними або подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо вони не вироблені в тій же країні, що і товари, які оцінюються.

Товари, виготовлені не виробником оцінюваних товарів, а іншою особою, беруться до уваги лише у разі, якщо немає ні ідентичних, ні подібних (аналогічних) товарів, виготовлених особою - виробником товарів, що оцінюються. Товари не вважаються ідентичними чи подібними (аналогічними) оцінюваним, якщо їх проектування, дослідно-конструкторські роботи, художнє оформлення, дизайн, ескізи, креслення, а також інші аналогічні роботи виконані в Україні.

В ході аналізу наданої відповідачем інформації з Автоматизованої системи митного оформлення «Інспектор» щодо ідентичності та подібності (аналогічності) товарів, судом першої інстанції не встановлено, що вказані товари однакові за всіма ознаками з оцінюваними товарами відповідно до поданої МД.

Разом з цим, відповідачем також не застосовано метод визначення митної вартості 2в (стаття 62 МК) та метод 2г (стаття 63 МК) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу.

Водночас, у зв`язку із тим, що митна вартість товарів за МД не була визначена шляхом застосування попередніх методів, оскаржуваним Рішенням відповідачем застосовано метод 2г (стаття 64 МК).

Порядок визначення митної вартості за резервним методом регламентований положеннями статті 64 МК.

Так, згідно зі статтею 64 МК у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: 1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; 2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; 3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; 4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; 5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; 6) мінімальної митної вартості; 7) довільної чи фіктивної вартості.

При вирішенні спору суд також враховує, що застосування другорядного - резервного методу визначення митної вартості товару передбачене статтею 64 МК, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

В обґрунтуванні застосування резервного методу відповідачем вказано джерело інформації для коригування митної вартості МД № UA209150/2023/11453 від 19.10.2023.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08 лютого 2019 року у справі № 825/648/17.

Досліджуючи зміст вказаного відповідачем джерела інформації для коригування митної вартості - МД № UA209150/2023/11453 від 19.10.2023. для застосування резервного методу (т.1. а.с.78 зворотній бік та 79), необхідно звернути увагу на відмінність в умовах поставки (FOB і EXW), назві товару, відсутності вказівки на виробника та складових товару.

Також відповідач в оскаржуваному Рішенні не вказав, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не навів пояснень щодо зроблених коригувань, умов поставки, комерційних умов тощо, що свідчить про порушення ним вимог статті 55 МК

Верховний Суд у постанові від 21.12.2018 по справі № 815/228/17 дійшов висновку, що наявність в інформаційних базах даних митного органу інформації про те, що у попередні періоди аналогічні товари були розмитнені із зазначенням більшої митної вартості, жодним чином не доводить неправильність її визначення позивачем, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин і визначається в кожному конкретному випадку.

Окрім того, в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 МК митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідачем не обґрунтовано ціну, яка визначена ним у оскаржуваному Рішенні, митний орган не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар.

Таким чином, зазначені відповідачем у Рішенні обставини не можуть бути правовою підставою для коригування митної вартості товару.

Суд першої інстанції в повній мірі встановив фактичні обставини справи, надав об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених як позивачем так і відповідачем, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а отже і наведені скаржником доводи в апеляційній скарзі щодо цього не спростовують правильних по суті висновків суду першої інстанції.

Відповідно до статті 316 КАС суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, по суті спору, суд першої інстанції правильно вирішив спір, однак апеляційний суд бере до уваги доводи скаржника про те, що при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме судового збору, цей суд допустився помилки в розрахунках його розміру та безпідставно стягнув за рахунок бюджетних асигнувань Митниці в користь позивача 14377,44 грн, що є надміру сплаченим судовим збором, та підлягає поверненню позивачу, у разі звернення його з відповідним клопотанням.

З огляду на викладене, рішення суду в цій частині підлягає зміні.

Щодо винесення додаткового судового рішення, то суд апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ, звернулося до суду з заявою про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення з Митниці на користь позивача судових витрат на: професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 50 000 грн, витрат з переїзду з м. Дніпра до м. Івано-Франківськ в розмір 1874, 47 грн, витрат з наймання житла (готелю) в розмірі 1 698,50 грн.

Судом першої інстанції таку заяву було задоволено частково та стягнуто з Митниці в користь позивача витрати на професійну правничу допомогу і відшкодування витрат на відрядження та проїзд адвоката в сумі 11375 гривень.

Визначаючи спірний розмір судових витрат, суд першої інстанції на переконання суду апеляційної інстанції врахував доводи відповідача щодо неспівмірності заявленої суми таких витрат, їх обґрунтованості та необхідності, впливу наданих послуг на кінцевий результат справи. Також були враховані положення статті 135 КАС та постанов Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» від 27.04.2006 №590 та «Про суми та склад витрат на відрядження державних службовців, а також інших осіб, що направляються у відрядження підприємствами, установами, організаціями, які повністю або частково утримуються (фінансуються) за рахунок бюджетних коштів» від 02.11.2011 №98.

Таким чином, доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Керуючись статтями 308, 310, 315-317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці задовольнити частково.

Рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року, в частині розподілу судових витрат змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини цього рішення суду, у такій редакції:

«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці (ЄДРПОУ: 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Елма Трейдинг» (ЄДРПОУ: 43971154) судові витрати у вигляді судового збору в сумі 15902,56 грн.».

В решті рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року залишити без змін.

Додаткове рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 22 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач В. Я. Качмар судді Л. Я. Гудим С. М. Кузьмич Повне судове рішення складено 06 вересня 2024 року у зв`язку з перебування судді ОСОБА_2 у період з 19.08.2024 по 01.09.2024 включно, судді Кузьмича С.М. у період з 19.08.2024 по 05.09.2024 включно у відпустці.