Ухвала

від 14.05.2024 по справі 320/11298/24

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

про відмову у вжитті заходів забезпечення позову

14 травня 2024 року 320/11298/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лиска І.Г., розглянувши в м. Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" до Кабінету Міністрів України про визнання протиправним та частково нечинним розпорядження,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду 07.03.2024 звернулась Всеукраїнська громадська організація "Український союз промисловців і підприємців" з позовом до Кабінету Міністрів України, Міністерства економіки України про визнання протиправним та частково нечинним розпорядження.

Ухвалою суду від 11.03.2024 у задоволенні заяви про забезпечення позову Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" - відмовлено.

Проте, в подальшому Всеукраїнською громадською організацією "Український союз промисловців і підприємців" 27.03.2024 подано заявою про забезпечення позову, у якому просить суд:

- заборонити Управлінню адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України, а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії, спрямовані на позбавлення користування Всеукраїнською громадською організацією "Український союз промисловців і підприємців" приміщеннями третього поверху у будинку по вул. Хрещатик, 34, у м. Києві на умовах оплати фактичних витрат, пов`язаних з утриманням займаних приміщень будинку, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №2-р "Про внесення змін до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2023 року №1055 та визнання такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №137 та пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1997 року №581";

- заборонити Управлінню адміністративних будинків Господарсько-фінансового департаменту Секретаріату Кабінету Міністрів України вчиняти будь-які дії, спрямовані на припинення постачання послуг електроенергії, водозабезпечення та водовідведення, а також всіх інших послуг, якими забезпечується приміщеннями третього поверху у будинку по вул. Хрещатик, 24, у м. Києві, на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України №2-р "Про внесення змін до пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 17 листопада 2023 року №1055 та визнання такими, що втратили чинність, розпорядження Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року №137 та пункту 1 розпорядження Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 1997 року №581".

Дану заяву подано до суду 27.03.2024, разом з тим, суддя Лиска І.Г. в період з 26.03.2024 по 10.05.2024 (включно) передував на лікарняному.

Відповідно до акту від 13.05.2024 ВДЗК (канцелярія) КОАС дану заяву судді ОСОБА_1 було передано 13.05.2024.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд виходить з такого.

Забезпечення позову це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до їх вирішення, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом.

Відповідно до ст. 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

- невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або - очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені ч. 2 ст. 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено:

- зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

- забороною відповідачу вчиняти певні дії;

- забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;

- зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Згідно з Рекомендаціями №R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятими Комітетом Ради Європи 13.09.1989, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов`язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов`язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв`язку з оскарженням адміністративного акта.

Тобто інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.

При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

У постанові від 22.12.2022 у справі №640/31815/21 Верховний Суд виснував: «Колегія суддів зазначає, що судове рішення про забезпечення позову є винятковим екстраординарним заходом, який не повною мірою узгоджується з деяким, визначеними у частині другій статті 129 Конституції України основними засадами (принципами) судочинства, а саме, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобам. При цьому, таке судового рішення стає обов`язковим для виконання до його апеляційного перегляду.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав будуть значними».

Зміст вказаних норм свідчить про те, що суд може забезпечити адміністративний позов лише за наявності двох обов`язкових умов: існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі та якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Під час вирішення питання про наявність підстав для забезпечення позову обов`язок по доведенню та обґрунтуванню наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача, обґрунтованості та невідвертості додаткових зусиль і витрат у майбутньому, покладається саме на позивача.

На підтвердження протиправності дій відповідача щодо предмету заявленого спору, позивач не надав суду жодного доказу.

Таким чином, у разі забезпечення цього позову, судом фактично ухвалюється рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів учасників спірних правовідносин та не відповідає інституту забезпечення позову в адміністративному процесі.

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначених Кодексом адміністративного судочинства України заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.

У свою чергу, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Метою забезпечення позову є невідкладне реагування суду задля запобіганню можливого порушення прав позивача та можливості виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені, у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Також, суд має враховувати співрозмірність вимог клопотання про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Також суд зазначає, що згідно з пунктом 5 частини третьої статті 151 КАС України, не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не с предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

В свою чергу, Верховним Судом у постанові від 17.04.2019 у справі № 705/4587/17 висловлено наступну позицію, що заходи забезпечення такого позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Для забезпечення позову суд повинен на підставі доказів та з огляду на обставини справи, поведінку учасників переконатися, що загроза правам, свободам та інтересам особи має реальний характер. Загроза повинна бути прямо пов`язана з об`єктом спору та мають бути обґрунтовані підстави вважати, що внаслідок невжиття заходів забезпечення позову настануть обставини, встановлені в пунктом 1 частини другої статті 150 КАС України.

Суди також не врахували, що встановлення заборони вчиняти дії, що випливають з рішення, яке не є предметом оскарження не допускається (пункт 5 частини третьої статті 151 КАС України).

Аналогічний підхід застосовується і до заборони дій, які випливають з рішення, котре може бути прийняте у майбутньому.

З огляду на зазначене, враховуючи норми КАС України та правову позицію Верховного Суду у справі № 705/4587/17 заборона дій, які можуть бути прийняті у майбутньому в силу пункту 5 частини третьої статті 151 КАС України не допускається.

Крім того, слід зазначити, що подібний спосіб уникнення законодавчої заборони на застосування певних заходів забезпечення суперечить судовій практиці Верховного Суду.

У пунктах 47-50 постанови від 16 серпня 2023 року справа № 320/11162/23 (провадження №_К/990/21627/23) Верховний Суд наголосив, що «згідно з пунктом 1 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів, зокрема, Кабінету Міністрів України.

48.Оскільки у цій справі оскаржується процедурний акт, який передбачає перелік дій, які підлягають вчиненню для реалізації визначеної законодавством реформи, а забезпечення позову в цій справі зумовить заборону вчиняти такі дії, тому зазначені вимори заявника прямо суперечать пункту 1 частини третьої статті 151 КАС України.

49. З наведеного слідує, що позивач через забезпечення позову фактично просить зупинити дію акту Кабінету Міністрів України, що відповідно до пункту 1 частини третьої статті 151 КАС України не допускається при забезпеченні позову.

50. Така позиція узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленим у постанові від 17 листопада 2021 року у справі № 9901/217/21 (провадження № 11-240заі2)».

В постанові Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №640/5674/19, колегія суддів зазначила наступне:

"26.За змістом частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом: 1) зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії; 5) зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.

27.Обраний ОСОБА_2 спосіб забезпечення позову фактично спрямований на те, щоб Державна судова адміністрація України (в особі їх посадових осіб) не виконувала рішення Вищої ради правосуддя від 31 січня 2019 року № 294/0/15-19 «Про призначення ОСОБА1», яке не було предметом оскарження ні в цьому, ні у будь-якому іншому провадженні.

28.У розумінні наведених приписів частини третьої статті 151 КАС України за описаної правової ситуації судова заборона на вжиття заявлених заходів не може бути застосована, оскільки фактично призводить до зупинення виконання вищевказаного рішення ВРП та порушує права ОСОБА _1".

Водночас, Верховний Суд у даній справі дійшов висновку, що такі заходи Забезпечення фактично спрямовані на перешкоджання виконанню акту Вищої ради правосуддя та порушують права особи, яку мали призначити на посаду.

В постанові Верховного Суду від 27 лютого 2020 року у справі № 640/6177/19 зазначено наступне: "На підставі наведеного колегія суддів доходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій надано неправильну правову оцінку підставам застосування заходів забезпечення адміністративного позову, заявленим у заяві про забезпечення позову, на відповідність їх вимогам частини другої статті 150 КАС України та частини третьої статті 151 КАС України і, як наслідок, застосовано заходи забезпечення позову, які фактично призвели до зупинення виконання рішення ВРП.

Водночас, Верховний Суд у даній справі дійшов висновку що такі заходи забезпечення позову фактично призводять до зупинення виконання рішення Вищої ради правосуддя щодо звільнення судді (позивачки)".

Також в ухвалі Верховного Суду від 02 травня 2019 року у справі № 9901/216/19, колегія суддів зазначила, що пунктом 1 частини третьої статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення актів Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради правосуддя. Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів та встановлення для них заборони або обов`язку вчиняти певні дії. Як вбачається з заяви про забезпечення позову, що заявлене прохання спрямоване на запровадження судом для Конкурсній комісії з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України вчиняти будь-які дії, спрямовані на проведення конкурсу з добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України. Тобто, заявник просить зупинити дію (реалізацію, виконання) положень оскарженого Указу Президента України ОСОБА 2 № 100/2019 «Про конкурс із добору кандидатів для обрання суддею Європейського суду з прав людини від України» від 04 квітня 2019 року, що прямо заборонено пунктом 1 частини третьої статті 151 КАС України.

Вищенаведені обставини позбавляють можливості застосування такого виду забезпечення позову як заборону іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Аналіз зазначених висновків Верховного Суду свідчить, що встановлення заборони іншим особам вчиняти дії на виконання актів суб`єктів, визначених у пункті 1 частини третьої статті 151 КАС, є тотожним зупиненню таких актів та порушує норми процесуального права.

Тому на переконання Уряду, якщо обраний Позивачем спосіб застосування заходів забезпечення позову випливає із подальшої реалізації іншими особами акту Уряду то такі заходи забезпечення позову є недопустимими.

Таким чином, позивачем не доведені та документально не підтверджені обставини, які б вказували на очевидну небезпеку заподіянню шкоди правам, свободам та інтересам позивача, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі.

Рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, суд звертає увагу, що відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року (справа №826/16509/18) та від 26 грудня 2019 року (справа №640/13245/19).

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що заява про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову є необґрунтованою.

Керуючись статтями 150-154, 241, 243, 256 КАС України суд,

у х в а л и в :

У задоволенні заяви про забезпечення позову Всеукраїнської громадської організації "Український союз промисловців і підприємців" - відмовити.

Надіслати (видати) копію ухвали учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом п`яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя Лиска І.Г.