Рішення

від 13.05.2024 по справі 420/14664/23

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/14664/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Корой С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

22.06.2023 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 (відповідач 1), військової частини НОМЕР_2 (відповідач 2), в якому позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Відповідача 2 щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020, та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2020,2021 роки, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти;

- зобов`язати Відповідача 2 здійснити перерахунок позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020, та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2020,2021 роки, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 No 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом

- зобов`язати Відповідача здійснити виплату позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020, та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2020,2021 роки, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум.

В обгрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та у 2021 році був звільнений з військової служби. Позивач також вказує, що військовою частиною НОМЕР_2 були виписані надіслані до ІНФОРМАЦІЯ_1 грошовий атестат та довідка про додаткові види забезпечення, на їх підставі ІНФОРМАЦІЯ_2 було відпрацьовано документи для визначення розміру пенсії позивача. Протягом 2018-2021 при розрахунку розміру грошового забезпечення позивача посадовий оклад та оклад за військовим званням та, відповідно, додаткові види грошового забезпечення та премія були обчисленні шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 на відповідний тарифний коефіцієнт. Також з використанням цих величин в оскаржуваний період та відповідно до вищезазначеного наказу позивачу було при звільненні, а саме: проведено ряд виплат та виплати, належні, а саме: грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2020, 2021 роки; грошову компенсацію за додаткову оплачувану відпустку як учаснику бойових дій за 2015-2021 роки, тривалістю 98 діб; грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 рік; матеріальну допомогу за 2020, 2021 рік; одноразову грошову допомогу при звільненні.

Як вказано у позові у зв`язку з визнанням протиправними та скасуванням п. 1, п. 2 та п. 6 Постанови КМУ № 103, а відповідно і відновленням попередньої редакції пункту 4 Постанови КМУ № 704 та п. 5 і додатку 2 Порядку №45, тобто у зв`язку зі змінами в законодавстві, з 29.01.2020 року у відповідача виник обов`язок у перерахунку грошового забезпечення позивача.

Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення з 29.01.2020 року перерахунку його грошового забезпечення та виплат, належних позивачу при звільненні.

Ухвалою суду від 28.06.2023 року прийнято до розгляду позовну заяву і відкрито провадження по справі.

Судом вирішено розглядати справу в порядку, визначеному статтею 262 КАС України.

До суду від військової частини НОМЕР_2 надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що скасування у судовому порядку п.6 Постанови 103, яким були внесені зміни до п.4 Постанови №704 не поновлює дію попередньої редакції п.4 Постанови №704 та що незважаючи на те, що п.6 Постанови №103 втратив чинність 29.01.2020, сама Постанова №704 досі викладена в редакції Постанови №103.

З урахуванням викладеного, зазначає відповідач, військова частина НОМЕР_2 керувався чинною Постановою №704 та вказаною нормою (пунктом 4), яка є обов`язковою для застосування, оскільки іншої не існує, а попередня не може бути відновлена судом.

Ухвалами суду від 13.05.2024 року:

- закрито провадження у справі №420/14664/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 в частині позовних вимог щодо: визнання протиправною бездіяльність Відповідача 2 щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти; зобов`язання Відповідача 2 здійснити перерахунок позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020, та виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2020,2021 роки у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 No 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом; зобов`язати Відповідача здійснити виплату позивачу грошового забезпечення з 29.01.2020 у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, з урахуванням раніше виплачених сум;

- відмовлено задоволенні заяви військової частини НОМЕР_2 про залишення позову без розгляду;

- повернуто без розгляду заяву представника ОСОБА_1 про уточнення позовних вимог, яка надійшла до суду 04.01.2024 року.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено.

ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 347 від 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звільнений у запас з військової служби на підставі статті 26 частини 5 пункту 2 підпунктом «б» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

03 листопада 2021 року наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 246 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення.

Даний наказом вирішено також:

- виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 35% посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 03 листопада 2021 року;

- виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 календарних років в сумі 268005 гривень 38 копійок;

- виплатити грошову компенсацію за 30 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік в сумі 19852 гривень 25 коп;

- виплатити грошову компенсацію за 40 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік в сумі 26469 гривень 67 коп;

- виплатити грошову компенсацію за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік в сумі 29778 гривень 38 коп;

- виплатити матеріальну допомогу за 2021 рік для вирішення соціально- побутових питань, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 - в сумі 1410 гривень 00 копійок;

- виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3351-ХХІІ, за 2015-2021 роки у кількості 98 діб в сумі 64850 гривень 68 копійок;

- виплатити компенсацію вартості за неотримане речове майно, що підлягає видачі на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 в сумі 118176 гривень 94 копійок;

Також у наказі зазначено, що позивач грошову допомогу на оздоровлення у 2021 році отримав.

Як стверджує позивач, йому за період з 29.01.2020 року по 03.11.2021 року неправильно було встановлено та виплачувалось грошове забезпечення та не правильно обчислено розмір виплат, належних йому при звільненні.

Так, при визначенні розміру видів грошового забезпечення позивача, посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням визначались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року становив 1762 грн.

Вказані доводи не спростовані відповідачем.

При цьому, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 року по справі №420/2514/23, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023 року: позов ОСОБА_1 було задоволено; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 30.01.2020 р. по 31.12.2020 р. з врахуванням при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р.; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 р. по 31.12.2020 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 01.01.2021 р. по 03.11.2021 р. з врахуванням при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р.; зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 здійснити перерахунок грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 р. по 03.11.2021 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_3 щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2020,2021 роки, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 Закону України від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII (далі Закон № 2011-XII) до складу грошового забезпечення, окрім іншого, входять посадовий оклад та оклад за військовим званням.

Відповідно до частин першої - третьої статті 9 Закону 2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною 4 статті 9 Закону № 2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців (далі Постанова № 704).

Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови №704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова № 103).

Пунктом 6 постанови №103 внесено зміни до постанови №704, внаслідок яких пункт 4 постанови №704 викладено у новій редакції, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704, визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як «розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року».

Проте, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, яким були внесені зміни до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України №704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно з якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини 2 статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, саме з 29.01.2020 - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін.

Враховуючи викладене, оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

При вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020, та неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правових актів, яким є постанова №704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 у справі №240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 06.12.2016 року №1774-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд доходить висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись в наступній редакції: «Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.».

Відповідно Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за № 745/32197 (далі - Положення), грошове забезпечення військовослужбовців включає щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення, одноразові додаткові види грошового забезпечення, які обчислюються з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання.

З викладеного вбачається, що починаючи з 29.01.2020 у позивача виникло право на обчислення розміру посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування пункту 4 постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.

У свою чергу, право позивача на обчислення розміру його посадового окладу та окладу за військовим званням шляхом застосування пункту 4 постанови №704 в первинній редакції, а саме множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, яке відповідачами виконано на підставі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 року по справі №420/2514/23, залишеного без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023 року, у свою чергу є підставою для перерахунку і тих видів грошового забезпечення, які обчислюються виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням позивача, зокрема грошової компенсації за невикористану відпустку за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», у 2020 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2020 року - 2102 гривні.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», у 2021 році установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01 січня 2021 року, - 2270 грн.

Таким чином, з урахуванням сукупного аналізу наведених вище норм права та встановлених фактів і обставин у справі, враховуючи те, що грошове забезпечення позивачу нараховувалось військовою частиною НОМЕР_1 , а виплачувалось - військовою частиною НОМЕР_2 , яка перебуває на грошовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_1 (як стверджує позивач та не заперечується відповідачами), суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням вимог ч.2 ст.9 КАС України шляхом:

- визнання протиправною бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року помноженого на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18;

- зобов`язання військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року помноженого на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18;

- зобов`язання військової частини НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року помноженого на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18.

При цьому щодо доводів відповідача про звернення позивача до суду з порушенням строку, суд зазначає.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «РуїсТоріха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у ст.2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Частиною 1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Частиною 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1, ч.5 ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Керуючись ст.ст. 7, 9, 139, 241-246, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року помноженого на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року помноженого на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18.

Зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року помноженого на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку шляхом подання до П`ятого апеляційного адміністративного суду апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ).

Відповідачі:

- військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 );

- військова частина НОМЕР_2 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_6 ).

Суддя С.М. Корой