Постанова

від 28.10.2024 по справі 420/14664/23

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 жовтня 2024 р. Справа № 420/14664/23Головуючий в 1 інстанції: Корой С.М.

Час і місце ухвалення: м. Одеса

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду

у складі: головуючої судді Лук`янчук О.В.,

суддів: Бітова А.І., Ступакової І.Г.

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправною бездіяльність, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИЛА:

У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 та, з врахуванням ухвали суду від 13.05.2024 р. про закриття провадження в частині позовних вимог, просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року помноженого на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року помноженого на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18;

- зобов`язати військову частину НОМЕР_2 здійснити виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, обчислених із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року помноженого на відповідні тарифні коефіцієнти згідно з Додатками 1,14 до постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 та з урахуванням постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18.

В обґрунтування позову зазначалось, що Військовою частиною НОМЕР_1 у період з 29.01.2020 р. по 03.11.2021 р. протиправно обчислювався посадовий оклад та оклад за військовим званням без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого у 2020-2021 роках, з урахуванням чого було протиправно обчислено грошову компенсацію за невикористану щорічну основну відпустку за 2020-2021 роки, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошову допомогу на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразову грошову допомоги при звільненні з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.

Не погоджуючись з таким рішенням, Військова частина НОМЕР_1 надала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі апелянт звертає увагу суду апеляційної інстанції, що підстав застосовувати при визначенні складових грошового забезпечення п. 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року відсутні. А отже, в діях відповідача немає протиправності, а навпаки всі дії відповідають вимогами чинної редакції Постанови №704. Усім військовослужбовцям продовжують нараховувати та виплачувати грошове забезпечення у відповідності до вимог Постанови №704 у чинній редакції.

Апелянт звертає увагу, що наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 03.11.2021 р. №246 позивач був виключений зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, позивач погодився на звільнення та надав згоду про його виключення до проведення з ним усіх необхідних розрахунків, наказ № 246 позивачем не оскаржено, що свідчить про згоду позивача з проведеним з ним розрахунком при звільненні.

Відповідачем Військовою частиною НОМЕР_2 подано відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач підтримує апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 та просить скасувати рішення суду та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 проходив військову службу у Збройних Силах України.

Наказом Командувача Сухопутних військ Збройних Сил України № 347 від 18 жовтня 2021 року ОСОБА_1 звільнений у запас з військової служби на підставі статті 26 частини 5 пункту 2 підпунктом «б» Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (за станом здоров`я).

03 листопада 2021 року наказом командира військової частини НОМЕР_3 № 246 ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу частини і всіх видів забезпечення.

Даний наказом вирішено також:

- виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 35% посадового окладу, надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період з 01 по 03 листопада 2021 року;

- виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 27 календарних років в сумі 268005 гривень 38 копійок;

- виплатити грошову компенсацію за 30 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2017 рік в сумі 19852 гривень 25 коп;

- виплатити грошову компенсацію за 40 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2020 рік в сумі 26469 гривень 67 коп;

- виплатити грошову компенсацію за 45 календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2021 рік в сумі 29778 гривень 38 коп;

- виплатити матеріальну допомогу за 2021 рік для вирішення соціально- побутових питань, відповідно до Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцями Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністра оборони України від 07.06.2018 року № 260 - в сумі 1410 гривень 00 копійок;

- виплатити грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку як учаснику бойових дій, передбачену пунктом 12 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993 року № 3351-ХХІІ, за 2015-2021 роки у кількості 98 діб в сумі 64850 гривень 68 копійок;

- виплатити компенсацію вартості за неотримане речове майно, що підлягає видачі на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 року №178 в сумі 118176 гривень 94 копійок;

Також у наказі зазначено, що позивач грошову допомогу на оздоровлення у 2021 році отримав.

Як стверджує позивач, йому за період з 29.01.2020 року по 03.11.2021 року неправильно було встановлено та виплачувалось грошове забезпечення та не правильно обчислено розмір виплат, належних йому при звільненні.

Так, при визначенні розміру видів грошового забезпечення позивача, посадовий оклад та оклад за військовим (спеціальним) званням визначались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року становив 1762 грн. Вказані доводи не спростовані відповідачем.

Також суд першої інстанції встановив, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09.05.2023 року по справі №420/2514/23, яке залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 14.09.2023 року: позов ОСОБА_1 було задоволено; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення за період з 30.01.2020 р. по 31.12.2020 р. з врахуванням при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р.; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 30.01.2020 р. по 31.12.2020 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум; визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати грошового забезпечення за період з 01.01.2021 р. по 03.11.2021 р. з врахуванням при визначенні посадового окладу та окладу за військовим званням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р.; зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення за період з 01.01.2021 р. по 03.11.2021 р. з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021 р., на відповідний тарифний коефіцієнт та провести виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.

Вважаючи протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не проведення перерахунку та виплати позивачу виплат, належних йому при звільненні (грошову компенсацію за невикористану відпустку за 2020,2021 роки, грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошову допомогу на оздоровлення за 2020, 2021 роки, матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2020, 2021 роки, одноразову грошову допомогу при звільненні), у відповідності до вимог відновленої початкової редакції п.4 Постанови №704, статті 9 ЗУ від 20.12.1991 року №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з урахуванням решти положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» та вимог постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2020 року та множенням на відповідні тарифні коефіцієнти, позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.

30 серпня 2017 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову № 704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", яка передбачала з 01.03.2018 збільшення розмірів посадових окладів та окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців.

Пунктом 2 постанови № 704, установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції) передбачалось, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

21 лютого 2018 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб".

Пунктом 6 постанови № 103, внесено зміни до постанови № 704, внаслідок яких пункт 4 постанови № 704 викладено у новій редакції, а саме: "4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня 2018, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14". При цьому, зміни до додатків 1, 12, 13 і 14 не вносилися.

Отже, станом на 01.01.2018 та 01.01.2019 пункт 4 постанови № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник, як "розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року".

Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 року по справі № 826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п. 6 постанови Кабінету Міністрів України № 103, яким були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України № 704.

Вказаною постановою скасовані зміни, у тому числі до п.4 постанови Кабінету Міністрів України № 704, та відновлено його попередню редакцію (станом на 30.07.2018), згідно якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Відповідно до частини другої статті 265 Кодексу адміністративного судочинства України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Отже, з 29.01.2020 року - дня набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі № 826/6453/18 - діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін.

Таким чином, оскільки зміни внесені постановою № 103, зокрема, до пункту 4 постанови № 704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020 року діє редакція пункту 4 постанови № 704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 року, а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.

В той же час, при вирішенні питання щодо можливості застосування мінімальної заробітної плати, в даному випадку не менше її 50 відсотків, як розрахункової величини при обрахунку посадового окладу, суд враховує, що пунктом 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, який набрав чинності 01 січня 2017 року, встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

Норми пункту 3 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону № 1774-VIII були чинними як на дату прийняття постанови №704, так і станом після 29.01.2020 року неконституційними не визнавалися.

Враховуючи юридичну силу законів та підзаконних нормативно-правих актів, яким є постанова № 704, місце таких в системі нормативно-правових актів, оскільки всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм, перевагу слід надати положенням Закону, як акту вищої юридичної сили з урахуванням принципу верховенства права, закріпленого у статті 8 Конституції України.

Таким чином, застосовуючи висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 11.12.2019 року по справі № 240/4946/18, щодо застосування норм права, а саме пункту 3 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 року № 1774-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, за якою після набрання чинності цим Законом положення нормативно-правових актів щодо обчислення виплат у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають, суд дійшов висновку, що п.4 постанови № 704 з 29.01.2020 року має застосовуватись у наступній редакції: Розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14..

Так, у постанові від 02.08.2022 року по справі №440/6017/21 Верховний Суд на підставі аналізу, у тому числі, норм Закону №2262-XII та Постанови №704 зазначив, що : а) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів; б) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа Військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку №45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за Військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови №704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік); в) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за Військовим (спеціальним) званням.

Отже, згідно Постанови №704 розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за спеціальним (військовим) званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є саме розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01 січня відповідного року, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.

Статтею 7 Закону України від 07.12.2017 №2246-VIII «Про Державний бюджет України на 2018 рік» визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 14.11.2019 №294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» передбачено, що станом на 01.01.2020 прожитковий мінімум на одну працездатну особу дорівнює - 2102,00 грн.

Статтею 7 Закону України від 15.12.2020 №1082-IX «Про Державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01.01.2021 прожитковий мінімум на одну працездатну особу - 2270,00 грн.

Отже, у період з 29.01.2020 року до 03.11.2021 р. грошове забезпечення позивача мало обчислюватися із використанням прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», на 01.01.2021 за Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», що фактично було встановлено у справі №420/2514/23 та зобов`язано відповідача перерахувати грошове забезпечення з урахуванням вище викладених висновків.

Предметом позову у цій справі, враховуючи ухвалу суду щодо закриття провадження в частині позовних вимог, є нараховані позивачу та виплачені за цей період проходження служби додаткові виплати.

З цього приводу колегія суддів зазначає, що оскільки посадовий оклад, оклад за військовим званням позивача підлягає перерахунку, а тому вірним є висновок суду першої інстанції щодо необхідності перерахунку грошової компенсації за невикористану щорічну основну відпустку за 2020-2021 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки за 2015-2021 роки у кількості 98 діб, грошової допомоги на оздоровлення за 2020-2021 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2021 роки, одноразової грошової допомоги при звільненні, адже вихідними даними для розрахунку такого грошового забезпечення є посадовий оклад.

Таким чином з урахуванням висновків суду про невірне нарахування та виплату грошового забезпечення, судова колегія вважає, що заявлені позовні вимоги є обґрунтованими, а тому суд першої інстанції правильно прийшов до висновку про задоволення позову.

Доводи апеляційної скарги відповідача колегія суддів не приймає, оскільки обчислення у 2020-2021 роках посадового окладу та окладу за військовим званням визначених шляхом застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого станом на 01.01.2018 року не відповідає жодному діючому нормативно-правовому акту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 лютого 2023 року по справі № 160/2775/22.

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Оцінюючи викладене в сукупності, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 28 жовтня 2024 року.

Головуюча суддя: О.В. Лук`янчук

Суддя: А.І. Бітов

Суддя: І.Г. Ступакова