Ухвала

від 14.05.2024 по справі 480/2033/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 травня 2024 року Справа № 480/2033/24

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Глазько С.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми матеріали справи за позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Сумській області, Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Служби безпеки України в Сумській області, Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України, у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України в частині не погодження рішення Управління Служби безпеки України про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Сумській області в частині не направлення до виконавчого комітету Сумської міської ради клопотання, разом з належно оформленими документами, про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 та про надання цього приміщення для постійного проживання ОСОБА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 та права на отримання цього житлового приміщення для постійного проживання;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Сумській області направити до виконавчого комітету Сумської міської ради міської ради клопотання, разом з належно оформленими документами, про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службового житла та про надання цього приміщення для постійного проживання ОСОБА_1 .

Ухвалою Сумського окружного адміністративного відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, окрім іншого, просив залишити позовну заяву без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду з позовом.

Зазначив, що позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, як він вважає, коли ЖПК ЦУ СБУ вперше прийняла рішення щодо непогодження клопотання УСБУ в Сумській області про виключення із числа службових однокімнатної квартири, у якій проживав позивач, а саме 07.02.2020.

Вказує на те, що позивач, коли дізнався про зазначене рішення, не оскаржував його встановленим порядком, а лише оновив документи у обліковій справі та звернувся з новим рапортом про виключення із числа службових квартири АДРЕСА_1 . Тобто, позивач фактично погодився з рішенням ЖПК ЦУ СБУ від 07.02.2020 та вирішив звернутися повторно після оновлення документів.

05.10.2022 ЖПК ЦУ СБУ знову прийняла рішення щодо непогодження клопотання УСБУ в Сумській області про виключення із числа службової однокімнатної квартири, у якій проживав ОСОБА_2 , яке позивач так само не оскаржував, тобто погодився з ним, а лише через деякий час, а саме 30.11.2022, знову подав рапорт про виключення квартири із числа службових, який був розглянутий ЖПК УСБУ в Сумській області, а клопотання щодо погодження виключення квартири з числа службових було направлено до ЖПК ЦУ СБУ.

Листом ДГЗ СБУ від 04.09.2023 справу ОСОБА_2 було повернуто до УСБУ в Сумській області та вказано, що під час перебування у шлюбі, дружиною позивача було придбано житло, що є спільною сумісною власністю подружжя. Таким чином, за результатами опрацювання справи ОСОБА_2 було встановлено, що його житлові умови поліпшилися під час перебування на квартирному обліку, а тому питання щодо погодження надання позивачу квартири у постійне користування на розгляд ЖПК ЦУ СБУ не виносилося.

Зазначає, що позивач звернувся до суду з відповідними позовними вимогами лише 15.03.2024, що перевищує шестимісячний строк для звернення до суду та суперечить вимогам КАС України.

Таким чином, на думку представника відповідачів, позов підлягає залишенню без розгляду у зв`язку із пропуском строку звернення до суду.

Перевіривши матеріали справи, відзиву на позовну заяву, доводи заявленого клопотання, суд вважає, що вказане клопотання задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч.1, 2, 3 ст.122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1, ч.6 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.

Згідно ч.1, ч.2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Аналіз зазначених норм показав, що пропущення строків звернення до адміністративного суду не може бути безумовною підставою для застосування наслідків пропущення цих строків, оскільки суд може визнати причину пропуску таких строків поважними і в такому випадку справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому КАС України.

Частина перша статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (надалі - Конвенція) передбачає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу, що «стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права» (рішення від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» (Bellet v. France), Series A № 333-B, crop.42, пункт 36).

ЄСПЛ висловив позицію стосовно того, що, розглядаючи підстави для поновлення пропущеного строку, національні суди мають враховувати, що питання стосовно того, чи було дотримано справедливий баланс між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (справи «Скордіно проти Італії», «Ятрідіс проти Греції»).

Одним із елементів права на справедливий суд є право на виправлення помилки, включаючи право на скасування неправосудного рішення та прийняття правового рішення по справі.

В абзаці 7 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень статті 24 Конституції України (справа про рівність сторін судового процесу) від 12 квітня 2012 року № 9-рп/2012 вказано, що ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати безпосередню участь у судовому процесі, або позбавлений такого права.

Під час розгляду даної справи суд виходить з того, що правовідносини між сторонами у справі є триваючими. У триваючих правовідносинах суб`єкт владних повноважень протягом певного проміжку часу ухиляється від виконання своїх зобов`язань (триваюча протиправна бездіяльність) або допускає протиправну поведінку (триваюча протиправна діяльність) по відношенню до фізичної або юридичної особи.

Триваюче безперервне невиконання суб`єктом владних повноважень передбачених законом обов`язків є триваючим порушенням. Триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії або допустила бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності) та, відповідно, порушення закону.

Водночас, триваюче правопорушення припиняється лише у випадку: усунення стану, за якого об`єктивно існує певний обов`язок у суб`єкта, що вчиняє правопорушення; виконанням обов`язку відповідним суб`єктом; припиненням дії відповідної норми закону.

У відзиві представник відповідачів вказує на те, що початком порушення права на отримання житла в постійне користування шляхом виключення позивача із числа службових є 2015 рік, коли він вперше звернувся з відповідним рапортом.

У той же час, судом встановлено, що саме з цього часу житлово-побутова комісія неодноразово повертає матеріали до УСБУ в Сумській області для вжиття заходів, передбачених чинним законодавством.

Так, 30.11.2022 позивач звернувся з рапортом на ім`я начальника УСБУ в Сумській області, у якому просив розглянути питання про виключення спірної квартири з числа службових та надання її позивачу для постійного проживання.

На засіданні житлово-побутової комісії УСБУ в Сумській області прийняло рішення (протокол №32 від 13.12.2022) про виключення квартири з числа службових та надання її позивачу для постійного проживання на склад сім`ї 1 особа, а також про направлення відповідного клопотання до Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України.

Як зазначає позивач, протягом 2023 року він періодично направлявся для несення служби в зону проведення активних бойових дій, а в кінці грудня 2023 року, коли повернувся до м. Суми, дізнався, що за останнім зверненням керівництва Управління СБ України в Сумській області про виключення з числа службових житлових приміщень спірної квартири, засідання Житлово-побутової комісії Центрального управління СБ України навіть не проводилося. Натомість, як зазначає позивач, йому стало відомо, що у супровідному листі на ім`я начальника УСБУ в Сумській області було зазначено, що Департамент господарського забезпечення Служби безпеки України «опрацював» справу квартирного обліку щодо позивача та вважає, що придбана колишньою дружиною позивача під офіс приватного нотаріуса квартира є спільною сумісною власністю позивача та колишньої дружини, відтак позивач взагалі не має правових підстав на службове житло та перебувати на квартирному обліку.

Разом з тим, судом на даному етапі судового розгляду не встановлено, що позивачу у належний спосіб було доведено рішення Житлово-побутової комісії Центрального управління СБ України за його рапортом від 30.11.2022, а також не встановлено наявність вказаного рішення.

Приймаючи до уваги наведене, суд дійшов висновку про те, що строк звернення до адміністративного суду з цим позовом позивачем не пропущений.

Таким чином, враховуючи, що на дату звернення позивача до суду не припинили існувати підстави для звернення до суду, то суд дійшов висновку про безпідставність твердження представника відповідачів щодо наявності підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Суд вважає, що строк звернення до суду існує не для того, щоб надавати можливість суб`єкту владних повноважень уникнути відповідальності. Триваюче право повинно бути захищено, а триваюче порушення - припинено, тобто протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень може бути оскаржена до суду в будь-який час за весь період, протягом якого вона триває. У протилежному випадку - суб`єкт владних повноважень отримав би легітимацію з боку держави у формі забезпечення можливості зловживання правом та безкінечне продовження протиправної поведінки з огляду на відсутність дієвого механізму спонукання до виконання обов`язку.

Встановлені процесуальним законом строки та наслідки у вигляді залишення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави.

Аналогічна правова позиція була неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постанові від 24.11.2020 у справі № 815/460/18 та інших.

Таким чином, дослідивши вказане клопотання, матеріали справи, предмет та підстави позову, суд не вбачає обґрунтованих підстав для задоволення клопотання представника відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду.

Керуючись ст. ст. 122, 123, 240 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідачів про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Глазько