Ухвала

від 14.05.2024 по справі 480/2033/24

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

14 травня 2024 року Справа № 480/2033/24

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Глазько С.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Служби безпеки України в Сумській області, Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Служби безпеки України в Сумській області, Департаменту господарського забезпечення Служби безпеки України, у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Житлово-побутової комісії Центрального управління Служби безпеки України в частині не погодження рішення Управління Служби безпеки України про виключення з числа службових квартири АДРЕСА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність Управління Служби безпеки України в Сумській області в частині не направлення до виконавчого комітету Сумської міської ради клопотання, разом з належно оформленими документами, про виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 та про надання цього приміщення для постійного проживання ОСОБА_1 ;

- визнати за ОСОБА_1 право на виключення з числа службового житла квартири АДРЕСА_1 та права на отримання цього житлового приміщення для постійного проживання;

- зобов`язати Управління Служби безпеки України в Сумській області направити до виконавчого комітету Сумської міської ради міської ради клопотання, разом з належно оформленими документами, про виключення квартири АДРЕСА_1 з числа службового житла та про надання цього приміщення для постійного проживання ОСОБА_1 .

Ухвалою Сумського окружного адміністративного відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Представник відповідача, заперечуючи проти позовних вимог, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому, окрім іншого, просив закрити провадження у даній справі, у зв`язку з тим, що дану справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Так, зазначив, що позовні вимоги, які розглядаються у даній справі, стосуються захисту саме цивільних прав, а тому даний спір слід розглядати в порядку цивільного судочинства. Такі спори є цивільно-правовими, незалежно від участі у справі суб`єкта владних повноважень.

Перевіривши матеріали справи та клопотання, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи судом встановлено, що у даній справі позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання права на виключення житла з числа службового та забезпечення квартирою для постійного проживання, інші вимоги у даній справі є пов`язаними з вказаною вимогою.

Позивач посилається у тому числі і на те, що він є військовослужбовцем (проходить службу в СБУ), має вислугу на військовій службі понад 25 років, перебуває на відповідному квартирному обліку як військовослужбовець УСБУ в Сумській області, який потребує покращення житлових умов, та включений до списку військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень, як учасник бойових дій.

Також у позовній заяві позивач посилається на нормативно-правові акти, які регулюють питання проходження військової служби.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

При визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає питання: чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним у розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України).

Згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до пункту 17 частини першої статті 4 КАС України публічна служба є діяльністю на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.

Згідно з частиною першою статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Зокрема, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації (частина друга статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Відповідно до пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у межах норм і відповідно до вимог, встановлених ЖК України, іншими законами, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової військової служби) та члени їх сімей, які проживають разом із ними, забезпечуються службовими жилими приміщеннями, що повинні відповідати вимогам житлового законодавства (абзац третій пункту 1 статті 12 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»).

Зміст та методика забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців ЗС України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов, регламентовано положенням Інструкції № 380.

Отже, у спірних правовідносинах відповідач наділений повноваженнями приймати рішення, що впливають на можливість реалізації позивачем соціальних гарантій в силу його особливого статусу, визначеного Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тобто внаслідок проходження ним публічної служби, різновидом якої є служба військова.

Суд зазначає, що оскільки вимоги позивача стосуються бездіяльності відповідача щодо реалізації свого права на житло, гарантоване Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», тому відповідний спір військовослужбовця щодо реалізації цього права потрібно розглядати за правилами тієї юрисдикції, яка вирішує спори з приводу проходження публічної служби (аналогічно як і спори, пов`язані з реалізацією інших соціальних гарантій (пільг), визначених для військовослужбовців).

Із урахуванням викладеного, спір позивача з відповідачами є публічно-правовим, а отже, належить до юрисдикції адміністративного суду.

Подібні правові висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22).

Велика Палата Верховного Суду у пункті 82 вищевказаної постанови вказала, що спори щодо оскарження особами з числа військовослужбовців рішень, дій чи бездіяльності відомчих житлових (житлово-побутових, з контролю за розподілом житла) комісій є спорами з приводу проходження позивачами військової служби як різновиду служби публічної. Такі спори належать до юрисдикції адміністративних судів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 лютого 2020 року у справі № 2а-15020/11/2670 (провадження № 11-169апп19) зробила правовий висновок про те, що порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених статтею 19 КАС України, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.

Ураховуючи викладене, суд зазначає, що вказаний спір є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки він виник щодо можливості реалізації позивачем права на соціальну гарантію, надану йому з огляду на особливий статус військовослужбовця.

Такі правові висновки викладено у постановах Верховного Суду: від 19 липня 2023 року у справі № 521/13715/21 (провадження № 61-1455св23), від 02 серпня 2023 року у справі № 953/9016/20 (провадження № 61-234св23), від 09 серпня 2023 року у справі № 953/9743/21 (провадження № 61-12480св22), від 03 квітня 2024 року у справі № 303/6014/21 (провадження № 61-13082 св 23).

З огляду на вищевикладене, суд доходить до висновку, що клопотання представника відповідачів про закриття провадження у справі не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 238, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника відповідачів про закриття провадження у справі № 480/2033/24 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Суддя С.М. Глазько