Постанова

від 09.05.2024 по справі 160/31924/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

09 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/31924/23

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу в м. Дніпрі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року (суддя Кучма К.С.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), в якому просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача-1 (ГУ ДПС у Дніпропетровській області створення штучних перешкод у доступі до суду протиправно у період розгляду справ в судах України, зокрема до ПФУ відповідач по іншій справі на розгляді в Дніпропетровському окружному адміністративному суді по цей час), а також, щодо ігнорування його вимог у заявах до відповідача-1, надуманих нарахувань з посиланням на програму, невручення вимоги по цей час та не направлення її до суду за його заявами, на підставі якої на цей час проводяться виконавчі дії виконавчою службою протиправно, скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску №Ф-438511-53 від 25.01.2022, на суму 17857,84 грн як протиправну, яку (вимогу, але яка є виконавчим документом згідно закону та на цей час виконується як наведено вище виконавцями незаконно та йому не вручена) він її не отримав при зверненні до суду в судовому порядку, визнати неправомірною (протиправним) інші можливі суми нарахування та боргу (недоїмки) з дати його реєстрації як фізичної самозайнятої особи при тому, що жодної діяльності він не вів та не веде, іншого доходу не має, крім пенсії яка є єдиним джерелом для життя. Неодноразово просив зняти з обліку усно та письмово. Вийти суд за межі позовних вимог та постановити законне рішення для повного захисту його від протиправних дій відповідачів;

- зобов`язати відповідача-1 відкоригувати в його картці платника податків помилково та незаконно (протиправно) нарахований борг по ЄСВ шляхом списання та видалення із ІКП нарахованих сум наведених в позові у розмірі 17 857,84 грн. Відкликати по цим сумам вимогу з виконавчої служби НВДВС Дніпропетровської області. Заборонити в подальшому нарахування та відображати в ІКП протиправних сум по ЄСВ згідно закону. Визнати дії відповідача-1 та бездіяльність в цій частині також протиправними з посилання на якусь там програму є на його погляд хибними та не відповідають прямим нормам основного закону і є надуманими. Винести окрему ухвалу до ДФС України по обставинам порушення його прав для відповідного реагування на місцях про притягнення до відповідальності винних осіб, які порушили присягу держслужбовця та закон;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1, щодо розгляду його заяв та зобов`язати зняти його з обліку як по сплаті ЄСВ так і як самозайняту особу (з огляду, що жодного обов`язку при наведених обставинах в позові ставати на такий облік у 2011 році у його не було на той час він був найманим працівником був і є на групі інвалідності безстроково та є пенсіонером, суддею у відставці якого не забезпечено відповідними виплатами згідно статусу суддя у відставці - ПФУ при цьому відповідач-1 нарахував йому надумані грошові вимоги, які він також вважає як створення штучних перешкод в доступі до суду з огляду на обставини за інших позовів до ПФУ та ТУ ДСА у Дніпропетровській області як вважав та вважає фінансовий тиск на нього за подання позовів до державних органів влади за захистом своїх порушених прав);

- заборонити відповідачу та його структурним підрозділам та філіалам нараховувати та стягувати з нього ЄСВ з дати постановки на облік як самозайнятої особи-пенсіонера (при відсутності доходу від цієї діяльності по факту нуль по цей час та її не вів та не веде), грошових коштів крім пенсії не має, діяльність адвоката (юридичної або іншої не веду та не вів про це не раз наголошував) по цей час не веде, від неї доходів не мав та не має наголошує в котрий раз;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти його як інваліда 3 групи і пенсіонера та отримує пенсію по інвалідності з обліку по сплаті ЕСВ згідно його неодноразових звернень та заяв, платити його він не зобов`язаний в силу закону та доходів нуль від діяльності яку він не вів та не веде;

- стягнути з цього відповідача моральну шкоду спричинену внаслідок тривалої протиправності та протиправної бездіяльності в розмірі 1000000 (одного мільйона грн) гривень з урахуванням тривалості порушення закону, тощо подробиці наведе у судовому засіданні;

- визнати протиправними дії відповідача-2 (Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)), щодо створення штучних перешкод в доступі до суду з 03.03.2023 по цей час в той період коли в адміністративних судах України розглядаються його позови до органів державної влади, зокрема до фіскального органу щодо протиправності їх дій та бездіяльності, ПФУ, ТУ ДСА у Дніпропетровській області ця вимога стосується обох відповідачів. Не надання на його усні заяви документ вимоги фіскальної служби за 25.01.2023 по цей час. Блокування відповідачем-2 з порушенням закону (у військовий стан) усіх його банківських рахунків, що унеможливило в подальшому направити до судів документи за позовами, залишалося брати гроші в борг та відправляти документи до суду з пропуском строків. Що в подальшому слугувало та мало місце відмова у відкритті проваджень судами, без руху, повернення, тощо;

- визнати протиправним та незаконним відкриття та проведення по цей час виконавчого провадження без вручення йому виконавчого документа (вимоги) фіскального органу, не ознайомлення його як сторону виконавчого провадження з усіма документами відкритого провадження та його правами всупереч ст. норм як основного закону України ст.ст.8.19, такі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», з порушенням закону блокування та арешт його пенсійних виплат по цей час, не зняття повного арешту з пенсійних виплат, проведення виконавчих дій без направлення йому відповідних документів, стягнення з рахунку Монобанку на його ім`я грошей покладених ним особисто з пенсії для поповнення мобільного зв`язку;

- зобов`язати відповідача-2 зняти усі накладені арешти на його банківські рахунки, тощо у відповідності до закону, вручити йому або направити до суду вимогу фіскального органу за 25.01.2022 припинити порушувати прямі норми Конституції України ст.ст.8, 19, 41, 46, 55, 56. Провести інші дії, щодо відновлення його порушених прав у зв`язку з їх протиправністю та на цей час бездіяльністю. Стягнути з відповідача-2 усі протиправно утримані з його банківських рахунків грошові кошти. Просить також суд вийти за межі його позовних вимог для повного захисту від протиправних дій цього відповідача. Скасувати усі постанови, тощо визнати їх як протиправні з наведених в позові обставин для відновлення його порушених прав відповідачами;

- стягнути з відповідача-2 моральну шкоду спричинену внаслідок тривалої протиправності та протиправної бездіяльності в розмірі 1000000 (одного мільйона грн.) гривень з урахуванням тривалості порушення закону, проведення виконавчих дій з порушенням закону тощо подробиці наведу у судовому засіданні при необхідності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року адміністративний позов повернуто позивачу з посиланням на пункт 1 частини 4 статті 169 КАС України, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк. Також посилається на порушення правила об`єднання позовних вимог. Зазначено, що в уточненому позові не наведено обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди у розмірі 1 000 000 грн з кожного відповідача, яку позивач просить стягнути; не зазначено та не надано доказів, що підтверджують обставини, якими обґрунтовується вимога, та на підтвердження саме такого розміру заподіяної моральної шкоди.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати ухвалу суду, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, зазначив, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд першої інстанції не може вдаватися до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів, а КАС України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє правом позивача визначати учасників справи та довільно викладати зміст позовних вимог, спосіб захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб захисту прав або інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Відповідно до вимог статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року адміністративний позов повернуто позивачу, оскільки у позовній заяві позивачем заявлені окремі самостійні позовні вимоги, що виникли фактично з двох різних правовідносин, а саме: з правовідносин з Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, а також з правовідносин з Новомосковським відділом державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса). При цьому, суд зауважив, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачами не пов`язані між собою, виникли з різних підстав, мають самостійні обсяги доказування та підтверджуються різними доказами, що вочевидь свідчить про індивідуальний предмет доказування у кожному конкретному випадку. А отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що у позовній заяві порушено правила об`єднання позовних вимог.

Суд апеляційної інстанції не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини 1 статті 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов`язані між собою.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (частини 6 статті 21 КАС України).

Відповідно до приписів статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об`єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).

Статтею 172 КАС України визначено підстави об`єднання і роз`єднання позовів.

Відповідно до частини 1 статті 172 КАС України в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об`єднати в одне провадження декілька справ за позовами:

1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;

2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;

3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Об`єднання справ в одне провадження допускається до початку підготовчого засідання, а у спрощеному позовному провадженні - до початку розгляду справи по суті у кожній із справ.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.

Не допускається об`єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам.

Отже, наведені правові норми дозволяють об`єднання в одному позові вимог, якщо вони пов`язані між собою.

Згідно з частиною 6 статті 172 КАС України, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи вправі до початку розгляду справи по суті роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження, якщо це сприятиме виконанню завдання адміністративного судочинства.

Повертаючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачами не пов`язані між собою, виникли з різних підстав, мають самостійні обсяги доказування та підтверджуються різними доказами, що вочевидь свідчить про індивідуальний предмет доказування у кожному конкретному випадку.

Колегія суддів вважає зазначені висновки суду першої інстанції помилковими, адже, застосовуючи норму пункту 6 частини 4 статті 169 КАС України, суд першої інстанції не встановив обставин, які б свідчили про неможливість застосування положень статті 172 КАС України.

Зокрема, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції не був позбавлений можливості скористатись правом роз`єднати позовні вимоги, виділивши одну або декілька об`єднаних вимог в самостійне провадження в порядку частини 6 статті 172 КАС України, за наявності для цього правових підстав.

Крім того, позивачем в уточненому адміністративному позові надавалися пояснення щодо моральної шкоди, її розрахунку та причинного зв`язку. Також посилався на правові висновки Верховного Суду, в яких вказано, що на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі суд не може вдаватися до оцінки викладених позивачем обставин справи та доказів.

Натомість, суд першої інстанції повертаючи позовну заяву вказав зокрема на те, що позивачем не було надано суду жодного доказу на підтвердження обставин та не наведено обґрунтований розрахунок суми моральної шкоди у заявленому розмірі, яку він просить стягнути з відповідачів; не зазначено та не надано доказів, що підтверджують обставини, якими обґрунтовується вимога, та на підтвердження саме такого розміру заподіяної моральної шкоди.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до положень статті 79 КАС України, позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк. Учасник справи також повинен надати докази, які підтверджують, що він здійснив усі залежні від нього дії, спрямовані на отримання відповідного доказу.

Отже, зазначеними нормами визначено обов`язок викласти обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, з зазначенням доказів, що їх підтверджують, зазначити перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви та клопотання, та надати наявні в нього докази. У разі неможливості подання разом із позовною заявою доказів, позивач письмово повідомляє про це суд з зазначенням причин неможливості їх подання.

Відповідно до частини 2 статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 4 статті 77 КАС України, докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

За правилами пунктів 5, 7 частини 2 статті 180 КАС України у підготовчому засіданні суд: роз`яснює учасникам справи, які обставини входять до предмета доказування, які докази мають бути подані тим чи іншим учасником справи; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових та електронних доказів за їх місцезнаходженням; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.

Відповідно до вимог вищевказаних норм, суд може запропонувати особам, які беруть участь у справі надати докази, звернувшись з відповідним клопотанням щодо цього, або витребувати такі докази з власної ініціативи.

При цьому, слід зазначити, що питання щодо витребування доказів суд може вирішити, як на стадії відкриття провадження у справі, так і під час підготовчого засідання шляхом зазначення про це або в ухвалі про відкриття провадження у справі, або в ухвалі про підготовку справи до розгляду.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що чинним законодавством України передбачено подання саме наявних у позивача доказів. Ненадання позивачем доказів, які ним не може бути подано з об`єктивних причин не можуть бути підставою для залишення позовної заяви без руху чи поверненні позову.

Колегія суддів вважає необхідним наголосити, що в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з`ясування усіх обставин справи, отже викликані у суду питання він мав можливість з`ясувати у підготовчому засіданні. Суд першої інстанції не позбавлений можливості витребувати необхідні для розгляду справи докази за власною ініціативою й після відкриття провадження у справі.

Згідно статті 8 Конституції України, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Положенням частини 5 статті 5 КАС України, яка гарантує право на судовий захист, передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на участь у розгляді своєї справи у визначеному цим Кодексом порядку.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод у статті 6 гарантує право на справедливий судовий розгляд. Згідно з її положеннями, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Як визначено у статті 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

При цьому, судом апеляційної інстанції враховується, що Велика Палата Верховного Суду в постанові від 5 грудня 2018 року у справі №П/9901/736/18 наголосила, що виходячи з норм Конституції України, а також з норм міжнародного права, повернення адміністративного позову з формальних підстав унеможливлює доступ позивача до правосуддя для повного захисту своїх прав та інтересів шляхом судового розгляду справи.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише і фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» Європейський суд з прав людини зазначив, що ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

З огляду на сукупність встановлених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у суду першої інстанції підстав для повернення адміністративного позову.

Відповідно до статті 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги у зв`язку із порушенням судом першої інстанції норм процесуального права та скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 241-245, 311, 320, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2023 року скасувати.

Справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий - суддяТ.І. Ясенова

суддяА.В. Суховаров

суддяО.В. Головко