Рішення
від 26.08.2024 по справі 160/31924/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2024 рокуСправа №160/31924/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди, визнання відсутності повноважень та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05 грудня 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (далі - відповідач-1), Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (далі - відповідач-2), в якому позивач просив:

- визнати протиправними дії та бездіяльність відповідача-1 (ГУ ДПС у Дніпропетровській області створення штучних перешкод у доступі до суду протиправно у період розгляду справ в судах України, зокрема до ПФУ відповідач по іншій справі на розгляді в Дніпропетровському окружному адміністративному суді по цей час), а також, щодо ігнорування його вимог у заявах до відповідача-1, надуманих нарахувань з посиланням на програму, невручення вимоги по цей час та не направлення її до суду за його заявами, на підставі якої на цей час проводяться виконавчі дії виконавчою службою протиправно, скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску №Ф-438511-53 від 25.01.2022, на суму 17857,84 грн як протиправну, яку (вимогу, але яка є виконавчим документом згідно закону та на цей час виконується як наведено вище виконавцями незаконно та йому не вручена) він її не отримав при зверненні до суду в судовому порядку, визнати неправомірною (протиправним) інші можливі суми нарахування та боргу (недоїмки) з дати його реєстрації як фізичної самозайнятої особи при тому, що жодної діяльності він не вів та не веде, іншого доходу не має, крім пенсії яка є єдиним джерелом для життя. Неодноразово просив зняти з обліку усно та письмово. Вийти суд за межі позовних вимог та постановити законне рішення для повного захисту його від протиправних дій відповідачів;

- зобов`язати відповідача-1 відкоригувати в його картці платника податків помилково та незаконно (протиправно) нарахований борг по ЄСВ шляхом списання та видалення із ІКП нарахованих сум наведених в позові у розмірі 17 857,84 грн. Відкликати по цим сумам вимогу з виконавчої служби НВДВС Дніпропетровської області. Заборонити в подальшому нарахування та відображати в ІКП протиправних сум по ЄСВ згідно закону. Визнати дії відповідача-1 та бездіяльність в цій частині також протиправними з посилання на якусь там програму є на його погляд хибними та не відповідають прямим нормам основного закону і є надуманими. Винести окрему ухвалу до ДФС України по обставинам порушення його прав для відповідного реагування на місцях про притягнення до відповідальності винних осіб, які порушили присягу держслужбовця та закон;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-1, щодо розгляду його заяв та зобов`язати зняти його з обліку як по сплаті ЄСВ так і як самозайняту особу (з огляду, що жодного обов`язку при наведених обставинах в позові ставати на такий облік у 2011 році у його не було на той час він був найманим працівником був і є на групі інвалідності безстроково та є пенсіонером, суддею у відставці якого не забезпечено відповідними виплатами згідно статусу суддя у відставці - ПФУ при цьому відповідач-1 нарахував йому надумані грошові вимоги, які він також вважає як створення штучних перешкод в доступі до суду з огляду на обставини за інших позовів до ПФУ та ТУ ДСА у Дніпропетровській області як вважав та вважає фінансовий тиск на нього за подання позовів до державних органів влади за захистом своїх порушених прав);

- заборонити відповідачу та його структурним підрозділам та філіалам нараховувати та стягувати з нього ЄСВ з дати постановки на облік як самозайнятої особи-пенсіонера (при відсутності доходу від цієї діяльності по факту нуль по цей час та її не вів та не веде), грошових коштів крім пенсії не має, діяльність адвоката (юридичної або іншої не веду та не вів про це не раз наголошував) по цей час не веде, від неї доходів не мав та не має наголошує в котрий раз;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти його як інваліда 3 групи і пенсіонера та отримує пенсію по інвалідності з обліку по сплаті ЕСВ згідно його неодноразових звернень та заяв, платити його він не зобов`язаний в силу закону та доходів нуль від діяльності яку він не вів та не веде;

- стягнути з цього відповідача моральну шкоду спричинену внаслідок тривалої протиправності та протиправної бездіяльності в розмірі 1000000 (одного мільйона грн) гривень з урахуванням тривалості порушення закону, тощо подробиці наведе у судовому засіданні;

- визнати протиправними дії відповідача-2 (Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса)), щодо створення штучних перешкод в доступі до суду з 03.03.2023 по цей час в той період коли в адміністративних судах України розглядаються його позови до органів державної влади, зокрема до фіскального органу щодо протиправності їх дій та бездіяльності, ПФУ, ТУ ДСА у Дніпропетровській області ця вимога стосується обох відповідачів. Не надання на його усні заяви документ вимоги фіскальної служби за 25.01.2023 по цей час. Блокування відповідачем-2 з порушенням закону (у військовий стан) усіх його банківських рахунків, що унеможливило в подальшому направити до судів документи за позовами, залишалося брати гроші в борг та відправляти документи до суду з пропуском строків, що в подальшому слугувало та мало місце відмова у відкритті проваджень судами, без руху, повернення, тощо;

- визнати протиправним та незаконним відкриття та проведення по цей час виконавчого провадження без вручення йому виконавчого документа (вимоги) фіскального органу, не ознайомлення його як сторону виконавчого провадження з усіма документами відкритого провадження та його правами всупереч ст. норм як основного закону України ст.ст.8.19, такі ст.28 Закону України «Про виконавче провадження», з порушенням закону блокування та арешт його пенсійних виплат по цей час, не зняття повного арешту з пенсійних виплат, проведення виконавчих дій без направлення йому відповідних документів, стягнення з рахунку Монобанку на його ім`я грошей покладених ним особисто з пенсії для поповнення мобільного зв`язку;

- зобов`язати відповідача-2 зняти усі накладені арешти на його банківські рахунки, тощо у відповідності до закону, вручити йому або направити до суду вимогу фіскального органу за 25.01.2022 припинити порушувати прямі норми Конституції України ст.ст.8, 19, 41, 46, 55, 56. Провести інші дії, щодо відновлення його порушених прав у зв`язку з їх протиправністю та на цей час бездіяльністю. Стягнути з відповідача-2 усі протиправно утримані з його банківських рахунків грошові кошти. Просить також суд вийти за межі його позовних вимог для повного захисту від протиправних дій цього відповідача. Скасувати усі постанови, тощо визнати їх як протиправні з наведених в позові обставин для відновлення його порушених прав відповідачами;

- стягнути з відповідача-2 моральну шкоду спричинену внаслідок тривалої протиправності та протиправної бездіяльності в розмірі 1000000 (одного мільйона грн.) гривень з урахуванням тривалості порушення закону, проведення виконавчих дій з порушенням закону тощо подробиці наведу у судовому засіданні при необхідності.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 року адміністративний позов повернуто позивачу.

Не погодившись із постановленою ухвалою, ОСОБА_1 оскаржив її в апеляційному порядку.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 09.05.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31.05.2024 року задоволено заяву про самовідвід судді Кучми К.С.

03.06.2024 року відповідно до розпорядження щодо призначення повторного автоматизованого розподілу справи, справу передано судді Кальнику В.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.06.2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу п`ятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання суду:

- оригіналу позовної заяви для суду, з усіма додатками та відповідними доказами, якими обґрунтовується позовна заява та копії позову та всіх додатків для направлення їх відповідачу.

21.06.2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з уточненим адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (відповідач-1), Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (відповідач-2), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-3), в якому просить:

- визнати протиправними нарахування, саму вимогу, як незаконну (протиправну), тощо та скасувати податкову вимогу ГУ ДПС у Дніпропетровській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного соціального внеску № Ф-438511-53 від 25.01.2022 р., на суму 17857,84 грн.;

- зобов`язати відповідача-1 (ГУ ДПС у Дніпропетровській області) відкоригувати в картці платника податків ОСОБА_1 помилково, протиправно та незаконно нарахований борг по ЄСВ шляхом списання та видалення із ІКП нарахованих ОСОБА_1 сум наведених в позові у розмірі 17857,84 грн;

- зобов`язати відповідача-1 зняти ОСОБА_1 з обліку як по сплаті ЄСВ так і як самозайняту особу;

- заборонити відповідачу-1 та його структурним підрозділам та філіалам нараховувати та стягувати з ОСОБА_1 ЄСВ;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти ОСОБА_1 як інваліда 3 групи пенсіонера та отримує пенсію по інвалідності з обліку по сплаті ЄСВ та як самозайняту особу згідно звернень ОСОБА_1 як усно, так і письмово в подальшому та заяв за 2022-23 роки;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 (Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) м.Новомосковськ), щодо не вручення ОСОБА_1 по цей час вимоги фіскального органу за 2022 рік, при цьому відкриття виконавчого провадження без її вручення та не направлення усіх постанов виконавчого провадження, не ознайомлення з виконавчим провадженням та усіма документами по цей час, тощо, що стосується оспорюваної вимоги відповідача-1 за 2022 рік, не зняття повного арешту з рахунку на який надходять пенсійні виплати;

- зобов`язати відповідача-2 зняти арешт повністю з виплат так і з арештованого майна (квартири, інше) ОСОБА_1 ;

- визнати протиправною бездіяльність відповідача-3 (Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ) щодо тривалого не направлення ОСОБА_1 довідки за повний 2023 рік для надання до суду згідно заяви ОСОБА_1 за 01.01.2024 рік та повторної заяви з виключенням з обліку по ЄСВ направленої пізніше у 2024 році, також направлених цьому відповідачу засобами Укрпошти;

- визнати протиправними дії відповідачів 1,2,3 та бездіяльність шляхом створення штучних перешкод (не надання документів, довідок, тощо) в доступі до суду;

- зобов`язати відповідача-3 направити на адресу ОСОБА_1 довідку за повний 2023 рік, щодо його пенсії для подальшого надання її до суду, зокрема та відповіді на заяви ОСОБА_1 до них, щодо зняття з обліку по сплаті ЄСВ, тощо.

- стягнути з кожного із відповідачів 1,2,3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду по 3 000 000 (три мільйона грн. за рахунок бюджетних асигнувань на їх утримання);

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів 1,2,3 щодо тривалого не направлення ОСОБА_1 по цей час або вручення вимоги від 25.01.2022 року фіскального органу відповідачами 1 та 2 також по цей час для надання цього документа до суду;

- зобов`язати відповідачів 1 та 2 вручити ОСОБА_1 копію вимоги фіскального органу від 25.01.2022 року №Ф-438511-53;

- визнати відсутність повноважень (по ЄСВ, його адмініструванні, нарахуванні, тощо) у відповідача-1, згідно прямих норм основного закону, зокрема ст. ст. 8,19 та інших цього закону, а також норм Європейської конвенції з прав людини, зокрема ст.ст. 6,8,13 та практики Європейського суду з прав людини;

- визнати відсутність повноважень у відповідача-2 (Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) згідно прямих норм основного закону зокрема ст. ст. 8,19 та інших норм цього закону проводити будь-які (жодної виконавчої дії), тощо без вручення ОСОБА_1 оспорюваної вимоги податкової за 25.01.2022 року, а також тривалого не ознайомлення ОСОБА_1 з усіма документами виконавчого провадження з 2022 року по цей час (протиправна бездіяльність цього відповідача 2 порушення прямих норм Конституції України ст.ст. 55,56,60) неознайомлення ОСОБА_1 з його правами як сторони виконавчого провадження по цей час (тривала протиправна бездіяльність відповідача 2);

- встановити судовий контроль за виконанням рішення суду.

Одночасно позивачем в прохальній частині адміністративного позову заявлено клопотання про розгляд справи за присутності позивача в порядку відеоконференції та про звільнення від сплати судового збору, як малозабезпеченої особи, яка є інвалідом та знаходиться в скрутному матеріальному становищі.

Крім того, в уточненій позовній заяві позивачем заявлено клопотання про витребування доказів, в якому останній просив витребувати від відповідачів:

- копії заяв ОСОБА_1 до відповідачів 1,2,3;

- оригінал оскаржуваної вимоги Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 2022 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 25.06.2024 року відкрито провадження в адміністративній справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Також, даною ухвалою відмовлено в задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у відкритому судовому засіданні за присутності позивача в порядку відеоконференції, клопотання про звільнення від сплати судового збору задоволено частково, а саме: відстрочено сплату судового збору при поданні позовної заяви до ухвалення судового рішення у справі.

Крім того, ухвалою суду від 25.06.2024 року задоволено клопотання позивача про витребування доказів, а саме:

витребувано у Головного управління ДПС у Дніпропетровській області у вигляді належним чином засвідчених копій:

- копію оскаржуваної вимоги ГУ ДПС у Дніпропетровській області № Ф-438511-53 від 25.01.2022;

- копії всіх документів, що стали підставою або були прийняті до уваги під час винесення вимоги, що оскаржується;

- копії звернень позивача (з додатками), що стосуються питання, яке є предметом розгляду по даній справі, а також відповіді на ці звернення;

витребувано у Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) у вигляді належним чином засвідчених копій:

- копію матеріалів виконавчого провадження;

витребувано від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області у вигляді належним чином засвідчених копій:

- копію пенсійної справи позивача;

- копії звернень позивача (з додатками), що стосуються питання, яке є предметом розгляду по даній справі, а також відповіді на ці звернення.

В обґрунтування позовних вимог в уточненій позовній заяві позивач посилався на те, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2022 року № Ф-438511-53 на суму 17857,84 грн. є протиправною та такою, що прийнята в супереч приписів чинного законодавства України. Зазначив, що є пенсіонером та з 2002 року інвалідом ІІІ групи, проте, відповідачем-1 при формуванні спірної вимоги не враховано положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким встановлено, що особи з інвалідністю звільняються від сплати єдиного внеску. Звернув увагу, що перебував на обліку як самозайнята особа, оскільки отримав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №2275 від 21.03.2011 року, однак з 2011 по травень 2012 року був найманим працівником учбового закладу в м. Новомосковськ, який сплачував за нього страхові внески та адвокатською діяльністю ніколи не займався, доходів не мав, про що подавав звіти. Жодних повідомлень від податкової служби про наявність будь-якої заборгованості не отримував, спірна вимога відповідачами йому не направялась, що свідчить, на його думку, про протиправну бездіяльність цих органів. Також зауважив, що лише 07.06.2022 року після накладення арешту на кошти він дізнався, що державним виконавцем Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) було відкрите виконавче впровадження про стягнення з нього боргу на підставі оскаржуваної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2022 року № Ф-438511-53 в сумі 17857,84 грн.

Окрім цього, зазначив, що протиправні дії посадових осіб тривалий час змусили його постійно писати скарги, заяви, звернення та вести переписку з контролюючими органами та відповідачами, що завдало йому великої шкоди зору, слуху та здоров`ю, при цьому значно підвищувався артеріальний тиск, і це тільки мала частина того, що він пережив, від таких незаконних дій відповідачів.

17.07.2024 року до суду через систему «Електронний суд» від Головного управління Пенійного фонду України в Дніпропетровській області (відповідач-3) надійшли копії матеріалів пенсійної справи ОСОБА_1 .

При цьому, відповідач-3 станом на 26.08.2024 року правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

29.07.2024 до суду від Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (відповідач-1) надійшов письмовий відзив на позов, у якому представник в задоволенні позову просив відмовити повністю, посилаючись на те, що відповідно до приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є як фізичні особи-підприємці так і особи, які провадять незалежну професійну діяльність. Відповідач зазначив, що позивача зареєстровано як фізичну особу, яка займається незалежною професійною діяльністю та станом на 30.12.2021 року за ним обліковувалась заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальну суму 17 857,84 грн., у зв`язку з чим контролюючим органом було сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2022 року №Ф-438511-53 та надіслано платнику рекомендованим листом з повідомленням про вручення, яке отримано ним особисто 10.02.2022 року. Виходячи зі змісту ч.4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», пільги щодо сплати єдиного внеску не застосовуються до осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, у тому числі адвокатську.

Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (відповідач-2) станом на 26.08.2024 року правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, витребувані документи суду не надав.

Відповідно до частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.04.2007 року та є пенсіонером по інвалідності ІІІ групи, що підтверджується копією листа Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області від 26.05.2023 року.

З позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що видано відповідне свідоцтво за №2275 від 21.03.2011 року. Разом з тим, копію останнього позивачем суду не надано, в Єдиному реєстрі адвокатів України відомості щодо отримання ним відповідного свідоцтва також відсутні.

Згідно даних інформаційної системи ДПС України ОСОБА_1 з 28.03.2011 року до цього часу перебуває на обліку в Новомосковській ДПІ ГУ ДПС (м. Новомосковськ), як фізична особа, яка займається назалежною професійною діяльністю (адвокат).

Також, згідно даних інформаційної системи податкового органу ОСОБА_1 з 01.04.2007 року має ознаку «інвалід», що підтверджується листом Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 03.11.2023 року.

Позивач стверджує, що неоднаразово звертався до контролюючого органу із заявами, в яких просив звільнити від сплати єдиного соціального внеску як самозайняту особу, у зв`язку із встановленням ІІІ групи інвалідності.

Проте, доказів звернення позивачем не надано.

25.01.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області на підставі даних інформаційної системи податкового органу прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-438511-53 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в сумі 17 857,84 грн.

Підставою для формування даної вимоги стала інформація, наявна в базі даних інформаційної системи податкового органу по інтегрованій картці платника податків, в якій відображено несплачені нарахування на момент винесення оскаржуваної вимоги:

- за II квартал 2019 року по терміну сплати 19.07.2019 року в сумі 2754,18 грн.;

- за III квартал 2019 року по терміну сплати 21.10.2019 року в сумі 2754,18 грн.

- за IV квартал 2019 року по терміну сплати 20.01.2020 року в сумі 2754,18 грн.

- за 1 квартал 2020 року по терміну сплати 21.04.2020 року 2 078,12 грн.;

- за II квартал 2020 року по терміну сплати 20.07.2020 року в сумі 1 039,06 грн.;

- за III квартал 2020 року по терміну сплати 19.10.2020 року в сумі 3 178,12 грн.;

- за IV квартал 2020 року по терміну сплати 19.01.2021 року в сумі 3 300,00 грн.

Таким чином, відповідно до ІКП, загальна сума недоїмки за період 2019 2020 роки склала 17 857,84 грн.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-438511-53 від 25.01.2022 року була направлена рекомендованим листом з повідомленням про вручення за заявленою платником адресою місця реєстрації, а саме: АДРЕСА_1 , та отримана позивачем 10.02.2022 року, що підтверджується поштовим повідомленням про вручення з особистим підписом останнього.

У зв`язку з несплатою позивачем сум ЄСВ, визначених вимогою про сплату боргу (недоїмки) №Ф-438511-53 від 25.01.2022 року, Головне управління ДПС у Дніпропетровській області направило для примусового виконання вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-438511-53 від 25.01.2022 року як узгоджену.

Вважаючи вимогу про сплату боргу (недоїмки) протиправною, а також протиправними дії та бездіяльність всіх відповідачів, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон України № 1058) визначено поняття пенсіонер - особа, яка відповідно до цього Закону отримує пенсію, довічну пенсію, або члени її сім`ї, які отримують пенсію в разі смерті цієї особи у випадках, передбачених цим Законом.

Частиною 1 ст. 9 Закону України № 1058 передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначає Закон №2464-VI.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із п. 5 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI, платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Як зазначено у ч. 4 ст. 4 Закону №2464-VI, особи, зазначені в пунктах 4 та 5-1 частини 1 цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі в системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Таким чином, фізичні особи, які отримують пенсію по інвалідності і які провадять незалежну професійну діяльність, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на підставі ч.4 ст.4 Закону № 2464-VI, проте, не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільних засадах.

Так, добровільна участь особи, яка виявили бажання бути платниками єдиного внеску, передбачає собою укладення договору на добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Під час розгляду справи судом встановлено, що позивач перебуває на обліках в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області з 01.04.2007 року як пенсіонер по інвалідності ІІІ групи, в Новомосковській ДПІ ГУ ДПС (м. Новомосковськ), як фізична особа, яка займається назалежною професійною діяльністю (адвокат).

Також, згідно даних інформаційної системи податкового органу позивач з 01.04.2007 року має ознаку «інвалід», що не заперечується відповідачем-1.

Отже, контролюючий орган є обізнаний щодо наявності у позивача пільги щодо сплати єдиного внеску відповідно до норм ч. 4 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Разом з тим, 25.01.2022 року Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області прийнято вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування №Ф-438511-53 в сумі 17 857,84 грн.

Водночас, відповідачем-1 не надано суду жодних заяв поданих позивачем до контролюючого органу про добровільну участь зі сплати ЄСВ, отже, позивач не виявляв бажання сплачувати ЄСВ, тому, суд вважає, що нарахування податковим органом зобов`язання, від якого позивач звільнений, є протиправним.

Контролюючим органом, в свою чергу, належним чином не доведено наявності підстав для формування та направлення позивачу спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки).

Таким чином, оскільки позивач перебуває на обліку як фізична особа, яка займається назалежною професійною діяльністю, будучи пенсіонером по інвалідності та отримуючи відповідну пенсію, не має обов`язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, суд приходить висновку, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 25.01.2022 року №Ф-438511-53 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Щодо зобов`язання відповідача-1 здійснити коригування в інформаційній системі органів ДПС даних, суд зазначає наступне.

Згідно із Порядком ведення податковими органами оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування затвердженим наказом Міністерства фінансів України 12 січня 2021 року № 5, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 15 березня 2021 р. за № 321/35943, інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, платежів та єдиного внеску (далі - платежі), що ведеться за кожним видом платежу.

Відповідно до пункту 1 глави 1 Розділу II Порядку з метою обліку нарахованих і сплачених, повернутих та відшкодованих сум платежів територіальними органами ДПС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які мають сплачуватися такими платниками на рахунки, відкриті в розрізі адміністративно-територіальних одиниць.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та фондами загальнообов`язкового державного соціального і пенсійного страхування за відповідним видом платежу та відповідною адміністративно-територіальною одиницею.

Згідно із главою 2 Розділу II Порядку з метою забезпечення контролю за коректністю відображення інформації в інформаційній системі органів ДФС при відкритті/закритті ІКП підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, проводиться щоденний контроль шляхом формування реєстрів перевірки записів, зокрема, за напрямами: наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску та переплати за платежами, за якими не передбачено подання платником податкової звітності до органу ДФС (крім платежів, які контролюються органами ДФС в частині актів перевірок); наявність нарахованих сум, сум податкового боргу, заборгованості з єдиного внеску в ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування».

Розбіжності не пізніше наступного робочого дня з дня їх виявлення відпрацьовуються підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень, шляхом усунення помилок: у разі виявлення невідповідностей між відкритими в інформаційній системі органів ДФС ІКП та затвердженим Переліком форм ІКП здійснюється перекодування ІКП на відповідну форму обліку ІКП; у разі сплати новоствореним платником, який не включений до реєстру платників певного податку, кошти розносяться до ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування». Відпрацювання ІКП зі спеціальним кодом «Платежі до з`ясування» здійснюється згідно з пунктом 3 глави 2 розділу ІІІ цього Порядку.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що відображення контролюючим органом в інтегрованій картці платника податків відомостей щодо своєчасного нарахування та сплати податкових зобов`язань створює певні наслідки для платника податків та наявність у останнього матеріально-правового інтересу щодо вірного та об`єктивного відображення в інтегрованій картці фактичного стану розрахунків з бюджетом. Відповідно, у разі скасування вимоги про сплату податкового боргу, контролюючий орган зобов`язаний вчинити дії щодо відображення/коригування у особовій картці позивача дійсного стану зобов`язань перед бюджетом.

Вказана правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року в адміністративній справі № 826/9288/18.

Суд зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Європейський суд з прав людини у пункті 75 рішення від квітня 2005 року у справі Афанасьєв проти України (заява № 38722/02) зазначив, що обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави.

Суд зазначає, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв`язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою судового захисту має бути усунення перешкод в реалізації права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе.

Отже, вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати нараховану недоїмку зі сплати єдиного внеску із внесенням відповідної інформації до інтегрованої картки платника податків.

Щодо зобов`язання відповідача-1 зняти позивача з обліку як по сплаті ЄСВ так і як самозайняту особу, суд зазначає наступне.

За приписами підпункту 14.1.226 пункту 14.1 статті14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року №5076-VI (далі - Закон №5076-VI) адвокат - це фізична особа, яка здійснює адвокатську діяльність на підставах та в порядку, що передбачені цим Законом; адвокатська діяльність - незалежна професійна діяльність адвоката щодо здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Відповідно до частини третьої статті 4, частини першої статті 13 Закону №5076-VI адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об`єднання (організаційні форми адвокатської діяльності). Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Пунктом 16.1 статті 16 ПК України передбачений обов`язок платник податків стати на облік у контролюючих органах в порядку, встановленому законодавством України.

Статтею 63 ПК України регламентовано загальні положення щодо обліку платників податків.

Пунктами 63.1, 63.2 статті 63 ПК України передбачено, що облік платників податків ведеться з метою створення умов для здійснення контролюючими органами контролю за правильністю нарахування, своєчасністю і повнотою сплати податків, нарахованих фінансових санкцій, дотримання податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Взяттю на облік або реєстрації у контролюючих органах підлягають всі платники податків. Взяття на облік у контролюючих органах юридичних осіб, їх відокремлених підрозділів, а також самозайнятих осіб здійснюється незалежно від наявності обов`язку щодо сплати того або іншого податку та збору.

Згідно з пунктом 178.1 статті 178 ПК України, (яка регламентує оподаткування доходів, отриманих фізичною особою, яка провадить незалежну професійну діяльність) особи, які мають намір здійснювати незалежну професійну діяльність, зобов`язані стати на облік у контролюючих органах за місцем свого постійного проживання як самозайняті особи та отримати довідку про взяття на облік згідно із статтею 65 цього Кодексу.

За змістом пунктів 65.2, 65.3 статті 65 ПК України, облік самозайнятих осіб здійснюється шляхом внесення до Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Державний реєстр) записів про державну реєстрацію або припинення підприємницької діяльності, незалежної професійної діяльності, перереєстрацію, постановку на облік, зняття з обліку, внесення змін стосовно самозайнятої особи, а також вчинення інших дій, які передбачені Порядком обліку платників податків, зборів. Для взяття на облік фізичної особи, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, така особа повинна подати заяву та документи особисто (надіслати рекомендованим листом з описом вкладення) або через уповноважену особу до контролюючого органу за місцем постійного проживання.

Відповідно до статті 5 Закону №2464-VI, розроблено Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року № 1162, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 03 грудня 2014 року за № 1553/26330, (надалі також - Порядок № 1162), який є нормативно-правовим актом у розумінні частини 3 статті 117 Конституції України.

Цим Порядком визначаються питання взяття на облік, внесення змін до облікових даних та зняття з обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у територіальних органах Державної фіскальної служби України, надання контролюючим органам відомостей про зміну класу професійного ризику виробництва Фондом соціального страхування за період до 01 січня 2016 року, надання Пенсійному фонду України та фондам загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про взяття/зняття з обліку платників єдиного внеску (пункт 2 розділу І Порядку № 1162).

Пунктом 1 розділу III Порядку № 1162 визначено, що взяття на облік платників єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону № 755, контролюючим органом здійснюється за місцезнаходженням чи місцем проживання у день отримання від них заяви про взяття на облік платника єдиного внеску за формою № 1-ЄСВ згідно з додатком 1, заяви про взяття на облік платника єдиного внеску (члена фермерського господарства) за формою № 12-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Відповідно до п.2 розділу ІІІ Порядку №1162, платники єдиного внеску, зазначені в пункті 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, подають заяву за формою №1-ЄСВ (додаток 1) протягом 10 календарних днів після державної реєстрації незалежної професійної діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання документа, що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності.

Відповідно до п.3 розділу ІІІ Порядку №1162, платникам єдиного внеску, на яких не поширюється дія Закону №755-IV, контролюючим органом наступного робочого дня з дня взяття на облік безоплатно надсилається (вручається) повідомлення про взяття їх на облік за формою №2-ЄСВ згідно з додатком 2 до цього Порядку.

Згідно з пунктом 4 Розділу VІ Порядку №1162, якщо контролюючими органами при здійсненні своїх функцій за результатами перевірок та звірок, або на підставі інформації від третіх осіб, або на підставі даних інших державних органів чи відповідних державних реєстрів встановлено, що: фізична особа, зареєстрована як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, але не перебуває на обліку чи знята з обліку в контролюючому органі, то такий орган повідомляє таку особу про необхідність подання заяви за формою 1-ЄСВ для взяття її на облік як платника єдиного внеску. Така фізична особа обліковується в реєстрі страхувальників як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, з ознакою "платник не подав заяви для взяття на облік".

З аналізу викладеного вбачається, що фізична особа, яка має намір провадити незалежну професійну діяльність, у тому числі й адвокатську, підлягає взяттю на облік у контролюючому органі, в тому числі й як платник єдиного соціального внеску.

При цьому, суд звертає увагу, що документами, які підтверджують право на заняття особи адвокатською діяльністю, відповідно до ст. 12 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» є свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України.

Крім того, відповідно до ст.17 цього Закону, з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів України, адвокатів іноземних держав, які відповідно до цього Закону набули права на заняття адвокатською діяльністю в Україні, про обрані адвокатами організаційні форми адвокатської діяльності, обов`язковим є ведення Єдиного реєстру адвокатів України.

До Єдиного реєстру адвокатів України вносяться такі відомості:

1) прізвище, ім`я та по батькові адвоката;

2) номер і дата видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю, номер і дата прийняття рішення про видачу свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (номер і дата прийняття рішення про включення адвоката іноземної держави до Єдиного реєстру адвокатів України);

3) найменування і місцезнаходження організаційної форми адвокатської діяльності, номери засобів зв`язку;

4) адреса робочого місця адвоката, номери засобів зв`язку;

5) інформація про зупинення або припинення права на заняття адвокатською діяльністю;

6) інші відомості, передбачені цим Законом.

Інформація, внесена до Єдиного реєстру адвокатів України, є відкритою на офіційному веб-сайті Національної асоціації адвокатів України. Рада адвокатів України і відповідні ради адвокатів регіонів надають витяги з Єдиного реєстру адвокатів України за зверненням адвоката або іншої особи.

Під час судового розгляду справи судом встановлено, що позивач з 28.03.2011 року та до цього часу перебуває на обліку в Новомосковській ДПІ ГУ ДПС (м. Новомосковськ) як фізична особа, яка займається назалежною професійною діяльністю (адвокат).

При цьому, згідно інформації з Єдиного реєстру адвокатів України, відомості щодо позивача, а також про право на заняття ним адвокатською діяльністю, в реєстрі відсутні.

Також, про це зазначав позивач у позовній заяві.

Доказів того, що позивач взагалі мав право на здійснення адвокатської діяльності матеріали справи не містять.

Таким чином, суду не зрозуміло, а відповідачем-1, в свою чергу, не надано доказів того, що саме стало підставою для взяття позивача на облік як платника єдиного внеску, а саме особи, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Згідно відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела / суми виплачених доходів та утриманих податків станом на 15.05.2023 року, позивач у період з 2017 року по 2022 року отримував виключно державну та соціальну матеріальну допомогу, а також соціальні виплати, інших доходів у вказаний період позивач не отримував.

Отже, позивач у 2017-2022 роках не провадив незалежної професійної адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності.

За таких обставин, враховуючи, що матеріалами справи не підтверджено право позивача на здійснення адвокатської діяльності, а також те, що така діяльність ним взагалі здійснювалась та від неї отримувався дохід, суд приходить до висновку щодо безпідставності взяття та перебування позивача на обліку як платника єдиного внеску, а саме особи, яка провадить незалежну професійну діяльність, у зв`язку з чим вважає за необхідне зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти з 28.03.2011 року позивача з податкового обліку, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичну особу, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Щодо заборони відповідачу-1 та його структурним підрозділам та філіалам нараховувати та стягувати з позивача ЄСВ, суд зазначає, що з урахуванням того, що судом задоволено вимогу та зобов`язано Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти з 28.03.2011 року позивача з податкового обліку, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - фізичну особу, яка провадить незалежну професійну діяльність, в останнього відсутні підстави для подальшого нарахування позивачу ЄСВ, як особі, яка не перебуває на податковому обліку.

Крім того, суд зазначає, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача-1 заборонити у подальшому вчиняти дії з нарахування ЄСВ є передчасними та фактично такими, що звернуті на майбутнє.

Таким чином, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, в задоволенні цих позовних вимог необхідно відмовити, як передчасних.

Щодо вимоги в частині зобов`язання Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти позивача як інваліда 3 групи пенсіонера з обліку по сплаті ЄСВ та як самозайняту особу згідно звернень як усно, так і письмово в подальшому та заяв за 2022-23 роки, суд зазначає, що ця вимога за своїм змістом є ідентичною попередній, а саме, щодо зобов`язання відповідача-1 зняти позивача з обліку як по сплаті ЄСВ так і як самозайняту особу, та вже вирішена судом, у зв`язку з чим підстави для її повторного розгляду відсутні.

Щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 (Новомосковський відділ державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) м.Новомосковськ) щодо вручення позивачу по цей час вимоги фіскального органу за 2022 рік, при цьому відкриття виконавчого провадження без її вручення, суд зазначає наступне.

Так, відповідно до ч.ч. 4, 5 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Орган доходів і зборів надсилає (вручає) вимогу про сплату боргу (недоїмки) платнику єдиного внеску протягом трьох робочих днів з дня її винесення. У випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається): платникам, зазначеним у підпунктах 1, 2 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 10 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

З аналізу викладеного вбачається, що відповідач-2 не є тим органом, на який покладено обов`язок направляти податкову вимогу боржнику, оскільки обов`язок щодо її направлення покладено саме на орган, яким вона прийнята, тобто на Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

Крім того, доказів того, що позивач звертався саме до відповідача-2 із відповідною заявою про направлення йому вимоги, що стала підставою для відкриття виконавчого провадження, позивачем суду не надано.

Таким чином, судом не встановлено факту бездіяльності з боку відповідача-2 щодо не вручення вимоги податкового органу позивачу.

За таких обставин, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Також, з аналогічних підстав не підлягає задоволенню вимога щодо визнання протиправною бездіяльності відповідачів-2,3 щодо тривалого направлення позивачу по цей час або вручення вимоги від 25.01.2022 року фіскального органу для надання цього документа до суду.

Що стосується цієї ж вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача-1 щодо тривалого направлення позивачу по цей час або вручення вимоги від 25.01.2022 року фіскального органу для надання цього документа до суду, суд зазначає, наступне.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається належним чином надісланою (врученою), якщо вона надіслана на адресу (місцезнаходження юридичної особи або його відокремленого підрозділу, місце проживання або останнього відомого місця перебування фізичної особи) платника єдиного внеску рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручена платнику єдиного внеску або його законному чи уповноваженому представникові.

У разі якщо неможливо надіслати (вручити) платнику єдиного внеску вимогу про сплату боргу (недоїмки) поштою у зв`язку з відсутністю його за місцезнаходженням (місцем проживання) (відсутністю службових (посадових) осіб платника єдиного внеску за його місцезнаходженням), відмовою платника єдиного внеску або службових (посадових) осіб платника прийняти вимогу, поверненням поштового відправлення у зв`язку із закінченням встановленого строку зберігання або з інших причин, що не дали змоги виконати обов`язки щодо пересилання поштового відправлення, вимога вважається надісланою (врученою) платнику єдиного внеску у день, зазначений поштовою службою у повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Так, в матеріалах справи наявна копія поштового повідомлення про вручення поштового відправлення, з якої вбачається, що направлена Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській облсті на адресу місця реєстрації позивача податкова вимога, а саме, за адресою: АДРЕСА_1 , є такою, що отримана ОСОБА_1 10.02.2022 року, що підтверджується його особистим підписом.

Таким чином, судом під час розгляду справи не встановлено протиправної бездіяльності відповідача-1 з цього питання, що свідчить про необґрунтованість та не доведеність позивачем позовних вимог в цій частині.

Щодо зобов`язання відповідачів 1 та 2 вручити позивачу копію вимоги фіскального органу від 25.01.2022 року №Ф-438511-53, суд зазначає, що оскільки матеріалами справи підтверджено факт отримання позивачем оскаржуваної вимоги 10.02.2022 року, підстав вважати, що вона є не отриманою позивачем у суду не має, у зв`язку з чим відсутні підстави і для зобов`язання відповідачів-1,2 для вручення оскаржуваної вимоги. За таких обставин, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо визнання відсутності повноважень (по ЄСВ, його адмініструванні, нарахуванні, тощо) у відповідача-1, відповідно до прямих норм основного закону, зокрема ст.ст. 8,19 та інших цього закону, а також норм Європейської конвенції з прав людини, зокрема ст.ст. 6,8,13 та практики Європейського суду з прав людини, суд зазначає, що у суду відсутні підстави для задоволення вказаної вимоги, оскільки чинним законодавством України обов`язок щодо обчислення єдиного внеску покладено саме на орган доходів і зборів та саме цей орган надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Також, не підлягає задоволенню вимога щодо визнання відсутності повноважень у відповідача-2 (Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) згідно прямих норм основного закону, зокрема ст. ст. 8, 19 та інших норм цього закону проводити будь-які (жодної виконавчої дії), тощо без вручення позивачу оспорюваної вимоги податкової за 25.01.2022 року, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 18 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За правилами ч. 1 ст. 26 Закону № 1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Для належного виконання повноважень з примусового виконання рішень виконавець наділений низкою прав та обов`язків.

Разом з тим, суд зазначає, що виконавець під час відкриття виконавчого провадження не наділений повноваженнями перевіряти чи вручено боржнику виконавчий документ (вимогу) чи ні, у зв`язку з чим посилання позивача на відсутність у відповідача-2 повноважень з вчинення виконавчих дій без вручення йому оскаржуваної вимоги є безпідставними.

Щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача-2, яка виразилась у не направленні усіх постанов виконавчого провадження, не ознайомленні з виконавчим провадженням та усіма документами по цей час, що стосується оспорюваної вимоги відповідача-1 за 2022 рік, не знятті повного арешту з рахунку, на який надходять пенсійні виплати, суд зазначає наступне.

Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі - Закон № 1404-VIII) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

За приписами статті 1 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону № 1404-VIII, примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 3 Закону №1404-VIII, підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, - рішень інших державних органів, які законом визнані виконавчими документами.

Згідно статті 10 Закону №1404-VIII, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

За приписами ч. 1, 2 статті 18 Закону №1404-VIII, виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону №1404-VIII, виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №1404-VIII, копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення.

З аналізу викладеного вбачається, що постанова про відкриття виконавчого провадження обов`язково надсилається на адресу боржника рекомендованим поштовим відправленням, інші документи доводяться до відома простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром.

В ході розгляду справи відповідач-2 на вимогу суду витребувані матеріали виконавчого провадження, відритого відносно ОСОБА_1 , суду не надав.

Разом з тим, з Автоматизованої системи виконавчих проваджень вбачається, що відносно ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження №74079124, у якому стягувачем є Головне управління ДПС у Дніпропетровській області.

Водночас, позивач стверджує, що жодних документів від Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) не отримував.

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів відповідач-2 таких доказів не надав та доводи позивача з даного приводу не спростував.

Оскільки доказів протилежного відповідачем-2 в ході розгляду справи не надано, а також враховуючи, що відносно позивача наявне відкрите виконавче провадження, копію постанови про відкриття якого позивач не отримав, суд приходить до висновку, що відпвідачем-2 вчинено протиправну бездіяльність щодо направлення на адресу позивача копії постанови про відкриття виконавчого провадження №74079124.

З огляду на те, що у суду відсутні відомості про вчинення у відкритому відносно позивача виконавчому провадженні інших виконавчих дій окрім винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, суд вважає за необхідне частково задовольнити дану вимогу, та визнати протиправною бездіяльність відповідача-2 з направлення на адресу позивача копії постанови про відкриття виконавчого провадження №74079124.

Щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача-2 з приводу тривалого не ознайомлення позивача з усіма документами виконавчого провадження з 2022 року по цей час (протиправна бездіяльність цього відповідача-2 порушення прямих норм Конституції України ст.ст. 55, 56, 60) неознайомлення позивача з його правами як сторони виконавчого провадження по цей час (тривала протиправна бездіяльність відповідача-2), суд назначає наступне.

Відповідно до пунктів 2, 3 ч. 2 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний: надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання.

Згідно із ч. 1 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», сторони виконавчого провадження та прокурор як учасник виконавчого провадження мають право ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, робити з них виписки, знімати копії, заявляти відводи у випадках, передбачених цим Законом, мають право доступу до автоматизованої системи виконавчого провадження, право оскаржувати рішення, дії або бездіяльність виконавця у порядку, встановленому цим Законом, надавати додаткові матеріали, заявляти клопотання, брати участь у вчиненні виконавчих дій, надавати усні та письмові пояснення, заперечувати проти клопотань інших учасників виконавчого провадження та користуватися іншими правами, наданими законом.

З тексту позовної заяви вбачається, що позивач, як сторона виконавчого провадження, не може ознайомитись з матеріалами виконавчого провадження, в якому є стороною.

Проте, станом на час розгляду справи позивачем не надано суду доказів того, що він звертався до відповідача-2 з відповідними заявами про ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження та йому було відмовлено в такому ознайомленні.

Встановлені обставини свідчать про відсутність доказів порушення з боку відповідача-2 прав позивача як сторони виконавчого провадження на ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, у зв`язку з чим вказана вимога не підлягає задоволенню.

Щодо зобов`язання відповідача-2 зняти арешт повністю з виплат так і з арештованого майна (квартири, інше) позивача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону №1404-VIII, арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.

Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

У порядку, встановленому цією статтею, виконавець, в провадженні якого знаходиться виконавче провадження, за заявою стягувача чи з власної ініціативи може накласти арешт на грошові кошти, які перебувають на рахунках (вкладах) чи на зберіганні у банках, інших фінансових установах і належать особі, яка має заборгованість перед боржником, яка підтверджена судовим рішенням, яке набрало законної сили.

Аналіз наведених положень Закону №1404-VIII дає підстави стверджувати, що накладення арешту на кошти, які перебувають на рахунках боржника, є одним із визначених вказаним законом заходів щодо примусового виконання рішень.

Разом з тим, у суду відсутні відомості, що відповідачем-2 в рамках виконавчого провадження вживались заходи щодо накладення арешту на кошти чи майно позивача.

Позивачем під час судвого розгляду не надано доказів того, що на його рахунки в рамках виконавчого провадження було накладено арешт на кошти та майно, чи доказів того, що він звертався із відповідною заявою до відповідача-2 про скасування постанови про арешт коштів боржника.

Так, станом на час розгляду справи в Автоматизованій системі виконавчих проваджень наявні лише відомості щодо відкриття виконавчого провадження відносно позивача, боржником у якому він є.

При цьому, слід зазначити, що суд обмежений у доступі до документів в даній системі, що були прийняті в рамках виконавчого провадення, в тому числі і до інформації про накладення арешту.

Відповідачем-2 також не надано жодних пояснень та доказів щодо наявності стосовно позивача відкритих виконавчих проваджень, які б зумовили необхідність накладення арешту на його майно.

Відтак, суд позбавлений можливості вжити заходи щодо зняття арешту, у зв`язку з недоведеністю його накладення.

Щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача-3 (Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) щодо тривалого не направлення позивачу довідки за повний 2023 рік для надання до суду згідно заяви від 01.01.2024 року та повторної заяви з виключенням з обліку по ЄСВ направленої пізніше у 2024 році, суд зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 06.03.2023 року звернувся до Головного управління ПФУ у Дніпропетровській області із заявою про отримання довідки про доходи.

Листом від 30.03.2024 року пенсійний фонд направив на адресу позивача довідку про доходи від 21.03.2023 року за період з 01.04.2022 року по 31.03.2023 року.

При цьому, з матеріалів пенсійної справи позивача вбачається, що на всі направлені ним звернення Головним управлінням ПФУ у Дніпропетровській області були надані відповіді.

Доказів звернення до відповідача-3 із заявою від 01.01.2024, а також із повторною заявою, чи будь-якими іншими заявами, на які пенсійний фонд тривалий час не надавав відповіді, позивачем суду не надано.

Встановлені обставини свідчать про відсутність порушення з боку відповідача-3 прав позивача, у зв`язку з чим вказана вимога не підлягає задоволенню.

Щодо зобов`язання відповідача-3 направити на адресу позивача довідку за повний 2023 рік щодо його пенсії для подальшого надання її до суду, зокрема, та відповіді на заяви позивача до них щодо зняття з обліку по сплаті ЄСВ, тощо, суд зазначає, що у зв`язку із недоведеністю в ході розгляду справи протиправної бездіяльності відповідача-3, а також у зв`язку із не встановленням порушень прав позивача з боку відповідача-3, у суду відсудні підстави для зобов`язання відповідача вчиняти будь-які дії, у зв`язку з чим, суд відмовляє в задоволенні цієї позовної вимоги.

Щодо визнання протиправними дії та бездіяльності відповідачів-1,2,3 шляхом створення штучних перешкод (не надання документів, довідок, тощо) в доступі до суду, суд також вважає за необхідне відмовити в задоволенні цієї вимоги, оскільки в ході розгляду справи зазначених обставин судом не встановлено, а позивачем не надано належних доказів для їх підтвердження.

При цьому, суд звертає увагу позивача, що вимога про визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 щодо направлення на адресу позивача документів виконавчого проваження судом вже вирішена у цьому рішенні на користь позивача, разом з тим, така бездіяльність відповідача-3 не свідчить про створення ним перешкод позивачу у доступі до суду.

Щодо стягнення з кожного із відповідачів-1,2,3 на користь позивача моральної шкоди по 3 000 000 (три мільйона грн. за рахунок бюджетних асигнувань на їх утримання), суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно з статтею 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року №4 (далі - Постанова) встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Пунктами 4, 5 Постанови визначено, що у позовній заяві про відшкодування моральної шкоди має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, яким неправомірними діями чи бездіяльністю заподіяно позивачеві, з яких міркувань він виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами підтверджується. Обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суди, зокрема, повинні з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Згідно з пунктом 9 Постанови розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого - спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Тобто, позивач повинен довести факт завдання йому моральної шкоди, надати належні докази того, що саме дії та бездіяльність відповідача призвела до матеріальних втрат і душевних страждань, що вимагає від позивача додаткових зусиль для організації його життя.

Виходячи з вищезазначеного, суд вважає, що позивачем не обґрунтовано наявності страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин, причинного зв`язку між шкодою та протиправними діями відповідачів, відповідно до яких заподіяно шкоду, яку саме заподіяно шкоду та в чому вона полягає.

Так, на обґрунтування заподіяння моральної шкоди, позивач вказав, що протиправні дії посадових осіб тривалий час змусили його постійно писати скарги, заяви, звернення та вести переписку з контролюючими органами та відповідачами, що завдало великої шкоди зору, слуху та здоров`ю, при цьому значно підвищувався артеріальний тиск, і це тільки мала частина того, що він пережив, від таких незаконних дій відповідачів.

Водночас позивачем не надано жодних доказів заподіяння йому моральних страждань протиправною поведінкою відповідачів по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я: зору, слуху, або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій відповідачів.

Крім того, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У свою чергу, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі по 3 000 000,00 грн. з кожного відповідача.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовна вимога щодо стягнення з відповідачів моральної шкоди у розмірі по 3 000 000,00 грн. з кожного є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, позивач не навів причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідачів та моральними стражданнями, не вказав, з яких міркувань він виходив визначаючи розмір шкоди, розрахунку моральної шкоди та, якими доказами це підтверджується.

Щодо вимоги про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає, що така вимога задоволенню не підлягає з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Наведені процесуальні приписи не є імперативними, передбачають диспозитивну поведінку суду щодо зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Отже, суд вважає, що зобов`язати надати такий звіт, це право суду, а не обов`язок, в тому числі доказів невиконання судового рішення у майбутньому не надано, а тому в цій частині суд відмовляє в задоволенні позовних вимог.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, а за змістом ст. 90 цього Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, враховуючи те, що відповідачами-2,3 право на надання відзиву та спростування доводів позивача не використано, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 133 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо сплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Згідно із ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому, суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Оскільки на стадії відкриття провадження у цій справі суд ухвалою від 25.06.2024 року відстрочив ОСОБА_1 сплату судового збору за подання даного позову до ухвалення судового рішення, у зв`язку з частковим задоволенням позовних вимог, судовий збір підлягає стягненню до Державного бюджету України пропорційно задоволеній частині позовних вимог за рахунок бюджетних асигнувань з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області в сумі 2422,40 грн., Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) в сумі 1211,20 грн., а також з ОСОБА_1 в сумі 1211,20 грн.

Керуючись ст.ст. 72-77, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса), Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій та бездіяльності протиправними, стягнення моральної шкоди, визнання відсутності повноважень та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управлыння ДПС у Дніпропетровській області №Ф-438511-53 від 25.01.2022 про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на суму 17857,84 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області внести зміни до інтегрованої картки платника податків ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), виключивши суму недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області зняти з 28.03.2011 року позивача з податкового обліку, як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування фізичну особу, яка провадить незалежну професійну діяльність.

Визнати протиправною бездіяльність Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) щодо направлення на адресу ОСОБА_1 копії постанови про відкриття виконавчого провадження №74079124.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Стягнути з Головного управління ДПС у Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 2422,40 грн.

Стягнути з Новомосковського відділу державної виконавчої служби у Новомосковському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Державного бюджету України судовий збір у сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Кальник


Суд	Дніпропетровський окружний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення	26.08.2024
Оприлюднено	04.09.2024
Номер документу	121323247
Судочинство	Адміністративне
Категорія	Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо збору та обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування та інших зборів

Ясенова Т.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Рішеннявід 26.08.2024 по справі 160/31924/23ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —160/31924/23

Рішення від 26.08.2024

Рішення
від 26.08.2024 по справі 160/31924/23
ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД