Постанова

від 27.11.2007 по справі 30/292

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

30/292

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 27.11.2007                                                                                           № 30/292

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Андрієнка  В.В.

 суддів:             

 За участю представників:

 від позивача - Вичівська О.Ю.

 від відповідача 2 - Мойсик М.В.

від відповідача 3 - Тарнавський В.В.

 від відповідача 4 - Арін М.І.

 від третьої особи - Карлаш І.М.

 розглянувши апеляційну скаргу Солом"янської районної в м. Києві ради

 на рішення Господарського суду м.Києва від 05.10.2007

 у справі № 30/292  

 за позовом                               ЗАТ "Вікторія"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Даталюкс"

                                                  Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Солом"янського району м. Києва

                                                  Фонду приватизації комунального майна Солом"янського району м.Києва

                                                  Солом"янської районної в м. Києві ради

 третя особа           Солом"янська районна в м.Києві державна адміністрація

 про                                                  визнання правочинів недійсними

ВСТАНОВИВ:

 ЗАТ «Вікторія» звернулось до Господарського суду м. Києва з вищезазначеним позовом.

Ухвалою суду від 22.07.2007 р. порушено провадження у справі № 30/292.

Ухвалою від 23.08.2007 р. з метою забезпечення позову накладено арешт на нежилі будівлі матеріального складу і соко-томатного цеху  площею 3692,22 кв. м. та прибудови під літерою Д-3 площею 58,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Василенка, 2, а також заборонено позивачу та будь-яким іншим особам проводити дії, направлені на відчуження вказаних об'єктів нерухомості.

Рішенням господарського суду міста Києва від 05.10.2007р. задоволено позов ЗАТ „Вікторія” та визнано нежилі будівлі соко-томатного цеху, матеріального складу, прибудови невід'ємними складовими цілісного майнового комплексу плодоовочевої бази ЗАТ „Вікторія”; визнано недійсним договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району м. Києва № 1141ж від 05.08.2005р.;  визнано недійсним та скасовано рішення Солом'янської у м. Києві ради 7 сесії 5 скликання №97 від 20.12.06. в частині пункту 41 додатку до цього рішення щодо приватизації нежилих будівель по вул. Василенка, 2 шляхом викупу орендарем – Товариством з обмеженою відповідальністю „Даталюкс”; визнано незаконною приватизацію нежилих будівель прибудови (Літера Д'') площею 58,20 м2  та комплексу будівель загальною площею 3196,60 м2 до складу якого входить склад склотари (літера Д) площею 1599,60 м2 і соко-томатний цех (літера Д') площею 1 597,00 м2 по вул. Василенка Миколи, 2 в м. Києві; визнано недійсним договір купівлі-продажу комплексу будівель шляхом викупу № 546 від 24.05.07., укладений між Фондом приватизації комунального майна Солом'янського району м. Києва та товариством з обмеженою відповідальністю „Даталюкс”; визнано недійсним договір купівлі-продажу частини майнового комплексу № 547 від 24.05.07., укладений між Фондом приватизації комунального майна Солом'янського району м. Києва та товариством з обмеженою відповідальністю „Даталюкс”.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції ТОВ „Даталюкс” подало апеляційну скаргу на вказану ухвалу у якій просило суд її скасувати з підстав невідповідності ст. 66 Господарського процесуального кодексу України.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції ТОВ „Даталюкс”, Солом'янська районна у м. Києві рада та Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація подали апеляційні скарги у яких  просять його скасувати і прийняти нове рішення, яким відмовити ЗАТ „Вікторія” у задоволенні позовних вимог.

Свої вимоги заявники обґрунтовують тим, що рішення постановлено з порушеннями норм матеріального та процесуального права, не повно з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, не всі обставини, що мають значення для справи є доведеними, а господарський суд визнав їх встановленими і також частково висновки господарського суду  не відповідають обставинам справи, що призвело до прийняття неправильного рішення. Скаржники вказують, що будівлі соко-томатного цеху  та матеріального складу не можуть бути визнані невід'ємними частинами цілісного майнового комплексу плодоовочевої бази оскільки є індивідуально визначеним, окремо розташованим майном, при тому скаржник посилається на положення Національного стандарту №1 ”Загальні засади оцінки майна і майнових прав”, затвердженого Постановою КМУ від 10.09.2003р. № 1440 і вказує, що складові частини цілісних майнових комплексів виступають у формі активів: оборотні, необоротні і витрати на майбутні періоди, а цих відомостей матеріали справи не містять. А також вказує на ту обставину, що ЗАТ „Вікторія” не заперечувало проти вилучення із складу цілісного майнового комплексу плодоовочевої бази у 2001 році будівлі соко-томатного цеху, а в 2004 році - будівлі матеріального складу. Матеріали справи не містять доказів виділення ЗАТ „Вікторія” земельної ділянки під майновий комплекс плодоовочевої бази, та відсутні докази проведення позивачем  плати за користування будівель, що були вилучені. Заявник вважає, що рішення суду про визнання недійсним договору оренди не може ґрунтуватись на відмові власника (лист №3462/01 від 25.04.05р.) у поверненні спірних будівель до складу цілісного майнового комплексу позивача. Заявник зазначає, що матеріали справи не містять доказів загибелі об'єкту оренди, що дає відповідно до ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” ставити питання про визнання недійсним договору згідно ч. 5 ст. 203 ЦК України. Договір оренди був укладений правомочними особами і обов'язки по договору виконувались. При тому, укладанням цього договору інтереси позивача не порушувались.  При вирішенні цього питання суд залишив нез'ясованими обставини нарахування і сплати позивачем земельного податку.

Також апелянти вказують на те, що рішення Солом'янської у м. Києві ради №97 від 20.12.2006 п. в частині п. 41 визнано недійсним та скасовано неправомірно, оскільки спірні нежилі приміщення є індивідуально визначеним майном. Заявник вказує на те, що приватизація спірних об'єктів була проведена без порушень п. 51 Закону України „Про Державну програму приватизації” , оскільки за приватизовані об'єкти ТОВ „Даталюкс” сплатило кошти без врахування вартості невід'ємних покращень, а про наявність цих покращень свідчать наявні в матеріалах справи докази – аудиторський висновок від 12.12.2006р. При розгляді справи не враховано рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 10.10.2007р.

Під час розгляду справи апеляційною інстанцією Солом'янська районна у м. Києві державна адміністрація подала доповнення до апеляційної скарги та просила суд рішення місцевого господарського суду скасувати та припинити провадження у справі на підставі ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач просив ухвалу та рішення залишити без змін з огляду на їх законність та обґрунтованість.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги ТОВ „Даталюкс” на ухвалу господарського суду м. Києва від 23.08.2007 р.  колегія суддів відзначає  наступне.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо не вжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що не вжиття цих заходів у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених позовних вимог.

Звертаючись до місцевого господарського суду із позовом та заявою про забезпечення позову, позивач посилався на певні факти та дії відповідача, які на його думку свідчили про можливість  утруднення або унеможливлення виконання рішення суду і цій справі.

Як зазначено вище, позивач звернулося до суду з позовом про визнання недійсними правочинів предметом яких є нерухоме майно - будівлі матеріального складу і соко-томатного цеху  площею 3692,22 кв. м. та прибудови під літерою Д-3 площею 58,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Василенка, 2.

Враховуючи наведене, судова колегія вважає, що з метою запобігання можливим порушенням майнових прав та охоронюваних законом інтересів  позивача у справі, утрудненню чи унеможливленню виконання рішення господарського суду, судом першої інстанції було винесено обґрунтовану  ухвалу про накладення арешту на арешту на нерухоме майно - будівлі матеріального складу і соко-томатного цеху  площею 3692,22 кв. м. та прибудови під літерою Д-3 площею 58,2 кв. м., що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Василенка, 2, а також  обґрунтовано заборонено відповідачу та іншим особам вчиняти дії по відчуженню майнових прав відповідача на відповідні нежитлові приміщення.

Також  судом береться до уваги те, що  приймаючи ухвалу про забезпечення позову, суд вправі обрати такі способи, щоб у повній мірі унеможливити утруднення виконання рішення у разі задоволення заявлених позовних вимог.

За таких обставин колегія суддів вважає, що ухвала Господарського суду м. Києва від 23.08.2007 р. у справі № 30/292 є обґрунтованою, а отже підстави для її скасування відсутні.

Враховуючи зазначене, апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Даталюкс» на ухвалу Господарського суду м. Києва від 23.08.2007 р. у справі № 30/292 задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю «Даталюкс», Солом'янської районної у м. Києві ради та Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації на рішення господарського суду м. Києва від 05.10.2007 р.,  колегія суддів відзначає  наступне.

ЗАТ „Вікторія” є правонаступником орендних підприємств і з моменту створення працювало як плодоовочева база  в користуванні якої знаходився цілісний майновий комплекс плодоовочевої бази по вул. Василенка, 2 в м. Києві, який розташований на земельній ділянці площею 8,3 га. Зазначена земельна ділянка була відведена під будівництво плодоовочевої бази рішенням № 671 виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих.

          З 01.04.1997р. між позивачем та Жовтневою районною державною адміністрацією  м. Києва почав діяти договір оренди державного майна дія якого була пролонгована до 01.04.2010р.

          Відповідно до п. 1.1. цього договору  в орендне користування позивача був переданий цілісний майновий комплекс склад і вартість якого міститься в додатку №3 до цього договору. Згідно зазначеного додатку, спірні об'єкти – соко-томтний цех, матеріальний склад та прибудова, як і інші індивідуально визначені об'єкти нерухомості,  входили до складу цілісного майнового комплексу плодоовочевої бази. Отже були його складовими частинами.

          В подальшому будівля соко-томатного цеху була вилучена із складу цілісного майнового комплексу, що знаходився в орендному користуванні позивача без його згоди за розпорядженням власника (розпорядження голови Жовтневої районної у м. Києві від 05.09.01.).

          Відповідно до додаткової угоди №2 від 23.03.04р. про зміни та доповнення до договору оренди від 01.04.97р. з цілісного майнового комплексу плодоовочевої бази  були виключені ряд об'єктів, що входили до складу цілісного майнового комплексу,  в тому числі і будівля матеріального складу.

          Позивач не оскаржував дії власника, щодо внесення вищезазначених змін в первісний  договір оренди.

          Судом встановлено, що власник майна не встановлював дійсний технічний стан спірних будівель, на момент їх  виключення із складу цілісного майнового комплексу плодоовочевої бази.

          Колегія апеляційного господарського суду зважає не те, що з цілісного майнового комплексу вилучались лише об'єкти нерухомості, при тому без врахування того, що ці об'єкти належать до структурних підрозділів підприємства (цех та склад).

          Національний стандарт №1 „Загальні засади оцінки майна та майнових прав”, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003р. №1440, на який посилався скаржник, як на законодавчий акт, що спростовує висновки суду не може враховуватись при розгляді цієї справи оскільки цей нормативний акт, відповідно до п. 1, є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. При вирішенні спірних відносин слід керуватись спеціальним законодавством, що регулює правовідносини суб'єкта владних повноважень з іншими особами щодо питань орендних відносин та приватизації.

          Враховуючи, встановлені обставини справи колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції, при постановлені рішення правильно оцінивши докази, наявні в матеріалах справи, і дійшов висновку, що будівлі соко-томатного цеху, матеріального складу та прибудови є невід'ємними складовими цілісного майнового комплексу плодоовочевої бази.

          При прийнятті рішення судом була надана оцінка тому факту, що Солом'янською районною у м. Києві адміністрацією листом № 3462/01 від 25.04.05 було відмовлено позивачу у поверненні до складу цілісного майнового комплексу будівель складу склотари (матеріального складу) та соко-томатного цеху  на підставі знаходження цілісного майнового комплексу, який перебуває в оренді у позивача, в заставі. Суд правильно відмітив, що відмова позивача неправомірна, оскільки суперечить положенню ст.9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”. В той же час, судом відмічено, що Солом'янською районною у м. Києві адміністрацією надана перевага ТОВ „Даталюкс” у наданні в оренду спірних приміщень, оскільки 05.08.05 з останнім було укладено договір оренди №1141ж від 05.08.05р. При тому, за умов цього договору в оренду передавалось для складських потреб окремо розташоване одноповерхове нежиле приміщення площею 4270 кв.м. Матеріали справи не містять доказів існування в натурі цієї споруди.

          Враховуючи наведене, та відповідно до ч.7 ст. 9 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, при наявності декількох бажаючих, перевагу в укладанні договору оренди орган владних повноважень зобов'язаний був визначити на конкурсних засадах.

          В той же час, відповідно до технічної документації, що розроблялась ТОВ „Даталюкс” з приводу землевідведення  для експлуатації орендованого за договором майна, на момент укладання спірного договору предмета оренди не існувало оскільки він являв собою руїну, не придатну до експлуатації. Про цей факт свідчить абрис земельної ділянки  та експлікація будівель, споруд та угідь відповідно до якої на земельній ділянці, що відводилась ТОВ „Даталюкс” під експлуатацію орендованого майна знаходились: асфальтовані покриття, газон з чагарником, опори, чагарник, газон з деревами та розвалини.

          Оцінивши наявні у справі докази колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно визначив, що в орендне користування ТОВ „Даталюкс” фактично передавалась земельна ділянка. Відповідно до ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”, договір оренди припиняється у разі загибелі об'єкту оренди. Суд дійшов правильного висновку, що на момент укладання спірного договору  об'єкту оренди не існувало, оскільки він являв собою руїну, отже не був ні будівлею, ні спорудою, ні приміщенням, тому за положенням ст. 4 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”,  не відносився до об'єкту оренди.

В той же час, зазначена земельна ділянка знаходилась в користуванні ЗАТ „Вікторія” відповідно до витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, наявною в матеріалах справи.  На підставі зазначеної оцінки визначалась сума плати за землю, що сплачувалась позивачем.  Відповідно до ч.6 Перехідних положень Земельного кодексу України, ЗАТ „Ввіторія” повинна до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на земельну ділянку, що знаходиться в його користуванні. Отже відсутність акта на право власності або договору оренди не позбавляє землекористувача права користуватись земельною ділянкою, що йому відводилась.

Крім того, на момент укладання спірного договору в розпорядженні власника знаходились лише нежитлове приміщення соко-томатного цеху та матеріального складу (складу склотари) загальною площею 3196,6 кв.м. (в оренду передавалась одноповерхова споруда площею 4270 кв.м.), то суд правильно дійшов висновку, що укладанням цього договору порушувались права іншого орендаря – ЗАТ „Вікторія” так як майно, що знаходилась в його користуванні було передано іншій особі без його згоди.          

Доказів виконання пунктів 8.1., 4.10., 3.7 договору ТОВ „Даталюкс” не надано.

На підставі наведеного колегія погоджується з висновком суду про те, що договір оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади Солом'янського району міста Києва №1141ж від 05.08.05. не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що ним обумовлені, тому підлягає визнанню недійсним на підставі ч. 5 ст. 203 ЦК України, так як був укладений з порушенням ст. 26 Закону України „Про оренду державного та комунального майна”.

Рішенням Солом'янської у м. Києві ради VII сесії V скликання №97 від 20.12.06 затверджено перелік об'єктів комунальної власності Солом'янського району м. Києва, що підлягають приватизації у 2007 році. Пунктом 41 додатку до цього рішення нежилі будівлі по вул. Василнка, 2 підлягають викупу орендарем – ТОВ „Даталюкс”.

Згідно ст. 2 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, об'єктом малої приватизації є окреме індивідуально визначене майно. Нежилі будівлі, що були приватизовані ТОВ „Даталюкс” не є об'єктом малої приватизації, оскільки окремим майном не були.

Відповідно до ст. 11 Закону України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, викуп майна підприємств, зданих в оренду проводиться з додержанням вимог, передбачених чинним законодавством України.

Згідно п.51 Закону України „Про державну програму приватизації” в редакції від 15.12.2005р., у разі прийняття рішення про приватизацію орендованого майна (будівлі, споруди, приміщення), орендар одержує право на викуп цього майна, якщо орендарем за згодою орендодавця здійснено за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна, яке не можливо відокремити від відповідного об'єкта без завдання йому шкоди, вартістю не менш як на 25 відсотків залишкової вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

Отже,  для приватизації майна за умовами, передбаченими Законом України „Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)”, тобто шляхом викупу, необхідно щоб орендар, за згодою орендодавця здійснив за рахунок власних коштів поліпшення орендованого майна вартістю не менш як на 25 відсотків залишкової вартості майна (будівлі, споруди, приміщення).

Колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про незаконність проведеної приватизації і недійсність та скасування рішення Рішенням Солом'янської у м. Києві ради VII сесії V скликання №97 від 20.12.06р., яким затверджено перелік об'єктів комунальної власності Солом'янського району м. Києва, що підлягають приватизації у 2007 році. Пунктом 41 додатку до цього рішення нежилі будівлі по вул. Василнка, 2 підлягають викупу орендарем – ТОВ „Даталюкс”, виходячи з наступного.

Як вказано вище, переданого в оренду майна у вигляді соко-томатного цеху та прибудови не існувало, оскільки вони були зруйновані, а прибудова знаходилась в орендному користуванні ЗАТ „”Вікторія”.

Нежилі будівлі, що були приватизовані ТОВ „Даталюкс” не є об'єктом малої приватизації, оскільки  окремим майном не були – колегія вважає правильним такий висновок суду, зроблений на підставі надання оцінки експлікації будівель плодоовочевої бази, розташованої по вул. Василенко, 2 в м. Києві. Будівлі матеріального складу та соко-томатного цеху розташовані разом з будівлею котельні та прибудовою, отже не мають окремого розташування, а знаходяться в комплексі з іншими будівлями цілісного майнового комплексу плодоовочевої бази.

Відповідачами не надано доказів згоди орендодавця на проведення поліпшення орендованого майна.

Крім того, інформація, що міститься в аудиторському висновку від 12.12.06. стосовно проведення поліпшень орендованого майна за рахунок власних коштів орендаря (ТОВ „Даталюкс”) в розмірі  420 000,00 грн. спростовується звітом про виконані роботи по візуальному обстеженню технічного стану соко-томатного цеху та складу склотари по вул. Василенка, 2 в м. Києві від 03.09.2007р. Зазначеним звітом встановлено, що за загальними ознаками, обстежений блок цехів був раніше (не пізніше 15 років тому) виведений з експлуатації, після чого почався процес доведення будівель до стану експлуатаційної непридатності та аварійності (демонтаж конструкцій і комунікацій). Будівлі обстеженого блока цехів, за виключенням будівлі томатного відділення, практично не існують (частина конструкцій демонтована або зруйнована). Експлуатація соко-томатного цеху і складу склотари неможлива (в т.ч. в якості нежитлових приміщень), більш того, знаходження людей в межах залишків будівель небезпечно. Можливість експлуатації дерев'яної будівлі томатного відділення (використання в якості нежитлових приміщень) повинно бути уточнено при її детальному обстеженні і забезпечення доступу всередину. Залишки стін будівель за п.3 мають дефекти і пошкодження, з врахуванням яких конструкції повинні бути віднесені, до категорії технічного стану IV (аварійний стан).

          Отже, стан будівель, які були зруйновані понад 15 років тому і поступово продовжували руйнуватись, не був фактично покращений.

Враховуючи те, що ТОВ „Даталюкс” подало дані відомості про покращення орендованого майна разом із заявою про приватизацію, то суд першої інстанції правильно дійшов до висновку щодо неправдивості такої інформації  і застосував положення ст. 230 ЦК України, відповідно до якої,  якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин визнається судом недійсним.

Отже, договір купівлі-продажу частини майнового комплексу № 547 від 23 травня 2007 року  та   договір купівлі-продажу будівель шляхом викупу № 546 від 23.05.2007р.  підлягають визнанню недійсними.

До того ж, відповідно до рішення Солом'янської у місті Києві ради VIII сесії V скликання від 04.04.2007р. №130, цілісний майновий комплекс за адресою: вул. Василенка, 2,  підлягає приватизації шляхом викупу орендарем - ЗАТ „Вікторія”. Додаток №2 до цього рішення містить перелік споруд, що підлягають викупу. Під пунктом 6 цього переліку значиться прибудова під літерою Д3 площею 58,20 кв.м.

З огляду на встановлені фактичні обставини суд дійшов вірного висновку про те, що права ЗАТ „Вікторія”, були порушені починаючи з відмови у поновленні складу ЦМК і подальшої приватизації прибудови, що мала бути викуплена позивачем та неіснуючих будівель соко-томатно цеху і матеріального складу, які розташовані на земельній ділянці, що перебуває у користуванні позивача.

Посилання апелянтів на постанову Солом'янського районного суду України від 10.10.2007р. у справі № 4-531-1/07  за скаргою Лебединського В.Ю. на постанову прокурора Солом'янського району м.Києва від 06.09.2007 р. про порушення кримінальної справи № 59-1864 відносно службових осіб ТОВ „Даталюкс” за ознаками складу злочинів, передбачених ст.ст. 235, 233 ч. 1 КК України не може бути прийнята судом до уваги, оскільки не відповідає вимогам ст. 35 Господарського процесуального кодексу України.

З урахуванням викладеного судова колегія вважає, що рішення Господарського суду м. Києва від 05.10.2007 року у справі № 30/292 про задоволення позову  прийнято з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, які мають значення для вирішення даного спору.

У зв`язку з цим підстав для скасування прийнятого рішення Київський апеляційний господарський суд не вбачає, а отже апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Даталюкс», Солом'янської районної у м. Києві ради та Солом'янської районної у м. Києві державної адміністрації  підлягають залишенню без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

ПОСТАНОВИВ:

 Рішення Господарського суду м. Києва від 05.10.2007 року у справі № 30/292 залишити без змін, а апеляційну скаргу Солом'янської районної у м. Києві ради  - без задоволення.  

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 30.11.07 (відправлено)