ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 140/1768/24 пров. № А/857/5409/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
судді-доповідача Шинкар Т.І.,
суддів Сеника Р.П.,
Обрізка І.М.,
секретаря судового засідання Максим Х.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду про забезпечення позову (головуючий суддя Валюх В.М.), ухвалене у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи м. Луцьк 23 лютого 2024 року, у справі №140/1768/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
15.02.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» звернулося в суд з позовом до Головного управління ДПС у Волинській області, в якому просило: визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області №1092 від 10.01.2024, про відповідність ТОВ «ПТФ «Центр» критеріям ризиковості платника податку, та зобов`язання виключити з переліку ризикових платників податків; визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Волинській області №4223 від 29.01.2024, про відповідність ТОВ «ПТФ «Центр» критеріям ризиковості платника податку, та зобов`язання виключити з переліку ризикових платників податків.
22.02.2024 позивач звернувся до суду першої інстанції із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень до вирішення по суті спору та набрання рішенням суду законної сили. Заява обґрунтована тим, що оскаржувані рішення контролюючого органу створюють реальну перешкоду підприємницької діяльності, повністю ставлячи її у залежне становище від протиправних рішень. Це збільшує собівартість як товарів, так і послуг підприємства, що спричиняє відтік потенційних клієнтів до конкурентів, зменшенню рентабельності підприємства і завершенню господарської діяльності. Оскільки з прийняттям вказаних рішень фактично здійснюється паралізація діяльності підприємства, тому їх дію необхідно зупинити.
Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року заяву задоволено.
Задовольняючи заяву, суд першої інстанції виходив з того, що інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення, прийнятого в адміністративній справі. При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами. Суд першої інстанції вказав, що в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваних рішень заподіяна позивачу шкода внаслідок зупинення господарської діяльності підприємства у зв`язку з неможливістю реєстрації податкових накладних при реалізації товарів та відмовою контрагентів від співпраці буде значно більшою, оскільки відновлення ділових відносин та нормалізація ведення господарської діяльності призведе до значних зусиль та витрат. Суд першої інстанції врахував, що спірні рішення зачіпають права не тільки позивача, а і його контрагентів, оскільки у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних останні не мають можливості формувати податковий кредит, що неминуче призведе (а щодо окремих контрагентів уже призвело) до припинення господарських взаємовідносин позивача з контрагентами. Суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідно задовольнити заяву позивача про забезпечення позову, шляхом зупинення дії оскаржуваних рішення до набрання законної сили рішенням суду у цій справі, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін та враховуючи наявність зв`язку між заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог у справі.
Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Головного управління ДПС у Волинській області подало апеляційну скаргу, просить скасувати ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 року та ухвалити нове, яким у задоволені заяви відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що сама ж лише незгода ТзОВ «Паливно-торгова фірма «Центр» із діями суб`єкта владних повноважень ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову, тоді як суд першої інстанції застосувавши заходи забезпечення позову у запропонований позивачем спосіб фактично вирішив спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України. Скаржник зазначає, що суд фактично обмежив автоматизований моніторинг відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, впроваджений з метою забезпечення превентивного реагування та запобігання потенційному виникненню порушень платниками податкового законодавства та прискорення урегулювання питань з розгляду спорів без звернення до суду для досягнення цілей державної політики, визначених Програмою діяльності Кабінету Міністрів України. Скаржник вказує, що негативні наслідки для господарської діяльності позивача, безумовно, справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та відмовити в задоволені заяви про забезпечення позову. Представник позивача щодо апеляційної скарги заперечив, просив залишити ухвалу суду першої інстанції в силі.
Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що ухвала суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.
Як це вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» зареєстроване як юридична особа в червні 2022 року, види діяльності товариства (згідно Кодів КВЕД): 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами (основний).Додатковім видом діяльності Товариства є роздрібна торгівля пальним за КВЕД 2010-47.30.
Як це встановлено судом першої інстанції, 10.01.2024 Комісія ГУ ДПС у Волинській області прийняла рішення №1092 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку відносно позивача, на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків (код податкової інформації 12 постачання товарів (послуг) платнику(ам) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку).
18.01.2024 за №12/2-1 ТзОВ «ПТФ «Центр» подало контролюючому органу інформацію про невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника.
Рішенням Комісії ГУ ДПС у Волинській області від 29.01.2024 №4223 про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості, з урахуванням отриманих від платника податку інформації та копій відповідних документів від 18.01.2024 №12/2-1, прийнято рішення про відповідність платника податків ТзОВ «ПТФ «Центр» пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку (код податкової інформації 12 постачання товарів (послуг) платнику(ам) податку, щодо якого(их) прийняте рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку).
Рішенням Комісії ДПС України за результатами розгляду скарги щодо рішення про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 14.02.2024 №7718 залишено скаргу ТзОВ «ПТФ «Центр» без задоволення та рішення комісії регіонального рівня від 29.01.2024 №4223 без змін.
Вважаючи, що такі рішення відповідача створюють реальну перешкоду підприємницькій діяльності, Товариство звернулось в суд із заявою про забезпечення позову.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Статтею 150 КАС України передбачено, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Суд апеляційної інстанції зауважує, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог. При цьому, інститут забезпечення позову в адміністративному судочинстві є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу в адміністративному судочинстві, а також однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для особи рішення.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Суд, при розгляді клопотання про забезпечення позову повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов`язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, інститут забезпечення позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів позивача (майбутнього позивача) в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. При цьому заходи забезпечення позову можуть вживатися виключно у випадку наявності очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача (майбутнього позивача) до ухвалення рішення в адміністративній справі, або у випадку, коли захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.
Як зазначено Верховним Судом у постановах від 25 червня 2020 року (справа №520/1545/19), від 01 жовтня 2019 року (справа №420/912/19) ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: - обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або - очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.
Слід зазначити, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, заявник покликався на те, що оскаржувані рішення контролюючого органу створюють реальну перешкоду підприємницької діяльності, повністю ставлячи її у залежне становище від прийнятих рішень. Це збільшує собівартість як товарів, так і послуг підприємства, що спричиняє відтік потенційних клієнтів до конкурентів, зменшенню рентабельності підприємства і завершенню господарської діяльності. Оскільки з прийняттям вказаних рішень фактично здійснюється паралізація діяльності підприємства, тому їх дію необхідно зупинити.
Позивач також вказує, що розпочав господарську діяльність в червні 2022 року, є платником податку на загальних підставах, основним видом діяльності якого є оптова та роздрібна торгівля пальним та торгівля супутніми автотоварами.
Можливість здійснення господарської діяльності залежить від укладання відповідних договорів та контрактів з клієнтами на купівлю-продаж нафтопродуктів, розрахунку з клієнтами та реєстрації податкових накладних (далі ПН) в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі ЄРПН). Станом на сьогодні податковим органом вироблено «схеми» та незаконно блокується господарська діяльність підприємства шляхом прийняття рішення про включення підприємства до переліку ризикових платників податків та блокується реєстрація ПН в ЄРПН. Внаслідок прийняття оскаржуваних рішень зупинена реєстрація усіх ПН, що призвело до негативних наслідків для підприємства, а саме найголовніше погіршення ділової репутації перед контрагентами, можливі реальні прямі та непрямі збитки шляхом виставлення штрафних санкцій клієнтами-контрагентами та розірвання ділових відносин. Фактично по суті такі незаконні дії контролюючого органу призвели до повного блокування роботи підприємства, що виражається у втраті прибутку від здійснення господарської діяльності, неможливість виплати заробітної плати персоналу, неможливість виконання зобов`язань щодо реалізації пального за уже укладеними правочинами, що у свою чергу знову ж таки призводить до підриву ділової репутації підприємства та численних судових процесів з приводу сплати штрафних санкцій на користь контрагентів.
Блокування роботи підприємства внаслідок безпідставного прийняття оскаржуваних рішень паралізує роботу підприємств регіону (області), які мають відповідні договори купівлі-продажу нафтопродуктів та заправляються на АЗС, як наслідок, зменшується товарооборот та обіг грошових коштів на відповідній АЗС, погіршується матеріальне становище мешканців відповідної території.
Невжиття заходів забезпечення позову у цьому випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам ТзОВ «ПТФ «Центр», трудового колективу товариства, настання негативних наслідків, для виправлення яких підприємству буде необхідно докласти значних зусиль. Крім того, оскільки правомірність оскаржуваних рішень буде досліджуватися судом під час розгляду справи, невжиття заходів забезпечення позову призведе до зупинення господарської діяльності позивача та можливого подальшого звільнення працівників.
Так, пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.
У разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних).
Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165, передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
При цьому пункт 5 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних визначає, що платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).
Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.
Водночас, на переконання суду апеляційної інстанції, вжиття заходів забезпечення позову у запропонований Товариством спосіб фактично вирішило спір по суті, що суперечить меті застосування статті 150 КАС України.
Суд першої інстанцій зазначає, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваних Товариством рішень зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності, оскільки строк реєстрації кожної податкової накладної збільшується, покладає на Товариство додатковий обов`язок щодо надання пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування. Негативні наслідки виникають також у контрагентів Товариства щодо формування ними податкового кредиту.
Проте, суд апеляційної інстанції зауважує, що такі висновки суду першої інстанції не підтверджені оцінкою судом будь-яких доказів. Суд першої інстанції лише констатував що кількість працівників становить 574 штатних одиниці, про що подав штатний розпис Товариства станом на 01.01.2024.
Щодо поданих листів контрагентів, які, у зв`язку із зупиненням реєстрації ПН в ЄРПН через прийняття рішення ГУ ДПС у Волинській області про відповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку, повідомили про припинення договірних відносин, проведення звірки розрахунків та повернення передоплати, що вказує на те, що негативні наслідки внаслідок прийняття оскаржуваних рішень уже реально настали, то суд апеляційної інстанції зауважує таке.
Лист ПП «Укр-Петроль» від 02.02.2024 про нібито припинення автоматично усіх договірних відносин з Товариством та проведення звірки протягом трьох банківських днів спростовується поданими податковими накладними, складеними у період з 23.02.2024 по 29.02.2024.
Щодо подання листів про припинення договірних відносин Товариства з ПП «Універсам», ДП «Агрофірма «Луга-Нова», то суд апеляційної інстанції зазначає, що на виконання таких листів Товариство не надало доказів щодо повернення сум попередньої оплати ПП «Універсам», а термін дії Договір купівлі продажу з ДП «Агрофірма «Луга-Нова» закінчувався 31.12.2023, проте доказів пролонгації договору не надано.
Окрім того, Товариством до матеріалів справи долучено ряд господарських договорів щодо відпуску паливно мастильних матеріалів з іншими контрагентами, які не виявляли бажання припинити договірну діяльність, оскільки відповідних доказів матеріали справи не містять.
Так само, суд першої інстанції не зазначив, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи Товариства, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.
Щодо негативних наслідків для господарської діяльності позивача, на які покликався суд першої інстанції, зокрема збільшення строку реєстрації податкових, що також негативно реально впливає на господарську діяльність позивача та його взаємовідносини із контрагентами, ставить під загрозу не лише здійснення господарської діяльності через розірвання ділових відносин з контрагентами, а й також звільнення працівників (кількість яких станом на 01.01.2024 становить 574 штатних одиниці), що в умовах воєнного стану є неприпустимим, спірні рішення зачіпають права контрагентів Товариства, оскільки у зв`язку з відсутністю реєстрації податкових накладних останні не мають можливості формувати податковий кредит, що неминуче призведе (а щодо окремих контрагентів уже призвело) до припинення господарських взаємовідносин позивача з контрагентами, то суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень певним чином впливають на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте, відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.
При цьому, як зазначено Верховним Судом у постанові від 25 лютого 2021 року у справі №380/5012/20, віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.
Аналогічний підхід щодо застосування положень статей 150, 151 КАС України прослідковується із чіткої та послідовної судової практики, зокрема, в постановах Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі №420/7063/20, від 21 січня 2021 року у справі №140/8878/20, від 18 травня 2021 року у справі №140/13152/20.
Щодо висновків суду першої інстанції, що для цієї категорії справ не встановлено скорочених строків судового розгляду, а з моменту відкриття провадження у справі до набрання рішенням суду законної сили пройде значний час, тому невжиття заходів забезпечення позову, враховуючи строки розгляду справи в суді першої та апеляційної інстанції, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, то такі на переконання суду апеляційної інстанції є необґрунтовані належними доказами, та спростовуються вищевикладеними висновками суду апеляційної інстанції.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що Товариством не доведено необхідність вжиття застосованих судом першої інстанції заходів забезпечення позову з урахуванням положень частини 2 статті 150 КАС України, застосовані судом першої інстанції заходи забезпечення позову є такими, що суперечать приписам частини 2 статті 151 КАС України.
За таких обставин, з врахуванням положень статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції задовольняючи заяву про забезпечення позову неповно з`ясував обставини, які мають значення для вирішення цього питання, а тому ухвалу суду першої інстанції слід скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити.
Керуючись статтями 230, 150, 310, 312, 315, 317, 321, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.
Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 23 лютого 2024 про забезпечення позову у справі №140/1768/24 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Паливно-торгова фірма «Центр» до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т. І. Шинкар судді Р. П. Сеник І. М. Обрізко Повне судове рішення оформлене суддею-доповідачем 13.05.2024 відповідно до ч.3 статті 321 КАС України
Суд | Восьмий апеляційний адміністративний суд |
Дата ухвалення рішення | 08.05.2024 |
Оприлюднено | 16.05.2024 |
Номер документу | 119025700 |
Судочинство | Адміністративне |
Категорія | Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо реалізації податкового контролю |
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шинкар Тетяна Ігорівна
Адміністративне
Восьмий апеляційний адміністративний суд
Шинкар Тетяна Ігорівна
Адміністративне
Волинський окружний адміністративний суд
Валюх Віктор Миколайович
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні