Постанова

від 13.05.2024 по справі 300/1122/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2024 рокуЛьвівСправа № 300/1122/23 пров. № А/857/936/24Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Шинкар Т.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірест" на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року (головуючий суддя Чуприна О.В., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/1122/23 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірест" до Головного управління ДПС в Івано-Франківській області про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки і оформлення її результатів та визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення №006573/0705 від 16.12.2022,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірест" звернулося в суд з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправними дії щодо проведення перевірки і оформлення її результатів та визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення №006573/0705 від 16.12.2022, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в сумі 418 285,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 104 571,00 гривень з податку на додану вартість.

Обгрунтовує позов тим, що відповідачем порушено підстави та порядок призначення податкової перевірки, оскільки перевірку призначено за відсутності підстав, передбачених пунктом 200.11 статті 200 ПК України, так як за даними податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2022 року позивачем заявлено суму бюджетного відшкодування, яку було сформовано за операціями, вчиненими після 1 січня 2017 року. Більше того, у спірному випадку відповідач наказом від 20.10.2022 за №1773-п межі перевірки поширив не лише на липень 2022 року, а на інші попередні звітні періоди декларування позивачем податку на додану вартість, що відповідно свідчить про недотримання відповідачем вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу. Також позивач стверджує, що податковим органом при оформленні письмового запиту від 14.11.2022 про надання до перевірки документів не лише порушено ДСТУ 4163:2020, а й приписи Податкового кодексу України щодо його оформлення, оскільки відсутність печатки на письмовому запиті, направленому контролюючим органом не можна віднести до недоліків, випадково допущених при їх оформленні. На переконання позивача, суттєва недосконалість запитів не несе за собою жодних негативних наслідків для платника податків, якому адресується такий запит, за відмову у наданні чи надання неповної відповіді на такий запит, оскільки в ньому відсутній обов`язковий реквізит печатка контролюючого органу. Помилковими вважає висновки контролюючого органу про необхідність донарахування податкових зобов`язань з податку на додану вартість, оскільки формула розрахунку, наведена контролюючим органом в акті перевірки не відповідає ані положенням ПК України, ані даним бухгалтерського обліку, ані положенням облікової політки, а є суб`єктивним припущенням контролюючого органу. На підтвердження господарських операцій в період, що підлягав перевірці, позивачем, окрім первинних бухгалтерських документів та договорів представлено також і відповідні регістри бухгалтерського обліку. Всі податкові накладні, що відображено у складі податкового кредиту належним чином зареєстровані в ЄРПН. Жодних доказів про безпідставність формування показників податкового кредиту з податку на додану вартість акт перевірки не містить. Крім того за результатами інвентаризації нестач не встановлено, про що зазначено відповідачем в матеріалах перевірки.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на неповне з`ясування обставин справи та неправильне застосування норм матеріального права, мотивуючи тим, що ані відповідачем, ані судом першої інстанції не наведено жодного доказу безпідставності формування позивачем показників податкового кредиту з ПДВ за лютий 2022 року та липень 2022 року. При цьому вважає безпідставною позицію суду першої інстанції про недотримання позивачем ст.85 ПКУ та ненадання до перевірки документів (зокрема, калькуляцій та інших документів, які не є первинними бухгалтерськими документами), які знаходяться поза межами дії пункту 44.6 статті 44 ПК України, а вимога пункту 44.6 статі 44 ПК України стосується тих документів, які є підставою для внесення показників до податкової звітності (первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. На підтвердження господарських операцій в період, що підлягав перевірці, позивачем, окрім первинних бухгалтерських документів та договорів представлено також і відповідні регістри бухгалтерського обліку. Чинне законодавство не забороняє документування господарських операцій із використанням виготовлених самостійно бланків, які в повному обсязі представлені до перевірки, та якими підтверджено обсяги списання сировини на виробництво готової продукції. Будь-яких доказів про негосподарське використання сировини та матеріалів перевіркою не встановлено та судом не здобуто, що виключає правові підстави для нарахування податкових зобов`язань відповідно до п.198.5 ст.198 ПКУ та вказує на безпідставність застосування штрафних санкцій. Ані контролюючим органом, ані судом першої інстанції у даній справі не здобуто доказів про надання позивачем нерезиденту послуг на митній території України, а тому грошові кошти, які 31.01.2022 надійшли від нерезидента в розмірі 1 053,64 євро (еквівалентно 33 747,35 грн.) з призначенням платежу "відшкодування орендної плати за землю (липень-грудень 2021 року) згідно з рахунком №15/12", не можуть вважатися базою оподаткування ПДВ за ставкою 20% згідно п.188.1 ст. 188 Податкового кодексу України. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позов задовольнити.

Відповідачем відзиву на апеляційну скаргу не подано, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено доказами, які є в матеріалах справи, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ірест" 13.11.2023 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області. З 20.04.2022 перейшло на єдиний податок 3 групи за ставкою 2%. За заявою платника єдиного податку реєстрацію платника ПДВ 19.04.2022 анульовано (призупинено). 30.06.2022 товариством припинено використання єдиного податку 3 групи за ставкою 2% та з 01.07.2022 реєстрацію платника ПДВ поновлено.

До видів економічної діяльності ТОВ "Ірест" за КВЕД віднесено "Механічне оброблення металевих виробів" (25.62), "Штукатурні роботи" (43.31), "Малярні роботи та скління" (43.34), "Вантажний автомобільний транспорт" (49.41).

ТОВ "Ірест" 15.09.2022 складено та подано до Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість за липень 2022 року, де останнім розраховано розмір власних зобов`язань в сумі 89 309,00 гривень, при цьому суму податкового кредиту визначено в розмірі 732 978,00 гривень.

Також позивачем подано до контролюючого органу заяву від 15.09.2022 про повернення на рахунок позивача суми бюджетного відшкодування, визначеного у податковій декларації за звітний період з податку на додану вартість за липень 2022 року в сумі 643 669,00 гривень.

Посадовими особами Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області у листопаді 2022 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Ірест" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету. При проведенні перевірки використано податкову декларацію з податку на додану вартість за липень 2022 року від 16.08.2022 та уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку із виправленням самостійно виявлених помилок за липень 2022 року від 15.09.2022.

При проведенні вказаної перевірки встановлено порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36, пункту 14.1 статті 14, пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 189.1 статті 189, пункту 198.5 статті 198, підпункту 9.9 пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України, а саме, завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку на загальну суму 490 399 гривень, в тому числі по періодах: лютий 2022 року 72 114,00 гривень, липень 2022 року 418 285,00 гривень.

Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки за №6017/09-19-07-05/44412981 від 23.11.2022.

Не погоджуючись із встановленими порушеннями ТОВ "Ірест" 05.12.2022 подало заперечення від 01.12.2022 на акт перевірки №6017/09-19-07-05/44412981 від 23.11.2022.

За наслідками розгляду вказаного заперечення, висновок акту перевірки №6017/09-19-07-05/44412981 від 23.11.2022, відповідачем залишено без змін, про що надано позивачу відповідь від 14.12.2022 за №12559/6/09-19-07-05-06.

На підставі коментованого акту перевірки від 23.11.2022 за №6017/09-19-07-05/44412981, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №006573/0705 від 16.12.2022, яким зменшено товариству суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, задекларовану на рахунок платника у банку, в сумі 418 285,00 гривень та застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 104 571,00 гривень з податку на додану вартість.

Позивач, на підставі статті 56 ПК України подав 04.01.2023 до відповідача скаргу на податкове повідомлення-рішення №006573/0705 від 16.12.2022.

Відповідач, за результатом розгляду скарги прийняв рішення №4861/6/99-00-06-01-01-06 від 27.02.2023, яким скаргу ТОВ "Ірест" залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення №006573/0705 від 16.12.2022 без змін.

Позивач, не погоджуючись із податковим повідомлення-рішенням №006573/0705 від 16.12.2022, звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що контролюючий орган не тільки перевіряє декларацію щодо правильності/законності визначення та декларування податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітні періоди, коли виникло таке від`ємне значення, але й визначає/донараховує грошове зобов`язання за наявності встановлених порушень норм чинного законодавства. Норма пункту 200.11 статті 200 ПК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом №1914-IX від 30.11.2021), на яку посилається позивач, втратила чинність на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" №1914-IX від 30.11.2021. Відсутність печатки контролюючого органу на запиті про отримання пояснення та документів, враховуючи підпис уповноваженої особи на проведення перевірки, а також скерування такого запиту в ході проведення документальної перевірки, не може бути самостійною підставою для визнання дій щодо направлення такого запиту платнику податків протиправними та спричинити його недійсність і, як наслідок, протиправність перевірки в цілому та оскаржуваного рішення. В порушення вимог пункту 198.5 статті 198 та підпункту 9.9. пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України ТОВ "Ірест" занижено податкове зобов`язання за липень 2022 року на суму 131083,00 гривень (217 051,00 гривень мінус 85 968,00 гривень) та не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 352 566,00 гривень, на суми запасів, списання яких не підтверджене первинними документами, чим порушено частину 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", пункт 2.7. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, підпункту 14.1.36 пункту 14.1.статті 14, пункту 44.6 статті 44, пункту 189.1. статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України. Також, позивачем в порушення пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України не нараховано податкові зобов`язання з податку на додану вартість за ставкою 20% на суму коштів, які 31.01.2022 надійшли від нерезидента ЛТ "П.В.Л."/ "Р.В.Л Зр.Л." (Італія) в розмірі 1 053,64 євро (еквівалентно 33 747,35 гривень) з призначенням платежу "відшкодування орендної плати за землю (липень-грудень 2021 року) згідно з рахунком, №15/12", чим порушено пункт 185.1 статті 185, пункт 187.1. статті 187, пункт 188.1 статті 188 ПК України.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, апеляційний суд зазначає наступне.

У частині 2 статті 19 Конституції України та частині 2 статті 2 КАС України законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведені норми визначають, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 ПК України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.

Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

Підстави перевірки, її зміст, обсяг, строки, порядок проведення, оформлення результатів актом перевірки та вручення його платнику податків, винесення податкових повідомлення-рішень визначені положеннями абзаців 1, 4 і 5 підпункту 75.1.2, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1, пунктів 78.4, 78.6 статті 78, пункту 82.2 статті 82, абзаців 1, 4 пункту 86.3 статті 86, пунктів 86.7, 86.8 статті 86 ПК України.

Щодо твердження позивача про порушення відповідачем підстав та порядку для призначення податкової перевірки, оскільки перевірку призначено за відсутності передбачених пунктом 200.11 статті 200 ПК України підстав, то колегія суддів зазначає таке.

Згідно з підпунктом 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Пунктом 200.1 статті 200 ПК України передбачено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з підпунктом "в" пункту 200.4 статті 200 ПК України при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

З аналізу норм статті 200 ПК України вбачається, що від`ємне значення звітного податкового періоду за умови його невикористання в звітному періоді відповідно до підпунктів "а" і "б" зараховується до складу, тобто стає частиною податкового кредиту наступного податкового періоду.

Пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік підстав для здійснення документальної позапланової перевірки.

Згідно з підпунктом 78.1.8. пункту 78.1 статті 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав: платником подано декларацію, в якій заявлено до відшкодування з бюджету податок на додану вартість, за наявності підстав для перевірки, визначених у розділі V цього Кодексу, та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Документальна позапланова перевірка з підстав, визначених у цьому підпункті, проводиться виключно щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень.

Таким чином, підставою для проведення перевірки є факт подачі декларації та/або з від`ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, з метою перевірки законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість.

Законність декларування платником податків заявленого до відшкодування з бюджету додатку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість, пов`язана з формуванням податкового кредиту, що включає в себе не тільки один період - місяць, а періоди.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 821/1235/17 та від 21.07.2021 у справі № 420/2382/20.

Згідно з пунктом 78.1 статті 78 ПК України при проведенні позапланових перевірок щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за відповідний звітний період (місяць) від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначене з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах, перевіряється правильність/законність визначення та декларування податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітні періоди, коли виникло таке від`ємне значення, та відповідно визначається сума грошових зобов`язань на підставі податкових повідомлень-рішень за результатами проведеної перевірки.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючий орган не тільки перевіряє декларацію щодо правильності/законності визначення та декларування податкових зобов`язань та податкового кредиту за звітні періоди, коли виникло таке від`ємне значення, але й визначає/донараховує грошове зобов`язання за наявності встановлених порушень норм чинного законодавства.

Наказом Міністерства фінансів України від 28 січня 2016 року №21 затверджено Порядок заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (далі - Порядок №21), який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 29 січня 2016 року за № 159/28289.

Відповідно до пункту 6 розділу ІІІ зазначеного Наказу №21 платник податку самостійно обчислює суму податкового зобов`язання, яку зазначає в податковій звітності. Дані, наведені в податковій звітності, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Декларація подається платником за звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог Кодексу (п. 9 розділу ІІІ Порядку №21).

Пунктами 10 та 11 розділу ІІІ Порядку №21 визначено, що додатками до декларації є: 1) розрахунок коригування сум податку на додану вартість (Д1) (додаток 1); 2) довідка про суму від`ємного значення звітного (податкового) періоду, яка зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (Д2) (додаток 2); 3) розрахунок суми бюджетного відшкодування (Д3) (додаток 3); 4) заяви про повернення суми бюджетного відшкодування та/або суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість та/або врахування реєстраційної суми платника податку, що реорганізується, в обрахунку реєстраційної суми правонаступника (Д4) (додаток 4); 5) розшифровки податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) (додаток 5); 6) розрахунок сум податку на додану вартість, не сплачених суб`єктом господарювання до бюджету у зв`язку з отриманням податкових пільг, та/або показників, відповідно до яких підприємства (організації) належать до підприємства (організації) осіб з інвалідністю (Д6) (додаток 6); 7) розрахунок (перерахунок) частки використання товарів/послуг, необоротних активів в оподатковуваних операціях (Д7) (додаток 7); 8) заява про допущення продавцем товарів/послуг помилок при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушення продавцем/покупцем граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування (Д8) (додаток 8); 9) розрахунок податкових зобов`язань за операціями, визначеними в статті 16-1 Закону України "Про державну підтримку сільського господарства України", та питомої ваги вартості сільськогосподарських товарів (ДС9) (додаток 9).

Додатки додаються до декларацій за наявності подій, які підлягають відображенню у таких додатках.

Відповідно до п. 5 розділу V Порядку №21 розділ III "Розрахунки за звітний період":

1) якщо в результаті розрахунку різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано позитивне значення, то заповнюється рядок 18 декларації.

У рядку 18 вказується сума податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню за підсумками поточного звітного (податкового) періоду та сплачується до загального фонду державного бюджету у порядку, визначеному у статті 200 Кодексу;

2) якщо в результаті розрахунку значення різниці між сумою податкових зобов`язань (рядок 9) і податкового кредиту (рядок 17) отримано від`ємне значення, то заповнюється рядок 19 декларації.

При від`ємному значенні суми податку на додану вартість, розрахованої інвестором (оператором) за угодою про розподіл продукції, така сума підлягає відшкодуванню інвестору (оператору) в порядку та строки, передбачені угодою про розподіл продукції, затвердженою Кабінетом Міністрів України. При цьому інвестор (оператор) має право на автоматичне бюджетне відшкодування такої суми в повному обсязі.

З рядка 19 визначається сума перевищення від`ємного значення над сумою, обчисленою відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації. Визначена сума вказується у рядку 19.1 та зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 21).

У разі якщо сума від`ємного значення (рядок 19) менша або дорівнює сумі, обчисленій відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, рядок 19.1 не заповнюється.

Сума, обчислена відповідно до п. 200-1.3 ст. 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, зазначається у відповідному службовому полі у рядку 19.1;

3) сума від`ємного значення, що не перевищує суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації (рядок 19 - рядок 19.1), зазначається у рядку 20;

4) сума від`ємного значення (рядок 20 у декларації):

- зараховується у зменшення суми податкового боргу, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до Кодексу) (відображається у рядку 20.1);

- підлягає бюджетному відшкодуванню (відображається у рядку 20.2): на рахунок платника у банку (відображається у рядку 20.2.1) та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України (відображається у рядку 20.2.2).

Платники податку, які відповідно до ст. 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та додають до декларації (Д3) (додаток 3) та (Д4) (додаток 4).

Розрахунок суми бюджетного відшкодування здійснюється в межах суми, обчисленої відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 розділу V Кодексу на момент подання податкової декларації, за вирахуванням від`ємного значення поточного звітного (податкового) періоду, зарахованого у зменшення суми податкового боргу з податку на додану вартість.

5) сума від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (рядок 19.1 + рядок 20.3), відображається у рядку 21 та переноситься до рядка 16.1 наступного звітного (податкового) періоду.

Додаток 2 містить деталізацію від`ємного значення з урахуванням періодів його виникнення.

У додатку 3 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розрахунок суми бюджетного відшкодування» в таблиці 2 розшифровуються суми податку, фактично сплаченого у попередніх та звітному (податкових) періодах постачальникам товарів/послуг або до Державного бюджету України, у розрізі постачальників та періодів виникнення від`ємного значення.

Згідно листа Державної фіскальної служби України від 22 липня 2016 року №24830/7/99-99-15-03-02-17 "Про внесення змін до форми податкової декларації з податку на додану вартість" податкові органи зобов`язані забезпечити його врахування під час прийняття звітності, проведення масово-роз`яснювальної та контрольно-перевірочної роботи і адміністративного оскарження.

Судом встановлено, що документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ "Ірест" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за липень 2022 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, проведена відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.8. пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 ПК України та на підставі наказу Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області №1773-п від 20.10.2022.

Позивач, як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі наголошує на тому, що контролюючим органом призначено перевірку за відсутності передбачених пунктом 200.11 статті 200 ПК України (у редакції, чинній до внесення змін Законом №1914-IX від 30.11.2021) підстав, оскільки за даними податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2022 року ТОВ "Ірест" заявлено суму бюджетного відшкодування, яку було сформовано за операціями вчиненими після 1 січня 2017 року.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначена норма Податкового кодексу України, втратила чинність на підставі Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень" №1914-IX від 30.11.2021, а, відтак, позивач безпідставно покликається на її застосування.

Щодо твердження позивача про порушення відповідачем порядку оформлення письмового запиту від 14.11.2022 про надання до перевірки документів, визначеного Податковим кодексом України, оскільки такий запит скерований до платника податків за відсутності обов`язкового реквізиту печатки контролюючого органу", то колегія суддів зазначає таке.

Судом встановлено, що згідно направлення на перевірку від 08.11.2022 за №3113, виданого Головним управлінням ДПС в Івано-Франківській області, заступника начальника відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Карковську О.М. уповноважено здійснити перевірку ТОВ "Ірест".

Відповідно до п.п. 20.1.2 п. 20.1 ст. 20 ПКУ для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом.

Відповідно до п. 85.2 ст. 85 ПКУ платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Стаття 73 ПК України регулює порядок отримання податкової інформації контролюючими органами, пункт 73.3. якої встановлює, що контролюючі органи мають право звернутися до платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про надання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій, завдань, та її документального підтвердження.

Пунктом 14.1.137-1 пункту 14.1 статті 14 ПКУ уповноважена особа контролюючого органу - посадова (службова) особа контролюючого органу, уповноважена керівником такого органу на виконання певних його функцій в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Отже, отримавши направлення на перевірку від керівника контролюючого органу, посадові особи, яким доручено провести перевірку, є уповноваженими особами, які мають право підписувати запити на надання інформації та документів.

Підпунктом 73.3.1. пункту 73.1 статті 73 ПК України визначено підстави для надіслання платнику податків або іншому суб`єкту інформаційних відносин письмового запиту про надання інформації, серед яких, зокрема: виявлено недостовірність даних, що містяться у податковій декларації, поданій платником податків; в інших випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до підпунктів 73.3.3. і 73.3.4. пункту 73.3. статті 73 цього Кодексу платники податків та інші суб`єкти інформаційних відносин зобов`язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

У разі якщо запит складено з порушенням вимог, визначених абзацами першим - п`ятим пункту 73.3 статті 73 цього Кодексу, платник податків звільняється від обов`язку надання відповіді на такий запит.

Процедуру періодичного подання органам державної податкової служби суб`єктами інформаційних відносин або подання за письмовим запитом таких органів податкової інформації визначено Порядком періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1245.

Відповідно до п. 10 Порядку періодичного подання інформації органам державної податкової служби та отримання інформації зазначеними органами за письмовим запитом, запит щодо отримання податкової інформації від платників податків та інших суб`єктів інформаційних відносин оформляється на бланку органу державної податкової служби та підписується керівником (його заступником або уповноваженою посадовою особою) зазначеного органу.

У запиті зазначаються: посилання на норми закону, відповідно до яких орган державної податкової служби має право на отримання такої інформації; підстави для надіслання запиту; опис інформації, що запитується, та в разі потреби перелік документів, що її підтверджують.

Виходячи з аналізу наведених норм, вимоги, які висуваються до змісту запиту, є нормативно визначеними і розширеному тлумаченню не підлягають.

Аналогічної позиції притримується і Верховний Суд, що, як приклад, відображено у його постанові від 09.04.2019 у справі № 804/5722/16 (адміністративне провадження № К/9901/40956/18).

Запит контролюючого органу про надання пояснень та документів від 14.11.2022 скерований товариству в ході проведення документальної перевірки (тобто після видання наказу про призначення документальної перевірки від 20.10.2022), та підставу для проведення перевірки визначено саме пунктом 78.1.8. пункту 78.1 статті 78 ПК України, а не підпунктом 78.1.4. пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу.

Крім того, зміст запиту №1 від 14.11.2022 свідчить про його скерування відповідно до пункту 85.2, 85.4, 85.8 статті 58 ПК України, тобто з метою отримання певної інформації та підтверджуючих документів, необхідних для проведення документальної перевірки, а не на підставі підпункту 73.3.1. пункту 73.1 статті 73 ПК України.

Вимоги пункту 85.2. статті 85 цього Кодексу передбачають, що платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Водночас, згідно пунктів 85.4. і 85.8. статті 85 Податкового кодексу України при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об`єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Відповідний запит на отримання копій документів повинен бути поданий посадовою (службовою) особою контролюючого органу не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати закінчення перевірки.

Посадова (службова) особа контролюючого органу, яка проводить перевірку, у випадках, передбачених цим Кодексом, має право отримувати від платника податків або його законних представників копії документів, що належать до предмета перевірки. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).

Згідно приписів підпункту 20.1.2. пункту 20.1 статті 20 ПК України, для здійснення функцій, визначених законом, контролюючі органи мають право отримувати безоплатно від платників податків інформацію, пов`язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, у порядку та на підставах, визначених законом.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків, затверджений наказом Міністерством фінансів України від 20.08.2015 за №727 (далі Порядок №727) загальні положення акта (довідки) документальної планової перевірки (відповідні додатки до загальних положень) мають містити такі дані: інформацію про запити, які у разі потреби надані (надіслані) платнику податків або посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) щодо надання для проведення перевірки документів (копій документів), пояснень, довідок, інформації тощо.

Такі запити підписуються посадовими особами, що проводять перевірку, та вручаються платнику податків (керівнику платника податків або уповноваженій ним особі) під підпис. У разі неможливості вручити запит безпосередньо платнику податків або посадовим особам платника податків (керівнику платника податків або уповноваженій(им) ним особі(ам)) такі запити можуть бути підписані керівником контролюючого органу (його заступником або уповноваженою особою) та надіслані платнику податків у порядку, встановленому статтею 42 Податкового кодексу.

Отже, нормами Порядку №727 не передбачено складання такого запиту на бланку контролюючого органу та скріплення підпису посадової особи, що його склала печаткою.

Цей Порядок розроблено відповідно до вимог Податкового кодексу України для застосування посадовими особами контролюючих органів при оформленні результатів документальних перевірок платників податків (у розумінні статті 15 Податкового кодексу) (надалі по тексту також - платники податків) дотримання податкового, валютного законодавства, законодавства про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (надалі по тексту також - законодавство з єдиного внеску) та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що заступник начальника відділу позапланових перевірок з інших податків управління податкового аудиту Головного управління ДПС в Івано-Франківській області Карковська О.М. була уповноважена на здійснення перевірки і відповідно витребування необхідної для її здійснення первинної документації, а відсутність печатки контролюючого органу на запиті про отримання пояснення та документів, враховуючи підпис уповноваженої особи на проведення перевірки, а також скерування такого запиту в ході проведення документальної перевірки, не може бути самостійною підставою для визнання дій щодо направлення такого запиту платнику податків протиправними.

Щодо правомірності спірного податкового повідомлення-рішення, то колегія суддів зазначає таке.

Перевіркою встановлено, що згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ "Ірест" (головна книга, виробничі звіти) по рахунку 201 "сировина й матеріали" станом на 01.04.2022 обліковуються матеріали, придбані з ПДВ на загальну суму 910 980,98 гривень. У період з 01.04.2022 по 19.04.2022 товариством здійснено придбання матеріалів на суму 249 094,12 гривень. Крім того, згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ "Ірест" (головна книга, відомість про рух готової продукції) по рахунку 26 "готова продукція" станом на 01.04.2022 обліковується готова продукція на суму 902 459,24 гривень.

На підставі наданих до перевірки документів (головна книга, виробничі звіти) перевіркою визначено матеріальну частку сировини в готовій продукції по періодах.

Залишок матеріалів, який обліковувався по рахунку 201 "сировина й матеріали" станом на 01.04.2022 на суму 910 980,98 гривень плюс придбані матеріали за період з 01.04.2022 по 19.04.2022 на суму 249 094,12 гривень та мінус матеріали, списані на виробництво реалізованої до 19.04.2022 готової продукції на суму 74 821,85 гривень, ТОВ "Ірест" списано на виробництво готової продукції, яка реалізована в період застосування ним єдиного податку за ставкою 2%, тобто в період з 20.04.2022 по 30.06.2022.

Отже сума, на яку слід було нарахувати податкове зобов`язання та по яких на дату переходу на спрощену систему оподаткування суми ПДВ були включені до складу податкового кредиту, становить 1 085 253,25 гривень, ПДВ 217 051 гривень (1 085 253,25 гривень х 20%).

ТОВ "Ірест" у рядку 4.1. "нараховано податкові зобов`язання відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 ПК України, за операціями, що оподатковуються за основною ставкою" декларації по ПДВ за липень 2022 року задекларовано показник в сумі 85 968,00 гривень.

В силу вимог підпункту 9.5. і 9.9. пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України платники єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, звільняються від обов`язку нарахування та сплати податку на додану вартість за операціями з постачання товарів, робіт та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, а також від подання податкової звітності з податку на додану вартість, а їх реєстрація платником податку на додану вартість є призупиненою.

Під призупиненням реєстрації платником податку на додану вартість для цілей цього пункту розуміється, що для платників єдиного податку третьої групи, які використовують особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, призупиняються права та обов`язки, встановлені розділом V та підрозділом 2 розділу XX цього Кодексу (у тому числі щодо формування податкового кредиту) на період використання особливостей оподаткування, встановлених цим пунктом.

Операції, здійснені платником єдиного податку третьої групи, який використовує особливості оподаткування, встановлені цим пунктом, вважаються такими, що не є об`єктом оподаткування податком на додану вартість.

Платник податку має право самостійно відмовитися від використання особливостей оподаткування, передбачених цим пунктом, з першого дня місяця, наступного за місяцем, у якому прийнято таке рішення.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 ПК Кодексу платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7. пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) або місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28. пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку (крім випадків, передбачених пунктом 189.9 статті 189 цього Кодексу).

У разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи в подальшому починають використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, у тому числі переведення невиробничих необоротних активів до складу виробничих необоротних активів, платник податку може зменшити суму податкових зобов`язань, що були нараховані відповідно до цього пункту, на підставі розрахунку коригування до податкової накладної, зазначеної в абзаці першому цього пункту, зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Позивачем, як суду першої, так і апеляційної інстанції не спростовано твердження контролюючого органу про заниження податкового зобов`язання за липень 2022 року на суму 131 083,00 гривень (217 051,00 гривень мінус 85 968,00 гривень), а, відтак, знайшло своє підтвердження і встановлено матеріалами справи, порушення ТОВ "Ірест" вимог пункту 198.5 статті 198 та підпункту 9.9. пункту 9 підрозділу 8 розділу ХХ "Перехідні положення" ПК України.

Також, встановлено, що ТОВ "Ірест" за період перевірки здійснювало виробництво готової продукції, а саме: ручок дверних із нержавіючої сталі та алюмінію, металічних кріплень для панелей, петель дверних шарнірних, замків дверних, накладок на ключовину замків, з метою реалізації їх на експорт (Італія).

Згідно з даними бухгалтерського обліку ТОВ "Ірест" (головної книги, виробничих звітів) встановлено, що за період з 01.01.2022 по 19.04.2022 та з 01.07.2022 по 31.07.2022 (у періоді з 20.04.2022 по 30.06.2022 товариство перебувало на єдиному податку 3 групи за ставкою 2%) товариством на виробництво готової продукції списано сировини на загальну суму 1 762 827,64 гривень.

У наданих до перевірки виробничих звітах за кожний звітний період зазначено назву товару, одиниці виміру, кількість та сума.

У виробничих звітах та відомостях про рух готової продукції цифрові показники кількості використаних матеріалів у виробництві готової продукції та кількості виготовленої готової продукції з такої сировини та матеріалів, які складені за кожний звітний період, - не підтверджені жодним первинним документом, повністю відсутні документи щодо внутрішнього переміщення таких активів на склад та відпуск зі складу у виробництво.

Відсутність цих документів стверджується актом від 17.11.2022 № 1368/09-19-07-05/32624264.

Разом з тим, надані документи не містять чіткої інформації стосовно докладного опису виконаних завдань щодо виготовлення ТМЦ, не розкривають змісту якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виготовлення ТМЦ та обгрунтувань формування вартості таких ТМЦ відповідно до договірних правовідносин, що є порушенням частини першої та другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Натомість, у вказаних документах лише зафіксовано інформацію щодо переліку сировини та матеріалів переданих у виробництво. Будь-яких документів на підтвердження кількісного використання сировини та матеріалів з метою виготовлення одиниці продукції у діяльності позивача не представлено, як і не надано норми витрат сировини і матеріалів, використовуваних ТОВ "Ірест" при виробництві продукції.

Відтак, з метою достовірності відображення у бухгалтерському та податковому обліку використання матеріалів у виробництві готової продукції, списання їх у собівартість реалізованої продукції, Головне управління ДПС в області надано запит від 14.11.2022 про надання пояснень документів, відповідно до якого зобов`язувало надати пояснення та документальне підтвердження щодо використання списаних матеріалів на виробництво готової продукції, на підставі яких документів здійснювалося списання матеріалів на виробництво готової продукції та оприбуткування готової продукції на склад; норми витрат сировини та матеріалів, використовуваних ТОВ "Ірест" при виробництві готової продукції (калькуляції, норми виходу готової продукції), розпорядчі документи щодо норм витрат, які підтверджують достовірність списання сировини на кожний вид готової продукції; інші документи, які підтверджують використання запасів в господарській діяльності.

Проте, ТОВ "Ірест" ні для проведення перевірки, ні на письмовий запит контролюючого органу, ні до завершення перевірки, не надано документів на підтвердження використання сировини та матеріалів у виробництві готової продукції, норми виходу готової продукції.

Приписами ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми): дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Положеннями ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що господарською операцією - є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

У свою чергу, у відповідності до ч.2 ст.6 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» за №996-XIV, на даних бухгалтерської звітності базуються фінансова, податкова та інші звітності. Тобто, документи первинного обліку є основою для бухгалтерського та відповідно податкового обліку.

Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції, що оскільки ТОВ "Ірест" не надано документального підтвердження щодо використання в господарській діяльності запасів на суму 1 762 827,64 гривень, то такі запаси використані товариством не в господарській діяльності платника податку, що не спростовано позивачем, як суду першої, так і апеляційної інстанції.

В свою чергу, ненарахування ТОВ "Ірест" податкових зобов`язань з податку на додану вартість на загальну суму 352 566,00 гривень на суми запасів, списання яких не підтверджене первинними документами, вірно визначено контролюючим органом, з чим погодився суд першої інстанції та колегія суддів, є порушенням частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підпункту 14.1.36 пункту 14.1.статті 14, пункту 44.6 статті 44, пункту 189.1. статті 189, пункту 198.5 статті 198 ПК України.

Також в ході проведення перевірки встановлено, що згідно наданих до перевірки виписок банку АТ "Райффайзен Банк" 31.01.2022 фірмою-нерезидентом АТ "П.Б.А."/"Р.В.А. S.p.A." (Італія) перераховано ТзОВ "Ірест" грошові кошти в сумі 1053,64 євро/33 747,35 гривень за "відшкодування орендної плати за землю за липень-грудень 2021 року згідно рахунку №15/12".

Відповідно до наданих для перевірки та наявних інформаційних баз даних ДПС встановлено, що ТОВ "Ірест" до Головного управління ДПС в області подано додаткові декларації з плати за землю за 2021 рік, в яких задекларовано 64 343,72 гривень орендної плати, за 2022 рік 70 776,32 гривень, згідно з договором орендної земельної ділянки від 19.09.2014, укладеного між Болехівською міською радою та фірмою-нерезидентом АТ "П.Б.А."/"Р.В.А S.p.A." (Італія), площа земельної ділянки 4 936,0 кв.м, місцезнаходження земельної ділянки: м. Болехів, вул. Д.Галицького, буд. 169.

Так, фірма-нерезидент "Р.В.А S.p.A." здійснила відшкодування орендної плати за землю, нарахованої та сплаченої ТОВ "Ірест".

Проте, ТОВ "Ірест" в порушення пункту 188.1 статті 188 ПК України не нараховано податкові зобов`язання по податку на додану вартість в сумі 6 750,00 гривень на суму такого відшкодування. Податкова накладна за такою операцією ТОВ "Ірест" не складена та в Єдиному реєстрі податкових накладних не зареєстрована.

Відповідачем надано запит від 14.11.2022 "про надання пояснень, документів", згідно якого зобов`язувало надати пояснення та документальне підтвердження щодо відшкодування сплаченої товариством орендної плати нерезидентом/відображення даної операції в бухгалтерському/податковому обліку. Станом на 23.11.2022 відповіді не отримано.

Щодо покликання скаржника на те, що судом не враховано постанову Болехівського міського суду Івано-Франківської області від 12 грудня 2022 року у справі №339/385/22, яка набрала законної сили 22.12.2022, то колегія суддів зазначає, що з даної постанови вбачається, що предметом розгляду даної адміністративної справи був протокол про адміністративне правопорушення від 23 листопада 2022 року №2298 та акт документальної позапланової виїзної перевірки щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету з якого вбачається, що завищено суму ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку (р.20.2 Декларації) на загальну суму 490399 грн, в тому числі по періодах: лютий 2022 72114 грн, липень 2022 - 418285 грн. Факт закриття провадження у справі щодо притягнення директора ТОВ «Ірест» ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст. 163-1 КУпАП (відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України) на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, не спростовує порушень, встановлених контролюючим органом, на підставі яких винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Поряд з цим, у разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків відтворив у фінансовому звіті суми витрат та/або задекларував суми податкового кредиту, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене відповідає нормі частини першої статті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають, а, відтак, не можуть покладатися в основу скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення.

При цьому, колегія суддів враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін.

Щодо розподілу судових витрат, то такий відповідно до ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ірест" залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2023 року у справі № 300/1122/23 без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку лише у випадках, передбачених ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Л. П. Іщук судді І. М. Обрізко Т. І. Шинкар