Постанова

від 14.05.2024 по справі 215/4987/23

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4570/24 Справа № 215/4987/23 Суддя у 1-й інстанції - Лиходєдов А.В. Суддя у 2-й інстанції - Бондар Я. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року м.Кривий Ріг

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Бондар Я.М.,

суддів Зубакової В.П., Тимченко О.О.

сторони справи

позивач - Акціонерне товариство «Акцент Банк»

відповідач - ОСОБА_1

розглянувши увідкритому судовомузасіданні, впорядку ч.13ст.7,ч.1ст.369ЦПК Українибез повідомленняучасників справиза наявнимиу справіматеріалами, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргупозивача Акціонерноготовариства «АкцентБанк» на ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 лютого 2024 року,постановлену суддею Лиходєдовим А.В. в м.Кривому Розі Дніпропетровської області, повний текст судового рішення складено 19 лютого 2024 року,

УСТАНОВИВ

В вересні 2023 року Акціонерне товариство «Акцент Банк» звернулося до Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 24 липня 2023 року в розмірі 47285,24 грн станом на 30 липня 2023 року.

Ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 лютого 2024 року позовну заяву Акціонерного товариства «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, визнано неподаною та повернуто позивачу.

З вказаною ухвалою не погодився позивач АТ «Акцент Банк» та оскаржив її в апеляційному порядку, в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального, права просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу для подальшого розгляду.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що ухвала суду першої інстанціїпостановлена з порушенням процесуальних норм права у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

При цьому, скаржник зазначає, що ухвалою Тернівського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року позовна заява АТ «Акцент Банк» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості була залишена без руху, а 16 жовтня 2023 року ухвалою цього ж суду позовна заява була визнана неподаною та повернута позивачу. Банк оскаржив ухвалу про повернення заяви в апеляційному порядку та постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 січня 2024 року вказані вище ухвали суду першої інстанції визнано незаконними та скасовано з поверненням справи до суду першої інстанції.

29 січня 2024 року суддя Лиходєдов А.В. знову залишає позовну заяву Банку без руху з підстав невідповідності матеріалів позовної заяви вимогам ст.177 ч.1 ЦПК України, так, як в матеріалах, які надійшли з Дніпровського апеляційного суду, відсутні копії: первісної позовної заяви від 01.09.2023 р., заяви від 04.10.2023 р. на виконання ухвали суду від 02.10.2023 р., заяви від 12.10.2023 р. на виконання ухвали суду від 06.10.2023 р., заяви від 17.10.2023 р. для відповідача, оригінали первісної позовної заяви від 01.09.2023 р., заяви від 04.10.2023 р. на виконання ухвали суду від 02.10.2023 р., заяви від 12.10.2023 р. на виконання ухвали суду від 06.10.2023 р., а також долучені до них копії документів, які було повернуто на адресу позивача 16.10.2023 р.

Позивач зазначає, що незважаючи на незаконність ухвали від 29 січня 2024 року Банк направив на адресу суду вказані в ухвалі докази, але суд, ухвалою від 19 лютого 2024 року повторно повертає позов Банку, визнаючи його неподаним через невиконання ухвали від 02 жовтня 2023 року, а не через невиконання ухвали від 29 січня 2024 року, оскільки Банк не подав уточненого позову. Вказує, що уточнення позову, то право Банку, а не обов`язок, і це питання вже було розглянуто, по ньому позовна заява поверталася, і ухвала була скасована. Вказані дії суду вказують на ігнорування суддею діючих норм законодавства та умисне спричинення Банку шкоди шляхом змушення подання постійних апеляційних скарг.

Відзив на апеляційну скаргу не подано.

Справа розглядається без повідомлення учасників справі, в порядку ч.13 ст.7, ч.1 ст.369 ЦПК України, оскільки переглядається ухвала, визначена у п.6 ч.1 ст.353 ЦПК України.

Заслухавши суддю доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заявлених позовних вимог, за наявними у справі матеріалами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала суду скасуванню, з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду, з огляду на таке.

Суд першоїінстанції повторно,повертаючи позивачупозовну заяву,виходив зтого,що на виконання ухвали від 06.10.2023 р. про залишення позову без руху, до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу, замість уточненого (нового) тексту позову та його копії для відповідача, до суду надійшов текст у одному примірнику, іменуємий як «заява», тобто недоліки зазначені в ухвалі від 06.10.2023 р. залишилися не виконані.

З таким висновком апеляційного суду погодитися не можна, оскільки він є передчасним та зроблений з порушенням норм процесуального права.

З ухвали Тернівського районного суду від 29 січня 2024 року видно, що суд першої інстанції, отримавши справу після скасування 03 січня 2024 року Дніпровським апеляційним судом ухвали від 16 жовтня 2023 року, знову залишив позовну заяву без руху для усунення недоліків, а саме: шляхом долучення оригіналів первісної позовної заяви від 01.09.2023 р., заяви від 04.10.2023 р. на виконання ухвали суду від 02.10.2023 р., заяви від 12.10.2023 р. на виконання ухвали суду від 06.10.2023 р. та їх копій, а також копій документів, які були до них долучені, для вручення відповідачу.

На виконання ухвали без руху від 29 січня 2024 року 09 лютого 2024 року позивачем суду надано наступні документи: позовна заява від 01.09.2023 (копія позовної заяви для відповідача); заява від 04.10.2023; заява від 12.10.2023 та довіреність представника позивача (а.с.68).

Колегія суддів вважає, що позивач виконав вимоги ухвали без руху від 29 січня 2024 року, надавши суду документи, які просив суд в ухвалі, проте, суд першої інстанції ухвалою від 19 лютого 2024 року повторно повернув позов з підстав ненадання суду на виконання ухвали від 06.10.2023 р. замість подання уточненого (нового) тексту позову та його копії для відповідача, тобто не усунення недоліків зазначені в ухвалі від 06.10.2023 р.

Відповідно до статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набула чинності для України з 11 вересня 1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що «стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права».

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до статей 1, 3 ЦК України, статей 2, 4, 5, 12, 13, 19 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи із його загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.

Пред`явлення позову - це процесуальна дія, яка має здійснюватися у порядку, передбаченому ЦПК України.

Вимоги до позовної заяви передбачені статтею 175 ЦПК України.

Так, у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником, або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти; 3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них; 5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; 6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися, в тому числі, якщо законом визначений обов`язковий досудовий порядок урегулювання спору; 7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; 8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи; 10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав. Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред`явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

За частинами 1, 2, 3, 5, 6 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві. Суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи не пізніше п`яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків. Про повернення позовної заяви суд постановляє ухвалу.

Ухвалами Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 02 жовтня 2023 року та від 06 жовтня 2023 року заяву АТ «Акцент Банк» було залишено без руху.

Суд першої інстанції в ухвалах зазначав про необхідність викладу обставин, якими обґрунтовується позов та на який період часу було надано кредит, а також вказав на необхідність надання нового тесту позову.

В ухвалі Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 жовтня 2023 року зазначено, що позивач не в повному обсязі усунув недоліки позовної заяви.

Відкриття провадження у справі - стадія цивільного процесу, на якій суд вирішує питання про відкриття провадження по конкретній цивільній справі в суді першої інстанції, перевіряє наявність у особи, яка звернулася до суду, права на звернення до суду і дотримання встановленого порядку реалізації даного права.

Апеляційний суд вважає за доцільне звернути увагу на те, що виходячи з вимог процесуального закону, оцінка наданих позивачем доказів у справі, в тому числі з підстав їх належності, допустимості і достовірності проводиться судом за результатами розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження у справі.

Статтею 84 ЦПК України визначені умови та випадки витребування доказів. Так, учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 ЦПК України.

Колегія суддів зазначає, що у позовній заяві позивачем АТ «Акцент Банк» з дотриманням вимог законодавства викладено вимоги щодо предмету спору та надано повне обґрунтування таких вимог, однак, суд зазначений факт проігнорував та безпідставно повернув позовну заяву.

Пунктом 7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року № 2 передбачено, що подання доказів можливе на наступних стадіях процесу, тому суд не вправі через неподання доказів при пред`явленні позову залишати позовну заяву без руху та повертати заявнику.

Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод державою гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ виходить із того, що, реалізуючи положення Конвенції необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.

Зокрема, у рішенні від 04 грудня 1995 року у справі «Беллет проти Франції» ЄСПЛ зазначив, що ст. 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» та у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції.

Як свідчить позиція Суду у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Аналізуючи фактичні обставини справи, вимоги процесуального права, колегія суддів вважає, що підстави для повернення позовної заяви були відсутні, доводи апеляційної скарги є обґрунтованими, суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про повернення заявнику позовної заяви з підстав, передбачених статтею 185 ЦПК України.

Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово зазначав, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при реалізації положень Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішення питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист.

Європейським судом з прав людини зазначено, що «надмірний формалізм» може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду скарг заявника по суті, із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. рішення у справах «Белеш та інші проти Чеської Республіки», «ЗУБАЦ ПРОТИ ХОРВАТІЇ» (ZUBAC v. CROATIA), (Beles and Others v. the Czech Republic), №47273/99, пп. 50-51 та 69, ЄСПЛ 2002 IX, та «Волчлі проти Франції» (Walchli v. France), №35787/03, п. 29, від 26 липня 2007 року).

При цьому, Європейський суд з прав людини провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Надмірний ж формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.

У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке відповідно до практики ЄСПЛ включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати «вирішення» спору судом (рішення у справі «Кутіч проти Хорватії», заява №48778/99).

З огляду на вищезазначене, повернення судом першої інстанції позовної заяви позивачеві з наведених в ухвалі підстав є необґрунтованим і таким, що суперечить нормам процесуального права, та має ознаки надмірного формалізму.

Колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позовної заяви позивачеві постановлена з порушенням норм процесуального права та є такою, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, а тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку про скасування ухвали суду першої інстанції з направленням справи для продовження розгляду, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами, передбаченими процесуальним законом.

Керуючись статтями 374, 379, 382 ЦПК України, Дніпровський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Акцент Банк» задовольнити.

Ухвалу Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 19 лютого 2024 року про повернення позовної заяви скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття і касаційному оскаженню не підлягає.

Повний текст постанови складено 14 травня 2024 року.

Головуючий:

Судді: