Постанова

від 15.05.2024 по справі 487/1087/20

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №487/1087/20

Провадження №22-з/812/36/24

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого - Локтіонової О. В.,

суддів: Серебрякової Т. В., Ямкової О. О.,

із секретарем судового засідання - Андрієнко Л. Д.,

без участі учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про ухвалення додаткового судового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про захист прав споживача, визнання частково недійсним договору добровільного страхування наземного транспорту та стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» про визнання недійсними пунктів 33.1, 33.3, 33.4 договору добровільного страхування наземного транспорту №307099а8зда від 17 жовтня 2018 року, укладеного між ним та ПрАТ «Страхова компанія «АХА Страхування»; стягнення з відповідача заборгованості за зазначеним вище договором у сумі 3 984 200,40 грн, яка складається з суми невиплаченого страхового відшкодування у сумі 1 955 000 грн, пені у сумі 1 955 000 грн, трьох відсотків річних від простроченої суми у розмірі 44 760,41 грн та інфляційних втрат у сумі 29 440 грн.

У вересні 2020 року позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, збільшивши свої вимоги до відповідача в частині стягнення заборгованості до 28 896 815,84 грн, з яких: 1 955 000 грн сума невиплаченого страхового відшкодування, 26 803 050 грн - пеня за період з 18.05.2019 по 15.09.2020, 73 433,01 грн три відсотка річних від простроченої суми за період з 18.05.2019 по 15.09.2020 та 65 332,83 грн інфляційних втрат за період з 01.09.2019 по 30.06.2020.

У серпні 2020 року відповідач надіслав суду відзив на позовну заяву, у якому заперечував проти задоволення позову через його безпідставність.

У вказаному відзиві відповідач просив стягнути з позивача на його користь усі судові витрати, пов`язані з розглядом справи. У попередньому розрахунку судових витрат відповідач зазначав тільки витрати на проведення судової автотоварознавчої експертизи та судової телекомунікаційної експертизи.

Протягом розгляду справи відповідач попереднього (орієнтовного) розрахунку сум витрат на професійну правничу допомогу та доказів її сплати не подавав. Не подавав він їх суду першої інстанції і після ухвалення ним судового рішення по суті спору.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Визнано недійсними пункти 33.1, 33.3, 33.4 договору добровільного страхування наземного транспорту «Все включено» №307099а8зда від 17 жовтня 2018 року, укладеного між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» та ОСОБА_1 .

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 заборгованість за вказаним договором у загальній сумі 3 997 040,23 грн, що складається із невиплаченої суми страхового відшкодування у розмірі 1 930 000 грн, пені у розмірі 1 930 000 грн, 3% річних від простроченої суми у розмірі 72 542,87 грн та інфляційних нарахувань у розмірі 64 497,36 грн.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» на користь ОСОБА_1 судові витрати, пов`язані з наданням професійної правничої допомоги в сумі 10 000 грн.

В іншій частині вимог відмовлено.

У березні 2024 року ОСОБА_1 та ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» оскаржили в апеляційному порядку вказане рішення суду першої інстанції.

ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» у своїй апеляційній скарзі вказало, що попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції становить 20 000 грн, а судового збору у сумі 17 026,20 грн. Докази понесення витрат на професійну правничу допомогу будуть надані суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 через свого представника заперечував проти стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу через відсутність їх розрахунку, зловживання відповідачем процесуальними правами, що потягло затягування розумних строків розгляду справи та завищеність та необґрунтованість витрат.

Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 квітня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана через його представника ОСОБА_3 , залишено без задоволення. Апеляційну скаргу ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» задоволено.

Рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 29 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.

Відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Страхова компанія «АРКС», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2 , про захист прав споживача, визнання частково недійсним договору добровільного страхування наземного транспорту та стягнення заборгованості.

З ОСОБА_1 на користь ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» стягнуто витрати, пов`язані з проведенням експертиз, у сумі 8903,20 грн.

ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» компенсовано за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, витрати зі сплати судового збору у сумі 17 026,10 грн, понесені за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

26 квітня 2024 року до Миколаївського апеляційного суду надійшла заява ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу у сумі 45 000 грн, які поніс відповідач у судах першої та апеляційної інстанції (20 000 грн у суді першої інстанції та 25 000 грн у суді апеляційної інстанції).

15 травня 2024 року Миколаївським апеляційним судом отримано заперечення позивача на цю заяву, подані його представником ОСОБА_3 14 травня 2024 року через систему «Електронний суд». Представник позивача вказав, що заява відповідача є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню з таких підстав: 1) відповідачем не надано доказів, що адвокат Шишлов О. Є. перебуває у трудових відносинах з Адвокатським об`єднанням «АКТА ЛЕКС», яке уклало з відповідачем договір про надання правничої допомоги; 2) відсутня узгоджена ціна договору саме з адвокатом Шишловим О. Є.; 3) попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу не додавався до відзиву на позовну заяву, а також в порядку, передбаченому ч.8 ст.141 ЦПК України; 4) відповідач діяв недобросовісно, затягуючи розгляд справи численними клопотаннями про відкладення розгляду справи та зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи за завідомо безпідставним позовом, що дає підстави суду відповідно до ч.9 ст.141 ЦПК України покласти на відповідача судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору; 5) щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції, то відповідачем також не було надано окремим документом (або в тексті самої скарги) попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач поніс, або які очікує понести у зв`язку з розглядом справи в суді. Крім того заявлена сума витрат є завищеною, несправедливою та неспівмірною з матеріальним станом позивача. Позивач просив зменшити розмір витрат з 25 000 грн до 2500 грн.

15 травня 2024 року до Миколаївського апеляційного суду надійшло клопотання представника позивача ОСОБА_3 від 14 травня 2024 року про відкладення розгляду справи у зв`язку з знаходженням позивача за межами України та зайнятістю її у розгляді справи в Центральному районному суді м.Миколаєва.

Представник відповідача у своїй заяві від 14 травня 2024 року просив провести розгляд справи без його участі, але у випадку надходження заперечень на заяву про ухвалення додаткового судового рішення відкласти розгляд справи на іншу дату для надання можливості відповідачу ознайомитися з запереченнями.

Колегія суддів ухвалила відмовити у задоволенні клопотань про відкладення розгляду справи, оскільки відповідно до вимог ст.270 ЦПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 у справі №361/8331/18 виснував, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Оскільки сторони реалізували своє право на викладення відповідних аргументів у заяві про ухвалення додаткового судового рішення та запереченні на заяву,наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи та, зважаючи на межі розгляду заяви, передбачені у статті 270 ЦПК України, апеляційний суд вважає можливим переглянути справу за відсутності сторін та їх представників, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, колегія суддів вважає, що заява ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. Додаткове рішення або ухвалу про відмову в прийнятті додаткового рішення може бути оскаржено.

Згідно із підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Стаття 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Стаття 134 ЦПК України регламентує, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Відповідно до вимог частин 1, 2, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року №5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон №5076-VI) договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правничої допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини 1 статті 1 Закону №5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону №5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту. Порядок його обчислення, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються у договорі про надання правничої допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону №5076-VI).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Підсумовуючи, можна зробити висновок, що у ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З досліджених доказів вбачається, що ПрАТ «СК «АРКС» просить суд апеляційної інстанції здійснити розподіл витрат на професійну правничу допомогу у сумі 45 000 грн, які поніс відповідач у судах першої та апеляційної інстанції (20 000 грн у суді першої інстанції та 25 000 грн у суді апеляційної інстанції).

Звертаючись до суду першої інстанції з відзивом на позовну заяву ОСОБА_1 , відповідач вказував попередній (орієнтовний) розрахунок сум судових витрат тільки за проведення двох експертиз. Попередній (орієнтовний) розрахунок сум витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції протягом розгляду справи не подавався.

Попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції відповідач зазначав у змісті апеляційної скарги. Докази понесення цих витрат він надав суду протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції.

Доказами понесення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу є: договір про надання правничої допомоги ПрАТ «СК «АРКС» від 18.02.2019, додаткова угода №1 до договору від 18.02.2019, укладена 01 березня 2021 року, додаткова угода №487/1087/20 до договору від 18.02.2019, укладена 24 квітня 2024 року, деталізований розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, звіт про виконану роботу від 24.04.2024, ордер адвоката Шишлова О. Є., виданий Адвокатським об`єднанням «АКТА ЛЕКС».

Відповідно до деталізованого розрахунку витрат на професійну правничу допомогу та звіту про виконану роботу адвокатом Шишловим О. Є. ПрАТ «СК «АРКС» надано послуги з підготування, формування та подання до суду першої інстанції відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 тривалістю 4 години вартістю 10 000 грн; підготування та подання до суду першої інстанції заперечень на відповідь на відзив на позовну заяву, заперечень на заяву ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог, відповіді на пояснення третьої особи ОСОБА_2 на відзив тривалістю 4 години вартістю 10 000 грн; підготування та подання апеляційної скарги на рішення суду тривалістю 7 годин вартістю 17 500 грн; підготування та подання відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення суду тривалістю 2 години вартістю 5000 грн; участь у судовому засіданні 24 квітня 2024 року тривалістю 1 година вартістю 2500 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ПрАТ «СК «АРКС» має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, які були надані йому адвокатом Шишловим О. Є., тільки у суді апеляційної інстанції, оскільки ним не подавався попередній (орієнтовний) розрахунок цих витрат у суді першої інстанції, як те передбачає ст.134 ЦПК України. Позивач в суді першої інстанції був позбавлений можливості ознайомитися з таким розрахунком і подати на нього свої зауваження та заперечення.

Аналізуючи складені адвокатом Шишловим О. Є. апеляційну скаргу в інтересах ПрАТ «СК «АРКС», відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 на предмет складності, обсягу та часу, витраченого для їх складання, обсяг виконаних робіт згідно з звітом виконаних робіт, час витрачений представником у судовому засіданні, колегія суддів вважає, що заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Враховуючи задоволення апеляційним судом апеляційної скарги ПрАТ «СК «АРКС» постановою від 24 квітня 2024 року, колегія суддів погоджується, що існують підстави для розподілу витрат на професійну правничу допомогу, які понесло ПрАТ «СК «АРКС», а саме стягнення їх з ОСОБА_1 на користь ПрАТ «СК «АРКС» у сумі 25 000 грн.

Керуючись ст.270, 381 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» витрати на професійну правничу допомогу у сумі 25 000 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий О. В. Локтіонова

Судді Т. В. Серебрякова

О. О. Ямкова

Повний текст постанови складено 15 травня 2024 року.