Ухвала

від 15.05.2024 по справі 147/1720/23

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1720/23

Провадження № 2/147/78/24

У Х В А Л А

іменем України

15 травня 2024 року смт Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області у складі:

головуючого судді Борейко О. Г.,

із секретарем Прокопенко В. М.,

за участю:

представника позивача адвоката Конякіна М. С.,

представника відповідача адвоката Тимощука Є. С.,

під час розгляду у відкритому підготовчому засіданні в залі суду в режимі відеоконференції цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації права оренди землі,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Тростянецького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації права оренди землі.

Ухвалою суду від 25 грудня 2023 року справу прийнято до розгляду, відкрито провадження в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання, витребувано від ТОВ «Агрофірма «Ободівська» та державного реєстратора Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області, примірники договору оренди землі № б/н, виданого 03.07.2006, підписаного орендарем та орендодавцем; угоду про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданої 26.11.2015, видавник: сторони, яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська».

12 лютого 2024 року на адресу суду від ТОВ «Агрофірма «Ободівська» надійшов лист про неможливість надання оригіналів витребуваних документів (а.с. 32).

30 січня 2024 року на адресу суду від Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області надійшли пояснення про неможливість надання витребуваних документів, у зв`язку з їхнім переданням до архівного відділу Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області (а.с. 47).

31 січня 2024 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 50-52).

06 лютого 2024 року від представника відповідача ТОВ «Агрофірма «Ободівська» адвоката Тимощука Є. С. надійшло клопотання про зобов`язання позивача надати відповіді на питання поставлені у відзиві на позов (а.с. 87-88).

Ухвалою суду від 23 лютого 2024 року постановлено: клопотання представника позивача - адвоката Конякіна Михайла Сергійовича про витребування доказів задовольнити; витребувати від Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області примірники договору оренди землі №б/н, виданого 03.07.2006, підписаного орендарем та орендодавцем; угоду про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданої 26.11.2015, видавник: сторони, яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська»; клопотання представника відповідача - адвоката Тимощука Євгенія Сергійовича про зобов`язання позивача надати відповідь на поставлені питання про обставини, що мають значення для справи задовольнити; ОСОБА_2 надати до суду відповіді на поставлені відповідачем у відзиві питання; продовжити на 30 (тридцять) днів строк проведення підготовчого провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації права оренди землі.

08 березня 2024 року від Гайсинської районної військової адміністрації Вінницької області надійшов лист щодо неможливості надання запитуваних судом матеріалів.

11 березня 2024 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 з відповіддями на поставлені відповідачем питання.

12 квітня 2024 року від представника позивача - адвоката Конякіна М. С. надійшла заява про зміну підстав позову із примірником позовної заяви від 11.04.2024. Зазначає, що під час проведення підготовчого засідання були виявленні обставини, що потребують зміни підстав позову. Зокрема сторона позивача покликається на те, що ОСОБА_1 ніколи не укладала угоди від 26.11.2025 про внесення змін до договору оренди спірної земельної ділянки укладеного покійним батьком позивачки та відповідачем 03.07.2006.. Позивач не знає про існування угоди і стверджує, що ніколи не підписувала даної угоди. Під час підготовчого засідання встановлено, що фактично зазначеної угоди не існує і її не може існувати.

Водночас із заявою про зміну підстав позову подано заяву про витребування доказів. Зокрема сторона позивача, з метою повного та всебічного розгляду справи, вважає за необхідне витребувати від ТОВ «Агрофірма «Ободівська»:

- документ, який став підставою для укладення угоди про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н виданий 26.11.2015, видавник: сторони, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська»;

- відомості, які підтверджують подію підписання угоди про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н виданий 26.11.2015, видавник: сторони, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська».

В підготовчому засіданні представник позивача - адвокат Конякін М. С. підтримав подані ним заяви про зміну підстав позову та про витребування додаткових доказів. Додатково зазначив, що додаткової угоди фізично не існує, не було дотримано письмової форми укладення угоди, а тому договір є неукладеним, земельна ділянка підлягає поверненню, тому є підстави для зміни підстав позову. Щодо клопотання про витребування доказів зазначив, що Законом України «Про оренду землі» (с. 33) передбачає умови використання орендарем свого переважного права на продовження договору оренди землі, а тому виникла необхідність надання будь-яких листів, що підтверджують підтвердження того, що подія відбулася, а саме щодо підписання додаткової угоди.

Представник відповідача - адвокат Тимощук Є. С. заперечував проти прийняття заяви про зміну підстав позову та проти витребування додаткових доказів. Зокрема вказує на те, що з урахуванням позиції викладеній КЦС ВС у постанові від 12.01.2022 у справі №234/11607/20, не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Позивач і у первісному і в новій редакції позову, як на підставу позову посилається на неукладеність додаткової угоди, а тому просить відмовити в задоволенні заяви. Щодо заяви про витребування доказів зазначив, що вимога заяви не конкретизована, представник відповідача зазначає, що йому не зрозуміло, що має на увазі позивач. Враховуючи, що вимога не коректна і може тлумачитися незрозуміло яким чином, адже на переконання відповідача подія (підписання додаткової угоди) відбулася, додаткова угода підписана та зареєстрована у Реєстрі речових прав.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали цивільної справи, суд дійшов таких висновків.

Щодо заяви про зміну підстав позову.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Отже, стаття 15 ЦК України визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 жовтня 2020 року у справі №369/10789/14-ц (провадження №14-703цс19), застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідками.

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Дія 97» проти України» від 21 жовтня 2010 року).

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 01 листопада 2021 року у справі №405/3360/17 (провадження №61-9545сво21).

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Згідно із частиною третьою статті 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до частини першої статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (частина друга статті 189 ЦПК України).

Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

На відміну від викладеного, правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Водночас не вважаються зміною підстав позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Така правова позиція знайшла своє висвітлення в постанові Верховного Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12.01.2022 у справі №234/11607/20 (провадження №61-15126св21).

Так, 12 січня 2022 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи №234/11607/20, провадження №61-15126св21 (ЄДРСРУ №102562288) досліджував питання щодо правомірності заяви про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог. Тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

Водночас при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, передбаченіЦПК України.

Аналіз наведеного дає підстави для висновку, що у разі надходження заяви (клопотання) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог позивачем суд, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її або як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об`єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову.

При застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Враховуючи наведене вище, суд порівнявши зміст першої позовної заяви та зміст позовної заяви від 11.04.2024 дійшов висновку, що предмет позову не змінений, збільшення позовних вимог не відбулось, оскільки як у первісно поданому позові, так і в позові від 11.04.2024 позивач посилається на відсутність ініціативи як у ОСОБА_1 так і у ТОВ «Агрофірма «Ободівська» щодо підписання додаткової угоди. Позивач стверджує, що ніколи не відбувалося підписання додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі виданого 26.11.2015, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов висновку про те, що позивач фактично доповнила позовнузаяву новимиобставинами, що не суперечить приписами статті 49 ЦПК України.

Враховуючи, що сторона позивача до закінчення підготовчого засідання подала письмову заяву, якою, незважаючи на назву такої заяви, фактично доповнила позов новими обставинами, суд вважає, що така підлягає прийняттю та подальшому розглядати справу з урахуванням позовної заяви від 11 квітня 2024 року, яка надійшла на адресу суду 12 квітня 2024 року.

Щодо заяви про витребування доказів.

Згідно із частиною першою статті 4ЦПКУкраїни кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно достатті 12 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно із ч. 3 ст.13 ЦПК Україниучасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За нормою ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.84 ЦПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу.

Відповідно до ч.7 ст.81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Як зазначено вище, позивач просить витребувати докази від ТОВ «Агрофірма «Ободівська», а саме документ, який став підставою для укладення угоди про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н виданий 26.11.2015, видавник: сторони, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська»; відомості, які підтверджують подію підписання угоди про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н виданий 26.11.2015, видавник: сторони, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська».

У клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Здійснивши системний аналіз вимог до клопотання про витребування доказів та поданої стороною позивача заяви, суд дійшов висновку, що заява не підлягає задоволенню, оскільки вона не відповідає вимогам ч. 2 ст. 84 ЦПК України.

З урахуванням наведеного та керуючись статтями 49, 84, 260, 353 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Заяву про зміну підстав позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації права оренди землі від 11.04.2024, яка надійшла на адресу суду 12 квітня 2024 року прийняти як доповнення позову новими обставинами.

У подальшому розглядати справу з урахуванням позовної заяви від 11 квітня 2024 року, яка надійшла на адресу суду 12 квітня 2024 року.

Заяву представника позивача адвоката Конякіна Михайла Сергійовича про витребування доказів - залишити без задоволення.

Ухвала оскарженню не підлягає, набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст ухвали складено 15 травня 2024 року.

Суддя О. Г. Борейко