Рішення

від 18.07.2024 по справі 147/1720/23

ТРОСТЯНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 147/1720/23

Провадження № 2/147/78/24

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2024 року с-ще Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Борейко О. Г. ,

із секретарем судового засідання Прокопенко В. М.,

за участю представника відповідача адвоката Тимощука Є. С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, за правилами загального позовного провадження, в режимі відеоконференції, в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації права оренди землі,

ВСТАНОВИВ:

22 грудня 2023 року адвокат Конякін М. С. в інтересах позивача ОСОБА_1 звернувся до Тростянецького районного суду Вінницької області з позовом до ТОВ «Агрофірма «Ободівська» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди землі, в якому, просить суд ухвалити рішення, яким зобов`язати ТОВ «Агрофірма «Ободівська» ЄДРПОУ -33308866 повернути ОСОБА_1 , земельну ділянку 0524184200:01:002:0275, площею 2,0399 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Ободівської сільської ради Гайсинського (раніше Тростянецького) району Вінницької області; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки відповідно до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 03.07.2006, видавник: Договір підписаний орендарем та орендодавцем; угода про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 26.11.2015, видавник: сторони, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015; стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати у виді правової допомоги та витрат на правову допомогу. Одночасно з позовною заявою подано клопотання про витребування доказів та клопотання про проведення почеркознавчої експертизи.

Позов у редакції від 11.04.2024 обґрунтований тим, що ОСОБА_1 є власником земельної ділянки кадастровий номер 0524184200:01:002:0275, площею 2,0399 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташований на території Ободівської сільської ради Гайсинського (раніше Тростянецького) району Вінницької області. Земельна ділянка була набута у власність позивачем внаслідок спадкування та перебуває у власності позивача на підставі свідоцтва про право на спадщину. У 2023 році позивач вирішила обробляти земельну ділянку яка їй належить власними силами, але дізналась, що не може її обробляти, адже земельна ділянка перебуває в користуванні ТОВ «Агрофірма «Ободівська». Позивач звернулася до ТОВ «Агрофірма «Ободівська» з питанням отримання примірника договору, але її відмовили. Згодом ОСОБА_1 звернулася до державного реєстратора та 27.04.2023 отримала витяг з реєстру речових прав та дізналась, що відповідач користується зазначеною вище земельною ділянкою на підставі договору оренди землі б/н, виданий 03.07.2006 та угода про внесення змін до договору оренди землі від 26.11.2015, який зареєстровано 23.02.2015. Вищезазначений договір оренди землі та зміни до нього із ТОВ «Агрофірма «Ободівська» ОСОБА_1 не укладала і про наявність такого договору не знала. Хто і коли уклав від її імені договір оренди належної позивачці земельної ділянки вона не знає. Позивач звертає увагу на те, що додаткова угода до договору зареєстрована на 8 місяців раніше ніж її уклали, що свідчить про явну фальсифікацію. Позивач через свого представника адвоката Конякіна М.С., звернулася до відповідача з питанням отримання примірника договору. Відповідь на запит на момент подачі позовної заяви адвокат не отримав. У поверненні належної позивачу земельної ділянки ТОВ «Агрофірма «Ободівська» відмовила. Позивач звернулася до суду з метою повернення своєї ділянки з чужого незаконного володіння. ТОВ «Агрофірма «Ободівська» надала відзив на позовну заяву, з якої стало відомо, що насправді правовідносини оренди спірної земельної ділянки були розпочаті з договору оренди землі з покійним батьком позивачки від 03.07.2006 та подальшому угоди про внесення змін до вказаного договору від 26.11.2015 про внесення змін до вказаного договору. Але таке твердження відповідача не відповідає дійсності. ОСОБА_1 ніколи не укладала угоди від 26.11.2015 про внесення змін до вказаного договору. Тому позивач не знає про існування угоди та стверджує, що ніколи не підписувала даної угоди. На думку сторони позивача під час підготовчого провадження встановлено, що фактично даної угоди не існує, та її не може існувати з вищезазначених обставин. Тому позивач звертається до суду з позовом про повернення земельної ділянки, яка є предметом додаткової угоди б/н від 26.11.2015 до договору оренди землі від 03.07.2006. Крім того, у позивачав виникла необхідність звернутися до суду і з вимогою про припинення речового права (права оренди) зареєстрованого державним реєстратором 23.02.2015 за вказаною вище додатковою угодою.

Виникнення спірних правовідносин між позивачем та ТОВ «Агрофірма «Ободівська» обумовлено наявністю спору про право оренди на земельну ділянку, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує право позивача на користування та розпорядження своєю власністю.

У зв`язку з викладеним, з метою захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів, позивач вимушена звернутися до суду до ТОВ «Агрофірма «Ободівська» з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення державної реєстрації речового права оренди.

Ухвалою суду від 25.12.2023 відкрито загальне позовне провадження за вищевказаною позовною заявою і призначено підготовче засідання. Крім того, згідно з доданим до позовної зави клопотання представника позивача, адвоката Конякіна М. С., витребувано від ТОВ «Агрофірма «Ободівська» та державного реєстратора Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області, примірники договору оренди землі № б/н, виданого 03.07.2006, підписаного орендарем та орендодавцем; угоду про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданої 26.11.2015, видавник: сторони, яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська» (а.с. 24-25).

12.01.2024 від директора ТОВ «Агрофарма «Ободівська» на виконання ухвали суду від 25.12.2023 надійшов лист, зі змісту якого випливає, що Договір оренди б/н від 03.07.2006 укладений між ТОВ «Агрофірма «Ободівська» та ОСОБА_2 на оренду земельної ділянки кадастровий номер 0524184200:01:002:0275, укладено в трьох примірниках: перший примірник в Орендодавця ОСОБА_2 ; другий примірник у Вінницькій регіональній філії центр ДЗК, органі, що здійснив реєстрацію договору 20.04.2007; третій примірник у державного реєстратора Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції, органі, що проводив перенесення даних з паперових носіїв до Державного реєстру речових прав 23.02.2015 за заявою ТОВ «Агрофірма «Ободівська». Додаткову угоду №1 від 26.11.2015 до договору оренди б/н від 03.07.2006 між ТОВ «Агрофірма «Ободівська» та ОСОБА_1 було укладено в двох примірниках: перший примірник в Орендодавця ОСОБА_1 ; другий примірник у державного реєстратора Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції, органі, що здійснив реєстрацію додаткової угоди за заявою ТОВ «Агрофірма «Ободівська». Тому ТОВ «Агрофірма «Ободівська» не має можливості надати оригінали вищевказаних документів (а.с. 32).

30.01.2024 на адресу суду від Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області надійшли письмові пояснення, згідно з якими Чечельницька селищна рада Гайсинського району Вінницької області повідомляє суду, що державний реєстратор Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області, на даний час перебуває на службі у лавах ЗСУ. Усі документи, які перебували в обігу даного державного реєстратора після припинення його діяльності, передані до архівного відділу Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області, а Чечельницьке районне управління юстиції Вінницької області є окремою юридичною особою, діяльність якої не пов`язана з діяльністю Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, як органу місцевого самоврядування, з такої причини, Чечельницька селищна рада Гайсинського району Вінницької області ніколи не була суб`єктом документообігу та інформаційних відносин, які склались між громадянкою ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська», а також не є учасником справи, що розглядається судом (а.с. 8).

31 січня 2024 року на адресу Тростянецького районного суду Вінницької області надійшов відзив на позов (а.с. 5082). Відповідач зазначає, що заперечує щодо задоволення позовних вимог, вважає їх безпідставними, а тому в заявленому позові слід відмовити виходячи з наступного: ТОВ «Агрофірма «Ободівська» на підставі договору оренди від 03.07.2006 та угоди від 26.11.2015 про внесення змін до вказаного договору оренди землі орендує у ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 0524184200:01:002:0275. Після підписання змін до зазначеного договору ОСОБА_1 систематично отримувала орендну плату, що підтверджується: 2017 рік 2 відомостями на видачу орендної плати за землю за 2017 рік, де в графі «підпис» ОСОБА_1 проставила власноручно особистий підпис в отриманні орендної плати; 2018 рік 3 відомостями на видачу орендної плати за землю за 2018 рік, де в графі «підпис» ОСОБА_1 проставила власноручно особистий підпис в отриманні орендної плати; 2019 рік відомістю №1 на видачу орендної плати за землю за 2019 рік; 2020 рік накладною №10 від 03.09.2020 та накладною №11 від 03.09.2020. Таким чином, своєю вольовою поведінкою ОСОБА_1 підтверджувала факт існування та реалізацію договірних відносин з ТОВ «Агрофірма «Ободівська» і виконання сторонами умов договору оренди землі, який нібито вона не підписувала. Відповідач стверджує, що договір оренди землі є укладеним і відповідач доводить, що дії позивача є недобросовісними, водночас посилається на висновки ВС викладені у постановах ВП ВС від 05.06.2018 у справі №338/180/17, ВС від 10.04.2019 у справі №390/34/17, ВП ВС від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, ВС від 12.01.2022 у справі №520/13586/18. Обставини фактичного виконання договору оренди землі ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська» мають перевірятися судом. Позивач, систематично отримуючи орендну плату, чітко висловилась і дала зрозуміти своєю поведінкою, що між нею та ТОВ «Агрофірма «Ободівська» діють договірні правовідносини, а це свідчить, що заявлений позов суперечить попередній поведінці такої особи і має призвести до припинення права оскарження, яка повинна виразитися у відмові в задоволенні заявленого позову. Позивач, попри отримання орендної плати з боку відповідача, посилається на неукладеність правочину, що не відповідає актуальній позиції ВС (постанова ВП ВС від 26.10.2022 у справі №227/3760/19-ц, постанова ВС від 07.12.2022 у справі №132/1126/18, ВС від 01.02.2023 у справі №№530/130/21). З огляду на викладене відповідач вважає, що при отриманні орендної плати позивачем, останній не визнав існування орендованих правовідносин з відповідачем, а тому позивач неправильно кваліфікує договір як неукладений, намагаючись спростувати існування правовідносин, де він виступав їх активним учасником.

Ухвалою Тростянецького районного суду Вінницької області від 23.02.2024 постановлено: клопотання представника позивача - адвоката Конякіна Михайла Сергійовича про витребування доказів задовольнити; витребувати від Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області примірники договору оренди землі №б/н, виданого 03.07.2006, підписаного орендарем та орендодавцем; угоду про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданої 26.11.2015, видавник: сторони, яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська»; клопотання представника відповідача адвоката Тимощука Євгенія Сергійовича про зобов`язання позивача надати відповідь на поставлені питання про обставини, що мають значення для справи задовольнити; ОСОБА_3 надати до суду відповіді на поставлені відповідачем у відзиві питання; продовжити на 30 (тридцять) днів строк проведення підготовчого провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації права оренди землі (а.с. 102-103).

08 березня 2024 року від Гайсинської районної військової адміністрації Вінницької області надійшов лист щодо неможливості надання запитуваних судом матеріалів (а. с. 111-112).

11 березня 2024 року на адресу суду надійшла заява ОСОБА_1 з відповіддями на поставлені відповідачем питання, а саме на питання «1. Чи підтверджує ОСОБА_1 , що орендна плата виплачувалася у 2017 році за користування ТОВ «Агрофірма «Ободівська» земельної ділянки у 2017 році?», позивач відповіла «Точно не пам`ятаю»; на питання «2. Чи підтверджує ОСОБА_1 , що орендна плата виплачувалася у 2017 році за користування ТОВ «Агрофірма «Ободівська» земельної ділянки у 2018 році?» позивач відповіла «Точно не пам`ятаю»; на питання «3. Чи підтверджує ОСОБА_1 , що орендна плата виплачувалася у 2017 році за користування ТОВ «Агрофірма «Ободівська» земельної ділянки у 2019 році?» позивач відповіла «Точно не пам`ятаю»; на питання «4. Чи підтверджує ОСОБА_1 , що орендна плата виплачувалася у 2017 році за користування ТОВ «Агрофірма «Ободівська» земельної ділянки у 2020 році?» позивач відповіла «Точно не пам`ятаю»; на питання «5. Коли ОСОБА_1 вперше письмово звернулась до ТОВ «Агрофірма «Ободівська» з вимогою повернути земельну ділянку?» позивач відповіла «Вперше звернулася у 2023 році, бо вважаю, що договір закінчується у 2023 році, який був підписаний моїм батьком»; на питання «6. Чи проставляла власноручний підпис ОСОБА_1 на угоді від 26.11.2015 про внесення змін до договору оренди землі, який укладено між нею та ТОВ «Агрофірма «Ободівська»?» позивач відповіла «Стверджую, що не підписувала, тому звернулась до суду» (а.с. 113).

12 квітня 2024 року від представника позивача - адвоката Конякіна М. С. надійшла заява про зміну підстав позову із примірником позовної заяви від 11.04.2024. Зазначає, що під час проведення підготовчого засідання були виявленні обставини, що потребують зміни підстав позову. Зокрема сторона позивача покликається на те, що ОСОБА_1 ніколи не укладала угоди від 26.11.2015 про внесення змін до договору оренди спірної земельної ділянки укладеного покійним батьком позивачки та відповідачем 03.07.2006. Позивач не знає про існування угоди і стверджує, що ніколи не підписувала даної угоди. Під час підготовчого засідання встановлено, що фактично зазначеної угоди не існує і її не може існувати (а.с. 127-136).

Водночас із заявою про зміну підстав позову подано заяву про витребування доказів. Зокрема сторона позивача, з метою повного та всебічного розгляду справи, вважає за необхідне витребувати від ТОВ «Агрофірма «Ободівська»:

- документ, який став підставою для укладення угоди про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н виданий 26.11.2015, видавник: сторони, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015;

- відомості, які підтверджують подію підписання угоди про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н виданий 26.11.2015, видавник: сторони, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015 (а.с. 137-139).

Ухвалою суду від 15 травня 2024 року постановлено: заявупро зміну підстав позову за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації права оренди землі від 11.04.2024, яка надійшла на адресу суду 12 квітня 2024 року прийняти як доповнення позову новими обставинами; у подальшому розглядати справу з урахуванням позовної заяви від 11 квітня 2024 року, яка надійшла на адресу суду 12 квітня 2024 року; заяву представника позивача адвоката Конякіна Михайла Сергійовича про витребування доказів - залишити без задоволення (а.с. 157-160).

Ухвалою суду від 27 травня 2024 року постановлено, зокрема, закрити підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації права оренди землі; призначити справу до судового розгляду на 13 годину 00 хвилин 17 червня 2024 року у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області (вул. Соборна, 21, смт Тростянець, Гайсинський район, Вінницька область, 24300) (а.с. 167-168).

Судове засідання відкладалося і призначено на 13:00 годину 18 липня 2024 року.

В судове засідання 18 липня 2024 року позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Конякін М. С. не з`явилися, однак було подано клопотання про розгляд справи за їхньої відсутності, позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

18 липня 2024 року у судовому засіданні представник відповідача адвокат Тимощук Є. С. заперечував проти задоволення позовних вимог, зазначав, що позивач систематично отримувала кошти за оренду землі, а отже надала згоду на укладення додаткової угоди. Просив застосувати практику ВС висвітлену в постановах від 19.02.2024 у справі №567/3/22, від 05.06.2018 №338/180/17, від 10.01.2024 у справі №390/964/21. Зазначив, про неможливість проведення судової почеркознавчої експертизи. Позивач у відповідях на поставлені відповідачем питання зазначила, що точно не пам`ятає чи отримувала кошти за оренду землі, в той час, як не заперечує підпису. Зазначив, що відповіді на питання було надано позивачем із урахуванням наявності спору та уникнуто від формування чітких відповідей на поставлені питання. У судових дебатах представник відповідача зазначив, що позивач стверджує, що не підписувала додаткову угоду, однак у справі немає доказів, що угода підписувалася не нею; факт державної реєстрації ніким не спростовано; не витребувано електронну форму реєстраційної справи, а саме сканкопію договору. Такі дії не вчинено, клопотання про призначення почеркознавчої експертизи не було підтримано самим представником позивача. Тоді як ніхто не має спеціальних знань і не можна стверджувати, чи міг би провести експерт почеркознавчу експертизу без оригіналів документів. Позивач підписала додаткову угоду і систематично отримувала орендну плату і це не спростувала. Також до завершення судових дебатів представник заявив, що протягом п`яти днів будуть надані докази на підтвердження судових витрат.

Суд, на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин цієї справи, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши досліджені у судовому засіданні докази, на засадах верховенства права, відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст.4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно зі ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1ст.12 ЦПК України).

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст.13 ЦПК України(диспозитивність цивільного судочинства), суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У розумінні цивільно-процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача, стосовно якої він просить ухвалити рішення, у матеріальному розумінні це певна річ (об`єкт), щодо якої виник спір.

Згідно зі ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

В ході розгляду справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 , належить на праві приватної власності земельна ділянка, площею 2,0399 га, кадастровий номер 5320882500:00:001:0223, згідно зі Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом серії ВРЕ 710013 від 11.02.2011, виданого 11.02.2011 державним нотаріусом Тростянецької державної нотаріальної контори Вінницької області, реєстраційний номер 159 та державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯМ №795324 (а.с.10-11).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 24.01.2024, земельна ділянка кадастровий номер 0524184200:01:002:0275, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництв та розташована на території Ободівської сільської ради Тростянецького району Вінницької області, яка перебуває у власності ОСОБА_1 міститься запис про інше речове право №19533801 від 23.02.2015 про право оренди земельно ділянки орендарем ТОВ «Агрофірма «Ободівська», на підставі договору оренди землі б/н від 03.07.2006, угоди про внесення змін до договору оренди землі б/н від 26.11.2015. Строк дії: 31.12.2025 (а.с. 65).

Відповідно до відповіді ТОВ «Агрофарма «Ободівська», останнє не має можливості надати оригінали витребуваних судом документів, а саме примірники договору оренди землі № б/н, виданого 03.07.2006, підписаного орендарем та орендодавцем; угоду про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданої 26.11.2015, видавник: сторони, яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська». Таку неможливість обґрунтовано тим, що Договір оренди б/н від 03.07.2006 укладений між ТОВ «Агрофірма «Ободівська» та ОСОБА_2 на оренду земельної ділянки кадастровий номер 0524184200:01:002:0275, укладено в трьох примірниках: перший примірник в Орендодавця ОСОБА_2 ; другий примірник у Вінницькій регіональній філії центр ДЗК, органі, що здійснив реєстрацію договору 20.04.2007; третій примірник у державного реєстратора Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції, органі, що проводив перенесення даних з паперових носіїв до Державного реєстру речових прав 23.02.2015 за заявою ТОВ «Агрофірма «Ободівська». Додаткову угоду №1 від 26.11.2015 до договору оренди б/н від 03.07.2006 між ТОВ «Агрофірма «Ободівська» та ОСОБА_1 було укладено в двох примірниках: перший примірник в Орендодавця ОСОБА_1 ; другий примірник у державного реєстратора Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції, органі, що здійснив реєстрацію додаткової угоди за заявою ТОВ «Агрофірма «Ободівська». Тому ТОВ «Агрофірма «Ободівська» (а.с. 32).

Згідно з інформацією наданою Чечельницькою селищною радою Гайсинського району Вінницької області, остання повідомляє суду, що державний реєстратор Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області, на даний час перебуває на службі у лавах ЗСУ. Усі документи, які перебували в обігу даного державного реєстратора після припинення його діяльності, передані до архівного відділу Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області, а Чечельницьке районне управління юстиції Вінницької області є окремою юридичною особою, діяльність якої не пов`язана з діяльністю Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, як органу місцевого самоврядування, з такої причини, Чечельницька селищна рада Гайсинського району Вінницької області ніколи не була суб`єктом документообігу та інформаційних відносин, які склались між громадянкою ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська», а також не є учасником справи, що розглядається судом (а.с. 8).

Відповідно до інформації наданої Гайсинською районною військовою адміністрацією Вінницької області відповідно до Довідки архівного відділу Гайсинської районної військової адміністрації від 29.02.2024 №01-12018, запитувані судом матеріали (примірники договору оренди землі №б/н, виданого 03.07.2006, підписаного орендарем та орендодавцем; угоду про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданої 26.11.2015, видавник: сторони, яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська») відсутні на зберіганні Гайсинської районної військової адміністрації; відсутність зазначених вище матеріалів обумовлена тим, що такі матеріали на зберігання Гайсинської районної військової адміністрації не передавались. Тому Гайсинська районна військова адміністрація не може надати Тростянецькому районному суду Вінницької області запитувані ним матеріали (а.с. 111-112).

Надаючи правову оцінку встановленим фактам, суд оцінивши докази як кожний окремо так і в їх сукупності дійшов таких висновків.

Згідно зі ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно дост. 77 ЦПК Українипредметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 79, ч. ст. 78 ЦПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно із вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно дост. 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Так, представником позивача з метою призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи разом з позовною заявою було подане клопотання провитребування у відповідача ТОВ «Агрофірма«Ободівська» та державного реєстратора Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області, примірники договору оренди землі № б/н, виданого 03.07.2006, угоду про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданої 26.11.2015, видавник: сторони, яку зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015, укладених між ОСОБА_1 та ТОВ «Агрофірма «Ободівська».

Зазначені документи, а саме договір від 03.07.2006 та угоду від 26.11.2015, з урахуванням листа Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, ухвалою суду від 23 лютого 2024 року було витребувано від Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області. Дані ухвали не були виконані з підстав відсутності у суб`єктів документів, що витребовувалися.

Згідно із положеннями ч. 1, 5 ст.81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Частиною 10 ст.84ЦПК України передбачено що у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з`ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами, або, у разі неподання таких доказів позивачем, - також залишити позовну заяву без розгляду.

Положеннями статті 109ЦПК України передбачено, що у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Суд звертає увагу, що положеннями п. 1.1 Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 08 жовтня 1998 року №53/5, для проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів надаються оригінали документів.

З наведеного вбачається, що об`єктом дослідження почеркознавчої експертизи є лише оригінал оскаржуваних документів (договору, угоди), а тому їхнє не надання унеможливлює проведення судом по справі судової почеркознавчої експертизи.

Крім того, суд звертає увагу на те, що згідно зі ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»реєстраційна справа ведеться в електронній формі та формується автоматично за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав, до якої за результатом проведення кожної реєстраційної дії щодо об`єкта нерухомого майна автоматично включаються заяви, сформовані або подані в електронній формі, електронні копії документів, на підставі яких проведено реєстраційні дії, поданих у паперовій формі, документи, на підставі яких проведено реєстраційні дії, подані в електронній формі, документи в електронній формі, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав під час проведення таких реєстраційних дій, а також відомості реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, отримані державним реєстратором в електронній формі шляхом безпосереднього доступу до них чи в порядку інформаційної взаємодії таких систем з Державним реєстром прав, електронні копії запитів державного реєстратора в паперовій формі та документів, отриманих із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року. Документи, подані заявником для проведення реєстраційних дій в паперовій формі, підлягають поверненню такому заявнику. Заява, подана в паперовій формі, документ про сплату адміністративного збору, запити державного реєстратора в паперовій формі та документи, отримані із паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 1 січня 2013 року, за результатом проведення реєстраційних дій заявнику не повертаються та зберігаються державним реєстратором, яким проведено реєстраційну дію, протягом трьох років.

Тобто, відповідно до закону оригінал реєстраційної справи не містить оригіналу спірного договору, оскільки передбачено сканування реєстратором документу та повернення оригіналу заявнику.

Аналіз наведених ном дає право для висновку про помилковість доводів представника відповідача, що ані суд, ані будь-хто інший з учасників ме може знати, чи зміг би експерт провести почеркознавчу експертизу на основі сканованої копії угоди про внесення змін до договору оренди землі, яку на думку сторони відповідача не витребувано стороною позивача.

В той же час, відповідач по справі вимоги суду не виконав і не надав суду оригіналу, як договору б/н від 03.07.2006 так і угоди від 26.11.2015 про внесення змін до вказаного договору, посилаючись на те, що договір б/н від 03.07.2006 укладено в трьох примірниках: перший примірник в Орендодавця ОСОБА_2 ; другий примірник у Вінницькій регіональній філії центр ДЗК, органі, що здійснив реєстрацію договору 20.04.2007; третій примірник у державного реєстратора Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції, органі, що проводив реєстрацію даних з паперових носіїв до Державного реєстру речових прав 23.02.2025, за заявою ТОВ «Агрофірма «Ободівська» свій, а додаткову угоду №1 від 26.11.2015 до договору оренди землі від 03.07.2006 взагалі було укладено лише у двох примірниках для орендодавця ОСОБА_1 , а другий примірник у державного реєстратора реєстратору Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції, органі, що проводив реєстрацію даних.

З урахуванням вимог законодавства України, яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин, в тому числі щодо повернення примірників документів заявникам після проведення реєстраційних дій, суд критично оцінює доводи відповідача про те, що у ТОВ «Агрофірма «Ободівська» відсутні примірники, як договору від 03.07.2006 так і угоди від 26.11.2015, та дійшов висновку, що вони не підтверджують факт відсутності у відповідача оригіналу зокрема угоди від 26.11.2015 до договору оренди землі від 03.07.2006, як і самого договору. Жодних доказів, які б підтверджували факт відсутності у відповідача витребуваних судом договору оренди землі та угоди до нього відповідачем не надано, що є його процесуальним обов`язком.

Зі змісту пояснень Чечельницької селищної ради Гайсинського району Вінницької області №02.18/23 від 10.01.2024, випливає, що державний реєстратор Реєстраційної служби Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області, на даний час перебуває на службі у лавах ЗСУ і усі документи, які перебували в обігу даного державного реєстратора після припинення його діяльності, передані до архівного відділу Гайсинської районної державної адміністрації Вінницької області.

За повідомленням Гайсинської районної військової адміністрації Вінницької області від 07.03.2024 №02-14-524, у суб`єкта відповідального за зберігання паперових реєстраційних справ, в якій ймвірно знаходяться угоди оренди земельної ділянки, укладені між сторонами, відсутні витребувані договір та угода, що обумовлено тим, що такі матеріали на зберігання Гайсинської районної військової адміністрації не передавались.

Таким чином, суд встановив, що у позивача відсутній оригінал додаткової угоди від 26.11.2015 до договору оренди, а відповідачем не надано оригіналу договору оренди землі та додаткової угоди до нього, тому суд позбавлений можливості призначити судову почеркознавчу експертизу, але водночас встановлює факт ухилення від виконання своїх процесуальних обов`язків передбачених ч.6 ст.84 ЦПК України.

З огляду на викладене, доводи представника відповідача про те, що представник позивача сам відмовився від підтримання зазначеного клопотання спростовуються наведеними вище висновками суду.

Відповідачем також не надано інших доказів які б підтверджували факт існування додаткової угоди укладеної між сторонами, зокрема: заяви від орендаря про намір продовжити строк дії оренди землі, акту приймання-передачі земельної ділянки, нормативної грошової оцінки (яка отримується щорічно з метою визначення вартості землі та відповідно розміру орендної плати), заяв орендодавців про виплату коштів в безготівковій формі, будь-якого листування що давало б змогу встановити дійсні правовідносини між сторонами.

Судом було досліджено надані представником відповідача документи на підтвердження отримання ОСОБА_1 орендної плати за спірну земельну ділянку.

Судом під час розгляду справи не вдалося встановити фізичну наявність угоди від 26.11.2015, яка нібито укладена між ОСОБА_1 і ТОВ «Агрофірма «Ободівська». За таких обставин, наявні підстави вважати, що договір оренди землі від 03.07.2006 не вносились зміни, оскільки відсутні будь-які докази укладення угоди від 26.11.2015 між сторонами, що свідчить про відсутність правових підстав для використання відповідачем належної позивачу земельної ділянки.

У ч. 1ст. 319 ЦК Українизазначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК України).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного суду від 16 червня 2020 у справі № 145/2047/16-ц, при неукладеному договорі оренди власник земельної ділянки вправі захищати своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення ним договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки. Ефективним способом захисту права, яке позивач вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема, шляхом повернення земельної ділянки. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.

Факт отримання плати за користування землею не може свідчити про погодження з умовами договору і не створює для позивача правових наслідків.

Відповідно до частини другої статті 205 ЦК Україниправочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі.

ТОВ «Агрофірма «Ободівська» оцінює поведінку лише орендодавця, називаючи її недобросовісною, не згадуючи та не характеризуючи свою поведінку щодо порядності з його боку в процесі укладення додаткових угод до договорів оренди землі з власниками земельних ділянок.

Варто звернути увагу на ту обставину, що державним реєстратором Чечельницького районного управління юстиції Вінницької області здійснено реєстрацію іншого речового права: права оренди земельної ділянки, кадастровий номер 0524184200:01:002:0275, 23 лютого 2015 року за індексним номером 19533801. У графі «Документи, подані для державної реєстрації» зазначено: «договір оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 03.07.2006, видавник: Договір підписаний орендарем та орендодавцем; угода про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 26.11.2015, видавник: сторони». Тобто реєстраційна дія, яка була вчинена 23 лютого 2015 року фіксує реєстрацію угоди, ніби то укладеної сторонами 26 листопада 2015 року, про що звертає увагу суду у своєму позові позивач. Наведені обставини стороною відповідача жодним чином не спростовані.

Тому суд вважає, що орендарю ніщо не заважало в належний спосіб, повідомити власника земельної ділянки ОСОБА_1 про намір внесення змін до договору оренди землі, який укладався між її батьком та ТОВ «Агрофірма «Ободівська» та підписати із новим власником земельної ділянки угоду і відповідно внести зміни до договору оренди землі, власником якої у 2015 році була вона. Натомість відповідачем здійснена реєстрація іншого речового права: права оренди земельної ділянки (23.02.2015) набагато раніше ніж укладено саму угоду (26.11.2015), в той час, як у переліку документів поданих для державної реєстрації зазначено, в тому числі угоду про внесення змін до договору оренди землі б/н від 26.11.2015 (більш того не вказано найменування сторін угоди).

Суд також звертає увагу, що докази отримання орендної плати надані лише за 2017, 2018, 2019 та за 2020 роки і невідомо про наявність таких за 2012, 2013, 2014, 2015, 2016 та 2022 роки.

З огляду на викладене не заслуговують на увагу доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_1 систематично отримувала орендну плату, однак у відповідях на питання зазначила, що вона цього точно не пам`ятає.

Таким чинм не можна стверджувати, що відповідач добросовісно виконує перед позивачем взяті зобов`язання щодо виплати орендної плати за договором оренди землі, дії позивача є недобросовісними, а поведінкасуперечливою.

Крім того, доводи відповідача про те, що позивач систематично отримує орендну плату, що можна розцінити як визнання та погодження нею додаткової угоди до договору оренди землі, шляхом викладення її в новій редакції, що є свідченням існування договірних правовідносин необхідно відхилити. Вказані твердження відповідача не можуть бути прийняті до уваги судом як такі, що суперечать положенням статтями 203, 215 ЦК України, оскільки обравши письмову форму договору оренди земельної ділянки (додаткової угоди до договору оренди землі), сторони мають його (її) підписати у відповідності до Закону, що і буде свідченням їх вільного волевиявлення на укладання такого правочину та не підтверджують факт укладання додаткової угоди оренди земельної ділянки строком до 31.12.2025.

У даному випадку власник земельної ділянки захищає своє порушене право на користування земельною ділянкою, спростовуючи факт укладення нею додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки у мотивах негаторного позову та виходячи з дійсного змісту правовідносин, які склалися у зв`язку із фактичним використанням земельної ділянки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19)). Крім того, мотивуючи підставу для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що існує очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування пункту 6статті 3 ЦК Українита доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) у спорах про недійсність договору для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень. Відповідно до частини другоїстатті 205 ЦК Україниправочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Отже, конклюдентними діями може підтверджуватися лише укладення договору в усній формі. Між тим,статтею 18 Закону України «Про оренду землі»договір оренди набирає чинності після його державної реєстрації. Зазначена норма виключає можливість укладення спірного договору шляхом вчинення конклюдентних дій, бо такий договір не може бути зареєстрований. Отже, враховуючи конкретні встановлені судами обставини справи, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки) до правовідносин, що склалися між сторонами у цій справі»

Водночас суд звертає також увагу на те, що позивач заперечує факт підписання нею додаткової угоди, а матеріали справи не містять відповідних доказів, що саме позивач підписувала додаткову угоду від 26.11.2015, розглядом справи не вдалося з`ясувати чи наявний взагалі примірник такої угоди .

За частинами першою-п`ятою статті 33 Закону про оренду землі в редакції, чинній на момент звернення з позовом у цій справі, після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі від 03.07.2006 зареєстрованого 20.04.2007, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк.

Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніш як за один місяць до закінчення строку дії договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до закінчення строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом одного місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку.

До листа-повідомлення про укладення договору оренди землі на новий строк орендар додає проект договору.

При укладенні договору оренди землі на новий строк його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.

Відповідачем не було надано відповідних доказів, які б підтверджували факт звернення до позивача із заявою про продовження терміну договору оренди.

Пункти 41 та 43 постанови Великої Палати Верховного суду від 31.08.2021 містять висновок про те, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору (укладення договору на новий строк) було неможливим, а єдиний механізм оформлення продовження орендних відносин, саме шляхом укладення згаданої у частинах третій, п`ятій- восьмій, одинадцятій статті 33 Закону про оренду землі додаткової угоди підтверджує змістовну єдність усіх приписів цієї статті. Тож статтею 33 Закону про оренду землі було визначено загальну процедуру дій орендаря та орендодавця за наявності наміру поновити договір оренди землі, за якої завершення процедури поновлення договору полягало в укладенні додаткової угоди (за згодою сторін чи за судовим рішенням).

Частина перша статті 15ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Положення цієї статті базуються на нормахКонституції України, які закріплюють обов`язок держави забезпечувати захист: прав усіх суб`єктів права власності і господарювання (стаття 13), захист прав і свобод людини і громадянина судом (стаття 55).

Кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України).

Спірні правовідносини у цій справі регулюютьсяЦивільним кодексом України,Земельним кодексом УкраїниЗаконом України «Про оренду землі»,Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 1ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно з ч. 1ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістомстатті 11 ЦК Українипідставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першоюстатті 202 ЦК Україниправочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною третьоюстатті 203 ЦК Українипередбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першоїстатті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першійстатті 215 ЦК України, так і устаттях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першоюстатті 205 ЦК Україниправочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК Українивстановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Відповідно до ч.4ст.263 ЦПК Українипри виборі застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 674/461/16-ц (провадження № 61-34764св18) зроблено висновок, що «підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами».

Як встановлено в судовому засіданні, позивач, додаткову угоду від 26.11.2015 до договору оренди землі не підписувала, відповідно, істотні умови цього правочину не погоджувала, тому у неї було відсутнє волевиявлення на укладення цієї угоди.

Отже, суд вважає встановленим факт того, угода від 26.11.2015 до договору оренди землі від 03.07.2006 не підписувалася ОСОБА_1 . Доказів, які б спростовувати висновки суду в цій частині, відповідачем суду не надано.

Статтею 627 ЦК Українивстановлено, що відповідно дост. 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1ст. 638 ЦК Українидоговір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

За змістом ч. 2ст. 792 ЦК Українивідносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

Відповідно дост. 6 Закону України «Про оренду землі»орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбаченихЗемельним кодексом України,Цивільним кодексом України,Господарським кодексом України, цим та іншими законами України і договором оренди землі.

За частиною першоюстатті 14 Закону України «Про оренду землі»(у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) договір оренди землі укладається в письмовій формі.

Відповідно до частини першоїстатті 15 Закону України «Про оренду землі»істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Частиною 1ст. 228 ЦК Українивизначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на незаконне заволодіння майном фізичної особи і такий правочин є нікчемним.

Згідно зі статтями 319,321 ЦК України право володіння, користування, розпорядження своїм майном на власний розсуд, право вчиняти будь-які дії щодо свого майна має лише його власник. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст. 41 Конституції Україниправо власності в Україні є непорушним, а за ч. 7ст. 319 ЦК Українидіяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом, і такого обов`язку власника у даній справі не встановлено.

Крім того, позивач звертається з вимогою про припинення речового права (права оренди) зареєстрованого 23.02.2015 за вказаною вище додатковою угодою до договору оренди землі.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами (стаття 19 ЦПК України).

Виникнення спірних правовідносин між позивачем та ТОВ «Агрофірма «Ободівська» обумовлено наявністю спору про право оренди на земельні ділянки, а державна реєстрація зазначеного правочину порушує права позивача на користування та розпорядження своєю власністю.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обмежень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власниками земельної ділянки кадастровий номер 0524184200:01:002:0275, площею 2,0399 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Ободівської сільської ради Гайсинського (раніше Тростянецького) району Вінницької області, на час подання позову до суду є позивач ОСОБА_1 , що підтверджується Державним актом серії ЯМ №795324 виданим на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом, реєстр. №159 від 02.02.2011, ВРЕ 710013, державний нотаріус Середа Н. М.

Отже, саме позивачу, як власнику, належить право володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина першастатті 317 ЦК України).

Разом з тим, реєстрація неукладеної між позивачами та відповідачем додаткової угоди до договору оренди землі від 26.11.2015 порушує права та законні інтереси позивачів на розпорядження власністю - земельною ділянкою кадастровий номер 0524184200:01:002:0275, площею 2,0399 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Ободівської сільської ради Гайсинського (раніше Тростянецького) району Вінницької області; За змістом статті 391ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження.

Обраний позивачем спосіб захисту, як усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, припинення державної реєстрації речового права оренди, є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечує реальне відновлення порушених прав.

Отже, на підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ТОВ «Агрофірма «Ободівська» про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельної ділянки та скасування державної реєстрації права оренди землі, з огляду на те, що саме таке рішення суду буде ефективним способом захисту порушених прав.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

На підставіст.141 ЦПК Україниз відповідача на користь позивача підлягає стягненню понесені та документально підтвердженні судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2147 (дві тисячі сто сорок сім) грн 20 коп.

Керуючись статтями 4, 11, 12, 13, 76-80, 81, 83, 89, 128, 141, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська» про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації права оренди землі - задовольнити.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська», ЄДРПОУ - 33308866 повернути ОСОБА_1 , земельну ділянку кадастровий номер 0524184200:01:002:0275, площею 2,0399 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Ободівської сільської ради Гайсинського (раніше Тростянецького) району Вінницької області.

Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки кадастровий номер 0524184200:01:002:0275, площею 2,0399 га з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Ободівської сільської ради Гайсинського (раніше Тростянецького) району Вінницької області, відповідно до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 03.07.2006, видавник: Договір підписаний орендарем та орендодавцем; угода про внесення змін до договору оренди землі, серія та номер: б/н, виданий 26.11.2015, видавник: сторони, який зареєстрований в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права 23.02.2015, індексний номер:19533801.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська», на користь ОСОБА_1 2147 (дві тисячі сто сорок сім) гривень 20 копійок в рахунок сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Ободівська», код ЄРДПОУ 33308866, адреса місцязнаходження: вул. Дружби, 43, с. Ободівка, Гайсинський район, Вінницька область, 24353.

Повний текст рішення складено 24 липня 2024 року.

Суддя О. Г. Борейко