Рішення

від 14.05.2024 по справі 2-2078/09

БІЛЯЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2-2078/09

Провадження № 2/496/8/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2024 року м. Біляївка

Біляївський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - Пасечник М.Л.

за участю секретаря - Гончаренко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Представник відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра» (далі - ВАТ КБ «Надра») звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за Кредитним договором № 05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року у розмірі 1836412, 72 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 06.02.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 05/02/2008/840-К/121, відповідно до якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання 192693 доларів США 54 центи. Згідно з п. 3 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний повертати кредит та сплачувати передбачені Договором платежі шляхом перерахування мінімально необхідного платежу, що складає 2210 доларів США, щомісячно до 06 числа поточного місяця. Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору, в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати відсотків, інших передбачених Договором платежів, а також можливих штрафних санкцій, 06.02.2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки, згідно з яким, останній поручився за виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором в повному обсязі. Позичальник належним чином свої зобов`язання не виконує, що є порушенням Закону України «Про банки та банківську діяльність» та умов Кредитного договору. Згідно п. 4.2.4. Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих відсотків, інших передбачених Договором платежів, а також можливих штрафних санкцій, якщо Позичальник не вніс черговий мінімальний платіж у встановлений термін. Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору за порушення строків сплати мінімально необхідного платежу, всіх нарахованих відсотків та можливих штрафів за користування кредитом, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.

У зв`язку з тим, що позичальник не виконує належним чином свої обов`язки за Кредитним договором, станом на 20.07.2009 року виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, яка складається з: основного боргу за кредитом - 191745, 66 доларів США, що складає 1476441,58 грн.; заборгованості по відсоткам - 24492, 64 доларів США, що складає 188593, 31 грн.; пені по відсоткам - 2 958, 49 доларів США, що складає 22 780, 37 грн.; пені по основному боргу - 29,02 доларів США, що складає 223,44 грн.; штрафу - 19269,35 доларів США, що складає 148374,03 грн. Загальна сума заборгованості складає 238495, 16 доларів США, що складає 1836412, 72 грн. У зв`язку з викладеним, представник позивача звернувся до суду з вказаним позовом.

Адвокат Гитченко С.О., в інтересах ОСОБА_2 15.06.2021 року надав до суду пояснення-заперечення на позов, в яких просив відмовити у задоволенні позову за недоведеності обставин належними і допустимими доказами.

При цьому пояснив, що позивач не довів обставину про видачу кредиту належним і допустимим доказом, що підтверджується первинним фінансовим документом - заява про видачу готівки, згідно Додатку №8 до Інструкції про касові операції в банках України, затверджена Постановою Правління Національного банку України 14.08.2003 року № 337, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.09.2003 року за № 768/8089, Глава 1 «Загальні вимоги до оформлення касових документів» Розділу III «Касові операції банків з клієнтами», яка діяла на момент укладення кредитного договору. Додатком № 8 до вищевказаної Інструкції передбачено, що до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать: заява на переказ готівки (додаток 6), прибутково-видатковий касовий ордер (додаток 7), заява на видачу готівки (додаток 8), прибутковий касовий ордер (додаток 9), видатковий касовий ордер (додаток 10 ), грошовий чек (додаток 11). Оскільки кредитний договір визначає тільки умови з-за яких кредитор може видати чи не видати кредит, тому наявність кредитного договору та відсутність первинного фінансового документу про видачу кредиту, яким є заява на видачу готівки, не є підтвердженням видачі кредиту. Позивач в підтвердження обставини щодо видачі кредиту повинен був довести належним і достовірним доказом, який відсутній в матеріалах справи - заявою на видачу готівки, оскільки саме заява на видачу готівки є первинним фінансовим документом згідно додатку №8 до Інструкції про касові операції в банках України. Заява на видачу готівки є первинним фінансовим документом, яким підтверджується факт видачі коштів, яку позивач не надав, а відповідач не визнає обставину щодо видачі кредиту, оскільки, ОСОБА_2 не отримувала кредитних коштів. Позивачем не доведено обставину про його право проводити валютні операції за кредитним договором, оскільки в матеріалах справи відсутня генеральна ліцензія на валютні операції, а позивач не довів належним і допустимим доказом - генеральною банківською ліцензію на валютні операції, так як, кредитний договір передбачає валютні операції в доларах США, тому у позивача без банківської ліцензії відсутні правові підстави для нарахування в доларах США кредиту, процентів, пені, штрафів в іноземній валюті, ВАТ КБ «Надра» не має права без банківської ліцензії надавати фінансові послуги.

Відповідно до п.3.3.1. кредитного договору щомісячна сума мінімального платежу складає 2210.00 доларів США. Пунктом 3.3.2. кредитного договору передбачено, що позичальник повертає кредит та сплачує банку передбачені п.п. 1.3.1. цього договору платежі безготівковим перерахуванням або внесення готівкових коштів на поточний рахунок VISA № НОМЕР_1 тарифного пакету у порядку передбаченому п.3.3.3. цього договору, шляхом сплати мінімального необхідного платежу у валюті кредиту. Згідно п.1.1. кредитного договору валюта кредиту - долари США. Згідно п.3.3.3. кредитного договору позичальник вносить мінімально необхідний платіж по кредиту, визначений у п.п.3.3.1. цього договору, щомісячно до 06 числа поточного місяця, а банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 08 числа поточного місяця.

Таким чином, розрахунки за п.1.1., п.3.3.1. - п.3.3.3. кредитного договору визначені в іноземній валюті - долари США. Відповідно до ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст.9 Закону України «Про валюту і валютні операції» банки надають банківські та інші фінансові послуги, якщо вони є валютними операціями, на підставі банківської ліцензії. Порядок видачі, переоформлення, зупинення, поновлення, відкликання (анулювання) ліцензій на здійснення валютних операцій встановлюється Національним банком України. Відповідно до ч. 2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» у разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансовими установами є банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди й компанії та інші юридичні особи, виключним видом діяльності яких є надання фінансових послуг, а у випадках, прямо передбачених законом, - інших послуг (операцій), пов`язаних із наданням фінансових послуг. У ч.ч. 1, 2 ст. 7 цього Закону зазначено, що юридична особа, яка має намір надавати фінансові послуги, зобов`язана звернутися до відповідного органу державного регулювання ринків фінансових послуг протягом тридцяти календарних днів з дати державної реєстрації для включення її до державного реєстру фінансових установ. У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій. На момент звернення позивача до суду діяла ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», яка передбачала, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Статтею 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» передбачено, що гривня є єдиним законним платіжним засобом в Україні з урахуванням особливостей, встановлених частиною другою цієї статті, і приймається без обмежень на всій території України для проведення розрахунків. Усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за: 2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії; 3) операціями з надання фінансових послуг, визначених пунктами 1-5 ч. 2 та ч. 3 статті 9 цього Закону, що надаються небанківськими фінансовими установами та операторами поштового зв`язку, які мають ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій. В матеріалах справи відсутня генеральна банківська ліцензія, якою б позивачу надавалось право проведення валютних операцій за кредитним договором в іноземній валюті, що вимагається ч. 3 ст. 91 ЦК України, п. 2 ч. 2 ст. 5, ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 9 Закону України «Про валюту і валютні операції», ст. 5, ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», де передбачено, що валютними операціями юридична особа може займатися тільки після отримання генеральної банківської ліцензії згідно з п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».

Позивач не довів належними і допустимими доказами про наявність банківської ліцензії на проведення валютних операцій для нарахування і стягнення коштів за валютним кредитним договором, тому позивач необґрунтовано пред`явив позов з нарахуванням в іноземній валюті процентів, кредиту, пені, штрафу без банківської ліцензії в порушення ст. 1, ч. 3 ст. 91 ЦК України, п. 2 ч. 2 ст. 5, ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст.9 Закону України «Про валюту і валютні операції», Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 1, ст. 5, п. 2 ст. 7, п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг». Позивачем не доведено обставину про підписання позову уповноваженим представником, оскільки представник, який підписав позов надав нікчемну довіреність згідно ч.3 ст. 247 ЦК України, в довіреності не визначена дата її вчинення, тому такий позов підлягав поверненню на підставі п. 2 ч. 1 ст.257 ЦПК, у зв`язку з тим, що позов підписаний і поданий особою, яка не мала повноважень на ведення справи (підписання і подачу такого позову). В матеріалах справи (Т.1 а.с.19) наявна ксерокопія довіреності, в якій не вказана дата її вчинення, так в правому боці наявний штамп банку з датою 14.05.2009, а нижче вказано дату 17.04.2009. Крім того, така ксерокопія не завірена в установленому порядку, тобто відсутні посада особи, яка б посвідчила копію, її прізвище та ініціали, та чи мала така особа повноваження посвідчувати копію довіреності від імені банку і чим це підтверджується, тому ОСОБА_2 відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, ставить під сумнів такий документ наявний у справі на а.с. №19. В матеріалах справи відсутній належний і достовірний доказ - заява позивача про розгляд справи за його відсутності, а наявна у справі ксерокопія заяви (аркуш справи №22) не є доказом звернення від імені позивача, оскільки не є оригіналом і ОСОБА_2 ставить під сумнів таку ксерокопію, оскільки станом на 09.10.2009 року ЦПК України не передбачав розгляд ксерокопії заяви, натомість ЦПК України передбачав розгляд заяв поданих в оригіналах. Матеріали справи не містять оригіналу такої заяви, а наявна ксерокопія не є належним і достовірним доказом звернення позивача із заявою згідно ст.78-81 ЦПК України, тому за повторної неявки позивача такий позов підлягає залишенню без розгляду. Крім того, в ксерокопії заяви (а.с. №22) міститься запис, що повноваження підтверджуються додатком довіреністю, однак, до такої заяви не додано відповідного додатку. В матеріалах справи немає додатку до заяви, тому 09.10.2009 року була перша неявка позивача і при повторній неявці позов позивача підлягає залишенню без розгляду.

Представник позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» Рожко С.В. в судове засідання не з`явився, надав до суду заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутності, позовні вимоги підтримує та наполягає на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_2 та її представник - адвокат Гитченко С.О. в судове засідання не з`явилися, були повідомлені належним чином про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомили.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, був повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з розглядом справи в порядку спрощеного провадження за відсутністю всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 06.02.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 05/02/2008/840-К/121.

Пунктом 1.1. Кредитного договору передбачено, що Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 192693, 54 доларів США, у порядку і на умовах, визначених цим Договором за програмою «Нове житло».

Відповідно до п.1.3.1., 1.4. Кредитного договору відсотки за користування Кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки в розмірі 12,99% річних. Нарахування відсотків за користування Кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення Кредиту. Банк надає Позичальнику Кредит строком до 04.02.2023 року.

Відповідно до п.2.4. Кредитного договору в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, Банк укладає в день укладання цього Договору з ОСОБА_1 Договір поруки.

Пунктом 3.1. Кредитного договору визначено, що надання Кредиту проводиться шляхом видачі готівки Позичальнику через касу Банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій визначена у іноземній валюті - доларах США.

Моментом (днем) надання Кредиту вважається день утворення заборгованості на позичковому рахунку Позичальника № НОМЕР_2 , відкритому у Центральному відділенні філії ВАТ КБ «Надра» Одеське РУ (п. 3.2. Кредитного договору).

Згідно з п.п.3.3., 3.3.2., 3.3.3. Кредитного договору щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 2210 доларів США. Позичальник повертає Кредит та сплачує Банку передбачені п.п. 1.3.1. цього Договору платежі безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок VISA № НОМЕР_1 тарифного пакету у порядку, передбаченому п.3.3.3., шляхом сплати мінімально необхідного платежу у валюті Кредиту. Позичальник вносить мінімально необхідний платіж по Кредиту, визначений у п.п. 3.3.1. цього Договору, щомісячно до 06 числа поточного місяця, а Банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 08 числа поточного місяця.

Згідно п. 4.2.4. Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, якщо Позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений п. 3.3.3. цього Договору, а також у випадку невиконання умов передбачених у п. 4.3.6. цього Договору.

04.02.2008 року начальником Центрального відділення філії ВАТ КБ «Надра» Одеське РУ Гліган І.Л. було підписано кредитне рішення № 314920 про видачу ОСОБА_2 кредиту у сумі 192693, 544 доларів США за програмою кредитування «Нове житло».

06.02.2008 року між ВАТ КБ «Надра» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено Договір поруки.

Пунктом 1.1. Договору поруки визначено, що згідно з цим Договором Поручитель поручається перед Кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань, що витікають з Кредитного договору № 05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року, в тому числі: повернути до 04.02.2023 року кредит у сумі 192693,54 доларів США; сплатити відсотки за кредитними коштами із розрахунку 12,99% річних (із розрахунку фактичної кількості днів у періоді (28-29-30-31/360)); сплатити інші платежі, передбачені Кредитним договором; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня). Поручитель повинен виконати Зобов`язання в тому ж порядку, який встановлено для Позичальника Кредитним договором.

Поручитель відповідає перед Кредитором в повному обсязі. Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання Зобов`язань, вказаних у п. 1.1. цього Договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від Позичальника та Поручителя разом, так і від кожного окремо. (п. 1.2. Договору поруки).

Загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ВАТ КБ «Надра» за кредитним договором № 05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року, станом на 20.07.2009 року, становить 238495, 16 доларів США, що складає 1836412, 72 грн., яка складається з: основного боргу за кредитом - 191745, 66 доларів США, що складає 1476441,58 грн.; заборгованості по відсоткам - 24492, 64 доларів США, що складає 188593, 31 грн.; пені по відсоткам - 2 958, 49 доларів США, що складає 22 780, 37 грн.; пені по основному боргу - 29,02 доларів США, що складає 223,44 грн.; штрафу - 19269,35 доларів США, що складає 148374,03 грн.

Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09.10.2009 року по справі № 2-2078/2009 стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у сумі 1836412, 72 коп. та судові витрати у сумі 1730 грн.

Листом Національного Банку України № 3 від 05.03.2021 року надано відповідь на запит адвоката Гитченко С.О. та повідомлено, що індивідуальні, генеральні ліцензії/ліцензії на здійснення валютних операцій ТОВ «Консалт Солюшенс» не видавалися. Інформація про валютні операції ТОВ «Консалт Солюшенс» в автоматизованій інформаційній системі Національного Банку України «Е-ліміти» за період з 07.02.2019 року по 09.03.2021 року відсутня.

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 27.04.2021 року по справі № 2-2078/2009 поновлено представнику відповідача ОСОБА_2 - адвокату Гитченко С.О. пропущений строк звернення до суду з заявою про перегляд заочного рішення; заяву представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гитченко С.О. про перегляд заочного рішення - задоволено; заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09.10.2009 року в цивільній справі № 2-2078/09 за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - скасовано; призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; призначено судове засідання на 15.06.2021року о 10:00 год. у залі судових засідань № 2 Біляївського районного суду Одеської області (адреса розташування: Одеська область, м. Біляївка, вул. Кіпенко, 1).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 15.06.2021 року по справі № 2-2078/2009 замінено у цивільній справі за позовом ВАТ КБ «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позивача ВАТ КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ: 42251700, юридична адреса: 65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308).

Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 15.06.2021 року по справі № 2-2078/2009 клопотання представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Гитченко С.О. про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 25.04.2023 року по справі № 2-2078/09 апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Гитченка С.О. - залишено без задоволення; ухвалу Біляївського районного суду Одеської області від 15.06.2021 року про заміну позивача ВАТ КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «Консалт Солюшенс» - залишено без змін.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. (ч.1, ч.3 ст. 509 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір, відповідно до ст. 638 ЦК України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Згідно положень ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Статтею 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору (ч.ч. 1, 2 ст. 1056-1 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Відповідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Стаття 525 ЦК України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або односторонню зміну його умов.

Частиною 1 ст. 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які за одним чи за декількома договорами поруки поручилися перед кредитором за виконання боржником одного і того самого зобов`язання, є солідарними боржниками і відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

У Постанові Верховного Суду від 30.01.2018 року по справі №161/16891/15-ц вказано, що відповідно до змісту ч.1 ст. 1050 ЦК України з урахуванням статей 526, 527, 530 ЦК України, банк має довести надання позичальникові грошових коштів у розмірі та на умовах, встановлених договором.

Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.

Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18.06.2003 року № 254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04.07.2018 року № 75 (далі-Положення).

Отже, виписка з рахунку особи, яка відповідає зазначеним вимогам та надана відповідно до вимог закону, є документом, який може бути доказом і який суду необхідно оцінити відповідно до вимог цивільного процесуального закону при перевірці доводів про реальне виконання кредитного договору.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 16.09.2020 року у справі № 200/5647/18, від 25.05.2021 року у справі № 554/4300/16-ц, від 26.05.2021 року у справі № 204/2972/20, від 13.10.2021 року у справі № 209/3046/20, від 01.06.2022 року у справі № 175/35/16-ц.

Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 342/180/17 у постанові від 03.07.2019 року зауважила, що розрахунок кредитної заборгованості, не підтверджує умови кредитування та суму заборгованості за кредитом, оскільки зазначений доказ не є підтвердженням виконаних позивачем банківських операцій та повністю залежить від волевиявлення банку.

Пункт 51 Розділу 3 Положення встановлює, що Первинні документи в паперовій/електронній формі повинні мати такі обов`язкові реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім`я та по батькові (за наявності) фізичної особи, який/яка склав/склала документ/від імені якого/якої складений документ; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру; 5) посади осіб, відповідальних за здійснення операції та правильність її оформлення; 6) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції. Залежно від характеру операції та технології оброблення облікової інформації до первинних документів можуть уключатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції). Банк має право самостійно визначати інші додаткові реквізити первинних документів у паперовій/електронній формі.

Також п. 52 Положення вказує, що первинні документи, які не містять обов`язкових реквізитів, є недійсними і не можуть бути підставою для бухгалтерського обліку, а унесення виправлень до первинних документів не допускається (п. 53).

Банківська виписка має статус первинного документу. Розрахунок заборгованості, відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є лише похідним від первинної бухгалтерської документації та може містити відомості про господарську операцію. Проте саме банківська виписка за картковими рахунками може бути належним доказом щодо заборгованості за кредитним договором.

На підтвердження обставин видачі грошових коштів ОСОБА_2 за кредитним договором та наявності у неї боргу за цим договором, представник позивача надав відповідний розрахунок заборгованості.

Проте, представником позивача не надано суду доказів того, що ОСОБА_2 згідно з кредитним договором №05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року було видано кредит та саме в сумі заявлених позовних вимог. Визначення даної суми в договорі не свідчить про її отримання останньою саме в цьому розмірі.

Розрахунок заборгованостіне єпервинним документом,який підтверджує видачу кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані представником позивача в позовній заяві, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), а отже не є належним доказом існування боргу.

Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором №05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року не є достатнім для висновку про існування міжсторонами кредитнихправовідносин, наявності заборгованості та у заявленому розмірі, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти ОСОБА_2 .

Жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б вказували на існування у ОСОБА_2 перед ТОВ «Консалт Солюшенс» (правонаступник ВАТ КБ «Надра») заборгованості за кредитним договором №05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року матеріали справи не містять.

В свою чергу, представником позивача не було долучено до матеріалів справи банківську виписку з особового рахунку Позичальника за період, який включає період кредитування, задля можливості перевірити, чи видавався кредит ОСОБА_2 , чи здійснювала вона повернення кредитних коштів, у якому розмірі, тощо.

Крім того, пунктом 3.1. Кредитного договору передбачено, що надання Кредиту проводиться шляхом видачі готівки Позичальнику через касу Банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій визначена у іноземній валюті - доларах США.

Відповідно до п. І глави І Розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 14.08.2003 року № 337, яка була чинною на час видачі кредиту, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема: заява на видачу готівки (додаток 8).

У Постанові Верховного Суду від 29.05.2019 року по справі № 539/1582/16-ц вказано, що форми документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу в готівковій формі, визначаються відповідною платіжною системою і мають містити обов`язкові реквізити: дата здійснення операції, зазначення платника та отримувача, дані паспорта особи - отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.

Єдиним допустимим доказом отримання готівкової іноземної валюти позичальником та факт виконання умов договору є касовий документ - заява про видачу готівки.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що представником позивача не було надано вказану заяву в якості доказу видачі кредитних коштів ОСОБА_2 , тому суд позбавлений можливості пересвідчитися, що сторонами були виконані вимоги п. 3.1. Кредитного договору щодо оформлення належним чином заяви на видачу готівки.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи заяви на видачу готівки, не можна вважати, що ОСОБА_2 були видані на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 192693, 54 доларів США., як це передбачено п. 1.1. Кредитного договору.

Отже, в матеріалах справи немає жодного документу, дослідивши який, можливо було дійти висновку про наявність підстав для стягнення зі ОСОБА_2 , та відповідно з ОСОБА_1 , як поручителя, на користь ТОВ «Консалт Солюшенс» (правонаступник ВАТ КБ«Надра») грошовихкоштів у розмірі 238495,16 доларів США, що становить 1836412, 72 грн.

Згідно ч.1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.

Відповідно до ч.ч. 1, 5, 6 ст. 9 Закону України «Про валюту і валютні операції» Банки надають банківські та інші фінансові послуги, якщо вони є валютними операціями, на підставі банківської ліцензії. Порядок видачі, переоформлення, зупинення, поновлення, відкликання (анулювання) ліцензій на здійснення валютних операцій встановлюється Національним банком України. Національний банк України у визначеному ним порядку веде реєстр осіб, яким видано ліцензії на здійснення валютних операцій, та розміщує інформацію про видані ліцензії на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України.

У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій (ч.2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать, зокрема, банки.

Згідно п.2 ч.2 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за: 2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії.

Станом на 06.02.2008 року (дата укладання кредитного договору) був чинний Декрет Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» № 15-93 від 19.02.1993 року, статтею 5 якого передбачалося, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Як вбачається зі змісту кредитного договору № 05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року валюту кредиту було визначено в іноземній валюті - доларах США.

Проте, у матеріалах справи відсутні відомості про видачу Національним банком України генеральної банківської ліцензії ВАТ КБ «Надра», а тому представником позивача не доведено, що у ВАТ КБ «Надра», станом на 06.02.2008 року (дату підписання кредитного договору) було право надавати кредит в іноземній валюті.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданої відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справ або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У постанові Верховного Суду від 13.05.2020 року у справі № 219/1704/17 вказано, що за загальним правилом тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову, покладається на позивача.

Згідно з положеннями ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Отже, суд, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, і з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, приходить до висновку, що позовні вимоги ТОВ «Консалт Солюшенс» (правонаступник ВАТ КБ «Надра») не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, а тому у задоволенні позову слід відмовити у повному обсязі, з вищенаведених підстав.

Адвокат Гитченко С.О. в письмових поясненнях-запереченнях зазначив, що в матеріалах справи (Т.1 а.с.19) наявна ксерокопія довіреності, в якій не вказана дата її вчинення, так в правому боці наявний штамп банку з датою 14.05.2009, а нижче вказано дату 17.04.2009. Крім того, така ксерокопія не завірена в установленому порядку, тобто відсутні посада особи, яка б посвідчила копію, її прізвище та ініціали, та чи мала така особа повноваження посвідчувати копію довіреності від імені банку і чим це підтверджується, тому ОСОБА_2 відповідно до ч. 6 ст. 95 ЦПК України, ставить під сумнів такий документ наявний у справі на а.с. №19 Т.1.

Проте, суд зауважує, що ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 15.06.2021 року по справі № 2-2078/2009, яка залишена в силі постановою Одеського апеляційного суду від 25.04.2023 року, замінено позивача ВАТ КБ «Надра» на його правонаступника - ТОВ «Консалт Солюшенс».

Отже, на теперішній час позивачем по справі є ТОВ «Консалт Солюшенс», представник якого надав до суду відповідні повноваження.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості, судові витрати слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 207, 509, 525, 526, 549, 553-554, 610, 612, 626, 628, 629, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст.2,5,10-13,76-81,141, 258-259,263-265,352, 354 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Відмовити у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішення може бути оскаржене до Одеського апеляційного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 14.05.2024 року.

Суддя М.Л. Пасечник