Номер провадження: 22-ц/813/5923/24
Справа № 2-2078/09
Головуючий у першій інстанції Пасечник М.Л.
Доповідач Заїкін А. П.
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05.12.2024 року м. Одеса
Єдиний унікальний номер судової справи 2-2078/09
Номер провадження: 22-ц/813/5923/24
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
-головуючого судді ЗаїкінаА.П.(суддя доповідач),
- суддів: - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,
за участю секретаря судового засідання Губара Д.В.,
учасники справи:
- позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс»,
- відповідачі 1) ОСОБА_1 , 2) ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою адвоката Коваленка Сергія Олеговича, діючого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», на рішення Біляївського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Пасечник М.Л. 14 травня 2024 року,
встановив:
2. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2009 року ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є - ТОВ «Консалт Солюшенс») звернулося до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить стягнути солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за Кредитним договором № 05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року в розмірі - 1 836 412, 72 грн.. Також позивач просить стягнути судові витрати.
ВАТ КБ «Надра» обґрунтовує позовні вимоги тим, що 06.02.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № 05/02/2008/840-К/121, відповідно до якого Банк надав Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання кредит у сумі - 19269,54 долара США. Згідно з п. 3 Кредитного договору Позичальник зобов`язаний повертати кредит та сплачувати передбачені Договором платежі шляхом перерахування мінімально необхідного платежу, що складає 2210 доларів США, щомісячно до 06 числа поточного місяця.
Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору, в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати відсотків, інших передбачених Договором платежів, а також можливих штрафних санкцій, 06.02.2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір поруки, згідно з яким останній поручився за виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань за Кредитним договором у повному обсязі.
Позичальник належним чином свої зобов`язання не виконує, що є порушенням Закону України «Про банки та банківську діяльність» та умов Кредитного договору.
Згідно п. 4.2.4. Кредитного договору Банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих відсотків, інших передбачених Договором платежів, а також можливих штрафних санкцій, якщо Позичальник не вніс черговий мінімальний платіж у встановлений термін. Відповідно до п. 5.1. Кредитного договору за порушення строків сплати мінімально необхідного платежу, всіх нарахованих відсотків та можливих штрафів за користування кредитом, позичальник сплачує Банку пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості від несвоєчасно сплаченої суми за кожен день прострочення.
У зв`язку з тим, що позичальник не виконує належним чином свої обов`язки за Кредитним договором, станом на 20.07.2009 року виникла прострочена заборгованість по поверненню кредиту, яка складається з: - основний борг за кредитом - 191 745,66 долара США, що складає - 1 476 441,58 грн.; - заборгованість по відсоткам - 24 492,64 долара США, що складає - 188 593,31 грн.; - пеня по відсоткам - 2 958,49 долара США, що складає - 22 780, 37 грн.; - пеня по основному боргу - 29,02 долара США, що складає - 223,44 грн.; - штраф - 19 269,35 долара США, що складає - 148 374,03 грн.. Загальна сума заборгованості складає - 238 495,16 долара США, що складає - 1 836 412,72 грн.. (Т. 1, а. с. 1 4).
Короткий зміст заочного рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 09.10.2009 року задоволено вищевказаний позов ВАТ КБ «Надра».
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором у сумі - 1836412,72 грн.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ВАТ КБ «Надра» судові витрати у сумі 1 730 грн. (Т. 1, а. с. 27 28).
Короткий зміст заяви про перегляд заочного рішення та рішення за результатами її розгляду
У березні 2021 року адвокат Гитченко С.О., діючий від імені ОСОБА_2 , звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, в якій просить скасувати заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09.10.2009 року (Т. 1, а. с. 70 76).
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 27.04.2021 року скасовано заочне рішення Біляївського районного суду Одеської області від 09.10.2009 року. Справу призначено до розгляду (Т. 1, а. с. 148 150).
Позиція відповідачів в суді першої інстанції
Адвокат Гитченко С.О., діючий від імені ОСОБА_2 , в запереченнях на позов просить відмовити у задоволенні позову за недоведеності обставин належними і допустимими доказами.
Представник відповідача вказує, що позивач не довів належними і допустимими доказами обставини видачі кредиту. В матеріалах справи відсутні заява на видачу готівки, оскільки саме заява на видачу готівки є первинним фінансовим документом згідно додатку №8 до Інструкції про касові операції в банках України, якою підтверджується факт видачі коштів. Позивач не надав заяву про видачу кредиту, а відповідач не визнає обставину щодо видачі кредиту, оскільки, ОСОБА_2 не отримувала кредитних коштів.
В матеріалах справи відсутня генеральна банківська ліцензія, якою б позивачу надавалось право проведення валютних операцій за кредитним договором в іноземній валюті, що вимагається ч. 3 ст. 91 ЦК України, п. 2 ч. 2 ст. 5, ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст. 9 Закону України «Про валюту і валютні операції», ст. 5, ст. 4 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», де передбачено, що валютними операціями юридична особа може займатися тільки після отримання генеральної банківської ліцензії згідно з п. 2 ст. 5 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.1993 року № 15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю».
Позивач не довів належними і допустимими доказами наявність банківської ліцензії на проведення валютних операцій для нарахування і стягнення коштів за валютним кредитним договором. Тому позивач необґрунтовано пред`явив позов з нарахуванням в іноземній валюті процентів, кредиту, пені, штрафу без банківської ліцензії в порушення ст. 1, ч. 3 ст. 91 ЦК України, п. 2 ч. 2 ст. 5, ч. 1, ч. 5, ч. 6 ст.9 Закону України «Про валюту і валютні операції», Закону України «Про банки і банківську діяльність», ст. 1, ст. 5, п. 2 ст. 7, п. 4 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг».
Кредитний договір передбачає здійснення валютних операцій в доларах США, тому у позивача без банківської ліцензії відсутні правові підстави для видачі кредиту в доларах США. Нараховувати проценти, пеню, штрафи в іноземній валюті ВАТ КБ «Надра» не має права. Без банківської ліцензії надавати фінансові послуги Банк не має права.
Позивачем не доведено обставину підписання позову уповноваженим представником, оскільки представник, який підписав позов надав нікчемну довіреність. Згідно ч. 3 ст. 247 ЦК України, в довіреності не визначена дата її вчинення, тому такий позов підлягав поверненню на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК, у зв`язку з тим, що позов підписаний і поданий особою, яка не мала повноважень на ведення справи (підписання і подачу такого позову).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 15.06.2021 року, залишеною без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25.04.2023 року, замінено позивача - Відкрите акціонерне товариство комерційний банка «Надра» на його правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (код ЄДРПОУ: 42251700, юридична адреса: 65048, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 36, офіс 308) (Т. 2, а. с. 16 17, 168 169).
Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 14 травня 2024 року відмовлено у повному обсязі у задоволені вищевказаних позовних вимог ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є - ТОВ «Консалт Солюшенс».
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не надано суду доказів того, що ОСОБА_2 згідно з кредитним договором №05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року було видано кредит, у розмірі зазначеному в позові. Зазначення суми кредиту в кредитному договорі не свідчить про її отримання позичальником саме у зазначеному позивачем розмірі.
Розрахунок заборгованості не є первинним бухгалтерським документом, який підтверджуєвидачу кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані позивачем у позовній заяві, а є одностороннім арифметичним розрахунком стягуваних сум, який повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), а отже не є належним доказом існування боргу.
Наявність роздрукованого розрахунку заборгованості за договором №05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року не є достатнім для висновку проіснування між сторонами кредитних правовідносин,наявності заборгованості у заявленому розмірі, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить відомостей, які б дозволили суду перевірити, чи видавалися кредитні кошти ОСОБА_2 ..
Жодних належних, допустимих та достовірних доказів, які б вказували на існування у ОСОБА_2 перед ТОВ «Консалт Солюшенс» (правонаступник ВАТ КБ «Надра») заборгованості за кредитним договором №05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року матеріали справи не містять.
У свою чергу позивачем не було долучено до матеріалів справи банківську виписку з особового рахунку Позичальника за період, який включає період кредитування, задля можливості перевірити, чи видавався кредит ОСОБА_2 , чи здійснювала вона повернення кредитних коштів, у якому розмірі, тощо.
Крім того, пунктом 3.1. Кредитного договору передбачено, що надання Кредиту проводиться шляхом видачі готівки Позичальнику через касу Банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій визначена у іноземній валюті - доларах США.
Відповідно до п. І глави І Розділу ІІІ Інструкції про касові операції в банках України, затвердженої Постановою Правління Національного банку України 14.08.2003 року № 337, яка була чинною на час видачі кредиту, до касових документів, які оформляються згідно з касовими операціями, визначеними цією Інструкцією, належать, зокрема: заява на видачу готівки (додаток 8).
У Постанові Верховного Суду від 29.05.2019 року по справі № 539/1582/16-ц вказано, що форми документів, які застосовуються під час приймання переказу готівки та виплати її суми отримувачу в готівковій формі, визначаються відповідною платіжною системою і мають містити обов`язкові реквізити: дата здійснення операції, зазначення платника та отримувача, дані паспорта особи - отримувача або документа, що його замінює, сума касової операції, підписи платника або отримувача та працівників банку, уповноважених здійснювати касову операцію.
Єдиним допустимим доказом отримання готівкової іноземної валюти позичальником та факт виконання умов договору є касовий документ - заява про видачу готівки.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позивачем не було надано вказану заяву в якості доказу видачі кредитних коштів ОСОБА_2 .. Суд позбавлений можливості пересвідчитися, що сторонами були виконані вимоги п. 3.1. Кредитного договору щодо оформлення належним чином заяви на видачу готівки.
Враховуючи відсутність в матеріалах справи заяви на видачу готівки, не можна вважати, що ОСОБА_2 були видані на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі - 192 693, 54 доларів США., як це передбачено п. 1.1. Кредитного договору.
У матеріалах справи відсутні відомості про видачу Національним банком України генеральної банківської ліцензії ВАТ КБ «Надра», а тому представником позивача не доведено, що у ВАТ КБ «Надра», станом на 06.02.2008 року (дату підписання кредитного договору) було право надавати кредит в іноземній валюті (Т. 2, а. с. 217 227).
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
ТОВ «Консалт Солюшенс» в апеляційній скарзі проситьскасувати рішенняБіляївського районного суду Одеської області від 14 травня 2024 року. Ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Апелянт обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.
Апелянт вказує на те, що помилковими є висновки суду першої інстанції про недоведеність того, що Банк не виконав вимоги щодо надання кредиту. Наданий Банком документ про рух коштів по рахунку містить усі обов`язкові реквізити.
Судом не взято до уваги, що позичальником було підписано кредитний договір та того, що ОСОБА_2 добровільно виконувала зобов`язання за договором, що свідчить про визнання укладення договору та отримання кредитних коштів.
З аналізу постанови Верховного Суду від 15 листопада 2023 р. у справі №202/10454/14 вбачається, що доказами отримання кредитних коштів можуть бути не лише первинні бухгалтерські облікові документи, а й сукупність доказів, які беззаперечно підтверджують такий факт.
ОСОБА_2 зверталась доТОВ «КонсалтСолюшенс»,ПАТ КБ«Надра»,третя особа-приватнийнотаріус АнтиповаІ.В.,з позовомпро визнаннянедійсним Додатку№ 1до договорупровідступлення праввимоги.РішеннямКомінтернівського районногосуду Одеськоїобласті від05.03.2024(набралозаконної сили,не оскаржене)по справі№504/866/21за позовом ОСОБА_2 до ТОВ«Консалт Солюшенс»,ПАТ КБ«Надра»,третя особа-приватний нотаріусАнтипова І.В.,про визнаннянедійсним Додатку№ 1до договорупро відступленняправ вимоги,встановлено преюдиційніфакти,а саме:-факт укладенняміж ПАТКБ «Надра»та ОСОБА_2 кредитного договору№05/02/2008/840-К/121від 06.02.2008року,за якимбуло виданокредитні коштиу розмірі-192693,54долара США;-факт укладенняміж ПАТКБ «Надра»та ОСОБА_2 договору іпотеки,посвідченого РудницькоюЮ.О.,приватним нотаріусомОдеського міськогонотаріального округу,зареєстрованого за№218,де предметоміпотеки єземельні ділянкина територіїФонтанської сільськоїради Комінтернівськогорайону Одеськоїобласті закадастровими номерами5122786400:01:001:0812та 5122786400:01:001:0813.
В матеріалах кредитної справи, які передані від попереднього кредитора ПАТ КБ «Надра», міститься заява ОСОБА_2 від 11.08.2010 р., в якій вона просить ПАТ КБ «Надра» прискорити реалізацію заставного майна. Даною заявою вона також підтверджує факт укладання Кредитного договору з ПАТ КБ «Надра», отримання кредитних коштів, придбання за вказані грошові кошти майна та добровільне взяття на себе обов`язку по поверненню цих коштів.
Помилковими є висновки суду про відсутність доказів на здійснення Банком валютних операцій.
Судом першої інстанції не було враховано презумпцію правомірності договору (Т. 3, а. с. 1 - 6).
Рух справи в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 11.06.2024 рокувідкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Коваленка Сергія Олеговича, діючого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14 травня 2024 року (Т. 3, а. с. 30 30 зворотна сторона).
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21.06.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено справу до розгляду в приміщенні апеляційного суду (Т. 3, а. с. 36).
У судовому засіданні адвокат Башук Д.С., діючий від імені ТОВ «Консалт Солюшенс», підтримав доводи та вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином.
Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі №348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін,а неможливістьвирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи.
Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому її розгляді, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, достатню наявність у справі матеріалів для її розгляду, думку учасників справи, які прийняли участь у судовому засіданні, про можливість розгляду справи за відсутності інших учасників, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її інших учасників.
3. Мотивувальна частина
Позиція апеляційного суду
Заслухавши суддю-доповідача,вислухавши поясненняучасниківсправи,які прийнялиучасть усудовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Встановлені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин
06.02.2008 року між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 05/02/2008/840-К/121.
Пунктом 1.1. Кредитного договору передбачено, що Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі 192 693, 54 доларів США, у порядку і на умовах, визначених цим Договором за програмою «Нове житло».
Цільове використання Кредиту - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 06.02.2008 р., що укладений між Позичальником та
ОСОБА_3 , згідно якого Позичальник придбає у власність нерухоме майно - земельні ділянки, що знаходяться за адресою - територія Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за кадастровими номерами 5122786400:01:001:0812 та 5122786400:01:001:0813.
Відповідно до п. п. 1.3.1., 1.4. Кредитного договору відсотки за користування Кредитом розраховуються Банком на підставі відсоткової ставки у розмірі - 12,99% річних. Нарахування відсотків за користування Кредитом здійснюється за фактичну кількість днів у періоді (28-29-30-31/360) на залишок заборгованості. При розрахунку відсотків враховується день надання та не враховується день погашення Кредиту. Банк надає Позичальнику Кредит строком - до 04.02.2023 року.
Відповідно до п. 2.4. Кредитного договору в якості забезпечення виконання Позичальником своїх зобов`язань щодо погашення Кредиту, сплати відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, Банк укладає в день укладання цього Договору з ОСОБА_1 . Договір поруки.
Пунктом 3.1. Кредитного договору визначено, що надання Кредиту проводиться шляхом видачі готівки Позичальнику через касу Банку при наявності належним чином оформленої заяви на видачу готівки, сума у якій визначена у іноземній валюті - доларах США.
Моментом (днем) надання Кредиту вважається день утворення заборгованості на позичковому рахунку Позичальника № НОМЕР_1 , відкритому у Центральному відділенні філії ВАТ КБ «Надра» Одеське РУ (п. 3.2. Кредитного договору).
Згідно з п. п. 3.3., 3.3.2., 3.3.3. Кредитного договору щомісячна сума мінімально необхідного платежу складає 2 210 доларів США. Позичальник повертає Кредит та сплачує Банку передбачені п.п. 1.3.1. цього Договору платежі безготівковим перерахуванням або внесенням готівкових коштів на поточний рахунок НОМЕР_2 тарифного пакету у порядку, передбаченому п.3.3.3., шляхом сплати мінімально необхідного платежу у валюті Кредиту. Позичальник вносить мінімально необхідний платіж по Кредиту, визначений у п.п. 3.3.1. цього Договору, щомісячно до 06 числа поточного місяця, а Банк здійснює списання з поточного рахунку на рахунок погашення заборгованості до 08 числа поточного місяця.
Згідно п. 4.2.4. Кредитного договору Банк має право вимагати від Позичальника дострокового виконання зобов`язань щодо повернення Кредиту, сплати нарахованих відсотків та інших платежів, передбачених цим Договором, можливих штрафних санкцій, якщо Позичальник не вніс чергові мінімально необхідні платежі у термін, визначений п. 3.3.3. цього Договору, а також у випадку невиконання умов передбачених у п. 4.3.6. цього Договору.
04.02.2008 року було підписано кредитне рішення № 314920 про видачу ОСОБА_2 кредиту у сумі - 192 693,544 долара США за програмою кредитування «Нове житло».
06.02.2008 року між ВАТ КБ «Надра» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено Договір поруки.
Пунктом 1.1. Договору поруки визначено, що згідно з цим Договором Поручитель поручається перед Кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань, що витікають з Кредитного договору № 05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року, в тому числі: - повернути до 04.02.2023 року кредит у сумі - 192 693,54 долара США; - сплатити відсотки за кредитними коштами із розрахунку 12,99% річних (із розрахунку фактичної кількості днів у періоді (28-29-30-31/360)); - сплатити інші платежі, передбачені Кредитним договором; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня). Поручитель повинен виконати Зобов`язання в тому ж порядку, який встановлено для Позичальника Кредитним договором.
Поручитель відповідає перед Кредитором в повному обсязі. Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання Зобов`язань, вказаних у п. 1.1. цього Договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від Позичальника та Поручителя разом, так і від кожного окремо. (п. 1.2. Договору поруки).
06.02.2008 року позичальник ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О., за реєстр. № 217. За цим договором позичальник купує у ОСОБА_3 земельну ділянку, розташовану на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, загальною площею 0,10 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 5122786400:01:001:0812.
06.02.2008 року позичальник ОСОБА_2 укладає договір
купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О., за реєстр. № 216. За цим договором позичальник купує у ОСОБА_3 земельну ділянку, розташовану на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, загальною площею 0,10 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 5122786400:01:001:0813.
Як вбачається з п. 4 Договорів купівлі-продажу земельної ділянки, грошові кошти продавець одержав від Покупця повністю до підписання цих договорів.
Крім того, 06.02.2008 у забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений Рудницькою Ю.О., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований за № 218, за яким предметом іпотеки є - земельні ділянки на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за кадастровими номерами: № 5122786400:01:001:0812 та № 5122786400:01:001:0813.
Загальний розмір заборгованості ОСОБА_2 перед ВАТ КБ «Надра» за кредитним договором № 05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року, станом на 20.07.2009 року, становить - 238 495,16 долара США, що складає - 1 836 412, 72 грн., яка складається з: - основний борг за кредитом - 191 745,66 долара США, що складає - 1 476 441,58 грн.; - заборгованість по відсоткам - 24 492,64 долара США, що складає - 188 593,31 грн.; - пеня по відсоткам - 2 958,49 долара США, що складає - 22 780,37 грн.; - пеня по основному боргу - 29,02 долара США, що складає - 223,44 грн.; - штраф - 19 269,35 долара США, що складає - 148 374,03 грн.
По справі виникли правовідносини з кредитного договору, договору поруки.
Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився/не погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права
Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).
У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів не погоджується з вищевказаними висновками суду першої інстанції.
Мотиви прийняття аргументів, викладених в апеляційній скарзі
Згідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановленим договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.
В матеріалах справи наявний укладений між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 . Кредитний договір № 05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року.
Пунктом 1.1. Кредитного договору передбачено, що Банк надає Позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти у сумі - 192693,54 долара США, у порядку і на умовах, визначених цим Договором за програмою «Нове житло».
Достовірність власних підписів під цим договором сторони під сумнів не ставлять.
Цільове використання Кредиту - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 06.02.2008 р., що укладений між Позичальником та ОСОБА_3 , згідно якого Позичальник придбає у власність нерухоме майно - земельні ділянки, що знаходяться за адресою - територія Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за кадастровими номерами 5122786400:01:001:0812 та 5122786400:01:001:0813.
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачів відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
Колегією суддів встановлено, що на підтвердження укладення кредитних договорів з відповідачем банком було надано суду Кредитний договір №05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року, кредитне рішення №314920 від 04.02.2008 року про видачу кредиту, розрахунок заборгованості станом на 08.07.2009 року.
Під час розгляду справи відповідач не заперечував факт підписання кредитного договору і виникнення у кредитора права на стягнення заборгованості, не надав доказів на спростування її розміру. Проте стверджував, що банк не підтвердив належними доказами факт наявності заборгованості, оскільки матеріали справи не містять доказів перерахування коштів та належної виписки по рахунку.
Колегія суддів зазначає, що подані позивачем копії банківських виписок з рахунків відповідача є належними та допустимими доказами у справі, відповідають вищенаведеним вимогам та підтверджують факт передачі кредитних коштів позичальнику та наявність заборгованості за кредитним договором. Натомість обставини відсутності заборгованості за кредитними договорами відповідачами не доведені.
Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Отже, сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому разі, за умови недоведеності тих чи інших обставин суд вправі винести рішення по справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (стаття 76 ЦПК України).
Згідно статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності втрачає сенс (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 червня 2023 року у справі № 916/3027/21).
Відповідно до пунктів 61, 62, 65 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженою постановою Правління Національного банку України № 75 від 04 липня 2018 року, форма особових рахунків затверджується банком самостійно залежно від можливостей програмного забезпечення. Особові рахунки та виписки з них мають містити такі обов`язкові реквізити: номер особового рахунку; дату здійснення останньої (попередньої) операції; дату здійснення поточної операції; код банку, у якому відкрито рахунок; код валюти; суму вхідного залишку за рахунком; код банку-кореспондента; номер рахунку кореспондента; номер документа; суму операції (відповідно за дебетом або кредитом); суму оборотів за дебетом та кредитом рахунку; суму вихідного залишку. Виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Інформація про стан особових рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.
Аналогічного змісту норма закріплена у пункті 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою).
Банківська виписка з особового рахунку клієнта банку може слугувати документом, який підтверджує проведення банком касових операцій, за умови зазначення в ній інформації про проведення банком таких операцій, сум і дат операцій та заповнення обов`язкових реквізитів.
Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 31 жовтня 2018 року в справі № 755/2284/16-ц (провадження № 61-33138св18).
Водночас у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30 червня 2020 року в справі№ 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) суд касаційної інстанції також виходив із того, що виписки із банківських рахунків є належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі№ 209/3103/21 (провадження № 61-9710св22) вказав, що відсутність у справі оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.
Колегія суддів звертає увагу, що за умовами кредитного договору цільове використання Кредиту - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 06.02.2008 р., що укладений між Позичальником та ОСОБА_3 , згідно якого Позичальник придбає у власність нерухоме майно земельні ділянки, що знаходяться за адресою - територія Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за кадастровими номерами 5122786400:01:001:0812 та 5122786400:01:001:0813.
04.02.2008 року Банком було підписано кредитне рішення № 314920 про видачу ОСОБА_2 кредиту у сумі - 192 693,544 долара США за програмою кредитування «Нове житло».
06.02.2008 року позичальником ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О., за реєстр. № 217. За цим договором позичальник купує у ОСОБА_3 земельну ділянку, розташовану на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, загальною площею 0,10 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 5122786400:01:001:0812.
06.02.2008 року позичальником ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Рудницькою Ю.О., за реєстр. № 216. За цим договором позичальник купує у ОСОБА_3 земельну ділянку, розташовану на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області, загальною площею 0,10 га, з цільовим призначенням для ведення садівництва, кадастровий номер 5122786400:01:001:0813.
Як вбачається з п. 4 Договорів купівлі-продажу земельної ділянки, грошові кошти продавець одержав від Покупця повністю до підписання цих договорів.
Крім того, 06.02.2008 між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено договір іпотеки, посвідчений Рудницькою Ю.О., приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу та зареєстрований за № 218, за яким предметом іпотеки є земельні ділянки на території Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області за кадастровими номерами: № 5122786400:01:001:0812 та № 5122786400:01:001:0813.
Наведене свідчить, що вказані земельні ділянки позичальник ОСОБА_2 придбала за кредитні кошти, отримані на умовах кредитного договору №05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року, що беззаперечно підтверджує сам факт видачі таких кредитних коштів.
Так матеріалами справи встановлено, що Банком було виконано вимоги кредитного договору щодо надання кредиту, однак позичальником вимоги щодо повернення кредиту не було виконано.
Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ОСОБА_2 зверталась до банку із заявою від 11.08.2010 р., в якій вона просить ПАТ КБ «Надра» прискорити реалізацію заставного майна. Вказане свідчить, що даною заявою остання підтверджує факт укладання Кредитного договору з ПАТ КБ «Надра», отримання кредитних коштів, придбання за вказані грошові кошти майна та добровільне взяття на себе обов`язку по поверненню цих коштів.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачами договору, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості є доведеними.
Посилання відповідача на те, що матеріали справи не містять доказів перерахування коштів спростовуються матеріалами справи.
Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.
Водночас у постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30 червня 2020 року в справі№ 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) суд касаційної інстанції також виходив із того, що виписки із банківських рахунків є належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.
Верховний Суд у постанові від 25 січня 2023 року у справі№ 209/3103/21 (провадження № 61-9710св22) вказав, що відсутність у справі оригіналів первинних бухгалтерських документів, не є підставою для висновку про невиконання умов договору банком та, як наслідок, неотримання позичальником грошових коштів за кредитним договором.
Щодо посилання суду про відсутність ліцензії на здійснення валютних операцій, колегія суддів вважає їх безпідставними.
Згідно ч.1 ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Банк має право надавати банківські та інші фінансові послуги (крім послуг у сфері страхування), а також здійснювати іншу діяльність, визначену в цій статті, як у національній, так і в іноземній валюті.
Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6 ст. 9 Закону України «Про валюту і валютні операції» Банки надають банківські та інші фінансові послуги, якщо вони є валютними операціями, на підставі банківської ліцензії. Порядок видачі, переоформлення, зупинення, поновлення, відкликання (анулювання) ліцензій на здійснення валютних операцій встановлюється Національним банком України. Національний банк України у визначеному ним порядку веде реєстр осіб, яким видано ліцензії на здійснення валютних операцій, та розміщує інформацію про видані ліцензії на сторінках офіційного інтернет-представництва Національного банку України.
У разі якщо відповідно до закону надання певних фінансових послуг потребує ліцензування, фінансова установа має право на здійснення таких послуг лише після отримання відповідних ліцензій (ч.2 ст. 7 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг»).
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» фінансова установа - юридична особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов`язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку. До фінансових установ належать, зокрема, банки.
Згідно п. 2 ч. 2 ст. 5 Закону України «Про валюту і валютні операції» усі розрахунки на території України проводяться виключно у гривні, крім розрахунків за: 2) операціями банків з надання банківських та інших фінансових послуг на підставі банківської ліцензії.
Відповідно до ч. 3 ст. 14 ГК України ліцензія - це документ державного зразка, який засвідчує право суб`єкта господарювання на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності за умови виконання ліцензійних умов. Відносини, пов`язані з ліцензуванням певних видів господарської діяльності, регулюються законом. Законом України «Про банки і банківську діяльність» визначено, що Банк має право здійснювати банківську діяльність тільки після отримання банківської ліцензії, банківська ліцензія надається Національним банком України (ст. 19).
Відповідно до ст. 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик.
Частиною 1 ст. 49 цього Закону розміщення залучених коштів від свого імені визнається кредитною операцією. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність» коштами є гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.
Таким чином, відповідно до положень Закону України «Про банки і банківську діяльність» банк на підставі банківської ліцензії має право здійснювати кредитування в іноземній валюті.
Отже, Банк мав право здійснювати операції з іноземною валютою, у тому числі операції з надання кредитів в іноземній валюті на підставі отриманої від Національного банку банківської ліцензії та дозволу на здійснення валютних операцій, а тому вираження в іноземній валюті грошового зобов`язання за Кредитним договором відповідає вимогам законодавства.
Аналогічної позиції дотримано в п. 10 Постанови № 5 Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин».
Відповідно до ст.5 Декрет КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв`язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання. Індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Тобто виходячи з положень ст.5 Декрету, можна зробити висновок, що генеральні ліцензії видаються Національним банком лише певному колу суб`єктів: банкам, фінансовим установам та оператору поштового зв`язку на здійснення ними валютних операцій на постійній основі. Натомість індивідуальні ліцензії можуть видаватися всім суб`єктам (резиденти і нерезиденти) на здійснення лише разової валютної операції, при цьому у Декреті визначено вичерпний перелік таких операцій. Національним банком прийнято Положення про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, (затв. постановою Правління НБУ від 17 липня 2001 р. № 275), відповідно до п. 5.3. якого письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій згідно з Декретом Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 за N 15-93. Відповідно до п. 2.3 зазначеного Положення за умови отримання письмового дозволу Національного банку банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями по залученню та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.
23 серпня 2002р. Національним банком України видано ВАТ «КБ «Надра» банківську ліцензію № 21 на право здійснювати банківські операції, в тому числі щодо розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, та письмовий Дозвіл № 21-2 від 04 листопада 2005 р. на право здійснювати операції з валютними цінностями.
Оскільки Банк отримав банківську ліцензію та дозвіл Національного банку на здійснення операцій з валютними цінностями, він мав право на постійній основі здійснювати операції щодо розміщення іноземної валюти.
Таким чином, матеріалами справи встановлено, що Банком було виконано вимоги кредитного договору щодо надання кредиту, однак позичальником вимоги щодо повернення кредиту не було виконано.
З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскільки матеріали справи не містять доказів виконання відповідачами зобов`язань за кредитним договором, тому позовні вимоги про стягнення заборгованості є доведеними.
В забезпечення виконання кредитних зобов`язань позичальника по вказаному кредитному договору, 06.02.2008 року між ВАТ КБ «Надра» (Кредитор) та ОСОБА_1 (Поручитель) було укладено Договір поруки.
Пунктом 1.1. Договору поруки визначено, що згідно з цим Договором Поручитель поручається перед Кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобов`язань, що витікають з Кредитного договору № 05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 року, в тому числі: повернути до 04.02.2023 року кредит у сумі 192 693,54 доларів США; сплатити відсотки за кредитними коштами із розрахунку 12,99% річних (із розрахунку фактичної кількості днів у періоді (28-29-30-31/360)); сплатити інші платежі, передбачені Кредитним договором; сплатити можливі штрафні санкції (штраф, пеня). Поручитель повинен виконати Зобов`язання в тому ж порядку, який встановлено для Позичальника Кредитним договором.
Поручитель відповідає перед Кредитором в повному обсязі. Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право Кредитора вимагати виконання Зобов`язань, вказаних у п. 1.1. цього Договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від Позичальника та Поручителя разом, так і від кожного окремо. (п. 1.2. Договору поруки).
Оскільки,відповідачі належним чином не виконали своїх зобов`язань, передбачених Договором про надання споживчого кредиту, а саме - не повернули кредит, відсотки за користування ним, заборгованість за простроченими відсотками.
Таким чином, надані банком виписки за картковими рахунками позичальника, підтверджують обставини видачі кредитів та їх розмірів, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у детальних розрахунках та не спростовано будь-яким контр розрахунком відповідача.
Таким чином, станом на 20.07.2009 року заборгованість за кредитним договором становить - 238495,16 долара США з яких: - 191 745,66 долара США основний борг за кредитом; - 24492,64 долара США заборгованість за відсотками; - 2 958,49 долара США сума пені по відсоткам; - 29,02 долара США сума пені по основному боргу; - 19 269,35 долара США сума штрафу.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги Банку про солідарне стягнення з відповідачів заборгованості у сумі 238495,16 долара США підлягають задоволенню.
Щодо стягнення заборгованості в іноземній валюті колегія суддів виходить з наступного.
Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.
Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.
Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.
Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Крім того, висновки про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті містяться й у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №761/12665/14-ц (провадження №14-134цс18), від 16 січня 2019 року у справах №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18), №464/3790/16-ц (провадження №14-465цс18) та №373/2054/16-ц (провадження №14-446цс18).
Оскільки кредитний договір було укладено в іноземній валюті то заборгованість підлягає стягненню у визначеній договором валюті.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції
Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Коваленка Сергія Олеговича, діючого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» є доведеними, а тому вона підлягає задоволенню.
Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2).
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права.
Ураховуючи, що невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, порушення останнім вищезазначених норм матеріального та процесуального права, призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню. Необхідно ухвалити нове судове рішення про задоволення позову за вищевказаного обґрунтування.
Розподіл судових витрат
Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Таким чином, необхідно змінити розподіл судових витрат.
Звертаючись до суду з вказаним позовом позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 1 700 грн, що підтверджується платіжним дорученням №1804 від 23.07.2009 року (Т. 1, а. с. 17).
Звертаючись до суду із апеляційною скаргою банком було сплачено судовий збір у розмірі 2 423 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №268 від 05.06.2024 року (Т. 3, а. с. 8).
На підставі ст. ст. 133, 141 ЦПК України з відповідачів на користь банку підлягає стягненню в рівних частках судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 4 123 грн., тобто з кожного по 2 061,50 грн.
Порядок та строк касаційного оскарження
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України.
Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).
4. Резолютивна частина
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, Одеський
апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,
постановив:
Апеляційну скаргу адвоката Коваленка Сергія Олеговича, діючого від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс», задовольнити.
Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 14 травня 2024 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути в солідарному порядку зі ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (правонаступник Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра») (код ЄДРПОУ: 42251700) заборгованість за кредитним договором №05/02/2008/840-К/121 від 06.02.2008 у розмірі - 238495 (двісті тридцять вісім тисяч чотириста дев`ятсот п`ять) доларів 16 центів США.
Здійснити розподіл судових витрат
Стягнути в рівних частках з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) та ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Консалт Солюшенс» (правонаступник Відкритого акціонерного товариства комерційний банк «Надра») (код ЄДРПОУ: 42251700) судовий збір у розмірі 4 123 (чотири тисячі сто двадцять три) грн., тобто з кожного по - 2 061 (дві тисячі шістдесят одна) грн. 50 коп..
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складений 27 грудня 2024 року.
Головуючий суддя: А. П. Заїкін
Судді: С. О. Погорєлова
О. М. Таварткіладзе
Суд | Одеський апеляційний суд |
Дата ухвалення рішення | 05.12.2024 |
Оприлюднено | 30.12.2024 |
Номер документу | 124111068 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них страхування, з них іпотечного кредиту |
Цивільне
Одеський апеляційний суд
Заїкін А. П.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2025Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні