Ухвала

від 15.05.2024 по справі 522/21112/23

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа №522/21112/23

Провадження №1-кс/522/2352/24

УХВАЛА

15 травня 2024 року м. Одеса

Слідчий суддя Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

заявника захисника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву захисника ОСОБА_4 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 , про відвід прокурора від участі у кримінальному провадженні №42023163030000075 від 28.08.2023 року,

ВСТАНОВИВ:

Захисник ОСОБА_4 звернувся до слідчого судді з заявою, поданою в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 , про відвід прокурора від участі у кримінальному провадженні №42023163030000075 від 28.08.2023 року.

В обґрунтування вимог заявник посилається на п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, оскільки вважає, що прокурор ОСОБА_5 є упередженим, тому що після закінчення строків притягнення ОСОБА_3 до кримінальної відповідальності не подав відповідне клопотання до суду, умисно протиправно проводив досудове розслідування протягом року, умисно порушив приписи ст.ст. 36 та 216 КПК України.

У судовому засіданні ОСОБА_4 заяву підтримав, посилаючись на обставини, викладені у ньому.

У судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 проти задоволення заяви заперечував, посилаючись на її необґрунтованість.

Слідчий суддя, дослідивши матеріали, заслухавши думку учасників кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Слідчий суддя встановив, що СВ ВП №5 ОРП №1 ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42023163030000075 від 28.08.2023 року за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 358, ч.ч. 2, 4 ст. 197-1 КК України.

Згідно з постановою першого заступника керівника Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_6 від 29.08.2023 року старшим групи прокурорів у кримінальному провадженні №42023163030000075 від 28.08.2023 року призначено прокурора ОСОБА_5 .

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КПК України прокурор, слідчий не має права брати участь у кримінальному провадженні: якщо він є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості.

Аналізуючи положення ч. 1 ст. 77 КПК України слідчий суддя вважає, що підставами відводу прокурора можуть бути, якщо прокурор є заявником, потерпілим, цивільним позивачем, цивільним відповідачем, членом сім`ї або близьким родичем сторони, заявника, потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача; якщо він брав участь у цьому ж провадженні як слідчий суддя, суддя, захисник або представник, свідок, експерт, спеціаліст, перекладач; якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах кримінального провадження або існують інші обставини, які викликають обґрунтовані сумніви в його неупередженості. Тобто положення ч. 1 ст. 77 КПК України з достатньою чіткістю визначили умови та підстави відводу прокурору.

Між тим, заявляючи клопотання про відвід прокурора та посилаючись на ч. 1 ст. 77 КПК України, захисник не вказує, а отже і не наводить на обґрунтування передбачених вказаною нормою підстав, які повинен оцінити суд задля визначення питання, чи підлягає прокурор відводу чи ні. Посилання захисника лише на некомпетентність прокурора, затягування розгляду справи, намагання підмінити орган досудового слідства, не дає підстав вважати, що дії прокурора підпадають під одну з ознак, зазначених у ч. 1 ст. 77 КПК України, без надання додаткових відомостей чи підстав.

Відповідно до п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує існування у внутрішньому праві засобів, які надають можливість скористатися правами і свободами, закріпленими в Конвенції, незалежно від того, як вони подані в національній правовій системі. Це положення вимагає, щоб відповідний внутрішній орган вивчив зміст скарги, яка базується на Конвенції, та забезпечив необхідне виправлення порушеного права. (Рішення ЄСПЛ «Chahal v. UK, n. 145).

Згідно з ч. 2 ст. 9 КПК України прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов`язанні всебічно, повно і неупереджено дослідити усі обставини кримінального провадження. Лише за такої умови можливе виконання завдань кримінального судочинства. Усебічність дослідження обставин кримінального провадження означає, по-перше, висунення і дослідження всіх можливих версій щодо характеру події, що має ознаки кримінального правопорушення, винуватість особи; а-по друге, однаково ретельне встановлення і перевірку як обставин, що викривають, так і тих, що виправдовують особу. Повнота дослідження кримінального провадження означає встановлення всього кола фактичних обставин, що можуть суттєво вплинути на рішення у кримінальному провадженні; використання такої сукупності доказів, яка обґрунтовує зроблені висновки як такі, що не залишають місця сумнівам.

Відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини, компетентна особа у будь-якому випадку не має права брати участь в здійсненні кримінального провадження, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в її неупередженості та об`єктивності.

Окреслюючи загальні завдання кримінального провадження, законодавець у статті 2 чинного КПК України вважає необґрунтований процесуальний примус до особи, яка бере участь в кримінальному провадженні, несумісним із поняттям «неупереджене розслідування».

Оцінюючи вищенаведену інформацію в контексті приписів п. 3 ч. 1 ст. 77 КПК України, слідчий суддя вважає, що процесуально поведінка прокурора не узгоджується з вимогами щодо неупередженого дослідження обставин кримінального провадження, передбаченими ст.ст. 2, 9 КПК України.

У рішенні «Меріт проти України» ЄСПЛ зазначав, що норма про вичерпання всіх національних засобів правового захисту не є абсолютною, як і не є такою, що застосовується автоматично; встановлюючи, чи була норма дотримана, необхідно враховувати відповідні обставини конкретної справи.

Виходячи з вище викладеного, можна вважати, що суб`єктивне ставлення захисника та підозрюваного у даному випадку створює ризик конфлікту і, як наслідок, ризик впливу на об`єктивність та неупередженість прокурора ОСОБА_5 під час процесуального керівництва у кримінальному провадженні, у якому ОСОБА_3 є підозрюваним.

При вирішенні заяви про відвід слідчим суддею враховується, що сприйняття громадянами прокурора неупередженим впливає, серед іншого, на їх довіру до суду і оцінку справедливості судового рішення в цілому.

Таким чином, заява сторони захисту про відвід прокурора ОСОБА_5 підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 77, 80, 370-372, 376 КПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву захисника ОСОБА_4 , подану в інтересах підозрюваного ОСОБА_3 , про відвід прокурора ОСОБА_5 від участі у кримінальному провадженні №42023163030000075 від 28.08.2023 року, задовольнити.

Відвести прокурора Приморської окружної прокуратури м. Одеси ОСОБА_5 від процесуального керівництва у кримінальному провадженні №42023163030000075 від 28.08.2023 року.

Копію ухвали направити керівнику Приморської окружної прокуратури м. Одеси для виконання.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1