Постанова

від 15.05.2024 по справі 134/1151/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 134/1151/23

Провадження № 22-ц/801/1207/2024

Категорія: 8

Головуючий у суді 1-ї інстанції Лабай О. В.

Доповідач:Сопрун В. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2024 рокуСправа № 134/1151/23м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд в складі:

головуючого Сопруна В.В.,

суддів Войтка Ю.Б., Матківської М.В.,

за участю секретаря судового засідання Кобенди Ю.О.,

розглянувши у відкритому судовомузасіданні вм.Вінниці цивільнусправу №134/1151/23запозовом ОСОБА_1 до Крижопільської селищної ради Тульчинського районну Вінницької, за участю третіх осіб Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання додаткового строку для відчуження земельної ділянки,

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 березня 2024 року,яке ухвалив суддя Лабай О.В.в Крижопільському районному суді Вінницької області, повний текст складено 27 березня 2024 року,

в с т а н о в и в:

В липні2023року ОСОБА_1 звернулася всуд зпозовом до Крижопільської селищної ради Тульчинського районну Вінницької, за участю третіх осіб Приватного акціонерного товариства «Продовольча компанія «Поділля», Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області про визнання додаткового строку для відчуження земельної ділянки, мотивуючи позовні вимоги тим, що їй, як громадянці російської федерації належить на праві приватній власності земельна ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 2,4686 га з кадастровим номером 0521986200:03:002:0300, яка розташована на території Крижопільського територіальної громади Тульчинського району Вінницької області (колишньої Соколівської сільської ради Крижопільського району Вінницької області).

Право власності на земельну ділянку за нею посвідчується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 18 лютого 2019 року за реєстровим №359, та зареєстровано за нею 18 лютого 2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за № запису - 30334089.

Маючи намір на реалізацію земельної ділянки листом від 20 лютого 2019 року позивач звернулася з пропозицією викупити свою земельну ділянку до ТОВ «КРЯЖ І К ПЛЮС» як до особи, якій належало першочергове право на її викуп. Проте листом від 26 лютого 2019 року за № 54 ТОВ «КРЯЖ І К ПЛЮС» було повідомило її, що на той час існував мораторій на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, тому викуп ділянки був неможливим та запевнили, що після скасування мораторію вона зможе продати свою земельну ділянку ТОВ «КРЯЖ І К ПЛЮС».

Після прийняття 31 березня 2020 року Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо умов обігу земель сільськогосподарського призначення», яким дозволено з 01 липня 2021 року продаж в Україні земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельна ділянка перебуває в оренді ПрАТ «ПК «ПОДІЛЛЯ», яке є правонаступником ТОВ «КРЯЖ І К ПЛЮС», на підставі договору оренди землі від 26 червня 2020 року.

Відтак, законодавчий механізм для відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення саме товарного сільськогосподарського виробництва запрацював лише через два з половиною роки після набуття позивачем права власності на Земельну ділянку, проте ведення карантинних обмежень у 2019 році, погіршення її стану здоров`я, оголошенням воєнного стану 24 лютого 2022 року, Державним підприємством «Національні інформаційні системи» було призупинено роботу Єдиних та Державних реєстрів Мін`юсту України, що спричинило об`єктивні перешкоди у вчиненні дій спрямованих на відчуження земельної ділянки.

Таким чином, ОСОБА_1 просила визначити їй, як особі яка має посвідку на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 , видана ГУ МВС України у Вінницькій області 19 лютого 2010 року, додатковий строк для відчуження земельної ділянки площею 2,4686 га, кадастровий номер 0521986200:03:002:0300, з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Крижопільської територіальної громади (за межами с. Соколівка) Тульчинського району Вінницької області тривалістю шість місяців з дня набрання рішенням суду законної сили.

Рішенням Крижопільського районного суду Вінницької області від 21 березня 2024 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, оскільки вважає його незаконним, ухвалене з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Просила рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції помилково не застосував аналогію Закону та дійшов хибного висновку про те, що відсутні юридичні підстави для продовження позивачу строку для відчуження земельної ділянки.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

14 травня 2024 року представник ОСОБА_1 адвокат Купрій О.М. подав до апеляційного суду клопотання про розгляд справи у відсутність апелянта та її представника. Також просив апеляційну скаргу задовольнити.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.

Згідно ч.1-3,5ст.263ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 264 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивач ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації та у неї 18 лютого 2019 року виникло право власності на земельну ділянку, яку зобов`язана була відчужити протягом річного строку, визначеного ч. 4ст. 81 ЗК України. Суд першої інстанції вважав, що відсутні підстави для застосування аналогії закону щодо продовження строку, а також, що чинним законодавством України не передбачена можливість поновлення в судовому порядку строку для відчуження земельної ділянки, яка успадкована іноземним громадянином.

Колегія суддів, погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою російської федерації, що підтверджується копією посвідки на постійне проживання серія НОМЕР_1 , дача видачі 19 лютого 2010 року, зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до витягу з реєстру територіальної громади від 12 травня 2023 року за № 2023/003676041 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована з 14 квітня 2010 року за адресою : АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 лютого 2019 року, зареєстроване в реєстрі № 359, ОСОБА_1 отримала спадщину від ОСОБА_2 у вигляді земельної ділянки № НОМЕР_2 , яка розташована на території Соколівської сільської ради, що належала померлій на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 686421 виданого Крижопільською РДА від 24 січня 2008 року. Кадастровий номер земельної ділянки 0521986200:03:002:0300. Розмір земельної ділянки 2,4686 га, надана для ведення товарного сількогосподарського виробництва.

18 лютого 2019 року проведено державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1 на земельну ділянку із цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва із кадастровим номером: 0521986200:03:002:0300, площею 2,4686 га, адреса: Вінницька обл., Крижопільський р., с/рада. Соколівка, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 18 лютого 2019 року за № 156611002.

Земельна ділянка із кадастровим номером: 0521986200:03:002:0300, площею 2,4686 га, перебувала в оренді ТОВ «КРЯЖ І К ПЛЮС», на підставі договору оренди землі від 01 жовтня 2011 року №276, строк дії договору 5 років, що підтверджується копією договором оренди земельної ділянки № 276 від 01 жовтня 2011 року укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «КРЯЖ І К».

Відповідно до копії додаткової угоди № 1 про внесення змін до договору оренди від 17 серпня 2016 року укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «КРЯЖ І К » строк договору оренди за № 276 від 01 жовтня 2011 року встановлено на десять років зі строком дії до 31 грудня 2026 року.

Заявою від 20 лютого 2019 року за № 42 позивач ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «КРЯЖ І К Плюс» про перехід права власності до останньої на земельну ділянку із кадастровим номером: 0521986200:03:002:0300, площею 2,4686 га на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18 лютого 2019 року за № 359 після смерті її матері ОСОБА_2 та пропозицією викупу вищезазначеної земельної ділянки за ціною 100 тисяч гривень оскільки як іноземна громадянка зобов`язана відчужити земельну ділянку.

Відповідно до листа від 26 лютого 2019 року ТОВ «КРЯЖ І К Плюс» повідомило ОСОБА_1 що у зв`язку існування мораторію на відчуження земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ТОВ «КРЯЖ І К Плюс» не може викупити земельну ділянку, але вже після скасування мораторію ОСОБА_1 зможе продати свою земельну ділянку ТОВ «КРЯЖ І К Плюс», яке має першочергове право на викуп, як її орендар.

Відповідно до копії додаткової угоди № 276 від 02 березня 2019 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «КРЯЖ І К Плюс» здійснено заміну орендодавця на його правонаступника ОСОБА_1

29лютого 2020року проведенодержавну реєстраціюправа орендиземельної ділянкина підставідоговоруоренди б/н,виданого26червня 2020року,строк:10р.,датазакінчення дії26червня 2030року зправомпередачі впіднайму(суборенду).Орендар: ПрАТ «Продовольча компанія «Поділля»; Орендодавець ОСОБА_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 02 жовтня 2020 року за № 226683426.

На підтвердження погіршення стану здоров`я позивачем надано копії сторінок медичної карти амбулаторно хворого ОСОБА_1 із зазначенням дати 08 квітня 2019 року, копію виписки ЕПІКРИЗ з історії хвороби № 1666-22 КНП «Крижопільська ОЛІЛ» період лікування 19 травня 2022 року по 01 червня 2022 року із зазначенням оперативне лікування: некректомія під загальним наркозом, атипова ампутації дистальних відділів стопи, діагноз: основний Е11.52 Цукровий діабет типу 2 з периферичною ангіопатією з гангреною. ЕПІКРИЗ із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого 2441/705 від 22.07.2022 року та Виписку із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 2308-23 із зазначенням дати надходження 21.04.2023 та виписки 26.04.2023 року. Повний діагноз: цукровий діабет ІІ-й тип з виразками V-го пальця лівої стопи. Атеросклеротична хвороба серця.

Відповідно до ст. 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Землі сільськогосподарського призначення, прийняті у спадщину іноземцями, а також особами без громадянства, протягом року підлягають відчуженню(ч. 4 ст. 81 ЗК України).

Норма ч. 4 ст. 81 ЗК України є імперативною, що зобов`язує іноземця здійснити відчуження земельної ділянки сільськогосподарського призначення, а встановлений річний строк є преклюзивним строком.

Згідно п. «е» ст.140 ЗК України підставами припинення права власності на земельну ділянку є: невідчуження земельної ділянки іноземними особами та особами без громадянства у встановлений строк у випадках, визначених цим Кодексом.

Відповідно до п. «д» ст.143 ЗК України примусове припинення прав на земельну ділянку здійснюється у судовому порядку у разі конфіскації земельної ділянки.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст.145 ЗК України якщо до особи переходить право власності на земельну ділянку, яка за цим Кодексом не може набуватися нею у власність, ця ділянка підлягає відчуженню її власником протягом року з моменту переходу такого права. У разі, якщо відповідно до закону власник земельної ділянки зобов`язаний відчужити її протягом певного строку і земельна ділянка не була відчужена ним протягом такого строку, така ділянка підлягає конфіскації за рішенням суду.

Як вбачається із матеріалів справи, право власності на земельну ділянку ОСОБА_1 набула 18 лютого 2019 року в порядку спадкування після смерті ОСОБА_2 , однак у подальшому земельна ділянка нею самостійно не відчужена.

Відповідно до вимог ЗК України вона повинна була протягом року здійснити її відчуження, однак вказаний обов`язок не виконала.

Посилання позивача ОСОБА_1 на те, що суд має за аналогію закону застосувати положення ст.251, ч.3 ст.1272 ЦК України, ст.127 ЦПК України та продовжити строк для відчуження земельної ділянки, є безпідставним, оскільки норми статей 81, 84, 140, 145 ЗК України є імперативними, регламентують порядок і строк відчуження земельної ділянки іноземним громадянином, що відраховується з моменту переходу такого права і даний строк є преклюзивним та змінюватися не може.

Таким чином, є вірним висновок суду першої інстанції в тому, що відсутні підстави для застосування аналогії закону щодо продовження строку, а також те, що чинним законодавством України не передбачена можливість поновлення в судовому порядку строку для відчуження земельної ділянки, яка успадкована іноземним громадянином.

Крім того, слід зазначити, що, з урахуванням статті 348 ЦК України, відчуження спірної земельної ділянки без компенсації відповідачеві вартості спірного майна буде порушенням його права власності, оскільки законом передбачено саме припинення права власності зі збереженням права на отримання повного відшкодування вартості спірної земельної ділянки.

Згідно з висновком Верховного Суду у постанові від 23.01.2018 у справі № 513/444/15-ц, якщо майно не відчужене власником у встановлені законом строки, це майно з урахуванням його характеру і призначення за рішенням суду на підставі заяви відповідного органу державної влади підлягає примусовому продажу. У разі примусового продажу майна його колишньому власникові передається сума виторгу з вирахуванням витрат, пов`язаних з відчуженням майна. Статтею 153 ЗК України передбачено, що власник не може бути позбавлений права власності на земельну ділянку, крім випадків, передбачених цим Кодексом та іншими законами України. У випадках передбачених цим Кодексом та іншими законами України, допускається викуп земельної ділянки. При цьому власникові земельної ділянки відшкодовується її вартість

Отже, апеляційний суд звертає увагу, що примусове відчуження земельної ділянки здійснюється згідно зі ст. 145 ЗК України, відповідно до якої конфіскована земельна ділянка за рішенням суду підлягає продажу на земельних торгах. Ціна проданої на земельних торгах земельної ділянки, за вирахуванням витрат, пов`язаних з її продажем, виплачується її колишньому власнику, у зв`язку з чим, в подальшому права ОСОБА_1 на отримання вартості конфіскованої частки земельної ділянки будуть дотримані.

Таким чином, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дотримавшись норм матеріального та процесуального права, повно і всебічно з`ясувавши всі дійсні обставини спору сторін, вирішив дану справу згідно із законом і підстави для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, відсутні. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Крижопільського районногосуду Вінницькоїобласті від21березня 2024року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 15 травня 2024 року.

Головуючий Сопрун В.В.

Судді Войтко Ю.Б.

Матківська М.В.