Постанова

від 15.05.2024 по справі 908/3372/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 року м. Дніпро Справа № 908/3372/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)

суддів:Чус О.В., Дарміна М.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження

без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Білдінг Груп

на рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2024р.

(суддя Мірошниченко М.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення складено 15.01.2024р.)

у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Авто

(69001, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. 12 Квітня, буд. 2-Г)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Білдінг Груп

(69063, Запорізька область, м. Запоріжжя, вул. Олександрівська, буд. 18)

про стягнення 77 840,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю Приват-Авто звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Білдінг Груп, про стягнення 77 840,00 грн., з яких: 45170,00 грн. основний борг (заборгованість зі сплати орендної плати та експлуатаційних витрат), 3630,00 грн. штраф за прострочення сплати орендної плати та експлуатаційних витрат, 29040,00 грн. неустойка за неповернення орендованого майна, за період з 01.01.2023р. по 31.08.2023р..

Позов обґрунтовано порушенням відповідачем зобов`язань зі сплати орендної плати та експлуатаційних витрат за договором оренди №30-04/20 від 30.04.2020р., станом на 31.12.2022р., а також простроченням повернення майна з оренди після припинення цього договору, в період з 01.01.2023р. по 31.08.2023р..

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Запорізької області від 15.01.2024р. позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Білдінг Груп на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Авто 45170,00 грн. основний борг (заборгованість зі сплати орендної плати та експлуатаційних витрат), 3630,00 грн. штрафу в сумі за прострочення сплати орендної плати та експлуатаційних витрат, 29 040,00 грн. неустойки за неповернення орендованого майна, за період з 01.01.2023р. по 31.08.2023р., витрати зі сплати судового збору, в сумі 2684,00 грн..

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Не погодившись із зазначеним рішенням суду, до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Грін Білдінг Груп, в якій просить суд скасувати рішення та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити у повному обсязі.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення.

Зокрема, Скаржник звертає увагу на те, що відповідач не отримував ані копію ухвали про відкриття провадження у справі, ані позовну заяву з додатками, про що судом першої інстанції також вказано в тексті спірного рішення. При цьому, в ТОВ «Грін білдінг груп» відповідно до штатного розпису працює 2 особи - головний бухгалтер та директор. Після того, як директору відповідача стало відомо про наявність судового спору, вона дистанційно звернулась до адвоката та лише 09.01.2024р. уклала з ним договір про надання правової допомоги після чого адвокат мав повноваження на ознайомлення з матеріалами справи у суді і лише 11.01.2024р. представник відповідача ознайомився з матеріалами справи, в т.ч. позовною заявою та усіма додатками.

Скаржник вважає, що саме з 11.01.2024р. почався відлік 15-денного строку для надання суду відзиву на позовну заяву, який закінчується 26.01.2024р., але вже 15.01.2024р. суд виніс рішення, чим, на думку Скаржника, порушив право відповідача на надання своїх заперечень на позов.

Скаржник зазначає на тому, що враховуючи перебування директора і головного бухгалтера підприємства за кордоном, відповідач з поважних причин не подав відзив у строк, визначений в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Скаржник також зазначає на тому, що жодних рахунків на оплату за експлуатаційні витрати позивач не виставляв відповідачу, докази зворотнього також не містять матеріали справи. Ті рахунки -фактури, які долучались позивачем до позову, на думку Скаржника, не містять доказів направлення та отримання відповідачем, а отже відповідач навіть не знав про їх наявність, при цьому між сторонами була домовленість через воєнний стан оплачувати виключно орендну плату, в розмірі 1815,00 грн. на місяць, а експлуатаційні витрати не сплачувати взагалі.

Скаржник наголошує на тому, що підписаний зі свого боку акт приймання-передачі об`єкта оренди від 31.12.2022р. надав позивачу разом з письмовим повідомленням про припинення договору оренди.

Також Скаржник вважає, що стягуючи з відповідача неустойку, за період з 01.01.2023р. по 31.08.2023р., суд першої інстанції порушив ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Скаржник також вказує на відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу, посилаючись форс-мажорні обставини через введення воєнного стану в Україні, простій підприємства, віднесення м. Запоріжжя до зони де активно ведуться бойові дії.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

Від Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Авто до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство проти апеляційної скарги заперечує, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В огрунтування своїх заперечень, Позивач вказує на те, що рахунки щодо оплати експлуатаційних витрат належним чином направлялися Відповідачу, та повторно, всі дублікати рахунків за 2022 рік були направлені Відповідачу на його юридичну адресу разом з вимогою вих. № 2023/08/30 від 30.08.2023 р..

Позивач вважає, що Відповідач у відповідний спосіб, без надання належних доказів, намагається уникнути від відповідальності (сплати неустойки) за неповернення орендованого майна за період з 01.01.2023р. по 31.08.2023р..

Позивач вказує на те, що Відповідачем не було повідомлено Позивача у спосіб встановлений у Договорі про настання для останнього форс-мажорних обставин, через військову агресію, а тому, Відповідач позбавлений права посилатися на вказані обставини як підстави звільнення від відповідальності за Договором.

Позивач звертає увагу на те, що Відповідач у апеляційній скарзі просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, однак, жодним чином не обґрунтовує позовні вимоги у частині стягнення з останнього заборгованості зі сплати орендної плати за Договором, за період серпень - грудень 2022р, у розмірі 9 075,00 грн.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Кощеєв І.М. (доповідач), судді Чус О.В., Дармін М.О..

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 12.02.2024р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/3372/23. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Білдінг Груп на рішення Господарського суду Запорізької від 15.01.2024р. по справі № 908/3372/23 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.

19.02.2024р. матеріали справи № 908/3372/23 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 247 ГПК України, у порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи.

Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України, для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ч. 1 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.

Ч. 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, а характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з повідомленням або викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 20.02.2024р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Білдінг Груп на рішення Господарського суду Запорізької від 15.01.2024р., для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

7. Встановлені судом обставини справи

30.04.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРИВАТ-АВТО (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІН БІЛДІНГ ГРУП (орендар, відповідач) укладено договір оренди №30-0420, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування об`єкт оренди нерухоме майно загальною площею 60,8 кв.м., що розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, буд. 8-А для ведення господарської діяльності.

Сторони за цим договором домовились, що об`єктом оренди та орендованим майном є нерухоме майно загальною площею 60,8 кв.м., що складається з кімнатами №52 загальною площею 24,5 кв.м. та кімнати №53, №54, 355 загальною площею 36,3 кв.м., що розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, буд. 8-А.

Згідно з п. 1.3 договору, передача в оренду об`єкта оренди та відповідно його повернення оформляється актом прийому-передачі об`єкта оренди в оренду від орендодавця до орендаря та актом прийому-передачі об`єкту оренди з оренди від орендаря до орендодавця, які є невід`ємними частинами цього договору, як додатки до договору.

У п. 2.2 договору сторони погодили, що датою початку використання об`єкту оренди орендарем є дата підписання сторонами акту прийому-передачі об`єкту оренди в оренду від орендодавця до орендаря. При цьому, орендодавець зобов`язаний передати орендарю, а орендар зобов`язаний прийняти в користування об`єкт оренди, зазначений у п. 1.1 цього договору, протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Згідно п. 3.1 договору, орендна плата за використання об`єкту оренди становить 3040,00 грн. на місяць, з урахуванням її індексації.

За умовами п. 3.2 договору, разом із орендною платою орендар щомісячно сплачує орендодавцю експлуатаційні витрати, які пов`язані з утриманням об`єкту оренди.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що орендна плата та експлуатаційні витрати виплачуються орендарем щомісячно не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем.

Відповідно до п. 6.2 договору, у випадку прострочення оплати орендарем орендної плати та експлуатаційних витрат у строк, встановлений п. 3.3 цього договору, орендар сплачує на користь орендодавця штраф у розмірі подвійної орендної плати.

30.04.2020р. орендоване майно передано позивачем відповідачу, за актом прийому-передачі.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності від дати підписання відповідного акту прийому-передачі об`єкту оренди в оренду від орендодавця до орендаря та діє до 31.12.2020р..

Пунктом 2.4 договору встановлено, що у випадку, якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, договір вважається пролонгованим до кінця наступного календарного року на тих самих умовах.

Позивач вказує, що з урахуванням введеного військового стану сторонами було погоджено зменшення розміру орендної плати з 01.03.2022р. до 1815,00 грн. замість раніше погодженого розміру 3040,00 грн.

Письмової угоди про зменшення розміру орендної плати сторони не надали, проте в рахунках на оплату орендної плати та експлуатаційних витрат, починаючи з квітня 2022 р., позивач виставляв до сплати орендну плату, в розмірі 1815,00 грн.

Позивачем нараховано такі оплати:

-згідно рахунку-фактури №ПА-0000008 від 14.01.2022р. суму 10443,19 грн., з них: 3040,00 грн. орендна плата за січень 2022 р. та 7403,19 грн. експлуатаційні витрати за грудень 2021 р.;

-згідно рахунку-фактури №ПА-0000026 від 16.02.2022р. - суму 9792,00 грн., з них: 3040,00 грн. орендна плата за лютий 2022р. та 6752,00 грн. - експлуатаційні витрати за січень 2022 р.;

-згідно рахунку-фактури №ПА-0000037 від 11.03.2022р. суму 10445,00 грн., з них: 3040,00 грн. орендна плата за березень 2022р.та 7405,00 грн. - експлуатаційні витрати за лютий 2022р.;

-згідно рахунку-фактури №ПА-0000053 від 11.04.2022р. суму 8874,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за квітень 2022 р. та 7059,00 грн. експлуатаційні витрати за березень 2022р.;

-згідно рахунку-фактури №ПА-0000067 від 11.05.2022 суму 3435,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за травень 2022 р. та 1620,00 грн. експлуатаційні витрати за квітень 2022 р.;

-згідно рахунку-фактури №ПА-0000088 від 20.06.2022р. суму 3489,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за червень 2022 р. та 1674,00 грн. експлуатаційні витрати за травень 2022 р.;

-згідно рахунку-фактури №ПА-0000101 від 20.07.2022р. суму 3459,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за серпень 2022 р. та 1615,00 грн. - експлуатаційні витрати за липень 2022 р.;

-згідно рахунку-фактури №ПА-0000123 від 19.09.2022р. у сумі 3397,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за вересень 2022 р. та 1582,0 грн. - експлуатаційні витрати за серпень 2022 р.;

-згідно рахунку-фактури №ПА-0000133 від 18.10.2022р. у сумі 3443,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за жовтень 2022 р. та 1628,00 грн. - експлуатаційні витрати за вересень 2022 р.;

-згідно рахунку-фактури №ПА-0000143 від 16.11.2022 р. у сумі 3499,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за листопад 2022 р. та 1684,00 грн. - експлуатаційні витрати за жовтень 2022 р.;

-згідно рахунку-фактури №ПА-0000153 від 21.12.2022р. у сумі 3514,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за грудень 2022 р. та 1699,00 грн. експлуатаційні витрати за листопад 2022 р.;

-згідно рахунку-фактури №ПА-0000005 від 12.01.2023р. суму 1733,00 грн. експлуатаційних витрат за грудень 2022 р..

Також позивачем виставлено загальний рахунок-фактуру №ПА-0000107 від 05.08.2022р., згідно з яким нараховано вартість орендної плати, з лютого по липень 2022 р., на загальну суму 13 340,00 грн..

На виконання договору відповідачем сплачено на користь позивача орендну плату за січень 2022 р. та експлуатаційні витрати за грудень 2021р., згідно рахунку-фактури №ПА-0000008 від 14.10.2022р., в сумі 10 443,19 грн., що підтверджується платіжним дорученням №399 від 31.01.2022р..

Також відповідачем сплачено орендну плату, за період з лютого по липень 2022 р., згідно рахунку-фактури №ПА-0000107 від 05.08.2022р., в сумі 13340,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №408 від 09.08.2022р..

Таким чином, залишилась несплаченою нарахована позивачем орендна плата, за період з серпня по грудень 2022 р., в загальній сумі 9075,00 грн. та експлуатаційні витрати, за період з січня по грудень 2022 р., в загальній сумі 36095,00 грн.

У зв`язку з наявністю заборгованості позивач надіслав відповідачу 02.03.2023р. вимогу вих. №8 від 02.03.2023р. щодо виконання зобов`язань за договором, до якої було додано акт звіряння взаємних розрахунків, станом на 31.12.2022р., та дублікати рахунків-фактур зі сплати платежів за договором за 2022 рік.

01.09.2023р. позивач надіслав відповідачу вимогу вих. №2023/08/30 від 30.08.2023р. щодо виконання зобов`язань за договором.

Як вбачається зі змісту даної вимоги, у грудні 2022 р. позивач отримав від відповідача повідомлення про припинення договору оренди з 01.01.2023р.. Копію відповідного повідомлення додано до матеріалів справи.

Відповідно до вимоги позивач вимагав від відповідача, у строк до 10.09.2023р., сплатити заборгованість з орендної плати та експлуатаційних витрат, у розмірі 45 170,00 грн., штраф за прострочення оплати орендної плати та експлуатаційних витрат за договором, у розмірі 3630,00 грн., неустойку за неповернення майна, за період з 01.01.2023р. по 31.08.2023р., в розмірі 29 040,00 грн., всього 77840,00 грн.

Також позивач вимагав повернути майно з оренди, у строк до 10.09.2023р.. До вимоги позивач додав підписаний зі свого боку акт прийому-передачі об`єкта оренди від 31.08.2023р..

Як вказує позивач, відповідач не сплачував орендну плату, за період з серпня по грудень 2022 р. та експлуатаційні витрати, за період з січня по грудень 2022 р., внаслідок чого утворилася заборгованість з орендної плати, в сумі 9 075,00 грн. (5 місяців х 1815,00 грн.) та зі сплати експлуатаційних витрат, у сумі 36 095,00 грн., всього 45 170,00 грн. Також відповідач не повернув з оренди майно за актом прийому-передачі.

На підставі вказаних обставин позивач звернувся до господарського суду з позовом у даній справі про стягнення з відповідача основного боргу, в сумі 45 170,00 грн. (заборгованість зі сплати орендної плати та експлуатаційних витрат), штрафу, в сумі 3630,00 грн. за прострочення сплати орендної плати та експлуатаційних витрат, а також 29 040,00 грн. неустойки за неповернення орендованого майна, за період з 01.01.2023р. по 31.08.2023р..

За наслідками розгляду позову Товариства з обмеженою відповідальністю Приват-Авто господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Сутність розглядуваного спору полягає у спонуканні Відповідача до сплати заборгованості з орендної плати, за період з серпня по грудень 2022 р., в сумі 9075,00 грн. (5 місяців х 1815,00 грн.) та експлуатаційних витрат, за період з січня по грудень 2022р., у сумі 36095,00 грн. та штрафних санкцій за порушення (прострочення у виконанні) зобов`язань зі своєчасної оплати, обумовленого в договорі розміру орендної плати та експлуатаційних витрат, у розмірі 3 630,00 грн. та неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди, за період з 01.01.2023р. по 31.08.2023р., у розмірі 29 040,00 грн..

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з встановлених обставин порушення відповідачем зобов`язань, передбачених договором оренди щодо своєчасної та у повному обсязі сплати орендної плати та компенсації позивачу та експлуатаційних платежів. Суд визнав доведеними та обґрунтованими вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу, штрафних санкцій за порушення (прострочення у виконанні) зобов`язань зі своєчасної оплати орендної плати та експлуатаційних витрат та неустойки за несвоєчасне повернення майна з оренди.

Колегія суддів погоджується із зазначеними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Беручи до уваги правову природу укладеного Договору оренди № №30-0420 від 30.04.2020 р., кореспондуючі права та обов`язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з оренди.

До відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом ч. 6 ст. 283 ГК України.

Згідно зі ст. 283 ГК України, яка кореспондується з ч. 1 ст. 759 ЦК України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.

Об`єктом оренди можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення) ч. 3 ст. 283 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 286 ГК України орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

У частині першій ст. 762 ЦК України закріплено, що за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Орендар зобов`язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату (ч. 3 ст. 285 ГК України).

Викладене зумовлює погодження із доводами місцевого суду щодо визначення норм матеріального права, у світлі яких має вирішуватися питання відносно розглядуваного спору.

Беручи до уваги встановлену ст. 204 ЦК України та не спростовану в межах цієї справи в порядку ст. 215 цього Кодексу презумпцію правомірності означеного договору, апеляційний суд вважає його належною у розумінні ст. ст. 11, 509 ЦК України та ст. ст. 173, 174 ГК України підставою для виникнення та існування обумовлених таким договором кореспондуючих прав і обов`язків сторін.

Наразі, отримання коштів ( суми основного боргу та штрафних санкцій ) за користування орендованим майном та за прострочення виконання такого зобов`язання з оплати оренди є належним об`єктом судового захисту у розумінні ст. 5 ГПК України та ст. 15 ЦК України правом Позивача, примушення Відповідача до сплати яких - є належним способом судового захисту у разі наявності порушення такого зобов`язання з боку останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 202 ГК України та ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Як вірно встановлено місцевим господарським судом і не оспорюється стронами, 30.04.2020р. між Товариством з обмеженою відповідальністю ПРИВАТ-АВТО (орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю ГРІН БІЛДІНГ ГРУП (орендар, відповідач) укладено договір оренди №30-0420, відповідно до п. 1.1, 1.2 якого орендодавець передає орендареві за плату на певний строк у користування об`єкт оренди нерухоме майно загальною площею 60,8 кв.м., що розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, буд. 8-А, для ведення господарської діяльності.

Згідно з п. 1.3 договору, передача в оренду об`єкта оренди та відповідно його повернення оформляється актом прийому-передачі об`єкта оренди в оренду від орендодавця до орендаря та актом прийому-передачі об`єкту оренди з оренди від орендаря до орендодавця, які є невід`ємними частинами цього договору, як додатки до договору.

У п. 2.2 договору сторони погодили, що датою початку використання об`єкту оренди орендарем є дата підписання сторонами акту прийому-передачі об`єкту оренди в оренду від орендодавця до орендаря. При цьому, орендодавець зобов`язаний передати орендарю, а орендар зобов`язаний прийняти в користування об`єкт оренди, зазначений у п. 1.1 цього договору, протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього договору.

Як вже зазначалось у цій постанові та сторонами не заперечується, що за актом приймання-передачі нерухомого майна від 30.04.2020р., Позивач передав Відповідачу в строкове платне користування: нерухоме майно загальною площею 60,8 кв.м., що складається з кімнатами №52 загальною площею 24,5 кв.м. та кімнати №53, №54, 355 загальною площею 36,3 кв.м., що розташовано за адресою: м. Запоріжжя, вул. О. Матросова, буд. 8-А.

Суд констатує, що Акт приймання-передачі нерухомого майна від 30.04.2020р. підписано та скріплено печатками обох сторін без заперечень та зауважень.

Пунктом 2.1 договору встановлено, що цей договір набирає чинності від дати підписання відповідного акту прийому-передачі об`єкту оренди в оренду від орендодавця до орендаря та діє до 31.12.2020р..

Пунктом 2.4 договору встановлено, що у випадку, якщо за один місяць до закінчення терміну дії цього договору жодна зі сторін не заявить про його припинення, договір вважається пролонгованим до кінця наступного календарного року на тих самих умовах.

За твердженням Позивача, у грудні 2022р. ним було отримано від Відповідача повідомлення про припинення укладеного договору з 01.03.2022р..

Згідно п. 3.1 договору, орендна плата за використання об`єкту оренди становить 3040,00 грн. на місяць, з урахуванням її індексації.

За умовами п. 3.2 договору, разом із орендною платою орендар щомісячно сплачує орендодавцю експлуатаційні витрати, які пов`язані з утриманням об`єкту оренди.

За таких обставин, в силу укладеного між сторонами договору відповідач зобов`язаний компенсувати експлуатаційні витрати по спірному договору по виставлених позивачем рахунках.

Пунктом 3.3 договору встановлено, що орендна плата та експлуатаційні витрати виплачуються орендарем щомісячно не пізніше 15 числа місяця, що слідує за звітним, на підставі рахунку, виставленого орендодавцем.

Позивач вказує, що з урахуванням введеного військового стану сторонами було погоджено зменшення розміру орендної плати з 01.03.2022р. до 1815,00 грн. замість раніше погодженого розміру 3040,00 грн.

Письмової угоди про зменшення розміру орендної плати сторони не надали, проте в рахунках на оплату орендної плати та експлуатаційних витрат, починаючи з квітня 2022 р., Позивач виставляв до сплати орендну плату, в розмірі 1815,00 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з рахунків-фактури, за період з січня 2022р. по грудень 2022р., Позивачем нараховано та виставлено Відповідачу на оплату орендну плату, у розмірі 25 455,00 грн. та експлуатаційні витрати, у розмірі 36 095,00грн.

Так: згідно рахунку-фактури №ПА-0000008 від 14.01.2022р. суму 10443,19 грн., з них: 3040,00 грн. орендна плата за січень 2022 р. та 7403,19 грн. експлуатаційні витрати за грудень 2021 р.; згідно рахунку-фактури №ПА-0000026 від 16.02.2022р. - суму 9792,00 грн., з них: 3040,00 грн. орендна плата за лютий 2022р. та 6752,00 грн. - експлуатаційні витрати за січень 2022 р.; згідно рахунку-фактури №ПА-0000037 від 11.03.2022р. суму 10445,00 грн., з них: 3040,00 грн. орендна плата за березень 2022р.та 7405,00 грн. - експлуатаційні витрати за лютий 2022р.; згідно рахунку-фактури №ПА-0000053 від 11.04.2022р. суму 8874,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за квітень 2022 р. та 7059,00 грн. експлуатаційні витрати за березень 2022р.; згідно рахунку-фактури №ПА-0000067 від 11.05.2022 суму 3435,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за травень 2022 р. та 1620,00 грн. експлуатаційні витрати за квітень 2022 р.;згідно рахунку-фактури №ПА-0000088 від 20.06.2022р. суму 3489,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за червень 2022 р. та 1674,00 грн. експлуатаційні витрати за травень 2022 р.; згідно рахунку-фактури №ПА-0000101 від 20.07.2022р. суму 3459,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за серпень 2022 р. та 1615,00 грн. - експлуатаційні витрати за липень 2022 р.; згідно рахунку-фактури №ПА-0000123 від 19.09.2022р. у сумі 3397,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за вересень 2022 р. та 1582,0 грн. - експлуатаційні витрати за серпень 2022 р.; згідно рахунку-фактури №ПА-0000133 від 18.10.2022р. у сумі 3443,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за жовтень 2022 р. та 1628,00 грн. - експлуатаційні витрати за вересень 2022 р.; згідно рахунку-фактури №ПА-0000143 від 16.11.2022 р. у сумі 3499,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за листопад 2022 р. та 1684,00 грн. - експлуатаційні витрати за жовтень 2022 р.; згідно рахунку-фактури №ПА-0000153 від 21.12.2022р. у сумі 3514,00 грн., з них: 1815,00 грн. орендна плата за грудень 2022 р. та 1699,00 грн. експлуатаційні витрати за листопад 2022 р.; згідно рахунку-фактури №ПА-0000005 від 12.01.2023р. суму 1733,00 грн. експлуатаційних витрат за грудень 2022 р.. Також Позивачем виставлено загальний рахунок-фактуру №ПА-0000107 від 05.08.2022р., згідно з яким нараховано вартість орендної плати, з лютого по липень 2022 р., на загальну суму 13 340,00 грн..

На виконання договору Відповідачем сплачено на користь позивача орендну плату за січень 2022 р. та експлуатаційні витрати за грудень 2021р., згідно рахунку-фактури №ПА-0000008 від 14.10.2022р., в сумі 10 443,19 грн. та орендну плату, за період з лютого по липень 2022 р., згідно рахунку-фактури №ПА-0000107 від 05.08.2022р., в сумі 13 340,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №399 від 31.01.2022р. та №408 від 09.08.2022р., відповідно.

Здійснення часткових оплат свідчить про отримання Відповідачем рахунків-фактури на оплату орендної плати, що у Відповідача є повний пакет документів, необхідний для оплати.

При цьому, суд констатує, що зі змісту вказаних рахунків-фактури слідує, що вони містять посилання на Договір оренди № 30-0420 від 30.04.2020р., а в графі "назва" зазначено "орендна плата….." та "експлуатційні витрати…..".

Отже, доводи Скаржника про те, що рахунків на оплату за експлуатаційних витрат позивач не виставляв відповідачу, відхиляються судом, як безпідставні.

Враховуючи часткову оплату Відповідачем орендної плати, станом на день звернення позивача з позовом до суду у даній справі, заборгованість ТОВ «ГРІН БІЛДІНГ ГРУП» з орендної плати та експлуатаційних витрат склала, у загальній сумі 45 170,00 грн. (9075,00 грн., за період з серпня по грудень 2022 р., та 36 095,00 грн., за період з січня по грудень 2022р., відповідно) доказів погашення якої відповідачем не надано, доводів позивача щодо наявності вказаної заборгованості не спростовано, відповідно, позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі 45 170,00 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

У ч. 6 ст. 231 ГК України визначено штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до п. 6.2 договору, у випадку прострочення оплати орендарем орендної плати та експлуатаційних витрат у строк, встановлений п. 3.3 цього договору, орендар сплачує на користь орендодавця штраф, у розмірі подвійної орендної плати.

Судом встановлено, що за договором № 30-0420 від 30.04.2020р. Відповідачем систематично порушено зобов`язання в частині сплати орендної плати та плати по експлуатаційних витрат.

На підставі п. 6.2 договору, за прострочення сплати орендної плати та експлуатаційних витрат, Позивач нарахував Відповідачу штраф, у розмірі 3630,00 грн., який розраховано як подвійну орендну плату: 1815,00 грн. х 2 = 3630,00 грн.

З огляду на викладене та враховуючи те, що прострочення виконання зобов`язання зі своєчасної сплати орендних платежів (у тому числі порушення строків оплати основної орендної плати; строку оплати експлуатаційних витрат) встановлено місцевим господарським судом, правильність висновків якого підтверджена судом апеляційної інстанції, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач, на підставі п. 6.2 договору, мав право здійснити нарахування штрафу, а тому позовні вимоги про стягнення з відповідача 3630,00 грн. штрафу є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Посилання Скаржника на наявність форс-мажорних обставин, як підставу для звільнення його відповідальності за невиконання вказаних зобов`язань, колегія суддів відхиляє, як безпідставні, з огляду наступне.

Скаржник, як на форс-мажорні обставини посилається, зокрема на введення воєнного стану на території України, що засвідчено як форс-мажорна обставина відповідно до листа Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022р., внаслідок чого він не має можливості ведення господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022р.. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022р. до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Згідно ч. 3 ст. 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2021р. у справі №913/785/17 визначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання.

Загальний лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022р. №2024/02.0-7.1, яким з 24.02.2022р. було засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) на всій території України, не є належним і допустимим доказом наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності за порушення зобов`язання за договором, що пов`язане з настанням обставин непереборної сили, оскільки згідно зі ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) шляхом видачі сертифіката про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Однак, указаний лист Торгово-промислової палати України не засвідчує факт настання саме для Відповідача форс-мажорних обставин (обставини непереборної сили).

Слід зазначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що Відповідач не може здійснювати підприємницьку. В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов`язань за договором.

В Постанові Верховного Суду по справі №904/3886/21 від 25.01.2022р. де також зазначається, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести факт їх виникнення; те, що обставини є форс-мажорними для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов 'язатть, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Отже, при настанні форс-мажорних обставин необхідно неухильно дотримуватися умов договору про повідомлення іншої сторони про їх настання, підтвердити настання обставин шляхом отримання відповідного сертифікату ТПП та мати можливість довести їх надзвичайність та невідворотність, а також підтвердити причинно-наслідковий зв`язок між неможливістю виконання зобов`язання та обставинами непереборної сили.

Відповідно до п. 9.1. договору, сторони не несуть відповідальність за невиконання своїх обов`язків за цим Договором, якщо таке невиконання стало наслідком настання таких обставин нездоланної сили, як повінь, пожежа, землетрус та інші стихійні лиха, війна чи воєнні дії, загальний страйк, рішення уряду, а також будь-яких інших обставин поза розумним контролем сторін.

Настання зазначених обставин повинно бути підтверджено висновком Торгівельно- промислової палати або іншим компетентним органом або організацією. (п. 9.2. Договору).

Отже, доказом виникнення наведених обставин є висновок Торгівельно-промислової палати України.

Висновок Торгівельно-промислової палати України, про настання саме для Відповідача форс-мажорних обставин матеріали справи не містять.

При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, що свідчили б про повне зупинення та/або переривання господарської діяльності відповідача у зв`язку із веденням військового стану та як наслідок виникнення обставин, що унеможливлювали своєчасне виконання зобов`язань за договором щодо оплати орендних платежів за спірний період, з огляду на що посилання скаржника на форс-мажорні обставини, як підстави для звільнення його відповідальності за невиконання вказаних зобов`язань - є безпідставними.

Колегія суддів також зауважує, що посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі №915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі №918/289/19, від 17.12.2020р. року у справі №913/785/17, від 30.11.2021 р. у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 р. у справі №906/540/22).

Позивач звертався до Відповідача із вимогою вих. №8 від 02.03.2023р. сплатити у семиденний строк на користь ТОВ «Приват-Авто» заборгованість з орендної плати та суми штрафу, на загальну суму 48 800,00грн., до вимоги останнім долучались у тому числі акт звіряння взаємних розрахунків, станом на 31.12.2022р., та дублікати рахунків-фактури зі сплати платежів за договором за 2022 рік, про що свідчать матеріали справи, зокрема фіскальний чек від 02.03.2023р.. (а.с. 20)..

Доказів сплати Відповідачем суми заборгованості з орендної плати матеріали справи не містять.

Як вже зазначалось раніше, відповідно до повідомлення Відповідача про припинення договору оренди з 01.01.2023р., договір оренди був припинений 31.12.2022р..

Згідно з п. п. 4.4, 4.5 договору після закінчення терміну дії цього договору орендар зобов`язаний повернути орендоване майно орендодавцю у тому стані, в якому він його одержав, з урахуванням природного зносу. При поверненні об`єкту оренди від орендаря до орендодавця складається акт прийому-передачі об`єкта оренди з оренди від орендаря до орендодавця, який підписується орендодавцем та орендарем.

30.08.2023р. Позивач звертався до Відповідача із вимогою вих. №2023/08/30 повернути орендоване за Договором майно у строк до 10.09.2023р., шляхом підписання зі сторони ТОВ ГРІН БІЛДІНГ ГРУП відповідного Акту прийому-передачі об`єкта оренди та сплатити у семиденний строк на користь ТОВ «Приват-Авто» заборгованість з орендної плати та суми штрафу, на загальну суму 48 800,00грн., до вимоги останнім долучались у тому числі Акт прийому-передачі об`єкта оренди від Орендаря до Орендодавця за договором оренди № 30-04/2020 від 30.04.2020р. (датований 31.08.2023р.) у двох примірниках на 2 аркушах, підписаний та скріплений печаткою зі сторони ТОВ «Приват-Авто», про що свідчать матеріали справи, зокрема опис вкладення у цінний лист № 69018 від 01.09.2023р., фіскальний чек від 01.09.2023р., накладна № 6901801364232 від 01.09.2023р.. (а.с. 40,41)..

Матеріали справи не містять акту приймання-передачі майна з оренди.

Доводи Скаржника, про те, що підписаний зі свого боку акт приймання-передачі об`єкта оренди від 31.12.2022р. надав позивачу разом з письмовим повідомленням про припинення договору оренди, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки вони заперечуються Позивачем.

При цьому, зі змісту повідомлення, на яке посилається Скаржник, вбачається, що Відповідач на виконання п. 2.4. Договору повідомляє про припинення останнього з 01.01.2023 р., проте, у вказаному листі відсутня жодна згадка як про повернення майна з оренди відповідно до пп. 4.4., 4.5. Договору та і про і про долучення до повідомлення будь-яких додатків, у тому числі, акту прийому-передачі об`єкта оренди.

Доказів на підтвердження наведеної інформації Скаржником також до матеріалів справи не долучено.

Невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Особливий статус зазначеної неустойки обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди виникає після закінчення дії договору оренди і наймодавець (орендодавець) в цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші засоби стимулювання до виконання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном. При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 24.10.2019р. у справі №904/3315/18 (пункти 137-139), від якої колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду не вбачає за необхідне відступати при розгляді даної справи.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною другою ст. 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі (після) припинення договору - якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця після припинення договору, коли користування майном стає неправомірним.

Відтак, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов`язку щодо повернення речі з найму (оренди) з її подальшим користуванням після припинення договору, що відбулося у спірних правовідносинах, проте ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 р. у справі № 910/11131/19.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

За змістом ст.ст. 610, 611, 612 ЦК України вбачається, що невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, встановлених договором або законом, зокрема, неустойки згідно з ч. 2 ст. 785 ЦК України. Законодавцем у ч. 1 ст. 614 ЦК України визначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 ЦК України, необхідна наявність вини (умислу або необережності) в особи, яка порушила зобов`язання, відповідно до вимог ст. 614 ЦК України. Тобто судам необхідно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Такого правового висновку дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові 11.04.2018р. у справі № 914/4238/15, постанові 24.04.2018р. у справі № 910/14032/17 та у постанові 09.09.2019р. у справі № 910/16362/18, у постанові колегія суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/20370/17.

До предмета доказування при розгляді спорів щодо стягнення неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України, як подвійної плати за користування орендованим майном після спливу строку дії договору оренди, входять обставини невжиття орендарем належних заходів щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди за наслідком припинення орендних правовідносин за відсутності умов, які б перешкоджали орендарю вчасно повернути майно орендодавцю у визначений договором оренди строк; умисне ухилення орендаря від обов`язку щодо повернення орендодавцю об`єкта оренди; утримання орендованого майна у володінні орендаря та перешкоджання орендарем в доступі орендодавця до належного йому об`єкта оренди; відсутності з боку орендодавця бездіяльності та невчинення ним дій, спрямованих на ухилення від обов`язку прийняти орендоване майно від орендаря та оформити повернення наймачем орендованого майна.

Обставини вчинення орендарем дій з повернення орендованого майна та відсутність у нього умислу на ухилення від повернення об`єкта оренди виключають можливість застосування орендодавцем до орендаря відповідальності у вигляді неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 08.05.2018р. у справі № 910/1806/17.

Судом першої інстанцій встановлено, що після закінчення договору оренди Відповідач не виконав обов`язку щодо повернення Позивачу об`єкта оренди, продовжував ним користуватися. Неповернення об`єкта оренди за договором у період після закінчення строку дії договору відбулося виключно з вини самого Орендаря ( Відповідача ), а тому існують усі правові підстави для застосування до Відповідача, за період з 01.01.2023р. по 31.08.2023р., такого виду відповідальності як неустойка, передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України.

Доводи Скаржника про про те, що саме з 11.01.2024р. почався відлік 15-денного строку для надання суду відзиву на позовну заяву, який закінчується 26.01.2024р. відхиляються, як безпідставні, оскільки вони спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Суд має встановити такий строк подання відзиву, який дозволить відповідачу підготувати його та відповідні докази, а іншим учасникам справи - отримати відзив не пізніше першого підготовчого засідання у справі.

З матеріалів справи вбачається, що 28.12.2023р. Відповідачу передано телефонограму №02-20/378 з повідомленням про час та місце розгляду справи. Відповідач повідомив суду електронну адресу для направлення кореспонденції.

На вказану електронну адресу судом першої інстанції надіслано 28.12.2023р. копію ухвали про відкриття провадження у справі.

Отже, з моменту вручення ухвали про відкриття провадження у справі, тобто саме з 28.12.2023р., для Відповідача почався 15-ти денний термін для подання відзиву на позов.

У свою чергу, Відповідач та його представник через зволікання часом, лише 11.02.2024 р. ознайомилися з матеріалами справи та у встановлений судом строк не подали відзив на апеляційну скаргу, граничний строк подання якого спливав 12.01.2024 року.

Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони спростовуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Відповідача.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).

Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.

Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.

Водночас колегія суддів погоджується з аргументами, викладеними Позивачем у відзиві на апеляційну скаргу, що ґрунтуються на встановлених місцевим господарським судом обставинах справи та відповідають нормам процесуального права, які регулюють спірні правовідносини.

За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.

10. Судові витрати

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Грін Білдінг Груп залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 15.01.2024 р. у справі № 908/3372/23 залишити без змін.

Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на Апелянта Товариство з обмеженою відповідальністю Грін Білдінг Груп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу.

Головуючий суддяІ.М. Кощеєв

Суддя О.В. Чус

Суддя М.О. Дармін