Рішення

від 15.05.2024 по справі 917/44/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.05.2024 Справа № 917/44/24

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Михатило А.В. розглянувши справу № 917/44/24

за позовною заявою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, вул. 1100 - річчя Полтави, 7, м. Полтава, 36000,

в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах:

Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 36014,

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Державний професійно-технічний навчальний заклад «Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги», вул. Курчатова,15, м. Полтава, 36034

до відповідача Фізичної особи - підприємця Дубровінської Валентини Володимирівни, АДРЕСА_1

про стягнення 270 246,94 грн заборгованості, -

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

04.01.2024 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях до відповідача Фізичної особи - підприємця Дубровінської Валентини Володимирівни про стягнення заборгованості у розмірі 270 246,94 грн за договором оренди №24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.02.2014 року, з яких: 21 450,94 грн - заборгованість по орендній платі, 242 796,82 грн - неустойка, 5 999,18 грн - пеня (вх. № 46/24).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині своєчасної сплати орендних платежів за користування нежитловим приміщенням та повернення майна у зв`язку з достроковим припиненням договору оренди.

Ухвалою від 11.01.2024 року суд залишив позовну заяву заступника керівника Полтавської обласної прокуратури без руху та надав позивачу строк 5 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків позовної заяви.

Для усунення зазначених судом недоліків у поданій позовній заяві прокурору необхідно було уточнити, до кого саме пред`явлено позовні вимоги - до фізичної особи ОСОБА_1 чи до фізичної особи - підприємця Дубровської Валентини Володимирівни; надати до суду належної якості та належним чином засвідчені копії наступних доказів: наказу начальника Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, на підставі якого було проведено обстеження об`єкту оренди, яке перебуває в оренді за договором №24/14-Н; акту обстеження об`єкту оренди, що належить до державної власності - вбудованих нежитлових приміщень площею 301 кв. м. (договір оренди №24/14-Н) від 03.03.2023 року; акту приймання - передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.02.2014 року; договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності, від 05.02.2021 року та принтскрину екрану монітору комп`ютера; зазначити обставин, якими він обґрунтовує вимогу та правові підстави в частині стягнення 242 496,82 грн неустойки; здійснити обґрунтування розрахунку основної заборгованості (21 450,94 грн) з посиланням на постанову КМУ № 634 від 27.05.2022 року (зазначити алгоритм визначення суми заборгованості).

19.01.2024 року до суду від прокурора надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками та уточненою позовною заявою (вх. № 805, а. с. 99 - 126) на виконання вимог ухвали суду від 11.01.2024 року про залишення позовної заяви без руху.

Ухвалою від 23.01.2024 року суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду і відкрити провадження у справі. Здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання). Встановив відповідачу строки: для подання відзиву на позов, оформленого з урахуванням вимог ст. 165 ГПК України - протягом 15 днів з дня отримання ухвали; після отримання від позивача відповіді на відзив подати до суду заперечення в строк 5 днів з дня отримання такої відповіді від позивача з урахуванням вимог ст.ст. 167,184 ГПК України. Встановив позивачу строк для подання відповіді на відзив з урахуванням вимог ст. 166 ГПК України - 5 днів з моменту отримання від відповідача відзиву на позов. Попередив відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч.9 ст.165 ГПК України).

Ухвалою від 27.03.2024 року суд залучив до участі у справі Державний професійно-технічний навчальний заклад "Полтавське вище професійне училище ім. А. О. Чепіги" в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача та встановив строк для подання пояснень щодо позову з урахуванням вимог ст. 168 ГПК України протягом 15 днів з дня отримання ухвали.

08.04.2024 року до суду від третьої особи надійшли пояснення (вх. № 4750, а. с. 169 - 175), в яких він підтримував позовні вимоги.

Копія ухвали від 23.01.2024 року, яка направлялася на адресу місцезнаходження відповідача, що вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 91 - 94) (вул. Європейська, 29/45, кв. 48, м. Полтава, 36000) повернулася суду без вручення з відміткою поштового відділення адресат відсутній за вказаною адресою (а. с. 153 - 157).

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 23.01.2024 року є 06.02.2024 року. Отже, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

Відповідач відзив на позов не надав. Встановлені строки для його подання закінчилися.

Згідно з ч. 8 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Згідно із ст. 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

При цьому, суд приймає до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 ГПК України та ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, справа може бути розглянута за наявними у ній документами з урахуванням згаданого вище приписів ч. 9 ст. 165 ГПК України та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Також, копія ухвали від 27.03.2024 року, яка направлялася на адресу місцезнаходження відповідача, що вказана у витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а. с. 91 - 94) ( АДРЕСА_1 ) повернулася суду без вручення з відміткою поштового відділення від 02.05.2024 року - адресат відсутній за вказаною адресою.

Відповідно до частини п`ятої статті 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

За ч. 13ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Щодо представництва прокурора в інтересах держави у справі.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст.53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з положеннями ст.23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, Інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Таку саму позицію висловив Верховний Суд у постанові від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.

Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у відповідному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких Інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України). Положення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру.

Відповідно до ч.3 ст.23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ст.53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст.23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Саме до таких висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18.

Інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які належать до їхньої компетенції, а також у захисті прав та свобод інтересів місцевого значення, які не мають загальнодержавного характеру, але направлені на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку в спосіб, який належить до їх відання.

Предметом позову у даній справі є стягнення з Фізичної особи - підприємця Дубровінської Валентини Володимирівни до державного бюджету України орендної плати за користування нерухомим майном, що розміщене за адресою: вул. Героїв Чорнобильців, 3Д, м. Полтава, пені та неустойки у зв`язку з неповерненням майна наймодавцеві (відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Законом України "Про Фонд державного майна України" встановлено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону Фонд державного майна України у сфері оренди державного майна виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності.

Регіональне відділення відповідно до ст. 7 Бюджетного Кодексу України при здійсненні своїх повноважень має керуватися принципом ефективності та результативності, згідно якого прагне досягнути цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів, і тому звернулося до Полтавської обласної прокуратури з метою вжиття цивільно- правових заходів шляхом пред`явлення позову до суду про стягнення заборгованості з орендної плати за Договором.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - позивач, Регіональне відділення) діє на підставі Положення Про регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, затвердженого наказом голови Фонду державного майна України від 05.01.2022 № 12 (далі - Положення). Відповідно до п. 15 Положення регіональне відділення утримується за рахунок коштів Державного бюджету України. Тому, ненадходження до Державного бюджету України коштів від здачі в оренду державного майна призводить до недостатнього фінансування державних установ, на які покладено повноваження по захисту майнових інтересів держави. Ненадходження значної суми коштів до бюджету призводить до порушення економічних інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна, орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Згідно з ч. 1 ст. 287 ГК України, Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Відповідно до завдань, встановлених п. 5.3 Положення, з метою захисту майнових інтересів держави регіональне відділення здійснює контроль за надходження до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений відділенням; здійснює контроль за використанням орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній власності; за виконанням умов договорів оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Враховуючи викладене, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Регіональне відділенням ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, яке на місцевому рівні реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Відповідний висновок щодо застосування вказаної вище норми права наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

Достовірно знаючи про наявність порушень інтересів держави, Регіональне відділення не виконує покладених державою функцій щодо контролю за ефективним використанням об`єктів державної власності, тобто маючи відповідні повноваження для їх захисту, не звернулось до суду із позовною заявою до ФОП Дубровінської В.В. про стягнення заборгованості з орендної плати пені та неустойки.

Прокурор зазначає, що від Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях надійшов лист від 31.10.2023 року вих. № 10-125-04165, в якому Регіональне відділення повідомило про те, що у зв`язку з порушенням умов договору оренди №24/14-Н нерухомого майна від 24.02.2014 року, Регіональним відділенням на адресу відповідача направлено лист від 15.05.2023 року №18-121-01969, яким повідомлено про дострокове припинення вищезазначеного договору на вимогу орендодавця та зобов`язання орендаря звільнити орендоване майно та сплатити всі необхідні платежі. Однак ФОП Дубровінська В. В. орендоване майно не повернула, заборгованість не сплатила. Однак фінансування регіонального відділення у 2023 році не покриває всіх необхідних витрат на оплату судового збору, наслідок чого є неможливість Регіональним відділенням реалізувати свої повноваження в частині захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом (а. с. 29, 30).

Відсутність можливості належним чином захистити інтереси держави шляхом здійснення представництва в суді, у зв`язку з недостатньою сумою бюджетних коштів, передбачених на оплату судового збору не виправдовує бездіяльність уповноваженого органу в особі Регіонального відділення щодо захисту суспільно - значимих відносин, пов`язаних з використанням державного майна та необхідності виконання зобов`язань в частині наповнення надходжень до державного бюджету.

Окрім цього, відсутність коштів у суб`єкта владних повноважень для сплати судового збору та захисту майнових інтересів держави визнано об`єктивною підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органу, який неналежно виконує свої повноваження, зокрема така правова позиція визначена постанові Верховного Суду від 26.02.2019 № 905/803/18.

Як зазначає прокурор, сам факт не звернення до суду Регіонального відділення з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган виконавчої влади не виконує свої обов`язки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з людини.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного від 15.10.2019 у справі № 903/129/18.

Прокурор стверджує, що порушення відповідачем договірних зобов`язань при користуванні нерухомим майном, що перебуває у державній власності, позбавляє державу права власності, зокрема на грошові кошти, які повинні бути отримані за звичайних умов користування таким майном, а отже такі порушення становлять державний інтерес. Аналогічно, ненадходження коштів на рахунки Державного бюджету України негативно впливає на стан державного майна, не дозволяє Орендодавцю утримувати приміщення закладу освіти на належному рівні.

Вищезазначені порушення інтересів, на думку прокурора, свідчать про неналежне виконання Регіональним відділення своїх обов`язків у розумінні ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Відповідно до абз. 3 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про представництво інтересів громадянина або держави в суді громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Полтавською обласною прокуратурою попередньо повідомлено Регіональне відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях про необхідність вжиття заходів шляхом звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року з метою усунення порушень вимог законодавства про оренду державного та комунального майна, про що повідомити Полтавську обласну прокуратуру в термін до 17.11.2023 року. Невжиття жодних заходів протягом розумного строку дає можливість прокурору звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави (вих. №24-1804-вих 23 від 09.11.2023 року, а. с. 72 - 74).

Листом вих. №10-125-04458 від 17.11.2023 року Регіональне відділення повідомило прокуратуру, що недостатня забезпеченість фінансування витрат на оплату судового збору позбавляє Регіональне відділення можливості виконати вимоги п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, наслідком чого є невиконання своїх повноважень в частині захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з Фізичної особи - підприємця Дубровінської В. В. (а. с. 75).

18.12.2023 року вих №24-1120ВИХ-23 прокурор повідомив Регіональне відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, що ним підготовлено позовну заяву до Господарського суду Полтавської області до Фізичної особи - підприємця Дубровінськоїх В. В. про стягнення заборгованості за договором оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року (а. с. 76).

Зазначені вище обставини у своїй сукупності вказують на те, що прокурором дотриманий порядок, передбачений ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" для представництва позивача у даній справі.

Суд встановив, що 20.11.2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та фізичною особою-підприємцем Дубровінською Валентиною Володимирівною (далі - відповідач, орендар, ФОП Дубровінська В.В) укладено договір оренди № 114/13-н нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги.

Також, 24.02.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та фізичною особою-підприємцем Дубровінською Валентиною Володимирівною укладено договір оренди № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року, а. с. 31 - 35).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину нежитлового приміщення, реєстровий номер (за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності) - 02546714КОЛШЮЯ003, надалі за текстом - "Об`єкт оренди".

Об`єкт оренди знаходиться за адресою: вул. Чапаєва, 3, м. Полтава (п. 1.2 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Загальна площа об`єкту оренди: складає 127,1 кв. м. (п. 1.3 договору №24/14-Н).

Об`єкт оренди знаходиться на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу Полтавське вище професійне училище ім. О. А, Чепіги", код ЄДРПОУ 02546714 (далі по тексту - "балансоутримувач") (п. 1.5 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Передача об`єкта оренди у користування орендаря здійснюється одночасно з підпиранням сторонами договору та оформлюється актом приймання - передачі, який є невід`ємною частиною цього договору. В акті приймання - передачі вказується вартісна характеристика об`єкта оренди на момент передачі майна орендарю (п. 2.1 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

За цим договором орендодавець та балансоутримувач мають наступні права: контролювати з можливим залученням балансоутримувача виконання умов договору та використання майна, переданого в оренду, і у разі необхідності спільно з балансоутримувачем вживати відповідних-заходів реагування. Орендодавець та балансоутримувач мають право вимагати від орендаря повної та своєчасної сплати орендних платежів та своєчасного повернення орендованого майна за умовами договору (п. п. 4.2.1, 4.2.2 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Орендодавець має право проводити нарахування неустойки, передбаченої п. 3.10 договору, за весь час прострочення повернення орендованого майна з дня, коли зобов`язання по поверненню майна мало були виконане. Нарахування неустойки припиняється наступного дня після підписання акту приймання - передачі, за яким орендоване майно повертається орендодавцю (п. 4.2.7 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Факт передачі нерухомого майна в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить додержавної власності від 24.02.2014 року (додаток №1 до договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року) (а. с. 36).

20.03.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та фізичною особою - підприємцем Дубровінською В. В. до договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності укладено додаткову угоду № 1 щодо консолідації договорів оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н та від 20.11.2013 № 114/13-Н (далі додаткова угода №1, а. с. 40).

За умовами вказаної додаткової угоди пункти 1.3, 1.4, 1.6 Розділу І Договору Предмет договору викладено у наступній редакції:

1.3. Загальна площа об`єкту оренди складає 422 кв.м., а саме:

- частина нежитлового приміщення, площею 127,1 кв.м.;

- частина нежитлового приміщення, площею 294,9 кв.м.

1.4. Вартість об`єкту оренди визначена згідно з висновками про вартість станом на 30.09.2013 і становить відповідно:

- 127,1 кв.м. - 234 674,00 грн;

- 294,9 кв. м. - 539 230,00 грн

1.6. Майно передається в оренду: 127, 1 кв. м. - з метою розміщення

камери схову, 294,9 кв м - для надання побутових послуг (перукарні).

Крім цього, пункт 3.1 Розділу 3 Орендна плата договору викладено в іншій редакції.

Всі інші умови договору залишено без змін.

На підставі додаткової угоди № 1 внесено зміни та доповнення № 1 до Акту приймання - передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності до Договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди №1 у зв`язку з консолідацією договорів оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н та від 20.11.2013 № 114/13-Н з моменту підписання даної угоди, договір оренди від 20.11.2013 року №114/13-Н припиняє дію.

20.03.2014 року сторонами також підписано Зміни та доповнення №1 до Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності до договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року (далі - Зміни та доповнення №1, а. с. 39), відповідно до яких внесено зміни та доповнення до акту приймання-передачі від 24.02.2014 року за №24/14-Н про наступне:

"1. Пункт 1 Акту приймання-передачі викласти в новій редакції:

1. "Орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності (далі - об`єкт оренди), за адресою вул. Чапаєва, 3, м. Полтава, загальною площею 422, 00 кв.м., а саме:

- частина нежитлового приміщення, площею 127,1 кв.м., вартість якого визначена згідно з висновком про вартість від 30.09.2013 і становить відповідно 234 674,00 грн;

-частина нежитлового приміщення, площею 294,9 кв.м., вартість якого визначена згідно з висновком про вартість від 30.09.2013 і становить відповідно 539 230,00 грн.

2. Всі інші умови Акту залишено без змін."

У подальшому, 23.03.2015 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ФОП Дубровінською В.В. укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - додаткова угода №2, а. с. 42).

Відповідно до додаткової угоди №2 п. 1.3 договору №24/14-Н викладено в наступній редакції: "Загальна площа об`єкту оренди: складає 422,0 кв. м. (п. 1.3 договору №24/14-Н).

Також, відповідно до додаткової угоди №2, п. 8.1 договору №24/14-Н має наступний зміст: "Строк дії договору 2 роки 11 місяців. Договір діє до 23.01.2018 року включно.

Додатковою угодою № 3 від16.06.2015 року до договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності (а. с. 51) Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ФОП Дубровінською В. В. внесено зміни до пунктів 1.3, 1.4, 1.6 Розділу 1 Предмет договору та договір викладено в новій редакції: 1.3. Загальна площа об`єкту оренди складає 294,9 кв.м.;

1.4. Вартість об`єкту оренди визначена згідно з висновками про вартість станом на 30.09.2013 і становить 540 815,86 грн;

1.6. Майно передається в оренду для надання побутових послуг (перукарні).

Крім цього, внесено зміни та доповнення до Розділу 3 договору Орендна плата.

Всі інші умови договору залишено без змін.

На підставі додаткової угоди № 3 внесено зміни № 2 до Акту приймання-передачі нерухомого майна, що є державною власністю до договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 (а. с. 50).

Відповідно до змін №2, пункт 1 Акту приймання - передачі нерухомого майна викладено у наступній редакції:

1.Орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме - частину нежитлового приміщення площею 294,9 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Чапаєва, 3, м. Полтава., вартість якого зазначена згідно з висновком по вартість станом на 30.09.2013 року і становить відповідно 540 815,86 грн."

Всі інші умови Акту залишено без змін.

У подальшому, 20.03.2018 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та фізичною особою-підприємцем Дубровінською В.В. укладено додаткову угоду № 4 до договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності ( далі - додаткова угода №4, а. с. 55).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №4, сторони узгодили викласти п. 1.4 розділу 1 "Предмет договору" договору в наступній редакції: "Вартість об`єкта визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.01.2018 і становить відповідно 1 113 800 грн".

Розділи 3 Орендна плата та 4 Права і обов`язки сторін договору №24/14-Н викладено в нових редакціях.

При цьому, Розділу 4 Права і обов`язки сторін доповнено пунктом 4.3.15 наступного змісту: Використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору.

Додатковою угодою № 4 строк дії договору продовжено до 23.12.2020 включно.

На підставі додаткової угоди №4 20.03.2018 року внесено зміни до Акту приймання

передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності в частині вартості орендованого майна.

Згідно Наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 №40 Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях як юридичну особу публічного права - правонаступника майна, прав та обов`язків Регіонального відділення фонду державного майна України по Полтавській області.

Прокурора зазначив, що Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 20.05.2016 № 207 Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дошок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві вулицю Чапаева перейменовано на вулицю Героїв - Чорнобильців.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 61 від 21.03.2018 Про надання нової адреси об`єктам нерухомого майна по вулиці Героїв Чорнобильців, 3 земельній ділянці площею 0,1161 га (кадастровий номер 5310137000:15:008:0462) для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти за адресою: м. Полтава, вул. Героїв - Чорнобильців, 3 та об`єктам нерухомого майна, що знаходяться на ній, надати нову адресу - АДРЕСА_2 .

За результатами проведення аукціону 05.02.2021 року продовжено договір оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та ФОП Дубровінською В. В. Також за результатами зазначеного аукціону сторонами було підписано текст продовженого договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н з відповідними змінами (а. с. 57 - 61).

Відповідно до розділу 1 "Змінювані умови договору", об`єктом оренди є вбудовані нежитлові приміщення площею 301 кв. м., за адресою: вул. Героїв Чорнобильців, 3 д, м. Полтава (п. 4.1 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Вартість орендованого державного майна склала 1 647 800,00 грн (п. 6.1 Розділ 1 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Пунктом 12.1 Розділу 1 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н передбачено, що цей договір продовжено на 5 років та діє до 23.12.2025 року включно.

Відповідно до п. 13 Розділу 1 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н орендодавець не надав згоду на передачу майна в суборенду згідно з оголошенням про передачу майна в оренду.

Згідно з п. 16 Розділу 1 договору оренди №24/14-н від 14.02.2014 року, співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30 % суми орендної плати, державному бюджету 70% суми орендної плати.

Орендна плата становить суму, визначену у пункту 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.1 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 16 Умов щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди (п. 3.3 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із з зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість (п. 3.4 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу) (п. 3.7 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п. 3.11 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний:

- звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей та повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із таким поліпшенням/капітальним ремонтом;

- сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна а надання комунальних послуг орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди (п. 4.1 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Балансоутриувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю (п. 4.2 розділу 2 договору від оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна (п. 4.3 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримуача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен день користування майном після дати припинення цього договору (п. 4.4 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Орендар не має права передавати майно в суборенду (п. 8.1 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар передав майно, його частину у користування іншій особі всупереч пункту 8.1 договору (п.12.7.3 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбачених п. 12.7 цього договору, орендодавець та балансоутримувач повідомляє орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менше як 15 та не більше як 30 робочих днів з доти реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна.

Якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення, орендодавець надсилає орендарю лист у якому повідомляє орендареві про дострокове припинення договору на вимогу орендодавця. У листі зазначається підстава припинення договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення.

Договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання орендодавцем або балансоутримувачем орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відправлення на поштовому відправленні орендодавця (п. 12.8 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

01.06.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та ФОП Дубровінською В.В. укладено договір про внесення змін № 6 до договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності, яким внесено зміни щодо реквізитів орендаря.

Як зазначає прокурор, Полтавською обласною прокуратурою встановлено, що за адресою вул. Героїв Чорнобильців, 3Д здійснюють підприємницьку діяльність інші суб`єкти господарювання, а не відповідач.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.02.2023 року Полтавською обласною прокуратурою на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях скеровано лист № 24-130вих-23 про проведення перевірки в межах компетенції щодо законності використання суб`єктами господарювання нежитлового приміщення Полтавського вищого професійного училища ім. А.О. Чепіги за адресою: м. Полтава, вул. Героїв Чорнобильців, 3д.

Комісією у складі начальника відділу оренди Управління орендних відносин, оціночної діяльності та розпорядження державним майном Полях Т.В., начальника юридичного відділу Миськів В.М., головного спеціаліста відділу оренди Управління орендних відносин Чистоти Т.А. та техніка Державного професійно-технічного навчального закладу Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги Каленіченко Л.І. було проведено обстеження об`єкту оренди, що належить до державної власності - вбудованих нежитлових приміщень площею 301 кв.м., які перебувають в оренді за договором № 24/14-Н від 24.02.2014 р. та обліковуються на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги, за результатами якого складено Акт від 03.03.2023 р. (а. с. 128 - 129).

Під час обстеження комісією зафіксовано здійснення господарської діяльності в орендованих приміщеннях сторонніми особами:

-ФОП Стадніченко Ю.І. (ремонт одягу), площа приміщення 8.9 кв.м.;

-ФОП Полтавець О.В. (магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 ), площа приміщення 75,2 кв.м.;

- ФОП Письків Т.А. (магазин ІНФОРМАЦІЯ_2 ), площа приміщення 27,8 кв.м.

Згідно акту від 03.03.2023 року, під час огляду ФОП Стадніченко Ю.І. та ФОП Полтавець О.В. надали укладені з ФОП Дубровінською В.В. договори для здійснення спільної діяльності крім того ФОП Полтавець О. В. надала копії квитанції про оплату нею послуг електропостачання.

Як зазначає в наданих поясненнях третя особа, позивачем 20.03.2023 року було направлено на адресу місцезнаходження відповідача та за місцем реєстрації майна лист з проханням надати пояснення стосовно перебування на об`єкті сторонніх осіб. Відповіді на даний лист від відповідача отримано не було. В подальшому позивач листом за № 18-121-01453 від 05.04.2023 року повідомив ФОП Дубровінську В. В. про порушення нею пункту 8.1 договору та зазначив термін усунення порушення - 01.05.2023 року.

Відповідачем відповідь на вказаний лист не надано.

05.05.2023 р. комісією у складі начальника відділу оренди Управління орендних відносин, оціночної діяльності та розпорядження державним майном Полях Т.В., заступника начальника юридичного відділу Біленко Н.О., головного спеціаліста відділу оренди Управління орендних відносин ОСОБА_2 та техніка Державного професійно-технічного навчального закладу Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги Каленіченко Л.І. було проведено огляд майна, за результатами якого був складений Акт обстеженням об`єкту оренди, що належить до державної власності - вбудованих нежитлових приміщень площею 301 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2 , які перебувають в оренді за договором оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р. та обліковуються на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу Полтавське вище професійне училище імені А.О. Чепіги (а. с. 177).

У вказаному Акті комісією повторно зафіксовано здійснення господарської діяльності сторонніми особами ФОП Стадніченко Ю.І. (ремонт одягу, площа приміщення 8.9 кв. м.), ФОП Полтавець О.В. (магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 , площа приміщення 75,2 кв м) та ФОП Письків Т.А. (магазин ІНФОРМАЦІЯ_2 , площа приміщення 27,8 кв м.).

15.05.2023 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях було надіслано на адресу місцезнаходження ФОП Дубровінської В. В. та за місцем реєстрації майна листи за № 18-121-01969 від 15.05.2023 р. (а. с. 64 - 65) яким повідомлено відповідача про дострокове припинення договору та обов`язок орендаря звільнити приміщення та повернути його шляхом підписання Акту повернення майна з оренди.

Відповідно до акту огляду державного майна від 24.05.2023 року (а. с. 178) ФОП Стадніченко Ю.І., ФОП Полтавець О.В. та ФОП Письків Т.А. продовжували користуватися приміщеннями закладу освіти.

Балансоутримувачем повторно проводилися огляди 20.07.2023 року та 19.10.2023 року, оформлені відповідними актами (а. с. 179, 180), де також зафіксовано, що ФОП Стадніченко Ю.І., ФОП Полтавець О.В. та ФОП Письків Т.А. продовжували користуватися приміщеннями закладу освіти.

У поясненнях третя особа також вказує, що 30.05.2023 року вона повідомила листом №12-183 орендодавця про скерування на адресу орендаря примірники актів повернення з оренди орендованого майна, анкети про стан майна і розрахунків за договором оренди. Однак відповідач приміщення не звільнила, направлені їй акти не отримала та не підписала.

Крім того, третя особа зазначає, що Полтавська обласна прокуратура також звернулась з позовом до суду і рішенням від 24.01.2024 року Господарський суд Полтавської області зобов"язав ФОП Дубровінську Валентину Володимирівну звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях державне нерухоме майно площею 301 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Героїв Чорнобильців, 3д шляхом підписання Акту приймання-передачі.

Зважаючи на вищезазначене, прокурор стверджує, що відповідачем протягом березня - травня 2023 року не здійснювалась орендна плата, у зв`язку з чим заявлено до стягнення на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях заборгованості по орендній платі в розмірі 21 450, 94 грн, неустойки 242 796,82 грн та пені 5 999,18 грн.

Вирішуючи спір суд виходив із наступного.

Статтею 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до приписів статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно частини шостої статті 283 Господарського кодексу України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості послуг оренди.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно зі статтею 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Суд при вирішенні спору враховує, що правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються нормами про договір оренди.

Відповідно до ст. 759, 762 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно статті 795 Цивільного кодексу України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), якій підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, усі умови договору навіть ті, що не є обов`язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов`язковими для виконання сторонами за договором.

У частині першій статті 284 Господарського кодексу України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Згідно з ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За приписами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться у ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Як встановив суд, на підставі укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 24/14-Н від 24.02.2014 року відповідач прийняв в оренду від позивача нерухоме майно, за користування яким повинен був сплачувати позивачу орендну плату.

Позивач, відповідно до умов договору оренди №24/14-н від 24.02.2014 року передав відповідачеві майно, загальною площею 422,00 кв. м., що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.02.2014 року (у рахуванням подальших змін до акту, а. с. 36, 39, 50, 54).

Згідно з п. 16 Розділу 1 договору №24/14-н від 24.02.2014 року, співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30 % суми орендної плати, державному бюджету 70% суми орендної плати.

Орендна плата становить суму, визначену у пункту 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.1 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (п. 3.2 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 16 Умов щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди (п. 3.3 розділу 2 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати у розмірі 21 450,94 грн, яка виникла в період дії договору з березня 2023 року по 22.05.2023 року.

Відповідачем доказів сплати вказаної заборгованості не надано.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 року в справі № 917/1767/23 встановлено наступне:

- з урахуванням вимог пункту 12.8 договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р. він є припиненим з 22.05.2023 р.;

- відповідачем вимоги пункту 4.1 договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р. не виконані, державне майно на підставі акту повернення майна з оренди не повернуто.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р. одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, обставини, встановлені рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 року по справі № 917/1767/23 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.

Відповідно до п. п. 4 п. 1 Постанови КМУ від 27.05.2022 року №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 р. або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 р. або раніше: орендарям, крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).

Перевіривши наданий прокурором розрахунок основної заборгованості з орендної плати за березень та квітень 2023 року у розмірі 15 751,14 грн, суд встановив, що дана вимога є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Відносно стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за травень 2023 року у розмірі 5 699,80 грн, суд зазначає наступне.

Як зазначалось вище, рішенням суду від 24.01.2024 року встановлено, що договір оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р. є припиненим з 22.05.2023 р.

Відповідно до п. 12.8 договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р., він вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання орендодавцем або балансоутримувачем орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відправлення на поштовому відправленні орендодавця.

Як вбачається з матеріалів справи (а. с. 66, 67) поштове відправлення № 3600008289792 датується 15.05.2023 року, п`ятий робочий день, відповідно до п. 12.8 договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р., припадає на 22.05.2023 року. Отже датою припинення договору є 22.05.2023 року.

У зв`язку із зазначеним, стягнення заборгованості з орендної плати за травень 2023 року має здійснюватися з 01.05.2023 року по 21.05.2023 року включно (за 21 день).

Отже, прокурор помилково вказує у позові дату припинення договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р. 23.05.2023 року та помилково здійснює нарахування орендної плати за травень 2023 року з 01.05.2023 року по 22.05.2023 року (зазначаючи кількість днів прострочення 22 дня), тоді як необхідно здійснювати розрахунок за 21 день (22 947,26*50%*70%/31 день * 21 день).

Здійснивши розрахунок основної заборгованості з орендної плати за травень 2023 року,

суд встановив, що законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 5 440,68 грн.

В частині стягнення орендної плати за травень 2023 року у розмірі 259,12 грн відсутні підстави для задоволення.

Відносно стягнення з відповідача неустойки за користування нерухомим майном після дати припинення договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р. у розмірі 242 796,82 грн суд зазначає наступне.

Як вже зазначалося, рішенням Господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 року в справі № 917/1767/23 встановлено, відповідачем вимоги пункту 4.1 договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р. не виконані, державне майно на підставі акту повернення майна з оренди не повернуто.

Відповідно до статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України, невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст. 610 Цивільного кодексу України та ст. 216 Господарського кодексу К України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 Цивільного кодексу України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 Цивільного кодексу України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.

У період дії договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р., правовідносини в сфері оренди майна, що перебуває в державній власності, врегульовувалися спеціальними Законами, а саме: Законом України від 10.04.1992 № 2269-ХІІ Про оренду державного та комунального майна та Законом України від 03.10.2019 № 157-ІХ Про оренду державного та комунального майна (далі - Закон №157).

Відповідно до п. 4.4 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 р., якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен день користування майном після дати припинення цього договору.

Частиною першою статті 25 Закону № 157 передбачено, що у разі припинення договору оренди, орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Пунктом 4.1 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 р. у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належної орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями / капітальним ремонтом.

Відповідно до п. 4.2 договору №24/14-Н від 24.02.2014 р. протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору балансоутриувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна.

Судом встановлено, що договір є припиненим з 22.05.2023 року. При цьому прокурор, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач орендоване майно за актом приймання-передавання не повернув, у зв`язку з чим прокурор просить суд стягнути з відповідача на користь позивача 242 796,82 грн неустойки відповідно до ст. 785 Цивільного кодексу України та п. 4.4 договору №24/14-Н від 24.02.2014 р.

Рішенням від 24.01.2024 у справі № 917/1767/23 Господарський суд Полтавської області зобов`язав Фізичну особу-підприємця Дубровінську Валентину Володимирівну звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях державне нерухоме майно площею 301 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Героїв Чорнобильців, 3 Д шляхом підписання Акту приймання-передачі.

Рішення набрало законної сили 20.02.2024 року.

Відтак, відповідач мав упродовж трьох робочих днів, а саме до 25.05.2023 року включно повернути орендоване майно балансоутримувачу.

Враховуючи те, що майно ФОП Дубровінською В. В. не повернуто, акт приймання-передавання не підписаний, відповідачу нарахована неустойка за несвоєчасне повернення державного майна, яка згідно з доданим розрахунком за період з 23.05.2023 до 31.10.2023 становить 242 796,82 грн.

Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 242 796,82 грн неустойки за користування нерухомим майном після дати припинення договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р. з наступних підстав.

При нарахуванні неустойки, прокурором вказано період 23.05.2023 до 31.10.2023. Обґрунтовуючи застосування саме такого періоду, прокурор бере за основу дату дострокового припинення договору оренди.

Разом з цим, умовами договору оренди передбачено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно (п. 4.1 договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р.).

Суд, перевіривши розрахунок неустойки, здійснений прокурором, установив, що оскільки датою припинення договору є 22.05.2023 року, то відповідач мав повернути майно до 25.05.2023 року включно. А тому датою початку нарахування неустойки є 26.05.2023 року.

Крім того, згідно з п. 16 Розділу 1 договору оренди №24/14-н від 14.02.2014 року, співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30 % суми орендної плати, державному бюджету 70% суми орендної плати.

Прокурор здійснив розрахунок неустойки без врахування п. 16 Розділу 1 договору №24/14-н від 24.02.2014 року (співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30 % суми орендної плати, державному бюджету 70% суми орендної плати) та п. п. 4 п. 1 Постанови КМУ від 27.05.2022 року №634 «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» (орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації)).

Здійснивши розрахунок неустойки за період з 26.05.2023 року по 31.10.2023 року, суд встановив, що законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 83 424,36 грн (80315,40 грн (8031,54 грн (розмір орендної плати)*2*5 (кількість місяців)) + 3 108,96 грн (1554,48 (орендна плата за 6 днів травня (26.05.2023-31.05.2023)*2).

В частині стягнення неустойки за користування майном після припинення договору у розмірі 159 372,46 грн відсутні підстави для задоволення.

Відносно стягнення з відповідача пені за період з 26.07.2022 року по 26.10.2023 року у розмірі 5 999,18 грн суд зазначає наступне.

Згідно п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, суд, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України зауважує, що нарахування пені може проводитися за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, за кожен місяць прострочки окремо по кожному нарахуванню орендної плати, оскільки вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.09.2019р. у справі №906/696/18.

Так, даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Тобто, позивач має право заявити вимогу про стягнення пені за період, який починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5ст. 254 ЦК України).

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського Кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 3.8 розділу 2 договору оренди №24/14-н від 24.02.2014 року на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банк на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п. 3.11 розділу 2 договору оренди №24/14-н від 24.02.2014 року).

При обґрунтуванні позовних вимог, прокурор зазначив про припинення відповідачем сплати орендних платежів за договором починаючи з березня по травень 2023 року, тоді як відповідно до наданого розрахунку нарахування пені здійснюється починаючи з 26.07.2022 року, тобто на заборгованість, яка не є предметом даного позову.

Крім того, прокурором здійснено розрахунок пені без врахування шестимісячного строку визначеного ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Разом з тим, суд зауважує, що у разі якщо відповідний розрахунок прокурором здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку прокурора, мало місце невиконання такого зобов`язання.

За наведеного, суд приходить до висновку, що правильним буде нарахування пені за наступні періоди та суми:

-на заборгованість з орендної плати за березень 2023 року у розмірі 7 719,60 грн за період з 16.03.2023 року по 15.09.2023 року = 1 881,47 грн;

-на заборгованість з орендної плати за квітень 2023 року у розмірі 8031,54 грн за період з 18.04.2023 року (оскільки 15 число даного місяця припадає на суботу, тому останній день на здійснення орендної плати 17.04.2023 року) по 17.10.2023 року = 1 876,08 грн;

-на заборгованість з орендної плати за травень (з 01.05.2023 по 21.05.2023 року) у розмірі 5 440,68 грн за період з 16.05.2023 року по 26.10.2023 року = 1 115,86 грн.

Всього: 4 873,41 грн.

Отже, суд прийшов до висновку, що обґрунтованим буде стягнення пені в сумі 4 873,41 грн, а у стягненні пені у розмірі 1 125,77 грн слід відмовити.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Перевірка правильності розрахунку пені здійснена за допомогою програми Калькулятор підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи інформаційно-правового забезпечення "Ліга: закон".

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів у спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Враховуючи наведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 21 191,82 грн основного боргу, 83 424,36 грн неустойки та 4 873,41 грн пені обґрунтовані, відповідачем не спростовані та не заперечуються, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.

Підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення 259,12 грн основної заборгованості, 159 372,46 грн неустойки та 1 125,77 грн пені у суду відсутні.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дубровінської Валентини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вул. Небесної Сотні, 1/23, м. Полтава, 36014, код ЄДРПОУ 42769539, рахунок UA518999980313060094000016719 ГУК у Полтавській області/т. м. Полтава код за ЄДРПОУ 37959255, банк отримувач Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету 22080300) 21 191,82 грн основної заборгованості, 83 424,36 грн неустойки та 4 873,41 грн пені.

3. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Дубровінської Валентини Володимирівни ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Полтавської обласної прокуратури (вул. 1100 річчя Полтави,7, м. Полтава, 36000, код ЄДРПОУ 02910060, реєстраційний рахунок UA 118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ) 1 642,34 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. В іншій частині позову - відмовити.

Рішення складено та підписано 15.05.2024 р.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.241 ГПК України. Порядок та строки оскарження рішення встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Суддя О. М. Тимощенко