Постанова

від 26.07.2024 по справі 917/44/24

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2024 року м. Харків Справа № 917/44/24

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В. , суддя Плахов О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (вх. №1398П/1-18) та апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури (вх. №1460П/1-18)

на рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2024 року у справі № 917/44/24, ухвалене в приміщенні господарського суду Полтавської області (суддя Тимощенко О.М.), повний текст якого складено 15.05.2024 року

за позовною заявою заступника керівника Полтавської обласної прокуратури, м. Полтава в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах- Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, м. Полтава

третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державний професійно-технічний навчальний заклад Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги, м. Полтава

до відповідача Фізичної особи - підприємця Дубровінської Валентини Володимирівни, м. Полтава

про стягнення 270 246,94 грн. заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Полтавської області від 15.05.2024 року у справі №917/44/24 позов задоволено частково; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Дубровінської Валентини Володимирівни на користь Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях 21 191,82 грн. основної заборгованості, 83 424,36 грн. неустойки та 4 873,41 грн. пені; стягнуто з Фізичної особи - підприємця Дубровінської Валентини Володимирівни на користь Полтавської обласної прокуратури 1 642,34 грн. витрат по сплаті судового збору; в іншій частині позову відмовлено.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі- апелянт 1 ) з рішенням господарського суду першої інстанції не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду через систему "Електронний суд" з апеляційною скаргою в електронній формі, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апелянт 1 в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Нарахування орендної плати має відбуватись по 22.05.2023 року включно, оскільки дата припинення договору 22.05.2023 року - це день протягом якого тривала дія договору оренди (за загальним правилом при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку), і, відповідно, орендар користувався державним майном і мав сплачувати за таке користування орендну плату; враховуючи факт неповернення орендарем майна нарахування неустойки має відбуватись з 23.05.2023 року, тобто після дати припинення договору оренди, що дорівнює періоду 9 дням за травень 2023 року за відповідним розрахунком Регіонального відділення.

Жоден із пунктів договору, у тому числі і 16.1 Розділу 1, на якій посилається суд першої інстанції, не передбачає сплату неустойки пропорційно, виходячи із співвідношення розподілу орендної плати між орендодавцем і балансоутримувачем.

Є помилковим висновок суду з посиланням на частину 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування пені може проводитися за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, за кожен місяць прострочки окремо по кожному нарахуванню орендної плати, оскільки вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022 року в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 року строком на 30 діб, у зв`язку з військовою агресією проти України. Указами Президента України Про продовження строку дії воєнного стану в Україні №133/2022 від 14.03.2022 року, №573/2022 від 15.08.2022 року, №757/2022 від 07.11.2022 року, №58/2023 від 06.02.2023 року, №254/2023 від 01.05.2023 року, №451/2023 від 26.07.2023 року, №734/2023 від 06.11.2023 року, №49/2024 від 05.02.2024 року, №271/2024 від 06.05.2024 року відповідно продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 14 травня 2024 року строком на 90 діб.

Наказом Східного апеляційного господарського суду від 25.03.2022 року № 03 Про встановлення особливого режиму роботи суду в умовах воєнного стану встановлено особливий режим роботи суду в умовах воєнного стану з 01.04.2022 року та запроваджено відповідні організаційні заходи, зокрема: рекомендовано учасникам судових справ утриматись від відвідування суду, свої процесуальні права та обов`язки, передбачені ГПК України, реалізовувати з використанням офіційної електронної пошти суду: inbox@eag.court.gov.ua.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2024 року апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2024 року у справі залишено без руху; останнє зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

10.06.2024 року на адресу суду від апелянта надійшла заява (вх.№ 7884) на виконання вимог ухвали суду від 05.06.2024 року, яку разом з додатком долучено до матеріалів справи.

Полтавська обласна прокуратура (далі апелянт2) з рішенням господарського суду першої інстанції, також, не погодилась та звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2024 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог 159372,46 грн. пені та 1125,77 грн. пені та ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позов в частині стягнення з відповідача неустойки в розмірі 242796,82 грн. пені та 5999,18 грн. пені, в решті рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2024 року залишити без змін.

Апелянт 2 в обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує на таке.

Договір оренди від 24.02.2014 року є припиненим з 22.05.2023 року, неустойка нарахована за весь час використання державного майна понад договірні зобов`язання; а тому твердження суду про необхідність виокремити 3 дні з розрахунку, впродовж яких орендар зобов`язаний звільнити приміщення, є помилковим.

Посилання місцевого господарського суду на положення ч. 6 ст. 232 ГК України є необґрунтованими, оскільки п. 3.8 договору оренди від 24.02.2014 року передбачено, що на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості на кожен день прострочення перерахування орендної плати, а тому пеню правомірно нараховано за весь період заборгованості орендної плати.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 11.06.2024 року, суддею доповідачем у справі визначено суддю Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуюча суддя Терещенко О.І., суддя Тихий П.В., суддя Плахов О.В.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.06.2024 року апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури на рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2024 року у справі залишено без руху; останню зобов`язано усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та роз`яснено, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається апелянту.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 14.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2024 року у справі №917/44/24; призначено розгляд справи за апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях на рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2024 року у справі у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень; витребувано з господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/44/24.

24.06.2024 року на адресу суду від Полтавської обласної прокуратури надійшла заява (вх.№ 8491) на виконання вимог ухвали суду від 13.06.2024 року, яку разом з додатком долучено до матеріалів справи.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 25.06.2024 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Полтавської обласної прокуратури на рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2024 року у справі №917/44/24; призначено розгляд справи за апеляційною скаргою Полтавської обласної прокуратури на рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2024 року у справі разом з апеляційною скаргою Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи, об`єднавши скарги в одне провадження; учасникам справи встановлено строк - не пізніше 15 днів з моменту вручення даної ухвали, протягом якого вони мають право подати відзив на апеляційну скаргу, який повинен відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, з доказами надсилання його апелянту; запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду inbox@eag.court.gov.ua. Реєстрація в електронному кабінеті можлива за посиланням https://id.court.gov.ua/rt.gov.ua/sud4875/; учасникам судового процесу необхідно повідомити суд про їх номери телефонів і факсів, адресу електронної пошти або інші засоби зв`язку, зокрема, мобільного (за їх наявності), які можуть бути використані для викликів або повідомлень.

26.06.2024 року на адресу суду з господарського суду Полтавської області надійшли матеріали справи (вх.№8608).

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши матеріали справи та перевіривши повноту встановлення господарським судом першої інстанції неоспорених обставин справи, колегія суддів встановила наступне.

Відповідно до ст. 131-1 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частинами 3, 4 ст.53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Згідно з положеннями ст.23 Закону України Про прокуратуру представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

У п. п. 3, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, Інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання, тощо.

З урахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.

Такі правові висновки викладено Верховним Судом у постанові від 26.07.2018 року у справі №926/1111/15.

Європейський суд з прав людини уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у відповідному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо суд вирішує наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких Інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

З урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено.

Прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п.3 ч.2 ст.129 Конституції України). Положення п.3 ч.1 ст. 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України Про прокуратуру.

Відповідно до ч.3 ст.23 цього Закону прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Аналіз положень ст.53 ГПК України у взаємозв`язку зі змістом ч. 3 ст.23 Закону України Про прокуратуру дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом, і які є підставами для звернення прокурора до суду.

Прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави.

Такі висновки викладено Верховним Судом у постановах від 25.04.2018 року у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 року у справі № 924/1237/17, від 23.10.2018 року у справі № 906/240/18.

Предметом позову у даній справі є стягнення з Фізичної особи - підприємця Дубровінської Валентини Володимирівни до державного бюджету України орендної плати за користування нерухомим майном, що розміщене за адресою: вул. Героїв Чорнобильців, 3Д, м. Полтава, пені та неустойки у зв`язку з неповерненням майна наймодавцеві (відповідно до ч. 2 ст. 785 ЦК України).

Законом України "Про Фонд державного майна України" встановлено, що Фонд державного майна України є центральним органом виконавчої влади із спеціальним статусом, що реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами держави щодо об`єктів державної власності, що належать до сфери його управління, а також у сфері державного регулювання оцінки майна, майнових прав та професійної оціночної діяльності.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 5 вказаного Закону Фонд державного майна України у сфері оренди державного майна виступає орендодавцем цілісних (єдиних) майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутного капіталу господарських товариств у процесі приватизації (корпоратизації), що перебувають у державній власності.

Регіональне відділення відповідно до ст. 7 Бюджетного Кодексу України при здійсненні своїх повноважень має керуватися принципом ефективності та результативності, згідно якого прагне досягнути цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів, і тому звернулося до Полтавської обласної прокуратури з метою вжиття цивільно- правових заходів шляхом пред`явлення позову до суду про стягнення заборгованості з орендної плати за Договором.

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях (далі - позивач, Регіональне відділення) діє на підставі Положення Про регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях, затвердженого наказом голови Фонду державного майна України від 05.01.2022 року № 12 (далі - Положення). Відповідно до п. 15 Положення регіональне відділення утримується за рахунок коштів Державного бюджету України, а тому, ненадходження до Державного бюджету України коштів від здачі в оренду державного майна призводить до недостатнього фінансування державних установ, на які покладено повноваження по захисту майнових інтересів держави; ненадходження значної суми коштів до бюджету призводить до порушення економічних інтересів держави.

Відповідно до ст. 4 Закону України Про оренду державного та комунального майна, орендодавцями державного майна є Фонд державного майна України та його регіональні відділення.

Згідно з ч. 1 ст. 287 ГК України, Фонд державного майна України, його регіональні відділення є орендодавцями щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке є державною власністю, а також іншого майна у випадках, передбачених законом.

Відповідно до завдань, встановлених п. 5.3 Положення, з метою захисту майнових інтересів держави регіональне відділення здійснює контроль за надходження до Державного бюджету України плати за оренду державного майна по договорах оренди, укладених регіональним відділенням, та договорах оренди, укладених підприємствами, організаціями, установами, розмір орендної плати по яких погоджений відділенням; здійснює контроль за використанням орендованого нерухомого майна, що перебуває у державній власності; за виконанням умов договорів оренди.

Згідно з ч. 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна, у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Отже, органом, уповноваженим здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах є Регіональне відділенням ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, яке на місцевому рівні реалізує державну політику у сфері приватизації, оренди, використання та відчуження державного майна, управління об`єктами державної власності.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Відповідний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 року у справі № 912/2385/18.

Достовірно знаючи про наявність порушень інтересів держави, Регіональне відділення не виконує покладених державою функцій щодо контролю за ефективним використанням об`єктів державної власності, тобто маючи відповідні повноваження для їх захисту, не звернулось до суду із позовною заявою до ФОП Дубровінської В.В. про стягнення заборгованості з орендної плати пені та неустойки.

Прокурор посилається на таке.

Від Регіонального відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях надійшов лист від 31.10.2023 року вих. № 10-125-04165, в якому Регіональне відділення повідомило про те, що у зв`язку з порушенням умов договору оренди №24/14-Н нерухомого майна від 24.02.2014 року, Регіональним відділенням на адресу відповідача направлено лист від 15.05.2023 року №18-121-01969, яким повідомлено про дострокове припинення зазначеного договору на вимогу орендодавця та зобов`язання орендаря звільнити орендоване майно та сплатити всі необхідні платежі, однак ФОП Дубровінська В. В. орендоване майно не повернула, заборгованість не сплатила; фінансування регіонального відділення у 2023 році не покриває всіх необхідних витрат на оплату судового збору, наслідок чого є неможливість Регіональним відділенням реалізувати свої повноваження в частині захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Відсутність можливості належним чином захистити інтереси держави шляхом здійснення представництва в суді, у зв`язку з недостатньою сумою бюджетних коштів, передбачених на оплату судового збору не виправдовує бездіяльність уповноваженого органу в особі Регіонального відділення щодо захисту суспільно - значимих відносин, пов`язаних з використанням державного майна та необхідності виконання зобов`язань в частині наповнення надходжень до державного бюджету.

Відсутність коштів у суб`єкта владних повноважень для сплати судового збору та захисту майнових інтересів держави визнано об`єктивною підставою для представництва прокурором інтересів держави в особі органу, який неналежно виконує свої повноваження; такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26.02.2019 року № 905/803/18.

Сам факт не звернення до суду Регіонального відділення з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та, відповідно, мав змогу захистити інтереси держави, свідчить про те, що вказаний орган виконавчої влади не виконує свої обов`язки, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з людини.

Порушення відповідачем договірних зобов`язань при користуванні нерухомим майном, що перебуває у державній власності, позбавляє державу права власності, зокрема на грошові кошти, які повинні бути отримані за звичайних умов користування таким майном, а тому такі порушення становлять державний інтерес; аналогічно, ненадходження коштів на рахунки Державного бюджету України негативно впливає на стан державного майна, не дозволяє Орендодавцю утримувати приміщення закладу освіти на належному рівні.

Вказані порушення інтересів свідчать про неналежне виконання Регіональним відділення своїх обов`язків у розумінні ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та надає право прокурору здійснювати представництво інтересів держави в суді.

Полтавською обласною прокуратурою попередньо повідомлено Регіональне відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях про необхідність вжиття заходів шляхом звернення до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за договором оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року з метою усунення порушень вимог законодавства про оренду державного та комунального майна, про що повідомити Полтавську обласну прокуратуру в термін до 17.11.2023 року; невжиття жодних заходів протягом розумного строку дає можливість прокурору звернутися до суду з позовною заявою в інтересах держави.

Листом вих. №10-125-04458 від 17.11.2023 року Регіональне відділення повідомило прокуратуру, що недостатня забезпеченість фінансування витрат на оплату судового збору позбавляє Регіональне відділення можливості виконати вимоги п. 2 ч. 1 ст. 164 ГПК України, наслідком чого є невиконання своїх повноважень в частині захисту інтересів держави шляхом звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з Фізичної особи - підприємця Дубровінської В. В.

18.12.2023 року вих. №24-1120ВИХ-23 прокурор повідомив Регіональне відділення ФДМУ по Полтавській та Сумській областях, що ним підготовлено позовну заяву до господарського суду Полтавської області до Фізичної особи - підприємця Дубровінськоїх В. В. про стягнення заборгованості за договором оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року.

20.11.2013 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Фізичною особою-підприємцем Дубровінською Валентиною Володимирівною (далі - відповідач, орендар, ФОП Дубровінська В.В) укладено договір оренди № 114/13-н нерухомого майна, що належить до державної власності та перебуває на балансі Державного професійно - технічного навчального закладу Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги.

24.02.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Фізичною особою-підприємцем Дубровінською Валентиною Володимирівною укладено договір оренди № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - договір оренди №24/14-Н).

Відповідно до п. 1.1 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування державне майно - частину нежитлового приміщення, реєстровий номер (за даними Єдиного реєстру об`єктів державної власності) - 02546714КОЛШЮЯ003, надалі за текстом - "Об`єкт оренди".

Об`єкт оренди передачі майна орендарю (п. 2.1 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

За договором орендодавець та балансоутримувач мають наступні права: контролювати з можливим залученням балансоутримувача виконання умов договору та використання майна, переданого в оренду, і у разі необхідності спільно з балансоутримувачем вживати відповідних-заходів реагування. Орендодавець та балансоутримувач мають право вимагати від орендаря повної та своєчасної сплати орендних платежів та своєчасного повернення орендованого майна за умовами договору (п. п. 4.2.1, 4.2.2 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Орендодавець має право проводити нарахування неустойки, передбаченої п. 3.10 договору, за весь час прострочення повернення орендованого майна з дня, коли зобов`язання по поверненню майна мало були виконане. Нарахування неустойки припиняється наступного дня після підписання акту приймання - передачі, за яким орендоване майно повертається орендодавцю (п. 4.2.7 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Факт передачі нерухомого майна в оренду відповідачу підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить додержавної власності від 24.02.2014 року (додаток №1 до договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

20.03.2014 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та Фізичною особою - підприємцем Дубровінською В. В. до договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності укладено додаткову угоду № 1 щодо консолідації договорів оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н та від 20.11.2013 № 114/13-Н (далі додаткова угода №1).

За умовами вказаної додаткової угоди пункти 1.3, 1.4, 1.6 Розділу І Договору Предмет договору викладено у наступній редакції: 1.3. Загальна площа об`єкту оренди складає 422 кв.м., а саме:- частина нежитлового приміщення, площею 127,1 кв.м.;- частина нежитлового приміщення, площею 294,9 кв.м. 1.4. Вартість об`єкту оренди визначена згідно з висновками про вартість станом на 30.09.2013 і становить відповідно:- 127,1 кв.м. - 234 674,00 грн;- 294,9 кв. м. - 539 230,00 грн 1.6. Майно передається в оренду: 127, 1 кв. м. - з метою розміщення камери схову, 294,9 кв м - для надання побутових послуг (перукарні); пункт 3.1 Розділу 3 Орендна плата договору викладено в іншій редакції. Всі інші умови договору залишено без змін.

На підставі додаткової угоди № 1 внесено зміни та доповнення № 1 до Акту приймання - передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності до Договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 року.

Відповідно до п. 5 додаткової угоди №1 у зв`язку з консолідацією договорів оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н та від 20.11.2013 року № 114/13-Н з моменту підписання даної угоди, договір оренди від 20.11.2013 року №114/13-Н припиняє дію.

20.03.2014 року сторонами підписано Зміни та доповнення №1 до Акту приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності до договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року (далі - Зміни та доповнення №1), відповідно до яких внесено зміни та доповнення до акту приймання-передачі від 24.02.2014 року за №24/14-Н про наступне:"1. Пункт 1 Акту приймання-передачі викласти в новій редакції:1. "Орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності (далі - об`єкт оренди), за адресою вул. Чапаєва, 3, м. Полтава, загальною площею 422, 00 кв.м., а саме:- частина нежитлового приміщення, площею 127,1 кв.м., вартість якого визначена згідно з висновком про вартість від 30.09.2013 і становить відповідно 234 674,00 грн;-частина нежитлового приміщення, площею 294,9 кв.м., вартість якого визначена згідно з висновком про вартість від 30.09.2013 і становить відповідно 539 230,00 грн. 2. Всі інші умови Акту залишено без змін."

23.03.2015 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ФОП Дубровінською В.В. укладено додаткову угоду № 2 до договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності (далі - додаткова угода №2).

Відповідно до додаткової угоди №2 п. 1.3 договору №24/14-Н викладено в наступній редакції: "Загальна площа об`єкту оренди: складає 422,0 кв. м. (п. 1.3 договору №24/14-Н).

Відповідно до додаткової угоди №2, п. 8.1 договору №24/14-Н має наступний зміст: "Строк дії договору 2 роки 11 місяців. Договір діє до 23.01.2018 року включно.

Додатковою угодою № 3 від16.06.2015 року до договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській області та ФОП Дубровінською В. В. внесено зміни до пунктів 1.3, 1.4, 1.6 Розділу 1 Предмет договору та договір викладено в новій редакції: 1.3. Загальна площа об`єкту оренди складає 294,9 кв.м.; 1.4. Вартість об`єкту оренди визначена згідно з висновками про вартість станом на 30.09.2013 і становить 540 815,86 грн; 1.6. Майно передається в оренду для надання побутових послуг (перукарні).Крім цього, внесено зміни та доповнення до Розділу 3 договору Орендна плата. Всі інші умови договору залишено без змін.

На підставі додаткової угоди № 3 внесено зміни № 2 до Акту приймання-передачі нерухомого майна, що є державною власністю до договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 року.

Відповідно до змін №2, пункт 1 Акту приймання - передачі нерухомого майна викладено у наступній редакції:1.Орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нерухоме майно, що належить до державної власності, а саме - частину нежитлового приміщення площею 294,9 кв.м., що знаходиться за адресою: вул. Чапаєва, 3, м. Полтава., вартість якого зазначена згідно з висновком по вартість станом на 30.09.2013 року і становить відповідно 540 815,86 грн."Всі інші умови Акту залишено без змін.

20.03.2018 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та фізичною особою-підприємцем Дубровінською В.В. укладено додаткову угоду № 4 до договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності ( далі - додаткова угода №4).

Відповідно до п. 1 додаткової угоди №4, сторони узгодили викласти п. 1.4 розділу 1 "Предмет договору" договору в наступній редакції: "Вартість об`єкта визначена згідно з висновком про вартість станом на 31.01.201 і становить відповідно 1 113 800 грн".

Розділи 3 Орендна плата та 4 Права і обов`язки сторін договору №24/14-Н викладено в нових редакціях; доповнено пунктом 4.3.15 наступного змісту: Використовувати об`єкт оренди відповідно до його призначення та умов цього договору.

Додатковою угодою № 4 строк дії договору продовжено до 23.12.2020 року включно.

На підставі додаткової угоди №4 20.03.2018 року внесено зміни до Акту приймання

передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності в частині вартості орендованого майна.

Згідно Наказу Фонду державного майна України від 17.01.2019 року №40 Про реорганізацію регіональних відділень Фонду державного майна України утворено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях як юридичну особу публічного права - правонаступника майна, прав та обов`язків Регіонального відділення фонду державного майна України по Полтавській області.

Розпорядженням голови Полтавської обласної державної адміністрації від 20.05.2016 року № 207 Про перейменування топонімічних назв, демонтаж меморіальних дошок та зображень комуністичної символіки у місті Полтаві вулицю Чапаева перейменовано на вулицю Героїв - Чорнобильців.

Рішенням виконавчого комітету Полтавської міської ради № 61 від 21.03.2018 року Про надання нової адреси об`єктам нерухомого майна по вулиці Героїв Чорнобильців, 3 земельній ділянці площею 0,1161 га (кадастровий номер 5310137000:15:008:0462) для будівництва та обслуговування будівель закладів освіти за адресою: м. Полтава, вул. Героїв - Чорнобильців, 3 та об`єктам нерухомого майна, що знаходяться на ній, надати нову адресу - АДРЕСА_1 .

За результатами проведення аукціону, 05.02.2021 року продовжено договір оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н, укладеного між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та ФОП Дубровінською В. В.; сторонами було підписано текст продовженого договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н з відповідними змінами.

Відповідно до розділу 1 "Змінювані умови договору", об`єктом оренди є вбудовані нежитлові приміщення площею 301 кв. м., за адресою: вул. Героїв Чорнобильців, 3 д, м. Полтава (п. 4.1 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Вартість орендованого державного майна склала 1 647 800,00 грн. (п. 6.1 Розділ 1 договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н).

Пунктом 12.1 Розділу 1 договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н передбачено, що цей договір продовжено на 5 років та діє до 23.12.2025 року включно.

Відповідно до п. 13 Розділу 1 договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н орендодавець не надав згоду на передачу майна в суборенду згідно з оголошенням про передачу майна в оренду.

Згідно з п. 16 Розділу 1 договору оренди №24/14-н від 14.02.2014 року, співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30 % суми орендної плати, державному бюджету 70% суми орендної плати.

Орендна плата становить суму, визначену у пункту 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.1 договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н).

Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 16 Умов щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди (п. 3.3 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н).

Орендар сплачує орендну плату на підставі рахунків балансоутримувача. Балансоутримувач виставляє рахунок на загальну суму орендної плати із з зазначенням частини орендної плати, яка сплачується на рахунок балансоутримувача, і частини орендної плати, яка сплачується до державного бюджету. Податок на додану вартість нараховується на загальну суму орендної плати. Орендар сплачує балансоутримувачу належну йому частину орендної плати разом із податком на додану вартість, нарахованим на загальну суму орендної плати. Балансоутримувач надсилає орендарю рахунок не пізніше ніж за п`ять робочих днів до дати платежу. Протягом п`яти робочих днів після закінчення поточного місяця оренди балансоутримувач передає орендарю акт виконаних робіт на надання орендних послуг разом із податковою накладною за умови реєстрації орендаря платником податку на додану вартість (п. 3.4 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н).

Орендна плата перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується орендодавцем (в частині, належній державному бюджету) та/або балансоутримувачем (в частині, належній балансоутримувачу) (п. 3.7 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н).

Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п. 3.11 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н).

У разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний: звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належних орендарю речей та повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із таким поліпшенням/капітальним ремонтом; сплатити орендну плату, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди пеню (за наявності), сплатити балансоутримувачу платежі за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна а надання комунальних послуг орендарю, нараховану до дати, що передує даті повернення майна з оренди (п. 4.1 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Балансоутримувач складає акт повернення з оренди орендованого майна у трьох оригінальних примірниках і надає підписані балансоутримувачем примірники орендарю (п. 4.2 розділу 2 договору від оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н).

Майно вважається повернутим з оренди з моменту підписання балансоутримувачем та орендарем акта повернення з оренди орендованого майна (п. 4.3 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримуача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен день користування майном після дати припинення цього договору (п. 4.4 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 № 24/14-Н).

Орендар не має права передавати майно в суборенду (п. 8.1 розділу 2 договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н).

Договір може бути достроково припинений на вимогу орендодавця, якщо орендар передав майно, його частину у користування іншій особі всупереч пункту 8.1 договору (п.12.7.3 договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н).

Про наявність однієї з підстав для дострокового припинення договору з ініціативи орендодавця, передбачених п. 12.7 договору, орендодавець та балансоутримувач повідомляє орендареві та іншій стороні договору листом. У листі повинен міститись опис порушення і вимогу про його усунення в строк не менше як 15 та не більше як 30 робочих днів з доти реєстрації листа (у строк п`яти робочих днів, якщо порушення стосується прострочення сплати орендної плати або перешкоджання у здійсненні орендодавцем або балансоутримувачем контролю за використанням майна). Лист пересилається на адресу електронної пошти орендаря і поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна.

Якщо протягом встановленого у приписі часу орендар не усунув порушення, орендодавець надсилає орендарю лист у якому повідомляє орендареві про дострокове припинення договору на вимогу орендодавця. У листі зазначається підстава припинення договору, посилання на вимогу про усунення порушення, а також посилання на обставини, які свідчать про те, що порушення триває після закінчення строку, відведеного для його усунення.

Договір вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання орендодавцем або балансоутримувачем орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відправлення на поштовому відправленні орендодавця (п. 12.8 договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н).

01.06.2021 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях та ФОП Дубровінською В.В. укладено договір про внесення змін № 6 до договору оренди від 24.02.2014 року № 24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності, яким внесено зміни щодо реквізитів орендаря.

Полтавською обласною прокуратурою встановлено, що за адресою вул. Героїв Чорнобильців, 3Д здійснюють підприємницьку діяльність інші суб`єкти господарювання, а не відповідач.

22.02.2023 року Полтавською обласною прокуратурою на адресу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях скеровано лист № 24-130вих-23 про проведення перевірки в межах компетенції щодо законності використання суб`єктами господарювання нежитлового приміщення Полтавського вищого професійного училища ім. А.О. Чепіги за адресою: м. Полтава, вул. Героїв Чорнобильців, 3д.

Комісією у складі начальника відділу оренди Управління орендних відносин, оціночної діяльності та розпорядження державним майном Полях Т.В., начальника юридичного відділу Миськів В.М., головного спеціаліста відділу оренди Управління орендних відносин Чистоти Т.А. та техніка Державного професійно-технічного навчального закладу Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги Каленіченко Л.І. було проведено обстеження об`єкту оренди, що належить до державної власності - вбудованих нежитлових приміщень площею 301 кв.м., які перебувають в оренді за договором № 24/14-Н від 24.02.2014 року та обліковуються на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги, за результатами якого складено Акт від 03.03.2023 року.

Під час обстеження комісією зафіксовано здійснення господарської діяльності в орендованих приміщеннях сторонніми особами: ФОП Стадніченко Ю.І. (ремонт одягу), площа приміщення 8.9 кв.м.; ФОП Полтавець О.В. (магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 ), площа приміщення 75,2 кв.м.; ФОП Письків Т.А. (магазин ІНФОРМАЦІЯ_2 ), площа приміщення 27,8 кв.м.

Згідно акту від 03.03.2023 року, під час огляду ФОП Стадніченко Ю.І. та ФОП Полтавець О.В. надали укладені з ФОП Дубровінською В.В. договори для здійснення спільної діяльності крім того ФОП Полтавець О. В. надала копії квитанції про оплату нею послуг електропостачання.

Позивачем 20.03.2023 року було направлено на адресу місцезнаходження відповідача та за місцем реєстрації майна лист з проханням надати пояснення стосовно перебування на об`єкті сторонніх осіб; відповіді на даний лист від відповідача отримано не було.

Позивач листом за № 18-121-01453 від 05.04.2023 року повідомив ФОП Дубровінську В. В. про порушення нею пункту 8.1 договору та зазначив термін усунення порушення - 01.05.2023 року; відповідачем відповідь на вказаний лист не надано.

05.05.2023 року комісією у складі начальника відділу оренди Управління орендних відносин, оціночної діяльності та розпорядження державним майном Полях Т.В., заступника начальника юридичного відділу Біленко Н.О., головного спеціаліста відділу оренди Управління орендних відносин ОСОБА_1 та техніка Державного професійно-технічного навчального закладу Полтавське вище професійне училище ім. А.О. Чепіги Каленіченко Л.І. було проведено огляд майна, за результатами якого був складений Акт обстеженням об`єкту оренди, що належить до державної власності - вбудованих нежитлових приміщень площею 301 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1 , які перебувають в оренді за договором оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 року та обліковуються на балансі Державного професійно-технічного навчального закладу Полтавське вище професійне училище імені А.О. Чепіги.

У вказаному Акті комісією повторно зафіксовано здійснення господарської діяльності сторонніми особами ФОП Стадніченко Ю.І. (ремонт одягу, площа приміщення 8.9 кв. м.), ФОП Полтавець О.В. (магазин ІНФОРМАЦІЯ_1 , площа приміщення 75,2 кв м) та ФОП Письків Т.А. (магазин ІНФОРМАЦІЯ_2 , площа приміщення 27,8 кв м.).

15.05.2023 року Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях було надіслано на адресу місцезнаходження ФОП Дубровінської В. В. та за місцем реєстрації майна листи за № 18-121-01969 від 15.05.2023 року яким повідомлено відповідача про дострокове припинення договору та обов`язок орендаря звільнити приміщення та повернути його шляхом підписання Акту повернення майна з оренди.

Відповідно до акту огляду державного майна від 24.05.2023 року, ФОП Стадніченко Ю.І., ФОП Полтавець О.В. та ФОП Письків Т.А. продовжували користуватися приміщеннями закладу освіти.

Балансоутримувачем повторно проводилися огляди 20.07.2023 року та 19.10.2023 року, оформлені відповідними актами, де також зафіксовано, що ФОП Стадніченко Ю.І., ФОП Полтавець О.В. та ФОП Письків Т.А. продовжували користуватися приміщеннями закладу освіти.

У поясненнях третя особа посилається на те, що 30.05.2023 року вона повідомила листом №12-183 орендодавця про скерування на адресу орендаря примірники актів повернення з оренди орендованого майна, анкети про стан майна і розрахунків за договором оренди, однак відповідач приміщення не звільнила, направлені їй акти не отримала та не підписала; Полтавська обласна прокуратура також звернулась з позовом до суду і рішенням від 24.01.2024 року господарський суд Полтавської області зобов`язав ФОП Дубровінську Валентину Володимирівну звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях державне нерухоме майно площею 301 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Героїв Чорнобильців, 3д шляхом підписання Акту приймання-передачі.

Відповідачем протягом березня - травня 2023 року не здійснювалась орендна плата.

Вказані вище обставини стали підставою для звернення прокурора з відповідним позовом до господарського суду Полтавської області, в якому останній просив стягнути з відповідача заборгованості у розмірі 270 246,94 грн. за договором оренди №24/14-Н нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.02.2014 року, з яких: 21 450,94 грн. заборгованості по орендній платі, 242 796,82 грн - неустойки, 5 999,18 грн. пені.

15.05.2024 року господарським судом Полтавської області ухвалено оскаржуване рішення, з підстав викладених вище.

Переглянувши справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення господарського суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають до задоволення з огляду на таке.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод справи про цивільні права та обов`язки осіб, а також справи про кримінальне обвинувачення мають бути розглянуті у суді впродовж розумного строку. Ця вимога спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту. А відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Ryabykh.Russia" від 24.07.2003 року, "Svitlanav. Ukraine" від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Статтею 173 ГК України визначено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно статті 174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність.

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені актами цивільного законодавства, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, а як визначено приписами статті 509 цього ж Кодексу, зобов`язання виникають із підстав встановлених вищевказаною правовою нормою.

Згідно ч. 6 ст. 283 ГК України, до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Обов`язок відповідача сплатити кошти за отриманий товар визначений також ст.ст. 655, 706 ЦК України.

Згідно п. 5 ст. 16 ЦК України одним із засобів захисту цивільних прав є примусове виконання обов`язку в натурі, яке в даному випадку полягає у виконанні відповідачем зобов`язань з оплати вартості послуг оренди.

Відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, правовідносини, що склалися між сторонами, регулюються положеннями про договір оренди.

Відповідно до ст. 759, 762 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди). За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 795 ЦК України, передання наймачеві будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) оформляється відповідним документом (актом), якій підписується сторонами договору. Повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору.

У відповідності до ст. 627 ЦК України, сторони, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять пункти (умови), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Отже, всі умови договору навіть ті, що не є обов`язковими для того чи іншого виду договору, проте погоджені сторонами та містяться у договорі, є обов`язковими для виконання сторонами за договором.

У ч. 1 ст. 284 ГК України законодавець як істотні умови договору оренди, визначив, зокрема, строк, на який укладається договір оренди; орендну плату з урахуванням її індексації; умови повернення орендованого майна або викупу.

Згідно з ч. 1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 1 ст. 286 ЦК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

За приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 193 ГК України та ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Так, на підставі укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна № 24/14-Н від 24.02.2014 року відповідач прийняв в оренду від позивача нерухоме майно, за користування яким повинен був сплачувати позивачу орендну плату.

Позивач, відповідно до умов договору оренди №24/14-н від 24.02.2014 року передав відповідачу майно, загальною площею 422,00 кв. м., що підтверджується актом приймання-передачі в оренду нерухомого майна, що належить до державної власності від 24.02.2014 року (з урахуванням подальших змін до акту).

Згідно з п. 16 Розділу 1 договору №24/14-н від 24.02.2014 року, співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30 % суми орендної плати, державному бюджету 70% суми орендної плати.

Орендна плата становить суму, визначену у п. 9 Умов. Нарахування податку на додану вартість на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному законодавством (п. 3.1 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Орендна плата за січень-грудень року оренди, що настає за роком, на який припадає перший місяць оренди, визначається шляхом коригування орендної плати за перший місяць оренди на річний індекс інфляції року, на який припадає перший місяць оренди. Орендна плата за січень грудень третього року оренди і кожного наступного календарного року оренди визначається шляхом коригування місячної орендної плати, що сплачувалась у попередньому році, на річний індекс інфляції такого року (п. 3.2 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Орендар сплачує орендну плату до державного бюджету та балансоутримувачу у співвідношенні, визначеному у п. 16 Умов щомісяця до 15 числа поточного місяця оренди (п. 3.3 розділу 2 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року).

Позивачем заявлено до стягнення заборгованість з орендної плати у розмірі 21 450,94 грн., яка виникла в період дії договору з березня 2023 року по 22.05.2023 року.

Відповідачем доказів сплати вказаної заборгованості не надано.

Разом з цим, рішенням господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 року у справі № 917/1767/23, яке набрало законної сили та є обов`язковим для виконання, встановлено наступне: з урахуванням вимог пункту 12.8 договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 року він є припиненим з 22.05.2023 року; відповідачем вимоги п. 4.1 договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 року не виконані, державне майно на підставі акту повернення майна з оренди не повернуто.

Рішенням Європейського суду з прав людини у справах: Sovtransavto Holding v. Ukraine, no. 48553/99, § 77, від 25.07.2002р, Ukraine-Tyumen v. Ukraine, no. 22603/02, §§ 42 та 60, від 22.11.2007р. одним з основних елементів верховенства права визнано принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Відповідно до п. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні чи вироку і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Отже, обставини, встановлені рішенням господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 року по справі № 917/1767/23 мають преюдиціальне значення та не доказуються при розгляді даної справи.

Відповідно до п. п. 4 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року №634 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану на період воєнного стану і протягом трьох місяців після його припинення чи скасування за договорами оренди державного майна, чинними станом на 24 лютого 2022 року або укладеними після цієї дати за результатами аукціонів, що відбулися 24 лютого 2022 року або раніше: орендарям, крім визначених підпунктами 1-3 цього пункту, орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації).

Перевіривши наданий прокурором розрахунок основної заборгованості з орендної плати за березень та квітень 2023 року у розмірі 15 751,14 грн., господарський суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що вказана вимога є такою, що підлягає задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за травень 2023 року у розмірі 5 699,80 грн., слід зазначити на таке.

Вище вказано, що рішенням господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 року у справі № 917/1767/23 встановлено, що договір оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 року є припиненим з 22.05.2023 року.

Відповідно до п. 12.8 договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 року, він вважається припиненим на п`ятий робочий день після надіслання орендодавцем або балансоутримувачем орендарю листа про дострокове припинення цього договору. Орендодавець надсилає орендарю лист про дострокове припинення цього договору електронною поштою, а також поштовим відправленням із повідомленням про вручення і описом вкладення за адресою місцезнаходження орендаря, а також за адресою орендованого майна. Дата дострокового припинення цього договору на вимогу орендодавця встановлюється на підставі штемпеля поштового відправлення на поштовому відправленні орендодавця.

Як слідує з матеріалів справи, поштове відправлення № 3600008289792 датовано 15.05.2023 року, п`ятий робочий день, відповідно до п. 12.8 договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 р., припадає на 22.05.2023 року, а тому датою припинення договору є 22.05.2023 року.

Отже, стягнення заборгованості з орендної плати за травень 2023 року має здійснюватися з 01.05.2023 року по 21.05.2023 року включно (за 21 день).

Аргументи апелянта 1 на те, що нарахування орендної плати має відбуватись по 22.05.2023 року включно, оскільки дата припинення договору 22.05.2023 року - це день протягом якого тривала дія договору оренди (за загальним правилом при обчисленні строку днями строк закінчується о двадцять четвертій годині останнього дня строку), і, відповідно, орендар користувався державним майном і мав сплачувати за таке користування орендну плату; враховуючи факт неповернення орендарем майна нарахування неустойки, як зазначає апелянт, має відбуватись з 23.05.2023 року, тобто після дати припинення договору оренди, що дорівнює періоду 9 дням за травень 2023 року за відповідним розрахунком Регіонального відділення, не приймаються з огляду на те, що необхідно здійснювати розрахунок за 21 день (22 947,26*50%*70%/31 день * 21 день).

Здійснивши розрахунок основної заборгованості з орендної плати за травень 2023 року,

господарський суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що такою, яка підлягає задоволенню є сума 5 440,68 грн. та правомірно відмовив в частині стягнення орендної плати за травень 2023 року у розмірі 259,12 грн.

Щодо стягнення з відповідача неустойки за користування нерухомим майном після дати припинення договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 року у розмірі 242 796,82 грн., слід зазначити на таке.

Вище вказано, що рішенням господарського суду Полтавської області від 24.01.2024 року в справі № 917/1767/23 встановлено, що відповідачем вимоги п. 4.1 договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 року не виконані, державне майно на підставі акту повернення майна з оренди не повернуто.

Відповідно до ст. ст. 610, 611, 612 ЦК України, невиконання зобов`язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами ст. 610 Цивільного кодексу України та ст. 216 Господарського кодексу К України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України).

Невиконання наймачем передбаченого ч. 1 ст. 785 ЦК України обов`язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Неустойка за ч. 2 ст. 785 ЦК України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов`язання наймача (орендаря) з повернення об`єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов`язання, окрім як використання права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.04.2021 року у справі № 910/11131/19.

У період дії договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 року, правовідносини в сфері оренди майна, що перебуває в державній власності, врегульовувалися спеціальними Законами, а саме: Законом України від 10.04.1992 року № 2269-ХІІ Про оренду державного та комунального майна та Законом України від 03.10.2019 року № 157-ІХ Про оренду державного та комунального майна (далі - Закон №157).

Відповідно до п. 4.4 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року, якщо орендар не повертає майно після отримання від балансоутримувача примірників акта повернення з оренди орендованого майна, орендар сплачує до державного бюджету неустойку у розмірі подвійної орендної плати за кожен день користування майном після дати припинення цього договору.

Частиною 1 ст. 25 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що у разі припинення договору оренди, орендар зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дати припинення договору повернути орендоване майно в порядку, визначеному договором оренди.

Пунктом 4.1 договору оренди №24/14-Н від 24.02.2014 року у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно від належної орендарю речей і повернути його відповідно до акта повернення з оренди орендованого майна в тому стані, в якому майно перебувало на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу, а якщо орендарем були виконані невід`ємні поліпшення або проведено капітальний ремонт, - то разом із такими поліпшеннями / капітальним ремонтом.

Відповідно до п. 4.2 договору №24/14-Н від 24.02.2014 року протягом трьох робочих днів з моменту припинення цього договору балансоутримувач зобов`язаний оглянути майно і зафіксувати його поточний стан, а також стан розрахунків за цим договором і за договором про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг орендарю в акті повернення з оренди орендованого майна.

Так, договір є припиненим з 22.05.2023 року. При цьому прокурор, в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що відповідач орендоване майно за актом приймання-передавання не повернув, у зв`язку з чим прокурор просить стягнути з відповідача на користь позивача 242 796,82 грн. неустойки відповідно до ст. 785 ЦК України та п. 4.4 договору №24/14-Н від 24.02.2014 року.

Між іншим, рішенням від 24.01.2024 року у справі № 917/1767/23 господарський суд Полтавської області зобов`язав Фізичну особу-підприємця Дубровінську Валентину Володимирівну звільнити та повернути Регіональному відділенню Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях державне нерухоме майно площею 301 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Полтава, вул. Героїв Чорнобильців, 3 Д шляхом підписання Акту приймання-передачі.

Вказане рішення набрало законної сили 20.02.2024 року.

Відтак, відповідач мав впродовж трьох робочих днів, а саме до 25.05.2023 року включно повернути орендоване майно балансоутримувачу.

А отже, враховуючи те, що майно ФОП Дубровінською В. В. не повернуто, акт приймання-передавання не підписаний, відповідачу нарахована неустойка за несвоєчасне повернення державного майна, яка згідно з доданим розрахунком за період з 23.05.2023 року до 31.10.2023 року становить 242 796,82 грн., а тому місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення 242 796,82 грн. неустойки за користування нерухомим майном після дати припинення договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 року з наступних підстав.

При нарахуванні неустойки, прокурором вказано період з 23.05.2023 року до 31.10.2023 року. Обґрунтовуючи застосування саме такого періоду, прокурор бере за основу дату дострокового припинення договору оренди.

Разом з цим, умовами договору оренди передбачено, що у разі припинення договору оренди орендар зобов`язаний звільнити протягом трьох робочих днів орендоване майно (п. 4.1 договору оренди № 24/14-Н від 24.02.2014 року).

Колегія суддів, перевіривши розрахунок неустойки, здійснений прокурором, зазначає, що господарський суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що оскільки датою припинення договору є 22.05.2023 року, то відповідач мав повернути майно до 25.05.2023 року включно, а тому датою початку нарахування неустойки є 26.05.2023 року.

Крім того, згідно з п. 16 Розділу 1 договору оренди №24/14-н від 14.02.2014 року, співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30 % суми орендної плати, державному бюджету 70% суми орендної плати.

Аргументи апелянта 1 на те, жоден із пунктів договору, у тому числі і 16.1 Розділу 1, на якій посилається суд першої інстанції, не передбачає сплату неустойки пропорційно, виходячи із співвідношення розподілу орендної плати між орендодавцем і балансоутримувачем, не приймаються, оскільки апелянтом 1 здійснено розрахунок неустойки без врахування п. 16 Розділу 1 договору №24/14-н від 24.02.2014 року (співвідношення розподілу орендної плати станом на дату укладення договору: балансоутримувачу 30 % суми орендної плати, державному бюджету 70% суми орендної плати) та п. п. 4 п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.05.2022 року №634 Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану (орендна плата нараховується у розмірі 50 відсотків розміру орендної плати, встановленої договором оренди (з урахуванням її індексації)).

Здійснивши розрахунок неустойки за період з 26.05.2023 року по 31.10.2023 року, колегія суддів зазначає, що обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню є сума 83 424,36 грн. (80315,40 грн. (8031,54 грн. (розмір орендної плати)*2*5 (кількість місяців)) + 3 108,96 грн. (1554,48 (орендна плата за 6 днів травня (26.05.2023-31.05.2023)*2).

В частині стягнення неустойки за користування майном після припинення договору у розмірі 159 372,46 грн. відсутні підстави для задоволення позову.

Щодо стягнення з відповідача пені за період з 26.07.2022 року по 26.10.2023 року у розмірі 5 999,18 грн. слід зазначити наступне.

Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Так, положеннями ч. 6ст. 232 ГК України передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Отже, з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України слід зазначити, що нарахування пені може проводитися за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, за кожен місяць прострочки окремо по кожному нарахуванню орендної плати, оскільки вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 25.09.2019 року у справі №906/696/18.

Так, даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Тобто, позивач має право заявити вимогу про стягнення пені за період, який починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане.

Статтею 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настання якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно статті 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Відповідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 254 ЦК України).

Аргументи апелянта 1 та апелянта 2 на те, що є помилковим висновок суду з посиланням на частину 6 ст. 232 ГК України, відповідно до якої нарахування пені може проводитися за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано, за кожен місяць прострочки окремо по кожному нарахуванню орендної плати, оскільки, вони мають різний строк оплати, а тому мають різний період початку прострочення сплати та закінчення шестимісячного строку; посилання місцевого господарського суду на положення ч. 6 ст. 232 ГК України є необґрунтованими, оскільки п. 3.8 договору оренди від 24.02.2014 року передбачено, що на суму заборгованості орендаря зі сплати орендної плати нараховується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку на дату нарахування пені від суми заборгованості на кожен день прострочення перерахування орендної плати, а тому пеню правомірно нараховано за весь період заборгованості орендної плати, не приймаються з огляду на таке.

За змістом ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У п. 3.8 розділу 2 договору оренди №24/14-н від 24.02.2014 року сторони узгодили, що на суму заборгованості орендаря із сплати орендної плати нараховується пеня у розмірі подвійної облікової ставки Національного банк на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожен день прострочення перерахування орендної плати.

Припинення договору оренди не звільняє орендаря від обов`язку сплатити заборгованість за орендною платою, якщо така виникла у повному обсязі, ураховуючи пеню та неустойку (за наявності) (п. 3.11 розділу 2 договору оренди №24/14-н від 24.02.2014 року).

При обґрунтуванні позовних вимог, прокурор зазначив про припинення відповідачем сплати орендних платежів за договором починаючи з березня по травень 2023 року, тоді як відповідно до наданого розрахунку нарахування пені здійснюється починаючи з 26.07.2022 року, тобто на заборгованість, яка не є предметом даного позову.

Крім того, прокурором здійснено розрахунок пені без врахування шестимісячного строку визначеного ч. 6 ст. 232 ГК України.

Разом з тим, у разі якщо відповідний розрахунок прокурором здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку прокурора, мало місце невиконання такого зобов`язання.

Отже, правильним буде нарахування пені за наступні періоди та суми:на заборгованість з орендної плати за березень 2023 року у розмірі 7 719,60 грн. за період з 16.03.2023 року по 15.09.2023 року = 1 881,47 грн.; на заборгованість з орендної плати за квітень 2023 року у розмірі 8031,54 грн. за період з 18.04.2023 року (оскільки 15 число даного місяця припадає на суботу, тому останній день на здійснення орендної плати 17.04.2023 року) по 17.10.2023 року = 1 876,08 грн.; на заборгованість з орендної плати за травень (з 01.05.2023 по 21.05.2023 року) у розмірі 5 440,68 грн. за період з 16.05.2023 року по 26.10.2023 року = 1 115,86 грн., всього: 4 873,41 грн.

А тому, обґрунтованим є стягнення пені в сумі 4 873,41 грн., а у стягненні пені у розмірі 1 125,77 грн. правомірно відмовлено господарським судом першої інстанції.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення 21 191,82 грн. основного боргу, 83 424,36 грн. неустойки та 4 873,41 грн. пені обґрунтовані, відповідачем не спростовані та не заперечуються, підтверджуються наявними доказами та підлягають задоволенню.

Отже, висновок місцевого господарського суду про часткове задоволення позову відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржників та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року).

Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Апелянтам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків господарського суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Стаття 74 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання, в першу чергу, національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010 року)

Апелянтам була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обов`язково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008 року).

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені господарським судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст. 269, 270, ч.1 ст. 275, ст. 282 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по Полтавській та Сумській областях залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 15.05.2024 року у справі №917/44/24 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків визначених ч. 3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуюча суддя О.І. Терещенко

Суддя П.В. Тихий

Суддя О.В. Плахов