Ухвала

від 10.05.2024 по справі 2-4121/08

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

10 травня 2024 року

м. Київ

справа № 2-4121/08

провадження № 61-6389ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянувши касаційну скаргу Голови правління Кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка» Лозовського Станіслава Валентиновича на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року у справі за заявою Кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка» про видачу дубліката виконавчого листа і поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання та

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2023 року Кредитна спілка «Офіцерська кредитна спілка» (далі - КС «Офіцерська кредитна спілка») звернулася до суду із заявами, у яких просила поновити строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів у справі

№2-4121/08 про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь КС «Офіцерська кредитна спілка» заборгованості; видати дублікати виконавчих листів у справі

№2-4121/08 про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь КС «Офіцерська кредитна спілка» заборгованості.

Заявник вказував, що 07 жовтня 2008 року заочним рішенням Октябрського районного суду м. Полтави позов КС «Офіцерська кредитна спілка» задоволено; стягнуто із ОСОБА_1 і ОСОБА_2 солідарно заборгованість у розмірі

98 135,71 грн за кредитним договором від 06 вересня 2006 року № 60332. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

18 жовтня 2008 року рішення набрало законної сили.

16 березня 2009 року на підставі вказаного рішення Октябрським районним судом м. Полтави видано виконавчі листи, які 19 березня 2009 року пред`явлено до виконання.

Згідно листа начальника відділу Київського відділу державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) від 07 липня 2022 року № 45356 у відділі на виконанні перебувало виконавче провадження № 30685104 з виконання виконавчого листа №2-4121/08, виданого 16 березня 2009 року Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Офіцерська кредитна спілка» боргу у розмірі 98 135,71 грн.

Постановою від 23 серпня 2013 року виконавче провадження закінчено на підставі пункту 10 статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» (направлення за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби).

Копію постанови та виконавчий лист направлено до Літинського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області (далі - Літинський РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області).

Згідно з інформацією, наданою Літинським РВ ДВС ГТУЮ у Вінницькій області державним виконавцем відмовлено у відкритті виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №2-4121/08, виданого 16 березня 2009 року Октябрським районним судом м. Полтави, про стягнення з ОСОБА_2 на користь КС «Офіцерська кредитна спілка» боргу у розмірі 98 135,71 грн.

Повторно виконавчий лист на виконання не надходив.

За повідомленням Октябрського районного суду м. Полтави від 10 травня

2017 року справа № 2-4121/08 знищена.

Станом на 07 липня 2022 року у Київському відділі державної виконавчої служби у м. Полтаві Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Суми) на виконанні не перебували виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_2 .

За результатами пошуку виконавчих проваджень в Автоматизованій системі виконавчих проваджень станом на 09 березня 2023 року відкриті виконавчі провадження, де боржником є ОСОБА_2 , відсутні.

29 листопада 2023 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави заяву КС «Офіцерська кредитна спілка» задоволено.

Поновлено строк для пред`явлення до виконання виконавчих листів у справі

№2-4121/08 про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь КС «Офіцерська кредитна спілка» заборгованості.

29 листопада 2023 року ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави заяву КС «Офіцерська кредитна спілка» задоволено.

Видано дублікат виконавчого листа у справі № 4121/08 за позовом КС «Офіцерська кредитна спілка» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

28 лютого 2024 року постановою Полтавського апеляційного суду апеляційні скарги ОСОБА_2 задоволено, ухвали Октябрського районного суду м. Полтави від 29 листопада 2023 року скасовано, у задоволенні заяв КС «Офіцерська кредитна спілка» про поновлення строку пред`явлення виконавчого листа до виконання та про видачу дублікатів виконавчих листів відмовлено.

26 квітня 2024 року голова правління КС «Офіцерська кредитна спілка»

Лозовський С. В. засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, в якій просив її скасувати, ухвали Октябрського районного суду м. Полтави

від 29 листопада 2023 року залишити в силі.

Необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження щодо оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року в частині вирішення заяви про поновлення строку на пред`явлення виконавчого листа до виконання.

Відповідно до пункту 24 частини першої статті 353 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Оскарження ухвал суду першої інстанції щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання (пункт 24 частини першої статті 353 ЦПК України), після їх перегляду в апеляційному суді, статтею 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень у касаційному порядку, не передбачено. Так само не підлягає касаційному оскарженню і постанова суду апеляційної інстанції, прийнята за наслідками перегляду такої ухвали.

Пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України визначено, що суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Голови правління КС «Офіцерська кредитна спілка» Лозовського С. В. на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року в частині вирішення питання про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання слід відмовити.

Щодо оскарження постанови Полтавського апеляційного суду від 28 лютого

2024 року в частині вирішення заяви про видачу дубліката виконавчого листа, то необхідно відмовити у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що не підлягає касаційному оскарженню, з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення.

За вимогами частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Частина третя статті 389 ЦПК України визначає випадки, за яких рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанова суду апеляційної інстанції не підлягають касаційному оскарженню, а саме не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

22 листопада 2023 року Рішенням Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним).

Конституційний Суд України керувався тим, що у касаційному порядку може бути здійснений перегляд судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, проте лише у випадках, визначених ЦПК України (абзац четвертий пункту 7.5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Верховний Суд як суд касаційної інстанції у цивільних справах із перегляду в касаційному порядку судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, має виконувати повноваження щодо усунення порушень норм матеріального та/або процесуального права, виправлення судових помилок і недоліків, а не нового розгляду справи та нівелювання ролі судів першої та апеляційної інстанцій у чиненні правосуддя та розв`язанні цивільних спорів (абзац п`ятий пункту 7.7 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Конституційний Суд України наголосив, що унормування процесуальних відносин у спосіб визначення в ЦПК України підстав для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, можливе як виняток і лише у разі, коли це обумовлено потребами, що є значущими для дієвості та ефективності правосуддя, зокрема потребою розв`язання Верховним Судом як найвищим судом у системі судоустрою України складного юридичного питання, яке має фундаментальне значення для формування судами єдиної правозастосовної практики (абзац другий пункту 7.8 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Припис пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, що встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, - визнання справи малозначною - є зрозумілим за змістом та передбаченим за наслідками застосування. Зазначений припис Кодексу також має правомірну мету - додержання принципу остаточності судового рішення (res judicata) як одного з аспектів вимоги юридичної визначеності (пункт 7.9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

Установлений у пункті 2частини третьої статті 389 ЦПК України такий «фільтр» для касаційного перегляду судових рішень, ухвалених судами першої та апеляційної інстанцій, як малозначність справи, не є непереборною перешкодою для доступу особи до суду касаційної інстанції. Тому пункт 2 частини третьої статті 389 ЦПК України містить домірні засоби законодавчого внормування процесуальних відносин щодо відкриття касаційного провадження у малозначних справах (абзац третій пункту 7.10 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року № 10-р(II)/2023).

22 листопада 2023 року у Рішенні Конституційного Суду України № 10-р(II)/2023 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), пункти 1 та 5 частини шостої статті 19 ЦПК України. Разом з тим вказаним рішенням не визнано неконституційними пункти 2, 3, 4 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Згідно з частиною четвертою статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

З аналізу наведених норм ЦПК України можна зробити висновок, що касаційному перегляду не підлягають справи, передбачені у пунктах 2, 3, 4 частини шостої статті 19 ЦПК України, та справи з ціною позову до двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому перевірці підлягає наявність саме цих підстав.

Додатково у пункті 2 частини третьої статті 389 ЦПК України конкретизовано випадки, за яких касаційне провадження має бути відкрите попри те, що справу визнано малозначною.

Такими випадками, зокрема, є наявність у касаційній скарзі питання права, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики (підпункт «а»); особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи (підпункт «б»); значний суспільний інтерес або винятковість її значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу (підпункт «в»); віднесення судом першої інстанції справи до категорії малозначних помилково.

Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.

Предметом касаційного оскарження є постанова апеляційного суду, ухвалена під час вирішення процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб) у справі про стягнення заборгованості за кредитом у розмірі 98 135,71 грн, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на день звернення з касаційною скаргою (757 000,00 грн).

У касаційній скарзі заявник не зазначив, що розгляд справи в касаційному суді має виняткове значення для нього.

Не містять доводи касаційної скарги і посилання на суспільний інтерес та необхідність у формуванні чи суперечливість у практиці застосування судами статті 433, пункту 17.4 розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України,

статті 12 Закону України «Про виконавче провадження».

Виходячи із статусу Верховного Суду, в деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, так як розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення «розгляду заради розгляду».

Верховний Суд враховує предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, судову практику у такій категорії справ та вважає, що справа є незначної складності і не відноситься до переліку справ, передбаченого частиною четвертою статті 274 ЦПК України, та відсутні підстави, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.

Верховний Суд не вбачає підстав, за наявності яких судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути переглянуте в касаційному порядку.

Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Такий висновок відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості («Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36).

Голова правління КС «Офіцерська кредитна спілка» Лозовський С. В. подав касаційну скаргу на судове рішення у справі, що не підлягає касаційному оскарженню, з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Голови правління Кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка» Лозовського Станіслава Валентиновича на постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року у справі за заявою Кредитної спілки «Офіцерська кредитна спілка» про видачу дубліката виконавчого листа і поновлення строку пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. М. Ситнік

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко