Постанова

від 10.05.2024 по справі 991/2741/24

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА ВИЩОГО АНТИКОРУПЦІЙНОГО СУДУ

справа № 991/2741/24

провадження № 22-а/991/9/24

ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД

АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі:

головуючого судді Боднара С.Б.

суддів Панаіда І.В., Чорненької Д.С.

за участю:

секретаря судового засідання Дубини Т. Ю.

представників позивача

(Міністерства юстиції України) Кржевіна В.М., Сербін І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на рішення Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2024 року у справі за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГІОН», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «МТВ-ПЛЮС», Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАБІОМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ПІДШИПНИКІВ КОВЗАННЯ», Товариство з обмеженою відповідальністю «БАСТІОН М-70», Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІАЦІЙНА ГРУПА», Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ АВТОГІДРОАГРЕГАТ», Приватне акціонерне товариство «ДИТЯЧИЙ ЗАКЛАД ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ «САЛЮТ», Приватне підприємство «РЕКЛАМНА АГЕНЦІЯ «БРІЗ», про застосування санкції, передбаченої пунктом 1-1 частини 1 статті 4 Закону України «Про санкції»,

УСТАНОВИЛА:

Рішенням Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2024 року частково задоволено адміністративний позов Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛІГІОН», Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕЛЕРАДІОКОМПАНІЯ «МТВ-ПЛЮС», Товариство з обмеженою відповідальністю «АКВАБІОМ», Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ ЗАВОД ПІДШИПНИКІВ КОВЗАННЯ», Товариство з обмеженою відповідальністю «БАСТІОН М-70», Товариство з обмеженою відповідальністю «АВІАЦІЙНА ГРУПА», Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕЛІТОПОЛЬСЬКИЙ АВТОГІДРОАГРЕГАТ», Приватне акціонерне товариство «ДИТЯЧИЙ ЗАКЛАД ОЗДОРОВЛЕННЯ ТА ВІДПОЧИНКУ «САЛЮТ», Приватне підприємство «РЕКЛАМНА АГЕНЦІЯ «БРІЗ» та застосовано до ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , санкцію, передбачену пунктом 1-1 частини першої статті 4 Закону України «Про санкції».

Стягнуто в дохід держави активи, які знаходяться в прямому володінні ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а також активи, якими ОСОБА_1 володіє опосередковано, через дружину ОСОБА_4 та активи, якими ОСОБА_1 і ОСОБА_2 володіють опосередковано, через ОСОБА_5 , яка є дружиною ОСОБА_2 та матір`ю ОСОБА_1 .

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з указаним рішенням в частині відмови у задоволенні вимог щодо стягнення 10 % частки у статутному капіталі ТОВ «БАСТІОН М-70», представник Міністерства юстиції України Кржевін Владислав Михайлович звернувся до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати частково рішення Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2024 року й ухвалити в цій частині нове, яким задовольнити позов Міністерства юстиції України щодо стягнення в дохід держави також активів, якими ОСОБА_2 володіє опосередковано через ОСОБА_6 , а саме: 10 % частки у статутному капіталі ТОВ «БАСТІОН М-70».

В обґрунтування своєї позиції представник зазначає про невідповідність висновків суду в цій частині обставинам справи, що й обумовлює необхідність часткового скасування рішення суду першої інстанції.

На переконання представника, ОСОБА_2 , як особа, що володіє 90 % частки у статутному капіталі ТОВ «БАСТІОН М-70», може одноособово скликати Загальні Збори Учасників товариства та приймати будь-які рішення, пов`язані з його функціонуванням, а отже ОСОБА_6 , як особа, що володіє 10 % частки у статутному капіталі цього товариства, знаходиться під безпосереднім контролем ОСОБА_2 .

Крім того, пов`язаність ОСОБА_2 та ОСОБА_6 підтверджується й тим, що місцем реєстрації ОСОБА_6 є будинок, частка в якому до її конфіскації належала ОСОБА_1 , а земля під ним на праві власності належить ОСОБА_2 . Водночас відповідно до витягів з Єдиного реєстру довіреностей, ОСОБА_2 та його дружина ОСОБА_5 видали на ОСОБА_6 ряд довіреностей, що свідчить про існування тривалих відносин ОСОБА_6 з сім`єю ОСОБА_8 . У 2015 та 2020 роках ОСОБА_6 балотувалася на посаду міського голови Мелітополя від партії «Опозиційний Блок», членами якої були ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а після перереєстрації ТОВ «БАСТІОН М-70» за законодавством російської федерації ОСОБА_9 залишилася директором вказаної юридичної особи і зберегла за собою 10% частки у статутному капіталі зазначеного товариства. Таким чином, можна дійти висновку, що ОСОБА_6 є довіреною особою сім`ї Балицьких, а відносини між ними є продовжуваними та безперервними.

На підставі викладеного представник стверджує, що ОСОБА_2 може вчиняти дії, тотожні праву розпорядження 10 % частки у статутному капіталі ТОВ «БАСТІОН М-70», які належать ОСОБА_6 , у зв`язку з чим такий актив також підлягає стягненню в дохід держави.

03 травня 2024 року на електронну пошту суду надійшло клопотання представника Міністерства юстиції України про долучення до матеріалів цієї справи копії відповіді Державної податкової служби України. Згідно указаної відповіді на кінець 2014 року ОСОБА_6 отримала 129 963 грн 58 коп доходів, що, на переконання представника, є недостатнім для придбання частки у розмірі 10 % статутного капіталу ТОВ «Бастіон М-70», вартість якої становила 150 050 грн 50 коп. При цьому представник також звертає увагу, що переважна більшість доходів ОСОБА_6 отримано в якості заробітної плати від належних сім`ї Балицьких юридичних осіб (ТОВ «БАСТІОН М-70» та ТОВ «Легіон»), що додатково підтверджує трудову залежність ОСОБА_6 від ОСОБА_2 .

У судове засідання з`явились представники позивача (Міністерства юстиції України) Кржевін В.М. та Сербін І.І . Інші учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, у судове засідання не з`явились, у зв`язку з чим колегією суддів прийнято рішення розглянути її за наявного складу учасників.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників позивача, які підтримали подану апеляційну скаргу в повному обсязі, перевіривши доводи зазначеної апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Метою застосування санкцій є захист національних інтересів, національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України, протидія терористичній діяльності, а також запобігання порушенню, відновлення порушених прав, свобод та законних інтересів громадян України, суспільства та держави (ч. 1 ст. 1 Закону України «Про санкції»).

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення ефективності санкцій, пов`язаних з активами окремих осіб» від 12.05.2022 № 2257?IX, який набрав чинності 24.05.2022, внесені зміни до Закону «Про санкції». Цими змінами впроваджено новий вид санкції - стягнення в дохід держави активів, що належать фізичній або юридичній особі, а також активів, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними (п. 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції»).

Положеннями ч. 1 статті 5-1 Закону України «Про санкції» встановлено, що санкція, передбачена пунктом 1-1 частини першої статті 4 цього Закону, має винятковий характер та може бути застосована лише щодо фізичних та юридичних осіб, які своїми діями створили суттєву загрозу національній безпеці, суверенітету чи територіальній цілісності України (в тому числі шляхом збройної агресії чи терористичної діяльності) або значною мірою сприяли (в тому числі шляхом фінансування) вчиненню таких дій іншими особами, у тому числі до резидентів у розумінні Закону України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів». Ця санкція може бути застосована лише в період дії правового режиму воєнного стану та за умови, що на відповідну фізичну чи юридичну особу в порядку, визначеному цим Законом, вже накладено санкцію у виді блокування активів.

Розглянувши подану Міністерством юстиції України позовну заяву суд першої інстанції встановив, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом під час дії правового режиму воєнного стану, а на відповідачів накладено санкцію у виді блокування активів за рішеннями Ради національної безпеки та оборони України, прийнятими після набрання чинності Законом України № 2257-IX. З огляду на викладені обставини, а також інші наявні у матеріалах провадження докази у їх сукупності та взаємозв`язку, суд першої інстанції дійшов висновку про існування необхідних підстав для застосування відносно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 санкції, передбаченої абзацом 4 частини 1 статті 5-1 Закону України «Про санкції».

У той же час суд вважав за необхідне відмовити Міністерству юстиції України у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 10 % частки у статутному капіталі ТОВ «БАСТІОН М-70» у розмірі 150 050 грн, оскільки позивачем не доведено, що ОСОБА_6 не мала коштів, достатніх для придбання відповідної частки у статутному капіталі ТОВ «БАСТІОН М-70», а вона знаходиться у прямому підпорядкуванні ОСОБА_2 і саме він здійснює опосередкований контроль над її часткою у ТОВ «БАСТІОН М-70».

За висновком суду, позивачем не надано доказів, що:

- ОСОБА_6 придбала 10 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСТІОН М-70» від імені та за дорученням відповідача ОСОБА_2 ;

- ОСОБА_6 голосує своїми 10 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСТІОН М-70» на загальних зборах за вказівкою відповідача ОСОБА_2 ;

-між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено корпоративний договір, за яким би вони зобов`язались реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації;

-між ОСОБА_6 та ОСОБА_2 було укладено договір довірчого управління 10 % частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «БАСТІОН М-70»;

- ОСОБА_6 не мала коштів, достатніх для придбання належної їй частки у Товаристві з обмеженою відповідальністю «БАСТІОН М-70», а також, що кошти були передані відповідачем ОСОБА_2 .

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Переконливих доводів, які б ставили під сумнів законність і умотивованість наведених висновків подана апеляційна скарга не містить.

З матеріалів справи убачається, що ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) є власником 10 % частки у статутному капіталі ТОВ «БАСТІОН М-70» (код ЄДРПОУ: 32298119) у розмірі 150 050 грн та його керівником (директором) (том 2 а.с. 133-138, том 3 а.с. 137-146, том 4 а.с. 213, 220).

Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_6 є директором ТОВ «БАСТІОН М-70» з 02 квітня 2008 року (том 4, а.с. 210-217). 15.04.2014 ОСОБА_6 отримала 0,07%, частки у вказаній юридичній особі у розмірі 1000 грн 00 коп, що підтверджується Протоколом Загальних зборів ТОВ «БАСТІОН М-70» № 1 від 15.04.2014. У той же день, на підставі договору відчуження корпоративних прав частка ОСОБА_6 була збільшена до 10%, що становить 150 050 грн 00 коп, що підтверджується Протоколом Загальних зборів ТОВ «БАСТІОН М-70» № 3 від 15.04.2014 (том 4, а.с. 218-220).

ОСОБА_2 володіє 90% частки у статутному капіталі ТОВ «БАСТІОН М-70» (том 3 а.с. 64-65, 104-105, 137-146).

Пункт 1-1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про санкції» визначає, що стягненню в дохід держави підлягають активи, що належать фізичній або юридичній особі, а також активи, щодо яких така особа може прямо чи опосередковано (через інших фізичних або юридичних осіб) вчиняти дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними.

Отже, законодавець окремо виділив таку категорію активів як «активи, щодо яких особа прямо або опосередковано вчиняє дії, тотожні за змістом здійсненню права розпорядження ними», що стосується майна, яке формально не належить підсанкційній особі, але яке він фактично контролює та визначає його подальшу долю, тобто розпоряджається ним.

Розглядаючи відповідну категорію справ суд, серед іншого, повинен встановити, чи може особа щодо якої вирішується питання про застосування санкції контролювати певне майно через неформалізоване право розпорядження ним шляхом фактичної можливості визначення долі цього майна як безпосередньо, так і через третіх осіб, на яких оформлено відповідне право власності.

З огляду на викладене, у справах адміністративного судочинства про застосування санкції у вигляді стягнення активів з урахуванням специфіки тих активів, про стягнення яких в дохід держави просив позивач (корпоративні права), слід брати до уваги хто фактично здійснює прийняття щодо таких активів прямих чи непрямих управлінських та розпорядчих рішень, визначення пріоритетних сфер розвитку, видів господарської діяльності, асортименту продукції, цінової політики, кола контрагентів, використання прибутку та/або отримання доходів від цих активів, наділений можливістю призначати керівництво (менеджмент) підприємства, приймати рішення про його реорганізацію, ліквідацію тощо. Така спроможність може виникати у особи з огляду на право власності на корпоративні права, положення закону та/або пов`язаність особливого роду з іншими особами. У контексті корпоративних прав можливість вчиняти дії, тотожні за змістом праву розпорядження, нерозривно пов`язана з визначенням кінцевого (формального чи неформального) бенефіціарного власника юридичних осіб.

При цьому слід зауважити, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (ч. 1 ст. 9 КАС України). Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів (частини 1, 6 ст. 77 КАС України). Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. (ч. 1 ст. 308 КАС України).

Натомість представником Міністерства юстиції України до поданої апеляційної скарги не додано достатніх доказів, які б свідчили, що саме ОСОБА_2 може вчиняти дії, тотожні праву розпорядження 10 % частки у статутному капіталі ТОВ «БАСТІОН М-70», право власності на яке оформлено за ОСОБА_6 .

Твердження представника позивача про те, що 10 % частки у статутному капіталі зазначеного товариства знаходиться під безпосереднім контролем ОСОБА_2 з огляду на наявність у нього можливості скликати Загальні Збори Учасників товариства та приймати будь-які рішення, пов`язані з його функціонуванням, у зв`язку із володінням 90 % частки у статутному капіталі ТОВ «БАСТІОН М-70», ґрунтуються виключно на його припущеннях і суб`єктивній оцінці та є абсолютно безпідставними.

Відповідно до п.п. 90 п. 1 ст. 14 Податкового кодексу України, корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами

Частиною 1 ст. 96-1 ЦК Українипередбачено, що права учасників юридичних осіб (корпоративні права) - це сукупність правомочностей, які належать особі як учаснику (засновнику, акціонеру, пайовику) юридичної особи відповідно до закону та статуту товариства.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст.96-1 ЦК України учасники (засновники, акціонери, пайовики) юридичної особи, серед іншого, мають право брати участь в управлінні юридичною особою у порядку, визначеному установчим документом, крім випадків, встановлених законом.

З розміру частки ОСОБА_2 у статутному капіталі ТОВ «БАСТІОН М-70» (90 %) убачається, що останній має прямий вирішальний вплив при прийнятті будь-яких управлінських рішень. Тобто, саме ОСОБА_2 може здійснювати управління такою юридичною особою та уповноважений приймати рішення з усіх питань її діяльності.

На переконання колегії суддів, реалізуючи свої правомочності відповідно до розміру частки у статутному капіталі зазначеного товариства, ОСОБА_2 здійснює користування належними йому корпоративними правами. Вчинення таких дій не може розцінювати як розпорядження належними ОСОБА_6 10 % частки у статутному капіталі ТОВ «БАСТІОН М-70» та не свідчить про його опосередкований контроль над її часткою.

Наведені у поданій апеляційній скарзі доводи щодо пов`язаності сім`ї ОСОБА_8 та ОСОБА_6 , яка за твердженням представника є їх довіреною особою, безперечно мають братись до уваги колегією суддів, однак самі по собі відповідні доводи також є недостатніми для висновку про перебування частки ОСОБА_6 у статутному капіталі зазначеного товариства під безпосереднім контролем ОСОБА_2 .

Відхиляє колегія суддів й твердження представника позивача стосовно відсутності у ОСОБА_6 , з огляду на відповідь Державної податкової служби України, достатніх коштів для придбання частки у статутному капіталі ТОВ «БАСТІОН М-70», оскільки в ході апеляційного розгляду колегією суддів було встановлено, що на момент набуття відповідної частки ОСОБА_6 перебувала у шлюбі. Однак, у матеріалах справи відсутні докази стосовно доходів та заощаджень іншого члена подружжя, що не дає можливості встановити відсутність у такого подружжядостатніх коштів для придбання частки у статутному капіталі ТОВ «БАСТІОН М-70».

З огляду на викладені обставини колегія суддів не вбачає підстав для висновку, що саме ОСОБА_2 здійснює опосередкований контроль над часткою ОСОБА_6 у статутному капіталі ТОВ «БАСТІОН М-70».

Таким чином, колегія суддів переконана, що рішення Вищого антикорупційного суду ухвалене у відповідності до вимог чинного законодавства, із з`ясуванням всіх обставин, які мають значення для вирішення справи, а відтак вважає ухвалене рішення законним і обґрунтованим та не вбачає підстав для його скасування.

На підставі наведеного, керуючись статтями 283-1, 316, 322 КАС України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Рішення Вищого антикорупційного суду від 23 квітня 2024 року у справі за позовом Міністерства юстиції України до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без змін, а апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - без задоволення.

Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення та не підлягає оскарженню в касаційному порядку.

Головуючий суддя: С.Б. Боднар

Судді: І.В. Панаід

Д.С. Чорненька