Ухвала

від 30.04.2024 по справі 520/52/24

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

УХВАЛА

про закриття провадження у справі

30 квітня 2024 року № 520/52/24

Харківський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Заічко О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Харкові клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО" про закриття провадження в адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО" (вул. Малиновського, буд. 3, м. Харків, 61152, код ЄДРПОУ 42549168), Філії «Лимарівський кінний завод № 61» Державного підприємства «Конярство України» (вул. Миру, буд. 1, с. Новолимарівка, Старобільський район, Луганська область, 92813, код ЄДРПОУ 38061473 ) про визнання недійсним договору про виконання робіт, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

-визнати договір про виконання робіт № 1405-3 від 14.05.2021 укладений між ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО» (код ЄДРПОУ 42549168) та Філією «Лимарівський кінний завод № 61» Державного підприємства «Конярство України» (код ЄДРПОУ 38061473) недійсним;

-застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з Філії «Лимарівський кінний завод № 61» Державного підприємства «Конярство України» (код ЄДРПОУ 38061473) на користь держави 4 303 651 грн;

-застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО» (код ЄДРПОУ 42549168) на користь держави 4 303 651 гривень.

Із змісту позовної заяви у даній справі вбачається, що підставою звернення до суд з таким позовом, обґрунтовані переконання позивача, що договір про виконання робіт № 1405-3 від 14.05.2021, укладений між ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО» та Філією «Лимарівський кінний завод № 61» таким, що суперечить інтересам держави і суспільства та підлягає визнанню судом недійсним. Разом з тим, контролюючий орган вважає, що дані господарські операції позбавлені ділової мети, а відсутність розрахунків за вказаними договорами говорить про відсутність у ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО» наміру отримати економічний ефект за надання послуг з виконання робіт.

Правовою підставою визнання недійсними цих договорів, позивач наводить приписи частини 3 статті 228 ЦК України, за якими у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі, підготовче засідання призначено на 20 лютого 2024 року о 16:00 год.

04.04.2024 через підсистему «Електронний суд» представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО" було подано клопотання про закриття провадження в даній адміністративній справі, обгрунтоване тим, що Велика палата Верховного суду виклала правовий висновок у постанові від 29.02.2024 року у справі №580/4531/23 щодо того, що спір за позовом ДПС про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину відноситься до підсудності господарських судів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2024 призначено чергове підготовче засідання по справі на 30.04.2024 о 14:45 год.

Представники сторін у судове засідання, призначене на 30.04.2024 не прибули, про дату, час та місце слухання справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін у письмовому провадженні, оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, згідно до вимог статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними в матеріалах справи доказами.

30.04.2024 у судовому засіданні в порядку письмового провадження судом було вирішено задовольнити копотання представника відповідача та закрити провадження у справі.

До такого висновку суд дійшов з урахуванням такого.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини суд, "встановлений законом", має бути утворений безпосередньо на підставі закону, діяти в законному складі в межах своєї предметної, функціональної та територіальної юрисдикції.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

За загальним правилом критеріями розмежування предметної судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, законом може бути прямо визначено вид судочинства, у якому розглядається певна категорія справ.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено ст.20 ГПК України, відповідно до п.1 ч.1 якої господарські суди розглядають, зокрема, справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Ознаки підвідомчості спору господарському суду, узагальнені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/1834/18, від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17.

Відтак, спір вважається приватноправовим і підвідомчим господарському суду, зокрема, за сукупності таких умов: а) участь у спорі суб`єкта господарювання; б) наявність між сторонами, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГПК України, іншими актами цивільного і господарського законодавства, та/або спору про право (щодо інтересу, правочину, зобов`язання), що виникає з відповідних відносин; в) відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. Такий загальний підхід не унеможливлює винятків, що ґрунтуються на законі, пріоритеті права на судовий захист порушених прав чи інтересів осіб та аналізі природи правовідносин у спорі.

Тобто правовідносини мають приватноправовий характер, якщо зумовлені порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу конкретного суб`єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для приватноправової сфери.

Суд зазначає, що позов у цій справі стосується договору, укладеного між рівноправними учасниками (суб`єктами господарювання), який не є адміністративно-правовим, а позовні вимоги спрямовані на припинення зобов`язальних правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів), що відповідає юрисдикції господарських судів згідно зі ст.20 ГПК України.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 лютого 2024 року у справі № 580/4531/23 (провадження № 11-176апп23) дійшла висновків про те, що статус позивача не є визначальним критерієм для віднесення спору у цій справі до юрисдикції адміністративних судів з огляду на таке.

Згідно ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи(п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій, чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Спір у даній справі стосується договору, укладеного між рівноправними учасниками, що не є адміністративно-правовим, а позовні вимоги направлені на припинення зобов`язальних правовідносин суб`єктів приватного права (відповідачів), у т.ч. про примусове повернення коштів.

Обраний позивачем спосіб захисту своїх прав, обов`язків та інтересів не відповідає можливим способам захисту в адміністративному судочинстві.

Посилання позивача про обґрунтованість вирішення заявлених позовних вимог в порядку адміністративного судочинства є необгрунтовані, оскільки норми ПК України, за якими податкові органи наділені правом подачі позову до суду про визнання недійсними договорів, не визначають який саме суд повинен розглядати такий спір, а правила підвідомчості категорій справ визначаються виключно процесуальним кодексами України.

Позивач втручається в сферу правовідносин, що склалися між відповідачами на принципах свободи вибору контрагентів та свободи договору, а отже, позовні вимоги лежать в площині саме приватного, а не публічного права.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Цивільного кодексу України від 16.01.2003 №435-IV, учасниками цивільних відносин є: держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права. Статтею 170 цього Кодексу встановлено, що Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

Нормами Господарського кодексу України (далі - ГК України) регулюються господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб`єктами господарювання, а також між цими суб`єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання.

Відповідно до ст. 2 ГК України, учасниками відносин у сфері господарювання є суб`єкти господарювання, споживачі, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, наділені господарською компетенцією, а також громадяни, громадські та інші організації, які виступають засновниками суб`єктів господарювання чи здійснюють щодо них організаційно-господарські повноваження на основі відносин власності.

Частиною 2 статті 4 ГК України визначено, що особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Господарського процесуального кодексу України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Отже, для розв`язання питання про те, чи підлягає спір у цій справі розгляду судом адміністративної юрисдикції, необхідно з`ясувати, чи є він публічно-правовим, тобто якою є суть (зміст, характер) спору, чи виник він саме між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин та чи не має цей спір вирішуватися в порядку господарського судочинства.

Зі змісту позовної заяви у цій справі слідує, що Головне управління ДПС у Харківській області звернулося до адміністративного суду з позовом про визнання недійсним договір про виконання робіт № 1405-3 від 14.05.2021 укладений між ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО» (код ЄДРПОУ 42549168) та Філією «Лимарівський кінний завод № 61» Державного підприємства «Конярство України» (код ЄДРПОУ 38061473).

Матеріально-правовою підставою таких вимог Головне управління ДПС у Харківській області визначило норми ст.228 ЦК України, а фактичною - те, що оспорюваний договір укладений відповідачами без наміру його виконання з метою заниження сум податкових зобов`язань.

Отже, у цій справі суб`єкт владних повноважень (контролюючий орган) оспорює правочин (договір), укладений суб`єктами приватного права (господарюючими суб`єктами), з підстав його недійсності, визначених цивільним законом.

Оскільки правовідносини щодо укладання договорів на принципах вільного волевиявлення, свободі договору та вибору контрагентів, юридичній рівності, майновій самостійності їх учасників, а також визнання їх недійсними належать до сфери приватного права, що відповідає юрисдикції господарських судів згідно зі ст. 20 ГПК України, враховуючи, що відповідач 1 та відповідач 2 діяли як самостійні господарюючі суб`єкти, спірні правовідносини підлягають розгляду в порядку господарського судочинства і не відноситься до юрисдикції адміністративного суду.

Вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, згідно з ч. 1 ст. 2 ГПК України є завданням господарського судочинства та відповідно до ст. 20 цього Кодексу підвідомчі господарським судам.

Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм процесуального права в подібних відносинах містить постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 лютого 2024 року у справі №580/4531/23.

Згідно ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 238 КАС України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Виходячи з наведеного, провадження в даній адміністративній справі підлягає закриттю.

Крім того, ч. 2 ст. 238 КАС України, про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Як встановлено судом, при зверненні до суду з позовною заявою позивач сплатив судовий збір в розмірі 29 524,0 грн, що також підтверджується платіжним дорученням від 21.12.2023 № 00007966.

У силу вимог ч. 5, 10 ст. 139 КАС України, у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду внаслідок необґрунтованих дій позивача відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи.

З аналізу вищевикладеного вбачається, що мета розподілу судових витрат нерозривно пов`язана із завданням адміністративного судочинства, котре полягає у вирішенні судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 7 Закону України Про судовий збір від 08.07.2011 №3674-VI визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Тобто, якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, тоді незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, не підлягають розподілу (ч. 2 ст. 139 КАС України).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 15 серпня 2019 року у справі №666/754/16-а та від 16 січня 2020 року у справі №360/4447/18.

Суд зазначає, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.

На користь саме такого тлумачення свідчить зміст ч. 3 ст. 139 КАС України, відповідно до якої суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору.

Вказане узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним в постанові від 29.08.2022 у справі № 826/16473/15.

До того ж, Об`єднана палата Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі № 380/3138/20 щодо можливості покладення на відповідача обов`язку відшкодування понесених позивачем суб`єктом владних повноважень судових витрат як міри відповідальності за поведінку, яка змусила позивача вирішувати спір у судовому порядку, та зазначила, що передбачене статтею 140 КАС України правило щодо присудження витрат спрацьовує, якщо позивачем є фізична особа або юридична особа, яка не є суб`єктом владних повноважень; якщо позивачем виступає суб`єкт владних повноважень, незалежно від результату розгляду справи не підлягають відшкодуванню понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз.

За таких обставин позивачу не можуть бути компенсовані судові витрати щодо сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 238, 243, 248, 250, 256, 294, 295, 297 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО" про закриття провадження в адміністративній справі 520/52/24 - задовольнити.

Закрити провадження у справі № 520/52/24 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46, м. Харків, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО" (вул. Малиновського, буд. 3, м. Харків, 61152, код ЄДРПОУ 42549168), Філії «Лимарівський кінний завод № 61» Державного підприємства «Конярство України» (вул. Миру, буд. 1, с. Новолимарівка, Старобільський район, Луганська область, 92813, код ЄДРПОУ 38061473 ) про визнання недійсним договору про виконання робіт, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала набирає законної сили негайно після підписання, проте, може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складання шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст ухвали виготовлений 01 травня 2024 року.

Суддя Заічко О.В.