Постанова

від 23.01.2025 по справі 520/52/24

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 січня 2025 року

м. Київ

справа № 520/52/24

адміністративне провадження № К/990/31671/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Гімона М.М., Бившевої Л.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу №520/52/24

за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО", Філії «Лимарівський кінний завод № 61» Державного підприємства «Конярство України» про визнання недійсним договору про виконання робіт, провадження у якій відкрито

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року (головуючий суддя Мельнікова Л.В., судді: Курило Л.В., Бегунц А.О.),

В С Т А Н О В И В :

Головне управління ДПС у Харківській області (далі також - позивач, контролюючий орган) звернувся до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО" (далі також - відповідач 1), Філії «Лимарівський кінний завод № 61» Державного підприємства «Конярство України» (далі також - відповідач 2), в якому просив:

- визнати договір про виконання робіт № 1405-3 від 14.05.2021 укладений між ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО» (код ЄДРПОУ 42549168) та Філією «Лимарівський кінний завод № 61» Державного підприємства «Конярство України» (код ЄДРПОУ 38061473) недійсним;

- застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з Філії «Лимарівський кінний завод № 61» Державного підприємства «Конярство України» (код ЄДРПОУ 38061473) на користь держави 4 303 651 грн;

- застосувати наслідки недійсності правочину, передбачені ч. 3 ст. 228 ЦК України та стягнути з ТОВ «ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО» (код ЄДРПОУ 42549168) на користь держави 4 303 651 гривень.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.01.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі.

04.04.2024 через підсистему «Електронний суд» представником відповідача 1 було подано клопотання про закриття провадження в даній адміністративній справі, обґрунтоване тим, що Велика Палата Верховного Суду виклала правовий висновок у постанові від 29.02.2024 року у справі №580/4531/23 щодо того, що спір за позовом ДПС про визнання правочину недійсним та застосування наслідків недійсності правочину відноситься до підсудності господарських судів.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 клопотання про закриття провадження в адміністративній справі 520/52/24 задоволено.

Закрито провадження у справі № 520/52/24 за позовом Головного управління ДПС у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО", Філії «Лимарівський кінний завод № 61» Державного підприємства «Конярство України» про визнання недійсним договору про виконання робіт, на підставі п. 1 ч. 1 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України.

В подальшому представником позивача було подано до суду заяву про повернення сплаченої суми судового збору за подачу адміністративного позову в розмірі 29 524,00 грн.

Харківський окружний адміністративний суд ухвалою від 26.06.2024 у задоволенні заяви позивача про повернення сплаченого судового збору відмовив.

Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, контролюючий орган оскаржив її в апеляційному порядку.

Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 520/52/24.

Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження, суд апеляційної інстанції виходив з того, що положеннями статті 294 КАС України встановлено вичерпний перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду. Враховуючи, що ухвала суду першої інстанції про відмову у задоволенні клопотання про повернення сплаченого судового збору до такого переліку не входить, за правилами п. 1 ч. 1 ст. 299 КАС України, наявні підстави для відмови у відкритті апеляційного провадження.

Суд апеляційної інстанції зауважив, що ухвала про відмову у поверненні сплаченого судового збору не є ухвалою щодо визначення розміру судових витрат (п. 10 ч. 1 ст. 294 КАС України); крім того Глава 8 розділу І КАС України не містить приписів стосовно апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції щодо відмови в поверненні судового збору.

З такою ухвалою суду апеляційної інстанції не погодився контролюючий орган та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить її скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву контролюючого органу про повернення сплаченого судового збору.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, позивач вказує, що, відмовляючи в задоволенні клопотання контролюючого органу про повернення судового збору, суд першої інстанції безпідставно послався на те, що питання розподілу судових витрат у цій справі було вирішено ухвалою суду про закриття провадження у справі, оскільки вказаною ухвалою питання саме повернення судового збору, яке має різну правову природу з питанням розподілу судових витрат, не вирішувалося.

Наголошує, що пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий зір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Оскільки провадження у цій справі закрито на підстав пункту 1 частини першої статті 238 КАС України (якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства), то сплачена контролюючим органом сума судового збору, як стверджує останній, підлягає поверненню йому за ухвалою суду.

Відтак, позивач вказує, що суд першої інстанції, відмовивши у задоволенні заяви про повернення сплаченого судового збору, фактично позбавив його права на повернення сплачених коштів, а у контролюючого органу відсутні будь-які інші способи захисту, ніж подання апеляційної скарги на таке рішення суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції у свою чергу, відмовивши у відкритті апеляційного провадження на ухвалу суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про повернення судового збору, права контролюючого органу не захистив.

Ухвалою Верховного Суду від 12.09.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16.07.2024 у цій справі.

Відповідачі правом подання письмових заперечень (відзивів) на касаційну скаргу не скористалися, що не перешкоджає перегляду ухвали суду апеляційної інстанції.

Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, виходить з наступного.

Статтею 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Ця засада (принцип) судочинства закріплена й у частині третій статті 2 і статті 13 КАС України.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 294 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається (частина друга статті 293 КАС України).

Заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. У разі подання апеляційної скарги на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, суд апеляційної інстанції повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу, яка не підлягає оскарженню (частина третя статті 293 КАС України).

Перелік ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, визначений статтею 294 КАС України.

Відповідно до цієї статті окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо: 1) забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; 2) забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, скасування забезпечення позову, відмови у забезпеченні позову, відмови у заміні заходу забезпечення позову або скасуванні забезпечення позову; 3) повернення заяви позивачеві (заявникові); 4) відмови у відкритті провадження у справі; 6) передачі справи на розгляд іншого суду; 7) відмови поновити або продовжити пропущений процесуальний строк; 8) затвердження умов примирення сторін; 9) призначення експертизи; 10) визначення розміру судових витрат; 11) зупинення провадження у справі; 12) залишення позову (заяви) без розгляду; 13) закриття провадження у справі; 14) внесення або відмови у внесенні виправлень у рішення; 15) відмови ухвалити додаткове рішення; 16) роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення; 17) відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами; 18) відмови у поновленні пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання; 19) відстрочення і розстрочення, зміни або встановлення способу і порядку виконання судового рішення; 20) заміни сторони у справі (процесуальне правонаступництво) або сторони виконавчого провадження; 21) повороту виконання рішення суду або відмови у повороті виконання рішення; 22) внесення чи відмови у внесенні виправлень до виконавчого документа, визнання чи відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 23) окрема ухвала; 24) стягнення штрафу в порядку процесуального примусу; 25) накладення штрафу та інших питань судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах, постановлених судом відповідно до статті 382 цього Кодексу; 26) відмови у відкритті провадження за заявою про відновлення втраченого судового провадження; 27) відновлення або відмови у відновленні повністю або частково втраченого судового провадження; 28) залишення без задоволення заяви, поданої в порядку, визначеному статтею 383 цього Кодексу.

Спірним питанням у цій справі є можливість/неможливість оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції, яка не передбачена статтею 294 КАС України, зокрема ухвали про відмову в задоволенні клопотання про повернення судового збору.

Вирішуючи зазначене питання, слід ураховувати всі обставини, що мають значення для справи, задля уникнення обмеження права особи на апеляційний перегляд, що є порушенням конституційного права на судовий захист, яке за статтею 64 Конституції України не може обмежуватись.

Стаття 293 КАС України містить застереження щодо неможливості оскарження ухвал окремо від рішення суду, які відсутні в переліку, передбаченому статтею 294 КАС України. Зокрема, оскаржувана позивачем у цій справі ухвала суду першої інстанції про відмову в задоволенні клопотання про повернення судового збору не міститься в переліку, визначеному у статті 294 КАС України.

Колегія суддів зауважує, законодавець цілеспрямовано обмежив коло процесуальних питань, результат вирішення яких - ухвали суду - підлягають самостійному апеляційному оскарженню, з огляду на пріоритетність вирішення тих чи інших процесуальних питань. Надання учасникам судового процесу права на апеляційне оскарження всіх ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду незалежно від їх процесуальної суті і значення стало б передумовою для зловживання учасниками справи процесуальними правами та безпідставного затягування розгляду справи, що не відповідало б основним завданням судочинства.

Установлення ж процесуальним законом заборони (обмеження) щодо окремого оскарження ухвал, не передбачених статтею 294 КАС України, спрямоване на відстрочення реалізації права на апеляційне оскарження з питань, що не перешкоджають подальшому провадженню у справі до подання апеляційної скарги на рішення суду щодо суті спору, і має на меті забезпечити розгляд справи впродовж розумного строку та запобігти зловживанням процесуальними правами, які можуть призводити до невиправданих зволікань під час такого розгляду.

Статтею 320 КАС України встановлені підстави для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Отже, ця стаття надає суду апеляційної інстанції повноваження щодо перегляду ухвал суду першої інстанції, які можуть бути окремо оскаржені від рішення суду та перешкоджають подальшому провадженню у справі.

Переліку ухвал, які одночасно відповідають двом зазначеним вимогам, КАС України не встановлює, оскільки серед передбачених статтею 294 цього Кодексу ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, є як ухвали, що перешкоджають провадженню у справі (щодо повернення заяви позивачеві (заявникові), відмови у відкритті провадження у справі, зупинення провадження у справі, залишення позову (заяви) без розгляду тощо), так і ухвали, які провадженню у справі не перешкоджають (щодо забезпечення доказів, відмови в забезпеченні доказів, скасування ухвали про забезпечення доказів; призначення експертизи; визначення розміру судових витрат; роз`яснення або відмови у роз`ясненні судового рішення тощо).

Питання повернення судового збору врегульовано статтею 7 Закону України «Про судовий збір», відповідно до пункту 5 частини 1 якої у випадку закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

Як уже було зазначено в цій постанові, ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024 задоволено клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО" та закрито провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини 1 статті 238 КАС України (справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства).

У мотивувальній частині цієї ж ухвали суд вказав про неможливість компенсації позивачеві витрат щодо сплати судового збору, оскільки витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову, як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.

Контролюючий орган, після ухвалення рішення про закриття провадження у справі, звернувся до суду першої інстанції з заявою про повернення судового збору на підставі пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України «Про судовий збір», однак суд ухвалою від 26.06.2024 відмовив у задоволенні такої заяви позивача, посилаючись на те, що питання розподілу судових витрат було вирішено ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 30.04.2024, якою закрито провадження у справі.

Відповідач оскаржив вказану ухвалу в апеляційному порядку, проте суд апеляційної інстанції відмовив у відкритті апеляційного провадження, посилаючись на те, що за правилами статті 294 КАС України ухвала про відмову у поверненні сплаченого судового збору не включена до переліку ухвал, які підлягають апеляційному оскарженню.

У визначеному статтею 294 КАС України переліку ухвал, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, є ухвала суду першої інстанції про визначення розміру судових витрат, проте відсутня ухвала суду про відмову в задоволенні клопотання про повернення судового збору.

Колегія суддів зазначає, що, тлумачення статті 294 КАС України стосовно оскарження в апеляційному порядку ухвал суду першої інстанції окремо від рішення суду має відбуватися з урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду.

Особливість ухвали суду першої інстанції про відмову у поверненні судового збору у цій справі полягає у тому, що вона постановлена після прийняття ухвали про закриття провадження у справі і оскаржити її разом з рішенням суду неможливо.

Схожих висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.11.2023 (справа №756/5359/15-ц), вказавши про те, що положення пункту 24 частини першої статті 353 ЦПК України необхідно розуміти як можливість учасника справи оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції як про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання, так і про відмову поновити пропущений строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Питання про те, які ухвали підлягають оскарженню в апеляційному порядку без рішення суду, неодноразово вирішувалися Верховним Судом у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі № 1909/3089/2012 (провадження № 61-11723сво20) вказано, що у статті 353 ЦПК України не міститься прямої заборони оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Положення пункту 25 частини першої статті 353 ЦПК України у взаємозв`язку зі статтею 352 ЦПК України необхідно розуміти як можливість учасника справи оскаржити в апеляційному порядку окремо від рішення суду ухвалу суду першої інстанції як про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, так і про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Крім того, тлумачення положень статті 353 ЦПК України має відбуватися із урахуванням можливості/неможливості поновити свої права особою, яка подає апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду. Згідно з частиною другою статті 353 ЦПК України заперечення на ухвали, що не підлягають оскарженню окремо від рішення суду, включаються до апеляційної скарги на рішення суду. Зазначене положення слід розуміти так, що будь-яка ухвала суду підлягає перегляду в апеляційному порядку самостійно або разом з рішенням суду. Однак, особливість ухвали про відмову у визнанні виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, полягає у тому, що вона постановляється на стадії виконання судового рішення і оскаржити її одночасно з оскарженням рішення суду неможливо.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що у даному випадку апеляційний суд зробив помилковий висновок, що ухвала суду про відмову у задоволенні клопотання про повернення судового збору не підлягає оскарженню в апеляційному порядку, оскільки неможливо поновити права особи, яка подала апеляційну скаргу, в інший спосіб, аніж шляхом оскарження в апеляційному порядку такої ухвали суду першої інстанції.

Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що судове рішення ухвалено без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним та з огляду на приписи частин першої статті 353 КАС України колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити частково, ухвалу апеляційного суду від 16.07.2024 про відому у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у Харківській області на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 26.06.2024 у справі № 520/52/24 за адміністративним позовом Головного управління Державної податкової служби у Харківській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛОБАЛ ТРЕЙД КО", Філії «Лимарівський кінний завод № 61» Державного підприємства «Конярство України» про скасування постанови у справі про визнання недійсним договору про виконання робіт скасувати з направленням справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Доводи касаційної скарги щодо протиправності ухвали суду першої інстанції про відмову у поверненні судового збору не можуть бути оцінені судом касаційної інстанції, а вимоги касаційної скарги про постановлення ухвали про задоволення заяви контролюючого органу про повернення судового збору не можуть бути задоволені цим судом, оскільки ухвала суду першої інстанції, якою відмовлено у задоволенні заяви позивача про повернення судового збору, в апеляційному порядку не переглядалась і питання законності рішення суду першої інстанції не вирішувалось.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Ухвалу Другого апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2024 року у справі №520/52/24 скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду зі стадії вирішення питання щодо відкриття апеляційного провадження.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття.

СуддіВ.П. Юрченко М.М. Гімон Л.І. Бившева