Постанова

від 14.05.2024 по справі 160/16700/23

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 травня 2024 року м. Дніпросправа № 160/16700/23

Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/16700/23 (головуючий суддя першої інстанції - Тулянцева І.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Пак» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

В С Т А Н О В И В :

Позивач 06.07.2023 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №304231 від 10 травня 2023 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржувана постанова винесена з порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає фактичним обставинам. Вказує, що позивач не є перевізником у розумінні абз.18 статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» та до нього не повинні застосовуватися штрафні санкції, оскільки: позивач не здійснює послуг перевезення вантажу, не є ані власником, ані користувачем транспортного засобу, зазначеному в акті перевірки та водій транспортного засобу, зазначеному в акті перевірки, не перебуває в трудових відносинах з позивачем та є працівником іншого підприємства.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті, видану Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еталон Пак» адміністративно-господарського штрафу №304231 від 10 травня 2023 року.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального і процесуального права. Скаржник зазначає, що під час рейдової перевірки транспортного засобу марки «DAF» сідловий тягач, SCHWARZMUELLER напівпричеп номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , посадовою особою Укртрансбезпеки виявлено порушення вимог статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: вимог пункту 3.3 наказу Міністерства транспорту та зв`язку від 24.06.2010 року М 385 - була відсутня роздруківка даних роботи до цифрового тахографа водія за 19.04.2023 року, відповідальність за яке передбачена вимогами статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Спірна постанова прийнята на основі акту, у якому посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області зазначене і конкретизоване порушення, допущене позивачем, який згідно ТТН № АТ-0000333 від 19 квітня 2023 року є автомобільним перевізником.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частин першої та другої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на скаргу, встановила наступне.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Еталон Пак» є суб`єктом господарювання у відповідності до норм діючого законодавства, що підтверджується випискою з ЄДРПОУ №36825967, основним видом діяльності є виробництво сталевих бочок і подібних контейнерів (код 25.91) (а.с.8-9).

Відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області є суб`єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про автомобільний транспорт» повноваження.

Відповідачем проведено рейдову перевірку (перевірку на дорозі) додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом 916км+897 м а/д М-30, Стрий-Умань-Дніпро-Ізваріне, під час проведення якої 19.04.2023 року о 15 год. 31 хв. перевірений транспортний засіб DAF сідловий тягач, SCHWARZMUELLER напівпричеп номерний знак НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію серії НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , водій ОСОБА_1 .

За результатами перевірки в той же день складено акт №003118, згідно якого під час перевірки виявлено порушення статті 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: вимог пункту 3.3 Інструкції з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженої наказом Міністерства транспорту та зв`язку України 24.06.2010 року №385 - була відсутня роздруківка даних роботи до цифрового тахографа водія за 19.04.2023 року, відповідальність за яке передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» абзац третій частина 1, що полягала у відсутності на момент проведення перевірки документів, а саме: роздруківки даних роботи до цифрового тахографа водія за 19.04.2023 року.

Водій транспортного засобу ОСОБА_1 , номер посвідчення водія НОМЕР_5 , з актом ознайомлений, про що свідчить його власний підпис та від надання пояснень відмовився.

Позивачу 04.05.2023 року о 15:40 засобами електронного зв`язку направлено на офіційну електронну адресу підприємства повідомлення від 26.04.2023 року №28344/23/24-23 про розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 10.05.2023 року з 10:00 по 15:00 в приміщенні Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області.

10.05.2023 року Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті за наслідками розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт ТОВ «Еталон Пак» винесено постанову №304231, якою до позивача застосовано адміністративно-господарську санкцію у вигляді штрафу в розмірі 17000 грн. за порушення статей 34, 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Копію вказаної постанови направлено позивачу засобами поштового зв`язку та отримано позивачем 19.06.2023 року.

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач оскаржив таку постанову до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідачем як суб`єктом владних повноважень, не доведено належним та допустимими доказами, що водій транспортного засобу - ОСОБА_1 , перебуває в трудових відносинах з позивачем, або мав безпосередні договірні відносини з останнім щодо перевезення вантажу 19.04.2023 року, а тому спірна постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу до позивача є протиправною.

Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.

Спірні правовідносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень врегульовано Законом України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-ІІІ (далі по тексту - Закон №2344-ІІІ у редакції на час спірних відносин).

Повноваження відповідача щодо проведення рейдової перевірки та порядок призначення перевірки позивачем не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції не перевіряється.

Відповідно до пункту 15 Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі по тексту - Порядок №1567 у редакції на час спірних відносин), під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Отже, під час проведення рейдової перевірки перевіряється наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

За змістом статті 34 Закону №2344-III автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров`я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

-для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

-для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.

Наказом Міністерства транспорту та зв`язку України від 07.06.2010 року №340 затверджено Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - Положення № 340), пунктами 1.1, 1.2 якого визначено, що це Положення розроблено відповідно до Конвенції Міжнародної організації праці 1979 року №153 про тривалість робочого часу та періоди відпочинку на дорожньому транспорті, Регламенту (ЄС) № 561/2006 Європейського Парламенту та Ради від 15 березня 2006 року про гармонізацію відповідного соціального законодавства, що регулює відносини в галузі автомобільного транспорту та вносить зміни до Регламентів Ради (ЄЕС) № 3821/85 та (ЄС) № 2135/98 і скасовує Регламент Ради (ЄЕС) № 3820/85, Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), Кодексу законів про працю України та Законів України «Про автомобільний транспорт», «Про дорожній рух».

Це Положення встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку.

Відповідно до пункту 1.3 Положення №340 вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами (далі - ТЗ).

Пунктом 1.5 Положення № 340 визначено, що тахограф - обладнання, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їх водіїв;

Автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення (пункт 6.1 Положення № 340).

Відповідно до пункту 6.3 Положення № 340, водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія (додаток 3) або повинен мати копію графіка змінності водіїв.

Отже, перевірити дотримання визначеного режиму праці та відпочинку водія можливо з оформленої особистої картки водія та роздруківки даних роботи цифрового тахографа.

Так, за змістом пункту 3.1 Інструкції №385 виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.

Відповідно до пункту 3.5. Інструкції №385 перевізники: забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (аналоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтва про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії; аналізують інформацію щодо дотримання режимів праці та відпочинку водіїв, отриману за допомогою тахографа, а в разі виявлення порушень вживають заходів щодо недопущення та запобігання виникненню їх в подальшому.

Відповідно до пункту 3.6. Інструкції № 385 перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР ( 994_016 ) здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов`язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР) (994_016); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.

Отже, саме перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт, зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, зберігають протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірки тахографа, дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом. При цьому, водії повинні мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу, заповнені тахокарти у разі використання аналогового тахографа або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом.

За приписами абзацу третього частини першої статті 60 Закону №2344-ІІІ за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідачем здійснено рейдову перевірку у відповідності до п. 15 Постанови №1567, а саме, перевірено наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом, що сторонами не заперечується.

Згідно статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт»

- автомобільний перевізник це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

- послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - це перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Частиною 1 статті 33 Закону України «Про автомобільний транспорт» установлено, що автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Відповідно до статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо). Істотними умовами договору є: найменування та місцезнаходження сторін; найменування та кількість вантажу, його пакування; умови та термін перевезення; місце та час навантаження і розвантаження; вартість перевезення; інші умови, узгоджені сторонами.

Положення статті 50 Закону України «Про автомобільний транспорт» кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Таким чином, з аналізу вищевказаних норм законодавства вбачається, що договір перевезення вантажу є двостороннім правочином, який повинен відповідати вимогам цивільного законодавства та укладатись виключно у письмовій формі.

При цьому, відповідно до частини другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 та серії НОМЕР_4 власником транспортних засобів DAF сідловий тягач номерний знак НОМЕР_1 та SCHWARZMUELLER напівпричеп номерний знак НОМЕР_6 є ОСОБА_2 . Доказів перебування цих транспортних засобів у власності або користуванні ТОВ «Еталон Пак» відповідачем не надано, та в матеріалах справи такі докази відсутні.

Таким чином, ТОВ «Еталон Пак» не є ані власником, ані користувачем транспортних засобів DAF сідловий тягач номерний знак НОМЕР_1 та SCHWARZMUELLER напівпричеп номерний знак НОМЕР_6 , зазначених в акті перевірки від 19.04.2023 року №003118.

При цьому, відповідачем не доведено, що водій вказаного вище транспортного засобу - ОСОБА_1 , перебуває в трудових відносинах з позивачем, або мав безпосередні договірні відносини з останнім щодо перевезення вантажу 19.04.2023 року.

Водночас, 19.01.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон Пак» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Ардор-Трейд» укладено договір №19 на транспортне-експедиторське перевезення партій вантажів, відповідно до п.1.1 якого визначено, що за цим договором експедитор надає замовникові комплекс послуг з організації внутрішніх перевезень вантажів замовника в межах України автомобільним транспортом від місця завантаження, до місця призначення, зазначених замовником в заявці на кожну окрему послугу.

Відповідно до п. 1.4 вищевказаного договору, експедитор має право залучати третіх осіб до виконання своїх обов`язків за цим договором та укладати з ними договори від свого імені.

Так, 18 квітня 2023 року ТОВ «Еталон Пак» подано ТОВ«Ардор-Трейд» заявку на послуги №87 автомобільне перевезення експедитором до договору №19 від 19.01.2023 року, а також актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 79 від 21 квітня 2023 року підтверджується факт надання ТОВ«Ардор-Трейд» експедиторських послуг ТОВ «Еталон Пак».

04 липня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Еталон Пак» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено договір надання транспортних послуг № 407/22, відповідно до п. 2.1 якого, замовник доручає, а перевізник надає послуги з виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом по території України згідно заявок замовника.

Так, 19 квітня 2023 року ТОВ «Еталон Пак» було подано ФОП ОСОБА_3 заявку, а також актом приймання послуг №389 від 20.04.2023 року підтверджується факт надання ФОП ОСОБА_3 транспортних послуг ТОВ «Еталон Пак».

При виконанні перевезення 19.04.2023 року була оформлена товарно-транспортна накладна № АТ-0000333 від 19.04.2023 року, в якій у графі: «отримав водій/експедитор» вказано прізвище, ім`я та по батькові водія - ОСОБА_1 . В цій же графі міститься особистий підпис водія ОСОБА_1 , який засвідчений печаткою суб`єкта господарювання, що здійснював перевезення - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (і.н. НОМЕР_7 ).

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав вважати, що правопорушення, вказані в акті перевірки від 19.04.2023 року №003118, допущені позивачем.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність винесення постанови від 10.05.2023 року №304231 про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 грн..

Враховуючи наведені вище обставини в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування рішень.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду відсутні.

Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини першої статті 310 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною четвертою статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтями 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/16700/23 залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 листопада 2023 року в адміністративній справі №160/16700/23 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.

Головуючий - суддяІ.В. Юрко

суддяС.В. Білак

суддяС.В. Чабаненко