Постанова

від 14.05.2024 по справі 240/19943/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/19943/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Капинос О.В.

Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.

14 травня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Шидловського В.Б.

суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Яремчук Л.С,

представника відповідача: Сачка А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10" на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року у справі за адміністративним позовом Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10" про стягнення коштів,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2023 року Житомирське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося у суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10", у якому просить стягнути суму адміністративно-господарських санкцій та пені у розмірі 118 390,25 грн.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2022 році на відповідача покладено обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування осіб з інвалідністю та пеню за порушення термінів сплати адміністративно господарських санкцій.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто із Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10" на користь Житомирського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції у розмірі 118 390,25 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті рішення, норм матеріального та процесуального права, також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні представник відповідача доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі та просив суд задовольнити її, а рішення суду першої інстанції скасувати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Житомирським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю проведено аналіз діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10" відповідно до вимог Законів України "Про зайнятість населення" та "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні".

Згідно з інформацією, зазначеною в розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невикористанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, середньооблікова чисельність штатних працівників за 2022 рік в Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10" 8 осіб, отже норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю для такого становить 1 особа. Разом з тим, середньооблікова кількість працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність складає 0 осіб.

З огляду на зазначені відомості Фондом зроблено висновок, що відповідачем не виконано нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

У зв`язку із виявленим порушенням законодавчих вимог Фонд самостійно розрахував суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що підлягали сплаті у розмірі 111352,93 грн.

Поряд з цим, адміністративно-господарські санкції до 17 квітня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10" не сплатило.

Відповідачу 29.05.2023 Фондом надіслано претензію №05-125/491, якою повідомлено про наявність заборгованості по сумі основного боргу 11352,93 грн. та пені та рекомендовано погасити її.

Адміністративно-господарські санкції в добровільному порядку сплачені не були, у зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на дату розгляду справи відповідачем не виконало усіх вимог встановлених для нього як до роботодавця, не сплачено адміністративно-господарських санкцій за невикористання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2022 рік, доказів протилежного суду не надано.

Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюютьсяКонституцією України, Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21 березня 1991 року № 875-ХІІ(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами.

Відповідно дост.19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положенням про Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю, затвердженого наказом Міністерства соціальної політики України від 14.04.2011 №129 передбачено, що Фонд відповідно до покладених на нього завдань спрямовує, координує та контролює роботу територіальних відділень Фонду з питань діяльності, визначеної в положеннях про відділення, у тому числі щодо збору сум адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, які використовують найману працю, нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Відповідно до ч.1ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

При цьому, ч.2ст.19 вказаного Закону визначено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Відповідно до ч.1, 2 ст.20 наведеного Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів..

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Частиною 4 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні"визначено, адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України.

Таким чином, з огляду на вищенаведені норми, відповідач, як юридична особа, що використовує найману працю, у якої середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні", повинен щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно із ч.1, 2ст.218 ГК Українипідставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року № 70 "Деякі питання реалізації норм Законів України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" та "Про зайнятість населення" затверджено "Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, абз.3 п.2 якого визначено, що інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають до базового центру зайнятості незалежно від місцезнаходження роботодавця за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням із Держстатом.

Відповідно до п.4 ч.3 ст.50 Закону України від 05 липня 2012 року № 5067-VІ Про зайнятість населенняроботодавці зобов`язані, зокрема, своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії).

Отже, своєчасно та в повному обсязі надавши інформацію про попит на вакансії підприємство, фактично, вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Питання подання підприємством звітів за формою 3-ПН врегульоване Порядком подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", затвердженим Наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, що був чинним на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Наказ № 316).

Згідно із п.5 Порядку подання форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) Форма № 3-ПН подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії (до 07.02.2017 було 10 робочих днів). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

З аналізу вищевказаних норм чинного законодавства вбачається, що при наявності вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації, як платників страхових внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, звітність за формою № 3-ПН не пізніше 3-х (10-ти) робочих днів з наступного дня після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дати, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, на час спірних правовідносин існував обов`язок підприємств одноразово подавати форму 3-ПН, а саме не пізніше 3-х робочих днів з дати відкриття вакансії.

Так, у постанові від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17 Верховний Суд дійшов висновку, що законодавством встановлено, що звітність за формою 3-ПН подається не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто, передбачено обов`язкове одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Колегія суддів наголошує, що відповідач жодних доказів щодо подання до центру зайнятості звітності форми №3-ПН за 2022 рік суду не надав.

Із відповіді Звягельської філії Баранівського відділу Житомирського обласного центру зайнятості від 11.05.2023 слідує, що ТОВ "Будівельна компанія "Форест Полісся - 10" до центру протягом 2022 року не подавалися звіти по формі №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" з відображенням у них відомостей для працевлаштування на вільні робочі місця (вакансії), створені виключно для категорії осіб з інвалідністю.

Крім того, показник визначення середньооблікової кількості штатних працівників за рік обчислюється відповідно до пунктів 3.2.5 і 3.2.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286 (далі - Інструкція № 286).

Пунктом 3.2 глави 3 Інструкції передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників розраховується на підставі щоденних даних про облікову кількість штатних працівників, які повинні уточнюватись відповідно до наказів про прийом, переведення працівника на іншу роботу та припинення трудового договору.

Облікова кількість штатних працівників за кожен день має відповідати даним табельного обліку використання робочого часу працівників, на підставі якого визначається кількість працівників, які з`явились або не з`явились на роботу.

Також, відповідно до п.6. Інструкції щодо заповнення форми звітності № 10-ПОІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю", затвердженій наказом Міністерства соціальної політики України від 27 серпня 2020 року № 591, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 13 жовтня 2020 року за № 1007/35290, у рядку 01 відображається середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за звітний рік, яка визначається відповідно до пункту 3.2 глави 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року № 286, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 30 листопада 2005 року за № 1442/11722.

Відповідно до п.3.2.5 розділу 3 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 28 вересня 2005 року №286, середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді, тобто відповідно на 2, 3, 4, ... 12.

Для зарахування у виконання підприємством квоти у кількості однієї особи зараховуються особи з інвалідністю, які працювали в календарному звітному році. Для виконання нормативу зараховуються особи, які прийняті в будь-який місяць року, але за умови, що вона відпрацювала не менше шести місяців у календарному році.

Враховуючи вказану норму, норми стосовно працевлаштування осіб з інвалідністю вважатимуться виконаними, якщо особа з інвалідністю працювала на підприємстві 6 місяців звітного року, а дані табельного обліку використання робочого часу працівників відповідають цим шести місяцям звітного року з частиною 2 п. 3.2 Інструкції № 286.

За правилами заокруглення, якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення. Тому, якщо підприємству потрібна 1 особа з інвалідністю, то такий норматив вважатиметься виконаним, якщо особа з інвалідністю працювала 6 повних місяців звітного року, оскільки 6 (місяців) : 12 (місяців) = 0,5= 1 особа.

Отже, для забезпечення працевлаштування особи з інвалідністю у 2022 році роботодавець зобов`язаний подати звітність форми №3-ПН до центру зайнятості для того, щоб пошук безробітної особи з інвалідністю дозволив працевлаштувати 1 особу з інвалідністю у 2022 році на період не менше 6 місяців у 2022 році.

Суд звертає увагу, що ОСОБА_1 , як особа з інвалідністю, була призначена головним бухгалтером Товариства лише з 01.11.2022, що підтверджується наказом генерального директора ТОВ "Ферест Полісся-10" від 01.11.2022 №18.

У зв`язку з цим, позивачем було подано Додаток 1 до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого на користь платників податків за листопад та грудень 2022 року (Уточнюючий).

Тобто, на момент формування розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій та винесення спірної претензії, у відповідача не обліковувався як працюючий - особа з інвалідністю.

Разом з тим, навіть якщо врахувати факт прийняття на роботу такої особи у листопаді 2022, проте вказана особа пропрацювала у 2022 році лише 2 місяці, що свідчить про невиконання нормативу.

Отже, відповідач унеможливив зарахування у виконання нормативу особи з інвалідністю, робоче місце для якої існувало менше 6 місяців, тобто працювати у 2022 році така особа могла певний період, але менше, ніж 6 місяців.

Таким чином, оскільки протягом 2022 року особа з інвалідністю працювала у відповідача 2 місяці, відповідно середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність, складає 0 (1х5/12=0,41 з урахуванням математичного округлення 0), що і було вказано у розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невикористанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Колегія суддів погоджується із тим, що закон не покладає на підприємства обов`язку здійснювати самостійний пошук працівників осіб з інвалідністю, однак покладає обов`язок створити робоче місце для особи з інвалідністю та повідомити про це відповідний орган державної служби зайнятості для того, щоб пошук безробітної особи з інвалідністю дозволив працевлаштувати особу з інвалідністю у 2022 році на період не менше 6 місяців у 2022 році.

Середньооблікова кількість штатних працівників відповідача у 2022 році становила 8 осіб. Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" відповідач мав працевлаштувати 1 особу з інвалідністю, але середньооблікова чисельність штатних працівників з інвалідністю у 2022 році становила 0 осіб.

Отже, відповідачем не був виконаний у 2022 році норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Щодо посилання представника відповідача на постанову Верховного Суду від 21.11.2022 у справі №400/3957/21, суд зазначає, що така не може бути застосована при розгляді даної справи, оскільки ухвалена за різних фактичних обставин справи. Спір у такій справі стосувався незарахування Фондом кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю до виконання позивачем нормативу таких робочих місць у зв`язку з виявленням розбіжностей під час подання до Фонду звітності за формою №10-ПОІ та не усунення їх відповідачем.

Обставини у такій справі стосувалися ситуації, коли у показниках звіту (за формою № 3-НП) наявні розбіжності та на органи Держпраці законодавчо покладений обов`язок перевірки суб`єктів господарювання на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у разі не виправлення суб`єктом господарювання помилки у звіті.

Втім, оскільки відповідач взагалі не подавав звітів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, то правова позиція, висловлена у постанові Верховного Суду від 21.11.2022 у справі № 400/3957/21, не є правозастосовною у цій справі.

При цьому, слід зазначити, що спірні правовідносини виникли не за результатами проведення Держпраці відповідної перевірки, а згідно дослідженого Реєстру роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Будь-яких заперечень щодо правильності проведення позивачем розрахунку адміністративно-господарських санкцій та пені відповідач суду не надав, а суд порушень в їх обчисленні не встановив.

Аналіз вищезазначених норм законодавства дає можливість зробити висновок, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані: виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством; надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів; звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Отже, оскільки відповідачем як роботодавцем, який використовує найману працю, у 2022 році не виконано норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів в кількості 1 особи, та через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії не повідомив центр зайнятості про попит на робочу силу протягом 2022 року, що тягне за собою відповідальність, передбачену статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні", і в добровільному порядку не було сплачено адміністративно-господарські санкції у сумі 89194,51 грн., суд вважає, що такі підлягають стягненню у примусовому порядку.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

Відповідно ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, ст.2 КАС України та ч.4 ст.242 КАС України вказують, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Доводи викладені в апеляційній скарзі висновків суду першої інстанції не спростовують.

За змістом частини першої статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Полісся-10" залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25 січня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Постанова суду складена в повному обсязі 15 травня 2024 року.

Головуючий Шидловський В.Б. Судді Боровицький О. А. Курко О. П.