Рішення

від 07.05.2024 по справі 590/14/24

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 590/14/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2024 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Панасенка Є.М.,

за участю секретаря судового засідання: Степанової Н.С.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

відповідача ОСОБА_2 ,

третьої особи ОСОБА_3

розглянувши в підготовчому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу № 590/14/24 за позовною заявою Органу опіки та піклування Виконкому Ямпільської селищної ради Сумської області в інтересах малолітнього ОСОБА_4 до ОСОБА_2 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача ОСОБА_3 про відібрання дитини у батька без позбавлення батьківських прав та призначення опікуна над дитиною

ВСТАНОВИВ:

Орган опіки та піклування Виконкому Ямпільської селищної ради Сумської області в інтересах малолітнього ОСОБА_4 звернувся до суду з вимогами про відібрання дитини у батька без позбавлення батьківських прав та призначення опікуна над дитиною, стягнення аліментів на утримання дитини.

В обґрунтування позовних вимог зазначили, що мати хлопчика ОСОБА_4 - ОСОБА_5 згідно з рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 09.08.2022 року позбавлена батьківських прав відносно дитини, крім того згідно з ухвалою Ямпільського районного суду Сумської області від 26.07.2022 року була направлена для відбування покарання призначеного вироком Ямпільського районного суду Сумської області від 14.09.2021 року у виді позбавленні волі на строк 2 роки. Покарання відбуває з 19.08.2022 року. Хлопчик постійно проживає в сім`ї рідної бабусі ОСОБА_3 .

Батько хлопчика ОСОБА_2 інколи приїздить до смт Ямпіль, бачився з сином, періодично спілкувався з матір`ю хлопчика та його бабусею в телефонному режимі. Після направлення матері хлопчика до місць позбавлення волі, батько проживав у квартирі що належить ОСОБА_5 , проте з причин схильності до зловживання спиртними напоями між ним та бабусею постійно виникали конфлікти, тому повернувся проживати до с.Сухий Лиман Одеського району.

Батько хлопчика виїхав із смт Ямпіль наприкінці вересня 2022 року, обіцяв при цьому надавати допомогу сину і брати участь у його вихованні, збирався забрати дитину на постійне проживання та виховання, не враховував прив`язаність хлопчика до бабусі, яка доглядала його постійно та турбувалася про нього. З дитиною спілкується в телефонному режимі, матеріально дитину не підтримує. Фахівцем із соціальної роботи здійснювалися відвідини родини ОСОБА_3 в якій проживає хлопчик .у бесідах він зазначає що батька любить але переїжджати до нього жити не бажає. Фактично на сьогодні малолітній залишився без батьківського піклування, виховується в сім`ї рідної бабусі, яка щоденно піклується про нього, організовує для дитини навчальний процес з урахуванням вимог воєнного стану.

Ухвалою Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.02.2024 року цивільну справу прийнято до провадження, призначено підготовче засідання, залучено до участі у справі ОСОБА_3 - бабусю хлопчика.

В підготовчому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила суд їх задовольнити.

Відповідач пояснив що ознайомлений з позовними вимогами та визнає позовні вимоги в повному обсязі.

Третя особа ОСОБА_3 підтримала позовні вимоги та просила суд їх задовольнити.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є ОСОБА_2 та ОСОБА_5 .

Рішенням Ямпільського районного суду Сумської області від 09.08.2022 року, ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав відносно малолітніх дітей ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно з ухвалою Ямпільського районного суду Сумської області від 26.07.2022 рокуОСОБА_5 була направлена для відбування покарання призначеного вироком Ямпільського районного суду Сумської області від 14.09.2021 року у виді позбавленні волі на строк 2 роки.

Малолітній ОСОБА_4 з 28.02.2019 року перебуває на обліку служби у справах дітей як дитина, яка опинилася у складних життєвих обставинах з причини неналежного виконання батьками батьківських обов`язків.

З 19.08.2022 року малолітній ОСОБА_4 постійно проживає в сім`ї рідної бабусі ОСОБА_3 .

Відповідно до довідки Ямпільського ДНЗ ясла-садок «Малятко», ОСОБА_4 був зарахований та відвідував Ямпільський ДНЗ по 30.08.2023 року. Опікувалася та водила до садочка хлопчика його бабуся ОСОБА_3 .

Відповідно довідки Ямпільської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів №2 Ямпільської селищної ради, ОСОБА_4 регулярно відвідує очні та онлайн заняття. Бабуся ОСОБА_3 завжди спілкується з педагогами, які навчають онука, цікавиться шкільним життям. ОСОБА_8 забезпечений необхідним шкільним приладдям, шкільною та спортивною формами, завжди охайний та доглянутий. Батько хлопчика контакту зі школою де навчається син не підтримує, з вчителями не спілкується.

29.12.2023 року Рішенням виконавчого комітету Ямпільскої селищної ради № 124 затверджено висновок про доцільність відібрання дитини ОСОБА_4 у батька без позбавлення його батьківських прав.

Відповідно до Висновку від 11.01.2024 року Служби у справах дітей Ямпільської селищної ради, згідно витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ВР-001174510 Міністерства Внутрішніх Справ України гр. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , уродженка с. Білиця, Україна на території України станом на 29.06.2023 року до кримінальної відповідальності не притягується, незнятої чи непогашеної судимості не має та в розшуку не перебуває.

За станом здоров`я ОСОБА_3 на обліку у нарколога та психіатра не перебуває. Згідно з висновком про стан здоров`я заявника, виданого комунальним некомерційним підприємством «Ямпільська лікарня» Ямпільської селищної ради від 13.06.2023 - хвороб, які б мали протипоказання щодо влаштування дитину під піклуванням у ОСОБА_3 не виявлено, за станом здоров`я піклувальником бути може.

Заявниця отримує пенсію за віком , перебуває на обліку в Шосткинському об`єднаному управлінні ПФУ в Сумській області, що підтверджується відповідною довідкою про доходи № 1007 0703 4101 1053 від 08.01.2024.

Умови проживання заявниці за адресою її фактичного проживання - задовільні. Для дитини відведене окреме облаштоване місце для спання, є стіл для вивчення уроків, шафа для зберігання особистих речей, в наявності одяг для дитини згідно до сезону та розміру.

ОСОБА_3 проживає зі співмешканцем ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який не заперечує, щоб вона була опікуном над онуком, про що ним написана відповідна заява. На обліку у психіатра та нарколога ОСОБА_9 не перебуває.

ОСОБА_3 згідно з рішенням виконавчого комітету Ямпільської селищної ради від 16.08.2023 № 64 «Про встановлення піклування та призначення піклувальника ОСОБА_3 над неповнолітнім ОСОБА_6 » також є піклувальником над ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який перебуває на первинному обліку служби у справах дітей Ямпільської селищної ради як дитина, позбавлена батьківського піклування. Неповнолітній ОСОБА_10 та малолітній ОСОБА_11 є рідними братами по матері, проживають в сім`ї ОСОБА_3 . ОСОБА_10 не заперечує, щоб його бабуся ОСОБА_3 також була опікуном над його братом ОСОБА_12 .

В разі відібрання дитини у батька без позбавлення останнього батьківських прав, встановлення опіки та призначення опікуном ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , буде відповідати інтересам дитини.

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 164 СК України мати та батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню дитини.

Згідно п. 16 Постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Відповідно до ч.1 ст. 170 СК України, суд може постановити рішення про відібрання дитини, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Згідно ч.4 зазначеної статті, при задоволенні позову про відібрання від матері, батька без позбавлення їх батьківських прав суд вирішує питання про стягнення з них аліментів на дитину.

Як встановлено судом, відповідач не піклується про здоров`я, моральний, фізичний, духовний розвиток свого сина, не цікавиться його навчанням та підготовкою до самостійного життя, не сприяє засвоєнню ним загальновизнаних норм моралі, ніякої участі в його утриманні та вихованні не приймає, як цього вимагає ст. 150 СК України, тобто ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» встановлено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства"передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України "Про охорону дитинства").

Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України(далі -СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року N 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Статтею 9 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Відповідно до частини першої статті 155 СК України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Статтею 55 ЦК України передбачено, що опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.

Відповідно до ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними. Статтею 59ЦК України передбачено, що піклування встановлюється над неповнолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, цивільна дієздатність яких обмежена.

Частиною 3 ст. 60 ЦК України передбачено, що суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування. Суд встановлює піклування над неповнолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає піклувальника за поданням органу опіки та піклування (ч.4).

Статтею 61 ЦК України передбачено, що орган опіки та піклування встановлює опіку над малолітньою особою та піклування над неповнолітньою особою, крім випадків, встановлених частинами першою та другою статті 60 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 62 ЦК України, опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.

У відповідності до положеньст.243СК України,опіка,піклування встановлюється над дітьми-сиротами і дітьми, позбавленими батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Опіка, піклування над дитиною встановлюється органом опіки та піклування, а також судом у випадках, передбачених Цивільним кодексом України.

Відповідно до ст. 244 СК України, опікуном, піклувальником дитини може бути за її згодою повнолітня дієздатна особа. При призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини. Не можуть бути опікунами, піклувальниками дитини особи, зазначені в статті 212цього Кодексу.

Баба, дід, прабаба, прадід мають право спілкуватися зі своїми внуками, правнуками, брати участь у їх вихованні. Батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків. Якщо такі перешкоди чиняться, баба, дід, прабаба, прадід мають право на звернення до суду з позовом про їх усунення (ст.257 СК України).

Статтею 258 СК України передбачено, що баба і дід мають право на самозахист внуків. Баба і дід мають право звернутися за захистом прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх та повнолітніх непрацездатних внуків до органу опіки та піклування або до суду без спеціальних на те повноважень.

Згідно п.п.2.2. Правил опіки та піклування, затверджених спільним наказом Міністерства охорони здоров`я України, Державного комітету України у справах сім`ї та молоді, Міністерства освіти України, Міністерства праці та соціальної політики України від 26 травня 1999 року № 34/166/131/88, опіку (піклування) може бути встановлено і при житті батьків неповнолітньої дитини у випадках, коли батьки : понад шість місяців не можуть займатись вихованням своїх дітей; виїхали на постійне місце проживання або на постійне місце роботи за кордон чи перебувають у довготривалому відрядженні.

Статтею 170 СК України передбачено, що суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5частини першої статті 164цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Відповідно до п.2 ч.1 ст. 170 СК України таким випадком є ухилення батьків від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування. Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу. Якщо відпадуть причини, які перешкоджали належному вихованню дитини її батьками, суд за заявою батьків може постановити рішення про повернення їм дитини.

Пунктом 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року роз`яснено, що зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передати органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначити при цьому конкретний заклад.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі «Савіни проти України» від 18 грудня 2008 року звернув особливу увагу на те, що застосовуючи такий захід, як відібрання дитини від батьків без позбавлення їх батьківських прав, необхідно виходити з інтересів дитини й враховувати право на повагу до його сімейного життя, проголошене ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані ст.8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Розірвання сімейних зв`язків, а відтак позбавлення дитини її коріння виправдане лише за наявності виняткових обставин - необхідність захисту дитини від небезпеки у випадку реального існування такої.

Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-XII від 27 лютого 1991 року визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

В преамбулі до Конвенції про права дитини, зазначено, що дитині для повного та гармонійного розвитку необхідно зростати в сімейному оточенні.

Згідно зі статтею 9 Конвенції Держави-сторони дбають про те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їхньому бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи за судовим рішенням визначають відповідно до застосовного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в інтересах дитини. Вирішення такого питання може бути необхідним у тому чи іншому випадку, коли, наприклад, батьки жорстоко поводяться з дитиною чи не піклуються про неї.

Основними підставами для відібрання дитини від батьків серед іншого є випадки, що охоплюють ситуації, коли залишення дитини у батьків є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання. Така небезпека може випливати не лише із поведінки батьків (безвідповідальне ставлення до дитини та невжиття заходів щодо забезпечення лікування дитини у зв`язку із її тяжким станом здоров`я), а й із їх особистих негативних звичок. Для відібрання дитини від батьків достатня наявність ризику лише для життя, здоров`я або лише для морального виховання. Варто враховувати й ступінь небезпеки для кожної окремо взятої дитини, враховуючи її фізичний та психічний розвиток.

Враховуючи положення частини 1 статті 3 Конвенції про права дитини, частини 7 статті 7 СК при вирішенні будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з якнайкращого забезпечення інтересів дітей.

Таким чином, судом встановлено, що мати не приймає участі у вихованні та догляді за дитиною, батько ж свідомо ухиляється від виконання батьківських обов`язків. Свідомо залишивши дитину без батьківського піклування, батько дитини не виконує свої батьківські обов`язки щодо виховання дитини, а саме: не піклується про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, не спілкується з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяє, як батько, засвоєнню дитиною загальновизнаних норм моралі, не створює умов для здобуття нею повної загальної середньої освіти.

Отже, зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності можна розцінювати як ухилення від виховання дитини та підтвердженням саме винної поведінки відповідача. Будучи обізнаним щодо відсутності матері та залишення дитини без батьківського піклування, відповідач залишив дитину в баби, та прийняв свідоме рішення залишити дитину проживати разом з нею.

В наслідок зазначеного дитина позбавлена батьківського піклування, не має законного представника (опікуна) та у випадку необхідності не має особи, яка б могла б діяти в її інтересах задля забезпечення нормального життя та розвитку дитини.

З огляду на викладене, з метою захисту прав і якнайкращого забезпечення інтересів дитини, суд дійшов висновку про доцільність відібрання дитини, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , без позбавлення його батьківських прав та призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , опікуном над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ч. 2 ст.166 СК України особа позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов`язку щодо утримання дитини. При задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Дану норму закону, до правовідносин, що зазначені в позовній заяві, суд застосовує відповідно до ч.9 ст.10 ЦПК України за аналогією закону.

Враховуючи вище викладене, суд вважає, що слід стягнути з відповідача аліменти на утримання сина на користь опікуна.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України, рішення суду щодо стягнення аліментів в межах суми платежу за один місяць слід допустити до негайного виконання.

На підставі ст.141 ЦПК України, враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору, судовий збір слід стягнути з відповідача на користь держави за подання позову до суду.

Керуючись ст. 164-167, ч.1 ст.170, 180,182 СК України, ст.8, 12, 13, 81,89,141,258,259,263-265, 268, 430 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Відібрати дитину, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у батька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 , без позбавлення його батьківських прав.

Призначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 опікуном над малолітнім ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 аліменти на утримання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі однієї четвертої заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 18.01.2024 року і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_2 в дохід держави судовий збір у розмірі 1211, 20 грн.

Рішення суду може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 16.05.2024 року.

Головуючий: Є.М. Панасенко