Ухвала

від 16.05.2024 по справі 522/13276/21

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/13276/21

Провадження № 1-кс/522/2653/24

У Х В А Л А

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

16 травня 2024 року Приморський районний суд м. Одеси у складі: слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у судовому засіданні клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12021163510000462 від 07.07.2021 року, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 звернувся дослідчого суддііз клопотанням,у якомупросить скасувати арешт з майна, а саме з частки у статутному капіталі ТОВ «УКРАЇНСЬКА СИРОВИНА ЛТД», код ЄДРПОУ 19122065 в розмірі 50% від загального розміру статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 10000000 (десять мільйонів) гривень, яка перебуває у власності ОСОБА_4 .

Заявник в судове засідання не з`явився, надіслав до суду заяву, у якій вказав, що клопотання підтримав та просив розглянути без його участі.

Встановлено, що в провадженні СВ відділу № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області проводилось досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12021163510000462 від 07.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м. Одеси від 20.07.2021 накладено арешт на майно, а саме на частку у статутному капіталі ТОВ «УКРАЇНСЬКА СИРОВИНА ЛТД», код ЄДРПОУ 19122065 в розмірі 50% від загального розміру статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 10000000 (десять мільйонів) гривень, яка перебуває у власності ОСОБА_4 , із забороною державним реєстраторам та іншим уповноваженим особам вносити будь-які зміни, проводити коригування інформації, та проводити інші юридично значущі дії в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо частки у статутному капіталі ТОВ «УКРАЇНСЬКА СИРОВИНА ЛТД», код ЄДРПОУ 19122065, в розмірі 50% від загального розміру статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 10000000 (десять мільйонів) гривень.

Стаття 41 Конституції України закріплює положення про те, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Вгопіошвкі) проти Польші» від 22.06.2004р.).

Згідно ч. 1 ст. 174 КПК України, підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Відповідно до постанови слідчого кримінальне провадження № 12021163510000462 від 07.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України, в рамках якого був накладений арешт, було закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку із відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України.

Згідно із ч. 3 ст. 174 КПК України, прокурор одночасно з винесенням постанови про закриття кримінального провадження скасовує арешт майна, якщо воно не підлягає спеціальній конфіскації.

Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, непризначене судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові (ч. 4 ст. 174 КПК України).

Втім, частини третя та четверта статті 174 КПК наділяють правом скасувати арешт при закритті провадження лише таких суб`єктів як: суд - за наслідками розгляду кримінальної справи, та прокурора - одночасно з винесенням ним постанови про закриття кримінального провадження.

Кримінальне провадження № 12021163510000462 від 07.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України закрито постановою слідчого, який, на відміну від прокурора, не наділений повноваженнями скасовувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування.

Згідно з ч. 4 ст. 26 КПК України, слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

Окремою формою судової діяльності відповідно до КПК є судовий контроль за додержанням законів органами досудового розслідування та прокурором, який реалізує слідчий суддя. Зміст і характер судового контролю в межах кримінального процесу пов`язаний передусім із необхідністю забезпечення прав і свобод людини як на стадії досудового розслідування кримінального провадження, так і після його закінчення.

На слідчого суддю покладена функція судового контролю за дотриманням прав і свобод осіб у кримінальному провадженні, зокрема, під час досудового розслідування (пункт 18 частини першої статті З КПК), і він наділений повноваженнями накладати арешт на майно та його скасовувати (статті 173 і 174 цього Кодексу). Крім того, у КПК немає заборони ініціювати перед слідчим суддею, коли кримінальне провадження вже закрив слідчий, питання про скасування арешту на майно, накладеного під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді на підставі приписів цього Кодексу.

Вищевказані висновки узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленій у постанові від 30.06.2020 року у справі № 727/2878/19, відповідно до якої питання про скасування арешту майна, накладеного за правилами КПК України 2012 року та не скасованого після закриття слідчим кримінального провадження, за клопотанням власника або іншого володільця відповідного майна вирішує слідчий суддя в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Враховуючи те, що досудове розслідування кримінального провадження № 12021163510000462 від 07.07.2021, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 190 КК України на даний час закінчено, кримінальне провадження, в рамках якого було накладено арешт закрито, в цілях не порушення гарантованого права власності особи, подальшій дії заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна відпала потреба, а тому подальший арешт частку у статутному капіталі ТОВ «УКРАЇНСЬКА СИРОВИНА ЛТД», не буде відповідати розумності та співрозмірності обмеження права власності, завданням кримінального провадження.

Уповноважена особа СВ ВП № 5 ОРУП № 1 ГУНП в Одеській області в судове засідання не з`явилась, про день, час та місце розгляду клопотання була повідомлена.

Розглянувши клопотання, приходжу до висновку, що клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необгрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно п. 15 ч. 1 ст. 7 КПК України, зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких відноситься змагальність сторін.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Під час кримінального провадження функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган чи службову особу. Захист здійснюється підозрюваним або обвинуваченим, його захисником або законним представником. Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків.

Згідно Постанови № 5 Пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 року «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна», за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності у загальному порядку. Після підтвердження цього права зазначена особа, як і титульний власник майна, у тому числі й особа, яка не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому статтями 174, 539 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), до суду, що наклав арешт чи ухвалив вирок.

Згідно з п.13 інформаційного листа ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ № 223-558/0/4-13 від 05.04.2013 Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження, слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

У статті першій Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997 «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції», зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ст. 321 Цивільного кодексу України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Частиною 2 ст. 131 КПК України передбачено, що арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується з метою досягнення його дієвості.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У відповідності до ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Положеннями ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Згідно із ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку передбаченому пунктом першим частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 ст. 173 КПК України встановлено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема: розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Керуючись ст.ст. 174, 318-380 КПК України, -

УХВАЛИВ:

Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах власника майна ОСОБА_4 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 12021163510000462 від 07.07.2021 року задовольнити.

Скасувати арешт з майна, а саме з частки у статутному капіталі ТОВ «УКРАЇНСЬКА СИРОВИНА ЛТД», код ЄДРПОУ 19122065 в розмірі 50% від загального розміру статутного капіталу Товариства номінальною вартістю 10000000 (десять мільйонів) гривень, яка перебуває у власності ОСОБА_4 .

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: ОСОБА_1

16.05.2024