Постанова

від 13.05.2024 по справі 161/3803/24

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 161/3803/24 Головуючий у 1 інстанції: Черняк В. В. Провадження № 22-ц/802/518/24 Доповідач: Карпук А. К.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 травня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Карпук А.К.

суддів Бовчалюк З.А., Здрилюк О. І.,

секретар Власюк О. С.

з участю: представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_3 подану її представником ОСОБА_1 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2024 року,-

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування шкоди, заподіяної дорожньо-транспортною пригодою.

Просила суд стягнути з відповідача на відшкодування майнової шкоди 892281,75 грн.

21.03.2024 позивач подала заяву про забезпечення позову, в якій просила накласти арешт на 2/3 частки земельної ділянки площею 0.053 га з кадастровим номером 0710100000:11:059:0021, на земельну ділянку площею 0.08 газ кадастровим номером 0725755100:003:016:0273, котрі належить ОСОБА_4 , також на 2/3 частки житлового будинку по АДРЕСА_1 в межах ціни позову 892281.75 грн.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду від 22 березня 2024 року у забезпеченні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить ухвалу суду скасувати, задовольнити заяву.

Зазначає, що судом не враховано правову позицію Верховного Суду, висловлену в постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22 у якій зазначено, що вимога про надання доказів наявності у відповідача очевидного права відчужити майно, як власника, вказує на застосування недосяжного стандарту доказування.

Також цитує витяги з постанов ВП ВС від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20, від 12.02.202 у справі № 381/4019/18, від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17.

Заслухавши пояснення учасників справи, вивчивши зміст заяви про забезпечення позову та доводи апеляційної скарги апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити, зокрема, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності (пункт 4 частини першої статті 151 ЦПК України).

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Суд повинен враховувати інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом (частина друга статті 149 ЦПК України).

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина третя статті 150 ЦПК України).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Суд першої інстанції встановивши, що предметом позову є вимога про стягнення грошових коштів, тобто спір не стосується належного відповідачу майна, в заяві про забезпечення позову не наведено мотивів про існування небезпеки відчуження майна, відсутні обґрунтування можливості настання наслідків утрудненого виконання рішення в разі незабезпечення позову, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні заяви.

Також апеляційний суд вважає за необхідне відмітити, що відповідач є особою пенсійного віку, і, очевидно, одержує пенсію, однак позивач замовчує про цю обставину, заявляючи про можливість виникнення труднощів у виконанні майбутнього рішення суду, в разі задоволення позову.

Інші викладені в апеляційній скарзі доводи зводяться до цитування постанов Верховного Суду, у яких відсутні висновки про відсутність у позивача обов"язку довести та належним чином обґрунтувати необхідність забезпечення позову.

Оскаржена ухвала постановлена з додержанням норм процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 367, 368, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_3 подану її представником ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22 березня 2024 року в даній справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий

Судді