Постанова

від 16.05.2024 по справі 907/1108/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" травня 2024 р. Справа №907/1108/23

Західний апеляційний господарський суд в складі колегії суддів:

головуючий суддя Желік М.Б.

судді Орищин Г.В.

Галушко Н.А.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення сторін

розглянувши матеріали апеляційної скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради №32.01-17118 від 04.03.2024 (вх. №01-05/754/24 від 13.03.2024)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2024 (суддя Андрейчук Л.В., повний текст складено 13.02.2024)

у справі №907/1108/23

за позовом Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, код ЄДРПОУ - 36541721, 88000, м. Ужгород, пл. Поштова, 3

до відповідача Приватного підприємства «ВТВ-БУД», код ЄДРПОУ - 32746850, 88000, м. Ужгород, вул. Докучаєва, буд. 6, кв. 19

про стягнення 45 726,34 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2024 у справі №907/1108/23 позовні вимоги задоволено частково; стягнуто з Приватного підприємства «ВТВ-БУД» на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради, заборгованість по орендній платі за договором оренди землі від 29.08.2012 №1530 в розмірі 2719,06 грн., 20 000,00 грн. штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати та сплачений судовий збір у розмірі 2684.00 грн; в задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач звернувся до Західного апеляційного господарського суду зі скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2024 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити повністю, стягнути з ПП «ВТВ-БУД» на користь Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 29.08.2012 №1530 в розмірі 2719,06 грн., а також 43007,28 грн. штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати та судові витрати у вигляді судового збору за подання позову та апеляційної скарги.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2024 справу розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі: Желік М.Б. - головуючий суддя, члени колегії судді Орищин Г.В., Галушко Н.А.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2024, після усунення недоліків апеляційної скарги, відкрито апеляційне провадження, призначено розгляд справи в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачу строк для надання відзиву на апеляційну скаргу до 03.05.2024.

Порядок вручення судових рішень визначено у статті 242 ГПК України, за змістом частини п`ятої якої учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

У відповідача відсутній зареєстрований електронний кабінет, відтак ухвалу про відкриття апеляційного провадження 10.04.2024 скеровано на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, поштове відправлення повернулось на адресу суду з довідкою відділення поштового зв`язку про повернення за закінченням терміну зберігання.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 №270.

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Після закінчення встановленого строку зберігання поштові відправлення, поштові перекази повертаються відправнику.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною (наявність такої адреси в ЄДР прирівнюється до повідомлення такої адреси стороною), і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі. Подібних висновків дійшов Верховний Суд у низці постанов, а саме від 07.09.2022 у справі №910/10569/21, від 01.03.2023 у справі №910/18543/21, від 30.03.2023 у справі №910/2654/22 тощо.

Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 25.04.2018 у справі №800/547/17, у постанові Верховного Суду від 30.03.2023 у справі №910/2654/22).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що усі відправлення, що були скеровані відповідачу під час розгляду справи (копія позовної заяви, ухвала про відкриття провадження у справі, рішення, копія апеляційної скарги) також не були отримані адресатом, передані відділенням поштового зв`язку на зберігання та повернуті відправникам.

При цьому, інших засобів зв`язку з відповідачем (електронної адреси, кабінету в підсистемі «Електронний суд»), окрім адреси, яку вказав позивач і яка також зазначена в укладеному з відповідачем договорі оренди та відповідає відомостям про місцезнаходження юридичної особи, розміщеним в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, матеріали справи не містять.

Також ухвалу від 08.04.2024 про відкриття апеляційного провадження оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень, надання загального доступу забезпечено 10.04.2024, а відомості про стан розгляду справи розміщено на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет.

Відтак апеляційний суд вчинив усі необхідні дії для повідомлення відповідача про відкриття апеляційного провадження.

Відповідно до ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, взявши до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню, з огляду на таке:

Розгляд справи в суді першої інстанції. Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.

Департамент міської інфраструктури Ужгородської міської ради звернувся до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Приватного підприємства «ВТВ-БУД» про стягнення заборгованості за договором оренди земельної ділянки №1530 від 29.08.2012 в розмірі 45 726,34 грн., в тому числі 2 719,06 грн. - основного боргу та 43 007,28 грн. штрафу за несвоєчасну сплату орендної плати.

Місцевий господарський суд, ухвалюючи оскаржене рішення, дійшов висновку про те, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу, а також висновку про необхідність зменшення розміру належного до сплати штрафу з 43 007,28 грн. до 20 000,00 грн., що є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань щодо повного погашення до часу винесення судового рішення основної заборгованості.

Узагальнені доводи апелянта (позивача).

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що оскаржене рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права і неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновок суду про наявність підстав для зменшення розміру штрафу не відповідає фактичним обставинам справи та наявним доказам. На підтвердження зазначеного апелянт наводить такі доводи:

- в пункті 14 договору оренди сторони погодили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, у 10-денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором, та справляється пеня у розмірі облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення;

- умови договору відповідали волі сторін, оскільки такий договір був підписаний в добровільному порядку і в подальшому ніким не оспорювався, а відтак в силу норм законодавства, є обов`язковим для виконання сторонами;

- в цьому випадку мають місце доведені належними та допустимими доказами істотні порушення умов договору щодо повної та своєчасної сплати орендних платежів в розмірі та строки, встановлені договором, зокрема, за період з грудня 2019 до березня 2020 року нараховано штраф у розмірі 54 554,76 грн., з квітня 2020 року до жовтня 2020 року нараховано штраф у розмірі 109109,52 грн., з листопада 2020 до липня 2021 року нараховано штраф у розмірі 145 479,36 грн., з вересня 2021 року до лютого 2023 року нараховано штраф у розмірі 23 003,88 грн.;

- станом на 01.12.2022 заборгованість зі сплати оренди за договором становила 31 214,47 грн., а станом на 01.02.2022 51717,95 грн., тому позивач на підставі п.14 договору нарахував відповідачу штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати за грудень 2021 року у розмірі 20 003,40 грн. та за грудень 2022 року в розмірі 23 003,88 грн., загальний розмір штрафу складає 43 007,28 грн.;

- відповідач не подав суду доказів на спростування позовних вимог, доказів проведення розрахунків, у зв`язку з чим право позивача на примусове стягнення з відповідача штрафу є доведеним;

- за наявності підстав для нарахування та стягнення штрафу у період з вересня 2019 року до березня 2023 року за 34 місяці окремо (загальний розмір штрафу склав би 572 188,32 грн), департамент застосував штрафні санкції у розмірі 100 відсотків річної орендної плати тільки 2 рази за несплату орендної плати за грудень 2021 року та грудень 2022 року, тому стягнення штрафу у розмірі 43 007,28 грн. є адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов`язань;

- зменшення штрафу до 20 000,00 грн фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що своєю чергою може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін;

- реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій, суди повинні забезпечити баланс інтересів сторін з урахуванням встановлених обставин справи та не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав;

- суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про зменшення розміру штрафу на 53,5%, що матиме наслідком нівелювання саме значення неустойки як методу захисту інтересів кредитора у зв`язку з порушенням його права на своєчасне отримання грошових коштів за договором.

Фактичні обставини справи, встановлені за результатами оцінки доказів.

29.08.2012 Департамент міського господарства Ужгородської міської ради та Приватне підприємство «ВТВ-Буд» уклали договір оренди землі №1530, згідно із п.1 якого, орендодавець (позивач) надає, а орендар (відповідач) приймає в строкове платне користування земельну ділянку для розміщення та будівництва торгово-офісного центру, яка знаходиться в м. Ужгород, вул. Срібляста, б/н. В оренду передається земельна ділянка загальною площею 0,0360 га. Строк дії договору до 20 липня 2013 року.

29.08.2012 сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки.

Відповідно до витягу з рішення Ужгородської міської ради №1366 від 11.07.2014 Приватному підприємству «ВТВ-БУД» поновлено договір оренди земельної ділянки площею 0,0360 га для розміщення і будівництва торгово-офісного центру по вул. Сріблястій, б/н, строком на 3 роки до 11.07.2017.

21.07.2015 сторони уклали додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 29.08.2012 №1530, згідно з умовами якої, серед іншого, поновлено строк дії договору до 11.07.2017, зазначено, що земельна ділянка має кадастровий номер 2110100000:44:001:0060 (п.1).

Відповідно до витягу з рішення Ужгородської міської ради №1354 від 13.12.2018 Приватному підприємству «ВТВ-БУД» поновлено договір оренди земельної ділянки строком на 5 років до 13.12.2023.

11.01.2019 сторони уклали додаткову угоду до договору оренди землі від 29.08.2012 №1530, якою договір викладено у новій редакції.

Відповідно до нової редакції договору:

- на земельній ділянці знаходяться об`єкти нерухомого майна: об`єкт незавершеного будівництва, торгово-офісний центр 70% готовності (п.3);

- нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 606 164,40 грн станом на 2019 рік (п.5);

- строк дії договору до 13.12.2023 (п.8);

- орендна плата вноситься орендарем в розмірі 3% нормативної грошової оцінки землі в грошовій формі та становить 18 184,93 грн. за рік (п.10);

- орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця в розмірі 1515,41 грн.(п.11);

- цільове призначення земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (п.17);

- розмір орендної плати переглядається щороку у разі зокрема: зміни нормативно-грошової оцінки землі, розмірів земельного податку, зміни ставок орендної плати, підвищення цін та тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством (п.13);

- орендодавець має право в односторонньому порядку вносити зміни до даного договору при зміні розміру нормативної грошової оцінки земельної ділянки, ставок земельного податку та ставок орендної плати відповідно до змін чинного законодавства; орендодавець (позивач) має право вимагати від орендаря зокрема своєчасного внесення орендної плати (п.27);

- обов`язками орендаря є своєчасне внесення орендної плати за користування земельною ділянкою та самостійна щорічна індексація розміру орендної плати відповідно до індексації нормативної грошової оцінки земель згідно з чинним законодавством (п.30).

Також у пункті 14 нової редакції договору сторони передбачили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: у 10 - денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором; справляється пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Додатком до цієї додаткової угоди є розрахунок розміру орендної плати за земельну ділянку по вул. Сріблястій, б/н, оцінка якої проведена 16.11.2018, відповідно до якого нормативна грошова оцінка земельної ділянки площею 360 кв. м. станом на 16.11.2018 складає 606 164,40 грн., а розмір орендної плати становить 3 відсотки нормативної грошової оцінки земельної ділянки - 1515.41 грн. / міс.

Відповідно до витягів із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки станом на 26.01.2017 та станом на 13.11.2018 нормативно грошова оцінка земельної ділянки, кадастровий номер 2110100000:44:001:0060, яка знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Срібляста, б/н, становить 606 164,40 грн.

11.01.2019 сторони підписали акт приймання-передачі земельної ділянки.

Відповідно до інформаційної довідки №356299968 від 29.11.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, земельна ділянка, кадастровий номер 2110100000:44:001:0060, площею 0,036 га, що знаходиться за адресою: Закарпатська область, м.Ужгород, вул. Срібляста, буд. б/н, перебуває у власності територіальної громади м.Ужгород в особі Ужгородської міської ради; 17.04.2019 зареєстроване право оренди земельної ділянки строком до 13.12.2023; 14.03.2023 був змінений орендар ПП «ВТВ БУД» на нового орендаря - ОСОБА_1 внаслідок укладення договору купівлі-продажу об`єкту незавершеного будівництва, торгово-офісного центру 70% готовності, який знаходиться за адресою: Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Срібляста, буд. 2А.

Таким чином, земельна ділянка перебувала в оренді відповідача до 14.03.2023.

17.03.2022 позивач направив відповідачу повідомлення №30.01-12/531 про перегляд плати в односторонньому порядку в т.ч. щодо обов`язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до п. 30 угоди станом на 01.01.2022 №30.01-12/531, в якому повідомленні вказував, що розмір місячної орендної плати за договором №1530 з січня 2022 становитиме 1666,95 грн./міс.

Відповідно до витягу №НВ-2100034302023 від 28.01.2023 із технічної документації нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 766 796,40 грн.

20.02.2023 позивач направив відповідачу повідомлення №30.01-12/403 про перегляд плати в односторонньому порядку в т.ч. щодо обов`язку такого перегляду самостійно орендарем у відповідності до п. 30 угоди станом на 01.01.2023 №30.01-12/403, в якому вказував, що розмір місячної орендної плати за договором становитиме 1916,99 грн./міс.

Поштові відправлення з цими повідомленнями повернулись на адресу позивача.

Відповідно до розрахунку заборгованості, долученого до позовної заяви, у 2019 -2021 роках орендна плата за місяць нараховувалась в розмірі 1515,41 грн, у 2022 році в розмірі 1 666,95 грн., у 2023 році 1916,99 грн.

Заборгованість відповідача перед позивачем за договором оренди за період з 01.12.2019 до 13.03.2023 станом на 23.10.2023 становить 2719,06 грн. основного боргу та штрафу у сумі 43 007,28 грн. згідно з п.14 договору.

Штраф нараховано 01.02.2022 в розмірі 20 003,40 грн. та 01.02.2023 в розмірі 23003,88 грн.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Між сторонами у справі існували договірні відносини з оренди землі.

Відповідно до ч.1 ст.93 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності.

Відповідно до ст.13 Закону України «Про оренду землі» договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ст.21 Закону України «Про оренду землі» орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до ч.3 ст.21 Закону України «Про оренду землі» розрахунки щодо орендної плати за земельні ділянки, що перебувають у державній і комунальній власності, здійснюються виключно у грошовій формі.

За змістом положень ст.24 та ст.25 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати за земельну ділянку, а орендар має обов`язок своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.

Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки, оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства (пункт 288.1 статті 288 Податкового кодексу України).

На підставі пункту 288.4 статті 288 Податкового кодексу України, розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України, ст. 526 Цивільного кодексу України договірне зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що за певних умов звичайно ставляться.

Як правильно встановив суд першої інстанції, нараховану орендну плату за користування земельною ділянкою відповідач сплатив лише частково, останній платіж здійснено 24.02.2023, відтак позовна вимога щодо стягнення з орендаря основного боргу в розмірі 2719,06 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення.

В цій частині рішення суду не є предметом оскарження.

Також суд першої інстанції встановив правильність та обґрунтованість нарахування штрафу в розмірі 43 007,28 грн. за несвоєчасне внесення оплати за оренду землі.

Так, у пункті 11 нової редакції договору оренди землі сторони погодились, що орендна плата вноситься щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, а у пункті 14 обумовили, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором: у 10 - денний строк сплачується штраф у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, встановленої договором.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що за період з грудня 2019 року до березня 2023 року відповідач вносив оплату за оренду землі 16.03.2020 в розмірі 29 455,39 грн., 12.10.2020 в розмірі 38 311,85 грн., 26.07.20021 в розмірі 33 303,52 грн., 16.08.2021 в розмірі 21 818,93 грн. та 24.02.2023 в розмірі 21 008,17 грн.

У зв`язку з несвоєчасним внесенням орендної плати, на підставі п.14 договору позивач нарахував відповідачу штраф в розмірі 43 007,28 грн. (20 003,40 грн. станом на 01.02.2022 та 23 003,88 грн. станом на 01.02.2023).

У ч.1, ч.2 ст.549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Відповідно до ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

З огляду на наведені положення Цивільного кодексу України та враховуючи узгоджений в договорі оренди землі розмір штрафу у розмірі 100 відсотків річної орендної плати, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про правильність здійсненого позивачем нарахування штрафу.

Разом з цим, місцевий господарський суд в оскарженому рішенні вказав, що загальна сума штрафних санкцій у цій справі є надмірною в порівнянні з основною сумою боргу та зменшив нараховану суму штрафу до 20 000,00 грн. Апелянт вважає такий висновок суду помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам спору.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

При цьому, слід враховувати ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Вирішуючи питання про зменшення розміру штрафних санкцій, які підлягають стягненню зі сторони, яка порушила зобов`язання, суд повинен оцінити, чи є такий випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної суми штрафних санкцій таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Слід наголосити, що зменшення розміру неустойки є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

За відсутності в законі як переліку виняткових обставин, так і врегульованого розміру (відсоткового співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені ст.3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) та з дотриманням правил ст.ст. 86, 210 ГПК України на власний розсуд та за внутрішнім переконанням вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе таке зменшення та конкретний розмір зменшення неустойки.

Тобто, право суду на зменшення розміру штрафних санкцій у кожному конкретному випадку залежить від встановлених судом обставин, зокрема, але не виключно: розміру неустойки перед розміром збитків; винятковості випадку; ступеню виконання зобов`язань; причин неналежного невиконання зобов`язання; характеру прострочення; поведінки винної особи (вжиття/невжиття заходів до виконання зобов`язання, добровільне усунення порушення) тощо, та від поданих на їх підтвердження/спростування сторонами доказів.

Отже, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує відповідно до ст.ст. 86, 210 ГПК України за наслідками аналізу, оцінки та дослідження конкретних обставин справи з огляду на фактично-доказову базу; на встановлені судом фактичні обставини, що формують зміст правовідносин; умови конкретних правовідносин; наявність/відсутність наданих сторонами доказів, тобто у сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність/відсутність підстав для вчинення зазначеної дії.

Подібна правова позиція є усталеною в судовій практиці та викладена у низці постанов Верховного Суду, зокрема, від 17.03.2020 №925/597/19, від 18.06.2020 у справі №904/3491/19, від 09.04.2024 у справі №910/1265/23 тощо.

Зменшуючи розмір штрафу, що підлягає до стягнення з орендаря земельної ділянки за несвоєчасне внесення орендних платежів, суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що штраф має на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання.

Як було встановлено з матеріалів справи, у березні 2023 року орендні правовідносини сторін припинились, за період з грудня 2019 до березня 2023 орендар здійснив сплату оренди на загальну суму 101 701,22 грн., а сума заборгованості склала 2 719,06 грн.

Водночас, за несвоєчасне внесення орендних платежів позивач нарахував 43 007,28 грн., що складає річну орендну плату за 2022 рік та річну орендну плату за 2023 рік.

Відтак розмір нарахованої штрафної санкції в 15 разів перевищує розмір суми основного боргу.

Колегія суддів погоджується з доводами апелянта в тому, що сторони добровільно погодили в умовах договору розмір штрафу в разі несвоєчасного внесення орендної плати, водночас, норма ч.3 ст.551 ЦК України передбачає також можливість зменшення розміру договірної штрафної санкції.

Отже, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, які передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України, такі як справедливість, добросовісність, розумність, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру нарахованого позивачем штрафу до суми 20 000,00 грн.

При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшити розмір належного до сплати штрафу, суд першої інстанції правильно врахував необхідність дотримання балансу інтересів сторін з урахуванням встановлених обстави справи.

Натомість, безпідставними є доводи апелянта про нівелювання мети існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов`язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності, адже орендар оплатив суму заборгованості майже в повному обсязі і суд першої інстанції задовольнив вимогу про стягнення суми штрафу, що становить більше, ніж 700% суми основного боргу.

Відтак доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, апелянт не довів наявності передбачених у ст.277 ГПК України підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення по суті спору.

Враховуючи встановлені обставини справи, межі перегляду оскаржуваного рішення, доводи сторін, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що вимоги апеляційної скарги не підлягають до задоволення, відтак оскаржуване рішення слід залишити без змін.

В порядку положень ст.129 ГПК України сплачений скаржником за подання апеляційної скарги судовий збір слід покласти на скаржника.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 269, 270, 275, 276, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні вимог апеляційної скарги Департаменту міської інфраструктури Ужгородської міської ради відмовити.

2. Рішення Господарського суду Господарського суду Закарпатської області від 13.02.2024 у справі №907/1108/23 залишити без змін.

3. Судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.

Матеріали справи повернути в місцевий господарський суд.

Головуючий суддяЖелік М.Б.

суддяГалушко Н.А.

суддя Орищин Г.В.