Постанова

від 14.05.2024 по справі 910/8592/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2024 р. Справа№ 910/8592/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коробенка Г.П.

суддів: Кравчука Г.А.

Тарасенко К.В.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 21.11.2023 (повний текст складено та підписано 30.11.2023)

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 (повний текст складено та підписано 25.12.2023)

апеляційної скарги Об`єднання Співвласників Багатоквартирного Будинку "Червоноармійська 44"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 (повний текст складено та підписано 25.12.2023)

у справі №910/8592/23 (суддя І.І. Борисенко)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг"

до Об`єднання Співвласників Багатоквартирного Будинку "Червоноармійська 44"

про стягнення 175 549,94 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-борг" (Позивач), як правонаступник прав (не обов`язків) акціонерного товариства "Київенерго" (після перейменування-АТ "К.Енерго") за договором від 11.10.2012 № 1532656, згідно з результатами аукціону з придбання майна банкрута за лотом №71, звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Об`єднання Співвласників Багатоквартирного Будинку "Червоноармійська 44" про стягнення 175 549,94 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору від 11.10.2012 № 1532656, щодо повної та своєчасної сплати вартості поставленої позивачем теплової енергії за період з 01.10.2017 по 01.05.2018, укладеного між Об`єднанням Співвласників Багатоквартирного Будинку "Червоноармійська 44" та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (перейменоване з 01.01.2019 в акціонерне товариство "Київенерго", та з 09.08.2019 в акціонерне товариство "К.Енерго").

Рішенням Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у період з 01.10.2017 по 01.05.2018 відповідач сплачував за теплову енергію за показаннями лічильника; матеріали справи не містять належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст. 76, 77, 78, 79, 91 ГПК України на підтвердження боргу відповідача за використану теплову енергію, яка виникла за твердженням Позивача в період з 01.10.2017 по 01.05.2018 та станом на 01.05.2023 становить 175 549,94 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 заяву Об`єднання cпіввласників багатоквартирного будинку "Червоноармійська 44" про розподіл судових витрат задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" на користь Об`єднання cпіввласників багатоквартирного будинку "Червоноармійська 44" витрати на правничу допомогу у сумі 15 000 грн 00 коп.

У решті вимог заяви - відмовлено.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 у справі №910/8253/23 та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалене місцевим судом з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. При цьому скаржник стверджував, що заборгованість відповідача за використану теплову енергію за спірний період підтверджена розрахунком заборгованості за спожиту від АТ "К.Енерго" теплоенергію за договором №1532656 від 11.10.2012, обліковими картками (табуляграмами) за період жовтень 2017 року - квітень 2018 року, витягом з додатку № 1до акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, частковими оплатами та довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ "К.Енерго" теплоенергію за договором №1532656 від 11.10.2012, згідно якої за відповідачем станом на 01.01.2021 наявна заборгованість у розмірі 175 549,94 грн. Апелянт зазначив, що належними та допустимими доказами у підтвердження того, що облік споживання теплової енергії за Договором № 1532656 від 11.10.2012 року мав проводитися по приладах обліку, а не розрахунковим способом згідно з договірними навантаженнями є: акт приймання лічильників в експлуатацію теплопостачальною організацією ПАТ "Київенерго", принципову схему теплового пункту, проект на вузол обліку, погоджений з енергопостачальною організацією та паспорт на засоби вимірювальної техніки вузла обліку (теплолічильник) № 40515, але вищезазначені докази відсутні в матеріалах справи, як і відсутні докази звернення відповідача до ПАТ "Київенерго" (АТ "К.Енерго") щодо опломбування та взяття на облік теплолічильника №40515.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.12.2023 апеляційну скаргу у справі №910/8592/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Кравчук Г.А., Тищенко О.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 витребувано матеріали справи з суду першої інстанції та відкладено вирішення питання щодо подальшого руху справи.

18.01.2024 матеріали справи №910/8592/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді.

Також, не погоджуючись із додатковим рішенням, Об`єднання Співвласників Багатоквартирного Будинку "Червоноармійська 44" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення в частині зменшення розміру витрат на правничу допомогу та постановити в цій частині нове рішення, яким стягнути з позивача на користь відповідача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 100,00 грн.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 09.01.2024 апеляційну скаргу у справі №910/8592/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.

Також, не погоджуючись із додатковим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване додаткове рішення.

Відповідно до витягу з протоколу передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 11.01.2024 апеляційну скаргу у справі №910/8592/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Коробенко Г.П., судді: Тищенко О.В., Кравчук Г.А.

Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024, у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/8592/23.

Згідно з витягом із протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.02.2024, справу №910/8592/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: Коробенко Г.П. (головуючий), судді: Кравчук Г.А., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.02.2024 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг"

строк для подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 у справі №910/8592/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 та за апеляційною скаргою Об`єднання Співвласників Багатоквартирного Будинку "Червоноармійська 44" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/8592/23.

Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 24.11.2023 у справі №910/8592/23до винесення Північним апеляційним господарським судом судового акту за результатами розгляду апеляційної скарги. Об`єднано в одне апеляційне провадження для спільного розгляду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023, з апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023, та апеляційною скаргою Об`єднання Співвласників Багатоквартирного Будинку "Червоноармійська 44" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 19.12.2023 у справі №910/8592/23. Апеляційний перегляд оскаржуваного рішення підлягає здійсненню без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

На адресу суду 19.03.2024 від відповідача надійшов відзив на апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг", в якому останній заперечив доводи викладені в них, просив апеляційні скарги залишити без задоволення. Крім того, відповідач просив стянути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді апеляційної інстанції в розмірі 3 600,00 грн.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваних судових актів, дійшов висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, а судові рішення суду першої інстанції - зміні чи скасуванню, виходячи з наступного.

З матеріалів справи слідує та встановлено судом, що Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Червоноармійська 44" утворене 11.04.2007 власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку №44 по вул. Велика Васильківська у м. Києві з метою управління, утримання і використання їх спільного майна, яке знаходиться у багатоквартирному будинку.

11.10.2012 року між Об`єднанням Співвласників Багатоквартирного Будинку "Червоноармійська 44" (надалі - Відповідач/Споживач) та Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (перейменоване з 01.01.2019 в акціонерне товариство "Київенерго", та з 09.08.2019-в акціонерне товариство "К.Енерго" (надалі /Постачальник), укладено Договір на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532656 надалі - Договір).

Відповідно до пункту 1.1 цього договору ПАТ "Київенерго" зобов`язалося виробити та поставити відповідачу теплову енергію "Споживачу" для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а "Споживач" (відповідач) зобов`язався отримати її та оплатити відповідно до умов договору.

Згідно із підпунктом 2.2 Договору №1532656 ПАТ "Київенерго" зобов`язалось оформляти для відповідача, зокрема, величину фактично спожитої теплової енергії, визначену в Гігакалоріях (облікову картку), її вартість за кожним особовим рахунком відповідача за розрахунковий період (місяць) та акт приймання-передавання товарної продукції.

В додатках до договору, Сторонами визначено, що загальна опалювальна площа багатоквартирного житлового будинку №44 по вул. Велика Васильківська складає 1129,2 кв.м., з яких 1091,1 кв. м. (96,63%) становлять житлові приміщення та 38,1 кв.м. (3,37%) - нежитлові приміщення.

Судом встановлено, що 25.08.2021 заборгованість, яка виникла у відповідача перед AT "К.Енерго" за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді від 11.10.2012 №1532656 у розмірі 175 549,94 грн. була придбана ТОВ "Спортсервіс-СТМ" на аукціоні з придбання майна банкрута - AT "К.Енерго" за лотом № 71, що підтверджується електронним протоколом № UA-PS-2021-08-10-000016-3 від 25.08.2021, актом про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 та витягом з додатку № 1 до акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021, (результати аукціону розміщені за постанням https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2021-08-10-000016-3).

14.09.2021 ТОВ "Спортсервіс-СТМ" на підставі протоколу загальних зборів учасників № 1/2021 змінено назву на ТОВ "Київенерго-борг".

Згідно вищезазначеного акту про придбання майна на аукціоні від 30.08.2021 до ТОВ "Київенерго-борг" від AT "К.Енерго" перейшли всі права вимоги дебіторської заборгованості за спожиту теплову енергію за договорами, переліченими в додатку № 1 до цього акту і жодних обмежень такого переходу прав вимоги вказаним актом не було встановлено.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 Цивільного кодексу України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 517 Цивільного кодексу України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

З огляду на викладене вище, ТОВ "Київенерго-борг" (Позивач) є правонаступником всіх прав AT "К.Енерго" за договором на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532656 від 11.10.2012 згідно з результатами аукціону з придбання майна банкрута за лотом № 71.

За твердженням Позивача, внаслідок неналежного виконання договірних зобов`язань у відповідача утворилася заборгованість за використану теплову енергію за договором про постачання теплової енергії у гарячій воді від 11.10.2012 №1532656, яка виникла за період з 01.10.2017 по 01.05.2018 та станом на 01.05.2023 становить 175 549,94 грн., що підтверджується:

- обліковими картками (табуляграмами) за період з жовтня 2017 року по травень 2018 року;

- довідкою про стан розрахунків за спожиту від АТ "К.Енерго" теплоенергію за договором №1532656 від 11.10.2012 за період з 01.10.2012 по 01.01.2021;

- розрахунком заборгованості за спожиту від AT "К.Енерго" теплову енергію за договором №1532656 від 11.10.2012 за період з 01.10.2017 по 01.05.2023 підписаного директором ТОВ "Київенерго-борг" С.П. Костянчуком.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач стверджував, що за період з 01.10.2017 по 30.04.2018 він мав перед ПАТ "Київенерго" переплату у розрахунках за теплову енергію у розмірі 3 450,00грн, а не заборгованість, про яку заявив у своєму позові позивач, оскільки заявлені позивачем показники споживання відповідачем теплової енергії не базуються на показниках Теплолічильника №40515, який був встановлений та взятий на комерційний облік на початку 2017р, а також те, що позивачем не надано належних підтверджень обсягу постачання відповідачу теплової енергії протягом спірного періоду.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на наступне.

Статтею 6 Закону України "Про теплопостачання" визначено, що державна політика у сфері теплопостачання базується на принципах: зокрема, забезпечення захисту прав та інтересів споживачів; забезпечення комерційного обліку постачання теплової енергії.

Відповідно до пункту 22 типового договору розподіл обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, згідно з вимогами Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" здійснює виконавець.

Закон України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" від 22.06.2017 № 2119-VIII визначає засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону вузлом розподільного обліку є вузол обліку, що забезпечує індивідуальний облік споживання відповідної комунальної послуги в будівлях, де налічуються два та більше споживачів.

Відповідно до ч. 1ст. 4 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" оснащення окремих приміщень у будівлях вузлами розподільного обліку/приладами - розподілювачами теплової енергії та обладнанням інженерних систем для забезпечення такого обліку здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, та не потребує розроблення проектної документації, видачі технічних умов та інших вимог до встановлення вузла розподільного обліку, погодження з державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами, оператором зовнішніх інженерних мереж, виконавцем відповідної послуги.

На підставі частини четвертої статті 6 Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання", оператор зовнішніх інженерних мереж, виконавець комунальної послуги, інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальних послуг, зобов`язані приймати вузли обліку, встановлені відповідно до вимог цього Закону, на абонентський облік протягом 14 календарних днів, про що складається відповідний акт.

Прийняття приладу обліку на абонентський облік здійснюється у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Відповідно до Розділу ІІІ Закону, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

За наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до статті 8 Закону України Закону "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" рахунки на оплату наданої комунальної послуги формуються виконавцем або визначеною власником (співвласниками) іншою особою, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, на основі показань вузла комерційного обліку відповідної комунальної послуги згідно з вимогами статей 9-11 цього Закону. Виконавець або визначена власником (співвласниками) інша особа, що здійснює розподіл обсягів комунальної послуги, формує та надає споживачу (його представнику) рахунки на оплату наданої комунальної послуги щомісяця.

Порядок визначення технічної можливості встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії та економічної доцільності встановлення приладів-розподілювачів теплової енергії затверджується Кабінетом Міністрів України. За наявності окремого відгалуження системи опалення у квартиру, інше житлове або нежитлове приміщення встановлення вузлів розподільного обліку теплової енергії для такої квартири (приміщення) є обов`язковим.

Відповідно до пункту 20 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 №1198, облік обсягу споживання теплової енергії і параметрів теплоносія ведеться на межі балансової належності теплових мереж теплопостачальної організації та споживача або за домовленістю сторін в іншому місці. У разі відсутності, пошкодження та/або неправильної роботи приладів комерційного обліку оплата здійснюється відповідно до визначених у договорі навантажень з урахуванням середньомісячної фактичної температури теплоносія в теплових Мережах теплопостачальної організації, середньомісячної температури зовнішнього повітря та кількості годин (діб) роботи тепловикористального обладнання в розрахунковому періоді.

Суду доведено, що на початку 2017 року, відповідно до розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.11.2014 №1395 "Про оснащення інженерних вводів житлових будинків теплолічильниками разом з програмно-апаратною частиною диспетчеризації", було проведено роботи з оснащення інженерних вводів тепломережі до житловому будинку №44 по вул. Велика Васильківська теплолічильником із взяттям його на комерційний облік.

Матеріали справи свідчать, що встановлений Теплолічильник №40515 розташований у будинку №42а по вул. Велика Васильківська у м. Києві, та здійснює облік теплової енергії, що споживається будинком № 44 та будинком №42а по вул. Велика Васильківська.

Даний факт підтверджується змістом листів Департаменту житлово-комунальної інфраструктури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 22.02.2017 №058/3/2-1624 та від 01.03.2017 №058/3/2- 1881, листа КП "Київенерго" від 08.11.2019 №30/1/1/5999 та звітами теплоелектролічильника, марка 8К8-3, заводський №40515 (далі - Теплолічильник №40515), за період з 01.01.2017 по 30.04.2018 (копії листів та звітів містяться в матеріалах справи).

Відповідно до пункту 1 розпорядження виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 28.11.2014 №1395 "Про оснащення інженерних вводів житлових будинків теплолічильниками разом з програмно-апаратною частиною диспетчеризації" (в редакції, викладеній розпорядженням Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 31.03.2015 №273 замовником робіт з розробки проектно-кошторисної документації та виконання будівельно-монтажних робіт з оснащення інженерних вводів житлових будинків комунальної власності, житлово-будівельних кооперативів та об`єднань співвласників багатоквартирних будинків теплолічильниками разом з програмно-апаратною частиною диспетчеризації визначено КП "Група впровадження проекту з енергозбереження в адміністративних і громадських будівлях м. Києва".

Згідно із пунктами 5 та 6 вказаного розпорядження встановлені теплолічильники з програмно-апаратною частиною диспетчеризації зараховуються до комунальної власності міста та передаються у володіння та користування ПАТ "Київенерго".

Згідно із ст. 3 Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" вузли комерційного обліку приймаються виконавцем відповідної комунальної послуги та оператором зовнішніх інженерних мереж на абонентський облік протягом 14 календарних днів з дня встановлення або дня отримання виконавцем та оператором звернення власника (співвласників). У разі порушення виконавцем відповідної комунальної послуги або оператором зовнішніх інженерних мереж строків прийняття на абонентський облік вузла комерційного обліку споживачі мають право вимагати, а виконавці і оператори на таку вимогу зобов`язані визначати обсяг спожитої комунальної послуги на основі показань вузла комерційного обліку з дати фактичного встановлення такого вузла, яка підтверджується відповідним актом, складеним між замовником і виконавцем робіт із встановлення (монтажу) вузла комерційного обліку.

Проте, незважаючи на наявність у будинку №44 по вул. Велика Васильківська у м. Києві (відповідача) встановленого вузла розподільчого обліку теплової енергії (теплоелектролічильника, марка 8К8-3, заводський №40515), про встановлення якого не міг не знати ПАТ "Київенерго", нарахування оплати за теплову енергію ПАТ "Київенерго" проводив на загальних підставах, без урахування його показників, що суперечить нормам законодавства і умовам діючого договору, за якими обсяг спожитої послуги визначається (у разі встановлення комерційних приладів обліку теплової енергії) за показниками засобів вимірювальної техніки вузла комерційного обліку.

З матеріалів справи слідує, що ПАТ "Київенерго" направлялись показання приладів розподільного обліку теплової енергії, зокрема за період з жовтня 2017 р. по 30.04.2018 для проведення нарахування оплати за спожиті послуги за спірний період. Однак, за ствердженнями відповідача, ПАТ "Київенерго" відмовлялося здійснювати нарахування оплати на підставі показників приладів розподільного обліку теплової енергії, оскільки, на думку позивача, прилади розподільного обліку, які були встановлені у приміщенні у 2017 році, на абонентський облік ПАТ "Київенерго" не прийняті.

Колегія суддів вважає підтвердженими доводи відповідача, що обсяг спожитої теплової енергії у період з 01.10.2017 по 30.04.2018 для житлового будинку №44 по вул. Велика Васильківська за даними Теплолічильника №40515 становить 122,9237 Гкал., її вартість за житлові приміщення становить 131 248,39 грн, а за нежитлові приміщення - 6 301,65 грн.

Таким чином, загальна вартість спожитої у період з 01.10.2017 по 30.04.2018 теплової енергії житловими та нежитловими приміщеннями житлового будинку №44 по вул. Велика Васильківська згідно обсягу визначеного за Теплолічильником №40515, становить 137 550,05 грн (131 248,39+6 301,65).

Як вбачається з доданих позивачем до позову Довідки про стан розрахунків за спожиту від АТ "К.Енерго" теплоенергію та Розрахунку заборгованості за спожиту від АТ "К.Енерго" теплоенергію сальдо по розрахункам за спожиту відповідачем теплову енергію на 01.10.2017 становило 0,06 грн. У цих же додатках до позову зазначено, що у січні-березні 2018 р. відповідач здійснив оплати за спожиту теплову енергію у загальній сумі 141000 грн., що на 3450 грн. (141000-137550) більше, ніж вартість спожитої теплової енергії у період з 01.10.2017 по 30.04.2018 житловими та нежитловими приміщеннями житлового будинку №44 по вул. Велика Васильківська згідно показників Теплолічильника №40515.

Відповідно до п. 2 Додатку 2 до Договору від 11.10.2012 №1532656, у разі встановлення у "Споживача" будинкових комерційних приладів обліку теплової енергії - кількість спожитої ним теплової енергії в розрахунковому періоді визначається відповідно до показників цих приладів, встановлених на межі балансової належності (додатки 3, 4).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність у відповідача заборгованості з оплати поставленої ПАТ "Київенерго" у період з 01.10.2017 по 30.04.2018 теплової енергії.

Відповідно до приписів частини 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно із частиною 2 статті 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Отже, позивач, звертаючись до суду з позовною заявою, на виконання у тому числі приписів статті 74 Господарського процесуального кодексу України, зобов`язаний довести наявність порушених його прав та законних інтересів, а суд, у свою чергу, перевірити доводи та докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і в залежності від встановленого вирішити питання про наявність чи відсутність підстав для захисту прав позивача.

Згідно з частиною першою, другою статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Відповідно до статті 79 ГПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує (такий висновок узгоджується із правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №904/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18).

При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Апеляційний господарський суд вважає, що долучені позивачем копії дублікатів облікових карток (табуляграм) за період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р., є неналежними доказами на підтвердження заборгованості відповідача з оплати поставленої ПАТ "Київенерго" у період з 01.10.2017 по 30.04.2018 теплової енергії у сумі 175 549,94 грн, оскільки, по-перше, обсяг споживання відповідачем теплової енергії за наданими позивачем копіями дублікатів облікових карток (табуляграм) на 88,9348% (122,9237/(224,4181+7,827557)-100) перевищують обсяги споживання відповідачем теплової енергії за даними встановленого та взятого на комерційний облік Теплолічильника №40515, по-друге, додані до позову дублікати облікових карток (табуляграм) за період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р. могли бути сформовані лише з використанням інформаційно-комунікаційної системи відповідної теплопостачальної організації - АТ "К.Енерго", натомість такі не містять будь-яких засвідчуваних підписів зі сторони АТ "К.Енерго".

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем не підтверджено обсяг поставленої відповідачу теплової енергії, наявність заборгованості за договором розмір, а також період за який виникла заборгованість, не підтверджено належними та допустимими доказами, що спростовує протилежні доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, у той час як відповідачем представлено суду більш вірогідних доказів, що свідчать про відсутність заборгованості за договором від 11.10.2012 № 1532656 в розмірі 175 549,94 грн за період з жовтня 2017 р. по квітень 2018 р.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що заявлені позивачем вимоги не підлягають задоволенню.

Щодо тверджень скаржника стосовно того, що місцевий суд безпідставно застосував при вирішенні спору положення Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та дійшов помилкового висновку про необхідність визначення обсягу споживтої відповідачем теплової енергії на підставі встановленого приладу обліку, то вони є необґрунтованими, з огляду на нижченаведене.

Основні правові, економічні та організаційні засади діяльності на об?єктах сфери теплопостачання та регулювання відносин, пов?язаних з виробництвом, транспортуванням, постачанням та використанням теплової енергії з метою забезпечення енергетичної безпеки України, підвищенням енергоефективності функціонування систем теплопостачання, створенням і удосконаленням ринку теплової енергії та захисту прав споживачів та працівників сфери теплопостачання визначаються та регулюються Законом України "Про теплопостачання". Відповідно до ст. 25 Закону України "Про теплопостачання" (в редакції Закону України №2119-VIII від 22.06.2017, яка набула чинності з 02.08.2017) теплогенеруюча, теплотранспортна та теплопостачальна організації мають право укладати договори купівлі-продажу теплової енергії із споживачами з урахуванням вимог Закону України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

Разом із тим, засади забезпечення комерційного, у тому числі розподільного, обліку послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання та забезпечення відповідною обліковою інформацією споживачів таких послуг визначені Законом України "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання".

У свою чергу, відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг регулюються Законом України "Про житлово-комунальні послуги". Стаття 1 цього закону визначає, що житлово-комунальними послугами є результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Стаття 2 вказаного закону визначає, що предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг, зокрема, з постачання теплової енергії та постачання гарячої води споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Таким чином, відносини сторін з приводу яких виник спір регулююся Законами України "Про теплопостачання", "Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання" та "Про житлово-комунальні послуги".

До того ж, як вище зазначено колегією суддів, Додаток 2 до укладеного між позивачем та відповідачем Договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532656 від 11.10.2012 передбачає визначення кількості спожитої позивачем теплової енергії на підставі приладів обліку і лише у разі відсутності у позивача таких приладів обліку - розрахунковим шляхом.

Усі інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг".

Щодо додаткового рішення суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, задоволення позову, покладаються на відповідача.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу адвоката та для визначення їх розміру відповідачем подано до суду: копію договору про надання правової допомоги №35 від 23.06.2023, копію кошторису від 23.06.2023, копію акта надання послуг №5 від 26.06.2023 на суму 9 000,00 грн, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серія ЗП №001802 від 31.08.2018, ордер на надання правничої (правової) допомоги серії АІ №1407143 від 26.06.2023, копію акта №6 від 13.07.2023 на суму 3 600,00 грн, копію акта №15 від 24.10.2023 на суму 2 500,00 грн, копію акта №17 від 06.11.2023 на суму 2 500,00 грн, копію акта №18 від 14.11.2023 на суму 2 500,00 грн та копію рахунку на оплату №4 від 21.11.2023 на суму 20 100,00 грн.

Таким чином, матеріали справи містять документи, які свідчать про реальність надання правової допомоги.

За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Суд апеляційної інстанції, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви Об`єднання Співвласників Багатоквартирного Будинку "Червоноармійська 44" про розподіл судових витрат та стягнення з відповідача на корить Об`єднання Співвласників Багатоквартирного Будинку "Червоноармійська 44" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн.

Твердження позивача викладені в апеляційній скарзі стосовно того, що витрати відповідача на професійну правничу допомогу непропорційні до предмета спору, є необґрунтованими та відхиляються колегією суддів, оскільки позивачем не було подано до суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження неспівмірності витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а доводи апеляційної скарги у першу чергу зводяться лише до незгоди позивача із розміром понесених відповідачем витрат на правничу допомогу, які за рішенням місцевого суду було зменшено до 15 000,00 грн.

Щодо доводів відповідача викладених в апеляційній скарзі про відсутність підстав для зменшення розміру заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів зазначає, що суд, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України з власної ініціативи може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу та коли не ставиться питання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу за клопотанням іншої сторони.

Таким чином, необґрунтовані твердження скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права з підстав зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу без відповідного клопотання сторони за власною ініціативою наведених вище висновків не спростовують та не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та ухвалив законне обґрунтоване додаткове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Відповідно до ст.ст. 73, 74, 77 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції враховує висновки Європейського суду з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006), в якому зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі рішення від 21.11.2023 та додаткового рішення від 19.12.2023 відсутні.

Оскільки доводи, викладені в апеляційних скаргах, не спростовують висновків місцевого господарського суду, скарги задоволенню не підлягають.

Колегія суддів погоджується із здійсненим судом першої інстанції розподілом судових витрат.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

У відзиві на апеляційні скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та додаткове рішення від 19.12.2023 відповідач просив стягнути з позивача на його користь витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 3 600,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що 23.06.2023 року між адвокатом Овчаренко Ігорем Сергійовичем (далі - Адвокат) та Об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку "Червоноармійська 44" (далі - Клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 35, відповідно до якого Адвокат зобов`язується здійснити захист прав, свобод та законних інтересів Клієнта, представництво Клієнта та надати усі інші необхідні види правової допомоги Клієнту на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надану правову допомогу та відшкодувати фактичні витрати Адвоката, понесені при наданні такої правової допомоги.

У відповідності до Кошторису від 23.06.2023, Клієнт та Адвокат визначили порядок розрахунку вартості (гонорару) за комплекс послуг, пов`язаних із збирання доказів, написанням процесуальних документів, представництвом Клієнта судових засіданнях та вчиненням інших необхідних дій при розгляді господарської справи №910/8592/23 за позовом ТОВ "Київенерго-Борг" до Клієнта про стягнення заборгованості.

Згідно акту надання послуг №1 від 18.03.2024 на підготовку відзиву на апеляційну скаргу на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та додаткове рішення від 19.12.2023 витрачено 2 години та відповідно загальна вартість наданої послуги становить 3 600, 00 грн.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Таким чином з врахуванням викладеного, виходячи зі змісту норм статей 3, 11, 15 Господарського процесуального кодексу України, питання про співмірність заявлених відповідачем до стягнення витрат на професійну правничу допомогу має вирішуватись із застосуванням критеріїв пропорційності та розумності, керуючись принципом верховенства права.

Апеляційний суд, керуючись ст. 126, 129 ГПК України, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), вважає про наявність підстав для задоволення клопотання Об`єднання Співвласників Багатоквартирного Будинку "Червоноармійська 44", викладене у відзиві на апеляційні скарги щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції, понесених при розгляді апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" на рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та додаткове рішення від 19.12.2023 у розмірі 3 600,00 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 267-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 21.11.2023 та додаткове рішення від 19.12.2023 у справі №910/8592/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг".

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київенерго-Борг" на користь Об`єднання Співвласників Багатоквартирного Будинку "Червоноармійська 44" витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3 600 (три тисячі шістсот) грн 00 коп.

Матеріали справи №910/8592/23 повернути Господарському суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Головуючий суддя Г.П. Коробенко

Судді Г.А. Кравчук

К.В. Тарасенко